UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМикола Міхновський: штрихи до політичної біографії (курсова)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось8271
Скачало733
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Курсова робота

 

з історії України на тему:

 

„Микола Міхновський: штрихи до політичної біографії”

 

 

 

З М І С Т

 

Вступ.

 

Розділ І. Формування світогляду та початок діяльності Миколи

 

Міхновського на тлі суспільно-політичних процесів в Україні

 

(середина ХІХ ст. – 1900р.).

 

Розділ ІІ. Ідеї державності у творі „Самостійна Україна” Миколи

 

Міхновського.

 

Розділ ІІІ. Діяльність Миколи Міхновського в добу революції

 

Висновки.

 

Список літератури.

 

В С Т У П

 

ХІХ століття — трагічна доба в історії України, коли завершено було ту

послідовну політику позбавлення України не тільки державності, а і

національних досягнень та культурних здобутків попередніх століть.

 

Трагедія ХІХ століття полягала в тому, що на відміну від XVIII століття,

у тому столітті почали вважати за росіян („русских”) усіх, що працювали

в російських установах, розмовляли російською мовою, друкували твори в

російських часописах і т.д. Здійснилося побажання Катерини ІІ, щоб сама

назва Гетьманщина зникла; у ХІХ столітті стала зникати сама назва

України, яку офіційно замінила спочатку „Малороссия”, а далі

„Юго-Западный Край” та „Южнорусские губернии” [31, c. 390].

 

Проте — не все втратила Україна. Залишилося те, чого не можна було

знищити: спогади про волю, про Державу.

 

Кінець ХІХ століття можна характеризувати як добу підготовки українських

сил до боротьби за незалежність. Різні організації йшли різними шляхами,

які вели до спільної мети, і марні були заходи царського уряду, що

припинити цей рух.

 

Кінець ХІХ століття — доба „соборности” України. В єдиний могутній рух

об’єднуються українці заходу та сходу і творять об’єднаними силами

спільну культуру. Їхні імена останнім часом повертаються з історичного

небуття. Ще недавно спотворені образи цих людей, яким за радянських

часів навішували тавро „буржуазних націоналістів” і зрадників, а пізніше

приписували вигадано чесноти, почали набувати нормальних людських рис.

 

Не став винятком серед них і Микола Іванович Міхновський — один з

найвидатніших діячів кінця ХІХ століття. І хоча постать Міхновського

зажди викликала жваво інтерес сучасників і пізніших дослідників, що

присвятили йому чимало публікацій: від невеликих розвідок до монографій,

це ім’я і сьогодні залишається символом оповитим серпанком

таємничості, вкрало негативних чи забронзованих оцінок, далеких від

дійсності. Через упередженість оцінок сучасний вітчизняний дослідник С.

Лінецький більшість публікацій про Міхновського назвав „міфами

історіографії”. Головну причину упереджених оцінок, які давали

Міхновському його сучасники, він пояснював політичними пристрастями їх

авторів: „Кожен оцінював його, як правило, крізь призму лише своїх

суб’єктивних поглядів, вузьких партійних догм” [20, c. 215]. На цю

обставину вказує також і відомий політичний діяч В.Мартинець. У своїй

статті „Микола Міхновський — піонер українського націоналізму”, він,

зокрема, зазначає: попередники і послідовники Міхновського „досі ані

належно не пізнали, ані не оцінили ту людину, яка на цілу голову

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