Реферат на тему:
Деякі риси ідіостилю Н.Казандзакіса
Для новогрецької мови характерними є явища диглосії та гетероглосії. До
1976 року писемною мовою була катаревуса, яка не допускала діалектизмів
і містила переважно книжні слова та зархаїзовані елементи, у той час як
народ у своєму спілкуванні користувався димотикою, що є природним
результатом історичного розвитку давньогрецької. Довгий час таке
функціонування двох варіантів мови сприймали як традицію. Лише у ХІХ
столітті проблема набула громадського та політичного характеру і навіть
переросла у мовну громадянську війну. Прихильники димотики вважали, що
вона має стати офіційною мовою держави. Першим кроком на шляху до цієї
мети було впровадження димотики у початковій школі. Окрім того, у
системі новогрецької мови виділяють кілька діалектів та місцевих
говірок.
Процес входження димотики у літературу був дуже повільним. Якщо на
островах Греції поезію та прозу писали димотикою вже десь з XV століття,
то на материковій Греції – з другої половини ХІХ ст. Входження димотики
у прозу материкової Греції порівняно з поезією затрималося на кілька
десятиліть. Першим визначним великим прозовим твором новогрецької
літератури вважають “Спогади” генерала Макріянніса, видані на початку ХХ
століття,1 який будучи самоуком, писав тим діалектом, яким розмовляв2.
Популярний письменник А. Пападіамантіс (1851-1911), який диктував тоді
моду на малу прозу, вводив у свої оповідання діалоги, де одним з мовців
був представник середнього чи вищого класу, який розмовляв катаревусою,
а іншим – селянин, який говорив димотикою. До 1930 року регіональні і
місцеві діалекти досить часто з’являлися у новогрецькій прозі саме у
такому протиставленні.3 Лише “покоління тридцятих”, тобто молоді
новогрецькі письменники, які вперше заявили про себе у період між 1930
та 1940 роками,4 почало писати велику прозу5. При цьому перші прозові
твори містили слова катаревуси, фонетично наближені до димотики, а також
багато слів та форм, взятих з грецьких діалектів.6
Після другої світової війни новогрецькі письменники ще досить довго
вживали катаревусіянівські звороти та слова. На противагу їм, Н.
Казандзакіс та П. Превелакіс у своїх творах використовували літературну
мову, близьку до розмовної димотики та елементи народних говірок та
діалектів.7 Перш за все це обумовлено тематикою їх творів: обидва
письменники часто зверталися до історії Криту, де вони народилися, тому
вводили у свою оповідь слова критського діалекту.
Н. Казандзакіс починав писати катаревусою з домішками димотики. Однак
поступово він віддавав перевагу димотиці, яка здатна висловити почуття
людини, а не тільки абстрактні ідеї. Він вважав, що мова, якою
спілкується народ, повністю забезпечує його потреби. З іншого боку, Н.
Казандзакіс розумів, що з плином часу мова буде втрачати свої слова,
оскільки буде змінюватися сама реальність і робив усе, аби зберегти її.
Він вважав, що кожне діалектне чи розмовне слово гідне того, аби увійти
до словника загальнонаціональної мови. Тому він багато подорожував,
постійно переглядав етнографічні та історичні видання, збірки народних
пісень та переказів тощо. У результаті цих пошуків він виробив власну
мову, яка здатна висловити абстрактне (складні філософські ідеї) через
конкретне (через димотику, народне слово, що зрозуміле кожному)8. Мова
Н. Казандзакіса містить ідіоматичні та загальнонаціональні слова і
вислови, прозорі за своїм значенням і такі, етимологію яких важко
визначити навіть ученим мовознавцям9. Більше того, він часто уникав
загальновживаних слів і віддавав перевагу розмовним чи говірковим словам
та висловам.10
Автор художнього твору, як правило, вдається до діалектизмів з метою
описати реальне життя у певному місці у якийсь конкретний час. Він може
також вводити розмовні слова у пряму мову своїх персонажів, щоби дати їм
не лише просторову та часову характеристики, а й визначити їх у
соціальному плані.11 Н. Казандзакіс теж вводить у свою оповідь розмовні
чи говіркові слова, коли описує побут та життя своїх персонажів. У його
творах вони розмовляють своєю рідною мовою і оперують образами, якими
багата народна поетична свідомість. У такий спосіб романи Н.
