Реферат на тему:
Податкова система Італійської Республіки
Податкова політика Італійської Республіки (IP) відрізняється від
податкової політики та податкових систем інших країн більш економічною
спрямованістю, уніфікованістю, чіткою організаційною структурою.
Основним джерелом дохідної частини бюджету є податки. Реформування
податкової політики почалося у період проведення податкової реформи
1973-1974 років, яка знищила стару архаїчну, складну, багатоступінчасту
систему, незрозумілу багатьом платникам податків.
Податки, які існують у державі, поділяються на прямі та непрямі. До
прямих належать прибутковий податок з фізичних та юридичних осіб,
податок на дохід з капіталу, місцевий прибутковий податок, податок на
спадщину, дарування тощо. При проведенні реформи 1973-1974 років
найбільших змін зазнали прямі податки, реформа ж 1988 року ще більше їх
спростила.
Непрямі податки пов’язані зі стадіями виробництва та реалізації товарів
та послуг, імпорту товарів, зміною власності тощо. Основними з них є
такі:
• податок на додану вартість сплачується з приросту вартості товару при
переході з одного циклу виробництва до іншого. База оподаткування
розраховується як різниця між вартістю проданих товарів (майна), надання
послуг, тобто всіх грошей, які надходять до підприємства, та
собівартістю продукції, тобто вартістю сировини, матеріалів,
комплектуючих, одержаних з попереднього підприємства. Сплачується ПДВ на
кожній стадії просування товарів. Ставка податку становить 19 %.
Продовольчі товари, газети, журнали оподатковуються за пільговими
ставками 13 та 4 %. Деякі товари та послуги звільняються від його сплати
взагалі (експорт продукції, різні міжнародні послуги та пов’язані з цим
операції). Не оподатковуються ПДВ й операції зі страхування, видачі
кредитів, операції з акціями та облігаціями, із золотом, іноземною
валютою, медичне забезпечення, народна освіта, культура, поштові послуги
тощо;
• гербовий податок сплачується за юридичне оформлення цивільних та
комерційних документів;
• реєстраційний податок є доповненням до гербового збору. Він
стягується, якщо потрібна ще й державна реєстрація;
• податок на приріст вартості нерухомості належить до місцевих податків
і сплачується при одержанні прибутку від продажу нерухомості;
• акцизи та збори встановлюються на деякі види товарів — алкогольні
напої, тютюнові вироби, нафту, нафтопродукти, електроенергію, а також
при укладанні страхових контрактів, купівлі-продажу акцій, облігацій,
при одержанні від держави послуг концесійного характеру;
• мито;
• податок з лото та лотерей.
Найбільше були змінені в період реформи 1988 року прибутковий податок з
юридичних осіб, фізичних осіб та місцевий прибутковий податок.
Прибутковий податок з фізичних осіб сплачується з чистих доходів
громадян, одержаних у вигляді заробітної плати (робота за наймом),
доходів від комерційної діяльності, від операцій з нерухомістю, від
власності на землю, капіталу або доходів з будь-яких інших джерел. Деякі
джерела одержання доходів диференційовані. Так, земельний дохід
поділяється на дві частини:
• від безпосередньо земельної ділянки, тобто факту володіння або
збільшення сільськогосподарської діяльності на цій площі;
• з доходу від експлуатації будинків, споруд їх власником, тобто доходу
від здачі в оренду.
Розмір орендної плати визначається кадастровими реєстрами, оцінка яких
проводиться раз на 10 років (в інтервалах відповідне міністерство може
внести певні додатки та поправочні коефіцієнти). Земельним податком
оподатковуються тільки землі, які можна використовувати для
сільськогосподарської діяльності.
Для визначення доходу з будівель, які безпосередньо використовуються
власником, встановлюються тарифи. Розмір податків з будівель, наданих в
оренду, визначається угодою оренди. При обчисленні цього податку
враховуються усі міські будинки, деякі будівлі, споруди для утримання
худоби, збереження сільськогосподарської продукції, торговельні
приміщення, склади, допоміжні будівлі.
Крім доходу від земельної власності, визначається дохід з капіталу. Він
обчислюється складанням процентів за вкладами та за поточними
банківськими рахунками. Податок стягується з дивідендів, лотерейних
виграшів, ануїтетів тощо. Він утримується при проведені розрахунків
банківською або іншою установою.
Крім заробітної плати, різних відрахувань та зборів до доходів від
найманої праці додаються й пенсії. Але якщо особа, крім заробітної плати
та пенсії, не має доходів з інших джерел, то в кінці фінансового року
вона звільняється від подання податкової декларації.
Доходи від підприємницької діяльності, як і доходи від професійної
діяльності, обчислюються як різниця між усіма доходами, одержаними
підприємцем, та фактичними витратами.
Ставки оподаткування фізичних осіб встановлюються за прогресивною шкалою
і щорічно корегуються з урахуванням індексу інфляції. Найнижча ставка
оподаткування доходу — 10 %, найвища — 62 %. Для верств населення, які
мають когось на утриманні, передбачені пільги. Розрахунок податку
проводиться безпосередньо платником. Він заповнює декларацію про доходи
і подає її в податковий орган.
Залежно від податкових надходжень прибутковий податок разом з ПДВ
становить близько 50 % всіх податкових надходжень держави.
