UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСемантико-синтаксична валентність віддієслівних дериватів (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2949
Скачало245
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Семантико-синтаксична валентність віддієслівних дериватів

 

Категоріальна система мови являє собою набір узагальнених граматичних

понять, інтегральних категорій, що об’єднують ряд співвідносних

граматичних значень, взаємопротиставлених і формально виражених

визначеною сукупністю мовних засобів. Однією із ключових в аналізі

структурної і семантичної організації речення є категорія

семантико-синтаксичної сполучуваності його елементів, адже зрозуміти

речення, як зауважував один із основоположників формального синтаксису

Люсьєн Теньєр, означає зрозуміти сукупність зв’язків, які об’єднують

слова, що входять до його складу. Вивчення цього питання, як і проблеми

формального і семантичного структурування речення в цілому, залишається

актуальним у сучасній синтаксичній теорії. Дослідження категорії

сполучуваності в сучасному мовознавстві зумовлене потребою вивчати мову

як органічне ціле, ієрархічно організоване, що включає в себе інші,

підпорядковані цьому цілому підсистеми. Оскільки функціонування слів у

мовленні відбувається не ізольовано, а, як правило, у певному

контекстному оточенні відповідно до тих норм, які існують у мові, то

значення конкретно вжитого слова завжди залежить від його

семантико-граматичної позиції. Отже, пізнати семантико-синтаксичну

природу слова означає встановити сукупність різних його контекстних

реалізацій. У сучасній мовознавчій науці потенційна і реалізована

сполучуваність окремих компонентів цілого часто позначається терміном

“валентність”. Але, як поняття багатомірне і різнорівневе, вона

розглядається в різних площинах. О.Ф. Лосєв визначав мовну валентність

як “здатність мовного елемента отримувати певне значення (функцію) у

зв’язку зі своїм контекстом, чи це окремий звук, чи об’єднання звуків у

єдину морфему; чи то об’єднання морфем у цілісну лексему, чи в окреме

слово; чи то об’єднання слів у ціле словосполучення, в граматичне

речення, чи одиниці ще складніших зв’язків”. Не вводити в сучасне

мовознавство моменту валентності,- зазначав учений,- це все одно, якби у

природознавстві ігнорувати ядерну фізику і розуміти атом у світі тих

статичних уявлень, які існували в науці півтори сотні років тому.

 

Вважається, що вперше стосовно граматики термін “валентність” ввів у

науковий обіг Люсьєн Теньєр (Tesniere L. Comment construire une syntaxe?

— Bulletin de la Faculte de Lettres de Strasbourg, 1934.), маючи під ним

на увазі сукупність зв’язків у дієслова, якими воно утримує при собі

актанти (залежні іменники або їх еквіваленти з предметним значенням).

Одночасно з ним Карл Бюлер оприлюднив свою теорію конотації, згідно з

якою вживання в тексті того чи іншого слова “відкриває” поруч нього

“порожні місця” (Leerstellen) для інших слів, що належать до певних

граматичних і семантичних класів. Того ж самого року Гюнтер Порціг

представив свою концепцію синтаксичних полів. Суть її зводиться до того,

що слово, особливо дієслово або прикметник, являє собою своєрідний центр

гравітаційного поля, “притягує” інші слова, які доповнюють його зміст.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