Казандзакіса становлять приклад вдалого поєднання мови та змісту12. Сам
автор називав це “висловлений з селянською простотою” і мав на увазі, що
відтворено не лише події та факти, а смак грецького життя. Такого ефекту
не можна було досягнути без особливої димотики.13
Зрозуміло, що така своєрідність мови письменника вимагає від
перекладачів доброго знання рідної мови і мови оригіналу. Теоретики
перекладу пропонують перекладати вжиті на позначення реалій діалектизми
чи розмовні слова нейтральними відповідниками мови перекладу, оскільки
важливим є відтворення семантичної та естетичної інформації всього
тексту, а не конкретного слова14. Переклад діалектизмів, вжитих
персонажем, діалектизмами мови перекладу вважають абсурдним, таким, що
створює комічний ефект. У цьому випадку пропонують відтворювати
розмовний стиль висловлювання, щоби створити відчуття ненормативного з
погляду мови оригіналу мовлення персонажу.15 Особливої уваги слід
приділити функціонуванню вжитих автором діалектизмів чи розмовних слів у
тексті мовою оригіналу. Головним є відтворення того ефекту, якого
досягає чи хоче досягти автор.16
Такі способи перекладу справді допомагають перекладачеві відтворити
особливості першоджерела, але у загальному плані. Часто вживання автором
говіркових слів у першоджерелі пояснюють його бажанням створити місцевий
колорит. Відповідно при перекладі шукають семантичний відповідник.
Однак, діалектні чи говіркові слова не лише називають предмет чи явище
іншим звуковим набором. Ідіоматичні слова та висловлювання, словесні
образи мають своє локально-психологічне коло: їх значення та особливості
функціонування спричинені культурним середовищем та ментальністю.17
Отже, те, яким чином перекладач відтворюватиме діалектні, говіркові
слова та ідіоматичні висловлювання, залежить, перш за все, від мети його
праці.18
Свого розмовного забарвлення мова Н. Казандзакіса набуває на різних
рівнях мови, зокрема на фонетичному, морфологічному, лексичному та
синтаксичному.
Н. Казандзакіс завжди віддавав перевагу якійсь незвичайній звуковій
формі слова. Для того, щоби якомога більше наблизити свою оповідь до
розмовного стилю, він давав розмовний фонетичний варіант
загальновживаних слів. На фонетичному рівні ми помітили деякі
закономірності, серед яких можемо виділити риси, притаманні діалектизмам
новогрецької мови та димотиці взагалі порівняно з катаревусою. Так,
частотним є випадіння початкового ? (????????, ???????, ??, ???????),
чергування ? та ? у початковій позиції (????????, ???????). У сполуках
?? та ?? випадають приголосний ? та голосний ? (?????, ????, ??????????
тощо). У сполуці ?? відбувається чергування ? з ? (??????????,
?????????????, ?????????, ???????, ????????, ???????? ??? тощо). Тут
слід зазначити, що в процесі розвитку національної мови книжна сполука
?? поступово переходила у сполуку ??, характерну для димотики. Є ще ряд
слів, які вжито у текстах у їхній розмовній фонетичній формі: ??????
(?????), ?????????????? (?????????), ???(???), ???????-???????
(???????), ????????? (?????????), ??? (??) тощо. Наявні також слова, у
яких відбуваються фонетичні зміни на морфологічному рівні: ?????????
(????????), ?????? (???????), ?????? (????????) тощо. Віднайти
українські відповідники таким словам перекладачеві складно. Відтворити
фонетичну особливість димотичного тексту сучасною українською мовою, на
нашу думку, можна за допомогою синонімічних морфологічних та фонетичних
варіантів, типу вгорі [угорі] (порівняйте з новогрецьким ????? (?????),
хоч [хоча], знов [знову], ззаду (іззаду) тощо.
На морфологічному рівні характерним є збереження Н. Казандзакісом
розмовних форм закінчень зворотних дієслів: ????????? (сучасне
????????), ?????????? (сучасне ?????????). Ці форми почали вживати
паралельно з книжними варіантами ще за часів Візантії на противагу
???????????, яке є пережитком катаревуси і саме за часів Візантії
перетворилося на ????????????. Слід зазначити, що коли димотика почала
витісняти катаревусу з ужитку, ці варіанти не подавали у шкільних
підручниках, щоби відійти від різноманіття у формах.19
Часто зустрічаємо говіркові слова в основі прикметників, дієслів та
прислівників. Наприклад, у реченні ?????? ???????? ?? ????????? ???
