Реферат на тему:
Прізвища Лубенщини на -енк-о (-єнк-о)
Суфікс -енк-о(-єнк-о) є найпоширенішим і найхарактернішим формантом
сучасних українських прізвищ, тому в ономастиці йому приділено вже
багато уваги. Проблеми генези суфікса -енк-о торкалися в своїх працях
В.Сімович, С.П.Бевзенко, О.Б.Ткаченко, А.Степович, М.Л.Худаш, І.Фаріон
та інші. А питання створення і розвитку украінських прізвищ на
-енк-о(єнк-о), їх деривації, територіального поширення в діахронії та
синхронії розглядали Р.І.Осташ, І.Д.Сухомлин, О.Д.Неділько,
В.Д.Познанська, Т.В.Марталога, Ю.К.Редько та інші ономасти, які
досліджували антропонімійні системи різних регіонів України.
За даними М.Худаша, антропоніми з цими формантами фіксуються уже в
першій половині XV століття в латино-польських писемних пам’ятках, що
належать західноукраїнським територіям. Ці патронімічні назви первісно
мали демінутивне значення, і згодом почали домінувати в Східній Україні,
що не збігається з їх першими фіксаціями. У XVII столітті у “Реєстрі
усього Війська Запорозького після Зборівського договору 1649 року” за
частотою вживання прізвищеві назви з суфіксом -енк-о стоять на першому
місці, їх число перевищує 22 тисячі, що становить 56% від загальної
кількості зареєстрованих .
На сучасному етапі прізвища на -енк-о поширені в усіх без винятку
областях, але найбільше їх у східній частині України, в той час як на
західноукраїнській території вони зустрічаються рідко, ледве перевищуючи
1%.
У зібраному нами антропонімійному матеріалі Лубенщини нараховується 353
прізвища на -енк-о(-єнк-о) (загальна кількість носіїв – 7304чол.). Це
становить 24% від загальної кількості записаних прізвищ. Вони
характеризуються певними особливостями як щодо семантики, так і щодо
походження та структури їх твірних основ. За особливостями твірних
основ прізвищ на -енк-о їх можна розподілити на кілька груп.
1.Прізвища, лексичною базою яких є церковно-християнські імена:
а) чоловічі імена різної структури;
б) жіночі імена різної структури.
2.Прізвища, похідні від автохтонних особових імен і їх дериватів:
а) імен відкомпозитного походження і їх дериватів;
б)давньослов’янських імен відапелятивного походження та відапелятивних
індивідуальних прізвиськ.
3.Прізвища, базою яких є апелятивні назви особи:
а) за професією чи заняттям;
б) за місцем походження чи проживання;
в) за етнічною приналежністю.
1.Прізвища, лексичною базою яких є церковно-християнські імена.
А. Твірними основами цієї групи прізвищ виступають адаптовані
канонічні церковно-християнські імена різної структури – повні, усічені,
усічено-суфіксальні та суфіксальні варіанти: Демиденко, Гавриленко,
Василенко, Трохименко, Максименко, Філенко(
Савченко, Зінько> Зінченко), |х|:|ш| (Явтух>Явтушенко). Цікаві зміни
спостерігаємо у похідних, твірні основи яких закінчуються на |с’к|
(Васько, Масько, Юсько): спочатку відбувається чергування |к|:|ч|
(Вас’ко> Васченко), а потім — регрисивна асиміляція приголосних за
місцем і способом творення [с]>[ш]: Ващенко, Мащенко, Ющенко.
Б. Прізвища на -енко, що походять від жіночих імен різної структури.
Іменування жінки на Лубенщині, як і на інших територіях, служило
засобом ідентифікації особи лише в окремих випадках, тому і утворень
цього типу дуже мало: Наталенко, Векленко, Мариненко, Ганненко,
Марюхненко, Катренко, Христіченко, Фенченко
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
