Реферат на тему:
Податкова система Федеративної Республіки Німеччина
Податкова політика Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) розроблялася
разом із утворенням Германської імперії. У 1871 році практично всі
податки, порядок їх стягнення залишалися в компетенції керівництва тих
земель, які входили до складу імперії. Імперія встановлювала тільки мито
та податки на деякі товари народного споживання: алкогольні напої,
тютюнові вироби, цукор, сіль. Далі кількість загальноімперських податків
розширювалася, з’являлися акцизи, податок з поштово-телеграфних послуг,
почали надходити матрикульні внески з окремих земель (але землі вносили
їх тільки при загальноімперських витратах).
У цей же період канцлером Німеччини Отто Бісмарком були сформульовані
мета та напрямки розвитку податкової політики. Він запропонував
поступовий перехід від прямих податків до непрямих і поступову відміну
прямих податків, тому що їх рівень дуже високий й не відповідає вимогам,
які стоять перед державою.
Поступово збільшувалася кількість загальноімперських податків. Так, у
1890 році був введений гербовий збір на цінні папери, векселі, гральні
карти. У 1906 році — податок на спадщину, у 1913 році — податок на
майно, а також на приріст майна.
Важливе значення для податкової політики Німеччини мала податкова
реформа 1919 року. її основна мета — ліквідація суверенітету земель.
Внаслідок її проведення держава одержала всі права на визначення,
стягнення та управління податками. Крім введення нових податків
(наприклад, на предмети розкоші), були збільшені розміри деяких старих
податків (податку з обороту), вводились додаткові податки (з власників
великого майна). Змінено чинне законодавство, і замість прибуткового
податку в кожній землі був введений єдиний загальноімперський
прибутковий податок з максимальною ставкою 60 %.
Надзвичайно важливою для Німеччини була економічна реформа, проведена
після Другої світової війни економістом, професором, канцлером Німеччини
Л. Ерхардом. Основним її змістом був перехід до ринкових відносин й
розподіл повноважень між Федерацією загалом та землями, які до неї
входять. Був введений також принцип розподільного ведення державного
бюджетного господарства та бюджетів окремих земель залежно від виконання
функцій та завдань і покриття відповідних витрат. Крім федерального та
земельного керівництва, деякі суспільно-соціальні функції виконували
місцеві органи влади, тому податкова політика проводилась таким чином,
щоб наповнювати всі три бюджети, тобто один податок міг розподілятися на
три або на два бюджети.
Податкова політика ФРН відзначається не лише вертикальним, а й
горизонтальним вирівнюванням, тобто найприбутковіші землі перераховують
частину свого доходу менш прибутковим. При розробці податкової політики
Л. Ерхард виходив з того, що треба поступово зменшувати податковий
тягар, але це можливо тільки при стабілізації витрат (як державних, так
і місцевих), з одного боку, та підвищенні продуктивності праці — з
другого.
Досить суттєві зміни у систему оподаткування внесла податкова реформа
1990 року. У 1993-1994 роках були прийняті закони “Про запровадження
федеральної програми консолідації” та “Про гарантування місцезнаходження
підприємців”, спрямовані на створення найсприятливіших податкових умов у
державі. Було введено три рівні бюджетів, куди надходили гроші від
сплати податків.
• Перший, найвищий, рівень — державний бюджет. До нього відраховувалось
42 % прибуткового податку з громадян, 50 % податку з корпорацій,
приблизно 25 % податку на підприємницьку діяльність, частина податку з
обороту (яка постійно змінювалась).
• Другий рівень — земельні бюджети. До нього нараховується 42 %
прибуткового податку з фізичних осіб, 50 % податку з корпорацій, частина
податку на підприємницьку діяльність, податок з обороту.
• Третій рівень — місцевий бюджет, або бюджет місцевих органів
управління. Він складається з 15 % прибуткового податку з фізичних осіб,
50 % податку на підприємницьку діяльність та частини податку з обороту.
Нині у ФРН понад 50 видів податків. У бюджеті країни податки становлять
80 %. Для податкової політики держави характерна висока дисципліна
платників податків.
Основним податком, який сплачують фізичних особи, є прибутковий податок.