????? ??????? (??????? 13), набрав повну ложечку вишневого варення
(Христос 10), ????????? означає не просто повний, а такий, що має форму
куполу. Цю семантему можна було зберегти, переклавши речення як набрав з
горою варення в ложку. У наступному прикладі Н. Казандзакіс хотів
увиразнити дію. При цьому перекладач одного роману відтворює ??????
?????????? ? ????? (??????? 18) як відрубав піп (Христос 14), а
перекладач іншого роману передає ??????????? ?????? (??????? 23) як
грубуваті манери (Зорбас 28). В обох випадках перекладачі намагаються
відтворити семантему сокира, яка лежить в основі грецького слова. В
першому випадку це забезпечує семантика дієслова рубати, а в другому –
характеристика дії рубання сокирою.
Наступний приклад ілюструє словотвірні можливості новогрецької мови: ?
????? ??????????? ??? ????? (??????? 21), піп одсунув засувку у дверях
(Христос 18). В основі ??????????? маємо ?? ??????? – засув, від якого
утворено дієслово ????????? – закривати на засув, а потім за допомогою
префікса ??-, що виражає заперечення, дієслово, що означає відкривати
щось, закрите на засув.
Досить характерними для новогрецької мови та для Н. Казандзакіса є
складні епітети, які є невід’ємною частиною новогрецької прози та
поезії, успадкованою ще від Гомера. Наприклад, ???????????? (???????
13), де ?? ??????? – народна назва шнурівки для одягу. Прикметник вжито
в описі дівчини з “шнуркоподібними” бровами. Перекладач подає описове
брови, мов шнурочки (Христос 10), що відтворює зміст і зберігає
образність першоджерела. В основі іншого прикметника ??????????????
(??????? 7) лежить розмовне ? ?????????, що означає непривабливий вираз
обличчя, гримасу. Письменник підсилює значення іменника за допомогою
основи ????- – поганий. Перекладач подає прикметник як страшний з виду
(Христос 3), що стосується більше зовнішнього вигляду людини загалом, а
не тільки обличчя.
Н. Казандзакіс також утворював слова сам за аналогією до існуючих у
мові. За основу такого неологізму він часто брав літературне чи розмовне
слово. Зокрема, він утворював іменники та прикметники, здатні виразити
комплексне значення. Наприклад, на початку роману про Зорбаса, оповідач
сидів у кав’ярні, де зібралося багато моряків, а на морі був шторм. Тоді
один з моряків називає море ????????????????? (??????? 16). Це слово
утворене від розмовного фонетичного варіанту основи ????- (? ?????? –
чоловік), основи ???- (від ? ??????? – жінка), та народного ????????, що
означає проділ, тобто те, що ділить щось на дві рівні частини.
Перекладач вдається до описового перекладу, яким тлумачить сказане,
спираючись на зміст: доки воно робитиме жінок удовицями (Зорбас 20).
Наступний приклад теж, напевно, є новотвором самого автора, оскільки не
зафіксований у словниках. Прислівник ??????? (??????? 19), утворено від
?? ????, давньої назви жіночих грудей, і турецького за своїм походженням
?? ???? – сильне бажання. Перекладач знову вдається до описового
перекладу: ніби немовля, що шукає грудь (Зорбас 21).
Отже, перекладачі, добираючи українські відповідники, часто змінюють
формальну структуру слова, вдаючись до описових виразів цілісного
грецького компонента.
Це саме стосується й відтворення звичайних розмовних чи говіркових слів,
односкладових за своєю структурою. Перекладачі романів Н. Казандзакіса
по-різному відтворюють його ідіостиль. Наприклад, А. Чердаклі,
перекладач роману “Лихі та кумедні пригоди Алексіса Зорбаса”,
намагається відтворити говіркові слова, вживаючи розмовні синонімічні
українські відповідники. Часто він робить це опосередковано, тобто
відтворює говіркове слово першоджерела нейтральним українським, а потім
підшуковує виразний розмовний український відповідник до нейтрально
забарвленого слова першоджерела. Отже, ???????????????? (??????? 18) –
дряпались (Зорбас 22) є діалектним за своїм походженням. ???????????
(??????? 19) означає якесь хвилювання душі, передчуття (Зорбас 23).