Прибутковий податок з юридичних осіб. Суб’єктами оподаткування
виступають промислові, комерційні, кредитно-фінансові установи та
підприємства, дрібні приватні підприємства, що не мають статусу
акціонерних товариств (пайові товариства, партнерства, кооперативи
тощо), які знаходяться як на території держави, так і за її межами.
Об’єктом оподаткування є чистий дохід, що обчислюється як різниця між
усіма доходами, одержаними підприємством, та витратами, у тому числі
необхідними для підтримки процесу комерційної діяльності. Валовий дохід
складається з:
• виручки від основної діяльності;
• реалізації зайвих сировини, матеріалів, комплектуючих,
напівфабрикатів;
• продажу землі, будинків, споруд, устаткування;
• комісійних доходів тощо.
До основних валових витрат належать:
• заробітна плата персоналу (без урахування виплат у вигляді участі в
прибутках);
• витрати на наукові дослідження;
• засоби фонду безнадійних боргів (до цього фонду можна відраховувати до
0,5 % виручки);
• засоби фонду комплексаційних витрат за кредитами (відрахування також
здійснюється у розмірі 0,5 % суми кредитів до досягнення розміру фонду 5
% суми кредитів).
В Італії діє єдина ставка оподаткування — 36 %.
Ці два податки найважливіші серед загальнодержавних.
Основним місцевим податком є місцевий прибутковий. Його сплачують як
фізичні, так і юридичні особи, він має цільовий характер, стягується
централізовано податковими органами, а потім перераховується місцевим
органам управління. За цим податком діє єдина ставка як для фізичних,
так і для юридичних осіб — 16 %.
Суб’єктами оподаткування є приватні особи та корпорації. Але цей податок
стосується тільки певних громадян. Об’єктами оподаткування виступають
прибутки від переміщення нерухомості, спекулятивних операцій з цінними
паперами, підприємницького доходу, а також заробітна плата осіб вільних
професій. Корпорації при визначенні розміру доходу користуються низкою
пільг. Так, при розрахунку доходу можна відраховувати доходи, одержані
від іноземної філії; до 50 % для осіб, які займаються
сільськогосподарською діяльністю; підприємств, коли їх дохід становить
визначену суму. Підприємства та приватні особи можуть скоротити свій
дохід на 30 %, якщо вони займаються роздрібною торгівлею, постачанням
продуктів харчування, напоїв до державних установ або їдалень
підприємств.
Податок на збільшення вартості нерухомого майна. Об’єктом оподаткування
є різниця між вартістю нерухомості (будинки, споруди, будівельні
майданчики, які знаходяться на території Італії) на початок та кінець
періоду. Обчислення проводиться за прогресивною шкалою й починається з
моменту передачі власності або придбання її платником податку.
Податок з реклами. Ним обкладаються будь-які рекламні засоби,
розташовані в різних місцях, які доступні публіці. Ставки встановлюються
муніципалітетами залежно від фінансового стану, виду реклами та її мети.
Податок за використання суспільних площ стягується з площ, які
використовуються спільно з муніципалітетами або підприємствами залежно
від місцезнаходження, розміру, мети використання.
Податок з автотранспорту. Він є одночасно і державним, і місцевим.
Ставка податку однакова як для фізичних, так і для юридичних осіб і
залежать від об’єму циліндрів.
Гербовий збір сплачується при одержанні юридичних та правових
документів. Є різні способи справляння цього податку:
• використання гербового паперу;
• використання паперу з водяними знаками;
• погашення гербових марок;
• накладання гербових печаток;
• сплата поштових зборів і платежів.
Сплата реєстрових та реєстраційних зборів відбувається при здійсненні
запису в державних реєстрах — наприклад, нотаріальні акти передачі прав
володіння нерухомим майном, договори про оренду або передачу прав
власності. Ставка становить 0,5-8 %.
При одержанні паспортів, посвідчень водіїв, дозволів на володіння
морозильником стягується комісійний збір. При цьому використовуються
спеціальні марки.
Місцеві ліцензійні збори стягуються за право сезонної торгівлі або
торгівлі предметами антикваріату.
Податок на спадщину та дарування. Об’єктом оподаткування виступає
вартість майна, яка переходить до іншого власника після смерті
попереднього або при даруванні. Ставка складається з двох частин:
вартості майна та ступеня спорідненості. Перша частина встановлюється,
якщо вартість майна перевищує визначену суму. Друга сплачується
родичами. Батьки та діти від сплати другої частини звільняються, і на
них розповсюджується тільки перша частина.
Цільові збори — це шкільний податковий збір, збір за використання
державних земельних ділянок.
В Італії діють три основні способи стягнення податків:
• пряме перерахування податків до бюджету;
• утримання податків при виплаті сум (тобто у джерела);
• стягнення податків за допомогою податкового реєстру. Цей спосіб
застосовується, якщо платник податку порушує чинне законодавство. Тоді
його заносять до спеціального реєстру, повідомляють окружне податкове
управління і стежать за ним. Якщо платник і надалі не сплачує податки,
на його майно може накладатися арешт з наступним продажем на аукціоні.
До особливо тяжких порушень, згідно з чинним у IP законодавством,
належать:
• незаповнення або свідомо неправильне заповнення декларації про доходи;
• відсутність бухгалтерських записів або порушення порядку їх ведення;
• проведення фіктивних операцій;
• свідоме заниження доходів юридичною або фізичною особою.
Список використаної літератури
Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.
Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.
Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.
Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.
Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.
Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.
Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.
ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.
Періодична преса України та країн світу.
Інтернет. Сайти різних країн світу.
HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
