.

Контроль і ревізія (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: шпаргалка
Тип документа: Word Doc
1953 64164
Скачать документ

????????????????????????????????????????????????????????????????????????
??????????????????????????

Шпаргалки з предмету “Контроль і ревізія”

№ __1_ Контроль, як функція соціального управління. Мета і завдання
економічного контролю в умовах ринкових відносин.

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин потребує
вдосконалення функцій управління процесом виробництва, в тому
числі і контролю економіки.

Контроль є важливою функцією управління економікою та її
регулюванням і заключається в співставленні фактичного стану
об’єкту контролю з певними критеріям оцінки з метою встановлення
відхилення його від заданих параметрів. Контроль дає можливість
своєчасно виявити і усунути недоліки і порушення, робити висновки
про правильність і ефективність прийнятих рішень. Він є
завершальним етапом управлінської діяльності і проявляється на
стадії перевірки раніше прийнятих управлінських рішень. Тобто суть
контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і
перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови.

Результати контролю служать інформаційною базою для управління.

Слово контроль походить від французького слова і означає
перевірку чого-небудь (дотримання законів, інструкцій, рішень).
Контроль – це постійне порівняння того що є, з тим що має бути.

Процес контролю можна поділити на 3 етапи:

постановка чітких завдань для виконання;

перевірка їх виконання;

вирішення проблем, якщо виконання не відповідає поставленим
завданням.

Отже, контроль – це система спостереження і перевірки відповідності
об’єкта контролю прийнятим управлінським рішенням, встановлення
результатів управлінського впливу на керований об’єкт, виявлення
відхилень у ході виконання цих рішень.

Контроль має свої об’єкти, суб’єкти і завдання.

Об”єкт контролю – це те, що (хто) контролюється.

Суб’єкт контролю – це контролююча ланка, тобто органи або окремі
уповноважені органи, що контролюють і наділені відповідними
повноваженнями.

Мета контролю полягає у перевірці того чи все відбувається
згідно з заздалегідь прийнятим планом, діючими інструкціями,
встановленими принципами.Метою контролю є не реєстрація окремих
негативних фактів, а зосередження всіх сил на тому, щоб кожне
рішення було виконане в заданий термін і розпочата справа
доведена до кінця.

Завдання контролю:

визначення фактичного стану об’єкта контролю на певний момент
часу;

перевірка відповідності фактичного стану об’єкта встановленому
законом, нормативними актами, кошторисом, стандартом, лімітом тощо та
виявлення відхилень від них;

визначення місця, причини, ініціатора (винуватця) відхилення;

встановлення законності та право чинності здійснених господарських
операцій, їх достовірності та повноти відображення в обліку;

встановлення доцільності господарських операцій та визначення їх
причинно-наслідкових факторів;

прогнозування стану та поведінки об’єкта на визначений майбутній
період часу.

Отже, економічний контроль має важливе значення для успішного
розв’язання завдань розвитку економіки країни. Контроль сприяє
зміцненню державної дисципліни та законності, підвищенню
ефективності виробничої і фінансової діяльності підприємств з
різними формами власності і повинен забезпечувати єдність рішення
і виконання, успішне здійснення поставлених завдань, а також
попередження можливих помилок і порушень. За допомогою контролю
встановлюються причини і винні у відхиленнях з метою усунення
негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.

№ __2_ Економічна сутність предмету і методу контролю, його
об’єкти.

Контроль за своїм змістом включає перевірку економічних,
соціальних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших
напрямків розвитку суспільства.

Економічний контроль, як наука є системою економічних знань
спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку
продуктивних сил і виробничих відносин з метою планового їх
регулювання у розширеному відтворенні суспільного і необхідного
продукту.

Економічний контроль, як і будь-яка економічна наука вивчає
проблеми розвитку економіки України.

Економічний контроль перебуває у тісному взаємозв’язку з
плануванням, управлінням та обліком і невід’ємний від них. Цей
зв’язок виявляється передусім у тому, що економічні науки
досліджують той самий об’єкт, але з різною цільовою функцією.
Контроль виявляє диспропорції і негативні явища у суспільстві,
дає змогу усунути їх і запобігає повторенню.

Економічний контроль, як наука виконує такі функції:

пізнавальну (виявлення негативних фактів у розвитку економіки з
метою їх регулювання).

культурно-виховну (передбачає виховання ощадливості у використанні
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів).

практично-дійову (забезпечує управління економікою конкретними
методами).

Предмет контролю це:

діяльність підприємств у відповідності з встановленими законами,
нормами, правилами, рішеннями;

процеси і факти господарської діяльності, що розглядаються з
точки зору можливої їх невідповідності наміченим цілям, планам,
нормам;

управлінські рішення, фінансові і господарські операції та
процеси, що оцінюються з позиції їх законності економічної
ефективності, достовірності і доцільності.

Таким чином, предметом контролю є розширене відтворення
суспільно-необхідного продукту і дотримання нормативно-правового
регулювання в умовах ринкової економіки.

Предмет контролю конкретизується його об’єктами. Об’єктами контролю
є предмети і засоби праці, а також сама праця, яка
використовується в процесі розширеного відтворення
суспільно-необхідного продукту. Об’єктами контролю можуть бути
окремі сторони діяльності виробничих об’єднань, підприємств,
господарських організацій: випуск продукції, фінансовий стан,
витрачання матеріалів та інших ресурсів, умови праці і техніка
безпеки, організація управління, грошові кошти і розрахунки, праця
та її оплата, виробничі запаси. Об’єктами контролю є також норми,
плани, управлінські рішення, звітність підприємств і організацій,
тощо.

Завдання контролю полягає в тому, щоб виявити фактори, які
впливають на поведінку об’єкта контролю, встановити його
параметри, тобто повноту вивчення об’єкта контролю відповідно до
поставленої мети.

Методом будь-якої науки є сукупність способів і прийомів за
допомогою яких вивчається предмет.

Контроль має свій власний метод, який полягає у комплексному
вивченні економічної ефективності, законності, достовірності і
доцільності господарських і фінансових операцій на основі
використання облікової, звітної, нормативно-правової і іншої
інформації. У здійсненні своїх функцій метод контролю
характеризується використанням загальнонаукових і власних
методичних прийомів контролю.

Загальнонаукові методи являють собою сукупність принципів та
категорій філософії (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія
і моделювання, абстрагування і конкретизація).

Власні методичні прийоми контролю – це специфічні прийоми
вироблені практикою на основі досягнень економічної науки, що
забезпечує документальну і фактичну перевірку виробничої і
фінансової діяльності підприємств. Ці прийоми можна об’єднати в
такі групи: органолептичні, документальні, розрахунково-аналітичні,
узагальнення і реалізації результатів контролю.

Використання методичних прийомів вивчається в залежності від мети
і завдань контролю, особливостей об’єктів і джерел інформації
контролю.

№ __5_ Організаційні форми контролю та функції контролюючих органів.

Організаційні форми контролю визначаються його суб’єктами. За
суб’єктами контроль поділяється на: державний; незалежний; контроль
власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та
управління, а саме: Фонд державного майна України, Міністерства
фінансів, економіки, статистики, Національний банк України.

Фонд державного майна України є державним органом, який
здійснює політику у сфері приватизації державного майна. Він
розробляє проекти державних програм приватизації, організовує
контроль їх виконання.

Міністерство фінансів здійснює контроль за виконанням
підприємствами та організаціями залежно від форм власності
зобов’язань перед бюджетом по внесках платежів, за економічним і
правильним витрачанням бюджетних коштів, а також додержання
фінансової дисципліни підприємств і організацій, що перебувають на
державному бюджеті. Свої функції Міністерство фінансів здійснює
через Державну контрольно-ревізійну службу і Головну Державну
податкову інспекцію.

Міністерство економіки контролює виконання планів економічного та
соціального розвитку держави, окремих галузей народного
господарства, вживає заходи щодо запобігання відхилень від
визначених за планом показників.

Національний банк України – забезпечує контроль за використанням
кредитів за цільовим призначенням, додержанням підприємствами
касової дисципліни та правильних розрахунків, за наявністю грошей
в обігу, здійснює емісію (випуск) грошей та регулює грошові
відносини в державі. Крім того перевіряє діяльність комерційних
банків.

Міністерство статистики – контролює за даними звітності
збалансованість товарног7о ринку та реалізацію економічних та
соціальних програм розвитку держави в цілому т її регіонів
зокрема, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями
а також підпорядкованих їм підприємствами, нормативно-правової
бази і забезпечення достовірності звітності.

Крім цього в межах своїх компетенцій державний контроль здійснює
також спеціалізовані органи контролю, а саме: Антимонопольний
комітет, Державний комітет у справах захисту прав споживачів,
державна інспекції України по контролю за цінами, державний
комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Окремо виділяють таку організаційну форму контролю як
муніципальний, який здійснюється радами народних депутатів та їх
комісіями. До компетенції виконавчих комітетів місцевих рад
народних депутатів віднесено контроль за станом обліку і
звітності на підприємствах і установах які є комунальною
власністю за додержанням зобов’язань підприємств щодо платежів до
бюджету місцевого самоврядування.

2. Аудиторський (незалежний) контроль здійснюється незалежними
аудиторськими фірмами, або приватними особами (аудиторами), які
занесені до відповідного реєстру Аудиторської палати України.
Основним завданням аудиторської служби є перевірка законності
фінансово-господарських операцій, стану бухгалтерського обліку,
достовірності, перш за все, балансу і звіту про фінансові
результати.

3. Контроль власника. Згідно закону України „Про підприємства в
Україні” основна відповідальність за організацію
фінансово-господарського контролю на кожному підприємстві покладена
на його власника, який несе певну відповідальність за ефективне
використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Контроль власника поділяється на: відомчий (внутрішньо системний) та
внутрішньогосподарський.

Відомчий контроль за діяльністю підприємства здійснюється вищими
органами управління (міністерствами, відомствами, концернами,
асоціаціями і т.п.) шляхом проведення комплексних ревізій або
контрольних перевірок. Об’єктом внутрішньогосподарського контролю є
економічна та господарська діяльність структурних підрозділів
підприємства.

Проведення внутрішньогосподарського контролю відповідно до чинного
законодавства покладена на керівника підприємства.

В умовах ринкової економіки зменшуються одиниці зовнішніх (по
відношенню до підприємства) суб’єктів контролю у зв’язку з чим
підвищується роль внутрішньогосподарського контролю, що здійснюється
власником підприємства.

№ __9_ Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) в Україні: статус,
функції та правові засади діяльності

Головним органом державного фінансового контролю в Україні виступає
Державна контрольно-ревізійна служба України. Її було засновано в січні
1993 р. згідно із Законом України “Про державну контрольно-ревізійну
службу в Україні”. В цьому законі визначається статус, функції та
правові засади діяльності цієї структури.

ДКРС складається з:Головного контрольно-ревізійного управління
України;управлінь Автономної республіки Крим;обласних, Київського та
Севастопольського КРУ;контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп)
в районах, містах і районах у містах.

Головне завдання ДКРС :

-здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних
цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського
обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах,
державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в
організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних
валютних фондів;

-розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та
запобігання їх виникненню.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій та перевірок.

ДКРС діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому.
Структурні підрозділи ДКРС є юридичними особами, мають самостійні
кошториси, розрахункові та інші рахунки в банках.

ДКРС координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та
органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою
службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх
справ, служби безпеки.

ДКРС здійснює певні функції, зокрема:

організує роботу контрольно-ревізійних підрозділів з проведення ревізій
та перевірок, узагальнює результати документальних ревізій і перевірок і
у випадках, передбачених законодавством, повідомляє про них органи
законодавчої та виконавчої влади;

провадить ревізії та перевірки фінансової діяльності, збереження коштів
і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в
міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах
державної виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а
також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджету та
з державних валютних фондів;

провадить ревізії та перевірки повноти прибуткування, правильності
витрачання і збереження валютних коштів;

здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених
попередніми ревізіями та перевірками;

розробляє інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та
перевірок;

накладає у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших
службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні
стягнення;

застосовує до підприємств, установ, організацій та інших суб’єктiв
пiдприємницької дiяльностi фiнансовi санкцiї.

та інші.

За ініціативою ДКРС ревізія або перевірка підприємств може провадитись
не частіше разу на рік. Ревізію або перевірку за дорученням
правоохоронних органів може бути проведено будь-коли.

Службові особи ДКРС зобов’язані суворо дотримуватись Конституції
України, Законів України, прав та інтересів громадян, підприємств
установ і організацій, що охороняються законодавством. За невиконання
або неналежне виконання службовими особами державних ДКРС своїх
обов’язків вони притягуються до дисциплінарної та кримінальної
відповідальності відповідно до чинного законодавства.

В умовах переходу до ринкових відносин склад і методи фінансового
контролю зазнають суттєвих змін, що визначається зміною ролі держави в
економіці.

№ _7__ Економічна сутність державного фінансового контролю. Суб‘єкти
фінансового контролю.

Фінансовий контроль – одна з найважливіших функцій державного
управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової
політики держави, забезпечення, формування і ефективність використання
фінансових ресурсів.

Фінансовий контроль держави – спрямований передусім на раціональне
використання бюджетних коштів, і централізованих та децентралізованих
фондів цільового призначення, фінансової дисципліни підприємств і
органів державної форми власності.

Цей вид контролю здійснюється:

1) за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі
формування та використання фондів грошових коштів;

2) щодо оцінки економічної ефективності фінансово-господарських операцій
та доцільність зроблених витрат.

Фінансовий контроль – це самостійний контроль, тому на відміну від інших
видів контролю (екологічного, санітарного, адміністративного) він має
місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес
руху грошових фондів, включаючи і стадію обмірковування фінансових
результатів.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні
використовуються вартісні категорії та показники, які визначають
кінцевий результат господарського процесу.

Об’єктом фінансового контролю виступають всі господарські операції, які
здійснюються з використанням коштів на цілі економічного та соціального
розвитку.

Суб’єктами  фінансового контролю є органи державної влади в особі
постійних комісій Верховної Ради України, НБУ, органів державного
управління в особі Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату, органів
внутрішньовідомчого контролю міністерств, відомств, корпорацій,
об’єднань, а також державні і приватні аудиторські організації.

Функції по здійсненню постійного контролю за використанням коштів
державного бюджету, Верховна Рада регламентувала Рахунковій палаті
Міністерства фінансів, яке в свою чергу, делегувало функції з контролю
за використанням коштів державних і місцевих бюджетів, а також
позабюджетних фондів ДКРС України, а питання з оперативно-управлінськими
видатками державного бюджету – державному казначейству.

Функції по здійсненню фінансового контролю за діями платників податків і
забезпечення дохідної частини державного бюджету службою держави
покладено на Державну податкову службу України.

ДКРС України є органом відомчого контролю в системі міністерства
фінансів, яка здійснює перевірку з питань складання і виконання бюджету,
крім того вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим
використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників
бюджетних коштів.

Державне казначейство створюється з метою забезпечення повного і
своєчасного виконання державного бюджету.

Державна податкова організація створена також була у складі міністерства
фінансів, а з 1996року перетворена була у самостійний фінансовий орган.

Основні її завдання: реалізація податкової політики держави, а саме
розробка проектів податкового законодавства, облік платників податків та
надходження податків до бюджету, контроль за правильністю і своєчасністю
сплати податків, накладення штрафних санкцій на порушників податкового
законодавства.

Рахункова палата ВР України створена в травні 97р. З метою здійснення
позавідомчого контролю за складанням і виконанням державного бюджету,
вироблення та аналізу бюджетної політики держави, контролю в сфері
державного кредиту і грошово-кредитної політики. Рахункова палата –
єдиний конституційний орган в Україні, що здійснює контроль за законами
і ефективним та цільовим використанням державних коштів.

Принципами державного фінансового контролю є: незалежність, гласність,
дієвість, регулярність, об‘єктивність, всеохоплюючий характер.

Важливий напрям фінансового контролю – своєчасне і повне виконання
фінансових зобов’язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом,
дотримання податкового законодавства.

№ _10__ Ревізія як метод документального контролю
фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та
установ. Принципи ревізії.

Ревізія – це метод документального контролю фінансово-господарської
діяльності підприємств, організацій та установ, за дотриманням
законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і
звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат,
привласнення і розкрадання грошей і матеріальних цінностей,
попередження фінансових зловживань.

Ревізія проводиться відповідно до діючого законодавства, як
правило, державними органами контролю і управління для виявлення
недоліків в фінансово-господарській діяльності підприємств, що
перевіряються і порушення діючих нормативно-правових актів. Вона
базується на перевірці первинних документів, облікових регістрів,
бухгалтерської та статичної звітності, фактичної наявності грошових
коштів і товарно-матеріальних цінностей. Результати ревізії
оформляються актом, який має юридичну силу і є джерелом доказів
в слідчій та юридичній практиці.

Ревізії як одному з найважливіших методів наступного
господарського контролю властиві свої специфічні принципи:

принцип раптовості має вирішальне значення при досягненні цілей
ревізії. Під раптовістю розуміють застосування засобів і способів
перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають;

принцип послідовності ревізії полягає в тому, що кожна наступна
ревізія починається з моменту закінчення попередньої. Таким чином,
ревізії проводяться безперервно з моменту організації підприємства
і до моменту його ліквідації;

принцип гласності ревізії полягає в тому, що про її проведення
після пред’явлення повноважень ревізорами широко оголошується.
Ревізори з моменту початку ревізії встановлюють контакт з
громадськими організаціями, оголошують про місце і час прийому
осіб, які бажають надати інформацію з питань, що відносяться до
ревізії;

принцип оцінки факторів, виявлених ревізією. Дія цього принципу
дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо
причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених
осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та
обґрунтованість дій зацікавлених осіб;

принцип виховної дії. Ревізія має не тільки економічне, але й
певне виховне значення. Мало розкрити порушення і домогтись їх
усунення. Важливо, щоб в кожному конкретному випадку виключалась
можливість повторення помилок та порушень в майбутньому.

принцип активності ревізії полягає в тому, що ревізор за своєю
ініціативою застосовує дозволені йому прийоми та способи для
вивчення реального стану справ;

принцип безперервності ревізії полягає в тому, що розпочаті
ревізійні дії повинні вестись активно і безперервно до повного
виявлення фактів порушень, відшкодування виявленої матеріальної
шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності;

принцип повноти полягає у виявленні та детальному вивченні всіх
фактів, що мають значення для ревізії;

принцип об’єктивності та всебічності ревізії. Ревізор повинен дати
об’єктивну оцінку діяльності підприємства з документальним
обґрунтуванням фактів, обов’язковим виявленням причин та зв’язків
між ними.

Основними завданнями ревізії є:

здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних
цінностей, їх збереженням;

перевірка стану і достовірності бухгалтерського обліку і звітності в
міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних
установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують
кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів;

розробка пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та їх
запобігання в подальшому.

Ревізійний апарат, виявляючи і попереджаючи порушення і розкрадання,
здійснюючи профілактику господарських порушень і безгосподарності,
робить вагомий внесок у підтримання режиму економії і виявлення резервів
виробництва. Повна ліквідація розкрадання і безгосподарності – це
величезний внесок ревізорів у підвищення ефективності всього суспільного
виробництва і збереження власності.

№ __15_ Органолептичні методичні прийоми контролю.

Органолептичні методичні прийоми контролю використовуються для
перевірки наявності, стану і використання об’єктів контролю, ці
методи є засобом забезпечення збереження власності.

Найважливішими з них є: інвентаризація; контрольний запуск сировини
і матеріалів у виробництво; контрольний обмір готових виробів і
виконання робіт; контрольне обстеження об’єктів перевірки;
лабораторний аналіз, експертна оцінка, технічні дослідження.

Інвентаризація – це спосіб перевірки фактичного стану і наявності
товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, грошових засобів і
розрахунків і їх відповідальності даним бухгалтерського обліку.

Основні завдання інвентаризації полягають в установленні
фактичного стану і наявності основних засобів, товарно-матеріальних
цінностей, коштів у касах, на рахунках, у банках,
розрахунково-кредитних операцій, а також обсягів незавершеного
виробництва підприємства. Інвентаризацією здійснюють контроль
збереження матеріальних цінностей, коштів, виявляють предмети, які
втратили свою початкову якість, вироби застарілих фасонів і
моделей, а також наднормативні і невикористані матеріали, інвентар
і обладнання, машини та інші об’єкти. основних засобів.
Інвентаризація як методичний прийом і форма поточного контролю
забезпечує виявлення і запобігання нестачам і втратам
матеріальних цінностей і коштів, а також сприяє збереженню їх.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво
(контрольний розкрій) – це спосіб перевірки обґрунтованості норм
витрат сировини і матеріалів на випуск конкретного виду виробів,
виконання робіт і наданих послуг. Проводиться з метою перевірки
фактичних витрат сировини і матеріалів на виробництво, виходу
деталей і готової продукції, відходів виробництва, продуктивності
устаткування, а також встановлення реальності, правильності розробки
та виконання норм витрат сировини і матеріалів, палива і
енергії тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво – це
ефективний методичний прийом контролю технології виробництва,
перевірки необґрунтованого списання сировини і матеріалів на
випуск продукції як по завищених нормах та і понад встановлених
норм.

Контрольний обмір – це спосіб перевірки правильності і
достовірності звітних даних про виконані обсяги і вартість
будівельно-монтажних і ремонтних робіт, оплачених або представлених
до оплати. Проводиться цей прийом за участю відповідних
спеціалістів і є різновидністю інвентаризації. При цьому ревізор
встановлює відповідність фактичного стану об’єкту, що будується чи
ремонтується його характеристиці чи призначенню, передбаченому в
проектно-кошторисній документації і титульному списку, повному
завершенню робіт, відповідності обсягу і вартості робіт прийнятих
по актах. Співставляючи обсяг оплачених або представлених до оплати
робіт з обсягом фактично виконаних робіт встановлюють розмір
завищених або незапроцентованих робіт.

Контрольне спостереження (вибіркове і суцільне) – це спосіб
перевірки фактичного стану і правильності використання об’єктів,
що перевіряються на місці. Проводиться воно з метою встановлення
ступеня зносу основних засобів, МШП, порядку зберігання, прийому і
відпуску товарно-матеріальних цінностей, стану трудової дисципліни і
використаного робочого часу (хронометраж, фотографія робочого
часу), при визначенні дефектів товарів тощо.

Лабораторний аналіз, експертна оцінка, технічні дослідження – це
спосіб перевірки якості сировини, матеріалів, готової продукції,
напівфабрикатів – проводиться з метою встановлення причин низької
якості продукції, виконаних робіт і виникнення браку. В процесі
ревізії часто виникає необхідність у висновку
висококваліфікованого спеціаліста по якому-небудь питанню (по
встановленню якості продукції, обсягу виконаних робіт, достовірності
підпису, правильності бухгалтерського запису). В цих випадках, по
узгодженню з керівником контролюючої організації запрошується
спеціаліст, який дає письмовий висновок по даному питанню.
Висновок експерта є основою для прийняття рішення і додається
до матеріалів ревізії.

Такі методи дають можливість встановити необґрунтоване заниження
якісних показників, недотримання встановлених стандартів, технічних
умов, порушення у встановленій технології, виготовлення виробів.

Службове розслідування – сукупність прийомів перевірки додержання
службовими особами, а також робітниками і службовцями
нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у
різних ланках народного господарства (застосовують при перевірці
скарг трудящих, вивченні причини порушення діючого законодавства,
заподіяння матеріальних збитків тощо).

№ 52 Ревізія операцій із грошовими коштами на рахунках у банку

Промислові підприємства всі безготівкові розрахунки по основній
діяльності здійснюють через установи банків і під їх безпосереднім
контролем.

Ревізія операцій з грошовими коштами на рахунках в установах банку
здійснюється суцільним способом на підставі виписок банку і прикладених
до них виправдувальних документів за весь ревізійний період.

У процесі ревізії банківських операцій за всіма рахунками необхідно
зіставити документи із записами за виписками банку з регістрами
бухгалтерського обліку за відповідними рахунками і Головною книгою та
балансом підприємства.

Ревізору слід перевірити достовірність і повноту виписок для кожного
рахунку в банку, для цього необхідно уточнити наявність відповідних
реквізитів, підписів працівників банку, банківського коду операцій,
послідовність нумерації сторінок і правильність переносу залишків грошей
на відповідному рахунку із однієї виписки в іншу. Залишок коштів на
кінець періоду попередньої виписки банку для відповідного рахунку
обов’язково дорівнює залишку на початок періоду в наступній виписці
рахунку банку. За наявності у виписках банку підчисток, не зумовлених
виправлень сум чи кодів операцій, а також в інших випадках, які
викликають сумнів щодо їх достовірності, ревізору необхідно перевірити
відповідність виписки з випискою і виправдувальними документами установи
банку.

Крім того, у процесі ревізії банківських операцій необхідно ретельно
перевірити виправдувальні документи з виписками операцій по виписках
установи банку, їх законність, доцільність і правильність проставленої
кореспонденції рахунків.

Слід підрахувати суми оборотів по банку за ревізійний період, звірити ці
обороти і сальдо за відповідними рахунками бухгалтерського обліку
грошових коштів на рахунках банку.

Особливо ретельно перевіряються облікові записи в регістрах
бухгалтерського обліку з банківських операцій (журнал 1 р.ІІ та
відомість 1.2). Встановлені розбіжності уточняються на підставі
первинних виправдувальних документів і виписок банку, їх причини і
винуватці. Виявлені при цьому зустрічними звірками розбіжності між
даними підприємства, що ревізуються, і даними установи банку та інших
організацій оформляються проміжними актами. Одночасно винні посадові
особи надають письмові пояснення.

Під час ревізії операцій на рахунках у банку на поточному рахунку
виявляють:

установи банку, в яких відкрито рахунок;

відповідність суми в банку сумам, вказаним в додатках до них.

Прикладені до виписки банку первинні документи групуються певним
порядком: спочатку — всі прибуткові, а потім — усі видаткові.

Разом з тим ревізору необхідно також виявити:

чи не допускалося неправильного перерахування авансів і платежів за
безтоварними рахунками та іншими незаконними операціями;

чи правильно і своєчасно використовувалися кредити банку під сезонне
накопичення товарно-матеріальних цінностей за неоплаченими рахунками
замовника за виконані

роботи і т.д.;

чи правильно відображені в обліку операції з перерахування коштів на
лімітовані чекові книжки і чи дотримується встановлений порядок їхнього
використання.

Під час вивчення банківських документів визначають законність і
обґрунтованість витрат на відповідних рахунках. У практиці трапляються
випадки, коли для приховування зловживань окремі бухгалтери разом із
касирами замінювали виписки банку іншими або виправляли суми. У таких
випадках важливо провести зустрічну перевірку документів, порівняти
взаємопов’язані господарські операції, відображені на рахунках і
виписках банку. Якщо під час ревізії виявляють відсутність окремих
виписок банку, то важливо отримати з банку завірені копії. Документи,
прикладені до виписок банку, вивчають насамперед з погляду законності.

Під час перевірки обґрунтованості списання грошей з поточного рахунку
необхідно на підставі первинних документів і бухгалтерських записів
встановити їх законність, достовірність, доцільність цих витрат і
обґрунтованість віднесення їх на відповідні рахунки бухгалтерського
обліку.

№ 51 Ревізія касових операцій та їх документального оформлення

Бухгалтерські документи необхідно вивчати як у хронологічній
послідовності, так і за групами якісно однорідних операцій. Ревізію
касових операцій, виходячи з їх важливості, здійснюють суцільним
методом за весь період, що ревізується.

