Реферат на тему:
Оцінювання рівня якості промислової продукції
Оцінювання якості продукції передбачає вибір номенклатури показників,
обчислення їх значень і порівняння зі значеннями аналогічних показників,
узятих за базові.
Рівень якості продукції — це відносна характеристика, яка грунтується на
порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюється, з
базовими значеннями.
Найінтенсивніше процес розвитку та зміни сутності якості, її параметрів
відбувався в Японії, яка стала в 70~80-ті роки XX ст. фактично світовим
лідером у визначенні рівня якості з багатьох видів товарів [33, с 168].
Оцінювання рівня якості продукції це сукупність операцій, які охоплюють
вибір номенклатури показників якості оцінюваної продукції, знаходження
значень цих показників і порівняння їх із базовими.
Номенклатурою показників якості продукції встановлюється перелік
кількісних характеристик її властивостей, що визначають якість.
Вибирають номенклатуру з урахуванням призначення й умов використання
продукції, складу і структури її властивостей, вимог споживачів до
якості (результатів вивчення попиту), досягнутого рівня якості продукції
і завдань управління якістю, основних вимог до показників якості.
Рівень якості продукції оцінюють на етапах її розробки, виготовлення,
експлуатації та споживання.
Оцінювання рівня якості продукції на етапі її розробки це порівняння
сукупності показників якості цієї продукції з відповідною сукупністю
показників базового зразка.
Базовим зразком вважають реально досягнуту сукупність значень показників
якості продукції, узятих для порівняння, що має характеризувати
оптимальний рівень якості продукції на певний час.
Від вибору базового зразка істотно залежать результат оцінювання рівня
якості продукції і характер прийнятого рішення. Базовим зразком може
бути:
• на стадії розробки — продукція, що відповідає реально досяжним
перспективним вимогам (перспективний зразок), або запланована до
освоєння продукція, показники якої відображені в технічному завданні,
технічному або робочому проектах;
• на стадії виготовлення — продукція, що випускається у країні або за
кордоном і показники якої в момент оцінювання відповідають найвищим
вимогам (тобто ця продукція найефективніша в експлуатації чи
споживанні), або державні й галузеві стандарти, технічні умови,
міжнародні та прогресивні зарубіжні стандарти, що регламентують
оптимальні значення показників якості продукції.
З огляду на прогрес техніки необхідно систематично переглядати базові
зразки і оперативно доводити значення показників до відома
заінтересованих організацій і підприємств.
Для оцінювання рівня якості продукції здебільшого використовують
диференційний та комплексний методи.
Диференційним називається метод, що грунтується на використанні
одиничних показників якості продукції. При цьому показник якості і-ї
продукції обчислюють за формулою [40, с 117]
де Pit Pi6 — значення г-го показника якості відповідно оцінюваної
продукції та базового зразка.
При використанні цього методу можуть бути прийняті такі рішення:
• рівень якості оцінюваної продукції вищий або дорівнює рівню базового
зразка, якщо всі значення відносних показників перевищують або
дорівнюють одиниці;
• рівень якості оцінюваної продукції нижчий від рівня базового зразка,
якщо всі значення відносних показників менші від одиниці.
Якщо частина значень відносних показників перевищує або дорівнює
одиниці, а частина менша від одиниці, необхідно використовувати
комплексний метод оцінювання.
Якщо для продукції суттєве значення має кожний показник, рівень її
вважається нижчий за базовий, коли хоча б один з відносних показників
менший від одиниці.
Комплексний метод оцінювання рівня якості продукції базується на
використанні узагальненого показника якості продукції. Останній є
функцією від одиничних (групових, комплексних) показників якості
продукції і може бути:
• основним показником, який відбиває основне призначення продукції;
• інтегральним показником якості продукції;
• середньозваженим показником.
Завжди, коли відома необхідна інформація, визначають основний показник і
встановлюють його функціональну залежність від вихідних показників.
Інтегральний показник використовують тоді, коли відомий сумарний
корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і сумарні
затрати на створення та експлуатацію або споживання продукції.
Середньозважені показники при комплексному методі оцінювання рівня
якості продукції використовують тоді, коли важко визначити основний
показник і його функціональну залежність від вихідних показників якості
продукції.
На стадії розробки оцінюють також технічний рівень продукції. При цьому
визначають відповідність встановленим нормам:
• найважливіших вимірюваних (розрахункових) одиничних показників якості
продукції;
• групового показника якості продукції, отриманого шляхом встановлення
функціональної залежності;
• органолептичного оцінювання;
• узагальненого показника якості продукції, що виражається в частках
одиниці або в балах.
