Реферат на тему:
Водний режим ґрунтів
Водний режим ґрунтів
но-відновний, сольовий, поживний та інші режими. Типи водного й
теплового режимів у великій мірі визначають характер ґрунтоутворення,
його енергетику і динаміку, а самі, в першу чергу, залежать від
кліматичних характеристик території, де знаходиться ґрунт.
Водний режим грунту – це сукупність явищ надходження води в грунт, її
переміщення, змін фізичного стану, втрати з грунту.
Основи вчення про водний режим ґрунтів і його типи закладені
Г.М.Висоцьким (1899). До елементів водного режиму (балансу) належать:
поглинання, фільтрація, капілярне підняття, поверхневий стік, низхідний
та боковий стоки, фізичне випаровування, десукція, замерзання,
розмерзання, конденсація води. Залежно від співвідношень цих
явищ у ґрунтах складається тип водного режиму (ТЕР). Виникнення того чи
іншого ТВР залежить від багатьох факторів: клімату, розташування ґрунту
в рельєфі, водних властивостей грунту, рівня ґрунтових вод, наявність
мерзлоти, характеру рослинності, діяльності людини.
Виділяють 14 типів водного режиму.
/. Мерзлотний водний режим властивий ґрунтам, які формуються в області
багаторічної мерзлоти. Протягом більшої частини року ґрунтова вода
знаходиться у твердому стані у вигляді льоду. У теплий період лід
розмерзається зверху вниз і над мерзлим шаром утворюється надмерзлотна
верховодка. Вода витрачається на випаровування, боковий стік, десукцію.
Ґрунт постійно вологий. Протягом більшої частини вегетаційного періоду
волога підтримується на рівні від найменшої до повної вологоємності і
ніколи не буває нижчою від вологи в’янення (ВВ).
2. Водонасичений (водозастійний) режим характеризує болотні ґрунти
атмосферного зволоження і деколи ґрунтового зволоження. Волога ґрунту
зберігається протягом року в межах повної вологоємкості (ПВ) і тільки в
посушливі періоди знижується до найменшої вологоємкості.
Періодично водонасичений (водозастійний) режим має місце
у болотних ґрунтах ґрунтового зволоження. Відповідно із сезонними
коливаннями рівня ґрунтових вод волога ґрунту варіює від повної
до найменшої вологоємкості, але в окремі періоди поверхневий
горизонт може висушуватись і нижче від найменшої вологоємкості.
Промивний режим властивий ґрунтам лісових зон тайги, вологих субтропіків
і тропічних лісів, помірних широколистяних лісів,
де річна сума опадів перевищує річну випаровуваність. Щорічно ґрунтова
товща промочується до рівня ґрунтових вод, що забезпечує винос продуктів
ґрунтоутворення за межі ґрунтової товщі (рис.24). Ґрунти мають надлишок
води.
5. Періодично промивний режим характерний для ґрунтів, які формуються
при річній сумі опадів, що приблизно дорівнює річній випаровуваності. Це
характерно
для зони лісостепу з вилугуваними, типовими чорноземами. Наскрізь вода
проникає один раз в 10-15 років. Періодично (не щорічно) весь
профіль насичується водою до вологи найменшої вологоємкості. У нижній
частині профілю періодично волога падає до вологи розриву капілярів, а у
верхній – до ВВ.
від ВРК до ВВ (тропічні вологі савани).
7. Непромивний режим властивий зонам, де середня річна норма опадів
менша від середньорічної випаровуваності (степ, посушлива савана).
Ґрунтова товща промочується на глибину 0,5 2 м, нижче знаходиться шар із
постійно низькою вологою. У верхній частині профілю відповідно з режимом
опадів волога коливається в межах від ПВ до ВВ, у нижній від вологи
розриву капілярів (ВРК) до ВВ протягом року (рис.25).
8. Аридний (посушливий) – весь профіль ґрунту сухий протягом всього
року. Волога близька до ВВ або навіть нижча. Формуються напівпустельні
ґрунти.
9. Випітний режим, як і непромивний або посушливий, має місце в
ґрунтах аридного клімату, але в яких грунтові води близькі до поверхні.
В них капілярна кайма періодично піднімається до поверхні, грунтові
води випаровуються фізично і в разі наявності солей, розчинних у боді,
поверхневі горизонти збагачуються ними. Формуються лугові солончаки і
солончакові ґрунти.
10. Десуктивно-випітний режим. Капілярна кайма ґрунтових вод не ви
ходить на поверхню, і випаровується вода не фізично, а через рослини.
Солі, розчинні в ґрунтових водах, відкладаються на деякій глибині
профілю. Цей водний режим має місце при формуванні лугових ґрунтів,
лугово-чорноземних, лугово-каштанових. Режим зволоження складається з
двох періодів – весною і після сильних опадів профіль ґрунту
промочується до ґрунтових вод, у посушливий – вода піднімається вверх.
11. Затоплюваний режим характерний для грунтів, які періодично
затоплюються водами рік, схилів, дощовими або інтими водами (заплави
річок).
12. Амфібіальний режим – у постійно затоплюваних маршах і
плав-нях дельт річок, морських і озерних мілководдях, або в
періодично
затоплюваних приливними водами манграх.
Іригаційний характерний для штучно зрошуваних ґрунтів.
Осушувальний характерний для осушених болотних і заболочених
ґрунтів.