Враховуючи важливість, касові операції вивчаються суцільним способом,
особливу увагу звертають на законність цих операцій. Для підтвердження
повноти і своєчасності оприбуткування у касу грошей, отриманих з
поточного рахунку в банку, аудитор застосовує метод взаємного контролю,
порівнюючи суми, відображені у відомості по дебету рахунку «Каса», з
даними журналу за кредитом рахунку «Поточний рахунок». Обидві суми мають
збігатися, а у випадках розбіжності порівнюються суми за прибутковими
касовими ордерами, виписками банку, звітами касира і корінцями чекової
книжки.

Важливим елементом ревізії касових операцій є перевірка правильності
їхнього відображення на рахунку бухгалтерського обліку, у журналі1 р. І
та відомості 1.1. Порівнюючи балансові дані за рахунком «Каса» з
Головною книгою, журналом 1 р. І , відомістю 1.1 і касовою книгою ,
ревізор аналізує порядок ведення записів у касовій книзі і законність
здійснення операцій.

Для цього арифметичним підрахунком кожного рядка журналу і відомості
визначають правильність підрахунків. Кожна підсумкова сума журналу і
відомості порівнюється з підсумком оприбуткування і видачі готівки за
відповідним касовим звітом. Після цього вивчають правильність
рознесення господарських операцій зі звіту касира у журнал і відомість
за відповідними кореспондуючими рахунками. Також перевіряється
дотримання касової дисципліни щодо ліміту залишків готівки у касі,
цільового використання коштів і законності проведення касових операцій
згідно з діючим нормативно правовим регулюванням (закони, постанови
Уряду і накази Міністерства фінансів, постанови Національного банку
України та ін.)

Ревізору слід перевірити чи ведеться на підприємствах облік
касових операцій у відповідності з затвердженими формами
бухгалтерських документів: ф. КО-1 – прибутковий касовий ордер, ф.
КО-3 – журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів,
ф. КО-4 – касова книга.

При перевірці касових операцій в першу чергу звертається увага
на дотримання касової дисципліни, дотримання встановленого ліміту
залишку грошей в касі, правильність складання заявки-розрахунку
ліміту каси. Дотримання ліміту каси по днях перевіряють шляхом
порівняння його з фактичними залишками готівкових грошей по
касовій книзі.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові
касові ордери мають бути заповнені чітко без жодних підчисток
або виправлень.

Перевіряючи правильність оформлення первинних документів необхідно
звернути увагу чи погашаються документи по оприбуткуванню і
видачі готівки відповідними штампами „одержано”, і чи є на
платіжних відомостях підписи керівників і головного бухгалтера на
виплату грошей, а в самих відомостях підписи осіб, що їх
одержали.

В процесі ревізії перевіряють:

правильність ведення касової книги, регулярність її заповнення і
складання касового звіту;

правильність підрахунку в касовій книзі підсумків по
оприбуткуванню і видачі грошей за день і перенос підсумків з
однієї сторінки касової книги на іншу;

відповідність записів в касовій книзі записам операцій в звіті
касира;

правильність реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів;

правильність здійснення касових операцій через установи банку.

Щоб встановити повноту і своєчасність оприбуткування грошей
одержаних в банку необхідно: по корінцю чека і виписці
встановити одержану грошову суму і дату, які порівняти з сумою і
датою, вказаними в прибутковому ордері і відповідним записом в
касовій книзі.

За несвоєчасне чи неповне оприбуткування у касах готівки
передбачений штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми
готівки.

Готівка, що одержана в установах банку, повинна витрачатись на
цілі, які вона отримана. Тому важливим питанням ревізії касових
операцій є перевірка використання готівки строго по цільовому
призначенню.

Одночасно з перевіркою дотримання касової дисципліни необхідно
встановити достовірність і законність проведених витрат. Така
перевірка проводиться систематизовано на основі реєстрів
аналітичного обліку розрахунків і первинних документів.

№ 50 Ревізія грошових коштів у касі

Касові операції у промислових підприємствах регламентує «Порядок ведення
касових операцій у національній валюті України», затверджений
Національним банком України від 02.02.95 р. № 21 (у редакції Постанови
НБУ від 13.10.97 р. № 334 зі змінами і доповненнями, внесеними
постановою НБУ від 22.05.98 р. №206).

Контроль і ревізію каси проводять у такій послідовності: інвентаризація
каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій,
документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій.

Завданням ревізії касових операцій є перевірка:

забезпечення умов збереження готівки та інших цінностей у касі та під
час доставки і здачі до банку;

дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок і отримання
на них готівки;

дотримання порядку документального оформлення надходження готівки у
касу та її видачі;

дотримання ліміту готівки у касі і умов її видачі під звіт на операційні
і господарські потреби;

своєчасності і повноти оприбуткування готівки;

стану обліку касових операцій та ін.

Ревізію касових операцій розпочинають із перевірки фактичної наявності
грошей у касі. Інвентаризація каси проводиться негайно після прибуття
аудитора на підприємство у присутності касира і головного бухгалтера.
При відсутності касира ревізор опечатує її. Ревізор пропонує касиру
скласти касовий звіт на момент перевірки і виводить залишок грошей у
касі. Касир складає і передає ревізору опис купюр готівки у касі і дає
розписку про те, що всі прибуткові і видаткові касові ордери включені до
звіту і на момент інвентаризації неоприбуткованих і несписаних грошей у
касі немає. Звіт касира візує головний бухгалтер підприємства, після
чого розпочинається перерахунок готівки та інших цінностей у касі.

Після цього фактична наявність готівки в касі та інших цінностей
порівнюється із залишками, зафіксованими у бухгалтерському обліку і
касовому звіті. Після закінчення перевірки ревізор оформляє результати
інвентаризації актом, який крім нього підписує касир і головний
бухгалтер.

Грошову готівку в іноземній валюті заносять у матеріали інвентаризації,
зазначаючи назву і суму іноземної валюти, курс Національного банку
України на день інвентаризації, суму іноземної валюти у перерахунку на
національну грошову одиницю України гривні. Заява касира про наявність
грошових коштів та інших цінностей, які не належать підприємству, до
уваги не береться, і вони оприбутковуються і зараховуються на баланс
підприємства.

Під час ревізії касових операцій слід враховувати можливість
привласнення грошових коштів із каси з подальшим оформленням розписок,
не оприбуткування грошей, отриманих у банку, від різних осіб і
організацій; зайвого списання грошей із каси за рахунок повторного
використання одних і тих самих документів, неправильного підрахунку
підсумків у касових документах і касових звітах, списання сум без
підстави за підробними документами, підкладання в законно оформлених
документах зі збільшенням суми списання; привласнення сум, законно
нарахованих різним особам і організаціям, у тому числі привласнення
депонентських сум за заробітною платою.

На підставі даних акту інвентаризації каси і групувальних
відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ акту
ревізії, де відображаються встановлені факти недоліків у організації і
веденні касових операцій .

№ 53 Ревізія розрахунків із постачальниками і
підрядниками

При ревізії розрахункових операцій за рахунком 63 «Рахунки з
постачальниками та підрядниками», де ведеться облік розрахунків з
постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні
цінності, виконані роботи і надані послуги, необхідно вивчити законність
і правильність відображення цих операцій за відповідними субрахунками:

• 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

• 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

Контроль здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним
документом (рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів
необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 “Виробничі запаси”, 28
“Товари”, кредит рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та
підрядниками”.А коли на підставі виписки банку відбувається списання
грошей для розрахунку з постачальником, то робиться запис: дебет 63,
кредит 31 “Рахунки в банках”.

Безпосередньому вивченню підлягають розрахунково-господарські операції:

своєчасність і повнота оплати з постачальниками за кожним рахунком –
фактурою;

законність віднесення по рахунках вартості матеріальних цінностей,
наданих послуг, виконаних робіт;

повнота оприбуткування матеріальних цінностей в розрізі балансових
рахунків та їх субрахунків;

правильність і своєчасність акцепту платіжних вимог-доручень;

своєчасність і правильність оприбуткування, оцінка і відображення в
регістрах бухгалтерського обліку невідфактурованих поставок;

достовірність сум, відображених у регістрах аналітичного обліку нестач і
претензій.

При контролі розрахунків з постачальниками необхідно встановити
наявність договорів поставки виробничих запасів, перевірити
доцільність придбання, дотримання встановлених договором
розрахунків.

Ревізію розрахункових операцій доцільно проводити у взаємозв’язку з
іншими об’єктами, які пов’язані з розрахунковими відносинами. Так,
наприклад, рекомендується здійснювати ревізію розрахунків з
постачальниками у взаємозв’язку з надходженням і оприбуткуванням
матеріальних цінностей, а також списанню грошових коштів банку. . Щоб
встановити повноту оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити
дані про їх кількість і вартість за платіжними документами (платіжним
дорученням і вимогами-дорученнями) з даними документів на їх
оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних
накладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з
постачальниками (реєстрів операцій за рахунками з постачальниками),
книгами, картками складського обліку, звітами руху товарів При ревізії
розрахункових операцій доцільно максимально використати метод зустрічних
перевірок, що дасть змогу якісніше провести перевірку.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:

• чи включено об’єкти, що будуються, до титульного списку;

• чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

• чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об’єкти; » чи
укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків

(за об’єкт у цілому чи за етапи робіт);

• правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів
виконаних робіт;

• достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про
виконані роботи.

Якщо буде виявлено факти завищення обсягів виконаних робіт,
неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат,
непередбачених кошторисом, необхідно провести контрольний обмір
виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.

По ходу перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені
по статтях балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього
підраховують залишки по кожному виду розрахунків на одну і ту
ж дату по даних аналітичного обліку, з залишками по синтетичного
рахунках 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”,
обліковими даними Головної книги і відповідними статтями
бухгалтерського балансу. При наявності розбіжностей слід перевірити
реальність і документальну основу заборгованості по кожному
постачальнику. Такі розбіжності можуть бути результатом запущеності
обліку розрахункових операцій, чи результатом зловживань.

№ 56 Ревізія розрахунків із підзвітними особами

Ревізуючи операції розрахунків за субрахунком 372 «Розрахунки з
підзвітними особами», необхідно перевірити:

список підзвітних осіб;

дотримання діючого порядку видачі підзвітних сум на операційні та
адміністративно-господарчі видатки, службові відрядження;

своєчасність здачі авансових звітів про використання підзвітних сум і
виконання завдань по службових відрядженнях;

законність і доцільність проведених витрат та правильність оформлених
виправдувальних документів та арифметичних підрахунків у них;

правильність бухгалтерської кореспонденції рахунків щодо отримання і
використання підзвітних сум;

своєчасність повернення невикористаних підзвітних сум.

Ревізія розрахунків із підзвітними особами проводиться суцільним
способом.

Видача готівки в підзвіт дозволяється за відсутності у підзвітних осіб
заборгованості за раніше отриманими авансами у визначених розмірах та
встановлені строки.

Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами є накази,
розпорядження по ревізійному об’єкту, які мають безпосереднє відношення
до цих операцій, авансові звіти та додатки до них, записи в регістрах
аналітичного і синтетичного обліку за субрахунком 372 «Розрахунки з
підзвітними особами» (журнал № 3 р.І, відомість 3.2), звіти касира та
ін. за період, що ревізується.

При перевірці розрахунків з підзвітними особами по сумах виданих
для операційних і адміністративно-господарських потреб ревізору
необхідно:

встановити наявність наказу по підприємству, яким визначено коло
осіб, що мають право отримувати гроші під звіт і дотримання
діючих положень по видачі готівки на поточні потреби;

провести взаємний контроль сум авансових звітів з документами, що
підтверджують фактичне надходження цінностей на склад або
надання послуг (накладними, приймальними актами, товарними чеками);

виявити факти повторної оплати цінностей чи наданих послуг
безготівковим шляхом і випадки використання підзвітних сум для
оплати таких витрат, які можна оплатити безготівковим шляхом.

При перевірці підзвітних сум виданих на оплату відряджень
ревізору слід встановити:

дотримання порядку призначення, оформлення і наявність наказу на
відрядження;

наявність і своєчасність ведення журналу реєстрації виданих
відряджень;

дотримання встановлених норм оплати добових, квартирних і проїзду,
обгрунтованність і реальність витрат на відрядження, виявлення
фактів оплати прострочених відряджень та оплати витрат в
завищених розмірах.

необхідність і доцільність направлення працівників у відрядження,
тобто виявлення непотрібних або фіктивних відряджень;

відповідність дат у відрядних посвідках датам компостерів на
доданих квитках, виявлення підчисток або необумовлених виправлень;

наявність звіту підзвітних осіб про виконану роботу під час
відрядження.

Для встановлення достовірності даних обліку і звітності по
розрахунках з підзвітними особами необхідно здійснювати взаємний
контроль документів, а саме:

суми грошей виданих під звіт і суми видані по відшкодуванню
перевитрат порівнюють з відповідними видатковими касовими
ордерами, звітами касира, авансовими звітами і ж-х № 1 р.І (з
підсумком по дебету 372 рахунку);

повернення невикористаних підзвітних сум або їх утримання із
заробітної плати, відображених в ж-х № 3 р.І порівнюють з даними
прибуткових касових ордерів, відомістю № 1.1 (з підсумком по
кредиту 372 рахунку), або даними розрахунково-платіжних відомостей;

правильність кореспонденції рахунків, виявлення фактів
необґрунтованого списання підзвітних сум на витрати виробництва
(Дт 23, 91, 92, 93) та фактів невідображення в обліку сум під
звіт перевіряють по відомості № 5.1 та ж-х № 3 (р.І).

взаємозвірка залишку заборгованості підзвітних осіб при переносі
з одного місця в інший проводиться по ж-х № 3 р.І попереднього
і наступного місяців.

№ 58 Ревізія розрахунків за претензіями та відшкодуванням завданих
збитків

Джерелом ревізії розрахунків за претензіями є дані рахунку 37
“Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунок 374 “Розрахунки за
претензіями”.

Одним із важливих завдань ревізії є перевірка розрахунків за претензіями
за невиконання договірних зобов’язань. Є декілька груп претензій:

до постачальників і підрядників за виявлені під час перевірки їхніх
рахунків завищення обсягів виконаних робіт, недопоставку товарів,
завищення цін і тарифів, завищення сум внаслідок арифметичних помилок,
за невідповідність якості поставлених товарів стандартам або технічним
умовам, за простої з вини постачальників;

до транспортних організацій за нестачу вантажу понад норми природних
втрат, що виникла у дорозі, і за зайві сплачені суми при перевезенні
вантажів;

за санкціями (штрафи, пені, неустойки) за недотримання договірних умов,
визнаних платниками або присуджених судом;

до банків за сумами, помилково списаними за рахунками в банку (за
валютними операціями).

Претензії пред’являють після того, як підприємство дізналося про
порушення своїх майнових прав і законних інтересів іншим підприємством.

За кожною претензією необхідно перевірити її обґрунтованість і
правильність оформлення документів.

Недотримання строків пред’явлення претензій часто використовується для
приховання фактів крадіжок матеріальних цінностей. Тому треба вивчити
причини відмови постачальників або транспортних організацій у
задоволенні претензії, протоколи розгляду претензійних справ у суді й
арбітражі. Якщо за претензією приховувалося привласнення цінностей
окремими посадовими особами, необхідно вжити заходів щодо відшкодування
заподіяної шкоди.

При нестачі товарів у дорозі слід перевірити наявність комерційних актів
і правильність їх оформлення.

Ревізори з’ясовують обґрунтованість претензій, встановлюють винних осіб,
суму шкоди, завданої підприємству шляхом погашення необґрунтованих
претензій.

Джерелом ревізії розрахунків за відшкодуванням завданих збитків є дані
рахунку

37 “Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунку 375 “Розрахунки за
відшкодуванням завданих збитків”. Перевіряючи такі розрахунки, ревізор,
насамперед, повинен проаналізувати розрахунки за нестачами і крадіжками
та встановити, чи дотримано строків і порядку розгляду випадків нестач і
втрат, як забезпечується їх відшкодування. Особливо ретельно треба
вивчити факти списання нестач і втрат на витрати виробництва чи на
результати діяльності підприємства.

Зокрема, ревізор перевіряє правильність і своєчасність оформлення
матеріалів за претензіями про нестачі й крадіжки, перевіряє чи не було
випадків повернення судом або арбітражем матеріалів з нестач і псування
з причини неналежного оформлення матеріалів. Важливо з’ясувати причини
виникнення нестач і псування (поганий стан складських приміщень,
порушення правил приймання і відпуску матеріальних цінностей за
кількістю і якістю із одного підрозділу (цеху) в інший). Слід також
з’ясувати, чи правильно визначено суму збитків. Крім того, ревізор
з’ясовує, чи забезпечено на підприємстві відшкодування матеріальних
збитків (нестач, розтрат), чи організовано контроль за утриманням
заборгованості за виконавчими листами.

№ 57 Ревізія розрахунків із покупцями і замовниками

Під час ревізії розрахунків з покупцями і замовниками за рахунком 36
«Розрахунки з покупцями і замовниками», слід перевірити операції за
субрахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та субрахунком 362
«Розрахунки з іноземними покупцями». Ретельно перевіряються операції за
дебетом цих субрахунків, де відображена продажна вартість реалізованої
продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі при
виконанні бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість,
акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають
перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені у вартість
реалізації. Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи
укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми,
належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту
і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію.

Всі ці операції підлягають ретельному вивченню при перевірці
розрахунків: їх законність, правильність відображення кореспонденції
рахунків бухгалтерського обліку та економічна доцільність.

Ревізію розрахункових операцій слід починати з аналізу
правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також
повноти списання відвантажених цінностей.

Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за
статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють
залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними
аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 “Розрахунки
з покупцями та замовниками”, Головною книгою і балансом. За наявності
розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість
заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження –
наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат
зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається
з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості,
реальності її одержання. Під час ревізії дебіторської заборгованості
розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в
строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

У разі перевірки розрахункових операцій за кредитом рахунку 36 «Рахунки
з покупцями та замовниками» необхідно ретельно вивчити повноту і
законність проведених розрахунків, тобто суму платежів, які надійшли на
рахунки підприємства в банківських установах у касу, та інші види
розрахунків.

Перевірка здійснюється позиційним способом стосовно кожного покупця чи
замовника .

Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті
ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому ревізору
доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів
інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у
виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів
інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих
рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської
заборгованості та безнадійних боргів. За названими видами заборгованості
до акта інвентаризації розрахунків має прикладатися довідка із
зазначенням суми заборгованості, за що та числиться, з якого часу і на
підставі яких документів.

Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість
ревізору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за
якими встановлено різні розходження.

У разі виявлення порушень, зловживань з’ясовують причини виникнення та
винних осіб.

№ 14 Реалізація матеріалів ревізії. Методика прийняття за
результатами фінансово-господарського контролю.

Реалізація результатів контролю є завершальним етапом в
контрольно-ревізійному процесі. Ревізійна бригада разом з
керівництвом підприємства, де було проведено ревізію, обговорюють
результати контролю у трудовому колективі, доповідаючи про них на
зборах активу, виробничій нараді. Обговорення результатів ревізії
оформляють спеціальним протоколом.

За результатами контролю організація, що провела ревізію або
тематичну перевірку діяльності підвідомчого підприємства, приймає
управлінське рішення щодо ліквідації негативних явищ, які було
виявлено у порушеннях технологічної дисципліни у виробничому
процесі, недодержанні законодавства і нормативних актів у
госпрозрахункових і трудових відносинах. Крім того, ці управлінські
дії спрямовані на здійснення профілактичних заходів щодо
забезпечення збереження коштів і матеріальних цінностей та
раціонального використання їх.

Організаційно-розпорядчими документами, що їх видають за
результатами ревізій і контрольних перевірок, є накази і
розпорядження.

Наказ видають у тих випадках, коли у процесі
фінансово-господарського контролю виявлено серйозні порушення
законодавства, фінансової дисципліни у діяльності підприємства, його
підрозділів і окремих працівників.

Складається наказ із констатуючої і наказової частин.

У констатуючій частині викладають зміст результатів ревізії,
відмічають позитивні і негативні сторони діяльності підприємства
та його підрозділів.

Наказова частина містить рішення про результати
фінансово-господарського контролю і складається з двох частин.

У першій частині керівник органу, який здійснив контрольні
функції, у межах адміністративного права накладає адміністративне
стягнення на винуватців виявлених недоліків.

У другій частині наказу викладають конкретні заходи, спрямовані
на ліквідацію виявлених порушень і профілактику їх у наступному,
а також на відшкодування матеріального збитку.

Розпорядження, що видається за результатами фінансово-господарського
контролю, складає контрольний орган у тих випадках коли виявлено
незначні недоліки і порушення у діяльності підприємства, яке
ревізували, не пов’язані з корисними цілями певних працівників і
які не є причиною матеріального збитку.

Наказ і розпорядження підписує керівник контролюючої організації
після ретельного вивчення акта ревізії, пояснення осіб,
відповідальних за виробничу і фінансово-господарську діяльність
підприємства, а також матеріально-відповідальні особи, у яких
виявлено нестачі цінностей.

№ 44 Ревізія операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами
(МШП)

Практика контрольно-ревізійної роботи свідчить, що при
проведенні операцій з МШП мають місце значні втрати та зловживання. При
перевірці операцій з МШП необхідно керуватись Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Джерелом контролю по даному питанню є
дані рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (МШП) , який
призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух
МШП, що належать підприємству та складають запаси. Необхідно пам”ятати ,
що до МШП належать предмети, що використовуються у виробництві чи для
потреб управління протягом не більше одного року або нормального
операційного циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструменти,
господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 “МШП” відображаються за первісною вартістю
придбані (отримані) або виготовлені МШП, за кредитом – за обліковою
вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунки обліку
витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

При поверненні на склад з експлуатації МШП, придатних для подальшого
використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 “МШП” та
кредитом рахунка 71 “Інший операційний дохід”. Аналітичний облік МШП
ведеться за видами предметів за однорідними групами.

При перевірці МШП ревізор зобов’язаний звернути увагу на:

умови зберігання МШП в складському приміщенні;

наявність договорів про матеріальну відповідальність.(Ревізор особливу
увагу звертає на закріплення МШП за конкретними особами в місцях їх
зберігання і використання);

дотримання порядку оформлення первинними документами руху МШП ;

наявність відповідного маркування спецодягу, спецвзуття; (фарбами,
прикріпленням жетонів, проставленням штампів тощо),

правильність віднесення МШП до складу запасів; Слід встановити, чи нема
серед МШП основних засобів і навпаки.

своєчасність проведення інвентаризації МШП.

Детальній перевірці підлягають операції з видачею спецодягу, спецвзуття.
При цьому слід вияснити:

хто має право на таке отримання;

за рахунок яких джерел;

норми видачі тощо.

Потім переходять до перевірки суті здійснених операцій щодо руху окремих
предметів. Виявляють понаднормативні запаси МШП, що довгий час не мали
руху.

Встановлюють випадки передчасної заміни спецодягу і спецвзуття, їх
причини внаслідок використання МШП не за призначенням або підміни нових
предметів тими, що вже були в експлуатації.

Ретельній перевірці підлягають акти на списання МШП. У комісії зі
списання МШП повинні брати участь фахівці, акт затверджується
керівником. На предмет списання МШП має бути документ, що підтверджує
здавання їх у металобрухт або в утильсировину, інакше сума збитку
відноситься на рахунок винних.

№ 38 Контроль і ревізія нематеріальних активів

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають
матеріальної форми та утримуються підприємством із метою використання
протягом періоду, більшого за 1 рік (або одного операційного циклу, якщо
він перевищує один рік) (права користування природними ресурсами, права
користування майном, права на знаки торгівлі й послуг, права на об’єкти
промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші
НА).

Ревізор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8
“Нематеріальні активи”, затвердженим наказом Міністерства фінансів
України від 18.10.99 № 242, Законами “Про власність”, “Про товарні
знаки” тощо.

Під контролем інтелектуальної власності (нематеріальних активів)
розуміється перевірка прав підприємств на користування землею, водою,
об’єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у
сфері науки, літератури, мистецтва тощо).

Резізори для проведення технічної експертизи об’єктів інтелектуальної
власності й здійснення юридичного аналізу документів, що підтверджують
право на власність, залучають патентних повірених та юристів.

Починаючи ревізію, насамперед слід перевірити факт наявності
нематеріальних активів за документами, де описано сам об’єкт (програма
для комп’ютера, конструкторська документація), або де підтверджується
створення об’єкта (договір, ліцензійна угода). Крім того, акт
приймання-передання може підтвердити факт одержання даного об’єкта
інтелектуальної власності.

Ревізор разом із залученими спеціалістами визначає правильність вартості
інтелектуальної власності. Якщо об’єкт власності вкладений у статутний
капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо
його придбано за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на
придбання, якщо одержано безкоштовно, то його оцінка визначається
експертним методом.

Ревізору слід перевірити правильність оприбуткування об’єктів на рахунку
12 “Нематеріальні активи” у кореспонденції з рахунками 31 “Рахунки в
банках”, 46 “Неоплачений капітал”, а також обґрунтованість їх вибуття
(продаж, списання чи безкоштовна передача). Крім того, порівнюють дані
синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів, якщо облік
ведеться за їхніми видами і об’єктами.

Ревізор перевіряє дотримання правил приймання, відображення в
бухгалтерському обліку нематеріальних активів, правильність їх
оцінювання, списання і нарахування зносу. Для обліку амортизації
нематеріальних активів використовують рахунок 13 “Знос необоротних
активів”, субрахунок 133 “Знос нематеріальних активів”, а в дебеті –
списання у разі вибуття або продажу.

Ревізору слід пам’ятати, що підставою для оприбуткування нематеріальних
активів є документи, що ідентифікують ті активи. Він робить такі записи:

д-т рахунка 12 “Нематеріальні активи”;-к-т рахунка 46 “Неоплачений
капітал” – на внесене право на користування.

У разі одержання нематеріального активу від засновників у рахунок
внесків до статутного капіталу:

д-т рахунка 12 “Нематеріальні активи”;- к-т рахунка 46 “Неоплачений
капітал”.

У разі безкоштовного одержання:

д-т рахунка 12 “Нематеріальні активи”;- к-т рахунка 424 “Безоплатно
одержані необоротні активи”.

При перевірці операцій щодо правильності нарахування амортизації по
наявних на підприємстві нематеріальних активів ревізору слід пам”ятати
що, відповідно до П(С)БО8 нарахування амортизації нематеріальних активів
здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше
20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод нарахування
амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно,
виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод.
Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються
у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого
активу.

№ 33 Завдання, послідовність, джерела ревізії виробничих підприємств

Роль промислових виробничих підприємств у забезпеченні товарною масою
дедалі посилюється, що вимагає перегляду питань матеріально-технічного
забезпечення їх діяльності. Звідси випливає вирішальна роль глибокої
перевірки виробничої діяльності підприємства.

На промислових підприємствах державної і комунальної форм власності
перевіряються дотримання чинних нормативних актів, цільового і
ефективного використання кредитів, отриманих під гарантію Кабінету
Міністрів України, фінансові можливості до їх повернення, достовірність
звітності та належний стан бухгалтерського обліку.

Крім того, на підприємстві перевіряються правильність розрахунків з
бюджетом, законності отримання доходів, пільг, дотримання чинного
законодавства при зміні форм власності шляхом приватизації, законності
проведення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, повноти
відрахування коштів до галузевих державних фондів, правильність
формування собівартості, готової продукції, збереження власності
підприємства,

Ревізія або перевірка за ініціативою ДКРС на державних та казенних
промислових підприємствах може проводитися не частіше, ніж один раз на
рік.

