Реферат з туризму
на тему:
„Печери Тернопілля і їх туристичне використання”
Печера “Оптимістична”
Печера “Оптимістична” на Придністровському Поділлі була відкрита групою
Львівських спелеологів під керівництвом М. Савчина в 1966 році. Історія
цього відкриття така.
На початок 60-их років припадає інтенсивний розвиток спелеологічного
руху на Україні. Спелеологи різних міст почали досліджувати відомі і
доступні печери, шукати загублені під час другої світової війни входи і
відкривати заново печери, згадки про які були знайдені в літературі.
Знову були відкриті і досліджувались такі відомі лабіринти-гіганти, як
печера Кришталева, Озерна (Попова Яма), Вертеба та інші. Одночасно
велися пошуки нових невідомих печер. У квітні 1965 року група львівських
спелеологів натрапила на сліди існування великої невідомої порожнини.
Невеликий струмок, що зникав під землею на дні карстової вирви у лісі
поблизу с.Королівка, вів углиб неабиякого гіпсового масиву. Сильна тяга
повітря з щілини над струмком свідчила про наявність у гірських породах
великих порожнин. Увійти в печеру вдалося через рік. Після двох днів
розкопок 8 травня 1966 року о 14.00 група під керівництвом Мирона
Савчина вперше проникла в невідому печеру і пройшла її ходами перші
сотні метрів. Назвали її “Оптимістична”.
Відтоді почалося регулярне розвідування, першопроходження і картування
печери експедиціями Львівського спелеоклубу “Циклоп”. Загальне
керівництво дослідженням здійнював президент клубу М.Савчин. Печера
горизонтальна, лабіринтового типу, закладена в 20-25 метровій товщі
гіпсів на глибині 60-80 метрів. Складається з 10 відносно ізольованих
районів, зв’язаних між собою одним або кількома ходами.
Окремі райони закладені в різних геологічних блоках з різною історією їх
розвитку і формування, відрізняються між собою за геоморфологічними
ознаками, морфометричними характеристиками, напрямком переважаючої
тріщинуватості, вторинним мінералоутворенням, були відкриті у різні
роки. Дослідження деяких з них ще триває.
Печера не заводнена. Є декілька невеликих озер з більш-менш сталим
рівнем. Найбільше з них “Aqva vitae” з площею поверхні 82 м2. Крім цього
є декілька водопроявів, які підлягають регіональним коливанням рівню
води. Під час його максимуму, який може тривати декілька років,
частковому затопленню підлягає район Свіжа вода та Пд-З району
Центрального. Сезонними повінями може бути затоплений вхідний район і
перекритий вхід у печеру на термін від декількох днів до 1-2 тижнів.
З 1968 року дослідження лабіринту проводиться з підземних базових
таборів, які розташовані в різних районах печери біля різних
водопроявів. Відтоді велика увага приділяється створенню в печері
вантажних трас та постійному їх благоустрою. Також обладнанню підземних
базових таборів стаціонарним телефонним зв’язком.
Система вантажних трас і підземних базових таборів забезпечує можливості
дослідження і водночас є об’єктивним захистом печери, що підтримує
рівновагу екологічної системи “печера-людина” при багаторічному
першопроходженні.
З 1967 року у львівських експедиціях, крім українських спелеологів, у
печері “Оптимістична” працювали спелеологи багатьох країн світу:
Болгарії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Німеччини, Франції, Англії,
Росії та Білорусі.
Наприкінці 80-их років відбулась зміна поколінь дослідників. Одночасним
відкриттям продовження печери у двох напрямках на Захід та Схід від
району “Анаконда” у січні 1988 року стартували спелеологи юнацького
клубу “Батьківщина” львівського Центру творчості дітей та юнацтва
Галичини. Успажкувавши досягнення, методики та проблеми печери
“Оптимістична” від спелеоклубу “Циклоп”, молоді спелеологи продовжують
дослідження. Експедиціями спелеоклубу “Батьківщина” було зроблено
першопроходження та картування останніх 40 км лабіринту.
На час складання зведеної карти (січень 1997 року) загальна довжина усіх
ходів печери становила 192 км. Таким чином печера “Оптимістична” є
найдовшою печерою Європи, найдовшою серед гіпсових печер Світу і другою
печерою Світу за загальною довжиною печерних ходів (поступаючись тільки
печерній системі Флінт-Мамонтова, Кентукі, США).
Нове відкриття великого продовження в печері “Оптимістична” (в Пд-З її
частині) знайдене під час січневої (1997 році) експедиції спелеоклубу
“Батьківщина”. За даними двох дослідниціких експедицій (у квітні та
липні 1997 року) загальна довжина печери вже перевищила 200 км.
Продовження розвивається у напрямку значного, і дуже перспективного за
геологічними ознаками, гіпсового масиву, де за нашими прогнозами можливе
існування лабіринтів, котрі за загальною довжиною перевищать стару
частину печери “Оптимістична”. Першопроходження триває.
Інформація з архівів тернопільського спелеоклубу:
1966р – львівські спелеологи відкопали печеру, яка отримала назву
“Оптимістична”. У 1966р проведені три експедиції :
1-а експедиція – червень – довжина печери – 1345 м;
2-а експедиція – серпень – довжина печери – 6333 м;
3-а експедиція – листопад – довжина печери – 8976 м.
1967р – львівські спелеологи продовжили зйомку “Оптимістичної”.
4-а експедиція – січень – довжина печери – 9948 м;
5-а експедиція – травень – довжина печери – 15678 м;
6-а експедиція – липень – довжина печери – 15678 м;
7-а експедиція – серпень – довжина печери – 18885 м;
8-а експедиція – листопад – довжина печери – 20342 м.
