Реферат на тему:
Податкова система Сполученого Королівства Великобританії та Північної
Ірландії
Податкова політика Сполученого Королівства Великобританії та Північної
Ірландії (Великобританії) має давню історію і у такому вигляді, в якому
існує зараз, сформувалася ще в XVII-XVIII століттях.
У цій державі почала розвиватися наукова податкова теорія. Одним із
перших економістів-теоретиків був Франсис Бекон, який висунув вимоги до
оподаткування, основною з яких була добровільність. Податки, які
стягуються добровільно, не послаблюють мужність народу. Тобто сплата
податків повинна йти від серця. Пізніше англійський економіст Вільям
Петті у праці “Трактат про податки та збори” обґрунтував необхідність
оподаткування, яка зводилася до наступного.
1. Кожен повинен сплачувати стільки, скільки він насправді споживає. У
цьому разі немає якогось насильства, і податок легше сплачується, тому
що він є еквівалентом тих предметів, які споживаються.
2. Податки, якщо сплачуються регулярно, спонукають платника бути
ощадливим, що є одним із найважливіших способів збагачення народу.
3. Повинен дотримуватись принцип сплати податку тільки один раз, тобто
уникнення так званого подвійного оподаткування, тому що будь-яка річ або
послуга може бути спожита тільки один раз.
4. Оподаткування дає можливість постійно мати інформацію про дійсний
стан добробуту населення, його багатства, зробити висновки про розвиток
промислів і про стан держави загалом. Стягненням податків повинні
займатися спеціальні чиновники, щоб уникнути відкупу.
Основні принципи оподаткування вперше були розроблені у Великобританії
англійським економістом і філософом Адамом Смітом. Найбільших зміни
податкова система зазнала в останньому столітті. Основним напрямком
податкової політики держави було проведення заходів на поетапне зниження
ставок прибуткового податку, проведення змін щодо надання пільг окремим
верствам населення, структурних змін податкової системи (деякі податки
скасовувались, вводились нові тощо).
Загалом управління, регулювання, а також розробку податкової політики у
Великобританії здійснює Казначейство. Воно розробляє державну економічну
та фінансову політику. Йому підпорядковується Управління внутрішніх
доходів та Управління мит і акцизів. Управління внутрішніх доходів має
офіс головного податкового інспектора в Лондоні й мережу по всій країні.
Всіма непрямими податками керує Управління мит та акцизів.
Сучасна податкова система Великобританії складається з п’яти груп
податків:
1) прямі податки на доходи;
2) непрямі податки;
3) місцеві податки;
4) податки на ділову активність;
5) інші податки.
За складом усі податки Великобританії поділяються на загальнодержавні та
місцеві. Причому переважають загальнодержавні — до 90 % усіх податкових
надходжень. Податки поділяються на прямі та непрямі, а також на ті, що
стягуються з фізичних та юридичних осіб.
Найважливішим податком з фізичних осіб є прибутковий податок, який
становить близько 65 % усіх прямих податків, що надходять до державного
бюджету.
Оподаткування фізичних осіб залежить не тільки від розміру доходу, а й
від джерела його одержання, тобто існує так званий розподільчий принцип.
Залежно від джерела одержання доходи поділяють на шість шедул (частин),
які оподатковуються за особливою методикою:
1) заробітна плата, пенсії, допомога та інші трудові доходи;
2) дивіденди та інші відсотки й виплати, які може одержувати громадянин
від різних компаній та фірм;
3) доходи від власності на землю, майно, споруди, житло, які здаються в
тимчасове користування іншим особам;
4) доходи від державних цінних паперів;
5) доходи від здійснення комерційної діяльності;
6) доходи від використання з комерційною метою різних лісових масивів.
Доходи фізичних осіб умовно поділяються на зароблені та інвестовані.
Прибутковий податок стягується із сукупного річного доходу з урахуванням
особливостей їх розрахунку (кожної шедули) та пільг, передбачених чинним
законодавством.
Існує загальний порядок сплати податку, приблизно як і в Україні, — на
підставі декларації, яка заповнюється платником податку в терміни,
визначені чинним законодавством. При цьому громадяни, які одержують
тільки заробітну плату, в кінці року можуть таку декларацію не
заповнювати.
При оподаткуванні прибутковим податком мають місце різні знижки, серед
яких найвідчутнішими є особисті та сімейні. їх розмір та порядок надання
затверджуються та змінюються парламентом держави й переглядаються майже
щорічно. Крім знижок, платнику податку можуть надаватися й різні пільги
— неповним родинам, які потребують допомоги хатньої працівниці, сліпим
та ін.
Залежно від річного доходу існують три ставки прибуткового податку: 20,
25, 40 %.
Крім прибуткового податку, з 1990 року введено подушний податок, який
сплачують майже всі громадяни, старші 18 років. Він встановлюється
місцевими органами влади у твердому розмірі й прямо пов’язаний з рівнем
витрат. З 1993 року його розмір встановлюється залежно від ринкової
вартості майна та кількості членів родини. При цьому проводиться оцінка
вартості майна за всіма категоріями, які мають різні ставки
оподаткування.
Податок на спадщину. Встановлюється неоподатковуваний мінімум, а сума,
що перевищує зазначену, має ставку 40 %. Діє система пільг та знижок,
яка дає змогу знизити податок до 80 %.
До основних податків з юридичних осіб належать прибутковий податок з
компаній, податок на приріст капіталу, на додану вартість, внески на
потреби соціального страхування, акцизи, гербовий збір, податок на
майно.
Податок з компаній стягується з доходів юридичних осіб за попередній
фінансовий рік. Ставка встановлюється щорічно й має дворівневу систему —
для фірм та корпорацій, а також для підприємств малого бізнесу (причому
останні оподатковуються за ставкою на 25-30 % нижчою). Термін сплати
податку настає через дев’ять місяців після закінчення розрахункового
періоду.
Дохід до оподаткування визначається відрахуванням з валового доходу
компанії валових витрат, які дозволені чинним законодавством. До валових
витрат належать:
• поточні витрати виробництва та витрати комерційного характеру, оренда
приміщень, вартість ремонту тощо;
• компенсаційні платежі робітникам та службовцям при їх звільненні, за
виробничої необхідності, на перепідготовку кадрів, преміальні витрати,
подарунки;
• витрати на консультації з різних питань діяльності компаній;
• транспортні витрати;
• вартість ліцензій та інші платежі, пов’язані з одержанням майбутнього
прибутку;
• представницькі витрати, у тому числі витрати розважального характеру,
вартість подарунків;
• заробітна плата робітникам та службовцям;
• комунальні послуги, водопостачання, газ, паливо, електроенергія тощо;
• збитки компаній як комерційного, так й некомерційного характеру.
Для малих підприємств надаються податкові пільги, але їх статус
визначається не за чисельністю працівників, а за розміром одержаного
прибутку. За особливою системою оподатковуються компанії нафтодобувної
промисловості.
Податок на приріст капіталу встановлюється з метою обмеження розміру та
прибутковості посередницьких операцій з житлом, автомобілями тощо.
Найвищі ставки застосовуються для операцій, які проводять фізичні особи,
менші — для операцій, які проводять компанії.
Внески на потреби соціального страхування. При розрахунку цього податку
всіх платників поділяють на чотири класи залежно від характеру трудових
відносин. До першого класу належать наймані працівники та їх
роботодавці. Вони мають диференційовані ставки внесків. Деякі платники
цієї категорії звільняються від сплати згаданого внеску — не сплачують
повністю внесок ті, хто має заробіток за тиждень менший за встановлену
суму. Другий клас — ненаймані, самостійні працівники, підприємці,
працівники вільної праці. їх податок визначається твердою ставкою. До
третього класу належать непрацюючі громадяни. Вони також мають фіксовану
ставку. До четвертого класу зараховують осіб, дохід яких перевищує певну
суму. Внески цього класу становлять 6,3 % одержаного доходу. Платники
податку мають право на пільги залежно від класу.
Податок на додану вартість є одним із основних непрямих податків і
становить 17 % загальної дохідної частини бюджету держави. Він
сплачується з новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі
виробництва та просування товарів. Платник самостійно встановлює розмір
податку і несе повну відповідальність за порядок його сплати. Тому
важливе значення має контроль за платниками податку, який здійснює
управління мит і акцизів в інтервалі 1-9 років. Для підприємств малого
бізнесу ця періодичність може становити один місяць (втім, документація
повинна зберігатися протягом шести років). За порушення чинного
законодавства (шахрайство, обман, затримка реєстрації, порушення в
оформленні податкових зобов’язань) законодавством Великобританії
передбачаються адміністративні покарання (крім відшкодування податку, як
правило, у трикратному розмірі) або покарання у вигляді позбавлення волі
на термін від шести місяців до семи років залежно від обставин справи.
Наприклад, за затримку реєстрації передбачається штраф у розмірі до ЗО %
суми податку. Нині діють три ставки податку на додану вартість: 0; 8 та
27,5 % залежно від виду діяльності або товарів та виробів, які
реалізуються. Деякі групи товарів та виробів або послуг взагалі
звільняються від сплати ПДВ (земля, гральний бізнес, поштові послуги,
страхування здоров’я тощо).
Акцизи. Вони встановлюються на алкогольні напої, тютюнові вироби,
транспортні засоби, пальне. Деякі товари оподатковуються за твердою
ставкою (наприклад, на 1 літр алкогольного напою) або у відсотках до
вартості виробу чи у вигляді відсоткової надбавки до ціни (тютюнові
вироби). Загалом ставки акцизів становлять від 10 до 30 %.
До непрямих податків належать мито, збори з кінних перегонів, собачих
перегонів, грального бізнесу.
Одним із найдавніших податків, який і зараз застосовується у
Великобританії, є гербовий збір. Він уперше був введений ще в 1694 році.
Зазначений податок встановлюється на документи й стягується з осіб під
час оформлення різних цивільно-правових угод. Такі угоди повинні мати
штамп, що підтверджує сплату гербового збору. Він, як правило,
встановлюється у твердій валюті або у відсотках до вартості власності.
При реєстрації угод з цінними паперами ставка становить 0,5 % сплаченої
суми за цінні папери.
Основним місцевим податком (взагалі питома вага місцевих податків серед
усіх податкових надходжень становить 10 %) є податок на майно. Сплачують
його громадяни, які наймають житло. Ставку податку встановлюють місцеві
органи влади відповідно до вартості нерухомого майна, оцінка якого
проводиться раз на 10 років.
Список використаної літератури
Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.
Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.
Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.
Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.
Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.
Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.
Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.
ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.
Періодична преса України та країн світу.
Інтернет. Сайти різних країн світу.
HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
