.

До дня народження М.Грушевського (сценарій)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
897 17138
Скачать документ

Сценарій

До дня народження М.Грушевського

29 вересня  відзначатиметься 140-річчя з дня народження Михайла
Грушевського (1866-1934), видатного українського вченого, державного і
політичного діяча.

Головний бібліотекар наук.-метод. від. Львів. ОУНБ

І.Лешнівська підготувала методичні поради “Апостол української ідеї.

До Міжнародного року Михайла Грушевського” (Львів, 1996.-12 с.).

…Кожен подібний ювілей – це, безумовно, знаменна подія. Але, як
зазначав сам М.Грушевський, “є події, що по короткім часі мають виключно
історичне, сказати б, антикваричне значення; є знов такі, що служать
вихідною точкою для дальших поколінь на довгий час, сотворюють для них
цілком нові обставини життя, виносять на верх змагання й ідеї, що стають
боєвим прапором для віків, святощами для одних і страхом для других”.
Саме такого звучання набувають сьогодні роковини М.Грушевського, адже з
багаторічного небуття повертаються не тільки його ім’я й творчість, а й
безцінний історичний досвід, зневажати який ми просто не маємо права.

   Діяльність і творчість М.Грушевського творять цілу епоху в
інтелектуальному, науковому, національно-культурному і державному
розвитку Нової України… У переломний період в житті української нації,
в період відновлення державного життя України відчувається потреба
призадуматися і наново оцінити творчу спадщину і діяльність
М.Грушевського як державотворця і засновника української наукової
національної історіографії. Але якщо ми знаємо М.Грушевського як
історика, більш-менш як етнографа і літературознавця, то менше відомо і
нам, бібліотечним працівникам, і читацькому загалу про його політичну
діяльність на посаді Голови Центральної Ради і майже нічого не відомо
про те, що М.Грушевській є автором декількох збірників статей,
актуальність і злободенність яких можна повною мірою збагнути тільки
зараз, коли нинішня ситуація майже повторює ту, що склалася на початку
XX століття. У цих збірниках – “Вільна Україна”, “Якої ми хочемо
автономії й федерації”, “Хто такі українці і чого вони хочуть”, “Україна
і Росія”, “Переяславська умова України з Москвою 1654 року. Статті й
тексти” (1917 р.), “На порозі Нової України” (1918 р.) та інших – читачі
знайдуть всі найболючіші питання нашого сьогодення.

   Пропонуємо бібліотечним працівникам методичні поради “Апостол
української ідеї”, які допоможуть широким колам читачів пізнати
М.Грушевського як політика. Доповнити їх, розкривши його як історика і
літературознавця, зможуть методичні поради “Правда життя і образу” (“Із
забуття – в безсмертя”.-Львів, 1991.-Вип.VІІ).

   Нижче подаємо поради щодо організації книжкової виставки “Повернув
нації наймення” і вечора політичного портрета “Совість української
державності”. Крім того, пропонуємо вашій увазі кілька тем, які дадуть
змогу гідно розкрити перед читацьким загалом постать М.Грушевського в
рік його ювілею, а заходи урізноманітнити як тематично, так і щодо форм
підходу до їх розкриття:

   “Михайло Грушевський: голоси історії”.

   “М.Грушевський: на шляху до правди про нього”.

   “М.Грушевський: життя і діяльність очима потомків”.

   “Слово про М.Грушевськсго та його працю …(за вибором)”.

   “М.Грушевський: Зевс Олімпу історичного”.

   Цікаві зустрічі, дебюти книг,години історичних роздумів, вечори
історичного і політичного портрета, уроки історичної правди, презентації
“Вікно у світ” – всі ці форми в арсеналі бібліотечних працівників
області.

Значну допомогу в організації заходів надасть рекомендаційний
бібліографічній покажчик “Повернуті імена” (К.,1993.-Вип. І.-С. 38-45).

   Книжкова виставка “Повернув нації наймення” (До 130-річчя з дня
народження М.Грушевського)

   “Це був справжній вінець Грушевського. Лідер української науки, лідер
українства став лідером цілої України, вождем і будівничим ЇЇ нової
держави. Новою стала Україна – новим став і Грушевський”. О.Оглоблин

   Розділ І. “Творімо велику Україну”

   “Та прийде час, і ти вогнистім видом

    Засяєш у народів вольнім колі,

    Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

    Покотиш Чорним морем гомін волі.

    І глянеш, як хазяїн домовитий,

    По своїй хаті і по своїм полі…

                                          І.франко

   В цьому розділі слід подати М.Грушевського як політика.

  

   Розділ II. “Відроджений фенікс”

   “Грушевський сполучає в собі дві гігантські творчі постаті:
найбільший дослідник тисячолітньої історії України і найбільшим творець
живої історії – великого відродження України 20 століття.