Важливими завданнями ревізії є перевірка:

стану економіки підприємств і аналіз їхньої виробничо-господарської
діяльності;

виконання встановлених завдань за основними техніко-економічними
показниками;

правильності відображення господарських операцій у бухгалтерському
обліку і звітності з метою виявлення перекручень і приписок;

дотримання встановлених норм витрачання сировини і матеріалів і виходу
готової продукції;

якості продукції і встановлення випадків випуску браку, причин цього,
винних осіб і розробки заходів щодо їх усунення;

виявлення резервів зниження собівартості і підвищення рентабельності
виробництва;

виконання договорів на постачання сировини, матеріалів і реалізації
продукції;

повноти використання відходів;

дотримання державної дисципліни і забезпечення збереження власності
підприємства.

Для виконання вищевказаних завдань ревізію доцільно проводити у такій
послідовності. Спочатку інвентаризують матеріальні цінності. Свої
специфічні властивості має інвентаризація незавершеного виробництва.
Потім ревізор приступає до огляду і обстеження підприємства, його
структурних підрозділів. Відтак проводиться документальна ревізія.
Важливою ділянкою ревізії є перевірка надходження сировини, матеріалів і
їх відпуску у виробництво. Відповідальним моментом є ревізія витрат на
виробництво і калькулювання собівартості продукції, її відпуску,
реалізації і якості. При цьому ревізору необхідно керуватися Типовим
положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції
(робіт, послуг) у промисловості, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 26.04.96 р. №473. Крім того, на підприємстві
перевіряються правильність розрахунків з бюджетом, законності отримання
доходів, пільг, дотримання чинного законодавства при зміні форм
власності шляхом приватизації, законності проведення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, повноти відрахування коштів до
галузевих державних фондів, правильність формування собівартості,
готової продукції, збереження власності підприємства,

Основними джерелами ревізії є:

звіти матеріально-відповідальних осіб і додані до них документи;

реєстри аналітичного і синтетичного обліку з рахунків №20 “Виробничі
запаси”, 23 “Виробництво”, 26 “Готова продукція”, 70 “Дохід від
реалізації”, 79 “Фінансові результати діяльності” 90 “Собівартість
реалізації” тощо;

бухгалтерська, статистична і оперативна звітність;

калькуляції, договори тощо.

№ 54 Контроль розрахунків по оплаті праці.

При ревізії розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті праці слід
перевірити:

Правильність нарахування зарплати;

Правильність проведених з неї утримань;

Своєчасність виплати заробітньої плати.

Для цієї мети використовують наступні джерела інформації:

Первинні документи по обліку, виробітку і заробітної плати;

Листки про тимчасову непацездатність:

Розрахунково-платіжна відомість;

Книги обліку депонованої зарплати;

Машинограми (при механізованій обробці даних);

Журнали і інші облікові реєстри в яких відображаться розрахунки по
зарплаті.

Перевірка стану розрахунків по оплаті праці починається з співставлення
показників поточної і річної зхвітності про виконання плану по праці з
щомісячним бухгалтерським зведенням даних по розрахунках з робітниками і
службовцями і зведення зарплати по її складу і категоріях працівників.

Загальні дані цих реєстрів повинні відповідати записам в головній книзі,
Ж 5, 5А, або машинограмі оборотів по рахунку 66. Сальдо по рахунку 66 і
65 із Головної книги на кінець кожного місяця звіряється з даними
бухгалтерського балансу по статтям “заборгованість по з/п” і
“відрахування на соціальне страхування”. Потім ревізор виясняє чи
відповідає сальдо рах. 66 на кінець кожного місяця – сумі зарплати, що
належить до видачі по підсумках розрахунково-платіжних відомостей.

У випадках виявлення невідповідностей між даними аналітичного і
синтетичного обліку слід встановити їх причини.

Наступним етапом є вивчення достовірності первинних документів,
дотримання порядку і послідовності їх оформлення.

Наряди на зарплату перевіряються, щоб встановити наявність на них
підписів посадових осіб, відповідальних за облік виконаних робіт,
правильність використання норм і розцінок. При перевірці
табелів-розрахунків і нарядів необхідно вияснити, чи немає випадків
включення в них видуманих прізвищ робітників. Тому необхідно переглянути
наряди по датах їх видачі., співставити прізвища робітників в нарядах і
табелях-розрахунках з даними обліку особового складу у відділі кадрів.

Треба також перевірити, чи немає випадків повторного нарахування сум по
раніше проведених документах (нарядах, лікарняних листах та ін.),
повторення прізвищ одних і тих же осіб в декількох
розрахунково-платіжних відомостях.

Особливо детально слід перевірити наряди, виписані на осіб які не
числяться в списковому складі п-ва і які пропрацювали нетривалий час, а
також наряди по усуненню браку і переробок неякісно виконаних робіт.

Далі ревізор перевіряє нарахування зарплати, і в першу чергу
адміністративно-управлінського персоналу (згідно штатного розпису).

Ця перевірка проводиться на основі табелів, в яких фіксуються дані про
фактично відпрацьований час. На основі табелів також перевіряють
правильність нарахування зарплати робітникам з погодинною оплатою
праці, відповідність її тарифним розрядам робітників і годинним тарифним
ставкам.

Правильність нарахування зарплати робітникам-відрядникам проводиться на
основі табелів і нарядів по встановлених розцінках.

Особлива увага надається питанню правильності нарахування відпускних (а
саме, які виплати включаються для визначення середнього заробітку,
правильність визначення сум відпускних, методика оподаткування,
тривалість відпусток).

Наступним етапом перевірки зарплати є перенесення нарахованої зарплати в
особові рахунки, а також утримання прибуткового податку (т.б. порядок і
розміри утримання), та правильність визначення загальної суми зарплати,
яка має пільгове оподаткування.

Детальній перевірці піддається рух сум депонованої зарплати на рахунку
662. При виявленні фактів несвоєчасної видачі зарплати необхідно
встановити їх причини і винних осіб.

На основі реєстрів депонованих сум перевіряють достовірність віднесення
на рахунок 662 невиплаченої в термін зарплати і її наступної видачі
депонентам. При цьому контролюється правильність підпису або наявність
довіреностей на одержання депонованих сум. Для забезпечення збереження
грошових коштів важливо перевіряти достовірність підсумків
розрахунково-платіжних відомостей по зарплаті шляхом вибіркового
арифметичного контролю по горизонталі і вертикалі.

№ _35__ Контроль фактичної наявності і збереження основних
засобів

Технічний стан, фактична наявність і збереження основних засобів
перевіряються шляхом обстеження, огляду, перерахунку в місцях їх
зберігання і експлуатації.

В перевірці повинен приймати участь інженер-механік, інженер по
будівництву, економіст і бухгалтер-ревізор. Приступаючи до ревізії
доцільно перевірити наявність і стан інвентарних карток, технічних
паспортів та іншої технічної документації.

Перевіряючи інвентарні картки пооб’єктного обліку, необхідно
встановити чи є в них характеристика основних засобів, чи не
обліковуються в складі основних засобів МШП і навпаки, чи
зафіксовані дані про проведення капітальних і поточних ремонтів,
а також дані про переоцінку основних засобів.

При необхідності ревізор може провести контрольну інвентаризацію
на окремих дільницях (вибірковим чи суцільним методом).

Основні засоби включають в інвентаризаційний опис по назві у
відповідності з основним призначенням об’єкта, вказуючи інвентарний
номер, назву виробника, рік випуску. Основні засоби, непридатні до
експлуатації, які не підлягають відновленню, а також ті які
знаходяться в ремонті, включають в окремий інвентаризаційний опис.
Списання таких об’єктів здійснюється у відповідності з діючим
порядком.

Під час інвентаризації виявляють факти наявності в господарстві
зайвих і непотрібних машин і механізмів. Ревізор встановлює чи
приймались заходи по їх реалізації.

Дуже часто зустрічаються факти зберігання недіючих або зайвих
основних засобів під відкритим небом, в результаті чого основні
засоби псуються, ржавіють, розкомплектовуються. Особливо важливо
вияснити причини простоїв і невикористання впроваджуваної нової
техніки, а також суму понесених в результаті цього збитку.

Дані інвентаризаційних описів звіряються з даними інвентарних
списків і карток обліку основних засобів, що дозволяє виявити
недостачі чи лишки основних засобів.

Ревізору слід перевірити стан інвентаризаційної роботи на
підприємстві і зокрема дотримання положень Інструкції з
інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та
розрахунків (від 11.08.94р), згідно якої основні засоби, які
виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню на
результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Недостачі
основних засобів, а також їх втрати від псування відносять на
винних осіб.

При виявленні недостачі основних засобів у
матеріально-відповідальної особи (МВО) беруть письмові пояснення і
приймають рішення про відшкодування нанесених збитків по
відсутніх чи знищених об’єктах основних засобів.

Згідно Порядку визначення розмірів збитків від крадіжок, нестач,
знищення (псування) матеріальних цінностей (від 22.01.96р.) розмір
збитків визначають за балансовою вартістю основних засобів з
урахуванням амортизаційних відрахувань, але не нижче 50% від
балансової вартості на момент встановлення недостачі, з
урахуванням індексів інфляції (Іінф.), відповідного розміру податку
на добавлену вартість(ПДВ) і розміру акцизного збору (Азб.).

Р3=[(БВ-А) ? Іінф.+ ПДВ + Азб.] ? 2

Під час ревізії необхідно перевірити своєчасність і правильність
відображення в обліку результатів інвентаризації основних засобів.

Важливою умовою забезпечення збереження основних засобів є
наявність на них інвентарних номерів і закріплення об’єктів
основних засобів за відповідним структурним підрозділом і
конкретною МВО. Виявивши неповне закріплення об’єктів основних
засобів за МВО по місцях їх знаходження в експлуатації ревізор
виявляє, чому допущене дане порушення, хто винен в цьому і які
наслідки. Одночасно, не чекаючи закінчення ревізії, ревізор повинен
вимагати прийняття заходів по негайному закріпленню основних
засобів за МВО.

Необхідно перевірити відповідність даних аналітичного і
синтетичного обліку основних засобів на певні дати. Тобто по
інвентарних картках (книзі) підраховують вартість основних засобів
по кожній класифікаційній групі і порівнюють її з залишками по
рахунку 10 по Головній книзі і по бухгалтерському балансу.

По виявлених фактах порушень, зловживань і халатного відношення
до зберігання основних засобів ревізор повинен скласти проміжний
акт, в якому вказуються причини порушень і винні особи. Даний
акт додається до основного акту.

№ 36 Контроль надходження і вибуття основних засобів

Ревізія ОЗ починається з перевірки правильності відображення їх в обліку
й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність
ОЗ у балансі з даними синтетичного й аналітичного обліку. Потім
перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності
господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають
порушення і зловживання.

Тобто, за даними інвентарного списку ОЗ, описів інвентарних карток з
обліку ОЗ і самих інвентарних карток обліку ОЗ ревізор встановлює, за
ким числяться й де знаходяться основні засоби, час проведення
інвентаризації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху ОЗ перевіряють
своєчасність і повноту оприбуткування надходження основних засобів.
Зокрема, ревізор з’ясовує, чи враховані в первісній вартості затрати на
доставку і монтаж; чи відображені в обліку суми зносу основних засобів,
які були в експлуатації, чи не зменшена кількість предметів, які
надійшли на підприємство. Слід звернути увагу на наявність на предметах
інвентарних номерів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного надходження і
вибуття та ліквідації ОЗ. Тут особливо старанно перевіряють правильність
складених актів приймання-здавання об’єктів, чи немає в них виправлень і
підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об’єктів, їх технічний
стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість
безплатної передачі ОЗ, наявність документів, які підтверджують
прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації ОЗ перевіряється суцільним способом за актами,
зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефектність
предметів, повноту і своєчасність оприбуткування матеріалів від
ліквідації, відображення збитків від ліквідації не повністю
амортизованих засобів.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використання
амортизаційних відрахувань, законність затрат на поточний і капітальний
ремонт основних засобів; правильність відображення основних засобів за
фактичними затратами на придбання, будівницутва й виготовлення, що
становлять їхню первісну вартість.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації ОЗ ревізор має встановити, чи не
був завищений відсоток зносу з метою дальшої реалізації за нижчими або
вищими цінами.

Повноту й своєчасність оприбуткування основних засобів визначають шляхом
зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 “Основні засоби” з
даними, вказаними в первинних документах, актах приймання-здавання,
актах введення в експлуатацію основних засобів.

Документальній перевірці підлягають також операції щодо списання ОЗ,
правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і
правильність відображення його в обліку.

Необхідно також перевірити правильність оцінки основних засобів. Основні
засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною
вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість
проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та
установлення. При цьому придбані основні засобі, які були в
експлуатації, оприбутковуються за сумою купівельної вартості (оплати),
видатків на їхню доставку і установку з доданням суми зносу за цими
об’єктами, вказаної у документах на оплату.

Ретельно перевіряють операції щодо передачі основних засобів у оренду.
Для цього вивчають зміст договорів (на який строк, розмір орендної
плати, умови проведення капітального ремонту орендованих основних
засобів та ін.) і їх виконання, а також правильність розрахунків за
орендовані основні засоби і відображення вказаних операцій на рахунках
бухгалтерського обліку.

При списанні основних засобів внаслідок стихійного лиха і аварій
необхідно перевірити, чи відшкодовувалися зазнані підприємством збитки
винними особами.

Фінансовий результат (прибуток, збитки) від реалізації та іншого вибуття
ОЗ відноситься на рахунок 79 “Фінансові результати”.

№ 60 Контроль і ревізія кредитних операцій

П(С)БО 11 “Зобов’язання” визначає порядок формування та відображення у
звітності інформації про зобов’язання. Цим стандартом усі зобов’язання
класифікуються на довгострокові, поточні, забезпечені та непередбачені
зобов’язання.

Ревізор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні
взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів.
Кредитний договір укладають установа банку і підприємство. У кредитному
договорі банк бере на себе зобов’язання надати кредит, а позичальник —
використати, сплатити борг і повернути його. У ньому передбачається
об’єкт кредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки
плати за кредит, строки, на які видаються позики.

Ревізор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює
дотримання строків платежів, своєчасність сплати кредиту. Завдання
ревізора — перевірити законність одержання і використання банківських
кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, ревізор з’ясовує, якими
видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання
порядку кредитування, оформлення позик та їх погашення ревізор керується
Інструкцією № 3 про відкриття банками рахунків у національній і
іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 №
121.

Облік розрахунків по кредитах ведеться на рахунках 50 “Довгострокові
позики” та 60 “Короткострокові позики” у національній та іноземній
валюті за кредитами банків. За кредитом цих рахунків відображаються суми
одержаних кредитів, за дебетом — їх погашення.

Ревізор з’ясовує:

чи зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в
балансі за їхньою теперішньою вартістю, яка залежить від умов та виду
зобов’язання;

чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;

чи своєчасно погашаються отримані позики.

За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку ревізор
встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призначенням.
Ревізор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих
позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту
використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси
матеріальних цінностей. Особливій перевірці підлягають факти виникнення
простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму
збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою, перевіряють
ефективність заходів щодо погашення прострочених позик та заходів щодо
оздоровлення фінансового стану підприємства.

№ _37__ Контроль операцій по ремонту основних засобів і оцінка
ефективності їх використання

Основними аспектами ревізії затрат на ремонт основних засобів є:

правильність документального оформлення всіх ремонтних робіт;

реальність обсягу і собівартості ремонтних робіт;

ефективність використання засобів, призначених для ремонту, та їх
облік;

аналіз відхилень фактичних затрат на ремонт основних засобів від
затвердженого кошторису.

Ревізію затрат на ремонт основних засобів розпочинають з
перевірки наявності і правильності складання плану і кошторису
ремонтних робіт. Особливу увагу звертають на реальність
кошторисів. Інколи їх складають після завершення ремонту об’єкта,
і відповідно, кошторису вартість прирівнюють до фактичних витрат.
Кошториси на капітальний ремонт будівель і споруд необхідно
складати на основі актів технічного огляду, які затверджуються
керівником підприємства. Слід також перевірити стан розрахунків з
підрядчиками і правильність виписаних ними рахунків на виконані
роботи, а також наявність актів приймання робіт.

При капітальному ремонті, виконаному господарським способом
необхідно:

виявити причини подорожчання чи здешевлення капітального ремонту;

перевірити дотримання цін і заготівельних витрат;

перевірити правильність використання норм виробітку, розцінок;

витрат на оплату праці, правильність визначення собівартості
капітального ремонту і обсягу виконаних робіт;

вияснити чи оприбутковані одержані при розбиранні основних
засобів, що підлягали ремонту, матеріальні цінності, які ——-
витрат по статтях кошторису на основі первинних документів (наряд
на відрядну роботу, накладних і лімітно-забірних карт на
використання матеріальних цінностей об’єктів, актів прийому
виконаних робіт).

Причини перевитрат і економії детально розглянути так як
економія може виникнути в наслідок неповного виконання робіт по
ремонту і погіршення його якості, що приводить до дострокового
вибуття основних засобів з експлуатації або проведення більш
об’ємного і дорогого ремонту. Закінчується ревізія перевіркою
правильності списання вартості витрат проведених ремонтів.
Необхідно пам’ятати, що витрати по покращенню стану об’єкта
призводить до продовження строку корисної служби та до
підвищення продуктивності об’єкта основних засобів, дозволяють
отримувати додаткові економічні вигоди протягом більше одного
звітного періоду. Якщо зазначені витрати не відповідають
першочинним вимогам, вони повинні бути визнані поточними витратами
за період, в якому вони були понесені.

Рівень використання основних виробничих фондів характеризується
такими показниками як: фондовіддача, фондоозброєність, питомі
капіталовкладення на одиницю введених виробничих потужностей.

№ _47__ Перевірка стану бухгалтерського обліку і достовірності
звітності по випуску готової продукції

Виконання плану виробництва і випуску продукції в натуральному і
вартісному виразі перевіряють на основі даних звіту форми 1-П,
використовуючи при цьому накладні та записи по рахунках 26 і
27. При перевірці звітності слід керуватись „Інструкція до
складання звітів промислових підприємств по випуску продукції”.

Необхідно перевірити чи правильно включені в обсяг продукції в
натуральному виразі вироби виготовлені в межах періоду, що
перевіряється. Слід мати на увазі те, що вироби вважаються
готовими в тому випадку, коли вони повністю укомплектовані,
відповідають встановленим стандартам, прийняті відділом технічного
контролю і здані на склад.

Продукція яка не відповідає вказаним вимогам, повинна
відображатись в звітності і в обліку в складі незавершеною
виробництва.

В процесі контролю звертають увагу на правильність оформлення
документами прийому випущеної з виробництва готової продукції, так
як формування достовірної облікової інформації про виробничі і
фінансові результати діяльності підприємства залежить від
реальності показників, записаних в приймально-здавальних накладних
або приймально-здавальних актах.

Слід встановити чи вся товарна продукція яка включена у
виконання плану відповідає вимогам чи не було оформлення
безтоварних накладних або здачі незакінченої виробництвом
продукції на склад в кінці місяця і закінчення в наступному
(тобто фактів приписки).

В практиці неодноразово виявлялись випадки завищення звітних
даних про випуск продукції за рахунок незаконного і
необґрунтованого включення в звітність виробів які не пройшли
обробки, вимагають виправлення і переробки а також вироби
випущені після закінчення звітного періоду. Для того щоб виявити
причини порушень і попередити їх появу в подальшій роботі
необхідно звітні дані порівняти з бухгалтерськими записами і
первинними документами. Зокрема звітні показники співставляють з
оборотами по рахунку 26 „Готова продукція”, рахунку 23 „Основне
виробництво” (по дебету і кредиту) і інших рахунків
бухгалтерського обліку.

Перевірка достовірності даних про випуск готової продукції може
проводитись шляхом взаємного контролю документів на оприбуткування
готової продукції з документами на відпуск матеріалів у
виробництво і по обліку праці та його оплати (змінні рапорти,
маршрутні листи, наряди та інше). Одночасно необхідно перевірити,
як ведеться облік незавершеного виробництва, наявності порушення у
відповідності з прийнятими нормативними актами.

Бухгалтерські записи звіряють з виробничими звітами про продукції
в яких відображають кількість продукції виготовленої за місяць
в асортименті, виробничі звіти звіряють з даними змінних звітів
і прибутковими накладними на готову продукцію, прибуткові накладні
звіряють з нарядами і цеховими журналами.

Виконання плану виробництва в натуральному виразі перевіряють по
кожному виду зокрема. По кожному випадку недовиконання виясняються
причини і розробляють пропозиції для усунення недоліків.

Загальну оцінку виконання плану в натуральному виразі дати не
можна через неоднорідність вимірників. Для того щоб перевірити
виконання плану по загальному обсягу випуску необхідно кількісні
дані перетворити шляхом сумування добутків кількості одиниць, по
плану і по звіту на їх ціни і потім фактичне виконання спів
ставити з плановим завданням.

При перевірці виконання плану по асортименту враховують випуск
продукції виробленої в межах плану.

Продукція виготовлена зверх плану в розрахунок не приймається, що
виключає можливість перекривати недовиконання плану по одних
виробах за рахунок інших, тобто:

по виробах по яких план недовиконаний в розрахунок включається
фактичне виконання;

по виробах по яких план перевиконаний в розрахунок приймається
планове завдання;

вироби виробництво яких планом не передбачено в розрахунок не
приймаються.

В процесі перевірки виконання плану необхідно виявити, ті вироби,
які користуються обмеженим попитом, такі вироби повинні
виключатися з плану виробництва, щоб не викликати затоварювання.
Випуск готових виробів без замовлень і договорів веде до
затоварювання складів, викликає уповільнення кругообігу
господарських засобів і фінансову скруту. Тому при перевірці слід
звернути увагу на взаємо узгодженість договорів – поставок з
програмою випуску продукції

№ __49_ Завдання та джерела ревізії грошових коштів

Цей розділ контрольно-ревізійної роботи належить до найскладніших
і дуже трудомістких. Складність полягає в тому, що більшість
зловживань і порушень тісно пов’язана з обігом грошових коштів
на початковому чи кінцевому етапах здійснення окремих
господарських операцій. Перевірка супроводжується виконанням
величезної технічної роботи з обсягів підрахунків, складання
групувальних таблиць і відомостей. Крім цього, така ревізія
(перевірка) здійснюється суцільним, а не вибірковим способом
контролю.

Завдання ревізії:

дати оцінку стану збереження та використання грошових коштів;

виявити порушення порядку здійснення готівкового та безготівкового
обігу грошових і прирівняних до них коштів ревізованого обігу
грошових і прирівняних до них коштів ревізованого суб’єкта
(підприємства чи організації);

установити правомірність, достовірність та економічну
обгрунтованність операцій з надходження і використання грошових
коштів, відображення цих операцій в обліку;

розробити заходи з реалізації матеріалів контролю стосовно
усунення виявлених порушень, відшкодування збитків, заподіяних
підприємству діями чи бездіяльністю відповідальних службових чи
посадових осіб, і попередження зловживань і недоліків у подальшій
роботі ревізованого підприємства.

Джерела ревізій:

первинні документи: касові прибуткові та видаткові
ордери;розрахунково-платіжні (платіжні) відомості; платіжні
відомості;платіжні доручення ; платіжні доручення-вимоги;чекові
книжки; виписки установ банків з поточного та валютного рахунків
підприємства;квитанції; поштові перекази, договори про матеріальну
відповідальність; акти інвентаризацій каси і т.п.

облікові реєстри:

журнал реєстрації касових прибуткових та видаткових ордерів

журнал реєстрації платіжних доручень до банку

касова книга – журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових
ордерів, звіти касира

журнал1 і відомість 1і при журнальній формі обліку за рахунками
30 „Каса”, 33 „Інші грошові кошти”, 311 „Поточний рахунок у
банку” або відповідні машинограми при різних видах автоматизованих
комп’ютерних форм обліку

Гловна книга

звітність:

баланс підприємства; Звіт про рух грошових коштів.

місце зберігання касової готівки (обладнання приміщення та
устаткування каси).

Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні
контролю:

положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від
24.06.95 № 88;

порядок ведення касових операцій у національній валюті України

положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті
України, затверджене, затверджене постановою Національного банку
України від 24.05.93 № 37 (із доповненням і змінами);

інструкція № 3 „Про відкриття банками рахунків у національній і
іноземній валютах”, затверджена постановою Національного банку
України від 27.05.96 № 121, у редакції з доповненнями від
17.11.97 № 379;

порядок ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у
сфері торгівлі, громадського харчування та інших послуг,
затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.11.94 №
113 (зі змінами і доповненнями).

№59 Контроль і ревізія розрахунків за податками і платежами

Одним із важливих чинників розв’язання економічної кризи в суспільстві є
удосконалення системи оподаткування. Завдання ревізора — перевірити
правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх
сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних
нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із
фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з
прибутків, з доходу працівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом
відображають на рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”, у
кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в
дебет — внесені платежі.

Ревізор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розрахунків з
бюджетом.

Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображають щомісяця таким
записом: дебет рахунка 98 “Податки на прибуток”, кредит рахунка 641
“Розрахунки за податками”.

Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету, оформляється записом: дебет
рахунка 70 “Доходи від реалізації”, кредит рахунка 64 “Розрахунки за
податками і платежами”.

На суму податків, утриманих із заробітної плати робітників і службовців,
роблять запис: дебет рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”, кредит
рахунка 64 “Розрахунки за податками і платежами”. На рахунку 642
“Розрахунки за обов’язковими платежами” ведеться облік розрахунків за
зборами (обов’язковими платежами), що справляються відповідно до чинного
законодавства.

У процесі ревізії вивчають акти перевірок, проведених державною
податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того,
з’ясовують причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня,
яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є:
довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки
банків і додані до них документи про перерахування належних сум у
бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 “Розрахунки за податками і
платежами”, регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші
види фінансової звітності.

Під час перевірки слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо
за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого
дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із
залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком
64 “Розрахунки за податками і платежами” чи іншими рахунками. Якщо
виявлено неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і
з’ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим
адміністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його
прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у
простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.

Під час перевірки правильності вирахування і сплати окремих видів
податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку
підприємств, про прибутковий податок з громадян, про податок на додану
вартість, про акцизний збір тощо.

Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків.
Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку
підприємств відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств”. Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток платника
податку. При цьому прибуток підприємства оподатковується за базовою
ставкою.

Для приховування прибутку або інших об’єктів оподаткування суб’єкти
підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно
меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської
діяльності. Заниження доходу (прибутку) або інших об’єктів оподаткування
полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції,
але при цьому завищується собівартість продукції, у зв’язку з чим
зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.

Ревізор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї
її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють
ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній
книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 “Фінансові
результати”, за Звітом про фінансові результати. Необхідно впевнитися у
реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 “Доходи від реалізації”,
79 “Фінансові результати”, 90 “Собівартість реалізації”, а також у
законності витрат, включених у собівартість.

№ ____67____ АУДИТ ПОКАЗНИКІВ ЗВІТНОСТІ

Бухгалтерська звітність є системою узагальнених показників, що
характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства
протягом звітного періоду (місяця, кварталу, року). Вона складається
шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного
бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Починається аудит з перевірки свідоцтва про державну реєстрацію.
Передумовою реєстрації підприємств є підготовка і подання до державних
органів установчих документів (статут і установча угода між
засновниками). Спочатку встановлюється наявність установчих документів,
потім перевіряється відповідність цих документів вимогам чинного
законодавства. Статут і угода мають бути прошиті і затверджені печаткою
органу реєстрації, а підписи засновників завірені нотаріально.

