.

Податкова система Латвійської Республіки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
438 3793
Скачать документ

Реферат на тему:

Податкова система Латвійської Республіки

Латвійська Республіка (ЛР) однією з перших вийшла зі складу Радянського
Союзу і почала будувати нову економічну систему, в тому числі й
податкову.

Як і в більшості країн, фінансовий рік в ЛР починається 1 січня і
закінчується 31 грудня. Але в деяких випадках з дозволу міністерства
фінансів Латвії можуть встановлюватися й інші періоди.

Кожний платник податку щорічно повинен подати в податкові органи
податкову декларацію з обов’язковими фінансовими документами, що
підтверджують дані цієї декларації. Податковий звіт надає власну оцінку
фірми про розміри податків, які підлягають сплаті. Ця сума визначається
підприємством самостійно, але надалі підлягає перевірці податковими
органами. Якщо з’ясовується, що платник сплатив податки не в повному
обсязі, він повинен зробити доплату, а також на нього може бути
накладено штраф. Особливі штрафні санкції застосовуються до тих, хто
ухиляється від сплати податків.

Більшість податків сплачується до 15 числа кожного місяця авансовим
способом протягом року. При сплаті кінцевої суми ті, що були внесені
попередньо, враховуються при розрахунку загальної суми податку. Якщо
авансові платежі сплачені у розмірі, який не покриває повністю річної
суми податку, платник повинен сплатити різницю протягом 15 днів після
одержання повідомлення. Якщо, навпаки, платник сплатив більшу авансову
суму, то переплата йому повертається або ж, за бажанням платника,
зараховується на наступний рік.

Податкова система ЛР побудована приблизно так, як і в інших країнах
Західної Європи, але є і певні особливості.

Податок на прибуток корпорацій сплачують усі компанії-резиден-ти, тобто
ті, що зареєстровані і здійснюють господарсько-фінансову діяльність в
ЛР. У країні ставка зазначеного податку єдина для всіх платників — 25 %.
Він стягується з прибутку, що відображається у фінансових звітах
компанії. Але розмір прибутку, який оподатковується, має бути
скорегованим. Наприклад, дивіденди, одержані від інших
компаній-резидентів, не включаються в оподатковуваний дохід, а
дивіденди, які одержані від компанії-нерезидента, підлягають
оподаткуванню. Прибуток від капіталу, що входить до оподатковуваного
доходу, обкладається податком за звичайною ставкою. Крім того, згідно з
законодавством ЛР, компаніям не можна відраховувати з оподатковуваного
доходу кошти, що вкладаються в сумнівні боргові резерви.

Компанії-нерезиденти оподатковуються за загальною ставкою. Нерезидентом
вважається будь-яка юридична особа, фактично зареєстрована за межами ЛР.
Якщо дочірнє підприємство компанії-нерезидента є резидентським об’єктом
і відділене від основного об’єкта, то воно оподатковується, згідно з
законодавством ЛР, за звичайною ставкою, як і компанії-резиденти. Так
само оподатковується будь-який дохід, одержаний за межами ЛР.

Податок на додану вартість. Цей податок порівняно з іншими країнами
вступив у дію відносно пізно — зі травня 1995 року. Ним оподатковується
постачання товарів та послуг, а також імпорт товарів. На відміну від
інших країн, при сплаті згаданого податку є певні особливості. Так, він
сплачується виходячи з комерційних цін на товари та послуги, причому
механізм його побудований таким чином, що найбільший тягар лягає на
кінцевого споживача.

Податок на землю в ЛР стягують лише з власників землі. Ставка податку
встановлюється залежно від напрямку використання землі. Від сплати
податку звільняються землі, що використовуються для транспортування,
непродуктивні землі, якщо вони не підлягають економічному використанню,
землі, на яких є персональні місця проживання, загальноосвітні заклади
або установи місцевих органів влади.

Податок на майно. Ним оподатковується майно або цінності, які
знаходяться тільки в ЛР. Податок має прогресивний характер. Його
найбільша ставка становить 4 % на власність, яка оцінюється вище
визначеної суми. Але від сплати цього податку звільняється вартість, яка
не використовується для ділових цілей або використовується для
сільськогосподарських цілей.

Акцизний податок. Його платниками є юридичні та фізичні особи або їх
об’єднання, які виробляють та реалізують підакцизні товари або такі, що
імпортуються з інших країн. Вони сплачують зазначений податок після
реалізації виробів, а підприємства, які імпортують товари, — на митниці
при перетині державного кордону і перераховують у банківські установи,
причому перерахунок може здійснюватися заздалегідь, за винятком тих
товарів, які надалі підлягають маркіруванню акцизними марками. З
останніх акцизний податок стягується при придбанні цих марок. Якщо такі
товари потім експортуються, то сплачений податок з державного бюджету не
повертається.