Ним оподатковуються усі доходи, які одержує громадянин держави: від
підприємницької діяльності, заробітна плата, ведення сільського та
лісового господарства, промислове виробництво, доходи від оренди майна
тощо. Крім того, платники податків при визначенні податку на заробітну
плату поділяються на шість класів:
• неодружені працівники без дітей;
• неодружені, розлучені або овдовілі громадяни, які мають на утриманні
дітей;
• подружжя, якщо працює тільки один член сім’ї;
• обидва члени сім’ї працюють, однак оподаткування роздільне;
• працюють обидва члени сім’ї, але один із них може бути віднесений до
третього класу;
• працівники, які працюють у кількох місцях.
Однак порядок сплати податку має певні особливості. Ставки різні для
неодружених та сімейних (це пов’язано зі складною демографічною
ситуацією у державі й спрямовано на стимулювання збільшення чисельності
населення). Найвища ставка податку для обох категорій громадян становить
53 %. Окремо виділяється оподаткування доходів від капіталу, відсотків
за акціями, частково від участі в різних товариствах та ін. Ставка
оподаткування становить 25 % одержаного доходу.
Для сплати цього податку розробляються особливі податкові таблиці, в
яких є інформація про податковий клас платника, його стан, кількість
дітей, на утриманні кого вони знаходяться, як ведеться сімейне
господарство, наявність податкових пільг.
Стягуються податки на підставі податкової карти. Вона заповнюється у
громаді за місцем проживання платника податку. У ній вказується
податковий клас, кількість дітей, віра платника, інвалідність тощо.
Майновий податок встановлюється на майно фізичних та юридичних осіб.
Оподаткуванню підлягає все рухоме та нерухоме майно, яке приносить
прибуток. Залежно від об’єкта оподаткування встановлюються ставки; для
фізичних осіб — 0,5 %, для юридичних — 0,6 %. Від сплати цього податку
звільняються акціонерні товариства, частка яких у статутному капіталі
менш як 10 %.
Податок з транспортних засобів. Ним оподатковуються власники
транспортних засобів. Ставка залежить від потужності двигуна та
загальної ваги транспортного засобу і нараховується за прогресивною
шкалою. Податок сплачують один раз на рік.
Податок на спадщину. Платники цього податку поділяються на класи залежно
від розміру спадщини та відношення до неї членів родини. До першого
класу належать найближчі члени родини —дружина, діти, у тому числі
нерідні; пасинки, падчерки, прийомні. Для них встановлюються мінімальні
ставки оподаткування. Другий клас — онуки, правнуки, для них
підвищується неоподатковуваний мінімум. Третій клас — батьки, дід, баба,
зведені брати й сестри (неоподатковуваний мінімум залишається той
самий). Четвертий клас — свекри, теща, тесть. П’ятий клас становлять всі
інші спадкоємці. Залежно від класу ставка оподаткування встановлюється
від 2 (для першого класу) до 60 % (для п’ятого класу).
Компенсаційний податок сплачують за користування матеріальними благами
та послугами. Наприклад, за видовищні заходи, податок на полювання та
рибальство, а також податок з осіб, які мають подвійне місце проживання.
Для юридичних осіб одним із основних податків є корпоративний податок
(по суті, податок на прибуток). Об’єктом оподаткування виступає
прибуток, який розраховується як різниця між усіма доходами та витратами
(включаючи податок на додану вартість). Також відраховується зменшена
вартість виробленої продукції та її запаси. При сплаті цього податку
визначають розподілений та нерозподілений прибуток. За нерозподіленим
прибутком ставка оподаткування становить 50 % (а в деяких випадках
навіть 57,5 % ), за розподіленим — 36 %. З урахуванням того, що
Німеччина є членом Європейського Союзу, ставка корпоративного податку
встановлюється в межах 30-40 %.
Промисловий податок. Ним оподатковується капітал та прибуток
підприємства до сплати корпоративного податку. Він стягується з усіх
підприємств незалежно від форми власності, правового статусу власника
(виняток становлять ремісничі та сільськогосподарські підприємства). При
оподаткуванні застосовуються дві ставки: 5 % суми промислового доходу та
0,2 % балансової вартості основного капіталу підприємства. Не
оподатковується промисловий дохід та промисловий капітал, розміри яких
менші за встановлену суму.
Земельним податком оподатковуються земельні ділянки підприємств,
сільськогосподарські угіддя, лісове господарство. Ставка складається з
двох частин. Основну частину встановлюють фінансові органи
централізовано, додаткову визначає земельна громада залежно від свого
фінансового стану. Загальна ставка податку коливається у межах 0,6-3,1
%.
Податок на додану вартість був введений у 1973 році (в Німеччині
найрозповсюдженішою назвою є податок з продажу, або податок з обороту).