Для оцінювання технічного рівня продукції розробляють галузеві методики,
де для кожного виду продукції встановлюють норми показників. Основою для
розробки норми є характеристики базових зразків і аналогів, міжнародних
стандартів, матеріали науково-дослідних робіт, вимоги і відгуки
споживачів тощо.
Оцінювання рівня якості виготовлення продукції це встановлення ступеня
відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних
значень показників якості продукції до початку її експлуатації або
споживання.
Для визначення рівня якості виготовлення продукції викорис-товують
коефіцієнт дефектності.
Коефіцієнт дефектності – це характеристика середніх витрат, пов’язаних з
наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних одиницях – балах,
що припадають на одиницю продукції. Визначають коефіцієнт дефектності за
формулою
де Я – обсяг вибірки для визначення коефіцієнта дефектності (кількість
проконтрольованих одиниць продукції); і – вид дефекту продукції або
вибірки; т – кількість усіх видів дефектів продукції або вибірки; Zt –
коефіцієнт вагомості г-го дефекту (у гривнях при ціновому оцінюванні або
в балах при бальному оцінюванні); d{ – кількість дефектів г-го виду.
Приймаючи готову продукцію, рівень її якості оцінюють за приймальним
рівнем дефектності на основі певного середнього значення коефіцієнта
дефектності.
Оцінювання рівня якості продукції при експлуатації або спо-живанні. Під
рівнем якості продукції при експлуатації або споживанні розуміють
ступінь відповідності вимогам нормативно-технічної документації
фактичних значень показників якості продукції в процесі експлуатації або
споживання. При цьому під стадією експлуатації або споживання розуміють
увесь післявиробничий період існування продукції, що охоплює зберігання,
технічне обслуговування, ремонт, транспортування, використання за
призначенням.
Рівень якості продукції на цій стадії оцінюють здебільшого за такими
самими показниками, що й на стадіях розробки і виготовлення шляхом
порівняння фактичних значень показників якості з тими, які були
досягнуті на стадіях розробки і виготовлення продукції. Це дає змогу:
• зробити обгрунтований висновок про якість розробки і виготовлення
продукції;
• отримати інформацію про стабільність показників якості продукції на
післявиробничій стадії її існування;
• зробити висновок про якість використання, зберігання, ремонту,
транспортування та інших форм експлуатації або споживання продукції.
Завдяки оцінюванню якості продукції (послуги) визначається її здатність
задовольнити заздалегідь виявлені чи передбачені потреби. Оцінювати
якість продукції необхідно для того, щоб визначити можливості
впровадження конкретного товару на ринок, з’ясувати відповідність
властивостей виробу або послуг вимогам споживачів і встановити ціну
цього виробу.
Список використаної літератури:
Перерва П. Г., Лошакова С. Е. Влияние показателей качества на
потребность в новой технике // Экон. пробл. ускорения науч.-техн.
прогресса в пром. пр-ве. — Одесса: Изд-во ИЭ АН УССР, 1990.
Прауде В. Р., Білий О. Б. Маркетинг: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1994.
Промисловий маркетинг: Теорія та господарські ситуації: Підруч. / За
ред. А. О. Старостіної. — К.: Іван Федоров, 1997.
Романов А. П., Корлюгов Ю. Ю. Маркетинг: Учебник / Под ред. А. Н.
Романова. – М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1996.
Савельев Є. В. Маркетинг нового продукту. — К., 1994.
Старостіна А. О. Маркетингові дослідження. Практичний аспект. — К.; М.;
СПб.: Вид. дім “Вільямс”, 1998.
Статистичний щорічник України за 1999 р. / За ред. О. Г. Осау-ленка. —
К.: Техніка, 2000.
Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями: Пер. с англ. —
М.: Экономика, 1989.
Управління створення нової продукції в системі маркетингу / За ред. Г.
П. Олабіної та ін. – К., 1994.
Чу баков Г. Н. Стратегия ценообразования в маркетинговой полити-ке
предприятия: Метод. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1995.
Шаповал М. І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації:
Підруч. – 2-ге вид. – К.: Укр.-фін. ін-т менеджменту і бізне-су, 1998.
Зване Дж., Берман Б. Маркетинг: Сокр. пер. с англ./ Авт. пред. и науч.
ред. А. А. Горячев. – М.: Экономика, 1993.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
