UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФінал дев’ятої симфонії Л. Бетховена (реферат)
Авторdimich
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2016
Скачало220
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з музики

 

ФІНАЛ ДЕВ’ЯТОЇ СИМФОНІЇ Л. БЕТХОВЕНА

 

ВСТУП.

 

Кожна з музичних епох висуває на передній план визначене коло жанрів,

найбільш відповідний ії естетичним установкам. Так, наприклад, епоха

Барокко піднесла такі жанри як меса, пасіони, ораторії. В них сила

художньої дії формувалась завдяки поєднанню двох факторів: історично

складених словесних текстів, втіливших глибинний зміст і хорове

інтонування, підкріпленного могутністю оркестрового звучання.

 

В епоху віденського класіцизму відбуваеться піднесення жанра

інструментальної симфонії , котра прийняла своєрідну змістовну

“естафету” від вокально-інструментальних жанрів.

 

В симфонії знайшло відображення нове світовідчуття людей,об’єднанних

 

новими ідеями.

 

В 1918 році Пауль Беккер, відповідаючи на запитання “ Що таке симфонія ?

”, писав: “ Симфонія для художника – це засіб спілкування з допомогою

засобів інструментальної музики і широкими колами сприймаючих мас.

Художник, створюючи задумку симфонії, поряд з цим створює і ідеальне

уявлення активно діючій аудиторії.”

 

Але рамки старих жанрів не могли вмістити нового змісту і тому відбулась

зміна приорітетів. Чисто інструментальна музика зосередилась в жанрах

сонат і симфоній, а музика вокальна і хорова знайшла своє переломлення в

нову епоху у більш демократичних жанрах: гімнах, піснях, кантатах.

 

Жанр симфоній, що прийшов на зміну жанру меси, стверджувала панування

колективного початку, але дещо іншими засобами і в інших формах.

 

В даній роботі особлива увага приділена фіналам дев’ятої симфонії, так

як саме в цьому розділі симфонічного циклу не лише інтуітивно малось на

 

увазі , але і реально було присутнє “ слово ” представлене хоровим

звучанням поєднання “ словесного ” інстркментального початків.

 

П. Беккер “ Симфонія від Бетховена до Малєра.” Л.1926, цитовано

Аражовським М., “ Симфонія “.

 

 

Імпульс дав Л. Бетховен, який розширив партитурну палітру фінала 9

симфонії хоровими партіями.

 

Цей сміливий новаторський крок у творчості послідовників Бетховена: Г.

Малєр ( широко примінив хор у своїх симфоніях ) – представника

постромантичної школи, А. Скрябіна ( 1 симфонія, включення хорової фуги

в кульмінацію фінала ) , що відобразив ідеї російського симфонізму.

 

Залучення в симфонію ( як жанр первинно – інструментальний ) поетичного

або прозаічного слова, а вслід за ним – вокальної інтонації і тембра

людського голосу, відкрило необмежений простір для жанрового синтезу .

Так виникла могутня генерація “ вокальних симфоній “ , майже

авторитетних і репертуарних у виконавській практиці наших днів. Частина

з них орієнтована на жанровий “контакт” з вокальним циклом і

передумовляює “підключення” до арсеналу інструментальних тембрів

сольного вокально – інтонаційного вимовлення ( наприклад, 14 симфоній

Шостаковича, 2 симфонії Г. Канчелі).

 

Одначе найбільш “приваблюючою” для композитроських принад з’явилась та

“гілочка” вокальних симфоній, яка напрямки зв’язана з хоровими масивами

звучань, спроможними підсилити, акцентувати , “виразити в слові ”

символіку твору, підкреслити його смислові і драматургічні “ вузли ”,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