Дослідження водного режиму грунтів має теоретичне і практичне значення
для того, щоб зрозуміти правильно го.нечис ґрунтів, окремих горизонтів,
оцінити і прогнозувати напрямок подальшої еволюції сучасних
ґрунтів, управляти водним режимом для раціонального використання у
землеробстві та лісівництві. Регулювання водного режиму проводять за
допомогою меліорації, агромеліоративних і агротехнічних прийомів.
9.3.2. Теплові властивості й тепловий режим ґрунтів
До теплових властивостей грунтів відносяться теплопоглинальна здатність,
теплоємність, і теплопровідність.
Теплопоглинальна здатність – здатність ґрунтів поглинати та утримувати
енергію сонця.
Характеризується величиною альбедо – кількістю сонячної радіації,
відбитою поверхнею ґрунту і вираженою в % від сумарної сонячної
радіації. Альбедо коливається від 8 до 30%. Залежить від кольору
ґрунтів, їх структурного стану, вологості, характеру поверхні. Темні
ґрунти поглинають більше енергії, ніж світлі, вологі більше, ніж сухі.
Теплоємність – здатність ґрунту поглинати тепло; кількість тепла в
калоріях, необхідна для нагрівання 1г або 1 см1 ґрунту на 1°С.
Теплоємність залежить від мінералогічного і гранулометричного складу
грунту, вмісту в ньому органічної речовини, вологості. Вологий грунт має
більшу теплоємність, ніж сухий, а глинистий більшу, ніж піщаний.
Теплопровідність – здатність ґрунту проводити тепло.
Теплопровідність залежить від гранулометричного, хімічного складу,
гумусованості, щільності, пористості, ступеня зволоження грунту.
Мінеральна частина грунту ліпше проводить його, ніж органічна, вода –
ліпше, ніж повітря.
Тепловий режим – сукупність і визначена послідовність явиш теплообміну в
системі приземний шар повітря рослини – грунт -підстилаюча порода, а
також сукупність процесів теплопереносу, теплоакумуляції та
теплорозсіювання у грунті.
Температура грунту – дуже динамічна величина. Рівновага між температурою
атмосфери і 0-5 см шару ґрунту встановлюється протягом декількох хвилин.
Тепловий і водний режими тісно взаємопов’язані. Переходи води з однієї
фази в іншу залежать від теплового режиму. Добова динаміка температури
різко виражена у перших півметра. Вдень тепловий потік напрямлений
зверху вниз; вночі – знизу наверх. Максимум температури спостерігається
на поверхні вдень, біля 13 год., мінімум – перед сходом сонця. З
глибиною амплітуда коливань температури знижується і добова динаміка на
глибині 50 см практично повністю затухає. На добовий режим ґрунтів
суттєво впливають клімат і погодні умови місцевості, вологість ґрунтів,
їх гранулометричний склад, стан поверхні, кількість органічної речовини,
забарвлення, рельєф, наявність снігового покриву тощо. Наприклад,
рослинний покрив, важкий грансклад зменшують добові амплітуди коливань
температури.
Річний режим температури грунтів має велику амплітуду коливань і
виражений на більшу глибину, ніж добовий. Зона активної дії сезонної
динаміки обмежена 3-4 метровою товщею.
Тепер прийнята систематика теплових режимів ґрунтів В.Н.Дімо.
1. Мерзлотні режими типові для грунтів із багаторічною мерзлотою.
Середньорічна температура грунтів від’ємна. Температура найтеплішого
місяця на глибині 0,2 м не перевищує 20°С (ґрунти Євразійської полярної
та Східносибірської мерзлотно-тайгової областей).
Класи Групи
Промерзаючі
Мерзлотні
Тривало-сезонно-промерзаючі
Сезонно-промерзаючі
Непромерзаючі
Непромерзаючі охолоджувані
Непромерзаючі теплі
Непромерзаючі жаркі
2. Тривало-сезонно-промерзаючі: до п’яти місяців переважає позитивна
середньорічна температура профілю. Температура
найтеплішого місяця на глибині 0,2 м –
від 0 до 25°С. Глибина промерзання більше їм, але вона не змикається з
вічною мерзлотою.
Сезонно-промерза ючі ґрунти мають позитивну середньорічну температуру.
Термін промерзання не більше 2-х місяців. Підстилаючі породи немерзлі.
Температура найтеплішого місяця на глибині 0,2 м – 20-30°С (чорноземи,
сірі лісові, каштанові ґрунти).
Непромерзаючі грунти мають протягом року позитивні середньорічні
температури профілю, включаючи температури найхолоднішого місяця (бурі
лісові, субтропічні, тропічні грунти).
Суттєві зміни в характері теплового режиму грунтів вносить їх обробіток,
а також агромеліоративні заходи (снігозатримання, гребнювання, дренаж,
зрошення). Тепловий режим має значний вплив на ґрунтоутворення (визначає
інтенсивність процесів у ґрунтах, життєдіяльність мікроорганізмів,
продуктивність рослин).
Висновок:
На цій самостійній роботі ми дізналися багато цікавого про водний режим
ґрунтів, дізналися про його типи, теплові властивості, що до них
відносяться теплопоглинальна здатність, теплоємність, і
теплопровідність, а також про систематику теплових режимів ґрунтів за В.
М. Дімо, та ще багато цікавого. При написанні цієї роботи нам було
надзвичайно цікаво.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