Метою аудиту показників фінансової звітності є висловлення аудитором
висновку про те, що фінансова звітність за всіма суттєвими аспектами
відповідає інструкціям, які регламентують порядок підготовки і
представлення фінансової звітності.

Перевірка фінансової звітності включає: перевірку правильності складання
балансу; перевірку правильності складання Звіту про фінансові
результати; Звіту про рух грошових коштів; Звіту про власний капітал;
перевірку узгодженості показників форм річної бухгалтерської звітності;
перевірку Головної книги (інших реєстрів бухгалтерського обліку);
перевірку відповідності оборотів і залишків по всіх журналах та
відомостях синтетичного обліку з даними Головної книги.

Завдання аудитора під час перевірки фінансової звітності полягає

дослідити достовірність та відповідність записів даним Головної
|книги и та реєстрів аналітичного обліку

прослідкувати за своєчасністю здачі бухгалтерської звітності до
відповідних державних органів

вивчити взаємоузгодженість показників звітності підприємства

порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної і
юточної фінансової звітності

оцінити можливість постійного функціонування підприємства

оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність та їх
зображення в звітності.

Під час перевірки фінансової звітності застосовуються
прийоми документального контролю. Звітність при цьому підлягає
перевірці за формою, аналітичній перевірці і перевірці за змістом.
Проводячи формальну перевірку, аудитор повинен впевнитись у повному
розкритті інформації в звітності. Вона полягає у візуальній перевірці
записів всіх реквізитів звітності.

Перевірка балансу відбувається у наступній послідовності: перевірка
тотожності показників, що містяться, у балансі та реєстрах
бухгалтерського обліку. Перевірка відбувається по кожній формі звітності
окремо шляхом порівняння показників, що містяться у відповідній формі,
із залишками та оборотами по рахунках Головної книги і реєстрів обліку.

Після цього відбувається перевірка відображення всіх активів і пасивів
підприємства в повному обсязі та вивчення їх протягом року відповідно до
прийнятої облікової політики. Перевірка передбачає встановлення
дотримання підприємством протягом звітного року методів оцінки,
обраних ним на

початку звітного періоду.

Під час встановлення реального існування відображених в балансі активів
і пасивів, аудитор повинен переконатися в реальному існуванні, наявності
конкретних видів, найменування матеріальних запасів, які в сукупності
відображені в балансі.

Аудитор повинен перевірити дотримання підприємством обраної облікової
політики, а також безперервності його функціонування, продовження
процесу виробництва при даному рівні матеріальних запасів, грошових
коштів, власного капіталу тощо.

№ _39___ Типові порушення при здійсненні операцій з виробничими
запасами. Завдання і джерела контролю.

Основою господарської діяльності підприємств, товариств, фондів,
бірж, акціонерних товариств є матеріальні цінності, які як об’єкт
контролю досліджується насамперед з позицій доцільності та
ефективності їх витрачання. Ефективність використання включає в
себе всі операції, починаючи від надходження матеріалів на
підприємство до відпуску їх у виробництво.

Отже, основними завданнями ревізії і контролю операцій з
матеріальними цінностями є перевірка:

стану складського господарства і умов, що забезпечують збереження
матеріальних цінностей;

законності здійснених операцій по оприбуткуванню і використанню
матеріальних цінностей;

стану інвентаризаційної роботи на підприємстві;

стану обліку на складах і в бухгалтерії;

своєчасності й правильності розрахунків з постачальниками;

обґрунтованості оцінки матеріальних ресурсів і реальності
балансових залишків.

Для виконання вказаних завдань у процесі контролю слід
використовувати наступні джерела інформації:

плани матеріально-технічного постачання, договори з постачальниками,
рахунки-фактури, товаротранспортні накладні;

первинні документи на оформлення приймання та відпуску
матеріальних цінностей (М-1, М-2, М-3, М-4, М-7, М-8, М-9, М-10, М-11,
тощо);

виробничі звіти про використання матеріальних цінностей;

облікові реєстри (журнали 3; 5; 5А; відомість3.3, картки складського
обліку);

матеріали інвентаризацій та попередніх ревізій;

головна книга та звітні баланси (дані по рахунку № 20, 21);

нормативно-довідкова інформація.

Найтиповішими порушеннями при здійсненні операцій з матеріальними
цінностями є такі:

незадовільна організація складського господарства й зберігання
цінностей;

невиконання завдань із заготівлі матеріалів;

придбання непотрібних матеріалів на складі цінностей, що псуються;

збільшення собівартості заготовлених матеріалів;

порушення правил приймання вантажів, неправильне визначення і
оформлення недостач;

необґрунтовані претензії до постачальників;

нераціональне витрачання матеріалів на виробництві, порушення норм
лімітів їх відпуску.

відпускання дефіцитних товарів як лишків на сторону;

порушення порядку проведення інвентаризації;

нестачі, лишки, привласнення матеріальних цінностей;

заміна нових предметів старими;

відпускання цінностей по занижених цінах;

незадовільна постановка бухгалтерського обліку.

Отже, завданням контролю операцій з матеріальними цінностями є
усунення всіх негативних явищ у роботі підприємств, що дасть
змогу забезпечити збереження матеріальних цінностей і раціональне
їх використання.

№ _40___ Перевірка дотримання умов збереження матеріальних
ресурсів.

Контроль за збереженням матеріальних цінностей розпочинається з
перевірки умов, які його забезпечують. До таких умов належать:

правильний підбір і розстановка кадрів;

організація і стан складського господарства;

організація пропускної системи;

стан обліку та внутрішньогосподарського контролю за наявністю
матеріальних цінностей.

У процесі ревізії перевіряються укомплектованість складу
матеріально-відповідальних осіб (за освітою, кваліфікацією, стажем
роботи) і їх раціональна розстановка. Слід перевірити :

чи не притягувались матеріально-відповідальні особи до
кримінальної відповідальності;

чи укладені з ним письмові договори і де вони зберігаються;

чи погоджені з головним бухгалтером їх приймання, переміщення і
звільнення.

При прийманні на роботу, пов’язану з матеріальною
відповідальністю, в обов’язковому порядку укладається договір про
матеріальну відповідальність. Крім того, ревізором встановлюється
своєчасність передачі матеріальних цінностей при зміні
матеріально-відповідальних осіб і відображення результатів у
бухгалтерському обліку. Ревізіями виявлялись такі факти, коли
довший час від матеріально-відповідальних осіб не було отримано
зобов’язань про матеріальну відповідальність, особливо такі випадки
зустрічались при заміщенні працівників (на час відпустки чи
хвороби основного працівника).

При контролі організації та стану складського господарства
перевіряють:

чи придатні складські приміщення для зберігання матеріальних
цінностей;

чи оснащені вони стелажами, сейфами, металічними шафами і іншими
приспосібленнями;

чи забезпечені склади справними ваговимірювальними приладами,
мірною тарою і підйомними механізмами;

чи є на стелажах ярлики з в казанням назви матеріальних
цінностей, розміру, сорту, одиниць виміру, норми запасу;

чи забезпечені склади охороною, протипожежним обладнанням;

чи оснащені склади сигналізацією, металевими решітками на вікнах,
справними замками на дверях.

Під час ревізії необхідно встановити чи повністю задовольняють
потреби підприємства наявні складські приміщення, чи немає фактів
зберігання матеріальних цінностей під відкритим небом. Необхідно
з’ясувати чи не було фактів псування матеріалів через порушення
правил їх зберігання і чи відшкодовані нанесені збитки з винних
осіб.

Важливе значення в запобіганні розкрадань матеріальних цінностей
має правильна організація пропускної системи при ввозі їх на
територію підприємства і вивозі з підприємства. Перевірці
підлягають книги реєстрації перепусток, журнали зважування вантажів
на автомобільних вагах, інформація охоронників про вивіз і винос
з території підприємства матеріальних цінностей без
документального оформлення, накази про прийняті заходи щодо
усунення виявлених порушень тощо.

Одночасно перевіряють організацію складського обліку та
внутрішньогосподарського контролю на підприємстві, для того щоб
встановити:

своєчасність оформлення приймання і відпуску матеріалів;

повноту оприбуткування матеріалів;

правильність і своєчасність записів в карточки складського обліку
(Ф.М-12);

наявність в документах підписів, які мають право розпорядження на
видачу та одержання матеріальних цінностей;

дотримання встановленого порядку видачі довіреностей;

своєчасність проведення на підприємстві інвентаризації матеріальних
цінностей і відображення в обліку її результатів.

№ __41__ Порядок проведення інвентаризації запасів та відображення
в обліку її результатів.

Перевірка збереження виробничих запасів починається з
інвентаризації. Прибувши на підприємство, ревізійна група відразу
приступає до інвентаризації виробничих запасів на складах.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності та
стану майна об’єкта інвентаризації.

До складу інвентаризаційної комісії повинні входити головний
бухгалтер і МВО. До початку перевірки фактичної наявності
виробничих запасів інвентаризаційна комісія зобов’язана опломбувати
підсобні приміщення та інші місця зберігання цінностей, які
мають окремі входи і виходи, перевірити справність усіх
ваговимірювальних приладів, отримати останні на момент початку
інвентаризації реєстри прибуткових документів або звітів про рух
товарно-матеріальних цінностей. Голова комісії візує прибуткові та
видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), за
значенням „До інвентаризації” (дата). Для бухгалтерії ці документи
є підставою для визначення залишків запасів на початок
інвентаризації за даними обліку.

Особи, відповідальні за збереження, дають розписку про те, що до
початку інвентаризації всі прибуткові і видаткові документи на
виробничі запаси здано до бухгалтерії, всі запаси, що надійшли
під їх відповідальність, оприбутковано, а ті, які вибули, списано у
видаток.

Наявність запасів при інвентаризації визначають підрахунком та
зважуванням. Масу (об’єм) матеріалів, які зберігаються навалом, можна
зафіксувати на основі обмірів, технічних розрахунках та додати
акти обмірів і розрахунків до описів.

Забороняється проводити комісії інвентаризацію в неповному складі
та вносити до опису дані про залишок запасів зі слів
матеріально-відповідальних осіб або за даними обліку без
перевірки їх фактичної наявності.

Ревізор повинен сам слідкувати за правильністю підрахунку чи
зважування виробничих запасів і сам записувати результати. Щоб
запобігти розбіжностям записи результатів веде і
матеріально-відповідальна особа. Періодично ці записи звіряються.

В практиці бувають випадки, коли ревізори при інвентаризації не
включають в опис виробничі запаси, які по заявці
матеріально-відповідальних осіб начебто не належать даному
підприємству, а знаходяться на зберіганні. Це неправильно. На
виробничі запаси, що належать іншим підприємствам, чи знаходяться
в дорозі, які переробляють на інших підприємствах, складають
окремі акти, посилаючись на відповідні виправні документи. Потім
зустрічною перевіркою виясняють кому вони належать, і чому
зберігаються на складі іншого підприємства.

По даних інвентаризації складають описи, які підписують усі члени
інвентаризаційної комісії, МВО, крім того по кожному опису дають
розписку наявного змісту: „Всі цінності пойменовані в дальшому
інвентаризаційному описі комісією перевірені в натурі в моїй
присутності і внесені в опис, в зв’язку з чим претензій до
інвентаризаційної комісії не маю. Запаси перераховані в описі,
знаходяться на моєму відповідальному зберіганні”.

Оформлений опис ревізор передає в бухгалтерію, де фактична
наявність виробничих запасів порівнюється з обліковими даними і
складаються порівняльні відомості. У порівняльні відомості
записують лише ті цінності, по яких виявлені відхилення від
облікових даних. Вони підписуються головним бухгалтером і МВО.
Якщо виявлені недостача або надлишок, матеріально-відповідальна
особа представляє письмове пояснення. Недостачі запасів зверх
норми природних втрат відносяться на винних осіб, а надлишки
підлягають оприбуткуванню. Взаємний залік надлишків і недостач в
результаті пересортиці допускається як виняток за один і той же
ревізійний період у однієї і тої ж МВО, по цінностях одного і
того ж найменування в тотожній кількості.

Слід детально перевірити чи правильно регулюються інвентаризаційні
різниці, зокрема втрати запасів у межах встановлених норм. Норми
природних втрат застосовують тільки до цінностей, по яких
встановлено недостачу. При відсутності норм, втрати розглядають як
понаднормову недостачу.

Втрати від псування і нестачі відшкодовують в установленому
порядку винні особи згідно з оцінкою, що діє для обчислення
завданого збитку від розкрадання, нестачі знищення та псування
запасів за цінами, діючими на момент виявлення недостачі.

Недостача запасів понад норми збитку і втрати від псування
запасів, коли конкретні винуватці не встановлені, може бути
списана за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємства.

№ __42__ Контроль і ревізія стану обліку виробничих запасів у
бухгалтерії

В процесі ревізії операцій по руху матеріальних цінностей
необхідно перевірити:

законність і правильність операцій по надходженню, переміщенню і
відпуску виробничих запасів;

правильність ведення оперативно-бухгалтерського обліку запасів на
складах;

використання в обліку типової первинної документації;

правильність обліку розрахунків з постачальниками.

Необхідно перевірити яка первинна документація використовується на
підприємстві і чи відповідає вона типовим і відомчим формам.
Особлива увага звертається на якість документації і своєчасність
оприбуткування виробничих запасів. Для цього необхідно спів ставити
прибуткові документи з даними документів постачальника (платіжні
вимоги, рахунки). Детально слід перевірити журнал № 3 і відомості
№ 3.3. При цьому слід обов’язково звернути увагу на правильність
відображення сум по претензіях (рах. 374 „Розрахунки по
претензіях”). Ревізор перевіряє своєчасність і правильність
складання комерційних актів та актів приймання виробничих
запасів, дотримання діючого порядку складання їх. Наступним етапом
перевірки є вибіркове з’ясування наявності взаємозв’язку
первинного та зведеного обліку. При цьому перевіряють повноту та
своєчасність записів про надходження виробничих запасів у
карточки складського обліку, правильності сальдових чи оборотних
відомостей в цілому чи групах виробничих запасів.

Джерелами перевірки повноти оприбуткування виробничих запасів, що
надійшли є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та
руху матеріальних цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з
прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного
обліку розрахунків із постачальниками тощо.

Щоб встановити повноту оприбуткування виробничих запасів, слід
співставити дані про їх кількість і вартість по платіжних
документах (платіжних дорученнях і вимогах-дорученнях) з даними
документів на їх оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур,
товарно-транспортних накладних) і показниками аналітичного обліку
розрахунків з постачальниками (реєстрів операцій по розрахунках з
постачальниками), книгами (карточками) складського обліку, звітами
руху матеріальних запасів. При перевірці звертається увага на
правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги.
Подібні факти виявляються співставленням цін, вказаних в рахунках
постачальників, з цінами, вказаними в заключених договорах.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених
матеріальних цінностей ревізори з’ясовують, чи відповідають підсумкові
суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним
інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно
перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за
балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні
цінності. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування
цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63
“Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, за дебетом якого
відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні
цінності, за кредитом – їх надходження (оприбуткування). Після цього
слід перевірити правильність відображення на рахунках
невідфактурованих поставок і облік матеріалів в дорозі. Необхідно
також встановити які заходи приймає підприємство по розшуку
ненадійшовших вантажів і реальність сум цих вантажів по залишках
в балансі.

№ __43_ Перевірка використання сировини і матеріалів у
виробництві.

Особливу увагу приділяють питанням контролю витрачання матеріальних
цінностей. Необхідно вивчити законність операцій, пов’язаних з
витрачанням цінностей. Досліджують можливі випадки перевитрати
сировини і матеріалів.

Використання сировини і матеріалів на виробництві перевіряються з
врахуванням типів і галузевої специфіки виробництва, особливостей
організації і технології виробництва, номенклатури використовуваних
матеріалів і виробленої продукції, методів обліку витрат.

При ревізії слід перевірити існуючу систему нормування витрат
матеріалів на виробництво а саме які служби здійснюють
формування, які норми використовуються на підприємстві і чи
відповідають вони технічно обґрунтованим нормам даної галузі.

Порушення можуть бути пов’язані з незаконним списанням матеріалів
і сировини на виробництво, використанням завищених норм
витрачання їх, за рахунок чого створюються запаси сировини і
матеріалів, які застосовують для виготовлення не облікованої
продукції, а гроші від реалізації присвоюють.

Необхідно провести контрольний запуск сировини і матеріалів у
виробництво або контрольний обмір, результати яких показують
фактичні витрати.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво здійснюють
спеціалісти, які контролюють переробку їх на готову продукцію.
Результати контрольного запуску матеріалів оформляють актом, у
якому зазначають, кількість витрачених матеріалів і сировини, їхню
якість, устаткування, режим його роботи в процесі запуску,
конкретні дані про виробника продукції, кількість і якість
готової продукції, відходи.

Дані контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво
співставляють з даними виробничих звітів по випуску продукції,
виявляючи факти списання матеріалів на виробництво по завищених
нормах, а не по фактичних витратах.

Для виявлення необґрунтованого і неправильного списання
матеріальних цінностей н виробництво слід провести інвентаризацію
незавершеного виробництва.

Результати контрольного запуску поширюють на кількість випущеної
готової продукції за відповідний період і визначають
достовірність списання матеріалів і сировини на її виготовлення.

За участю спеціалістів перевіряють відповідність випущеної та
наявної в коморах продукції вимогам стандартів і технічних
вимог. Лабораторно встановлюють повноту вкладання сировини і
матеріалів у готові вироби.

Для того щоб викрити випуск не облікованої продукції, слід
зіставити кількість оприбуткованої продукції за документами складу
з кількістю продукції за виготовлення якої нарахована заробітна
плата, з кількістю товарів витрачених на пакування продукції та
списаної тари.

Перерозхід сировини і матеріалів є результатом списання недостач,
втрат від псування і браку. Можливі також випадки неповного
оприбуткування випущеної продукції, крадіжок продукції, сировини і
матеріалів. Значна економія у витраченні матеріальних цінностей
свідчить про наявність необгрунтованих норм витрат, несвоєчасний
перегляд норм, створення неврахованих залишків сировини і
матеріалів в цехах і на складах.

В акті ревізії факти перевитрат матеріальних цінностей слід
узагальнити і згрупувати:

по окремих видах продукції;

по місцях виникнення перерозходу;

по причинах перерозходу і винним особам.

Ревізор перевіряє також відходи, що одержані при обробці сировини
і матеріалів, правильність їх обліку, використання і реалізації.
На окремих підприємствах допускаються безобліковий стан відходів,
не здійснюється контроль за кількістю і зниженням відходів, не
приймаються заходи по використанню їх у виробництві, а це
призводить до втрат, безгосподарності і зловживань.

№ __55_ Ревізія розрахунків з органами соціального страхування

Ревізія розрахунків промислових підприємств з органами соціального
страхування є важливим напрямом ревізійної роботи.

Метою ревізії розрахунків із соціального страхування є контроль за
правильністю, повнотою та своєчасністю здійснених відрахувань на
соціальне страхування за всіма видами оплати праці за відповідний
звітний період та перевірка своєчасності перерахування внесків і
законності використання коштів Пенсійного фонду та Фонду соціального
страхування.

Під час проведення такої ревізії слід керуватися:

Кодексом Законів про працю України;

„Правилами обчислення безперервного трудового стажу робітників і
службовців при призначенні допомоги по державному соціальному
страхуванню”.

„Положення про порядок забезпечення допомогою по державному соціальному
страхуванню”;

Законом України „Про пенсійне забазпечення”;

„Порядком визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю й у зв’язку з вагітністю і пологами, які мають
постійний обчислювальний дохід, та особам, дохід яких повністю може бути
обчислений лише за результатами роботи за рік”;

іншими нормативними актами.

Перед проведенням ревізії розрахунків із соціального страхування
передусім необхідно перевірити, чи зареєстроване підприємство як платник
страхових внесків за місцем свого знаходження.

Тарифи обов’язкових внесків на державне страхування
встановлюються у відсотках до фонду оплати праці. Слід зазначити, що
збір на соціальні заходи сплачуються одночасно з отриманням коштів в
установах банків на оплату праці. У разі недостатньої суми коштів на
рахунках у банку видача їх на виплату заробітної плати і перерахування
зборів здійснюються у пропорційних розмірах.

Здійснюючи ревізію розрахунків з органами страхування, важливо
перевірити використання страхувальником коштів Пенсійного фонду та Фонду
соціального страхування, зокрема:

цільове використання коштів Пенс. фонду (на пенсії згідно із ЗУ„Про
пенсійне забезпечення”,на санітарно-курортне лікування непрацюючим
пенсіонерам; на щомісячну допомогу непрацюючим матерям по догляду за
дитиною до досягнення нею 3-річного віку; на щомісячну допомогу на дітей
віком від 3 до 6 років; на допомогу малозабезпеченим сім’ям на дітей
віком до 12 років).

цільове використання коштів Фонду соціального страхування (виплати
допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; допомоги при
вагітності та пологах; одноразову допомогу при народженні дитини;
організацію санаторно-курортного лікування та відпочинку працівників,
членів їх сімей; на поховання.

наявність документів, які підтверджують право на призначення відповідних
виплат (листки непрацездатності, довідки та ін.).

Під час ревізії слід також звернути увагу на правильність визначення
середньої заробітної плати для нарахування допомоги у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю та відповідність встановленого працівнику
безперервного стажу роботи. Також слід зіставити кількість оплачених
днів і сум виплаченої допомоги за поданими листками тимчасової
непрацездатності з днями і сумами, що відображені в бухгалтерському
обліку промислових підприємств та „Розрахунковій відомості по коштах
соціального страхування” (форма №4).

Треба звернути увагу на відповідність:

сум допомоги, зазначених у листках тимчасової непрацездатності записам у
розрахункових відомостях по заробітній платі;

кількості оплачених за листками тимчасової непрацездатності днів даним
табелів обліку робочого часу.

Доцільно провести зустрічні перевірки (або зробити запити ) у
лікувальних установах міста (району) з метою встановлення фактів
перебування за лікарняними листками внаслідок тимчасової
непрацездатності осіб, які працюють на підприємстві, що ревізується.

Підприємства щоквартально у встановлені терміни подають звіти у двох
примірниках: один передається до уповноваженої установи за місцем
реєстрації платника внесків, другий – залишається на підприємстві. З
метою контролю за достовірністю складання звітів необхідно перевірити
відповідність сум, зазначених у звіті, даним регістрів бухгалтерського
обліку. Звіти мають бути підписані керівником підприємства та головним
бухгалтером.

У разі порушення фінансової дисципліни з питань розрахунків за
страховими внесками до винних осіб застосовуються санкції, передбачені
чинним законодавством .

№ _13__ Акт ревізії, його зміст та порядок складання

Нормативними актами про фінансово-господарський контроль та нормами
цивільного права передбачено, що результати ревізії оформляють актом,
який підписують керівник і головний бухгалтер підприємства діяльність
якого підлягає контролю.

Акт ревізії – це службовий документ, який стверджує факт проведення
ревізії діяльності суб‘єктів підприємницької діяльності, складений
службовими особами, а також відображає результати ревізії щодо наслідків
проведення окремих господарських операцій чи діяльності підприємства
вцілому, виявленні недоліки в господарюванні та додержанні
нормативно-правових актів.

Акт комплексної ревізії виробничої і фінансової діяльності підприємства
складає ревізійна комісія, призначена органом контролю. Акт комплексної
ревізії є юридичним доказом недоліків, порушень законодавчих актів,
внаслідок чого завдано власнику збитків виявлених в процесі ревізії.
Обов‘язково вказують документи, перевірені суцільно і вибірково, щоб у
разі потреби можна було встановити, чи була конкретна господарська
операція об‘єктом перевірки ревізора і які висновки зробила ревізія.

Акт комплексної ревізії складається із вступної і основної частини, а
також додатків.

Вступна частина включає дату і місце розташування підприємства, яке
ревізують, склад ревізійної бригади, ревізійний період, підстави для
проведення перевірки, час проведення її та ін, дані про повноту
перевірки окремих операцій, коштів, періодів перевірки тощо.

Основну частину акта комплексної ревізії складають за розділами
відповідно до програми, затвердженої керівником організації, яка
призначила ревізію. Розділи акта містить систематизований виклад
недоліків за економічною однорідністю об‘єктів. Відомчими інструкціями
до ревізії передбачено розділи акта та їх зміст.

Їх об‘єднують у три групи:

розділи ревізії виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг, їх
собівартості і рентабельності

розділи, де викладають результати ревізії використання матеріальних,
фінансових і трудових ресурсів

розділи ревізії інвестицій, фондів, резервів, розрахунків, результатів
фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проміжні акти складають у процесі діяльності МВО, тобто тоді, коли
необхідно зафіксувати результати контрольно-ревізійної процедури у
момент її виконання. Підписують ці акти члени ревізійної бригади і МВО ,
діяльність якої перевірялась. Зміст проміжних актів не повторюють в
основному акті комплексної ревізії. Проміжні акти і пояснювальні записки
МВО додають до основного акта комплексної ревізії разом з іншими
систематизованими і згрупованими матеріалами.

На основі зібраних фактів ревізор узагальнює виявлені недоліки в акті,
посилаючись на складені ним документи.

Додатки до акта нумерують у хронологічному порядку і підписують ревізори
та особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність
підпримства.

Складаючи акт комплексної ревізії, не треба застосовувати терміни, які
містять юридичну кваліфікацію діяльності окремих осіб, зокрема такі як
«зловживання», «халатність», «крадіжка», «привласнення коштів» тощо.
Оцінюючи господарські операції або діяльність службових осіб, слід
обмежуватися екномічною термінологією «нестача», «лишок», «матеріальний
збиток». Необхідно конкретно вказувати, які нормативно-правові акти,
інструкціїї, положення порушуються на підприємстві, у чому це
виявляється, хто і якою мірою відповідальний за заподіяні збитки,
необхідно вказувати конкретну особу, вид відповідальності і суму збитку.

Підписують акт ревізії керівник ревізійної групи, керівник та головний
бухгалтер підприємства. Кінцевою датою написання акта, як правило, є
останній робочий день проведення ревізії, зазначений у наказі на її
проведення.

Не пізніше ніж через п”ять днів з дня підписання акта із зауваженнями
головний бухгалтер або директор повинні подати з приводу зауважень
органам КРУ письмові пояснення чи заперечення.

№ _64__ Оцінка системи внутрішнього контролю

В економному і раціональному використанні матеріальних, трудових і
фінансових ресурсів, зміцнені госпрозрахунку важлива роль належить
внутрішньогосподарському контролю.

Функція внутрішньогосподарського контролю полягає у оперативному
інформуванні керівництва підприємства про нераціональні витрати
сировини, матеріалів, наявність браку продукції, розкрадання цінностей
тощо, тому стан внутрішньогосподарського контролю є об’єктом ревізії.
При цьому ревізор користується Законом України “Про підприємництво”,
Законом України “Про підприємство”, Законом України “Про
контрольно-ревізійну службу”, а також іншими нормативними актами, що
стосуються інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків,
грошових коштів, касових і банківських операцій та інше.

