.

Податкова система Російської Федерації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
487 4818
Скачать документ

Реферат на тему:

Податкова система

Російської Федерації

Важливим стимулюючим чинником розвитку суспільства держави є її
податкова система, тому в Російській Федерації вона почала здійснюватись
за новими принципами. її завданням стало поліпшення інвестиційного
клімату та досягнення профіцитності державного бюджету, зниження
податкового тягаря, погодження інтересів держави, підприємців та
населення.

Перебудова податкової системи почалася з розробки та прийняття
Податкового кодексу Російської Федерації (ПК РФ). Основною передумовою
його прийняття було зростання валового внутрішнього продукту (ВВП),
ліквідація бюджетного дефіциту та збільшення надходження коштів до
бюджету. У 2000 році було взято курс на спрощення податкової системи,
зниження податкового тиску на виробника та переміщення податкового
тягаря на споживача. Важливе місце в проведенні податкової реформи
належить формуванню нової етики платника. Більшість підприємців,
фізичних осіб підтримують політику держави у сфері оподаткування і
згодні з тим, що сплата податку — це їх обов’язок.

Податкова реформа, яка проводиться в Росії, спрямована на зниження
податкового тиску на платника податків. Суттєво зменшені були податкові
пільги, що надавались окремим платникам (скасовані всі пільги щодо
податку на прибуток, зменшено кількість пільг на прибутковий податок з
громадян та ін.), тобто створені однакові умови оподаткування для всіх
платників. Утім, вводяться чотири види соціальних відрахувань, які
враховують різні витрати платника, пов’язані з лікуванням, одержанням
послуг установ охорони здоров’я, здобуванням освіти і з витратами
родини.

Крім того, спрощено та зменшено кількість податкових платежів. Так, нині
їх 28. Введено єдиний соціальний податок замість існуючих раніше
відрахувань у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування та Фонд
обов’язкового медичного страхування.

Основним документом податкової політики Російської Федерації є ПК РФ.
Він складається з двох частин і вводився поступово. Перша, загальна
частина була введена в дію з 1 січня 1999 року і складається з таких
елементів:

• види податкових платежів та обов’язкових зборів;

• порядок сплати податків та виконання обов’язків платника податків;

• принципи встановлення та введення в дію нових податків, а також їх
скасування;

• права та обов’язки всіх суб’єктів податкової системи (від платника
податку до податкових органів);

• форми, методи та порядок контролю за платниками податків;

• відповідальність платників податків за порушення чинного
законодавства;

• порядок оскарження дій податкових органів та ін.

Згідно з першою частиною ПК РФ на території держави встановлені
податкові платежі. 1. Федеральні:

• податок на додану вартість;

• акцизи;

• податок на прибуток;

• податок на доходи від капіталу;

• прибутковий податок з фізичних осіб;

• внески до державних соціальних позабюджетних фондів;

• державне мито;

• мито;

• податок з користувачів надр;

• податок на відтворення матеріально-сировинної бази;

• податок на додатковий дохід від добування вуглеводню;

• збір за право користування об’єктами тваринного світу, водними та
біологічними ресурсами;

• лісовий збір;

• водний збір;

• екологічний збір;

• федеральні ліцензійні збори.

2. Регіональні:

• податок на майно організацій;

• податок на нерухомість;

• шляховий податок;

• транспортний податок;

• податок з продажів;

• податок з грального бізнесу;

• регіональні ліцензійні збори.

3. Місцеві:

• земельний податок;

• податок на майно фізичних осіб;

• податок з реклами;

• податок на спадщину;

• місцеві ліцензійні збори.

Друга частина ПК РФ була прийнята та введена в дію згідно з законом №
217-ФЗ від 5 серпня 2000 року та Федеральним законом № 118-83 від 5
серпня 2000 року. Введення другої частини змінило систему оподаткування
за окремими податками. Новий порядок оподаткування стосується практично
всіх податків, а деякі з них введені вже з 1 січня 2001 року або й
раніше (ПДВ, акцизи, податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний
податок, внески).

У 2001 році скасовано податок з реалізації пально-мастильних матеріалів,
податок з придбання автотранспортних засобів. Але якщо за цими податками
є недоїмка, то вона підлягає сплаті до федерального шляхового фонду. З 1
січня 2003 року скасовано податок за користування автомобільними
шляхами. Внесені зміни у порядок сплати та нарахування діючих податків.