                                           Ю.Лавріненко

   Цей розділ містить матеріали про творчу, зокрема історіографічну
спадщину М.Грушевського. Розміщення матеріалу повинно сприяти одній меті
– показу М.Грушевського як історика.

   Розділ ІІІ. “Я промовляю від української демократії”

   “Без Грушевського нам не побудувати незалежної України, першим
президентом і великим літописцем якої він був. Відродження духовної
культури народу запорука його воскресіння.

                        Наш перший президент //Культура і
життя.-1991.-23 груд.)

   У цьому розділі рекомендуємо подати матеріали, які б засвідчували
діяльність М.Грушевського як першого Президента, діяльність Центральної
Ради, її Універсали.

Вечір політичного портрета: “Совість української державності”
(М.Грушевський: до 130-річчя з дня народження)

  

 І. “Найбільший творець живої історії”.

   Вступне слово бібліотечного працівника: У кожного народу є свої
історичні постаті першої вели-чини, яких не в змозі зламати царі,
можновладці чи оббрехати найманці псевдонауки. До таких велетнів
української національної культури, політичної думки і дії останніх двох
століть, безперечно, належать Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло
Грушевський. Саме з їхніми іменами, їхньою творчою спадщиною насамперед
пов’язані ідеї відродження української культури, науки, громадської
думки, відродження історичної свідомості і національної гідності народу.
Саме вони били на сполох з приводу майже цілковитої русифікації на
Сході, полонізації або германізації на Заході. Саме їхній приклад, їхня
самопожертва і непримиренна позиція революційних демократів будили
свідомість народу, закликали його до боротьби за свою державність. На
такому грунті великої історичної свідомості і виріс геній М.Грушевського
– невтомного дослідника історії і культурі українського народу,
поборника його соборності, злуки розшматованих українських земель. Але
якщо погляди Тараса Шевченка і Івана Франка, хоч і в заідеологізованій
ретуші, в цілому не підлягали забороні, то Михайла Грушевського, якщо і
згадували, то неодмінно з негативними ярликами. Його наукова,
культурницька, педагогічна, громадська і політична діяльність неодмінно
подавалась у викривленому віддзеркаленні. Наукові праці М.Грушевського
було вилучено з усіх бібліотек і поховано у спецсховищах. Лише в останні
роки частина з них побачила світ.

Хто ж він такий, Михайло Грушевський? Яким він бачив себе сам, яким
маємо сприймати його ми, його нащадки?

   II. “М.С.Грушевський: між історією і політикою”.

   Вчитель історії. У розповіді необхідно сконцентрувати увагу на
дитячих і юнацьких роках М.Грушевського (коротко), його становленні як
історика і політика до створення Центральної Ради.

   ІІІ. “На порозі нової України: думки і мрії першого Президента УНР”.

   Ведучий: Після лютневої революції 1917 р. Товариство українських
поступовців трансформується в Центральну Раду, яка об’єднала людей
найрізноманітніших класових, ідеологічних і політичних переконань
(помірковані ліберально-демократичні діячі: Є.Чикаленко, С.Єфремов,
Д.Дорошенко; соціал-демократи: В.Винниченко, С.Петлюра; члени
соціалістично-революційної партії: .Коваловський, П.Христенко, М.Шаповал
та ін. Після невдалої спроби М.Грушевського порозумітися з Тимчасовим
урядом щодо питання надання Україні повної автономії, він повертається
до Києва і наполягає на негайному скликанні Всеукраїнського
національного конгресу, який відбувся 5-7 квітня 1917 р. Навколо ідеї
повної автономії України було згуртовано 700 делегатів. 7(20) листопада
1917 р. Третій Універсал проголосив утворення Української Народної
Республіка. Але проголошення 25 грудня 1917р. в Харкові України
Республікою Рад і визнання над собою влади Раднаркому, фактичний відхід
фракції більшовиків від принципів федералізму і продовження імперської
політики збереження “єдиної і неділимої”, поставили М.Грушевського і
його прихильників перед неминучістю історичного вибору. Так народився
Четвертий Універсал – декларація незалежності України, затверджений
Малою радою і проголошений 24 січня 1918 р., але датований 9 (22) січня.

   Читець 1: “Поки що ж перед нами велике і тяжке завдання соціального і
політичного будівництва на Україні”, стаття “Україна окремішна” – це
звернення до своїх сучасників і до нас. сьогоднішніх). І перший її
Президент твердо заповідав своїм нащадкал: “…всі, хто щиро приймає до
серця інтереси українського народу, повинні дбати про збереження
української окремішності від сторонніх впливів і втручань”. “Однині
Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною,
вільною, суверенною державою Українського народу”.

