UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсновні тенденції культурного розвитку в 20-і роки в Україні (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1812
Скачало293
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ В 20-І РОКИ В УКРАЇНІ

 

Після завершення громадянської війни і приходу до влади комуністичної

партії, зі створенням Радянського Союзу змінилися умови розвитку

культури загалом в СРСР, а також в Україні. Культурний розвиток України

у 20-і роки - один з разючих феноменів української історії. Країна, що

пережила найважчу війну, вимушена відновлювати абсолютно зруйновану

економіку, яка втратила багатьох видатних вчених, письменників

(загибель, еміграція), переживає справжній культурний злет, як

висловився історик О.Субтельний, “багатогранний спалах творчої енергії”.

Цей факт визнається не тільки прихильниками, але і критиками радянської

влади. Справа в тому, що революція привела в рух різні соціальні сили,

дала відчуття свободи, створення нового, незвіданого. Серед майстрів

культури були і гарячі прихильники нової влади, і аполітичні люди, і

противники більшовизму, які в розвиткові національної культури вбачали

певну альтернативу незалежності, що не здійснилася. В умовах непу,

внутрішньопартійної боротьби допускалися елементи демократії. Уперше за

довгі роки українська культура отримала державну підтримку.

 

Негативне ставлення до радянської влади, до її політики спричинило

значну еміграцію діячів літератури і мистецтва (В.Винниченка,

С.Черкасенка, Т.Шаповала, Д.Донцова, М.Садовського, О.Олеся). Твори

письменників-емігрантів донедавна замовчувалися або спотворювалися, вони

були огульно зараховані до буржуазно-націоналістичних,

контрреволюційних. У свою чергу стара інтеліґенція, в тому числі і

художня, не влаштовувала нову владу ні кількісно, ні за своїм

світоглядом. Було поставлене завдання виховання, підготовки

робітничо-селянської інтеліґенції, якій повинні бути властиві ідейність,

старанність, конформізм. Культура ставала частиною політики правлячої

партії, мала виконувати її соціальне замовлення, суворий

партійно-державний контроль став всеохоплюючим.

 

Політика “українізації”. Радянська влада в галузі ідеології, культури

проводила політику коренізації, яка в Україні отримала назву

українізації. Українізація передбачала підготовку, виховання і висунення

кадрів корінної національності, організацію шкіл всіх рівнів, установ

культури, видавництво газет, журналів і книг українською мовою.

Проведення політики українізації враховувало два аспекти: 1)

українізація як така; 2) створення необхідних умов для всебічного

культурного і духовного розвитку національних меншин. Українізація дала

позитивні результати. Якщо у 1928 р. питома вага газет українською мовою

становила 56% загальних тиражів, то у 1930 р. - 89%. Вже у 1924-1925 рр.

було виділено 13 національних районів, в тому числі німецькі,

болгарські, польські та єврейські. Одним з центрів українізації став

Народний комісаріат освіти, який очолювали Григорій Гринько, Олександр

Шумський, Микола Скрипник.

 

При всій гостроті суперечок, які ведуться зараз про оцінку радянського

етапу української історії, успіхи у сфері освіти визнаються найбільше.

Ліквідація неписьменності у 20-і роки, зростання загальної і професійної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