Податок на додану вартість (ПДВ). Зараз платниками податку стали
індивідуальні підприємці. У Законі визначається місце реалізації товару,
робіт та послуг, встановлюється податковий термін в один місяць без
попередньої авансової сплати податку та розмір цього податку. Якщо
підприємство протягом кварталу має виручку менш ніж 1 млн руб., то воно
сплачує ПДВ раз на квартал. Якщо платник податку має протягом трьох
податкових періодів базу оподаткування менш ніж 1 млн руб., то він
звільняється від сплати податку на 12 наступних податкових періодів.
Також діють тарифи на ввезення на митну територію РФ технологічного
обладнання, комплектуючих та запасних частин до нього як внесок у
статутний фонд. Діє пільга, пов’язана з науково-дослідними та
конструкторськими розробками, що проводяться за рахунок бюджету. За
пільговою ставкою оподатковується експорт товарів (крім країн СНД). Але
платник має підтвердити експорт товарів за територію РФ.

Акцизні збори. Зміни щодо цього податку передусім стосуються алкогольних
напоїв та інших спиртовмісних виробів. Зараз, згідно з ПК РФ, до
підакцизної спиртової продукції належать усі вироби, відсоток алкоголю в
яких не менш як 9 % (раніше не менш як 12 %). Для лікарських препаратів
встановлено обсяг фасування 100 мл. Ставки на спиртовмісну продукцію
підвищено в середньому на 2-5 руб. порівняно з попередніми. Збільшено
ставки акцизів на тютюнові вироби. Вони диференційовані залежно від
класу цигарок. Ставки на нафтопродукти підвищені у 2,8 раза, на газ на
території РФ — на 15 %, а на той, що реалізується за її межами, — на 30
% (крім країн СНД). Посилюється контроль за експортом товарів.

Податок на доходи фізичних осіб. У 2000 році в РФ введено податок для
фізичних осіб з єдиною ставкою 13 % та підвищеною — для певних видів
доходів. Позитивним наслідком є звільнення значної частини фізичних осіб
та найманих працівників від заповнення податкової декларації. Деякі
доходи, одержані від нетрудової діяльності (виграші в лотерею,
добровільне страхування та ін.) мають ставку 35 %. Доходи у вигляді
дивідендів, одержані фізичними особами, які не є податковими резидентами
РФ, оподатковуються за ставкою 30 %. При нарахуванні цього податку ПК РФ
передбачаються деякі відрахування з фізичних осіб — приватних
підприємців. Так, при розрахунку бази оподаткування встановлюється
чотири податкові відрахування.

1. Стандартні — відрахування для конкретної категорії платників
податків, тобто на себе та дітей. При цьому виділяють кілька категорій
платників. Так, 400 руб. відраховується з фізичних осіб, які не мають
будь-яких інших пільг, до часу одержання доходу з початку податкового
періоду до 20 тис. руб. Податкове відрахування в 300 руб. здійснюється у
тих громадян, які мають дітей у віці 18 років, на кожну дитину, а також
учнів, студентів у віці до 24 років, якщо вони знаходяться під опікою.
Податкові відрахування у розмірі 500 та 3000 руб. встановлюються
особливим категоріям громадян незалежно від розміру доходу.

2. Соціальні — до цих відрахувань належать перераховані платником
податку кошти на благодійні цілі, грошова допомога закладам науки,
освіти, охорони здоров’я тощо; гроші, сплачені платником податку за
навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (але не більш ніж 25
тис. руб.), а також суми, сплачені батьками за навчання своїх дітей;
розмір коштів, сплачених платниками податків за послуги з лікування,
лікування дружини, батьків, дітей у віці до 18 років, надані в установах
охорони здоров’я РФ. Загальна сума соціальних відрахувань не може бути
більшою ніж 25 тис. руб. Вони надаються тільки по закінченні податкового
періоду.

3. Майнові — відрахування з доходів, одержаних платниками податків у
податковому періоді від продажу будинків, квартир, присадибних ділянок
тощо; кошти, витрачені платником податку на будівництво або придбання
житла на території РФ та ін. Загальна сума майнового відрахування не
може перевищувати 600 тис. руб.

4. Професійні — відрахування у розмірі фактичних витрат, які відбувалися
безпосередньо при одержанні доходу і підтверджувалися відповідними
документами.