Робота щодо забезпечення збереження суспільної власності на
підприємстві полягає не тільки в тому, щоб створити умови, які
унеможливили б крадіжки і зловживання, а також недопустимості
безгосподарності і марнотратства у зберіганні і витрачанні матеріальних
і фінансових ресурсів. Виконання цих функцій покладається на
внутрішньогосподарський контроль. Організація внутрішньогосподарського
контролю покладена на керівника і головного бухгалтера підприємства.
Здійснюється він безперервно працівниками підприємства відповідно до
річного плану, складеного головним бухгалтером і затвердженому
керівництвом підприємства, в якому планується перевірка:

трудової дисципліни і використання робочого часу працівниками;

місць зберігання грошових і матеріальних цінностей;

документування господарських операцій;

продукції в місцях її виробництва;

норм і нормативів витрачання ресурсів;

використання обладнання, виробничих площ тощо.

Важливим напрямом ревізії є перевірка стану інвентаризаційної роботи на
підприємстві. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій,
ревізор встановлює:

чи правильно визначено склад постійно діючої інвентаризаційної комісії і
чи затверджений він наказом керівника підприємства;

чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в обліку;

чи розглядає особисто керівник підприємства матеріали інвентаризації не
пізніше десятиденного терміну після її завершення;

наскільки повно охоплені структурні підрозділи контролем;

які рішення прийнято за його результатами.

Ревізор перевіряє за даними бухгалтерського обліку нестачу і втрати від
псування цінностей по рахунку 947:чи в повному обсязі вони відображені;
як списані результати згідно рішень центральної інвентаризаційної
комісії, затверджених керівником підприємства (на витрати виробництва і
обігу, нарахування на матеріально-відповідальних осіб, на результати
фінансово-господарської діяльності).

Ревізор, користуючись документальними методичними прийомами, досліджує
ці операції і складає свої висновки. Використовує ревізор також дані
аналітичного і синтетичного обліку по рахунках “Розрахунки з персоналом
по інших операціях” 375, “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних
збитків” 374, “Розрахунки по претензіях” 377, Розрахунки з різними
дебіторами”.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю визначається зіставленням
дати за планом і часом їх здійснення, зазначеного у актах, кількість
ревізій встановлюється за поданими актами. Ревізор також виясняє, чи
розглядалися керівництвом підприємства і трудовим колективом результати
ревізій і перевірок у двотижневий термін і ефективність прийнятих рішень
щодо виявлених порушень, чи не було випадків приховування виявлених
порушень.

На завершення ревізору необхідно відобразити:

виконання плану поточного внутрішньогосподарського контролю;

прийняття рішень за результатами проведених перевірок і їх вплив на
якість господарювання;

правильність прийнятих рішень щодо порушень виявлених
внутрішньогосподарським контролем;

дієвість контролю за виконанням прийнятих рішень.

№ __45_ Перевірка правильності ведення обліку витрат, що включаються до
собівартості продукції, робіт, послуг

Собівартість продукції є одним з основних оціночних показників, в якому
в концентрованому вигляді знаходять відображення результати
господарської діяльності підприємства, його досягнення, невикористані
резерви і недолікиДаний показник узагальнює всі понесені витрати на
виробництво і реалізацію продукції чи наданих послуг, тому контроль
собівартості продукції і її випуску є важливим завданням комплексної
ревізії.

Контроль операцій по випуску продукції і формуванню її собівартості
включає цілий комплекс завдань.

Ревізору слід:

дати оцінку обґрунтованості і напруженості планових показників по
виробництву продукції та її собівартості і встановити рівень їх
виконання;

здійснити перевірку обґрунтованості формування витрат виробництва по
економічних елементах і статтях калькуляції;

перевірити правильність розподілу витрат між готовою продукцією і
незавершеним виробництвом, а також звітними періодами;

встановити наявність і правильність складання планових і звітних
калькуляцій, а також кошторисів по окремих видах накладних витрат;

виявити випадки незаконного списання витрат і втрат за рахунок
собівартості (недостач, крадіжок), встановити причини їх виникнення і
винних в цьому посадових осіб;

перевірити достовірність даних обліку і звітності по випуску продукції
та її собівартості;

виявити резерви зниження собівартості продукції, збільшення її випуску,
підвищення якості продукції, покращення використання виробничих
потужностей підприємства.

Джерелами інформації по контролю витрат виробництва і випуску продукції
є:

•бізнес-план підприємства;

•кошториси витрат по організації виробництва і управлінню;

•планові та звітні калькуляції з окремих видів продукції.

• регістри аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку (карточки
обліку витрат по видах продукції, карточки складського обліку готової
продукції;

•Головна книга по рахунках 23,26,90,91,92,93,70 тощо;

•договори на поставку продукції;

•періодична та річна бухгалтерська і статистична звітність

При контролі обліку витрат на виробництво продукції ревізору необхідно
встановити як дотримувались:

незмінність вибраного на початку року методу обліку витрат на
виробництво і калькулювання собівартості продукції і його
відповідність галузевим і організаційним особливостям підприємства;

правильність розмежування витрат по звітних періодах і обгрунтованість
оцінки витрачених на виробництво продукції матеріальних ресурсів;

правильність нарахування амортизації по основних засобах, нематеріальних
активах і включення її у витрати виробництва;

обгрунтованість сум накладних витрат і способи їх розподілу по об’єктах
калькуляції.

Ревізору слід також оцінити обгрунтованість використання того чи іншого
методу обліку витрат (попередільний, позамовний, нормативний) і його
вплив на правильність визначення собівартості продукції.

Перевірку віднесення витрат на виробництво потрібно здійснювати у двох
напрямках:

за повнотою і правильністю включення витрат у собівартість продукції та
віднесення Їх на незавершене виробництво;

з’ясування причин перевитрат і виявлення фактів нераціонального
використання матеріальних і трудових ресурсів.

Для підсумкової оцінки виконання завдань по зниженню собівартості
продукції, фактичні витрати на одну гривню продукції, виходячи з
прийнятих в плані цін співставляються з витратами по плану,
скоректованими на невраховану економію.

При виконанні вказаних завдань контролю слід керуватися Типовим
положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції
(робіт, послуг) в промисловості (від 26.04.1996 р.) а також ЗУ “Про
оподаткування прибутку підприємств” (від 22. 05, 97р із внесеними
змінами і доповненнями).

№ _17__ Інвентаризаційна робота як об’єкт ревізійного дослідження.

Якщо планом ревізії проведення інвентаризації не передбачено,
ревізор за будь яких обставин повинен оцінити стан
інвентаризаційної роботи та перевірити достовірність результатів
раніше проведених інвентаризацій.

Перш за все, перевіряється наказ про облікову політику
підприємства в якому повинні бути зазначення види об’єктів та
кількість запланованих інвентаризацій. Крім цього в бухгалтерії
одержується план проведення інвентаризацій за ревізує мий період.

Строки проведення інвентаризацій:

основні засоби – не менше одного разу на один рік перед
складанням річної звітності, але не раніше 1 жовтня звітного
року;

готова продукція на складах, сировина та інші матеріальні
цінності – не менше одного разу на рік перед складанням річної
бухгалтерської звітності але не раніше 1 жовтня звітного року;

малоцінні і швидкозношувані предмети – не менше двох разів на
рік;

грошові кошти, грошові документи, цінності і бланки суворої
звітності – не менше одного разу на квартал;

розрахунки по платежах в бюджет і позабюджетні фонди – не менше
одного разу на квартал;

розрахунки з дебіторами і кредиторами – не менше два рази на
рік.

Отже, сутність ревізійного дослідження стану інвентаризаційної
роботи полягає в перевірці стану інвентаризаційної роботи і
якості проведених інвентаризацій на підприємствах; виконання плану
проведених інвентаризацій; правильності виведення результатів
інвентаризацій та відображення їх в обліку; своєчасності та
повноти прийнятих заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Так при ознайомленні з інвентаризаційними документами: наказами,
інвентаризаційними описами (актами), порівняльними відомостями,
поясненнями матеріально відповідальних осіб тощо, ревізором можуть
бути виявлені наступні недоліки:

склад інвентаризаційної комісії не затверджений керівником.

в наказі про проведення інвентаризації не зазначені її строки.

у матеріально відповідальних осіб не взяті розписки про те, що
всі прибуткові та видаткові документи здані и до бухгалтерії.

проводиться порівняння даних бухгалтерського обліку з фактичною
наявністю а не навпаки.

інвентаризаційний опис складений в одному примірнику.

помилки та виправлення не підписані та не завірені членами
комісії.

інвентаризаційний опис після затвердження результатів містить
незаповнені рядки, немає прокреслень.

на останній сторінці інвентаризаційного опису немає розписки
матеріально-відповідальної особи про відсутність у неї претензій
до членів комісії та підтвердження, що зазначене в описі майно
прийняте на відповідальне зберігання.

Шляхом ретельного вивчення матеріалів інвентаризації ревізор
повинен встановити обгрунтованність рішень інвентаризаційних
комісій та з’ясувати, чи правильно вказані комісією причини
недостач, втрат, доцільність заходів, які були прийняті у
відношенні винних в цьому осіб; своєчасність визначення
результатів інвентаризації; чи не затримувалось порівняння
фактичних залишків з даними обліку; чи оформлені результати
інвентаризації протоколами комісій та чи затвердженні ці
протоколи керівником підприємства; чи правильно відрегульовані
інвентаризаційні різниці між фактичними залишками та обліковими
даними.

При оцінці якості інвентаризації особлива увага звертається на
випадки, коли інвентаризаційні залишки цінностей співпадають з
книжковими даними, що може свідчити про формальне відношення до
інвентаризації. По суті це можна розцінювати як приховування
можливих недостач та розкрадань.

№ _18__ Суть і зміст документальних методичних прийомів контролю.

Документально-методичні прийоми використовуються для встановлення
суті, правильності, достовірності, законності і доцільності
здійснених господарських операцій. Найважливішими методами
документального контролю є:

техніко-економічні розрахунки

нормативно-правове регулювання

перевірка документів (формальна, логічна, арифметична)

зустрічна перевірка

прийоми взаємного контролю

перевірка кореспонденції балансових рахунків і достовірності
записів в облікових регістрах

пояснення посадових осіб.

Техніко-економічні розрахунки складаються у період ревізії для
визначення правильності планових показників, нормативних матеріалів
і трудових затрат, кошторисів загально-виробничих і господарських
витрат. Проводяться вони з метою виявлення необґрунтованого
заниження планових показників, наявних резервів збільшення випуску
продукції, зниження собівартості і збільшення прибутку, викриття
фактів застосування застарілих, технічно необґрунтованих норм і як
наслідок неврахованої сировини і матеріалів, готової продукції.

Нормативно-правове регулювання – система прийомів, що
використовується для виявлення порушень нормативних і правових
актів . Нормативно-правове регулювання здійснюється шляхом
співставлення фактичних витрат з нормативними або плановими. Цей
методичний прийом використовується з метою виявлення фактів
відхилень від норм і встановлення причин цих відхилень (крадіжки
або безгосподарність, необґрунтоване списання на виробництво
сировини і матеріалів, перевитрати фонду зарплати).

Перевірка документів.

Формальна перевірка – проводиться з метою виявлення дефектів в
оформленні документів, встановлення правильності заповнення всіх
реквізитів, наявності виправлень, підчисток, допису тексту, уточнення
достовірності підписів посадових осіб, відповідність документу
встановленій діючій типовій формі.

Логічна перевірка дозволяє визначити об’єктивну можливість і
доцільність у використанні грошових засобів і матеріальних
ресурсів, реальні взаємозв’язки між окремими господарськими
організаціями. Якість логічної перевірки обумовлена кваліфікацією
ревізора, знанням необхідних нормативних документів, вмінням
аналізувати взаємозв’язок з різними господарськими організаціями.

Арифметична перевірка використовується для визначення в документах
правильності підрахунку і виявлення скритих за неправильними
арифметичними діями зловживань. В результаті комплексного
використання формальної, логічної і арифметичної перевірки,
документи поділяються на доброякісні і недоброякісні. Перевірки
документів здійснюються хронологічним і систематизованим порядком.

Зустрічна перевірка – це порівняння різних документів або
декількох примірників одного документа, що знаходиться у
підрозділах ревізованого підприємства і інших підприємствах. Цей
прийом використовується тоді, коли після попередньої перевірки по
формальних ознаках виникають які-небудь сумніви або неясності.

Метод взаємного контролю здійснюється аналогічно зустрічній
перевірці документів але при цьому досліджуються різні документи,
що знаходяться на підприємстві, шляхом співставлення реквізитів, що
в них повторюються.

Перевірка правильності відображення господарських операцій
здійснюється на основі первинних документів і облікових
регістрів. Ревізори повинні детально перевірити правильність
кореспонденції балансових рахунків. Так в ряді випадків
зловживання які здійснюються при участі облікових працівників,
приховується шляхом неправильно складених проводок.

Документальний контроль можна здійснити через деякий час після
здійснення господарської операції, тому він є важливим джерелом
інформації про стан виробничої і фінансово-господарської
діяльності підприємства і знаходить широке використання у
практиці контрольно-ревізійних органів.

№ __19_ Документальна перевірка як основний методологічний прийом
ревізії. Способи перевірки документів.

Документальна перевірка є основним методологічним прийомом
ревізії.

Документи, що є носіями матеріальних наслідків здійснений на
підставі операцій, використовується в ревізії для оцінки
законності та ефективності діяльності ланки, яка ревізується. Вони
представляють собою засіб доказу фактів виявлення порушень.
Виступаючи засобами відображень господарських операцій, документи в
той же час можуть бути і засобами приховання порушень.

Документ, який є об’єктом дослідження, повинен бути перевірений
ревізором за формою і змістом відображених в ньому операцій.
Після перевірки його можна характеризувати, як доброякісний або
недоброякісний.

Доброякісний документ – це первинний документ, що відповідає діючим
законам і положенням про документи і записи в бухгалтерському
обліку.

Недоброякісним вважається документ, що не відповідає вимогам і
відображає здійснену операцію в спотвореному вигляді. Недоброякісні
документи за змістом відображених в них операцій вважаються
підробленими і поділяються на дві групи: з матеріальною
підробкою та з інтелектуальною підробкою.

Матеріальна підробка – це зміна змісту оригіналу документа шляхом
підчисток, виправлень, дописок, відмітки заднім числом та інших
способів. Ревізору важко встановити подібні факти. Якщо ж в
документі видно сліди підчисток, виправлень та інших підробок, то
вони повинні вилучатись ревізором для експертизи.

Інтелектуальна підробка – це складання і видача документа,
правильно оформленого з формальної сторони, але такого, що
заздалегідь містить неправдиві дані. Наприклад, платіжна відомість
із завищеною сумою заробітної плати, що нарахована і видана
організатору крадіжки або його спільнику.

Щоб документ мав доказову силу, необхідно встановити:

походження документа, час, місце та способи його складання;

достовірність документа;

автора (виробника) документа та його зв’язок з встановленим
фактом;

джерело та сферу ознайомлення автора (виробника) документа;

дотримання вимог закону та відомчих правил при складанні
документа;

наявність інших даних, що підтверджують його достовірність,
точність та повноту.

Ці дані встановлюються під час огляду документа, але можливі і
інші шляхи: додаткові запити, вимога оригіналів документа, отримання
пояснень у осіб, що оформляли документ тощо.

Документи можна досліджувати наступними способами:

Хронологічним – перевірка документів за всіма розділами і
операціями без попереднього їх групування чи систематизації
операцій. В цьому випадку ревізор досліджує документи за датами
складання.

Систематизованими, який полягає в перевірці документів по кожному
розділу окремо (наприклад, касові операції, операції по рахунках в
банку тощо). Систематизована перевірка господарських операцій
вимагає розгляду документів, регістрів та записів як за принципом
однорідності господарських операцій, що перевіряються, так і за
принципом їх комплектності та взаємозв’язку.

Комбінованим – дослідження документів поєднує хронологічний і
систематизований способи, тобто ряд документів перевіряється в
порядку їх підшивки, а інші – за економічно однорідними
операціями.

Вибірковий, який полягає в тому, що ревізор за певною схемою
відбирає частину документів для їх вивчення.

Документальна перевірка первинних документів здійснюється одночасно
з перевіркою облікових регістрів по цих господарських операціях
в наступній послідовності: від первинного документа до балансу
або від балансу до первинного документа.

В першому випадку перевірка здійснюється за схемою: первинні
документи ? зведені документи (звіти матеріально відповідальних осіб
виписки банка тощо) ? аналітичні регістри підприємства ? зведені
журнали ? Головна книга ? баланс. В другому випадку перевірка
здійснюється за такою схемою: баланс ? Головна книга ? зведений
журнал ? аналітичні регістри по підприємству (складах) ? зведені
документи (звіти матеріально відповідальних осіб, виписки банка) ?
первинні документи.

№ _21__ Техніка вилучення документів в процесі ревізії

Нерідко порушення і зловживання криються за зовнішньо правильно
оформленими документами (фіктивними квитанціями, актами). Якщо
ревізор виявив ознаки зловживання, він зобов’язаний зосередити
свою увагу на їх повному викритті.

За змістом операції, відображеної в документі, ревізор встановлює
її законність і доцільність. При цьому операція вважається
законною, якщо її зміст не суперечить чинному законодавству,
директивам уряду, відомчим інструкціям, постановам, положенням.

Господарська операція може бути законною, але недоцільною, і
навпаки. Під час виявлення незаконних і недоцільних операцій
ревізор повинен старанно вивчити їхній характер, з’ясувати хто і
за чиїм розпорядженням здійснив їх, визначити розмір шкоди або
ступінь порушення чинного законодавства и чи вказівок з тим, щоб
кваліфіковано встановити порушення нормативних документів і
законоположень.

Факти порушень, відображені в акті ревізії, повинні бути
підтверджені документально. Неправильні дані, підроблені документи,
що мають ознаки підроблення і виправлення з корисних цілей,
повинні додаватися до акту ревізії

Ревізорам дозволено вилучати необхідні оригінали документів в тих
випадках, коли збереження їх на підприємстві, що ревізуються, не
гарантується чи в процесі зберігання можливі підробки в
документах.

Вилучати документи чи облікові регістри слід так, щоб вони не
були пошкоджені і щоб на них зберігались всі записи та
відмітки.

Вилучений документ замінюється ксерокопією із зазначенням на
звороті підстави та дати вилучення оригінального документу.

На вилучених оригіналах документів забороняється робити
виправлення, помітки та надписи.

Право вилучати документи мають також податкова інспекція та
податкова міліція. До документів, що свідчать про приховання
(заниження) об’єкту оподаткування відносяться всі первинні
документи: відомості, ордери, книги, декларації, розрахунки, кошториси
та інші, пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та
обов’язкових платежів.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби також мають
право:

Одержувати від Національного банку України та його установ,
комерційних банків та інших кредитних установ необхідні
відомості, копії документів, довідки про банківські операції та
залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються, а від інших
підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм
власності – довідки і копії документів про операції та розрахунки
з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються або
перевіряються;

При виявленні підробок, інших зловживань вилучати необхідні
документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи
у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених
документів;

При вилученні документів у зв’язку з їх підробкою або
виявленими зловживаннями, працівник державної контрольно-ревізійної
служби зобов’язаний негайно повідомити про це правоохоронні
органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або
перевірки. Після цього вони повертаються відповідному підприємству.

Вилучення документів здійснюється на підставі постанови про їх
вилучення, яка підписується керівником податкової служби. В ній
дається перелік документів, що підлягають вилученню. Присутність
посадових осіб (директора, головного бухгалтера) при вилученні є
обов’язковою.

При вилученні документів складається протокол та опис оригіналів
документів.

№ _23__ Принципові відмінності та взаємозв’язок ревізії і аудиту

За нормативом № 3 „Мета та загальні принципи аудиту фінансової
звітності” метою аудиту фінансової звітності є висловлення
аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність
інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення
фінансових звітів. Зусилля аудитора направлені на зменшення ризику
користувачів публічної звітності – з іншої.

Мета ревізії зводиться до виявлення незаконних та економічно
недоцільних господарських операцій та притягнення до
відповідальності винних осіб. Ревізія і аудит відрізняються за
метою і завданням, які ставляться ними.

Основне завдання аудиту – підтвердження перевіреної інформації. Крім
основного завдання, аудитор виконує функціональні задачі:

коригування

оперативного контролю

стратегічні.

Завдання ревізії – виявити незаконні та недоцільні операції, вжити
заходів щодо відшкодування завданої шкоди, вирішити питання
притягнення до відповідальності винних осіб, попередження появи
протизаконних дій зі сторони персоналу організації, що
перевіряється.

За характером відносин аудит є підприємницькою діяльністю, а
ревізія – виконавчою. За правовим регулюванням відносини між
аудитором та клієнтом регулюються цивільним правом: на підставі
господарського договору клієнт самостійно обирає аудитора.
Відносини між ревізором і клієнтом здійснюються на підставі
інструкцій та наказів вищестоящої організації чи державних
органів, клієнт не вибирає ревізора – його призначають.

Послуги аудиту оплачує клієнт, включаючи витрати на оплату
аудиторських послуг до валових витрат у податковому обліку та
до адміністративних в бухгалтерському. Оплату ревізії проводить
вищестояща або державна організація:

витрати здійснює за рахунок відрахувань на її утримання

за рахунок бюджету.

Аналізуючи відмінності між аудитом і ревізією, доцільно загострити
увагу на оформленні результатів та відповідальності аудитора і
ревізора.

Ревізор фіксує в акті всі виявлені недоліки, включаючи помилки,
зловживання, вказує норми яких нормативних документів порушені,
підраховує суму заподіяної шкоди, вживає заходів щодо виявлення
винних осіб та відшкодування. Ревізор несе відповідальність за
достовірність інформації, відображеної в акті порушень, якщо
порушень не виявлено, то ревізор складає довідку. Аудитор на
підставі проведеної перевірки видає аудиторський висновок. Аудитор
своїм висновком засвідчує, що суттєвих порушень та помилок на
підприємстві нема, а звітність достовірно та повно відображає
фінансовий та майновий стан підприємства. Ревізор, як працівник
органу, що призначив ревізію, несе відповідальність тільки за
трудовим законодавством. До аудитора (аудиторської фірми) може бути
пред’явлено позов про відшкодування завданих збитків у повному
обсязі за цивільним правом.

Етапи організації аудиту і ревізії ідентичні. Використовуються
загальнонаукові і власні методичні прийоми контролю:

органолептичні

документальні

розрахунково-аналітичні тощо.

№ __24_ Аудит як система незалежного контролю.Класифікація аудиту

Аудит – згідно Закону України ”Про аудиторську діяльність” це –
перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних
документів, та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності
суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,
обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам”. Згідно Національного нормативу №3 “Мета і
загальні принципи аудиту фінансової звітності” метою аудиту є
висловлення думки про те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх
суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок і
представлення фінансових звітів”. Всі інші роботи, які не пов’язані з
аудитом (перевіркою ) фінансової звітності отримали назву аудиторські
послуги.

Класифікація аудиту дозволяє більш глибше зрозуміти його суть.
Класифікація аудиту має практичне застосування оскільки визначає об’єкт,
джерела, критерії, достовірність фінансової інформації, що впливає на
планування і методику аудиту, вибір форми і формування змісту
аудиторських висновків.

Відповідно до Закону України ”Про аудиторську діяльність” визначається
обов’язковість проведення аудиту, у зв’язку з цим перша ознака
класифікації передбачає поділ аудиту по відношенню до законодавства.
Відповідно до цього аудит поділяється на обов’язковий та добровільний.

Обов’язковість проведення аудиту залишається для тих підприємств,
установ і організацій, які залучають грошові кошти та цінні папери
юридичних і фізичних осіб. Обов’язковість проведення аудиту визначається
наступними законодавчими актами:

Законом України ”Про підприємства”, „Про банкрутство”, „Про цінні папери
і фондову біржу”, „Про господарські товариства”, „Про довірчі
товариства”, „Про банки та банківську діяльність”, „Про страхування”,
„Про режим іноземного інвестування”.

Як обов’язковий так і добровільний аудит проводиться тільки після
укладання договору та його проведення. Аудиту не підлягають бюджетні
установи, фермерські і с/г товариства. На відміну від зарубіжного
досвіду в Україні практикується вибір замовником аудитора або фірми.
Добровільний аудит не регламентується законодавчими актами України, це
аудит на замовлення клієнта, однак під час його проведення аудитор
повинен дотримуватись національних нормативів аудиту (ННА) та Кодексу
професійної етики аудиторів України. Добровільний аудит полягає не
тільки в перевірці фінансової і іншої інформації, але в переважній
більшості це надання аудиторських послуг.

За формою проведення аудит поділяється на:- індивідуальний;-
колективний.

Індивідуальний аудит проводиться аудитором, який занесений до реєстру
осіб , що мають право займатись аудитом , пройшов державну реєстрацію та
має сертифікат.

Колективний аудит – це аудит, який проводиться аудиторською фірмою.

Аудиторська фірма створюється при умові, коли в ній працює хоча б один
сертифікований аудитор, аналогічно індивідуальна аудиторська фірма
функціонує після реєстрації в державних установах та в Аудиторській
палаті, крім того наступною умовою створення є те, що розмір учасників,
що не є аудиторами не може перевищувати 30% статутного капіталу.
Керівником аудиторської фірми може бути лише сертифікований аудитор.

За організаційною формою аудит поділяється на: – зовнішній;- внутрішній.

Зовнішній – виконують фірми (аудитори ) за договорами з замовниками.
Замовник у листі пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб
аудиту. Зовнішній проводиться тільки незалежними особами і аудитор має
право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з будь-якого боку.
Якщо принцип незалежності порушений аудитор не має права проводити
перевірку та формулювати свою думку.

Внутрішній аудит – проводиться власником залежно від потреб управління,
основними завданнями якого є : контроль за активами; відповідність
діючого контролю політиці підприємства; оцінка ринків збуту і ціни;
необхідність і ефективність придбання ноу-хау; правомірність укладання
договорів. Внутрішній аудитор в своїх діях залежить від керівника
підприємства у зв’язку з цим дія незалежності дещо послаблюється.

№ __26_ Порядок укладання договору на проведення аудиту, його зміст і
форма

Незважаючи на те, який вид аудиту (обов’язків чи добровільний)
проводиться перш за все повинен укладатись договір на його проведення.
Укладанню договору передує певна робота, а саме обмін листами . На
адресу аудиторської фірми або аудитора замовник направляє
лист-пропозицію, в якому зазначається масштаб, предмет аудиту. Після
чого аудитор готує лист – зобов’язання, він повинен складатись досить
ретельно так, як має неабияке значення для аудитора . Цим листом аудитор
розмежовує відповідальність між замовником і виконавцем. В ньому аудитор
акцентує увагу на тому, що відповідальність за фінансову звітність
покладена на керівника, а за висловлення думки за наданою фінансовою
звітністю відповідає аудитор .

Лист – зобов’язання може бути різним і зміст його залежить від
запиту клієнта. Разом з тим він повинен містити: – мету аудиту;-
відповідальність керівництва за надану інформацію;- масштаб аудиту;-
форма звіту;ймовірність аудиторського ризику;доступ до необхідної
інформації.

Договір на проведення аудиту – це офіційний документ, який засвідчує
досягнення домовленості між двома сторонами, замовником і виконавцем.

Договір на проведення аудиту готує аудиторська фірма або аудитор і
передає його на розгляд замовнику, який має право вносити корективи,
після чого договір підписується у двохсторонньому порядку.

Договір на проведення аудиту розпочинається з преамбули, в якій
зазначається назва договору, його номер, дата і місце складання, повна
назва замовника і виконавця, посади, П.І.Б. осіб які підписали договір з
обох сторін.

Після чого зазначається предмет договору, в цьому розділі дається
характеристика мети і масштабу аудиту.

Наступним елементом договору є зобов’язання сторін .Зобов’язання- це
перелік і характеристика дій , які приймають на себе кожна із сторін і
включають наступні положення замовника:

1. Доступ до будь-якої інформації, яка стосується аудиту;

2. Відмова від будь-яких дій, тиску на думку аудитора;

3. Зобов’язання по прийманню та оплаті аудиту або послуги.