   Ведучий: Покінчивши з московською орієнтацією, визволившись “від
песього обов’язку” перед Москвою, М.Грушовський вважав винятково
важливим і цінним:

   Читець 2: “Роздумуючи над цим моментом, я думаю, що недаремно
пролилась кров тисяч розстріляних українських інтелігентів і молоді,
коли вона принесла і закріпила духовно визволення нашого народу від
найтяжчого ярма, яке може бути: добровільно прийнятого духовного чи
морального закріпощення. Я скажу різко, але справжніми словами: це
духовне холопство, холуйство раба, якого так довго били по лиці, що не
тільки забили в нім всяку людську гідність, але зробили прихильником
неволі й холопства…” (“На порозі Нової України”).

   Ведучий: Вслід за відкиненням московської орієнтації народжуються
нові концепції “орієнтації чорноморської” і “західної”. Водночас
міцнішає державний апарат України, розбудовуються військові кадри, а
голова Центральної Ради пише історико-соціологічний трактат про
“Підстави Великої України”, в якому наголошує роль села, армії, міста і
цілої нації в державному будівництві демократичної України. Багато з
вищенаведених думок М.Грушевського не втратили своєї цінності і по
сьогоднішній день.

   Читець 1: М.Грушевський як ідеолог і лідер Центральної Ради
відігравав відповідальну роль “того вартового, що сидить на задку
останньої чумацької мажі і має пильнувати, щоб щось не впало або чогось
не вкрали”. Вчений розробив концепцію формування Центральної Ради і,
очевидно, мав усі підстави заявити: “Проект організації Ц. (Центральної)
Ради був моїм ділом”.

   Ведучий: Діяльність Центральної Ради під керівництвом М.Грушевського
була яскраво демократична, обрана законним шляхом у тих формах, що
відповідали певному стану суспільного розвитку. Вона влади не
узурпувала, бо ні в кого не перехопила проводу. В дечому ж Центральна
Рада навіть випереджала своє суспільство.

   Читець 2: Як констатував Дмитро Дорошенко, “життя пішло не зовсім по
тій схемі, яку укладав Грушевський: Україна дійсно вкрилась сіткою – але
не загальнонаціональних комітетів, – а партійних організацій “Селянської
спілки”, яка національну справу ставила лиш як формальне гасло…
Виявився великий брак інтелігентних сил на провінції… До того ж
виявилося, що по всіх майже більших містах України провід захопила
російська та зросійщена демократія, яка дуже противилася переведенню в
життя українських домагань, особливо ж вороже ставилась вона до
автономії України”. Словом – усе йшло так, як і до тепер, на наших
очах.     Ведучий: Відродження і розбудова української державності
Центральною Радою проходило серед надзвичайно складних внутрішніх і
зовнішніх політичних обставин. І все ж, незважаючи на величезні
перешкоди, Центральна Рада і М.Грушевський не лише спричинилися до
національного самоусвідомлення українського народу, але й падали
відповідну легально-державну структуру українській державі. Було
прийнято ряд законодавчих актів: чотири Універсали Центральної Ради,
закон про національно-персональну автономію національних меншин в
Україні, закон про громадянство, закон про генеральний суд, закон про
утворення війська,  міжнародні договори та інші державні акти. Окремої
уваги заслуговує закон української держави – Конституція Української
Народної Республіки (29 квітня 1919 р.). Конституція УНР стала
фундаментом, на якому формувалися і розбудовувалися пізніші
державотворчі концепції української нації, включно із теперішньою
українською державою, яка пов’язує себе з демократичними основами УНР.
Цей основний документ про державний устрій, права і вільності громадян
може в усучасненій формі значно придатися при укладанні і прийнятті
Конституції сучасної Української держави.

   Бібліотечний працівник: Нашу розмову хочеться закінчити цитатою зі
статті “В перші роковини Української Центральної Ради”, в якій сучасники
М.Грушевського так оцінювали його діяльність: “Провід У.Ц.Ради був у
щасливих руках третього найвизначнішого діяча нової відродженої України,
по Шевченкові і Драгоманову, проф. Мнхайла Грушевського. Його
дотеперішній досвід у громадській праці, познайомлення з соборною
Україною, знамените знання історії України й загальної, енергічність,
ідейність і безприкладна працьовитість робили його провід незаступимим і
певним успіху. Сі великі й рідкі прикмети голови У.Ц.Радн заважили дуже
при плановім егаловім розвитку українського національного руху, від
записки, представленої свого часу міністрам бувшої Росії в Петрограді
через перший, третій і четвертий Універсали – до повної державної
незалежности України”. Теперішні державні будівничі української держави
поділяють думки з вищенаведеної редакційної статті 1918 р. Через
сімдесят три роки після її появи в редакційній статті “Наш перший
президент”, що з’явилася в київській часописі “Культура і життя” 23
грудня 1991 р., значиться: “Без Грушевського нам не побудувати
незалежної України, першим президентом і великим літописцем якої він
був. Відродження духовної культури народу – запорука його воскресіння”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020