Реферат на тему:
Податкова система Республіки Філіппіни, Тайваню
Основною метою формування податкової системи Республіки Філіппіни (РФ)
є створення вільних економічних зон. Ця концепція була вперше
запропонована в країні ще в 1923 році Торговою палатою РФ. Спочатку вони
мали вигляд вільного порту або вільної зони торгівлі. Але тільки в 1969
році був прийнятий законопроект про створення вільного порту в
Марівеласі (о. Батаян). Законом передбачалось створення зони зовнішньої
торгівлі та організація її адміністрування, тобто планування, розвиток
та управління зоною. Але в повному обсязі зона почала функціонувати лише
в 1972 році. Починаючи з 1991 року ВЕЗ створювались швидкими темпами, і
зараз на Філіппінах діє понад 110 таких зон.
Експортні зони функціонують як окремі анклави з різних галузей
промисловості національної економіки, які використовують імпортовану
сировину, матеріали для виробництва продукції та товарів, що потім
експортуються. ВЕЗ забезпечується всім комплексом послуг комунального
господарства, енергією, водопостачанням, системою каналізації, збирання
сміття та відходів, транспортом, житловими кварталами тощо. У цих зонах
надається велика кількість банківських та комерційних послуг, охорони,
інвестиції та ін.
Основною метою адміністрації ВЕЗ є створення сприятливих умов для її
розвитку, постійних контактів із приватним сектором, проведення
маркетингових досліджень, забезпечення вигідних умов для іноземних
інвесторів.
В РФ створені такі види ВЕЗ.
1. Промислова зона. На її території діє єдине безперервне управління
згідно з комплексним планом, створена відповідна інфраструктура, є
спеціальні приміщення для заводського виробництва та діють підприємства
комунального обслуговування.
2. Обробна зона. Це особлива промислова зона, розташована за митною
територією та орієнтована здебільшого на експорт продукції.
3. Вільна зона торгівлі. Вона являє собою територію, що охороняється і
розташована поруч з портом, через який ввозяться товари, сировина, які
швидко розвантажуються і їх можна переправляти в інші країни або
розмістити у сховищах, доробляти, сортувати, фасувати без сплати мита.
4. Центр туризму. На цій території розташовуються готелі, різні
оздоровчі заклади, які надають різні послуги як мандрівникам, іноземним
туристам, так і місцевим жителям.
5. Агропромислова зона. Тут здійснюється сільськогосподарське
виробництво з повним циклом: від первинної стадії до переробки кінцевих
продуктів.
ВЕЗ за площею невеликі (від 25 до 50 га) і можуть створюватись з
ініціативи приватних підприємців, місцевих органів влади, які
підтримуються центральним урядом, а також з ініціативи центрального
уряду.
96 % ВЕЗ належать приватному сектору і тільки 4 % — державному. У таких
зонах кількість підприємців має стійку тенденцію до зростання.
Підприємствам, які знаходяться у ВЕЗ, надаються такі пільги:
• прискорена амортизація;
• звільнення від експортного мита та ліцензійних платежів;
• звільнення від сплати мита на імпортне обладнання, сировину,
матеріали;
• загальне звільнення від сплати мита;
• загальне звільнення від сплати акцизного збору;
• звільнення від сплати ПДВ;
• звільнення від сплати державного реєстраційного мита;
• звільнення від сплати податку на прибуток.
Замість податкових митних платежів введено 5%-не відрахування від
валового доходу, причому з нього можна відрахувати 50 % витрат на
навчання персоналу. В цих зонах також надаються податкові канікули з
прибуткового податку на 4-6 років з можливістю продовження до восьми
років.
Створення ВЕЗ для РФ має велике значення. Постійно збільшується обсяг
сукупних інвестицій, причому з 1988 по 1997 роки темп зростання щорічно
становив приблизно 160 %, а в 1989 та 1995 роках досяг майже 450 %.
Поява приватних зон уможливила звільнення державних ресурсів на інших
напрямках. Тільки з 1995 по 1997 роки у РФ було створено близько 1,4 млн
робочих місць. Слід зазначити, що поява п’яти місць у ВЕЗ приводить до
появи восьми місць поза зоною. Середньорічний темп зайнятості становить
35 %, постійно зростає заробітна плата працівників. Одержаний дохід має
ефект мультиплікатора, тобто якщо він одержаний у ВЕЗ, то і витрачається
у цій же зоні на придбання продовольчих товарів, одягу, взуття, житла,
на медичне обслуговування, а це приводить до створення нових робочих
місць.
Податкова система, Тайвань (Китайська Республіка)
Розвиток податкової системи Тайваню відбувався аналогічно розвитку
податкової системи Філіппін. Напрямок створення вільних економічних зон
та відповідна концепція з’явились на Тайвані ще в 60-ті роки XX ст. У
той час основну частину експорту держави становила сільськогосподарська
продукція. У країні тоді не було необхідної інфраструктури для
індустріального розвитку. Тому уряд прийняв рішення про створення ВЕЗ
для покращення інвестиційного клімату з метою прискорення
індустріального розвитку країни. У цих умовах була створена виробнича
інфраструктура та введена спрощена процедура здійснення інвестицій та
надання податкових пільг.
Закон про створення ВЕЗ був прийнятий парламентом в 1965 році, і перша
зона з’явилась у 1965-1968 роках біля порту Каослонг. Далі ВЕЗ
створювались швидшими темпами. Нині їх уже три, а кількість підприємств
в них перевищує 220.
У ВЕЗ Тайваню всі підприємства звільняються від сплати мита, акцизних
зборів, податку на додану вартість, державних реєстраційних мит, податку
на прибуток, а також мита на сировину, матеріали, запчастини, компоненти
та обладнання, які ввозяться у державу та використовуються
зареєстрованими там підприємствами. Діють на Тайвані також і податкові
канікули з прибуткового податку до п’яти років.
Створення ВЕЗ на Тайвані вплинуло на подальший розвиток державної
економіки. Так, до 1997 року загальний обсяг інвестицій становив
приблизно $1,7 млрд, з яких 54 % — це спільні підприємства, а 46 %
інвестицій — це внутрішні. Тобто збільшилась не лише кількість
іноземних, а й внутрішніх інвесторів.
Значно зросли обсяги і зовнішньої торгівлі. Збільшення робочих місць у
зонах підвищило зайнятість населення і в допоміжних виробництвах за
межами зон. Зросли також доходи у формі податків, різних мит, ліцензій
на право будівництва, внески на обов’язкове страхування працівників,
відсотки за кредитами.
Але при всьому позитиві створення ВЕЗ уряд Тайваню має і пов’язані з цим
витрати. Тому потрібно зіставляти доходи від ВЕЗ з тими витратами, які
матиме держава при їх створенні.
Список використаної літератури
Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.
Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.
Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.
Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.
Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.
Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.
Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.
ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.
Періодична преса України та країн світу.
Інтернет. Сайти різних країн світу.
HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