Єдиний соціальний податок (внесок). Він введений Федеральним законом №
117-ФЗ від 5 серпня 2000 року та другою частиною ПК РФ і є, по суті,
альтернативою діючим раніше зборам у фонд заробітної плати підприємств
до позабюджетних фондів: Пенсійного фонду РФ (29 %), Фонду обов’язкового
медичного страхування РФ (3,6 %), Державного фонду зайнятості (1,5 %),
Фонду соціального страхування РФ (5,4 %), що становили загалом 39,5 %.
При цьому виникали й проблеми — для кожного фонду потрібно було
розраховувати та надавати окремі звіти в установлені терміни, кожний
фонд мав свої строки сплати, міг надавати своїм платникам пільги або
встановлювати певні умови сплати. Крім того, кожний фонд перевіряв
підприємство щодо сплати податку або платежу, що суттєво збільшувало
кількість таких перевірок. Введення єдиного соціального податку
уможливило спрощення цих проблем. За цим податком розраховується єдина
база оподаткування і знижується його ставка.

Визначається і об’єкт оподаткування. Так, для роботодавців (організацій
або приватних підприємців), які здійснюють будь-яку господарську
діяльність, об’єктом оподаткування є виплати, винагороди, які
нараховуються працівникові. Для індивідуальних підприємців, фермерських
та селянських господарств, адвокатів об’єктом є доходи від
підприємницької діяльності з відрахуванням витрат, пов’язаних із їх
виручкою. Для підприємців, які застосовують спрощену систему
оподаткування, — дохід, що визначається відповідно до вартості патенту.
За цим податком діє регресивна ставка оподаткування, тобто чим вища база
оподаткування, тим нижча ставка податку. Не сплачують його інваліди,
громадські організації інвалідів та ін.

Контроль за порядком нарахування та сплатою здійснюється податковими
органами РФ. Вони також проводять залік, повернення зайвих коштів,
стягують штрафи, пеню тощо.

Розмір податку обчислюється для кожного соціального позабюджетного фонду
окремо і перераховується окремими платіжними документами. Платниками
єдиного соціального податку є юридичні та фізичні особи — роботодавці,
які здійснюють виплати найманим працівникам. Якщо платники податку є
приватними підприємцями, то вони сплачують податок як із власного
доходу, так і з доходу, нарахованого найманому працівнику. Не є
платниками податку категорія приватних підприємців, які сплачують
податок на поставлений дохід для окремих видів діяльності в частині
доходу, одержаного від цих видів діяльності.

Розширилася і база оподаткування. Так, при її розрахунку враховуються
усі доходи, які роботодавець нараховує працівникам, у тому числі і різні
виплати, матеріальна допомога, виплати за ліцензійними угодами, премії
тощо. Але для приватних підприємців діє норма, згідно з якою об’єктом
оподаткування є дохід, який визначається відповідно до вартості патенту.
При розрахунку бази оподаткування враховуються всі доходи, нараховані
працівникові як у грошовому, так і в натуральному вигляді. За виплатами,
які здійснюються у вигляді матеріальної допомоги або в натуральному
вигляді, доходи не є об’єктом оподаткування, якщо вони не перевищують
1000 руб. на місяць. При цьому роботодавець розраховує базу
оподаткування для кожного працівника по закінченні місяця наростаючим
підсумком. Податкова база збільшується на розмір додаткової матеріальної
вигоди, до якої належить сплата роботодавцем повністю чи частково
придбаних працівником або членами родини товарів, послуг, прав тощо;
матеріальна вигода від зниження відсотків при одержанні від роботодавця
позики; вигода від розмірів страхових внесків та ін.

База оподаткування також зменшується на розміри повної чи часткової
компенсації вартості путівки в санаторії на території РФ, суми, які
роботодавці сплачують за лікування та обслуговування своїх працівників,
членів їх сім’ї тощо.

Податковий період за цим податком становить один календарний рік.
Податкова декларація надається один раз на рік, а протягом цього періоду
проводяться авансові відрахування, але не пізніше 15 числа місяця,
наступного за звітним. Якщо платник податку затримує сплату, то банк не
видає кошти підприємству для виплати заробітної плати.

При розрахунку цього податку приймається податкова база, яка
визначається в середньому на одного працівника, а потім обчислюється
сума податку залежно від того, на який рівень регресивної шкали він
потрапляє. Причому база оподаткування розраховується наростаючим
підсумком з початку року. Встановлюються чотири рівні: до 100 тис. руб.,
від 100 тис. руб. до 300 тис. руб., від 300 тис. руб. до 600 тис. руб.
та понад 600 тис. руб. При розрахунку бази оподаткування в організаціях,
де працює близько 30 осіб, не враховуються 30 % працівників, які мають
найбільші доходи, а в організаціях, де більш ніж 30 осіб працюючих, — 10
% працівників з найбільшими доходами.

