.

Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування в науковому стилі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
553 5817
Скачать документ

Реферат на тему:

Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування в науковому
стилі

У сучасній синтаксичній науці безсполучникові складні речення з
компонентом обґрунтування не обійдені увагою. Вони визнаються як
українськими, так і російськими дослідниками. Вид таких конструкцій
ілюструють приклади на зразок:

“Сім ночей він, бувало, не спить:

Від тих ран його тіло болить” (М. Шаповал);

“— Слезь ты с колен: батьке тяжело, бессовестный! — крикнула Гришке
Алёна” (С.Злобин); “Я зажгу свет: темно уже совсем”. Щоправда,
називаються вони по-різному, хоч синтаксична природа їх розуміється
однаково. Так, С.І.Дорошенко і Д.І.Ізарєнков іменують їх реченнями
причинового обгрунтування, Є.М.Ширяєв — реченнями з причиновими
відношеннями. Однак відмінна назва не заважає вченим вбачати в таких
синтаксичних структурах безсполучникову складну сполуку двох частин,
друга з яких обґрунтовує, мотивує те, про що говориться в першій6.
Видається правомірним у конструкціях такого виду вбачати не
обґрунтування причини, оскільки таке відношення трапляється надто
рідко, а обґрунтування події, вчинку або ширше — факту дійсності. Тому в
цій розвідці конструкції цього виду називаються безсполучниковими
реченнями обґрунтування.

Визнання наявності речень такого зразка (незалежно від їх назви) є
вагомим підтвердженням принципового положення сучасного синтаксису про
реченнєвий статус безсполучникових складних речень, про те, що
безсполучникові складні речення обґрунтування є складовою частиною
синтаксичної будови. Їх визнання як комунікативних одиниць зумовлює
потребу поглибленого вивчення цих складних безсполучникових структур у
семантико-синтаксичному і комунікативному аспектах. Такий підхід до їх
аналізу тим більше необхідний, якщо врахувати, що ні в російському, ні в
українському мовознавстві не було детального обстеження функціонування
розглядуваних конструкцій в різних стилях, а значить не були виявлені
можливості передачі семантичних відношень предикативних частин, що
особливо важливо для обґрунтування статусу безсполучникових складних
речень як реченнєвих структур.

Дослідники безсполучникових складних речень, на жаль, обмежуються лише
загальними вказівками на наявність розглядуваних структур у стилях мови.
До того ж окремі синтаксисти надто звужують активність стилів, у яких ці
конструкції здатні функціонувати. Так, Є.М.Ширяєв твердить, що “науковий
і діловий функціональні стилі практично не знають безсполучникових
складних речень з причиновими відношеннями, хоч потреба у вираженні
причинових відношень у цих стилях досить висока і задовольняється вона
сполучниковими причиновими складними реченнями”.

Таке твердження надто категоричне. Воно виявилося єдиним, оскільки в
працях інших синтаксистів подібне твердження спростовується. Торкаючись
поширеності безсполучникових складних речень аналізованого виду,
С.І.Дорошенко констатує, що сполуки, у яких висловлюється “доказ
закономірності факту, названого у першій частині, частіше трапляються у
наукових працях”. На жаль, ця констатація поширеності розглядуваних
конструкцій не знайшла детального розгляду в цитованій монографії. Однак
факт визнання їх наявності в книжному стилі спонукає до уважного
розгляду наукового стилю на предмет виявлення в ньому безсполучникових
складних речень з компонентом обґрунтування, що й здійснено в даній
статті. Основна увага в ній зосереджена на встановленні характеру
смислових відношень предикативних частин з компонентом обґрунтування.

Зосередження уваги на такому, здавалось би, вузькому питанні зумовлене
потребою у встановленні можливостей і використанні цих можливостей в
передачі семантичних відношень предикативних частин, один з компонентів
яких виражає обґрунтування. Їх наявність і поширеність мають бути
розцінені як доказ потрібності і можливості аналізованих структур у
передачі своєрідних відношень в одному з книжних стилів, якому, як
відомо, емоційність не властива.

Для виявлення безсполучникових складних речень з компонентом
обґрунтування були взяті наукові джерела з хімії, фізики, математики,
лінгвістики.

У дібраному матеріалі знайшли місце конструкції обґрунтування з
найрізноманітнішим типовим для них змістом предикативних частин. Однак
не в усіх підстилях (так умовно будемо називати джерела різних наук) в
однаковій мірі представлені всі можливі відношення змісту компонентів.
Деталізуємо це.

У текстах книг усіх названих наук засвідчуються такі семантичні
різновиди безсполучникових складних речень з компонентом обґрунтування:

властивості: Обидва вони придатні : фізичний смисл їх той самий
[(міняються тільки номери тіл і напрям руху)]; Ці хвилі когерентні: вони
мають однакову довжину і сталу різницю фаз; Наш алфавіт правильний: його
з однаковим успіхом можна застосовувати спочатку до єгипетських пам’яток
римлян та лагідів, а потім до всіх написів у храмах, палацах і гробницях
часів фараонів; Амінокислоти — амфотерні сполуки: вони утворюють солі з
основами і кислотами ;

існування явища: Це природно: жорстка пружина надає тілу більшого
прискорення, швидше змінює швидкість тіла; У принципі він зберігається і

тепер: сучасна схема добування сталі складається з доменного процесу;
Трапляються неточності щодо передачі значення кальки, як наприклад, у
нас “православний”: правильніше було б — “правовірний”, у грецькій мові
[orthodoxos] ;

