Реферат на тему:
“Родючість ґрунту”
РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТУ
Основою сільськогосподарського виробництва є грунт (земля). Поліпшення
його культурного стану – одна із найважливіших умов підвищення
родючості. Головне завдання землеробства передбачає максимальне і
раціональне використання грунтів як головного засобу виробництва в
сільському господарстві, забезпечення росту врожайності
сільськогосподарських культур.
М.Е. Ломоносов (1763) вважав, що рослини отримують живлення із повітря.
У першій половині XIX ст. Теєр, який узагальнив погляди своїх
попередників {Деві, Берцеліуса), дійшов висновку, що рослини живляться
гумусом. Він вважав, що родючість повністю залежить від гумусу,
оскільки, крім води, він є єдиною речовиною ґрунту, яка здатна служити
живленням рослинам.
Пізніше Шпренгель висловив думку про те, що для живлення рослин
необхідні не тільки “перегнійні” кислоти, але і ще, принаймні, 12
неорганічних елементів: сірка, фосфор, калій, кремній та інші.
У 40 і роки XIX ст. століття німецький учений Ю. Лібіх висунув теорію
мінерального живлення рослин, згідно з якою родючість залежить від
кількості мінеральних поживних речовин, які містяться у ґрунті в
доступному для рослин стані.
В.Р.Вільямс звернув увагу, що родючість грунту залежить не тільки від
кількості мінеральних поживних речовин, але й від запасів вологи. Під
родючістю він розумів здатність ґрунту забезпечити життєві потреби
рослин у воді і живленні. Він перший поставив питання не про
відновлення, а про підвищення родючості грунту, запропонував травопільні
сівозміни і обожнював ґрунтову структуру.
Для отримання високих і стійких врожаїв необхідно вкладання праці і
коштів у землю, удобрення, правильне і своєчасне застосування
технологічних процесів. У зв’язку з останнім при швидкому розвитку
виробничої сили всі старі машини замінюються на більш вигідні. Земля,
навпаки, постійно поліпшується, якщо правильно поводитися з нею.
Отже, під родючістю ґрунту розуміють здатність ґрунту забезпечувати
рослини всіма необхідними умовами росту і розвитку (а не тільки водою й
елементами живлення).
Фактори і закономірності природної родючості ґрунтів
Сучасне природознавство розглядає родючість грунту як функцію
грунтоутворюючого процесу, визначаючи його як ґрунту до одночасного
забезпечення рослин умовами їх нормального росту і розвитку.
У зв’язку з тим, що ознакою родючості грунту є величина врожаю, яка
обумовлюється сукупністю властивостей здатних забезпечувати рослини всім
необхідним, О.М. Грінченко зобразив їх у вигляді шестикутника, у кожному
з кутів якого стоїть один із факторів, всі вони зв’язані між собою:
гумус; гранулометричний склад; будова профілю і щільність; хімічний
склад: водно-повітряний і температурний режими; рослинність і
мікробіологічна активність.
ня, при одночасному кількісному збільшенні яких прибавка врожаю не
зменшувалася. З цих прикладів випливає надзвичайно важливий висновок,
сформульований В.Р. Вільямсом: з метою підвищення родючості ґрунту
необхідно одночасно подіяти на всі фактори життя і росту рослин. Все це
характеризує грунт з природно-наукових позицій. Водночас, у
характеристиці ґрунту необхідно врахувати і соціально-економічний
аспект. Як тільки ґрунт починають використовувати для вирощування
культурних рослин, здатність його забезпечувати рослини всім необхідним
визначається не тільки природними властивостями, але й характером впливу
на нього людини. Останній визначається соціально-економічними умовами
суспільства.
Проблему родючості не можна розглядати з відривом від обґрунтування
теорії земельної ренти, яка зобов’язана своїм походженням суспільству, а
не ґрунту. Рівень родючості тісно зв’язаний з питанням про те, кому
належить земля. Родючість розглядається як здатність ґрунту давати
врожай.
Категорії ґрунтової родючості, їх суть і коротка характеристика
У підручниках та наукових працях із землеробства, ґрунтознавства та
агрохімії зустрічаємо різні формулювання понять категорій, видів, груп
ґрунтової родючості: природна, первинна, актуальна, потенційна, штучна,
культурна, відносна, порівнювальна, дійсна, абсолютна, ефективна,
економічна. Деякі поняття ототожнюються: родючість природна або
потенційна; відносна або порівняльна; ефективна або економічна.
У зв’язку з тим, що родючість фунту утворюється під дією природних і
соціально-економічних факторів, вона належить до розряду природних і
економічних категорій. О.М. Грінченко (1984) вважав за необхідне
виділити і використовувати у господарській діяльності три категорії
ґрунтової родючості: природну, ефективну і економічну.
Природна родючість ґрунту. Ґрунт як природно-історичне тіло володіє
визначеною родючістю, яка називається “природною родючістю”. Вона є
результатом розвитку ґрунтоутворюючих процесів, які призвели до
утворення даного грунту як природного тіла, до якого не доторкалась рука
людини. Вона притаманна лише цілинним землям. Характеризується
комплексом взаємозв’язаних механічних, фізичних, хімічних,
фізико-хімічних і біологічних властивостей, які обумовлюють
життєдіяльність рослинних організмів. Водночас, рослинність і
мікроорганізми також діють на зміну і напрямок ґрунтових процесів, а,
отже, і на родючість грунту.