Єдиний податок на введений дохід. Він введений Федеральним законом №
149-ФЗ РФ. Введений дохід — це потенційно можливий валовий дохід
платника податку із відрахуванням потенційно необхідних витрат, які
обчислюються з урахуванням чинників, які впливають на цей дохід. Згідно
з чинним законодавством об’єктом оподаткування є поставлений дохід на
поточний календарний місяць, причому податковим періодом є квартал.
Сплата єдиного податку проводиться щомісяця шляхом здійснення авансового
платежу в розмірі 100 % суми єдиного податку за місяць. Платником
податку є фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без
утворення юридичної особи в тих сферах, перелік яких встановлюється
відповідними актами суб’єктів РФ. Ставки податку та пільги
встановлюються суб’єктами Федерації.

Розмір податку визначається об’єктивними показниками, до яких належать
місце розташування підприємства, асортимент реалізованої продукції,
торговельна площа та ін. Але поправочні коефіцієнти розраховуються в
кожному суб’єкті Федерації і не завжди дають змогу диференціювати
підприємства за рівнями їх потенційного доходу. Це призводить до того,
що деякі підприємці змушені закривати свої підприємства, а невеликі
підприємства, навпаки, одержують пільги. Як наслідок з’являється багато
посередників, які фактично не створюють нового продукту.

Основний податковий тягар лягає на юридичних осіб, у той час як фізичні
особи сплачують податки за зниженими ставками. Не дуже змінив цю
ситуацію і прийнятий ПК РФ. Крім того, ті, хто сплачує єдиний податок,
не звільняються від сплати таких платежів, як державне мито, мито та
митні платежі, ліцензійні та реєстраційні збори, податки з придбання
транспортних засобів, податок із власників транспортних засобів,
земельний податок, податок з купівлі іноземних грошових знаків та
платіжних документів в іноземній валюті, прибутковий податок з фізичних
осіб, які здійснюють свою діяльність без утворення юридичної особи,
прибутковий податок, ПДВ та податок на доходи із джерел, передбачених
чинним законодавством.

Податок із власників транспортних засобів. Цей податок сплачують щорічно
юридичні та фізичні особи незалежно від форм власності та відомчої
належності, а також іноземні підприємства та громадяни, які мають
транспортні засоби — автомобілі, мотоцикли, моторолери, автобуси та інші
самохідні механізми на пневмоходу. Згідно з чинним законодавством
податок із власників транспортних засобів є місцевим податком, його
розмір залежить від потужності двигуна. Але в деяких суб’єктах Федерації
діють інші принципи та методики розрахунку ставки цього податку.
Наприклад, у Москві та Московській області ставка податку визначається у
відсотках від мінімального розміру оплати праці на кожну одиницю
потужності двигуна транспортного засобу (на 1 к. е.), у Санкт-Петербурзі
введено диференційовані ставки податку для фізичних та юридичних осіб,
причому для останніх ставка нижча.

Оподаткування некомерційних організацій. До некомерційних організацій
належать переважно заклади освіти. Вони звільняються від сплати ПДВ при
наданні послуг у сфері освітянської діяльності, які пов’язані з
навчально-виробничими процесами, якщо заклад освіти має відповідну
ліцензію на право здійснення цієї діяльності згідно з законодавством РФ.
Але якщо навчальний заклад здійснює підприємницьку діяльність
(наприклад, здає майно в оренду), то воно повинно сплачувати ПДВ у
встановленому порядку (розмір ПДВ становить 20 %). Тільки за місцевими
податками та платежами місцеві органи самоврядування встановлюють
відповідні ставки. Крім того, передача майна в оренду та одержання при
цьому відповідних коштів є базою розрахунку таких податків, як ПДВ,
податок за користування автомобільними шляхами, податок за утримання
об’єктів житла, комунального господарства та соціально-культурної сфери.

Базою податку на прибуток є перевищення доходів над витратами,
пов’язаними з одержанням цього прибутку. Не враховуються при
оподаткуванні кошти, які мають цільовий характер і спрямовані на
виконання закладом освіти своєї основної діяльності відповідно до його
статуту. Згідно з рішенням Верховної Ради Росії ставка цього податку
встановлена у розмірі 24 %. Скасовані всі пільги, які надавалися раніше,
для всіх категорій підприємств незалежно від впорядкованості та форми
власності.

Некомерційна установа не звільняється від сплати податку на майно, якщо,
згідно з чинним законодавством, на цей податок немає відповідних пільг.
При цьому основні засоби, нематеріальні активи, малоцінні та
швидкозношувані предмети обкладаються податком за залишковою вартістю.

Список використаної літератури

Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.

Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.

Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.

Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.

Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.

ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.

Періодична преса України та країн світу.

Інтернет. Сайти різних країн світу.

HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020