Ставки зазначеного податку встановлюються у двох формах:

• в національній валюті (латах);

• у відсотках до ціни реалізації. Якщо товар завозиться з-за кордону —
то до вартості ввезених товарів згідно з митною декларацією.

Для сільськогосподарських виробників існує положення, коли при
використанні пального для відповідних агропромислових робіт держава
повертає їм акцизний податок із розрахунку вартості 120 літрів
дизельного палива на кожний гектар сільськогосподарських угідь, які
використовуються для виробництва продукції, якщо виробник є власником
цієї землі. Якщо на ці землі укладений договір оренди, то акцизний
податок повертається тільки орендарям.

У ЛР передбачаються пільги при сплаті акцизного податку. Так, не
оподатковуються:

• дорогоцінні метали, каміння та вироби з них, які імпортуються або
закуповуються для потреб фонду дорогоцінних металів ЛР;

• дорогоцінні метали для виготовлення зубних протезів;

• матеріали, які використовуються для потреб виробництва, на
технологічні потреби, якщо акцизний податок стягується з готових
виробів;

• ратифікований етиловий спирт для медичних потреб, ветеринарної
медицини, науково-дослідних робіт та для фармацевтичної промисловості;

• тютюновай пил та тютюнові препарати, що використовуються як засоби
захисту рослин;

• легкові автомобілі з поршневим двигуном внутрішнього згорання, робочий
об’єм циліндрів якого перевищує 1600 куб. см;

• легкові автомобілі з двигуном внутрішнього згорання з компресійним
запалюванням (тобто дизелі або напівдизелі), робочий об’єм циліндрів
яких не перевищує 1600 куб. см;

• легкові автомобілі, яким не більше семи років з дати заводського
випуску;

• легкові автомобілі з електродвигунами;

• легкові автомобілі з вантажним кузовом, фургони;

• товари, що експортуються;

• транзитне перевезення вантажів.

Крім того, встановлюється максимальна кількість товарів, яка при
ввезенні на митну територію ЛР можуть використовуватись споживачами для
власних потреб. Звільняються від сплати акцизного податку фізичні особи,
які ввозять алкогольні напої до одного літра або одну одиницю в
оригінальній упаковці, але не більш як три літри, цигарки —до 200
цигарок на одну особу. В ЛР зберігається принцип одноразовості сплати
зазначеного податку. Якщо фізична або юридична особа продає автомобіль,
який уже один раз оподатковувався, то надалі з нього акцизний податок не
сплачується. Акцизний податок з легкових автомобілів, які вивозяться за
межі ЛР, повертається з державного бюджету протягом трьох місяців. Він
також повертається виробникам підакцизних товарів, якщо вони експортують
свою продукцію за межі ЛР.

Митний податок встановлюється на підставі вартості товарів та інших
виробів, митних тарифів та правил проходження товарів через кордон
країни. Його сплачують як юридичні, так і фізичні особи, які ввозять
з-за кордону або, навпаки, вивозять за кордон товари та вироби. Для
юридичних осіб платежі повертаються у безготівковій формі попереднім
розрахунком. Для фізичних осіб розрахунок можна проводити готівкою при
перетині кордону. Якщо сплачено більшу суму податку, то на вимогу
власника товару її йому повертають у встановленому порядку за юридичною
адресою (місцем проживання) протягом шести місяців з дня випуску товарів
у вільний обіг. Якщо власник товару не повністю сплатив митний податок,
то, за розпорядженням митних установ, ця сума стягується з нього в
подвій-

ному розмірі протягом трьох років з дня випуску товарів у вільний обіг.
Інколи сплата митного податку як для фізичних, так і для юридичних осіб
може бути відкладена на термін до трьох місяців на підставі довідки або
іншого документа, виданого Службою державних доходів про прийняття на
облік відповідного платежу. Для юридичних осіб, які протягом тривалого
часу не порушували фінансову та митну дисципліну і зобов’язуються
виконувати вимоги Служби державних доходів, може бути застосована
процедура митного боргу, яка дає змогу відкласти сплату митного податку
на 10 днів. Такою пільгою можуть користуватися також вантажовідправники,
які одержали дозвіл на виконання певної процедури митного контролю. При
стягненні зазначеного податку велике значення мають митні тарифи. Вони
встановлюються на товари, які переміщуються через кордон ЛР, відповідно
до гармонізованої системи опису та кодування товарів і комбінованої
номенклатури. Виділяють кілька видів ставок:

• основна ставка;

• ставка режиму найбільшого сприяння в торгівлі;

• ставка режиму вільної торгівлі;

• ставка, що застосовується при торгівлі ЛР з іншими державами згідно з
укладеними угодами.

