UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГраматика: синтаксична спеціалізація прислівника (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7127
Скачало600
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

 

Нормативна граматика, визначаючи синтаксичну природу прислівника, до

цього часу перебуває під впливом давньої традиції, за якою прислівник

вважається виключно морфологічним еталоном обставини.

 

Метод дослідження, за яким при суцільній вибірці фактів мови

враховуються кількісні характеристики об’єкта, дозволяє виявити ті

закономірності співвідношення частин мови і членів речення, що

залишилися непоміченими при застосуванні так званого традиційного методу

(коли назване співвідношення вивчається у напрямку від частин мови до

їхніх функціональних можливостей). Зокрема, було встановлено, що

прислівник взагалі не вживається для вираження обставин умови й допусту,

досить рідко використовується для вираження граматичних значень причини

і мети, натомість прийменниково-іменникові конструкції та іменникові

форми виступають універсальним засобом вираження обставинних компонентів

простого речення. О.Б. Колиханова в одній зі своїх праць наводить такі

дані про частоту вживання прислівників у функції обставин: прислівники

становлять 74,2 % усіх засобів вираження значення способу дії; 44,82% –

значення часу; 25 % – значення причини (з приміткою, що прислівники

причини переважно вживаються у питальних реченнях); 5,75 % – значення

мети. Стверджуючи, що при вираженні більшості обставин

прийменниково-іменникові засоби є узуальними, і, очевидно, не бажаючи

заперечувати традиційне розуміння прислівника як морфологізованого

засобу вираження обставин, вона пропонує “говорити не про

морфологізовані й неморфологізовані засоби вираження, а про частотні,

малочастотні й поодинокі випадки вираження”. На відсутність будь-яких

суперечностей між обставинною спеціалізацією і непродуктивним уживанням

прислівників у функції обставин указує П.О. Лекант. Він вважає, що

“поділ на морфологізовані і неморфологізовані обставини не збігається з

поділом на продуктивні і непродуктивні”, цим самим заперечуючи своє

твердження про використання “обмеженого кола словоформ” для вираження

неморфологізованих другорядних членів речення.

 

Сутність синтаксичних явищ зводиться не лише до їхнього морфологічного

вираження. Вона, насамперед, визначається відношеннями у структурі

речення і тісно пов’язана з семантикою слів. Ці відношення дістали назву

семантико-синтаксичних, об’єктивних, логічних відношень.

Семантико-синтаксичні відношення лежать в основі виділення членів

речення (формально-граматичний аспект), є їх граматичним значенням, і

поряд із речовим (реальним, лексичним) значенням є складовим елементом

синтаксичного значення члена речення.

 

Спеціалізовані/неспеціалізовані форми членів речення (інакше кажучи –

морфологізовані/неморфологізовані члени речення) характеризуються за

семантичним критерієм, тобто за речовим значенням члена речення і

частини мови: якщо речове значення члена речення адекватне речовому (ще

кажуть – категоріальному) значенню частини мови, то ця частина мови

(словоформа) є спеціалізованою формою цього члена речення, якщо такої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