Етимологія слова ??????????? (??????? 23) не зовсім зрозуміла, його
вживають для опису високої незграбної людини. Перекладачеві вдалося
віднайти український розмовний відповідник жердина (Зорбас 28). ??
?????? (??????? 24), розмовне експресивне слово давньогрецького
походження зі значенням те, що всередині, українською відтворене
нейтральним нутрощі (Зорбас 29). ???????????? (??????? 31) є похідним
від ?? ???????? – щось на зразок сопілки чабана, тому відповідник
висвистували (Зорбас 32) не зовсім передає суб’єктивне сприйняття звуку
оповідачем і втрачає його уподібнення з відповідним звуком.
Характерною для димотики є велика кількість запозичень з мов різних
народів, з якими грекам доводилося спілкуватися. Маються на увазі перш
за все турецька та італійська, особливо венеційський діалект. Зокрема,
дуже багато запозичень з цих мов у критському діалекті. Острів Крит
довго перебував під владою венеціанців, а потім кілька століть під
владою турків. Слова настільки асимілювалися у мові, що набули
переносних значень та утворили фразеологічні одиниці. Наприклад,
?????????? (??????? 25) італійського походження означає циган (Зорбас
30), ???????? (??????? 36), теж італійське, гребінь (Зорбас 41). ? ?????
(??????? 29) є турецьким запозиченням. Автор називає так кімнату
(Христос 25) у будинку аги, турецького представника влади на селі. Ця
особливість у тексті повністю втрачена.
Часто у романах Н. Казандзакіса знаходимо характерні для димотики
експресивні слова підсилювального значення. У нього навіть звичні дії
набирають такої експресії, висловити яку нейтральними словами означає
втратити колорит.20 Особливо це стосується селян-критян, які
???????????? (??????? 29), тобто входять в дім, високо піднімаючи ноги,
замість того, щоби просто переступати поріг (Христос 25). Або,
наприклад, автор йде від звичної чи навіть розмовної назви жадібної
людини, ненажери. Він називає його ????????????? (??????? 21), той, що
має шістдесят голок. Перекладачеві не залишається нічого іншого, як
назвати його скнара (Христос 12).
Н. Казандзакіс також дає різні розмовні синоніми того самого поняття.
Наприклад, ми знаходимо два вирази, які вживають на позначення майна. В
одному випадку письменник вживає ?? ???? (??????? 15), буквально життя,
а в іншому – ?? ???? (??????? 40), те, що має людина, причому
морфологічно це субстантивоване дієслово “мати” у третій особі однини. У
першому випадку перекладач роману подає нейтральний відповідник достатки
(Христос 12), перекладач іншого роману вживає інше нейтральне слово
багатство (Зорбас 45). В обох випадках Н. Казандзакіс вдається до
народного сприйняття статку людини, того, що людина має і чим живе.
Іншу категорію говіркових слів становлять специфічні назви, які
пов’язані з особливим національним сприйняттям довколишнього середовища.
Наприклад, словом ?????????????? (??????? 19) (написання відповідає
народній вимові), буквально той, що має легку тінь, називають людину
здатну бачити якісь невидимі речі чи створіння, духів тощо. Перекладач
подає це слово як не від миру цього (Христос 15). Цей фразеологізм в
українській мові має іронічне забарвлення і означає не такий, як усі,
особливий, незвичайний, однак езотеричних характеристик не має. У
наступному прикладі перекладач описово відтворює значення народної назви
вітру. ?????? ??????????????? ??????? (??????? 30) перекладено як
вітерець розкривав бруньки на деревах (Христос 26). Словом
??????????????? греки називають вітерець, який з’являється у період
набухання бруньок на деревах. У перекладі відбулася перестановка
компонентів з незначним зміщенням семантичного наповнення.
Говіркові слова часто стають складовими фразеологічних одиниць.
Зрозуміло, що при перекладі основну увагу приділяють відтворенню
семантики такої одиниці. А от відтворити асоціативні зв’язки, які
призвели до утворення такої одиниці, дуже важко, оскільки вони повністю
залежать від менталітету народу та культурних особливостей. Наприклад, ?
?????? є розмовною назвою сільськогосподарського знаряддя борони. Воно
утворює фразеологізм ?????? ??????, що описує послідовну повторну дію.
????? ?????? ??? ?????? (??????? 53) перекладач відтворив описово –
почали стукати в усі двері підряд (Христос 47). У іншому випадку
перекладачеві вдалося віднайти розмовний відповідник до ??? ?? ???’ ????