заперечення існування явища: Нічого подібного насправді немає: речовина
не втрачає раптово всю свою енергію на випромінювання електромагнітних
хвиль; Ця книга під назвою “Про мову і мовознавство” не є підручником:
її можна було б назвати “книгою для читання з мовознавства”;

виконання дії: У трубці створюється глибокий вакуум: тиск газу в ній не
більший від 10-5 мм рт.ст.; Інший перекладач зримував “ночь” і “дочь”:
це, мабуть, трохи краще; В усіх сучасних гальванічних елементах і
акумуляторах використовують один електроліт: такі джерела струму значно
зручніші в експлуатації;

способу виконання дії: Наприклад, у молекулі водню електрони однаковою
мірою рухаються навколо обох атомів: молекула Н2 неполярна;

заперечення виконання дії: Але хімічні явища не зводяться до фізичних
процесів, а біологічні — до хімічних і фізичних: кожна форма руху
матерії має свої особливості; При зіткненні з труднощами не треба
відступати: труднощі краще запам’ятовуються.

Разом з тим помічено, що в текстах кожної з книг наявні приклади інших
семантичних відношень, специфічних для кожного з підстилів.

Так, у хімічних текстах засвідчуються семантичні відношення, що
передають:

обґрунтування назви явища: Ця дисоціація називається первинною: вона
проходить майже націло за типом дисоціації сильних електролітів;

обґрунтування відповідності явища: Переліченим ділянкам відповідають
гомогенні системи: структура розплаву і твердих розчинів однорідна в
кожній з цих фаз;

обґрунтування виникнення явища: Тому при взаємодії молекули NH3 з іоном
водню між ними виникає ковалентний зв’язок: неподілена пара електронів
атома азоту стає спільною для двох атомів, [внаслідок чого утворюється
іон амонію NH4+];

обґрунтування залежності явища: Але робота залежить від її швидкості:
вона максимальна при нескінченно повільному проведенні реакції;

обґрунтування належності явища до певного класу: Телур належить до
рідкісних елементів: вміст його в земній корі становить 1 SYMBOL 215 \f
“Symbol” \s 14 ? 10-6 % (мас);

обґрунтування заперечення активності певних існуючих явищ: Не всі
вторинні нейтрони беруть участь у розвитку цього ланцюгового процесу:
деякі з них встигають вилетіти за межі куска урану;

обґрунтування невідповідності явища реальності: Такий висновок не
відповідає дійсності: всі три зв’язки С — О в іоні СО32- рівноцінні;

обґрунтування неможливості виконання дії: [Неважко помітити, що] ці
моделі не можна сумістити в просторі: вони побудовані дзеркально і
відбивають просторову конфігурацію молекул двох різних речовин;

обґрунтування висловленої думки: Вважалося також, що атоми незмінні:
атом певного елемента ні за яких умов не може перетворитися в атом
будь-якого іншого елемента.

У книзі з математики наявні відношення, що формулюють:

обґрунтування можливості виконання дії: У множині Q завжди можна
виконати додавання і множення: для цих дій справедливі переставний,
сполучний і розподільний закони.

Серед безсполучникових складних речень з компонентом обґрунтування у
фізичному підстилі виділяються структури з відношеннями, що називають:

обґрунтування звичності існування явища: У цьому нічого дивного не було:
електричний струм і повинен намагнічувати стальне осердя котушки;

обґрунтування набуття властивості: Через якийсь час коливання набудуть
усталеного характеру: їх амплітуда з часом перестане змінюватись;

обґрунтування умови виконання дії: Під час зіткнень швидких атомів
частина їх кінетичної енергії перетворюється у внутрішню: атоми
збуджуються і якийсь час випромінюють світло.

Навчальний посібник з лінгвістики характеризується, крім названих вище
типових для всіх джерел відношень, ще й наявністю специфічних поєднань
предикативних частин, що передають:

обґрунтування заперечення існування властивості: Рими не оригінальні:
серед них є багато дієслівних рим: “сміятись – сподіватись, розтане –
настане”;

обґрунтування частковості існування явища: В цьому він мав рацію лише
почасти: насправді є явища, [назви яких складаються не з одного слова, а
зі сполучення слів];

обґрунтування безсумнівності існування явища: Щодо цього автор книги
“Буття” не мав сумніву: це була та мова, [якою написано цю книгу];

обґрунтування стану даного явища: Для тих, [хто розмовляє даною мовою,]
зовнішня форма в кожний момент використання слова в мовленні перебуває
начебто в рівновазі: певна зовнішня форма пов’язується з певним
значенням, із певним змістом;

обґрунтування достовірності виконуваної дії: [Людська діяльність та її
наслідки протиставлялися первісній природі — натурі.] Зрозуміло, і ми
так сприймаємо: культура як матеріальна, так і інтелектуальна (духовна)
є витвором людського суспільства та окремих творчих особистостей.

Розглянутий матеріал показовий у тому, що він дає підстави твердити:

складні безсполучникові конструкції з компонентом обґрунтування властиві
науковому стилю української мови;

розглядувані зразки безсполучникових речень не одиничні, а досить
поширені в джерелах різних галузей знань.

Крім того, аналіз розглядуваних конструкцій дозволяє констатувати, що
в науковому стилі є відношення предикативних частин, наявні в усіх
підстилях української мови, і є відношення, властиві лише деяким з них.
Зумовлено це специфікою заданості наукового викладу, притаманного кожній
науці.

Таким чином, висока частотність і поширеність безсполучниково з’єднаних
предикативних частин з відношенням обґрунтування в книжному стилі
забезпечують цьому виду складних структур належне місце в системі
безсполучникових складних речень як окремих елементів синтаксичної
будови української мови.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020