Але слід зазначити, що дотримується принцип захисту власного виробника.
Так, якщо внаслідок інтенсивного імпорту за демпінговими цінами або
субсидійованого імпорту товарів виникають або можуть виникнути
матеріальні витрати у місцевого виробника таких або аналогічних товарів,
то Кабінет Міністрів може на певний час ввести механізм антидемпінгу чи
різні компенсації, додаткові платежі для імпортерів чи експортерів.
Антидемпінговий платіж не може бути більшим за різницю між ціною на
аналогічний товар на зовнішньому ринку та вартістю цього товару. І
навпаки, щоб лібералізувати торгівлю, уряд може встановлювати менші
квоти митних тарифів.

Для більшості товарів основна ставка митного тарифу становить 20 %
митної вартості, для країн з режимом найбільшого сприяння в торгівлі —
15 %, а для держав з режимом вільної торгівлі з ЛР ввізне мито взагалі
відсутнє. Для товарів, які виробляються у країнах Європейського Союзу,
укладаються угоди про вільну торгівлю, особливо це стосується
сільськогосподарської продукції. Знижені ввізні тарифи (здебільшого їх
ставка не перевищує 1 % або взагалі відсутня) встановлюються на
запчастини, промислове, транспортне обладнання, всі види імпортованої
сировини для переробної та харчової промисловості, а також на товари,
які не виробляються в ЛР. Відповідні ставки для товарів, які
забезпечують режим найбільшого сприяння в торгівлі, встановлюються у
розмірі 0,5 % вартості товару. Підвищені ввізні тарифи визначаються для
окремих видів товарів, які виробляються в ЛР. Насамперед це стосується
сільськогосподарської продукції, домашньої худоби, м’ясомолочної
продукції, м’ясних виробів, риби, картоплі, овочів, а також для окремих
видів сільськогосподарської продукції, яка виробляється тільки в ЛР. Для
деяких промислових товарів, які виробляються тільки в ЛР імпортний тариф
встановлюється на рівні основної ставки. До таких виробів належать
цемент, парфуми, мило, свічки, певні види паперу та макулатури, пральні
машини, електроінструменти, телефонні апарати, деякі види текстилю,
одягу, взуття тощо.

Митна вартість товару використовується для розрахунку митного податку та
інших митних платежів, для встановлення вартості товару та інших
предметів, а також для визначення розміру штрафів та інших санкцій для
порушників митних правил. Митну вартість імпортованих в ЛР товарів та
виробів розраховує імпортер та митний службовець. Метод розрахунку
імпортери вибирають самостійно, а правильність цього методу встановлює
митна установа Служби державних доходів, яка проводить митне оформлення
вантажів. Митна вартість повинна розраховуватись на підставі фактично та
документально підтвердженої інформації. Якщо така інформація відсутня,
то митна установа має право використовувати ті відомості про ціни, які є
на аналогічну продукцію чи знаходяться у відповідних каталогах
торговельних фірм, або будь-яку інформацію з інших джерел. Митна
вартість імпортованих товарів визначається різними методами:

• за вільною ціною імпортованих товарів, яку вказує імпортер;

• за митною вартістю ідентичних товарів;

• за митною вартістю однотипних товарів;

• за митною вартістю товарів, які виробляються в іншій державі. Вільна
ціна імпортованих товарів включає як фактично сплачену суму, так і інші
витрати:

• витрати на транспортування товарів з-за кордону, в тому числі на
розвантаження, перевантаження та розміщення вантажу у сховищах, витрати,
пов’язані зі страхуванням товару, посередництво, вартість тари та
пакування;

• частина вартості товарів (робіт та послуги), яка була віддана
імпортеру безкоштовно або зі зниженням оплати з метою використання для
експорту, виробництва та продажу;

• ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів інтелектуальної
власності, які імпортер прямо або непрямо повинен здійснити згідно з
умовами продажу;

• частина прибутку імпортера, одержана при подальшому продажі товарів,
які підлягають оцінюванню.

Основним методом визначення митної вартості є договірна ціна
імпортованих товарів та інших виробів. Для товарів, які, згідно з
комбінованою номенклатурою класів, фіксуються за товарними групами,
митна вартість визначається на підставі вартості ідентичних чи
однотипних товарів за світовими цінами або на рівні місцевої оптової
ціни. Як правило, за основу беруться світові ціни країн ЄС. При
визначенні митної вартості товарів, які експортуються, за основу
беруться внутрішні ціни. Але в ціну не включаються витрати на
перевезення, страхування товарів, інші витрати, які виникають за межами
ЛР, та ПДВ. Вартість культурних цінностей та предметів мистецтва
встановлюють експерти Державної інспекції із захисту пам’ятників
культури, при цьому вартість вказується у дозволі на вивезення. Слід
зазначити, що в ЛР існує багато товарів, робіт та послуг, які взагалі не
обкладаються митним податком. Переважно це стосується товарів, які потім
використовуються для державних потреб.Список використаної літератури

Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.

Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.

Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.

Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.

Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.

ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.

Періодична преса України та країн світу.

Інтернет. Сайти різних країн світу.

HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020