Ефективна родючість ґрунту. Як тільки людина починає використовувати
ґрунт (землю) з господарською метою, він стає засобом виробництва.
Людина господарською діяльністю (обробітком та іншими технологічними
процесами) впливає на розвиток і зміну родючості ґрунту; його родючість
проявляється у величині врожаю культурних рослин. Цю категорію виділяють
як ефективну родючість, її рівень залежить не тільки від природної
родючості фунту, але й більше від процесу і характеру
сільськогосподарського використання та культури землеробства.
Застосування засобів обробітку, добрив, меліоративних заходів
проявляється і на напрямку ґрунтоутворення: змінюється природна
родючість, створюється її штучний ступінь. Але це не нова категорія
родючості, а та сама природна родючість, яка за допомогою штучних
заходів набуває більш високого ступеню розвитку. Штучний ступінь
родючості і природна родючість зв’язані між собою і впливають на
врожайність. Ефективна родючість та її новий штучний ступінь тісно
зв’язані з розвитком соціально-економічних умов. Звідси випливає
необхідність виділення категорії економічної родючості грунту.
з поняттям “ефективна родючість”. Це поняття “економічна родючість”
доцільно виділяти як окрему категорію Ґрунтової родючості, адже в
суспільному виробництві ґрунт виступає предметом і знаряддям праці. В
процесі застосування праці, знарядь і знань, при правильному ставленні
грунт поліпшується; при цьому змінюється природна і підвищується
ефективна родючість, перетворюючись в економічну, яка реалізується у
визначеній кількості споживчих вартостей.
Економічна родючість – це здатність землеробства, зумовлена
соціально-економічними факторами, використовувати і підвищувати природну
родючість грунту.
З розвитком науково-технічного прогресу і виробничих сил суспільства
створюються умови правильного використання земельних ресурсів і
підвищення природної та економічної родючості грунту.
Підвищення родючості та окультурювання грунтів
Родючість грунту с такою властивістю, яка здатна до відтворення і в
природних умовах, і при сільськогосподарському використанні грунту.
Відтворення родючості може бути розширеним, простим і неповним.
Розширене відтворення родючості це поліпшення сукупності властивостей
грунту, які впливають на його родючість. Просте – це відсутність
помітних змін сукупності властивостей грунту, які впливають на його
родючість. Неповне – це погіршення властивостей ґрунту, які впливають на
його родючість. Це широко розповсюджене як у світі, так і у нашій
країні, явище має негативні наслідки в природному й
соціально-економічному відношеннях. Зниження родючості ґрунту
відбувається за рахунок трьох основних процесів. Перший – антропогенна
деградація (ерозія, викликана людиною, вторинне засолення, вторинне
заболочення). Другий – виснаження грунту (зменшення запасів гумусу,
поживних речовин тощо). Третій – стомлення ґрунту (накопичення в ньому
різних токсичних елементів, викликаних неправильними сівозмінами,
надлишком хімічних засобів тощо).
Для підвищення ефективної і природної родючості треба впроваджувати
науково обгрунтовані системи землеробства, що може забезпечити
окультурювання ґрунтів.
Окультурювання грунтів – систематичне використання заходів щодо
підвищення їх родючості з врахуванням генетичних властивостей, вимог
сільськогосподарських культур, тобто формування ґрунтів із більш високим
рівнем ефективної й потенційної родючості.
Проте, не можна забувати, що окультурювання ґрунту має бути науково
обгрунтованим із використанням екологічного підходу. Ще В.В.Докучаєв
(1883), порівнюючи грунт з породистим конем, зазначав, що нещадна
експлуатація та голодний раціон обов’язково викличуть виснаження навіть
найсильнішої тварини, тобто найродючішого грунту.
Окультурювання грунту – це екологічна реорганізація всіх компонентів
біогеоценозу, що призводить до антропогенної зміни ґрунтових режимів під
потреби однієї рослини.
Такс штучне обмеження біорізноманітності в агроценозі робить подібні
екосистеми нестійкими. Саме тому едафотопи агроценозів потребують
прискіпливої уваги та бережного ставлення.
Закон “спадаючої родючості ґрунтів”, його критика
Вчення про ґрунтову родючість склалося в процесі розвитку вчення про
земельну ренту. Другим аспектом, у якому розвивалося це вчення, була
боротьба з мальтузіанською “теорією” народонаселення і законом спадаючої
родючості ґрунту, сформульованих у XVIII ст. французьким економістом
А.Тюрго у книзі “Роздуми про створення та розподіл багатств” (1766).
Згідно із зазначеним законом, кожне вкладання праці і засобів
виробництва на одній і тій самій ділянці землі дає все меншу і меншу
прибавку врожаю.
що якби наступні вкладення праці і капталу до землі давали не зменшену,
а однакову кількість продукту, тоді навіщо було б взагалі розширяти
площі, які обробляються. Якщо ж збільшення фактора родючості грунту
супроводжується, завдяки розвитку науки і техніки, підвищенням
технічного рівня у сільському господарстві, то закон спадаючої родючості
ґрунту зовсім не справджується в тих випадках, коли техніка прогресує,
коли засоби виробництва поліпшуються.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