??????? (??????? 71). Словом ??????? грецький народ називає
апоплексичний удар, а у нас в народі його називають грець: щоб його
грець побив (Христос 64). Порівняння ????? ????? ???????? ??? ?? ??????
(??????? 31) є фразеологічним, оскільки один з його компонентів, ??
?????? – старовинна візантійська монета, тут втратив своє первісне
значення. Перекладач подає цей фразеологізм описово: стали жовті як віск
(Зорбас 37).
На синтаксичному рівні Н. Казандзакіс імітує народну говірку, вживаючи
своєрідні форми звертання та звороти, характерні для розмовної мови, які
в українському перекладі виражають українськими засобами, та частіше
випускають: ? ????, ?? ????????, ??????? (??????? 61) – я пишаюся тобою,
сусідо (Христос 53); ?? ?? ??????? (??????? 43) – клянусь морем (Христос
38); ??????? ????? ?????, ????? (??????? 46) – це ж турки, зрозуміло
(Христос 41); ?? ?????? ??????? ??? ???; (??????? 32) (буквально, про
яку машину ти оце сидиш і говориш) – Та яка там машина? (Зорбас 37);
??????? ??? ????? ??? ?? ??????? (??????? 27) (??? ????? ???
використовується у розмовній мові як замінник особового займенника ти) –
тоді забувай про гру (Зорбас 32).
Як бачимо з наведених вище прикладів, найскладнішим для перекладачів є
передавання розмовних та говіркових слів новогрецької мови в українських
текстах. Вживання розмовних синонімів загальновживаних слів (як це
робить А. Чердаклі) виявляється доречним і дозволяє передати, хоч і не в
повному обсязі, як зміст твору Н. Казандзакіса, так і його стилістичні
регістри.
1Kohler D.?. ??????????? ?????????? ??? ??? 11? ????? ?? ??? ????? ???.
– ?????: ???????????, 1998. – С. 125; 2Beaton R. ???????? ??? ???????
???????? ??????????. – ?????: ??????, 1996. – С. 26; 3Tziovas D.
Heteroglossia and the defeat of regionalism in Greece // ??????.
Cambridge Papers in Modern Greek. – Cambridge, 1994. – No2. – С. 111;
4Vitti M. ? «????? ??? ???????». ????????? ??? ?????. – ?????: ?????,
1995. – С. 21; 5Kohler D.?. Зазнач. праця. – С. 149; 6Mackridge P. ?
??????????? ??????. – ?????: ???????, 2000. – С. 476; 7Там само. – С.
477; 8??????????? ?.?. ? ????? ??????????? ??? ?? ??????????? ??????????
???. – ????? ?????????, 1985. – С. 106; 9?????????? ?. ? ?????? ??? ??
????????? ??? ?. ?????????? // ??? ?????. ????? ???????????. – ??????,
???????????? 1977. – ?.102. – ?.1211. – С. 65; 10????????? ?.?. ? ??????
??? ?????????? // ??? ?????. – 25 ??????????, 1959. – ?.779. – С. 92;
11Slobodnik D. Remarques sur le traduction des dialectes // The nature
of translation. Essays on the theory and practice of literary
translation / Ed. by J. S. Holmes. – Bratislava, 1970. – С. 140-142;
12Bien P. Kazantzakis and the linguistic revolution in Greek literature.
– Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1972. – С. 254;
13Там само. – С. 251; 14Slobodnik D. – Зазнач. праця. – С. 141; 15Там
само. – С. 142; 16Там само. – С. 143; 17Середич М.С. Поетика новел
Василя Стефаника у контексті художнього перекладу (на матеріалі
російських перекладів): Автореф. дис… к. філол. наук: 10.02.16 / КНУ.
– К., 1998. – С. 8; 18Там само. – С. 10; 19?????????-????? ?. ???????
??? ????????? ??????? ??. ????????? ???????? ??? ??????????? ??? ????
?????????. – ???????????, 1987. – С. 36; 20Bien P. Зазнач. праця. – С.
256.
Джерела:
Христос – Казандзакіс Н. Христа розпинають знову. – К., 1958; ??????? –
??????????? ?. ? ??????? ???????????????. – ?????, 1973; Зорбас –
Казандзакіс Н. Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса. – К., 1989;
??????? – ??????????? ?. ???? ??? ???????? ??? ????? ??????. – ??????,
1973.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
