UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДжерела вивчення культури Київської Русі (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2600
Скачало301
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Джерела вивчення культури Київської Русі

 

Культура Київської Русі – яскраве явище європейської середньовічної

культури. Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона

проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій

раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла

Великого. В часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного

до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного

Передуралля та Волго-Окського межиріччя.

 

Київська Русь підтримувала політичні, економічні й культурні відносини з

ближніми і далекими сусідами - з Великим Степом і Візантійською

імперією, з Болгарським царством, Польським, Чеським і Угорським

королівствами, з італійськими і німецькими містами, з Данією, Швецією і

Норвегією, з Францією та Англією. Династичні зв'язки київських монархів,

особливо Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха, стали хрестоматійними.

Давньоруські купецькі човни і каравани проклали шлях “з варяг у греки”,

чималою мірою вплинула на культуру і мистецтво сусідів.

 

Складність вивчення культури Київської Русі, особливо її ранніх етапів,

пояснюється браком писемних джерел. Античні автори, які добре знали

Середземномор'я, щонайбільше лише згадували про наших далеких предків,

про місцевості і народи, які жили на північ від Дунаю і Чорного моря.

Тільки у I-II ст. н.е. римські історики Пліній Старший і знаменитий

Тацит згадали слов'ян, назвавши їх венедами. Услід за ними те ж зробив

великий грецький філософ Птолемей у своїй “Географії”. У VI-VII ст.,

коли слов'яни, розселяючись по південному сходу Європи, стали освоювати

степи Північного Причорномор'я, відомості про них з'являються у

готського хроніста Йордана, візантійського дипломата Пріска Панійського

і візантійських письменників Прокопія Кесарійського, Іоанна Ефеського

(VI ст.).

 

На початку X ст. Русь була вже добре відома візантійцям. Визначний

історик того часу, шанувальник наук і літератури імператор Константин

VII Багрянородний (Порфірородний) у своїй книзі “Про управління

державою” розказав про сусідні з Візантією народи, у тому числі і про

русів. В цій книзі він, зокрема, зазначає: “Цей народ ми називаємо

скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть русами”. Йому

належить перший опис полюддя - збору данини київськими правителями з

підвладних їм земель і племен. У нього ж є і докладна розповідь про шлях

з варяг у греки, по якому руські князі, витязі і багаті гості водили

військові і торгові дружини від Варязького моря та Ільменя до самого

Царгорода і назад.

 

Безіменний персидський географ Х сторіччя в “Книзі меж світу” повідомив

багато найцікавіших відомостей про наших предків і їх звичаї, розказав

про чудову землю з багатою природою, з красивими містами, населеними

майстерними ремісниками. Всі ці джерела характеризують частіше за все

зовнішні події східнослов'янської історії.

 

Основне писемне джерело - літопис Нестора “Повість временних літ”.

Спираючись на праці невідомих попередників, на свідчення своїх

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