Пстрак Ярослав Васильович – художник Прикарпаття
(24.03.1878 – 1916)
Ярослав Васильович Пстрак народився 24 березня 1878 року в містечку
Гвіздець теперішнього Коломийського району Івано-Франківської області.
Батько його був скульптором і різьбярем по дереву зі спеціальною
освітою. Мати – Вінцента Левицька – сестра художника Миколи Левицького,
– походила з Буковини. У 1879 році родина Пстраків переїхала до Коломиї.
Батькові було важко забезпечити велику сім’ю, що складалася з семи осіб.
Тому в домі завжди панували нестатки.
Потяг до малювання пробудився у Ярослава дуже рано. Вже п’ятирічним
хлопчиком він малював де тільки можна: на клаптиках паперу, стінах,
дошках. Батьки всіляко підтримували любов сина до малювання, коли треба
було, підправляли його “роботи”. Після закінчення початкової школи
десятирічний Ярослав вступає до Коломийської гімназії. Серед товаришів
користувалися успіхом його карикатури і дружні шаржі. Захопившись
малюванням, Ярослав занедбав навчання, що призвело до виключення з
гімназії. За клопотанням батька і вчителя малювання Валеріана
Крицінського його приймають назад до гімназії, але пізніше за карикатури
на вчителів і погане навчання виключають вдруге.
На той час Пстрак уже мав певні навички з рисунка, олійного й
акварельного живопису. Перші відомості з живопису він одержав від
батька, від учителя малювання В. Крицінського, а також від художників,
які були частими гостями у батьківському домі (Микола Левицький, Корнило
Устиянович та ін.).
Часті поїздки з батьком у гірські села дали багатий матеріал для
акварелей, які вже тоді мали успіх серед любителів мистецтва.
Здібному юнакові потрібно було набути художню освіту, але родина
Пстраків бідувала: батько не знаходив замовлень, усе більше дошкуляли
податки, кредитори припинили давати гроші в борг. Тяжкі матеріальні
обставини привели до того, що дім Пстраків було конфіскований, батько
залишив родину, а мати не перенесла горя і померла. П’ятеро дітей
залишились сиротами.
Деякий час Ярослав змушений був сам заробляти собі на життя. А в 1895
році за допомогою меценатів талановитий юнак потрапив у Мюнхен до
Академії мистецтв.
Вступивши до Академії, Пстрак із запалом береться за навчання.
Захопившись пастельним живописом, Пстрак незабаром оволодіває цією
складною технікою. Молодий художник особливо цікавиться портретним
жанром.
Після закінчення Академії у 1899 році повернувся до Львова. У цей час у
Львові Пстрака знають як портретиста й ілюстратора журналів і
гумористично-сатиричних видань.
Співробітництво в сатиричній пресі було поштовхом до систематичних
натурних зарисовок різних сцен і типажів, які художник робив на вулицях,
ринках, кафе, театрах. Творчість цього періоду не обмужується тільки
роботою в гумористичних виданнях. Він працює і як живописець, малює
чимало портретів і жанрових сцен.
У 1901 році художник здійснює подорож по Західній Європі, де знайомиться
з мистецькими досягненнями того часу.
Повернувшись на Батьківщину, Пстрак остаточно поселяється у Львові. Тут
він виконав чимало портретів на замовлення місцевої інтелігенції. Тоді ж
художник розписав кілька церков на Гуцульщині (с. Розтоки, Ільці і
Верховина). У селі Ільці розписав церкву спільно з художником Й.
Куриласом. Розписи ці збереглися до нашого часу. Після повернення з
Мюнхена Пстрак подовгу жив у селі Корничі, що біля Коломиї. Тут він
писав портрети селян, побутові сцени, місцеві краєвиди.
У 1903 художник удруге їде на Гуцульщину, де працює над рядом картин з
народного життя, робить багато зарисовок і ескізів. З цього періоду
(1903-1907) збереглось чимало картин і рисунків.
На Гуцульщині Пстрак не залишав улюбленого жанру – ілюстрації. Він робив
рисунки до журналів, що виходили в Коломиї.
У 1907 році Пстрак повертається до Львова.
Крім роботи в гумористично-сатиричних журналах, художник виконує
ілюстрації до літературних творів, зокрема він проілюстрував читанку
західноукраїнського письменника Антона Крушельницького, зробив
ілюстрації до повістей Гоголя, Франка та інших письменників.
Протягом усієї творчої діяльності Пстрак працював над пейзажами рідного
Прикарпаття.
Особливо багато у художника пейзажів з пам’ятками архітектури. Він
милується своєрідністю дерев’яної архітектури XVI-XVIII століть, щиро
захоплюється майстерністю народних будівельників. У ряді картин Пстрак
відтворює архітектурні пам’ятки Львова. Серед них – “Вид на вулицю
Руську”, “Львівський оперний театр”, “Вид на вежу Корняктів, костьол
кармелітів і вежу Львівської ратуші” тощо.
Втретє художник вибирається на Гуцульщину в 1909 році і перебуває там х
невеликими перервами до 1913 року. То була його остання поїздка в рідну
Коломийщину. Тут він продовжує малювати портрети простих людей, виконує
серію робіт, присвячену народним звичаям, де розповідає про місцеві
традиції, з якими так тісно було пов’язане життя галицького села
(“Свячення паски”, “Великоднє стріляння”, “Обливаний понеділок,
“Дзвонарі”, “Писанки”, “Колядники”, “Йордан” тощо).
Пстрак був під великим впливом народної поезії і всієї передової
української літератури. Віддаючи данину глибокій повазі до великого
українського поета, він малює портрет Т. Шевченка. У столітній ювілей
Кобзаря, що відзначався в 1914 році, з цього портрета була видана
кольорова листівка, що широко розповсюджувалась серед населення.
У 1913 році Пстрак знову у Львові. Тут він малює портрети місцевої
інтелігенції. Відомі кілька його робіт з цієї серії. Це портрети
фінансового радника М. Русина, ветеринарного лікаря К. Кучурака,
громадського діяча і письменника І. Наумовича та ін.
До останніх робіт Пстрака, які збереглися, належать сім міфологічних
сцен, датованих 1915 роком. Це остання данина мюнхенській школі. Різні
міфологічні мотиви, що зображені художником, трактовані в академічній
манері з рисами класицизму.
Широка популярність, якою користувався Пстрак, не врятувала його від
матеріальних нестатків. Війна і злидні остаточно підірвали його
здоров’я. Почався прогресуючий розлад нервової системи. Виснажений
хворобою і голодом, художник покидає Львів. У кінці 1915 року він їде до
Харкова, де його влаштовують у військовий шпиталь.
Там навесні 1916 року Пстрак і помер.
Як новий вид поштового пересилання перші відкриті листи без ілюстрацій
з’явилися в Австро-Угорщині з 1 жовтня 1869 року, Росії з 1 січня 1872.
Перші ілюстровані листівки з краєвидами українських міст і сіл, а також
етнографічними типами різних регіонів України з’явилися друком у 90-х
роках XIX століття.
Чимало видавництв випускали різноманітні за сюжетами і способом друку
листівки, що культурою і якістю поліграфічного виконання та набором
сюжетів не поступалися перед зарубіжними. До їх виконання видавці
залучали художників, фотографів, поліграфістів.
Чільне місце серед художників карток заслужено посідає Ярослав Пстрак,
за оригіналами якого тільки в 1912-1914 роках видавець Г.Гануляк у
Львові видав понад 120 карток.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
