UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологічний фактор у поетичному мовленні (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1705
Скачало208
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психологічний фактор у поетичному мовленні

 

Поетичне мовлення – це цілий світ, у якому єднаються думка, почуття,

мова, реальність (об’єктивна чи уявна), музика і т. ін. У поетичному

творі для читача, що шукає в ньому не тільки інформативність, а й саму

поезію, важливим є не тільки слово і названий ним предмет чи явище, а й

той глибинний зміст, що стоїть за цим словом, зміст, висловлений тим чи

тим поетом. Так, у народній пісні про чайку, що “звила гніздечко при

битій дорозі”, говориться не тільки про чайку: за словом чайка проступає

й образ матері, за цим же словом проступає й Україна. Кожен читач може

знайти для слова чайка в цьому тексті і свої індивідуальні асоціації.

 

Розуміння глибшого змісту слова залежить не тільки від автора, а й від

читача і його мовного й художнього досвіду. Це положення важливе й для

розуміння поетичного мовлення.

 

При характеристиці мови художніх творів часто використовують кліше типу

“автор використовує” (або вживає, або послуговується) такими-то словами,

формами чи конструкціями. При цьому процес поетичної творчості

розглядається як логічне конструювання тексту, як це ми бачимо при

написанні творів наукового або ділового тексту. Хоч у цих останніх теж

можуть відбиватися індивідуально-психічні особливості мови, якщо текст

не обмежений суворим регламентом. У поетичному ж тексті виявляється

значною мірою спонтанний плин мови, який тільки на останньому етапі може

бути заново відредагований автором. В. Соловйов писав (і, гадаємо,

слушно), що твори, які є наслідком тільки логічного задуму, “можуть бути

тільки підробкою під поезію; справжній же поет, якщо і схоче силувати

свою музу, виявити над нею свою свободу волі й творчості – не може, і з

таких спроб нічого не виходить”. Це положення, гадаємо, можна

застосувати й щодо мови поетичного твору, взагалі, вона є наслідком не

штучного “надумування” (хоч такі спроби часом і мають місце в окремих

письменників), а глибинних процесів селекції мовного матеріалу, яка

залежить від внутрішнього світу письменника, зумовленого не тільки

культурно-історичними та соціальними факторами, а й психічними основами

особистості.

 

Дослідники проблем підсвідомого (наприклад, Ж. Лакан, К. Морон, Р. Барт,

Ж. Деррида та ін.) також підкреслюють залежність художника від

надіндивідуальних механізмів культури, зокрема мови, що діють у сфері

підсвідомого й зумовлюють структуру твору безвідносно до задуму й

смислу.

 

Звичайно, зводити всі особливості поетичної творчості того чи іншого

поета тільки до психічних факторів не можна, як не можна встановити

однозначного, не ускладненого іншими чинниками, зв’язку між поетичним

мовленням письменника і його психічним світом. Однак не варто і

нехтувати цим питанням, оскільки воно, як показують дослідження останніх

років, може дати цінні результати для осягнення різних проблем художньої

творчості й психології.

 

Зв’язок мови поезії з психічними особливостями творця відзначався

віддавна, в тому числі й у вітчизняній традиції. Так, професор і ректор

Харківського університету І. Ризький у своїй праці з риторики писав:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