UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДеякі риси ідіостилю Н.Казандзакіса (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1751
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Деякі риси ідіостилю Н.Казандзакіса

 

Для новогрецької мови характерними є явища диглосії та гетероглосії. До

1976 року писемною мовою була катаревуса, яка не допускала діалектизмів

і містила переважно книжні слова та зархаїзовані елементи, у той час як

народ у своєму спілкуванні користувався димотикою, що є природним

результатом історичного розвитку давньогрецької. Довгий час таке

функціонування двох варіантів мови сприймали як традицію. Лише у ХІХ

столітті проблема набула громадського та політичного характеру і навіть

переросла у мовну громадянську війну. Прихильники димотики вважали, що

вона має стати офіційною мовою держави. Першим кроком на шляху до цієї

мети було впровадження димотики у початковій школі. Окрім того, у

системі новогрецької мови виділяють кілька діалектів та місцевих

говірок.

 

Процес входження димотики у літературу був дуже повільним. Якщо на

островах Греції поезію та прозу писали димотикою вже десь з XV століття,

то на материковій Греції – з другої половини ХІХ ст. Входження димотики

у прозу материкової Греції порівняно з поезією затрималося на кілька

десятиліть. Першим визначним великим прозовим твором новогрецької

літератури вважають “Спогади” генерала Макріянніса, видані на початку ХХ

століття,1 який будучи самоуком, писав тим діалектом, яким розмовляв2.

Популярний письменник А. Пападіамантіс (1851-1911), який диктував тоді

моду на малу прозу, вводив у свої оповідання діалоги, де одним з мовців

був представник середнього чи вищого класу, який розмовляв катаревусою,

а іншим – селянин, який говорив димотикою. До 1930 року регіональні і

місцеві діалекти досить часто з’являлися у новогрецькій прозі саме у

такому протиставленні.3 Лише “покоління тридцятих”, тобто молоді

новогрецькі письменники, які вперше заявили про себе у період між 1930

та 1940 роками,4 почало писати велику прозу5. При цьому перші прозові

твори містили слова катаревуси, фонетично наближені до димотики, а також

багато слів та форм, взятих з грецьких діалектів.6

 

Після другої світової війни новогрецькі письменники ще досить довго

вживали катаревусіянівські звороти та слова. На противагу їм, Н.

Казандзакіс та П. Превелакіс у своїх творах використовували літературну

мову, близьку до розмовної димотики та елементи народних говірок та

діалектів.7 Перш за все це обумовлено тематикою їх творів: обидва

письменники часто зверталися до історії Криту, де вони народилися, тому

вводили у свою оповідь слова критського діалекту.

 

Н. Казандзакіс починав писати катаревусою з домішками димотики. Однак

поступово він віддавав перевагу димотиці, яка здатна висловити почуття

людини, а не тільки абстрактні ідеї. Він вважав, що мова, якою

спілкується народ, повністю забезпечує його потреби. З іншого боку, Н.

Казандзакіс розумів, що з плином часу мова буде втрачати свої слова,

оскільки буде змінюватися сама реальність і робив усе, аби зберегти її.

Він вважав, що кожне діалектне чи розмовне слово гідне того, аби увійти

до словника загальнонаціональної мови. Тому він багато подорожував,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