В свою чергу аудитор зобов’язується :

1. Дотримуватись принципів аудиту;

2. Зобов’язання по якості проведення аудиту або надання послуг;

3. Зобов’язання по складанні і передачі замовнику інформації за
результатами аудиту.

Термін виконання робіт передбачає тривалість виконання роботи , дата
початку і закінчення, а також строк або термін передачі результатів
аудиту замовнику.

Порядок здавання та приймання робіт передбачає обсяг і склад документів,
які будуть передані замовнику за результатами аудиту. В цьому ж розділі
обговорюються умови відмови від підписання до приймання виконаних
аудитором робіт.

Наступний розділ „Відповідальність сторін”, в ньому йдеться про
наступне:

Замовник відповідає за достовірність наданої інформації;

На замовника покладається відповідальність за виявленні порушення в
документах та помилки обман і пропуски у фінансовій звітності;

Замовник відповідає за покладенні на себе зобов’язання з приймання та
оплати виконаної роботи.

Аудитор несе відповідальність:за якість проведеного аудиту, за порушення
конфіденційності інформації.

Реквізити сторін передбачають зазначення юридичної адреси та платіжних
реквізитів кожної сторони.

№ _29__ Поняття про аудиторські докази та порядок їх отримання

Висновок аудитора повинен бути документально підтверджений. В даному
випадку підтвердженням виступають певні докази, які в аудиті прийнято
називати аудиторськими. Під доказом розуміють – свідчення, які
констатують будь-який факт і є незаперечними.

Аудиторські докази, їх зміст, порядок отримання і використання в аудиті
регулюється нормативом № 14 “Аудиторські свідчення.” Кожна із складових
аудиторських свідчень (доказів) націлена на перевірку структури і
ефективності дії системи внутрішнього контролю у замовника.

Норматив № 14 визначає порядок і способи отримання аудиторських свідчень
(доказів). Аудитор отримує аудиторські свідчення шляхом перевірки,
спостереження, опитування, підтвердження підрахунків, аналітичні
процедури.

Перевірка полягає у вивченні аудитором бухгалтерських регістрів,
документів, або матеріальних активів.

Перевірка документів і реєстрів дає змогу аудитору зібрати аудиторські
свідчення різного ступеня надійності, а саме:

– аудиторські свідоцтва, які створені і зберігаються третіми особами;

– документи, аудиторські свідоцтва, які створені третіми особами і
зберігаються на підприємстві;

– документи, аудиторські свідоцтва, які створені безпосередньо на
підприємстві і зберігаються на даному підприємстві.

Перевірка активів забезпечує аудитора надійними свідченнями щодо їх
наявності але не обов’язково щодо їх власності.

Спостереження полягає у аналізі процесу, що виконується іншими особами
підприємства, або безпосереднє ознайомлення з об’єктом перевірки на
місці.

Опитування і підтвердження.

Опитування полягає в збиранні інформації від обізнаних осіб
підприємства, або за його межами і воно може бути в формі письмових
запитів, в формі письмових пояснень посадових осіб,
матеріально-відповідальних осіб підприємства.

Аудитор може отримувати в ході опитування усну інформацію під час бесіди
з фахівцем підприємства, однак для аудиту важливо письмове підтвердження
отриманої інформації. У зв’язку з цим письмові свідоцтва аудитор повинен
оформляти таким чином, щоб вони вважалися аудиторськими доказами.

Опитування дозволяє аудитору зібрати нову інформацію, або підтвердити
раніше зібрану інформацію.

Відповідь на письмові запити підтверджує інформацію, що міститься в
бухгалтерських документах.

Підрахунки полягають в перевірці відповідності сум, які зазначені в
реєстрах обліку та в первинних документах.

Аналітичні процедури використовуються для аналізу найважливіших
співвідношень, тенденцій розвитку з метою встановлення потенційних
можливостей діяльності підприємства. Це необхідно для визначення місця
даного підприємства в галузі, порівняти з даними попередніх періодів,
або заздалегідь встановленими нормативними значеннями.

У своїх робочих паперах аудитор зібрану інформацію, ( докази), групує за
ступенем надійності від мінімуму до максимуму.

На нульовому місці знаходиться випадково або усно почута інформація.

На першому місці міститься інформація отримана із ЗМІ.

На другому місці знаходиться внутрішня інформація підприємства.

На третьому – письмові докази, отримані керівництвом, фахівцями та
посадовими особами підприємства.

На четвертому – докази отримані від третіх осіб.

На п’ятому найвищому ступені надійності знаходиться інформація, (
докази), які зібрані безпосередньо самим аудитором.

№ _25 __ Сертифікація осіб, які мають намір займатись аудитом.

Сертифікація осіб здійснюється у відповідності до Положення про
сертифікацію та Закону України „Про аудиторську діяльність”.
Сертифікація – це визначення кваліфікаційної придатності особи шляхом
проведення іспиту. Громадянин України , який хоче займатись аудитом
подає до АПУ або регіонального її відділення клопотання встановленої
форми, и: нотаріально завірена копія про закінчену вищу освіту; витяг з
трудової книжки; копію документа про оплату; паспорт .

Документи подаються у секретаріат де вони розглядаються і особі
видається розписка про отримані документи. Іспит приймає комісія,
результат якого повідомляються зацікавленій особі в день складання
іспиту. Особа що не склала іспиту має право повторно скласти його через
1 рік. Білети з сертифікації включають в себе перелік питань з обліку ,
аудиту, аналізу, фінансів та чинного законодавства.

Сертифікати є 2 видів:

– Серії А;

– Серії Б.

Сертифікат серії А отримують особи, які склали іспит і бажають займатись
аудитом на підприємствах та господарських товариствах.

Чинним законодавством визначаються умови продовження терміну дії
сертифіката, оскільки його видають на 5 років. Особа, яка працювала
підряд 3 роки аудитором, строк дії сертифіката якої закінчився не раніше
3 і не пізніше 1 місяця, подає до АПУ клопотання за встановленою формою,
витяг з трудової книжки(завірений), сертифікат та реферат про
аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період володіння
сертифікатом та документ про оплату коштів . Секретаріат перевіряє
поданні документи і передає на розгляд їх кваліфікаційній комісії АПУ,
яка приймає рішення. Аудитор який не мав зауважень по роботі та реферату
за рішенням комісії вноситься до протоколу осіб, дія сертифіката яким
продовжено на 5 років. Якщо аудитор працює менше ніж 3 роки, вчасно
подав документи, не мав зауваження по роботі і реферату проходить
співбесіду в постійних комісіях з прийому іспиту. При позитивних
наслідках співбесіди особа заноситься до протоколу осіб, яким продовжено
термін на 5 років. Якщо аудитор працював менше 2 років або вчасно у
визначений термін не подав документи для продовження дії сертифіката –
складає іспит.

Рішенням АПУ від 31.10.2000р.(Протокол №95) затверджено Положення про
реєстрацію суб’єктів аудиторської діяльності. До реєстру заносяться:
суб’єкти аудиторської діяльності: аудиторські фірми, які зареєстрували
свою діяльність згідно з чинним законодавством України, а саме
організація пройшла державну реєстрацію, як аудиторська фірма
установчими документами передбачена тільки аудиторська діяльність,
загальна частка засновників аудиторської фірми, які не є аудиторами у
статутному капіталі не перевищує 30%; аудитор, якщо він зареєстрований
як суб’єкт підприємництва.

Про включення до реєстру суб’єкта аудиту видається свідоцтво встановлене
АПУ.

. Для новостворених суб’єктів необхідно подати такі документи:

– заява;- реєстраційна картка;- нотаріально засвідчена копія свідоцтва
про державну реєстрацію;- нотаріально засвідчена копія установчих
документів;- копія сертифікатів аудиторів та директора фірми;

– документ про оплату.

Подані документи перевіряються секретаріатом на протязі 10 днів після їх
подачі. Після цього документи передаються до контрольно – реєстраційної
комісії з висновком про відповідність і комплектність поданих
документів. Рішення контрольно – реєстраційної комісії затверджує АПУ.

Свідоцтво про включення до реєстру видається строком на 5 років.
Включені до реєстру суб’єкти зобов’язані: дотримуватись вимог чинного
законодавства; в місячний термін повідомляти АПУ, про всі зміни в
документах, що стосуються реєстру суб’єктів аудиторської діяльності і у
встановлений термін подавати до АПУ звіт про аудиторську діяльність,
повідомляти АПУ про всі зміни, що стосуються обсягу статутного капіталу
та кількості членів аудиторської фірми або аудитора. Аудитори
зобов’язані своєчасно інформувати і надавати до Аудиторської палати звіт
про кількість проведених перевірок наданих послуг.

№ _28__ Професійна етика аудиторів та її функціональні засади.

Під професією розуміють оволодіння певною групою людей знань та навиків.

За останні 10 років в Україні поряд з іншими професіями виникла професія
аудитора.

В Україні принципи професійної етики викладені в кодексі „Професійної
етики аудиторів України” який затверджений АПУ від 18.12.98р. №73.
Професійні права і обов’язки аудиторів викладені в ст.22-24 Закону
України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.98р. Основне завдання.
Кодексу професійної етики – встановлення етичних норм для аудиторів з
метою забезпечення гарантії, високої якості їх роботи та задоволення
інтересів суспільства.

Аудитори – це висококваліфіковані фахівці в галузі обліку і контролю.
Користувачі, які користуються послугами аудитора повинні бути впевнені в
тому ,що аудитор ніколи не порушить принципи професійної етики і буде
дотримуватися їх протягом всієї практичної діяльності.

Крім довіри суспільство висуває свої вимоги до професії аудитора:

1. Потребує достовірної інформації;

2. Аудиторські послуги повинні виконуватись у відповідності до
нормативів, правил аудиту і Кодексу професійної етики;

3. Висуває вимоги до самого аудитора як фахівця.

В кодексі професійної етики сформовані фундаментальні засади етики, яких
повинен дотримуватись кожен аудитор, а саме:- чесність;- об’єктивність;-
конфіденційність;- професійна етика;- професійні норми.

Чесність – проявляється в тому, що аудитор при виконанні своїх
професійних обов’язків повинен бути чесним, так як це вимога
суспільство. Довіра суспільства без чесності не існує.

У вирішенні різних питань об’єктивність аудитора проявляється в тому, що
він повинен самостійно вирішувати і приймати рішення без впливу
сторонніх осіб, які впливали б на його думку. Об’єктивність не можлива,
якщо аудитор не володіє певним рівнем знань і не підвищує свою
кваліфікацію. Професійна компетентність визначається Законом України
„Про аудиторську діяльність” де чітко зазначенні вимоги до аудиторів.
Одночасно аудитор не повинен залишатись на тому ж самому рівні знань.
Він повинен підвищувати свою кваліфікацію участю в конференціях,
семінарах , перепідготовки фахівців, курсах підвищення кваліфікації.

Конфіденційність полягає в тому, що аудитор без зважених на те причин не
має права розголошувати отриману ним інформацію. Аудитор має доступ до
інформації, яка не підлягає розголошенню, цим принципом передбачена
відповідальність за несанкціоноване розголошення службової чи
комерційної таємниці, однак є виключення з цього правила:

– клієнт дає письмовий дозвіл на розкриття інформації;

– необхідні докази для судового розгляду;

– державний орган є замовником аудиту;

– професійний обов’язок:, коли необхідно захистити професійні інтереси в
судовому порядку;

– коли проводиться перевірка якості роботи аудитора та при надходженні
скарги.

Професійна поведінка – це досить важливий принцип так, як аудитор буде
дбати про свою кваліфікацію, репутацію, залежить сама професія.

Професійні норми слід розглядати під двома кутами зору: з одного
боку,щодо внутрішнього аудиту і з іншого зовнішнього. Внутрішні аудитори
в своїй діяльності підпорядковані роботодавцю. Незважаючи на цю
обставину свої функції він повинен виконувати не всупереч вимогам
чесності, об’єктивності та діючого законодавства. Зовнішні аудитори
повинні керуватись нормативами аудиту та законодавчою базою під час
аудиту або надання послуг.

Одна з характеристик аудиту незалежність. Важливо, щоб під час перевірки
існувала фактична і зовнішня незалежність. Фактична незалежність –
полягає у можливості зберігати неупереджене ставлення до аудитора
протягом усього процесу аудиту. Зовнішня незалежність – результат
сприйняття незалежності іншими особами. Якщо аудитори мають фактичну
незалежність, але користувачі вважають, що аудитор діє в інтересах своїх
клієнтів, то цінність аудиту знижується.

№ _27__ Методика складання робочих документів аудитора і ведення
аудиторського досьє

Робочі документи аудитора – це записи, зроблені ним під час планування,
підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, а також
документальна інформація, отримана в ході аудиту від третіх осіб,
підприємства-клієнта чи усні відомості, документовані аудитором за
допомогою тестування.

Мета складання робочих документів аудитора полягає в снаступному:

планування аудиторської перевірки;

документальне підтвердження виконаних аудиторських робіт;

збирання матеріалів з перевірки фінансової звітності і їх узагальнення;

складання аудиторського звіту і аудиторського висновку;

контроль якості проведеної перевірки, тощо;

документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором
аудиторського ризику з вказанням його величини;

При цьому робочі аудиторські документи повинні відповідати ряду вимог:

містити достатньо повну і детальну інформацію;

скласти документи в ході аудиторської перевірки;

відображати найсуттєвіші моменти, охоплювати найважливіші напрямки
перевірки;

відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві
і ступінь довіри до нього;

містити джерела інформації, дату і місце складання, прізвище аудитора,
його підпис, номер документу;

складати документи чітко, розбірливо.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і в
процесі перевірки фінансової звітності підприємства – клієнта, являє
собою аудиторське досьє (папку), яке має свій номер, відмітку про дату
початку і закінчення аудиторської перевірки.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов’язкові
реквізити і складові частини, зокрема: найменування документу, назва
клієнта, порядковий номер документу і сторінка його розміщення в
аудиторському досьє, період перевірки, зміст, вказані особи, які
складали і перевірили документ, їх підписи, дата складення документа і
інші спеціальні реквізити.

Отримані аудитором висновки і результати, які зафіксовані в одному
документі, можуть використовуватись і відображатись в інших робочих
документах, складених в процесі перевірки.

Робочі документи аудитора повинні знаходитись в досьє в наступній
послідовності:

організаційні; адміністративні; документи аудиторських процедур по
окремих статтях річного звіту та інші аудиторські дані; висновок;
рекомендації (пропозиції).

Найбільша кількість робочих документів складається на стадії оцінки
звітності, тобто при безпосередній перевірці статей і показників
фінансової (бухгалтерської) звітності. Це документи по аналітичному
огляді, перевірці і підтвердженню окремих документів.

По закінченню оцінки окремих статтей звітності і узагальнення одержаних
результатів на завершуючому етапі (аудитора) аудита складають звіт про
перевірку, який містить висновок аудитора по фінансовій (бухгалтерській)
звітності підприємства-клієнта.

На протязі всього терміну ведення досьє, а також після закінчення
аудиторської перевірки і пред’явлення звіту клієнту аудитор повинен
забезпечувати відповідні умови зберігання документів.

Робочі документи повинні зберігатися в поточному архіві аудитора на
протязі року, а потім передаються в постійний архів аудиторської фірми
на тривале зберігання.

Особливості уваги потребує проблема конфіденційності інформації
(змісту) робочих документів. Це одне з головних вимог і принципів роботи
аудитора і правил аудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є
власністю аудитора, їх зміст конфіденційний і не підлягає розголошенню.
Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без
його згоди не передавати кому-небудь робочі документи про поведену
перевірку, крім особливих випадків (наприклад, на вимогу правоохоронних
органів; передача довгострокових документів аудитору, який буде
виконувати наступну аудиторську перевірку; у випадку контролю роботи
аудитора і її якості іншими аудиторами фірми або її директором,
менеджером).

№ _31__ Відповідальність аудитора за некваліфіковане надання
аудиторських послуг

Відповідно до чинного законодавства аудитори України несуть визначену
відповідальність за некваліфіковане проведення аудиту або надання
аудиторських послуг. Стаття 27 Закону України “Про аудиторську
діяльність” від 22 квітня 1993р. передбачає припинення чинності
сертифіката або свідоцтва про внесення до Реєстру суб’єктів аудиту на
підставі рішення Аудиторської палати України. Рішення АПУ може бути
оскаржене у суді.

Положення про сертифікацію аудиторів від 27.10 97р. зі змінами і
доповненнями ст. 4. – 4.7 обумовлює порядок застосування за неналежне
виконання професійних обов’язків, припинення чинності сертифіката.
Відповідно до ст. Закону ст. 26,27 та п.п.2.2.7 Статуту АПУ можуть бути
вжиті заходи впливу у вигляді попередження, призупинення дії сертифіката
на строк до 1 року або його анулювання.

Попередження оформляється рішенням АПУ з письмовим повідомленням
аудитора. Повторне порушення є підставою для призупинення дії
сертифіката. Сертифікат призупиняється строком до одного року, що
означає заборону на проведення аудиту та надання аудиторських послуг.
Рішення АПУ набирає чинності з дня опублікування в пресі.

Дія сертифіката призупиняється у разі:

– порушення чинного законодавства, нормативів аудиту;

– невиконання аудитором у визначений термін попереджень АПУ.

Анулювання сертифіката здійснюється шляхом відкликання сертифіката та
заборони на проведення аудиту на території України протягом 5 років.
Анулювання сертифіката здійснюється на підставі рішення АПУ в випадках :

– систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України;

– невиконання вимог АПУ з усунення тих порушень, на підставі яких було
зроблено попередження або призупинення дії сертифіката строком до одного
року;

– за рішенням суду, яким заборонена діяльність аудитора;

– встановлення фактів подання недостовірної інформації в документах, що
подавались для видачі сертифіката

– з ініціативи аудитора;

– з інших причин.

Правом анулювання чи припинення чинності сертифіката або свідоцтва в
Україні наділена АПУ, але кваліфіковано визначити некомпетентність
проведення аудитучи надання послуг може лише суд.

Послідовність розгляду справи. Економічний суб’єкт направляє скаргу на
аудитора до АПУ. АПУ розглядає її і звертається до суду з позовом про
встановлення некваліфікований дій аудитора. Тільки в тому разі, коли суд
визнає якість проведеної перевірки як незадовільна, аудитор за рішенням
суду відшкодовує замовнику понесені ним збитки в повному обсязі, а також
витрати на проведення повторної перевірки.

Якщо аудитор здійснив діяльність, яка не передбачена виданим йому
сертифікатом, аудитор може бути виключений з Реєстру суб’єктів
аудиторської діяльності.

Зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації тягне за
собою накладання штрафу від 3 до 8 неоподаткованих мінімумів доходів
громадян.

Анулювання сертифіката відбувається також у випадках порушення принципу
незалежності аудитора чи аудиторської фірми в цілому.

Статтями 20, 25 Закону “Про аудиторську діяльність “ визначена
матеріальна відповідальність. За неналежне виконання своїх зобов’язань
аудитор несе майнову відповідальність визначену у договорі на проведення
аудиту. Розмір майнової відповідальності не може перевищувати фактично
завданих замовнику збитків з вини аудитора.

№ _32__ Аудиторський висновок: зміст, структура і види

В законодавстві зазначено, що аудитор оформляє результати своєї
перевірки аудиторським звітом і аудиторським висновком. Форма
аудиторського звіту може бути довільною. Аудиторський звіт не є
аудиторським документом, він призначений виключно для замовника і
може бути оформлений і оприлюднений лише з його дозволу.
Аудиторський висновок призначений для широкого кола користувачів,
його робота залежить від того, що річний бухгалтерський звіт
підприємства записується як в цілому, так і в окремих
деталях.Отже аудиторський звіт – це за обсягом розширений
документ, а аудиторський висновок – за обсягом короткий і стислий.

Аудиторський висновок має містити такі основні елементи:

заголовок, повну назву суб’єкта, який перевіряється;

абзац, а якому йдеться про те, кому адресується аудиторський
висновок;

вступний абзац (склад звітності, перевіреної аудитором; період і
час перевірки; визначення меж відповідальності керівництва
підприємства і аудиторів).

масштаб перевірки (розкривається зміст проведених аудиторських
робіт);

розділ, який висвітлює думку аудитора про перевірку звітності;

дата складання;

адреса аудиторської фірми.

підпис.

У заголовку аудиторського висновку повинен бути запис про те, що
аудит проводив незалежний аудитор. Слід також зазначити назву
фірми або прізвище аудитора, номер ліцензії.

У аудиторському висновку має чітко бути визначено, кому він
адресується – правлінню, засновникам, акціонерам, установам,
організаціям.

Думка висновку має бути викладена чітко і однозначно. Висновок
може бути безумовно позитивним, умовно позитивним, негативним.

Аудиторські висновки можуть бути складені наступних видів:

– безумовно позитивний,

– умовно позитивний,

– негативний..

Аудитор може відмовитись від надання аудиторського висновку.

Безумовно позитивний висновок складають у разі коли на думку аудитора
дотримані такі умови:

– аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для
проведення аудиту;

– надана інформація є достатня для відображення реального стану суб’єкта
перевірки;

– є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та
повноти змісту інформації;

– фінансові документи складено згідно з прийнятою суб’єктом перевірки
системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і
нормативним вимогам;

– звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять
протиріч;

– форма звітності відповідає затвердженій в установленому порядку формі.

Безумовно позитивний висновок має містити однозначне і чітко висловлене
схвалення аудитором стану обліку та звітності суб’єкта перевірки.

В безумовно позитивному висновку використовуються вислови: відповідає
вимогам, належно, дає достовірне і дійсне уявлення, відповідає.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок за таких обставин:

– непевність (не може аудитор сформулювати думку),

незгода (аудитор сформулював думку, але вона суперечить даним перевірки
фінансової документації).

Наявність не фундаментальної невпевненості або незгоди є підставою для
формування умовно позитивного висновку, а фундаментальної незгоди – для
видання негативного висновку.

Наявність фундаментальної невпевненості є підставою для відмови від
видання висновку.

№ _63__ Контроль фінансових результатів діяльності підприємства

Результати фінансово-господарської діяльності підприємств визначається
на завершальній стадії виробничої діяльності – реалізації продукції
(виконаних робіт та наданих послуг).

Прибуток є основним критерієм оцінки діяльності підприємства, важливою
складовою частиною фінансових ресурсів.

Згідно з П(С)БО 15 доходи визначаються при збільшенні активу або
зменшенню зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Операції з реалізацією продукції відіграють основну роль в формуванні
результатів господарської діяльності господарюючого суб’єкта, тому їх
достовірність повинна бути досить досить високою. При перевірці операцій
з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ревізор, з одного боку,
використовує внутрішні джерела доказів (розрахунки собівартості
реалізованої продукції, накладні на відвантаження готової продукції,
акти ліквідації основних засобів), а з іншого -змішані джерела доказів
(рахунки, виставлені господарюючим суб’єктом на оплату за відвантажену
продукцію і акцептовані покупцями у встановленому порядку).

Основним джерелом контролю є ф.2 “Звіт про фінансові результати”. Метою
складання звіту про фінансові результати с надання користувачам повної,
правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і
збитки від діяльності підприємства за звітний період. Принципи
підготовки Звіту про фінансові результати, його структура, зміст,
загальні вимоги до розкриття статей, методологічні основи відображення
господарських операцій у новій системі рахунків, викладених у ІІ(С)БО 3,
обумовлюють основні завдання контролю фінансових результатів діяльності
підприємства.

При перевірці операцій з обліку доходів від реалізації продукції
ревізору слід з’ясувати:

наявність наказу про облікову політику підприємства із зазначенням умов
визначення доходів від реалізації продукції;

визначення і відображення в бухгалтерському обліку і Звіті про фінансові
результати доходів і витрат відповідно до вимог МСБО.

напрямки діяльності підприємства, що приносять йому основний
дохід (прибуток).

правильність визначення і законність відображення
фактичного доходу від реалізації продукції;

законність і обгрунтованість створення резервів по сумнівних боргах;

правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку по рахунках:

70,791,90,91,92,93.

взаємоузгодженість показників звіту про фінансові результати з даними
залишків і оборотів за відповідними рахунками (субрахунками) у Головній
книзі.

особливості методики визначення величини фінансового результату
(за видами діяльності підприємства шляхом зіставлення відповідних
сум доходів і витрат);

Оцінка доцільності й обгрунтованості обраних підприємством методів
обліку, які обумовлені його обліковою політикою і впливають на величину
фінансового результату.

правильністьі відображення в обліку і звітності доходів і витрат зіідно
з П(С)БО 15 “Дохід” і П(С)БО 16;”Витрати” за наступними критеріями:

-повнота відображення: чи враховані всі доходи і витрати;

-приналежність: чи дійсно відбиті доходи і витрати належать до
господарських операцій даною підприємства,

-оцінка: чи дійсно доходи і витрати оцінювалися
згідно з оголошеною обліковою політикою на прийнятній основі з
дотриманням принципу наступності;

-об’єктивність відображення: чи об’єктивно відображені доходи
і витрати

Здійснюючи перевірку господарських операцій з формування доходів, витрат
і фінансових результатів за видами діяльності підприємства, ревізор
повинен переконатися в тому, що:

І Всі операції враховані.

2. Всі операції правильно враховані й оформлені:

враховані у належному фінансовому періоді;

правильно підраховані;

враховані на відповідному рахунку (субрахунку);

правильно оформлені в Звіті про фінансові результати.

3.Усі враховані операції є дійсними.

№__65_ Контроль стану бухгалтерського обліку і достовірності
фінансової звітності.

Необхідність контролю стану обліку і звітності обумовлюється тим,
що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську
діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і
звітності, за якими обчислюються платежі до державного і
місцевого бюджетів.

Основними аспектами ревізії стану обліку і звітності є:

застосування у обліку господарських операцій типової первинної
документації, затвердженої в установленому порядку Міністерством
статистики України;

правильність оформлення документації і своєчасність її подання до
бухгалтерії підприємства;

організація обробки первинної документації у бухгалтерії
підприємства;

дотримання методичних вказівок Міністерства фінансів України,
Міністерства статистики України та інших органів, по відображенню
господарських операцій і процесів на рахунках бухгалтерського
обліку;

достовірності звітності, яка подається у різні органи
господарського і державного управління, а також строки її
складання.

Первинні документи повинні складатись в момент здійснення
господарських операцій, а коли це не можливо – безпосередньо після
закінчення операцій.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів,
передачу їх у встановлені строки для відображення у
бухгалтерському обліку, за достовірність даних, за правильність
ведення реєстрів бухгалтерського обліку несуть особи, які складали
і підписали їх

Працівники обліку повинні контролювати документацію, яка надійшла
як з точки зору законності операцій, так і за формою
(правильність заповнення реквізитів, наявність відповідних записів
і т. ін., а також правильність арифметичних підрахунків).

Ревізор, користуючись документальними методичними прийомами,
перевіряє правильність відображення у бухгалтерському обліку
результатів інвентаризації, відповідно до положення про проведення
інвентаризації цінностей, затвердженого мінфіном.

Виявлені недоліки у проведенні інвентаризації та відображення її
результатів у бухгалтерському обліку ревізор висвітлює у акті
(висновку).

Особливо відповідальною роботою ревізора є перевірка достовірності
бухгалтерської звітності підприємства. Ревізор при цьому керується
положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в
Україні, а також інструкцією про порядок заповнення форм
бухгалтерської звітності, затвердженої мінфіном.

Фінансова звітність підприємства включає:

баланс (ф № 1)

звіт про фінансові результати (ф № 2)

звіт про рух грошових коштів (ф № 3)

звіт про власний капітал (ф № 4)

примітки до звітності.

Ревізор перевіряє достовірність фінансової звітності і своєчасність
її подачі відповідним органам.

Фінансова звітність повинна бути достовірною – не містити помилок
і перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів
звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності
повинні обов’язково проводити інвентаризацію своїх активів та
зобов’язань.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за
різні періоди та різних підприємств. Для надання такої можливості
наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та
розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про
облікову політику підприємства.

Ревізор перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського
балансу та фінансової звітності.

Достовірність первинних документів встановлюється різними прийомами
контролю.

№ __16_ Інвентаризація як важливий методичний прийом
фінансово-господарського контролю. Види інвентаризації, порядок
проведення та роль в ревізії.

Інвентаризація – важливий методичний прийом фінансово-господарського
контролю. Інвентаризація – це спосіб перевірки фактичного стану і
наявності товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, грошових
засобів і розрахунків і їх відповідальності даними
бухгалтерського обліку.

Результати інвентаризації оформляють типовими формами документів,
затвердженими статистичними органами або спеціалізованою
документацією, затвердженою міністерствами і відомствами в
установленому порядку. До такої документації відносять:

інвентаризаційний опис ;

акти інвентаризації ;

порівняльна відомість та інші.

За часом проведення інвентаризації поділяють на планові і
позапланові.

Планові – передбачаються планом поточного контролю збереження
цінностей.

Позапланові – проводяться в строки, не передбачені планом, (при
зміні матеріально-відповідальних осіб, у зв’язку з стихійним
лихом, у випадку викрадення цінностей, коли необхідно терміново і
раптово перевірити наявність і стан певної групи цінностей).

Залежно від повноти охоплення перевірки цінностей інвентаризації
бувають повні (суцільні) і вибіркові (часткові).

Повна інвентаризація – це перевірка всіх засобів підприємства і
джерел утворення їх перед складанням річного звіту, у процесі
комплексної ревізії і в деяких інших випадках. Щодо
товарно-матеріальних цінностей повна інвентаризація охоплює всю
номенклатуру матеріалів, товарів, інвентарю.

Вибіркова інвентаризація – це перевірка повної частини засобів або
окремих гру і видів та матеріалів.

Обов’язковими є проведення інвентаризації в строки, встановлені
нормативними документами про бухгалтерські звіти і баланси, в
разі зміни матеріально-відповідальних осіб, встановлення фактів
крадіжок або зловживань, псуванні цінностей після пожежі або
стихійного лиха (повінь, землетрус, та інше), переоцінки основних
засобів і товарно-матеріальних цінностей.

На підприємстві створюють центральні постійно діючі
інвентаризаційні комісії у складі керівника підприємства або його
заступника (голова комісії), головного бухгалтера, керівників
структурних підрозділів, представників громадськості.

Інвентаризацію проводять на місцях знаходження цінностей, а також
за матеріально-відповідальним особами.

Інвентаризацію матеріалів, товарів і тари здійснюють
перелічуванням, перемірюванням, переважуванням у порядку розташування
цінностей послідовно за місцями зберігання.

Описи підписують усі члени інвентаризаційної комісії і
матеріально-відповідальні особи .

Роботу інвентаризаційної комісії оформляють протоколом, у якому
відображають результати інвентаризації, стан складського
господарства, забезпечення збереження товарно-матеріальних
цінностей.Порівняльну відомість складають у разі виявлення
розбіжностей між фактичною наявністю матеріальних цінностей та
даними бухгалтерського обліку.

Центральна постійно діюча інвентаризаційна комісія підприємства
розглядає результати інвентаризації, їх оформлення і регулювання,
починаючи з перевірки правильності оформлення порівняльних
відомостей. Свої висновки і пропозиції щодо результатів
інвентаризації вона викладає у протоколі. Тут же зазначають
причини нестач, витрат і надлишків, визначають відповідальних осіб,
дають пропозиції щодо регулювання розбіжностей фактичної наявності
цінностей з даними бухгалтерського обліку.

Протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії
затверджує керівник підприємства не пізніше ніж через 10 днів
після закінчення інвентаризації. У цей самий строк вживають
заходів щодо забезпечення збереження цінностей.

Результати інвентаризації відображають в обліку в той самий
період у якому було звершено інвентаризацію.

Отже, інвентаризація як методичний прийом і форма поточного
контролю забезпечує виявлення і запобігання нестачам і втратам
матеріальних цінностей і коштів, я також сприяє збереження їх.

№ __20_ Техніка та способи ревізійного дослідження документів.

В процесі ревізії розглядається та вивчається велика кількість
різних документів, кожна однорідна сукупність яких має свої
особливості і потребує специфічних прийомів їх вивчення.

Документальний метод – базується на застосуванні первинних документів та
реєстрів обліку, з залученням головної книги. Спочатку робиться звірка
відповідності даних головної книги з даними зазначеними у фінансовій
звітності. Якщо ці дані між собою не співпадають, то ревізор проводить
суцільну перевірку первинних документів і реєстрів обліку, оскільки
підставою для складання бухгалтерських записів є первинні документи. Від
своєчасності, повноти їх оформлення залежить правильність формування
звітності.

Документ, який є об’єктом дослідження, повинен бути перевірений
ревізором за формою і за змістом відображених в ньому операцій.
Після перевірки його можна характеризувати як доброякісний або
недоброякісний.

Перевірку документів необхідно проводити поєднуючи різноманітні
способи їх дослідження.

Документи можна досліджувати наступними способами:

Хронологічним – перевірка документів за всіма розділами і
операціями без попереднього їх групування чи систематизації
операцій. В цьому випадку ревізор досліджує документи за датами
складання.

Систематизованими, який полягає в перевірці документів по кожному
розділу окремо (наприклад, касові операції, операції по рахунках в
банку тощо). Систематизована перевірка господарських операцій
вимагає розгляду документів, регістрів та записів як за принципом
однорідності господарських операцій, що перевіряються, так і за
принципом їх комплектності та взаємозв’язку.

Комбінованим – дослідження документів поєднує хронологічний і
систематизований способи, тобто ряд документів перевіряється в
порядку їх підшивки, а інші – за економічно однорідними
операціями.

Вибірковий, який полягає в тому, що ревізор за певною схемою
відбирає частину документів для їх вивчення.

Документальна перевірка первинних документів здійснюється одночасно
з перевіркою облікових регістрів по цих господарських операціях
в наступній послідовності: від первинного документа до балансу
або від балансу до первинного документа.

В першому випадку перевірка здійснюється за схемою: первинні
документи ? зведені документи (звіти матеріально відповідальних осіб
виписки банка тощо) ? аналітичні регістри підприємства ? зведені
журнали ? Головна книга ? баланс. В другому випадку перевірка
здійснюється за такою схемою: баланс ? Головна книга ? зведений
журнал ? аналітичні регістри по підприємству (складах) ? зведені
документи (звіти матеріально відповідальних осіб, виписки банка) ?
первинні документи.

Документально-методичні прийоми використовуються для встановлення
суті, правильності, достовірності, законності і доцільності
здійснених господарських операцій. Найважливішими методами
документального контролю є:

спосіб спеціальних розрахунків /техніко-економічні розрахунки/

нормативно-правове регулювання

камеральні перевірки

перевірка документів (формальна, логічна, арифметична)

зустрічна перевірка

прийоми взаємного контролю

перевірка кореспонденції балансових рахунків і достовірності
записів в облікових регістрах

пояснення посадових осіб.

№ _11__ Основні завдання та види ревізій фінансово-господарської
діяльності підприємств.

Мета ревізії визначається її завданням, тобто тим холом питань,
яке потребує обов’язкового контролю вищестоящими органами та
досягається шляхом застосування спеціальних знань при перевірці
документованої обліково-економічної інформації.

Основними завданнями ревізії є:

здійснення державного контролю за витрачанням коштів і
матеріальних цінностей, їх зберігання;

перевірка стану і достовірності бухгалтерського обліку і
звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах,
бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях,
які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних
валютних фондів;

розробка пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень
та їх запобігання в подальшому.

Ревізійний апарат, виявляючи і попереджаючи порушення і
розкрадання, здійснюючи профілактику господарських порушень і
безгосподарності, робить вагомий внесок у підтримання режиму
економії і виявлення резервів виробництва. За відомчою належністю
ревізії можуть бути відомчими, позавідомчими і змішаними.

Ревізії, що проводяться на підпорядкованих підприємствах за
розпорядженням керівника вищестоящого органу штатними і
позаштатними ревізорами та іншими посадовими особами, називають
відомчими.

Позавідомчі ревізії призначаються і проводяться суб’єктами
контролю інших міністерств та відомств, наприклад, органами
Міністерства фінансів України, Національним банком України ,слідчими
та іншими органами, контрольно-ревізійним управлінням, податковою
адміністрацією тощо. Тобто це ревізії, що проводяться не в
середині своїх підрозділів, а на підприємствах, суб’єктах.

Змішані ревізії проводяться спільно органами відомчого та
позавідомчого контролю.

За порядком призначення ревізії поділяються на планові та
позапланові.

Планові ревізії затверджуються в річних і квартальних планах
контролюючого органу і проводяться на підприємствах не рідше
одного разу на три роки. Право на проведення такої ревізії
надається тільки в тому випадку, якщо суб’єкту підприємницької
діяльності не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня
проведення ревізії, направлене письмове повідомлення із зазначенням
дати її проведення.

Позапланові ревізії проводяться в особливих випадках на вимогу
суду, прокуратури, інших органів контролю або управління з різних
причин: надходження сигналів або повідомлень про порушення
законодавства, зловживання посадових осіб та інші недоліки в
роботі підприємства, тобто виникає необхідність в терміновій
перевірці, що не передбачена планом.

За обсягом дослідження ревізії бувають тематичними, повними і
частковими.

Тематичні ревізії проводяться контролюючими органами з окремих та
спеціальних питань (тем) з охопленням більш або менш значної
кількості підприємств. Основне завдання таких ревізій – отримання
поглибленого матеріалу, що характеризує стан галузі, яка
вивчається.

Повні ревізії охоплюють всі сторони фінансово-господарської
діяльності господарського суб’єкта, що ревізується, всіх ділянок
його роботи та видів здійснення операцій.

При часткових ревізіях перевіряються тільки окремі види
діяльності підприємства або окремі види господарських операцій.
Тобто охоплюють одну або декілька сторін діяльності підприємства
. Саме такі ревізії у більшості випадках проводяться податковими
органами та органами попереднього слідства.

За способами проведення ревізії поділяються на суцільні,
вибіркові, комбіновані.

При суцільній ревізії перевіряються всі документи і регістри
бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання за
весь період, що ревізується.

Вибіркова ревізія передбачає вивчення не всіх, а лише певної
частини документів, що відбирається на підставі науково
обґрунтованої схеми, за той чи інший період часу (квартал, місяць,
окремі дні).

Комбінованими називають ревізії, в ході яких одна частина
документів та інформації вивчається суцільно, а інша – вибірковим
способом. Наприклад, при комбінованій ревізії діяльності
підприємства більшість ділянок перевіряється вибірковим способом
(виробництво, реалізація тощо), а касові операції – суцільним.

№-__12__ Підготовка до ревізії та етапи її проведення

Підготовка до ревізії включає в себе вибір об’єкта ревізії і
організаційно-методичну підготовку її. Вибір об’єкта ревізії
полягає у встановленні першочерговості об’єкта перевірки, тобто
підприємства, яке в плані проведення ревізій за тривалістю
міжревізійного періоду повинно підлягати комплексній ревізії або
контрольній перевірці, окремі показники його діяльності (невиконання
державного замовлення, нерентабельна робота, незабезпечення
зберігання цінностей) зумовлюють потребу у невідкладних контрольних
діях. Виходячи з характеру діяльності підприємства, змісту
контролю, визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучити з
апарату ревізійної організації для виконання контрольно-ревізійного
процесу, тобто формують ревізійну бригаду. Після цього видається
організаційно-розпорядчий документ-наказ, розпорядження керівника
ревізуючої організації. У цьому документі вказують найменування
підприємства, яке ревізують, вид ревізії, період, за який
перевіряють діяльність його, прізвище, ім’я та по батькові, посаду
кожного члена ревізійної бригади, визначають її керівника, строк
проведення ревізії.

Організаційно-методична підготовка ревізії починається з вивчення
стану економіки об’єкта ревізії. Ревізійна бригада до виїзду на
об’єкт контролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської
діяльності підприємства та виконання їх за ревізований період.
Для цього як джерела інформації використовують
виробничо-фінансовий план економічного і соціального розвитку,
річну і періодичну бухгалтерську і статичну звітність, акт
попередньої ревізії та рішення по ній, документи тематичних
перевірок, обстежень, різного року службових розслідувань і
прийняття за ним рішень. Аналізують фінансовий стан підприємства,
збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини,
платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданням
органів державного контролю, зауваження установ банків, фінансових
органів з питань їхньої компенсації. Вивчають і аналізують також
іншу інформацію про діяльність підприємства за ревізійний період.

На підставі вивчення економіки підприємства, яке ревізують,
керівник ревізійної бригади розробляє програму ревізії, яку
затверджує керівник організації, що призначає ревізію. В ній
зазначають контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди
для вибіркового і суцільного контролю, тощо. Потім вибирають
методику ревізії – визначають методичні прийоми і
контрольно-ревізійні процедури, застосування їх при перевірці
різних об’єктів контролю, використання засобів обчислювальної
техніки, тощо.

Для того, щоб програму комплексної ревізії виконати в строк,
встановлений наказом про призначення ревізії, і у повному обсязі,
керівник ревізійної бригади складає план-графік проведення
комплексної ревізії, діяльності підприємства, який погоджує з
керівником контрольно-ревізійного підрозділу органу управління.
Об’єкти контролю розподіляється між членами ревізійної бригади
відповідно до їхніх професійних знань, обсягу роботи і граничних
строків виконання її, виходячи із встановленого часу для
проведення комплексної ревізії. Дослідження об’єкта контролю може
проводитися у послідовності, передбаченої програмою ревізії,
паралельно і мішано. Організація контрольно-ревізійного процесу
завершується складанням робочого плану ревізора. Кожний член
ревізійної бригади за завданням керівника виділені йому для
контролю об’єкти розподіляє на складові елементи і встановлює
граничний час для завершення робіт. Перед виїздом на об”єкт контролю
проводиться інструктаж ревізійної бригади.

№ _8__ Види та планування податкових перевірок.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок
фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації
або її підрозділів.

Перевірки можуть бути:виїзні перевірки: планові; позапланові;
зустрічні перевірки.

Виїзна податкова перевірка проводиться органами податкової служби
на підставі письмового звернення до інших податкових органів, які
взяли суб’єкт підприємницької діяльності на облік.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка
фінансово-господарської діяльності, яка передбачена у плані роботи
контролюючого органу і проводиться за місцем знаходження такого
суб’єкта чи за місцем розташування об’єкта власності, стосовно
якого проводиться така перевірка. Планова перевірка проводиться не
частіше одного разу на календарний рік за письмовим рішенням
керівника державної податкової інспекції, голови державної
адміністрації з обов’язковим письмовим попередженням суб’єкта
підприємницької діяльності за 10 днів до її проведення.

Позапланова перевірка – це непередбачена жодними планами податкова
перевірка. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися і на
підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Планові перевірки:

проводяться комплексно і за всіма видами податків, зборів і
обов’язкових платежів один раз на рік з письмового дозволу
керівника податкової інспекції;

суб’єкт підприємницької діяльності письмово повідомляється про
дату проведення такої перевірки не пізніше 10 днів до її
проведення;

не можуть проводитися з окремими видами зобов’язань перед
бюджетом (крім зобов’язань з позик та кредитів, які гарантовані
державними коштами).

Позапланові перевірки проводяться в разі:

встановлення фактів порушення суб’єктом підприємницької діяльності
норм законодавства в результаті проведення зустрічних перевірок;

неподання суб’єктом підприємницької діяльності у встановлений
строк документів обов’язкової звітності;

встановлення недостовірності даних в документах обов’язкової
звітності;

неподання суб’єктом підприємницької діяльності пояснень та їх
документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит
податкових органів протягом трьох днів з дня отримання запиту;

реорганізації (ліквідації) підприємства;

Зустрічні перевірки:

здійснюються на підставі письмового звернення податкових органів,
які ведуть перевірку до податкових органів, які взяли на облік
суб’єкт підприємницької діяльності;

проводяться протягом 10 днів з дня видачі завдання про
проведення зустрічної перевірки.

Послідовність планової перевірки звітності ПДВ наступна:

перевіряються суб’єкти, в деклараціях яких різниця між податковим
зобов’язанням та податковим кредитом має від’ємне значення;

платники, що зазначили нульове сальдо з ПДВ;

платники які відобразили позитивну різницю між податковим
зобов’язанням та податковим кредитом.

Крім зазначених видів податкових перевірок ДЕС. Можуть проводити
повторні оперативні, а також перевірки на вимогу суб’єктів
підприємницької діяльності.

№ __6_ Господарський контроль власника, його види, мета і
завдання.

Згідно із законом про підприємства в Україні, основна
відповідальність за організацію фінансово-економічного контролю на
кожному підприємстві покладена на його безпосередньо власника
(державу, колектив акціонерів, орендаря тощо) який несе певну
відповідальність за ефективне користування матеріальних, трудових
та фінансових ресурсів.

Фінансово-економічний контроль власника поділяється на:

внутрішньо системний

внутрішньогосподарський.

Внутрішньо системний контроль здійснюють міністерство, державні
комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об’єднання
згідно, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні
перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств проводяться
з ініціативи власника того органу, якому підпорядковано
підприємство на правах власності. Основною метою такого контролю
є об’єктивне вивчення фактичного стану справ суб’єкта
господарювання, виявлення та попередження тих факторів та умов, що
негативно впливають на виконання управлінських рішень і
досягнення поставленої мети та доведено цієї інформації до
органу управління. Внутрішньо системний контроль передбачує контроль
за виконанням планових завдань по виробничій та
фінансово-господарській діяльності, використанням матеріальних і
фінансових ресурсів, недопущенням фактів безгосподарності,
забезпеченням збереженості власності, правильної постановки
бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної роботи, дотриманням
діючого законодавства по виробничій та фінансово-господарській
діяльності.

Внутрішньогосподарський контроль включає контрольні функції які
здійснюються керівниками підприємств, комбінатів, організацій і
установ, концернів асоціацій у відповідності з діючим
законодавством. Завдання внутрішньогосподарського контролю є
перевірки господарських операцій у виробничих об’єктах з метою
недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів,
раціонального використання робочої сили, впровадження прогресивних
методів праці і технологій в бригадах, цехах та інших виробничих
підрозділах.

Об’єктами внутрішньогосподарського контролю є – природні (земля,
вода, ліс тощо) та відтворювані (трудові матерії, фільтрові)
виробничі ресурси, процес відтворення за історіями.

Зміст і види економічного контролю визначається по наступних
ознаках класифікації.

за інформаційним забезпеченням: документальний, фактичний.

за періодичністю: попередній, поточний, заключний.

за формами здійснення: економічний аналіз, тематична перевірка,
ревізія.

№ 3 Економічний контроль у системі наук

Економічний контроль є функцією управління продуктивними силами і
виробничими відносинами. Контроль містить у собі, з одного боку, факти і
дані досліду, а з другого — певну систему знань — теорію.

Факти становлять реальну основу висновків контролю. Без систематизації й
узагальнень, без логічного осмислення не може бути контролю. Факти
стають складовою частиною наукових знань тільки тоді, коли вони
систематизовані, узагальнені і є основою і підтвердженням законів
дійсності. Основою функції контролю є наукове дослідження — процес
вивчення певного об’єкта (предмета або явища) з метою встановлення
закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення для
раціонального використання у практичній діяльності людей. Тому виникає
потреба розвитку економічного контролю як системи наукових знань.

Контроль як наука виконує ряд конкретних функцій:

пізнавальну — задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і
суспільства;

культурно-виховну — розвиток культури, інтелектуального виховання
людини;

практично-дійову — удосконалення виробництва і системи суспільних
відносин, тобто функцію безпосередньої продуктивної сили матеріального
виробництва.

Виходячи із концепції науки, економічний контроль є динамічною системою
економічних знань, спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ
у розвитку продуктивних сил і виробничих відносин з метою своєчасного
регулювання їх у розширеному відтворенні суспільна необхідного продукту
для життєдіяльності людей.

Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтворення, економічний
контроль як галузь економічної науки сприяє оптимізації
народногосподарських програм, територіального розміщення виробництва, а
також досліджує трудові матеріальні і фінансові ресурси в усіх ланках
народного господарства з метою раціонального використання їх.

Економічний контроль, як і вся економічна наука, вивчає проблеми
розвитку економіки України. Тому у вирішенні цих проблем контроль не
може обмежуватись тільки якісними визначеннями економічних законів,
категорій, він вивчає й їхні кількісні співвідношення. Розвиток
продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві зумовив появу нових
функціональних економік: наукової організації й економіки праці;
ефективність капітальних вкладень і нової техніки;ціноутворення;
фінансів, грошового обігу і кредитування;бухгалтерського обліку, аудиту
і аналізу господарської діяльності та ін.

Економічний контроль перебуває в тісному взаємозв’язку з
плануванням, управлінням та обліком і невід’ємний від них. Цей зв’язок
виявляється передусім у тому, що функціональні економічні науки
досліджують той самий об’єкт, але з різною цільовою функцією. В умовах
технічного прогресу виникає потреба комплексного вивчення об’єкта і
важливих проблем, наприклад дослідження економіки галузі народного
господарства, маркетингу, збалансованості ринку тощо.

Отже, економічний контроль у своєму розвитку інтегрується з іншими
функціональними економічними науками.

У процесі взаємодії досягнення однієї науки вивчаються методом і засобом
інших. Так, інформацію про розвиток народного господарства збирає,
аналізує та узагальнює статистика, хоч ці інформаційні потоки утворились
внаслідок взаємодії і впливу на процеси планування, бухгалтерського
обліку, аудиту й аналізу господарської діяльності, фінансування та інших
економічних наук. Правдивість цієї інформації, її об’єктивність і
достовірність встановлюють економічним контролем.

Економічний контроль, використовуючи наукову теорію, виконує суспільну
роль у забезпеченні практичними рекомендаціями виробництво життєво
необхідних благ для задоволення потреб людей. Виявляючи диспропорції і
негативні явища у суспільстві, контроль дає змогу усунути їх і запобігає
повторенням, а також сприяє раціональній організації виробничих відносин
і оптимальному використанню продуктивних сил.

№ 4 Принципи та категорії фінансового контролю

Фінансовий контроль як засіб підвищення ефективності роботи
фінансового механізму ґрунтується на таких основних принципах:
законність, повнота, компетентність, достовірність, самодостатність,
безперервність, доцільність, своєчасність, відповідальність,
оперативність, ефективність.

Принцип законності передбачає перевірку дотримання законів та
інших нормативно-правових актів фінансового характеру, дає змогу
вчасно розкривати відхилення від заданих нормотворчими органами
правил і процедур, а також вносити до них необхідне
коригування.

Принцип доцільності передбачає перевірку цільового витрачання
державних коштів і використання набутого за рахунок цих коштів
майна, а також відповідності діяльності накресленим цілям.

Принцип ефективності передбачає перевірку на економність та
оптимальність управління і використання державних фінансових
коштів, а також на можливість виконання державних програм,
проведення різних державних заходів із найменшими витратами і
найбільшим результатом.

Важливим шляхом удосконалення фінансового контролю є неухильне
дотримання не лише принципів, а й етичних норм із боку
співробітників органів фінансового контролю.

Основними етичними нормами професійної поведінки працівників
органів фінансового контролю є незалежність, об’єктивність,
чесність, лояльність, конфіденційність, коректність.

Всю систему принципів господарського контролю поділяють на дві
групи: загальні (основні) і часткові (специфічні).

Найголовнішими принципами діяльності господарського контролю є:

всеосяжність, яка полягає в поширенні контролю на всі сфери
суспільної діяльності і на весь господарський механізм;

науковість, яка полягає в застосуванні останніх досягнень науки і
техніки, передового досвіду в процесі здійснення контролю. Тому
контрольний процес в сучасних умовах повинен здійснюватися
висококваліфікованими спеціалістами, які мають, як правило,
професійну підготовку і спеціальний дозвіл (ліцензію) на проведення
окремих видів контролю;

економічність, яка передбачає здійснення контролю з найменшими
затратами, мінімальною кількістю працівників, які володіють
спеціальними знаннями і навичками контрольної роботи;

дієвість, яка передбачає активний вплив суб’єктів контролю на
об’єкти шляхом прийняття ефективних управлінських рішень по
усуненню виявлених недоліків, профілактики та попередженню їх в
подальшій діяльності.

Якщо принципи контролю є основними поняттями науки про контроль,
то категорії – її основою. Категорії є найбільш загальними
поняттями, які відображають особливості предмету, змісту і методу
науки. Під категоріями контролю розуміються найбільш важливі його
поняття, які концентрують в собі зміст всієї сукупності норм,
правил і принципів, що розкривають вимоги і мотиви вивчення
господарювання. Категорії контролю дають відповіді на питання, що
таке контроль, що, коли і як, хто зацікавлений в його здійсненні.

Наука про контроль широко використовує категорії права
(розкрадання, марнотратство, привласнення, зловживання, кримінальна
справа, злочинність тощо), бухгалтерського обліку, фінансів,
статистики, менеджменту, управління, планування і інших наук. В той
же час вона має і свої специфічні категорії, які характеризують
цілі контролю: „бережливість”, „ефективність”, ”економія”,
„збереженість” тощо. Як специфічні категорії виступають
„законність”, „доцільність”, достовірність”, „марнотратство”, „нестача”,
„лишок” тощо. За допомогою спеціальних категорій наука про
контроль виконує свою пізнавальну функцію та розробляє
методологію і методики контролю.

№ _34__ Завдання, послідовність і джерела контролю основних
засобів

Важливою умовою підвищення ефективності діяльності підприємств є
забезпечення і збереження раціонального використання основних
засобів. Тому в програму комплексних ревізій включають завдання
по контролю операцій з основними засобами.

Керівники і спеціалісти повинні постійно стежити за технічним
станом будівель, споруд, техніки, забезпечувати організацію їх
ремонту, вживати заходів по найбільш повному використанню
виробничих потужностей і експлуатаційних можливостей, дотриманню
правил експлуатації машин і обладнання та їх зберігання.

Завдання контролю основних засобів полягають у перевірці
наступних аспектів:

дотримання умов збереження основних засобів;

законність операцій по руху основних засобів, правильність
документального оформлення цих операцій і відображення в обліку;

дотримання встановлених норм амортизації, своєчасності і
правильності її нарахування повноти включення у витрати
виробництва;

правильність визначення і списання зносу основних засобів;

виконання планів і кошторисів, витрат по здійсненню ремонтів
основних засобів, їх своєчасності і якості;

стан бухгалтерського і податкового обліку основних засобів;

оцінка ефективності використання основних засобів.

Джерела основних засобів ревізії:

первинна документація по руху основних засобів;

інвентарні картки;

описи інвентарних карток обліку основних засобів;

інвентарні списки основних засобів по місцях їх знаходження в
експлуатації

акти інвентаризації та порівняльні відомості по результатах
інвентаризації;

кошториси та плани капітального ремонту основних засобів, дефектні
відомості на проведення капітальних ремонтів;

таблиці для здійснення розрахунків амортизації та зносу основних
засобів;

облікові регістри по рахунках 10, 13 та ін. (журнали № 4, відомість
4.1);

річна і періодична звітність.

