UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаціоналізм після комунізму: Росія, Україна, Білорусь та Польща (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2868
Скачало601
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

„Націоналізм після комунізму: Росія, Україна, Білорусь та Польща”

 

Вступ

 

Звертаючись до теми «націоналізм після комунізму», можна

сповідувати два підходи до неї: або зосередитися лише на подіях після

1989-1991 р., або ж, ускладнивши завдання, спробувати по-іншому

подивитись на сутність націоналізму — яким він був у комуністичну добу і

до неї. Другий варіант може бути вельми корисним і продуктивним для

розуміння сучасного, посткомуністичного націоналізму.

 

Після комунізму

 

Есе Ернеста Ґеллнера «Повернення тубільця» («Return of a

Native»), опубліковане в 1996 p., одразу після його смерті, визначає

суть посткомуністичного періоду як «проблему побудови ліберального,

стабільного й заможного суспільства на руїнах тоталітарної

індустріальної ідеократії». Ця проблема є «історично абсолютно новою,

отже, ніхто не знає способу чи способів її розв’язання, та й, зрештою, —

ніхто не знає, чи існує такій спосіб взагалі» .Багато хто погоджується з

цим. Зокрема, Роберт Скідельські вважає заміну комунізму капіталізмом

цілком новим явищем в історії людства. «Досі жодне суспільство, — пише

він, — не було настільки, до найменших дрібниць, централізованим. Отже,

важко передбачити динаміку його трансформації. Еволюціоністські

концепції виявляються безсилими в намаганнях знайти дороговкази в

майбутнє. Суспільні інститути, які мають забезпечити це майбутнє, не

матимуть іншого вибору, як будуватися з рештків зруйнованої

системи» .Можна припустити, що в рамках цього колосального завдання —

трансформації та розбудови — є місце для внеску дослідників, учених, які

представляють якнайширше коло дисциплін. Яким може бути цей внесок? Як

вважає Скідельські, «найкращими, найоптимістичнішими тут виступають

економісти, особливо у порівнянні з істориками, політологами,

соціологами та ... священиками. Можливо, це викликано тим, що вони, на

відміну від інших, майже повністю забули історію — якщо взагалі

коли-небудь вважали за потрібне знати її». Отже, яка ж роль істориків у

цій ситуації? На думку Скідельські, — не надто значна: історики «мають

схильність до песимізму, оскільки єдине майбутнє, яке вони можуть собі

уявити, — це минуле».  Щоправда, існує одна суттєва відмінність

істориків від багатьох інших суспільствознавців, зокрема радянологів та

марксознавців, — це їхнє ставлення до ролі націоналізму в загибелі

комунізму. Для прикладу наведемо одну, але непоодиноку думку політолога:

«Я наголошую на тому, що не варто розглядати розпад СРСР як наслідок

піднесення націоналістичних опозиційних рухів; останні у вигляді

політики «повернення до витоків» у республіках саме й були раціональною

реакцією на занепад [центральної] державної влади в СРСР. ... провал

путчу того місяця [у серпні 1991] спричинив швидкий розпад СРСР. У цих

подіях «націоналізм» треба розглядати не стільки як «природну» форму

ідентичності, обрану масами в умовах послаблення політичного контролю,

скільки як цілком логічну політичну відповідь на занепад радянської

державної машини». Здається, що така подія, як розпад СРСР, усе ж таки

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