Питома вага його в дохідній частині бюджету становить 28 %. Після
прибуткового податку він займає друге місце. У ФРН зазначений податок
застосовується з двох причин:
• одержання додаткових грошових надходжень до бюджету за рахунок
оподаткування споживання;
• вимога до країни при вступі до Європейського Союзу. Суб’єктами
виступають як юридичні, так і фізичні особи, які займаються будь-якою
діяльністю з метою одержання прибутку. Об’єкт оподаткування — оборот з
реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт замовника. Причому
не має значення правова форма підприємства, продукція власного
виробництва чи придбана, у тому числі імпортована. Для більшості товарів
застосовується ставка 15 %. На продовольчі товари та книжково-журнальну
продукцію — 14 %. Від сплати ПДВ звільняються підприємства громадського
харчування, ресторани та кафе, а також експортні поставки, обороти
цивільної авіації, морського судноплавства, юридичні операції та
операції з цінними паперами. Не сплачують ПДВ фізичні особи, які є
підприємцями і в перший рік мають дохід, менший за визначену суму, а в
наступному році планують оборот, не більший за встановлену суму. Але в
цьому разі така фізична особа не має права на повернення ПДВ з
нарахованого податку. Відмова від сплати ПДВ — це воля самого
підприємця.
Мито. Основним законодавчим документом для сплати мита в ФРН є митний
закон. Згідно з чинним законом мито поділяється на три види:
• вартісне — нараховується у відсотках від вартості товару;
• специфічне — у твердих ставках на певну кількість товару;
• змішане — поєднує елементи вартісного і специфічного мита. У ФРН діє
багато ставок.
1. Автономні ставки встановлюються на товари, які ввозяться до ФРН з
країн, з якими немає угод про встановлення преференційних ставок або які
не є членами Європейського Союзу.
2. Референційні — встановлюються на товари з країн, з якими є угоди про
зниження тарифів або на які ці угоди поширюються.
3. Контингентні ставки діють на контингентні товари і передбачають
знижені розміри мита.
4. Зрівняльне мито визначається комісією Європейського Союзу на прохання
уряду Німеччини (діє в особливо складних економічних умовах).
5. Антидемпінгові ставки застосовуються комісією Європейського Союзу при
одержанні товарів з країн, які порушують антидемпінгове законодавство.
При розрахунку мита ставка встановлюється:
• до конкретної вартості партії товару, що завозиться;
• у твердій сумі від кількості товару.
Крім того, при розрахунку до уваги беруться вартість фрахту, страхування
до кордону. Імпортер також має сплатити споживчий податок за монопольний
виріб.
Збори. У ФРН вони сплачуються переважно при наданні послуг державною
структурою, тобто зацікавленим особам з метою компенсації видатків
державного закладу. Збори можна вважати особливою формою перерозподілу
видатків. До основних зборів, які існують нині в ФРН, належать:
• гербовий збір, завдяки якому документ набирає чинності;
• збір на гідравлічні споруди, який сплачується у разі, якщо ця споруда
(наприклад, гребля) захищає майно особи від повені;
• збір за користування каналами, шлюзами;
• портові збори;
• збори за право торгівлі;
• збори за видачу патенту на відкриття;
• судові збори, коли всі витрати, пов’язані з судовим процесом, сплачує
сторона, яка програла процес.
Внески на соціальне страхування. По суті, вони є основою підтримки
громадянина у разі довгострокової хвороби та пов’язаної з неї
інвалідності, старості, кризових ситуацій, страхування на випадок
безробіття тощо.
Особливі податки. У ФРН є церковний податок. Введення його пов’язане з
історичним протистоянням протестантської віри на півночі ФРН та
католицької — на півдні.
Існує в Німеччині й екологічний податок. Він має за мету збереження
навколишнього природного середовища, адже ця країна відмовляється навіть
від атомних електростанцій.
Податок на солідарність. Його введення у березні 1991 року пов’язане з
фінансуванням різних проектів у колишній Німецькій Демократичній
Республіці, причому ставки податку щорічно корегуються.
Слід також зазначити, що у ФРН діє система податкових консультантів, їх
послугами можуть користуватися як юридичні, так і фізичні особи, і їх
діяльність регламентується законами про службу.
Список використаної літератури
Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.
Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.
Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.
Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.
Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.
Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.
Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.
ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.
Періодична преса України та країн світу.
Інтернет. Сайти різних країн світу.
HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