Найтиповіші порушення в обліку операцій з основними засобами:

приховування недостачі основних засобів внаслідок незадовільного
стану аналітичного обліку, неякісного проведення інвентаризації;

завищення чи заниження первинної вартості;

порушення порядку нарахування амортизації;

ви користування основних засобів не по призначенню;

не оприбуткування деталей після ліквідації основних засобів;

заміна нових об’єктів основних засобів старими;

та інші порушення.

№ _46__ Ревізія незавершеного виробництва у промисловості

Суттєве значення для правильного визначення собівартості продукції
має віднесення витрат на незавершене виробництво. До
незавершеного виробництва відноситься продукція, яка повністю
незакінчена на всіх стадіях технологічного процесу, не прийнята
відділом технічного контролю, а також не укомплектовані вироби,
незакінчені і не прийняті замовником роботи.

Стан збереження власності в цілому на підприємстві в значній
мірі залежить від забезпечення товарно-матеріальних цінностей
безпосередньо у виробництві. Залишки незавершеного виробництва
впливають на собівартість виготовленої продукції і фінансовий
результат.

Перевірку незавершеного виробництва проводять з врахуванням
особливостей організації і технології виробництва продукції.

У процесі ревізії необхідно перевірити достовірність фактичних залишків
по незавершеному виробництву, організацію контролю за рухом деталей і
напівфабрикатів на виробництві, зберігання виробничих заготовок у цехах
і міжцехових складах, порядок проведення інвентаризації і оцінки
незавершеного виробництва.

Як джерело інформації використовують виробничу програму,
виробничо-фінансовий (бізнес) план, звіти про виконання плану
виробництва продукції, облікові регістри зведеного обліку витрат
виробництва, картки (графіки) обліку руху деталей та ін.

Ревізія розпочинається із з’ясування реальності встановлених залишків
обліку незавершеного виробництва та відповідності суми на рахунках 23
«Незавершене виробництво», 25 «Напівфабрикати» даним Головної книги. У
свою чергу залишок на рахунку 23 підтверджуються даними відомостей
зведеного обліку витрат на виробництво у розрізі цехів,дільниць по видах
продукції або замовлень, а на рахунку 25 —

даними обігових чи сальдових відомостей по обліку руху напівфабрикатів.
,

У процесі ревізії незавершеного” виробництва перевіряють умови
зберігання та стан обліку деталей і напівфабрикатів у виробництві. Для
цього необхідно на підставі конструкторської і технологічної
документації вивчити маршрут руху деталей у процесі їх обробки, порядок
комплектування вузлів, збірних з’єднань і виробів в цілому, норму
витрачання деталей і напівфабрикатів на одиницю вибору. Після цього
ревізія безпосередньо в цехах і на міжцехових складах з’ясовує, шляхом
огляду місць зберігання і опитування працівників, умови зберігання
виробничих заготовок, встановлює порядок передачі деталей з одного
робочого місця на інше, міжцехове переміщення напівфабрикатів.

Важливим питанням ревізії є перевірка правильності і своєчасності
проведення інвентаризації залишків незавершеного виробництва. З
цією метою ревізору слід впевнитись в наявності цехових
інвентаризаційних комісій, вибірково проаналізувати акти
інвентаризації. В окремих випадках по деяких видах продукції
доцільно провести інвентаризацію незавершеного виробництва по
ініціативі ревізора. Шляхом аналізу актів інвентаризацій, даних
бухгалтерського обліку та опитування членів інвентаризаційних
комісій ревізор встановлює чи дотримуються на підприємстві
термінів проведення інвентаризацій, чи проводиться інвентаризація в
усіх цехах і виробництвах.

Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що на окремих
підприємствах порушуються терміни проведення інвентаризації. Не
рідко матеріали інвентаризації не розглядаються інвентаризаційними
комісіями і результати не відображаються в бухгалтерському
обліку. Таким чином приховуються факти приписок, неврахованого
браку, крадіжок деталей і продукції, а також перекручуються дані
про вартість продукції, дійсна величина залишків незавершеного
виробництва. Дуже часто виявлені недостачі незавершеного
виробництва необґрунтовано списуються на собівартість продукції,
замість того, щоб відшкодувати їх з винних осіб. Тому ревізор
зобов’язаний проаналізувати результати інвентаризацій за ревізійний
період і встановити причини надлишків і недостач. Переважно
такими причинами є:

приписки в обліку;наявність неврахованого браку;передача деталей
без оформлення; крадіжки деталей з виробництва; виробіток
неврахованої продукції;відсутність належного контролю в цехах за
дотриманням технологічної дисципліни;помилки при проведенні
інвентаризацій і в облікових даних..

Надлишки незавершеного виробництва повинні оприбутковуватися і
відображатися записом: Дт23, Кт719. Недостача незавершеного
виробництва відображається на загальну суму по Дт947 і Кт23. На
суму недостач, віднесених за рахунок винних осіб – Дт375 Кт716, а
коли винні особи невстановлені – недостачі списують за рахунок
фінансових результатів діяльності.

Одночасно перевіряють організацію і стан обліку незавершеного
виробництва, правильності його оцінки, облік і контроль руху
деталей і напівфабрикатів на всіх стадіях технологічного процесу,
правильність розподілу витрат між готовою продукцією і залишком
незавершеного виробництва.

№ __22_ Матеріальна шкода: поняття і види

Результатом господарських порушень, як правило, є матеріальна
шкода.

Під матеріальною шкодою слід розуміти зменшення майнових чи
немайнових благ, що охороняються законом та мають певну
економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику.

Наявність шкоди характеризується зафіксованим документально
зменшенням будь-якого майна, що відбувається внаслідок знищення,
пошкодження, псування, незаконного витрачання, незаконного
призупинення діяльності, результатом чого є недоотримання доходу,
невиконання обов’язків, виплата неустойок по договорах тощо.

До матеріальної шкоди, що встановлюється в ході ревізії
відносять:

нестачі грошових коштів, тварин, а також товарно-матеріальних
цінностей і готової продукції понад норм природного убутку;

повне або часткове псування товарно-матеріальних цінностей і
готової продукції;

виплату заробітної плати понад встановлених розцінок, внаслідок
зниження норм виробітку або дописок обсягів виконаних робіт, а
також при підвищенні посадових окладів або утриманні працівників,
наявність яких не передбачена штатним розкладом;

незаконно отримані премії, додаткові винагороди за вислугу років;

зарплату, виплачену працівникам підприємства за час вимушеного
простою;

відпуск матеріалів, сировини, готової продукції, тварин за
заниженими цінами або без оплати або оплати за заниженими
цінами;

не стягнену дебіторську заборгованість, якщо право на її
стягнення втрачено через вину працівників підприємства;

списані на витрати товарно-матеріальні цінності та грошові кошти
за безтоварними і безгрошовими (підробленими) документами;

необґрунтовані витрати підприємства, викликані дописками та
неякісним виконанням робіт, неправильне застосування цін, тарифів,
розцінок, знижок, надбавок, недотриманням норм витрат матеріальних
ресурсів тощо.

Основні причини виникнення матеріальної шкоди:

відсутність на деяких технологічно обґрунтованих нормах втрачання
сировини та матеріалів;

списання матеріалів на виробництво за завищено ними нормами або
заміна дорожчої сировини більш дешевою без відображення таких
документів у документах;

застосування невиправдано високих норм природного убутку і
безконтрольність виробничих втрат;

недостатнє методологічне забезпечення виробництва (в т.ч.
складського господарства);

приймання та відпуск матеріальних цінностей і готової продукції
без зважування, виміру, перерахунку, або без технічних випробувань
їх якості;

неправильне застосування кодів (в умові автоматизації обліку у
первинних документах, що відображують рух цінностей;

недосконалість пропускної системи;

несвоєчасне і неправильне складання первинної документації на
витрачання матеріалів, незадовільний стан оперативного кількісного
обліку;

неправильне і нерозбірливе маркування товарно-матеріальних
цінностей в документах;

приховування виручки через несвоєчасну чи нерівномірну здачу її
до банку.

№ __30_ Поняття помилки і обману. Рівні суттєвості (матеріальності)
помилок і обману.

Основними причинами перекручень фінансової звітності є свідомі й
несвідомі дії посадових осіб. Свідомі дії призводять до обману держави
чи власників підприємств.

Несвідомі дії можуть бути наслідком недобросовісного ставлення до
виконання службових обов’язків під час підготовки інформації, що може
призвести до виникнення перекручень, які можна назвати помилками.
Помилки виникають з причин припущення арифметичної чи граматичної
помилки в записах облікових даних або випадкового пропуску записів
господарських операцій чи документів, або відображення операцій без
розкриття їхнього змісту.

Обман є наслідком навмисного порушення у відображенні фінансової
інформації однією або декількома посадовими особами серед керівництва і
службовців підприємства. Причому обман може здійснюватися шляхом
фальсифікації, підробки чи зміни записів на рахунках бухгалтерського
фінансового обліку або неправильного віднесення до активів чи пасивів
окремих статей; знищення чи пропуску окремих господарських операцій або
документів тощо. Тому під час оцінювання виявлених порушень аудитор
повинен визначити їх зміст та встановити помилки й обман.

Маніпуляція обліковими записами — навмисне використання неправильних
(некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів із метою
перекручення даних обліку і звітності.

Фальсифікація бухгалтерських документів і записів — оформлення наперед
неправильних або фальсифікованих документів і записів у регістрах
бухгалтерського фінансового обліку.

Оцінюючи рівень достовірності фінансової звітності, широко
використовують термін “матеріальність”. При цьому в обліку і аудиті
помилка чи пропуск вважаються матеріальними (важливими, значними), якщо
внаслідок цього користувач даної звітності буде дезорієнтований щодо
прийняття свого рішення або зазнає збитків. Є три рівні матеріальності
помилок і пропусків .

До першого рівня відносять помилки і пропуски, суми яких малі та за
своїм змістом настільки незначні, що не можуть суттєво вплинути на
рішення користувача цієї інформації.

До другого рівня відносять матеріальні помилки і пропуски, що впливають
на прийняття користувачем тих чи інших рішень, хоча внаслідок цього
зовнішня звітність у цілому об’єктивно відображає реальну дійсність і є
корисною.

До третього рівня матеріальності відносять помилки і пропуски в обліку і
зовнішній звітності, що можуть негативно вплинути на достовірність і
об’єктивність звітної інформації у цілому і користувачі такої інформації
можуть прийняти неправильне рішення.

Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки і шахрайство є істотними на
рівні фінансової звітності підприємства і не можуть бути зроблені
виправлення звітності, то йому слід дати аудиторський висновок
негативного характеру або відмовитися від надання висновку.

№ _48__ Перевірка якості продукції і ритмічності її випуску.

Систематичне підвищення якості продукції є обов’язковою вимогою
розвитку економіки, що забезпечує ріст ефективності виробництва.
Контроль якості продукції у взаємозв’язку з якістю роботи
охоплює такі питання:

контроль якості виконання технологічних процесів і операцій по
виготовленню продукції;

ритмічність і рівномірність виробництва;

якість випущеної продукції;

наявність рекламації покупців.

Під оптимальним рівнем якості продукції розуміють її споживчі
властивості, тобто, здатність задовольняти потреби за певними
призначеннями при мінімальних сукупних затратах на виробництво та
експлуатацію. Рівень якості продукції в залежності від її виду
характеризується ефектністю або категорією.

Загальна оцінка рівня якості виробів дається за допомогою
показника який називається питома вага продукції вищої категорії
якості чи кращого сорту в загальному об’ємі випуску продукції.
Рівень даного показника необхідно перевірити.

Важливий показник якості продукції є комплектність, під час
перевірки необхідно виявити чи немає випадків випуску
некомплектної продукції. Для цього користуються даними актів
відділу технічного контролю та рекламаціями покупців. Обов’язковою
є перевірка наявних випадків браку в становленні причин і
винних осіб.

Ритмічність виробництва – важливий показник роботи підприємства.
Ритмічну роботу забезпечують основні та допоміжні цехи,
обслуговуючі господарства і відділи заводоуправління, які
забезпечують підготовку та обслуговування. Ритмічність впливає на
обсяг продукції, якість, с/в, виконання плану поставок у
відповідності з договорами.

Ритмічність виробництва – це випуск продукції в точній
відповідності з встановленими плановими графіками. Порушення
ритмічності веде до застосування понаднормових годин. Визначити
ритмічність можна шляхом порівняння кількості фактично
виготовленої і зданої на склад продукції за певний час: декаду,
місяць з кількістю продукції передбаченої планом випуску за
даний період. Тобто, для перевірки ритмічності випуску необхідно
розрахувати питому вагу випуску по декадах в загальному випуску.
Якщо під час перевірки виявлено порушення ритмічності випуску
продукції на підприємстві, то необхідно вияснити причини, оскільки
це порушення ритмічності веде до простою, непродуктивного
використання обладнання, збільшення браку а також непродуктивних
витрат по заробітній платі.

№ __62_Завдання, методи та джерела контролю і ревізії доходів і
фінансових результатів

Метою контролю та ревізії доходів і результатів діяльності є перевірка
повноти, правдивості та неупередженості інформації про доходи і
результати діяльності. Основним завданням контролю та ревізії доходів і
результатів є перевірка достовірності даних обліку і звітності про
фінансові результати, виявлення факторів, які впливають на їх
формування, що залежать або не залежать від організації роботи
підприємства.

Виходячи із програми ревізії і способів перевірки інформації про доходи
і результати діяльності, визначають об’єкти, джерела інформації,
методичні прийоми (методи дослідження облікової інформації) та
узагальнення результатів контролю і ревізії . Залежно від джерел
одержання доходів визначають об’єкти контролю У першу чергу проводять
нормативно-правове обгрунтування операцій, пов’язаних із доходами і
результатами діяльності. Для цього використовуються законодавчі акти, що
регулюють фінансово-господарську діяльність підприємства й особливо нові
напрями реформування бухгалтерського обліку в Україні. Реалізація цих
напрямів знайшла відображення в Плані рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій та викладена в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку
(ПБО). Для перевірки повноти, правдивості і неупередженості доходів і
результатів діяльності підприємства важливе значення має обгрунтованість
цих показників, що потребує їх дослідження по суті і змісту та погляду
нормативно-правового регулювання первинних документів, правильності
відображення доходів і результатів в облікових реєстрах і звітності.
Перевірка доходів і результатів діяльності підприємства потребує
застосування певних методичних прийомів контролю та методів дослідження
облікової інформації.Методичні прийоми контролю доходів і результатів
діяльності потребують застосування методів обстеження діяльності
об’єктів підприємства, визначення доходів і результатів, їх зіставлення
з витратами та обґрунтування доходів на підставі
розрахунково-економічних розрахунків. Важливе значення під час ревізії
доходів і результатів діяльності підприємства також мають методи
дослідження облікової інформації з цих операцій. Узагальнення
результатів контролю і ревізії потребують систематизації, грунтування
виявлених порушень та недоліків, складання часткового і проміжного актів
контролю та відображення цих порушень і недоліків у відповідному розділі
акта ревізії.

У системі фінансового обліку важливе місце займає облік доходів і
фінансових результатів, що визначені на рахунках класу 7 “Доходи і
результати діяльності”. На рахунках цього класу накопичуються доходи
протягом звітного періоду (року) в розрізі їх видів: доходи від
реалізації, інші операційні доходи, доходи від участі в капіталі, інші
доходи, надзвичайні доходи. У кінці звітного періоду (року)
співставленням доходів із втратами визначаються фінансові результати
(рахунок 79 “Фінансові результати”), куди переносяться всі доходи і
витрати за рік. У першу чергу необхідно під час ревізії вивчити об’єкти
діяльності, які формують доходи від операційної, інвестиційної і
фінансової діяльності та надзвичайні доходи. Контролю підлягають: доходи
від реалізації, інші операційні доходи, доходи від участі в капіталі,
інші доходи, надзвичайні доходи та фінансові результати. Під час ревізії
спочатку перевіряють правильність визначення прибутку (збитку) за даними
“Звіту про фінансові результати”. У зв’язку з цим обґрунтовують
достовірність статті “Дбхід (виручка) від реалізації продукції (робіт,
послуг)”, де відображається загальний дохід (виручка) від її реалізації
(без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків
з їх продажу). Потім перевіряють достовірність визначення чистого доходу
(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що
визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок
тощо.

Важливе значення також має перевірка визначення валового прибутку
(збитку), який розраховується як різниця між чистим доходом від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і її собівартістю.

У складі доходів від операційної діяльності знаходяться також доходи від
оперативної оренди активів, операційних курсових різниць, відшкодування
раніше списаних активів (крім фінансових інвестицій). У зв’язку з цим
ревізор перевіряє правильність визначення цих доходів, що потребує
застосування розрахунково-аналітичних прийомів контролю. На підставі
перевірки даних визначення доходу від операційної діяльності перевіряють
правильність визначення прибутку (збитку) від цієї діяльності, що являє
собою алгебраїчну суму валового прибутку (збитку), іншого операційного
доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних
витрат.

№ 61 Ревізія розрахунків із різними дебіторами та розрахунків з
іншими операціями

Ревізія розрахунків з різними дебіторами проводиться за рахунком 37
«Розрахунки з різними дебіторами», на якому відображено облік операцій
розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними
дебіторами, авансами, виданими, нарахованими доходами, претензіями,
відшкодуваннями завданих збитків, позиками кредитних спілок та іншими
операціями.Перевірка передбачає аналіз достовірності і правильності
відображення в обліку операцій, пов”язаних зоплатою послуг зв”язку,
комунальних послуг, за оренду приміщень, відшкодування матеріальних
збитків тощо.

Перевірка розрахункових операцій, їх законність та правильність
відображення в обліку проводиться за субрахунками, зокрема:

371 «Розрахунки за виданими авансами»;

372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

374 «Розрахунки за претензіями»;

375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

У ході ревізії операцій за розрахунками з різними дебіторами
особливу увагу необхідно звернути на причини виникнення дебіторської і
кредиторської заборгованості, її зміну і суму залишків на початок місяця
за весь ревізійний період, визначити її законність, достовірність,
реальність і правильність відображення цих операцій у регістрах
аналітичного та синтетичного обліку за відповідними субрахунками, а
також залишків заборгованості в балансах за відповідними рахунками.
Серед дебіторських статей балансу вимагає вивчення динаміки і складу
заборгованості по рахунку 375. Ріст її є засобом ослаблення на
підприємстві контролю за зберіганням власності.

Ревізору слід перевірити повноту перерахувань, а також проаналізувати
проведені розрахунки, вивчити порядок відображення їх на рахунках
бухгалтерського обліку. Перевірці підлягає конкретно кожен вид платежу і
кожна операція щодо оприбуткування цінностей, списання послуг і
виконаних робіт.

Звіряючи балансові показники за групою розрахункових рахунків з Головною
книгою, регістрами аналітичного обліку, ревізор з’ясовує, чи не
допускались випадки «згортання» сальдо боржників.

Важливе значення для цього має організація інвентаризації розрахунків,
суть якої полягає у виявленні залишків за відповідними документами,
ретельній перевірці обґрунтованості сум, які рахуються на відповідних
рахунках.

Ревізор і члени інвентаризаційної комісії з’ясовують строки виникнення
заборгованості за рахунками дебіторів і кредиторів, її реальність осіб,
які винні у пропущені строків позовної давності.

У процесі інвентаризації встановлюють:

тотожність розрахунків з банками та дебіторами і кредиторами,
структурними підрозділами, які перебувають на окремому балансі;

правильність і обґрунтованість сум заборгованості по нестачах і
крадіжках;

законність і обґрунтованість сум дебіторської і кредиторської
заборгованості.

Результати інвентаризації розрахунків оформлюють окремим актом. В акті
вказується:

назва проінвентаризованих рахунків;

сума виявленої невідповідної дебіторської і кредиторської
заборгованості, безнадійних боргів, за якими пропущені строки позовної
давності, за що конкретно вона рахується, з якого часу і на підставі
яких документів, а також винних осіб у пропуску строків позовної
давності.

Через сумнівну дебіторську заборгованість важливо встановити період
знаходження справ, переданих на розгляд в арбітражний суд, вищестоящі
організації, причини затримки їх розгляду, вжиті заходи для винесення
рішення по них.

При інвентаризації справ щодо нестач, крадіжок і відшкодування
матеріального збитку особливу увагу звертають на наявність матеріалів по
кожній справі, строки і якість їх оформлення, регулярність стягнення за
виконавчими листами, правильність обліку списання заборгованості чи
виконавчих записів нотаріальних органів про її відшкодування в
безспірному порядку.

№ __66_ Контроль і ревізія капіталу, резервів та коштів цільового
фінансування

Під час ревізії контролю підлягає вся інформація про стан і рух коштів
за різновидами кожного капіталу – статутного, пайового, додаткового,
резервного, вилученого, неоплаченого, а також інформація про
нерозподілені прибутки (непокриті збитки та кошти цільових формувань і
витрат, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Завдання ревізії полягає в тому, щоб забезпечити контроль формування і
цільового використання капіталу та коштів цільового фінансування і
цільових надходжень. Відповідно до завдань ревізії визначаються об’єкти,
джерела інформації та методичні прийоми контролю і ревізії капіталу,
резервів, коштів цільового фінансування та цільових надходжень

Важливе місце в системі ревізії займають процедури контролю статутного
капіталу, інформація якого зосереджена на рахунку 40 “Статутний
капітал”. За даними цього рахунка перевіряють достовірність інформації
про рух статутного капіталу підприємства. При ревізії встановлюють
правильність записів за кредитом і дебетом цього рахунка та реальність
виведеного в ньому сальдо. За даними кредиту рахунка 40 “Статутний
капітал” перевіряють законність джерела його поповнення за рахунок
додаткового, пайового, резервного, неоплаченого капіталу, коштів
нерозподіленого прибутку, вкладень засновників (учасників). За дебетом
цього рахунка перевіряють вилучення статутного капіталу для поповнення
відповідних видів капіталу. Всі записи за дебетом і кредитом рахунка 40
“Статутний капітал” обґрунтовуються нормативно-законодавчими і
первинними документами. Крім цього, за даними журналу 7 перевіряють
правильність і законність формування і використання пайового додаткового
капіталу. Особливу увагу приділяють перевірці капіталу та операцій,
пов’язаних з нерозподіленими прибутками (непокритими збитками).
Законність створення резервного капіталу підприємства перевіряють
відповідно до чинного законодавства та установчих документівДжерела
утворення та використання резервного капіталу перевіряють за їх видами
та напрямами використання, що відображаються в аналітичному обліку.

Для перевірки достовірності операцій, пов’язаних із нерозподіленими
прибутками (непокритими збитками), використовується облікова інформація,
що відображається на відповідних субрахунках рахунка 44 “Нерозподілені
прибутки (непокриті збитки)”. Перевірці підлягають всі суми
нерозподілених прибутків та непокритих збитків поточного та минулого
років, а також використання прибутку в поточному році. За даними
субрахунка 442 “Непокриті збитки” перевіряють обгрунтованість утворення
цих збитків та законність їх списання за рахунок нерозподіленого
прибутку або резервного, пайового чи додаткового капіталу. Перевіряють
також правильність розподілу прибутку між власниками (нарахування
дивідендів), виплат за” облігаціями, відрахувань у резервний капітал та
інше використання прибутку в поточному році.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10
“Дебіторська заборгованість” на підприємстві створюють резерв сумнівних
боргів, інформація якого ведеться на рахунку 38 “Резерв сумнівних
боргів”. Цей резерв використовується для списання можливих витрат при
виникненні безнадійної заборгованості. Під час ревізії за даними кредиту
рахунка 38 перевіряється інформація щодо законності і реальності
створення цього резерву. Записи за кредитом даного рахунка порівнюють із
даними рахунків обліку витрат. Списання сумнівної заборгованості
перевіряється з погляду відповідності його П(с)БО № 10 “Дебіторська
заборгованість”. При цьому перевіряють правильність відображення цих
операцій за дебетом рахунка 38 і за кредитом рахунків, де обліковується
дебіторська заборгованість. Невикористані суми цих резервів повинні
відноситись на відповідні рахунки обліку доходів.

Для перевірки коштів цільового фінансування і цільових надходжень
використовується інформація рахунка 48 “Цільове фінансування і цільове
надходження”, де ведеться облік про наявність та рух коштів, отриманих
для здійснення заходів цільового призначення. Такі кошти можуть
надходити в порядку субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних
фондів, цільових внесків фізичних та юридичних осіб. При ревізії в першу
чергу перевіряють законність операцій та повноту відображення в
бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із надходженням цих коштів
спеціального призначення та їх витрачання за окремими їх видами. Для
перевірки використовують дані синтетичного й аналітичного обліку за
рахунком 48 та аналітичні розрахунки і первинні документи, які
підтверджують надходження та витрачання цих коштів, здійснення витрат за
рахунок коштів цільового призначення. Зокрема, за кредитом цього рахунка
перевіряють формування коштів цільового призначення, що отримані на
здійснення певних заходів, а за дебетом перевіряють правильність і
цільове призначення використання коштів цільового призначення.

№ _68__ Контроль фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це його активи і пасиви, що
відображають наявність і розміщення ресурсів на певну дату.

Контроль фінансового стану підприємства починається з визначення
платоспроможності підприємства.

Платоспроможність підприємства – це можливість у практичній
ситуації, що склалося, погасити всі свої зобов’язання перед
контрагентами (банками, акціонерами). До платоспроможних відносяться
підприємства, у яких сума поточних активів більша або рівна його
зовнішній заборгованості.

Платоспроможність підприємства залежить від ліквідності балансу,
тому основним джерелом контролю і є бухгалтерський баланс.

Ліквідність балансу – одна з найважливіших умов стійкого
фінансування стану підприємства і означає спроможність оборотних
коштів перетвориться у грошову готівку для оплати у відповідні
сторони своїх зобов’язань а також непередбачених боргів.

Послідовність розміщення активів за ліквідністю:

гроші в касі і на рахунку в банку;

цінні папери;

дебіторська заборгованість;

матеріально-виробничі запаси;

основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції.

При проведенні контролю перш за все необхідно звернути увагу на
зміну валюти (підсумку) балансу. Зростання валюти балансу є
позитивним показником, але у випадках, коли це зростання
відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов’язань, а в
наслідок збільшення власного капіталу. Негативним явищем в балансі
є зростання дебіторської і кредиторської заборгованості звітного
періоду.

Коефіцієнт ліквідності активів:

Назва показника Рахунки Пояснення

Коефіцієнт фінансової незалежності Кф.н = (РІП + РІІП + VП)/підсумок
ПБ – характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел
фінансування, чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий
фінансовий стан. Значення коефіцієнта фінансової незалежності
неповинне бути менше 0,5

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності Кр.п = оборотні активи /
поточні зобов’язання – визначається відношенням загальної суми
оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми
зобов’язань та доходів майбутніх періодів. Він повинен бути
вищим за коефіцієнт грошової платоспроможності

Коефіцієнт грошової платоспроможності Кг.п = (поточні фінінвестиції +
грошові кошти) / (ІV, П + V, П) – визначається відношенням суми
залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових
інвестицій до поточних зобов’язань. Значення цього коефіцієнта
повинно бути в межах 0.2 – 0.35

Коефіцієнт ліквідності платоспроможності Кл.п. = (РІІА + РІІІА) /
(РІІІП + РІVП + РVП) – визначається відношенням загальної суми
оборотних активів та витрат майбутніх періодів. Характеризує
здатність підприємства погасити всі свої зобов’язання і повинен
перевищувати

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020