1968р – в цьому році львівські спелеологи провели 3 експедиції:
9-а експедиція – травень – довжина печери – 20662 м;
10-а експедиція – серпень – довжина печери – 23277 м;
11-а експедиція – листопад – довжина печери – 30444 м.
Печера “Оптимістична” вийшла на перше місце в СРСР по довжині.
1969р – наступні експедиції львівського спелеоклубу “Циклоп”:
12-а експедиція – травень – довжина печери – 37132 м;
13-а експедиція – серпень – довжина печери – 43572 м;
14-а експедиція – листопад – довжина печери – 51608 м.
Печера Кришталева
Перша згадка про велику печеру біля села Нижнє Кривче зустрічається в
1721 р. у книзі Г. Жончинського “Натуральна історія королівства
Польського”. В 1745 р. Габріель Жончинський у новій роботі “Актуальна
історія натуральна королівства Польського” пише знову про печеру в селі
Кривче “із тісним входом, таку заплутану, що в ній можна заблудитися”. У
1783 р. про печеру в с. Кривче пише Кс. Ладовський у книзі “Історія
натуральна королівства Польського”. У 1878 р. вийшла книга А.
Грушецького “Про печери від Карпат до Балтики”, яка є фактично першим
кадастром, що включав і печери Поділля. Тут говориться про багато печер,
у тому числі й про Кришталеву.
У 1908 р. Кришталеву вдруге відкрили інженер К. Гутковський і доктор
(наук) М. Орлович. Вони описали її привхідну частину та декілька великих
залів.
У 1928-1930 рр. проводились археологічні дослідження ближньої частини
Кривченської (“Кришталевої”) печери під керівництвом професора
археології Львівського університету Леона Козловського. У 1939 р. у
роботі “Нарис історії Південно-східної Польщі” він писав, що вхідний
коридор був такий недоступний і засипаний, що з великими труднощами,
проповзаючи в глибину вузьким ходом, він спільно з членами експедиції
потрапив у перший зал, який був названий іменем проф. Козловського
(зараз зал “Казковий”). Наступним спеціалістом, який продовжив вивчення
Кришталевої печери, став варшавський археолог Людвіг Савицький, який
разом з археологічними пошуками зайнявся геологічними дослідженнями й
проблемою обладнання печери для відвідування туристами.
У 1931 р. детальне дослідження Кривченської печери проводить, за
дорученням Львівського комітету Державного комітету охорони природи та
Центрального правління Подільського туристсько-краєзнавчого товариства в
Тернополі, інженер Віктор Нехай. У 1933 р. він у книзі “Путівник по
печері в Кривче” дає опис і карту дослідженої частини печери. Печера
знаходилась на землях, які належали сімейству Мельзерув, котрі
подарували Польському туристсько-краєзнавчому товариству (ПТТК) ділянку
території біля входу та дві башти замку Кацьких, де був обладнаний
притулок на 20 осіб для туристів, відвідуючих печеру. Члени ПТТК
прокопали вхідний коридор у печері. Вона стала однією з найбільш відомих
печер у довоєнній Польщі. Путівники на різних мовах та численні описи
Поділля присвячували їй постійне місце.
Починаючи з 1961 р. Подільські печери систематично досліджує комплексна
карстова експедиція Академії наук УРСР.
Під час війни вхід у печеру було підірвано. В 1961 р. його вдалося
розкопати загальними зусиллями учасників комплексної карстової
експедиції УРСР та студентів Тернопільського медінституту. З того часу
тут проводяться систематичні дослідження.
У 1962 р. К. А. Татаринов, І. В. Марисова та Г. А. Бачинський знайшли та
описали багаті палеозоологічні поховання в печері Кришталевій.
У лютому 1962 р. у складі експедиції Львівського відділу географічного
товариства СРСР І. М. Гуньовський дослідив та дав опис п. Кришталевої. У
тому ж 1962 р. почали топографічну зйомку печери. За даними 1963 р.,
загальна довжина ходів печери досягала 18,8 км, тобто на той час це була
найдовша у світі печера в гіпсах. У 1968 р. обласна секція спелеотуризму
продовжувала організацію та проведення екскурсій у печери області.
Екскурсії проводились, головним чином, у дві печери – Кришталеву та
Млинки. Екскурсантів у п. Кришталевій приймав та обслуговував провідник.
Плата за вхід була 20 копійок. Усього за приблизними розрахунками за 11
місяців 1968 р. в організованих екскурсіях у печерах побувало біля 15
тис. чоловік.
Ще у 1965 р. Тернопільський облвиконком прийняв рішення про охорону
печер області та оголосив печери Кришталеву, Млинки, Вертебу та Голубі
Озера заповідними.
У 1968 р. вхід у Кришталеву був обладнаний дверима та освітленням, і з
цього моменту доступ у печеру став можливий тільки з провідником.
У березні 1976 р. була проведена 37-а експедиція Тернопільського клубу
“Поділля”. Мета експедиції – перезйомка печери і подальші дослідження
для коректування нового екскурсійного маршруту. Результати експедиції:
відзняті біля 7 км і розвідано 200 м нових ходів.
У 80-х роках дослідження київських та борщівських спелеологів довели
довжину печери до 22 км.
Зараз Кришталева печера пристосована для масового відвідування.
Обладнаний та електрифікований шлях, яким проходять екскурсії, зручний
під’їзд, обслуговування груп професійними провідниками роблять оглядовий
маршрут доступним для всіх людей у будь-яку пору року.
Список використаних джерел
www.karpaty.com.ua
www.tourizm.gov.ua
www.ecoportal.te.com.ua
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
