.

Порядок складання фінансової звітності на прикладі ВАТ СКЗ (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
983 24450
Скачать документ

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Порядок складання фінансової звітності на прикладі ВАТ СКЗ

ЗМІСТ

TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc106712514” ВСТУП PAGEREF
_Toc106712514 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc106712515” 1. Економічна сутність фінансової
звітності PAGEREF _Toc106712515 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc106712516” 1.1. Огляд літературних джерел PAGEREF
_Toc106712516 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc106712517” 1.2. Призначення, склад і вимоги до
складання фінансової звітності PAGEREF _Toc106712517 \h 9

HYPERLINK \l “_Toc106712518” 1.3. Характеристика основних форм
фінансової звітності PAGEREF _Toc106712518 \h 23

HYPERLINK \l “_Toc106712519” 2. Організація обліку і порядок
складання звітності в ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод” PAGEREF
_Toc106712519 \h 39

HYPERLINK \l “_Toc106712520” 2.1. Коротка характеристика підприємства
PAGEREF _Toc106712520 \h 39

HYPERLINK \l “_Toc106712521” 2.2. Оцінка організації бухгалтерського
обліку на підприємстві PAGEREF _Toc106712521 \h 41

HYPERLINK \l “_Toc106712522” 2.3. Порядок складання фінансової
звітності на підприємстві PAGEREF _Toc106712522 \h 48

HYPERLINK \l “_Toc106712523” 3. Аналіз фінансово-господарської
діяльності ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод” по даним
фінансової звітності PAGEREF _Toc106712523 \h 64

HYPERLINK \l “_Toc106712524” 3.1. Задачі і методика аналізу
фінансово-господарської діяльності PAGEREF _Toc106712524 \h 64

HYPERLINK \l “_Toc106712525” 3.2. Аналіз фінансово-господарської
діяльності підприємства PAGEREF _Toc106712525 \h 77

HYPERLINK \l “_Toc106712526” 4. Обґрунтування пропозицій по
удосконаленню системи обліку на підприємстві PAGEREF
_Toc106712526 \h 94

HYPERLINK \l “_Toc106712527” 4.1. Автоматизація облікового процесу
PAGEREF _Toc106712527 \h 94

HYPERLINK \l “_Toc106712528” 4.2. Вдосконалення фінансової і
облікової політики PAGEREF _Toc106712528 \h 99

HYPERLINK \l “_Toc106712529” ВИСНОВКИ PAGEREF _Toc106712529 \h 106

HYPERLINK \l “_Toc106712530” СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ PAGEREF
_Toc106712530 \h 110

HYPERLINK \l “_Toc106712531” Д О Д А Т К И PAGEREF _Toc106712531 \h
113

ВСТУП

Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення
максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без
ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим
процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на
основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві.
Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових
звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення
повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати
діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних
господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на
рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають
певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для
користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових
звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та
забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією
про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А
так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у
повній мірі їх потреби, пов’язані з інформацією про даний суб’єкт
господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що
покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити
умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

Цілями цієї роботи є висвітлення основних категорій фінансової
звітності та особливостей складання її на підприємстві, тобто, розкриття
значення і основних принципів фінансової звітності у відповідності з
діючими нормативно–правовими актами; характеристика
фінансово-господарської діяльності та постановка фінансового обліку на
підприємстві, звітність якого є об’єктом дослідження. Наступною ціллю є
розкриття змісту, структури та порядку складання балансу, звіту про
фінансові результати, звіту про рух грошових коштів і власного капіталу
з метою вдосконалення обліку, та складання звітності і використання її
показників для управління.

Фінансові звіти складає більшість підприємств у всіх країнах світу.
Вигадати універсальний звіт, який відображав би фінансове життя
підприємства у всій його багатогранності, поки що не вдалося. Як показує
практика, оптимальним є складання кількох різних звітів, кожний з яких
розкриває ту чи іншу грань діяльності підприємства. Так, баланс містить
інформацію про стан активів, зобов’язань і власного капіталу
підприємства на конкретну дату (як правило, на останній день основного
або проміжного звітного періоду – року, кварталу або місяця). Це дає
можливість судити про масштаби підприємства, а наявність графи “на
початок звітного періоду” дозволяє дійти висновків і щодо деяких
тенденцій його розвитку. Водночас за показниками балансу важко судити,
наприклад, про те, наскільки успішною була діяльність підприємства у
звітному періоді, які доходи було отримано і які витрати здійснено. Цю
інформацію містить звіт про фінансові результати. А оскільки звітних
форм кілька, дуже важливо, щоб наведені у них показники взаємно
доповнювали один одного, а коли потрібно – узгоджувалися між собою.

Інформація, яка викладена в фінансової звітності підприємства дозволяє
виробити необхідні заходи і процедури, спрямовані на:

– виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби;

– запобігання банкрутства і великих фінансових невдач;

– лідерство в боротьбі з конкурентами;

– росту економічного потенціалу підприємства;

– ріст обсягу виробництва і реалізації;

– максимізацію прибутку і мінімізацію витрат;

– забезпечення рентабельної роботи підприємства.

У цьому і полягає актуальність теми.

Тема дипломної роботи: „Порядок складання і аналізу фінансової звітності
підприємства”.

Метою даної роботи є вивчення принципів формування фінансової звітності
підприємства, проведення фінансового аналізу підприємства на її основі.

Задачами даної роботи є: вивчення нормативно-законодавчої бази по темі
дослідження; вивчення методології формування показників звітності;
аналіз системи бухгалтерського обліку досліджуваного підприємства;
проведення аналізу фінансового стану підприємства з метою виявлення
резервів поліпшення його платоспроможності; прогнозування можливих
фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних
умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів;
розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне
використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану
підприємства.

Предметом дослідження є процес складання фінансової звітності
підприємства.

Об’єктом дослідження є фінансова звітність ВАТ „Слов’янський
комюікормовий завод”, його виробничо-господарська і фінансова
діяльність, а також фінансовий стан.

1. Економічна сутність фінансової звітності

1.1. Огляд літературних джерел

Розкриваючи тему дипломної роботи „Порядок складання і аналізу
фінансової звітності підприємства” був вивчений великий обсяг
літератури, з яких можна звернути увагу на наступні.

У більшому ступені робота ґрунтувався на нормативних документах, а саме
на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” у якому
визначаються методологічні принципи формування бухгалтерського балансу,
також Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні” №996-ХIV від 16.07.1999р.

Дуже доступно розкрита тема в книзі Грабової Н.Н., Добровського В.Н.:
„Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах”, Київ
„А.С.К.”2003 . Книга складається з двох розділів: „Теоретичні основи
бухгалтерського обліку” і „Бухгалтерський облік у виробничих і
торговельних підприємствах”. У першому розділі книги розкривається
теоретичний зміст основних категорій і принципів організації
бухгалтерського обліку. Другий розділ містить питання методики і техніки
бухгалтерського і податкового обліку стосовно до діючих законодавчих і
нормативних актів в області обліку, звітності й оподатковування. В
другому розділі автор розкриває тему «Фінансова звітність» на підставі
нормативних документів. Як наочний посібник автор пропонує наскрізні
приклади і на підставі прикладів правильне оформлення документів.
Наприкінці кожного підрозділу, розділу, у виді таблиці надруковані
основні бухгалтерські проводки, для полегшення роботи студентів.

Вивчаючи методичний посібник „Облік на підприємстві” серії „Баланс
Бібліотека бухгалтера” №3,2004 , можна сказати, що в посібнику
консультаційний матеріал представлений на умовах наскрізного приклада
діяльності промислово-торговельного підприємства з моменту його
реєстрації до одержання фінансових результатів.

Метою посібника „Облік на підприємстві” є розкриття тим бухгалтерського
обліку на прикладах із практикою заповнення первинної документації.
Посібник призначений для початківців, для тих, хто мало знаком з
бухгалтерською наукою, але мріє опанувати професією бухгалтера.
Методичний посібник „Облік на підприємстві” – посібник про сучасний
бухгалтерський облік, що містить унікальну колекцію консультацій:

для бухгалтера (касира) – „Облік розрахункових операцій” із заповненням
касової книги, грошового чека, касових видаткових і прибуткових ордерів,
документів по оформленню розрахунків з підзвітними особами;

для бухгалтера матеріаліста – „Облік виробничих запасів” із заповненням
Доручення, Журналу реєстрації доручень, Акта їхнього списання, Договору
про повну матеріальну відповідальність, Накладній, Податковій накладній,
Оборотної і „сальдової” відомостей обліку матеріалів;

для заступника головного бухгалтера – „Облік основних засобів”, їхніх
ремонтів, нарахування амортизації основних засобів із застосуванням
різних методів і використанням 8 і 9 класу рахунків; складання
Відомостей нарахування амортизації і заповнення форм №03-1, 03-3, 03-6;
„Облік виробництва”, „Облік реалізації готової продукції” з розрахунками
і складанням первинних документів.

У методичному посібнику описуються зміни, у яких говоритися про
нововведення складання балансу. Крім бухгалтерського обліку в допомозі з
кожної теми приведений податковий облік з урахуванням внесених змін
Законом №349 з 01.01.03 р. у закон про прибуток.

Ціль книги „Бухгалтерський облік у торгівлі”, Н.Н. Грабової – розкрити
особливості організації бухгалтерського обліку торгово-комерційної
діяльності; на підставі діючих нормативних документів викласти порядок
обліку товарних операцій на підприємствах; включаючи
зовнішньоекономічну діяльність, основних засобів і нематеріальних
активів, праці і заробітної плати, витрат звертання і фінансових
результатів діяльності. Так само в книзі розглянуті методи економічного
аналізу фінансового стану й оцінки платоспроможності підприємств.

У сімнадцятому розділі виробляється аналіз господарської діяльності і
фінансового стану підприємства. Для зручності аналізу статті активу і
пасиву балансу згруповані в однорідні по змісту групи в необхідних
аналітичних розрізах (нерухоме майно, що течуть активи й ін.). Автор
робить висновки по проведеному аналізі господарської діяльності
підприємства і дає свої рекомендації з поліпшенню діяльності
підприємства.

Підручник для середніх спеціальних навчальних закладів, написаний
Савицької Г.В. „Аналіз господарської діяльності підприємства”, Москва,
2001, складається з двох частин. У першій частині підручника
викладаються теоретичні основи аналізу господарської діяльності
підприємства як системи узагальнених знань про предмет, метод, задачі,
методиці й організації мікроекономічного аналізу. Друга частина
присвячена методиці комплексного аналізу результатів господарської
діяльності підприємств. Розглянуто новітні методики аналізу, характерні
для ринкової економіки. Значне місце приділяється викладові методики
фінансового аналізу підприємства з урахуванням останніх наробітків у цій
предметній області. Після кожної теми приводяться питання і завдання для
перевірки і закріплення знань.

При викладі матеріалу автор виходив з того, що студенти, що вивчають
даний предмет, уже знайомі з питаннями економіки, організацією і
плануванням виробництва на промислових підприємствах, бухгалтерським
обліком і звітністю, статистикою, фінансовим менеджментом, маркетингом і
іншими суміжними дисциплінами, на які спирається аналіз господарської
діяльності.

У двадцять четвертих розділів автор проводить аналіз фінансового стану
підприємства. Джерелами для аналізу є документи бухгалтерського обліку:
„Баланс”, „Звіт про наявність і рух основних коштів”, „Баланс виробничої
потужності” і ін.

У підручнику „Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України”
описані основи теорії бухгалтерського фінансового обліку, його
організація на підприємствах України. Велика увага приділяється вивченню
економічного змісту рахунків бухгалтерського обліку і методології його
ведення з урахуванням вимог пропонованих Національними стандартами, з
використанням останніх нормативних документів, введених в Україні з 1
червня 2000 року.

Автор підручника – професор кафедри обліку й аудита Українського
державного університету харчових технологій Н.М. Ткаченко.

Підручник складається з двох розділів. У першому описуються основи
бухгалтерського обліку. В другому – бухгалтерський фінансовий облік на
підприємствах України. У підручнику чітка будівля бухгалтерського
балансу зі змінами, що відбувалися в організації і техніку ведення
обліку. Це підвищує роль обліку як основного засобу одержання
достовірної інформації для прийняття економічно обміркованих рішень і
передбачення ризику у виробничо-господарській фінансовій діяльності
підприємства, у системі оподатковування, у складанні балансу, фінансової
звітності й ін.

1.2. Призначення, склад і вимоги до складання фінансової звітності

Фінансова звітність – це узагальнена інформація, яка ґрунтується на
даних бухгалтерського обліку про фінансовий стан, результати діяльності
та рух коштів підприємства і потрібна зацікавленим особам (користувачам)
для прийняття рішень.

Терміном “підприємство” позначено широке коло осіб, адже згідно з
Законом про бухгалтерський облік обов’язок складати фінансову звітність
поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до
законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і
форм власності, а також на представництва суб’єктів господарської
діяльності.

У деяких випадках бухгалтерську звітність складають і неюридичні особи.
Зокрема, відповідно до п.5 ст.8 Закону про бухгалтерський облік філії,
представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, якщо їх
виділено на окремий баланс, зобов’язані вести бухгалтерський облік.
Результати такого обліку включають до фінансової звітності підприємства
– юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень
та інших відокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремий
баланс, також включають до фінансової звітності юридичної особи, як це
передбачено п.11 П(С)БО 1. [1]

До користувачів фінансової звітності відносяться як юридичні, так і
фізичні особи, яким для прийняття рішення потрібна інформація про
діяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовно розділити на
зовнішніх і внутрішніх.

До зовнішніх користувачів належать:

інвестори;

акціонери;

кредитори та постачальники;

покупці та клієнти;

податкові органи;

органи державної статистики;

інші державні установи.

До внутрішніх користувачів належать:

керівництво підприємства;

управлінський персонал;

працівники підприємства;

профспілкові органи.

У п.1. ст.14 Закону про бухгалтерський облік вказані користувачі, яким
підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову
звітність. До таких користувачів відносяться:

органи, до сфери управління яких належать підприємства;

трудові колективи (на їх вимогу);

власники (засновники) підприємства.

Зазначеною нормою Закону передбачено також, що “органам виконавчої влади
та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до
законодавства”. У Порядку № 419 конкретно названо й деяких інших
користувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановлених
законодавством випадках підприємства зобов’язані звітувати перед:

органами державної статистики;

органами Державного казначейства (щодо бюджетних асигнувань, одержаних з
державного бюджету);

фінансовими відділами райдержадміністрацій, міськвиконкомів; фінансовими
управліннями обласних, Київської і Севастопольської міських
держадміністрацій (щодо використання асигнувань, отриманих із місцевих
бюджетів). [2]

Комерційні банки подають фінансову звітність також Національному банку
України.

Потреби користувачів визначають обсяг інформації, а, відповідно, і склад
фінансової звітності, а також її види та форми. Цілком зрозуміло, що
користувачам фінансової звітності великого заводу потрібна більш
докладна інформація, ніж користувачам фінансової звітності невеликої
майстерні, а потреби користувачів звітності банків суттєво відрізняються
від потреб користувачів звітності бюджетних установ. Чинні нормативні
документи бухгалтерського обліку (у тому числі Закон про бухгалтерський
облік) враховують це і передбачають різну за складом, видами та формами
фінансову звітність для різних категорій суб’єктів господарювання.

Форми фінансової звітності перелічено у п.2 ст.11 Закону про
бухгалтерський облік. Усього їх п’ять:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до звітів.

Форми фінансової звітності та порядок їх складання згідно з статтею 11
Закону про бухгалтерський облік встановлено:

Державним казначейством України (для бюджетних установ);

Національним банком України (для банків);

Міністерством фінансів України (для всіх інших підприємств і
організацій).

Але не всі суб’єкти господарювання зобов’язані складати і подавати
користувачам повний комплект (тобто всі п’ять форм) фінансової
звітності.

За складом розрізняють фінансову звітність:

суб’єктів малого підприємництва та представництв іноземних суб’єктів
господарської діяльності;

інших суб’єктів господарської діяльності. [2]

Відповідно до п.3 ст.2 Закону про бухгалтерський облік “суб’єкти
підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано
дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть
бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку,
встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності”. А
п.3 ст.11 зазначеного Закону передбачено, що “для суб’єктів малого
підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської
діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється
скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту
про фінансові результати”.

Керуючись цією нормою Закону про бухгалтерський облік, Міністерство
фінансів України розробило не запланований спочатку (тобто не включений
до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням
міжнародних стандартів) стандарт П(С)БО 25. Цим стандартом передбачено,
що фінансова звітність суб’єктів малого підприємництва включає тільки
дві форми:

баланс;

звіт про фінансові результати.

Обидві ці форми об’єднані загальною назвою (“Фінансовий звіт суб’єкта
малого підприємництва”) і мають скорочену (порівняно з аналогічними
формами для інших підприємств) кількість показників.

Згідно зі ст.12 Закону про бухгалтерський облік суб’єкти господарювання,
які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні
господарські операції зобов’язані складати і подавати консолідовану
фінансову звітність, тобто звітність, що відображає фінансовий стан,
результати діяльності та рух коштів юридичної особи та її дочірніх
підприємств як єдиної економічної одиниці.

Крім консолідованої фінансової звітності, існує ще зведена звітність,
яку складають і подають:

міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери
управління яких належать підприємства, засновані на державній власності,
а також господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у
державній власності;

органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на
комунальній власності, – щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх
управління, а також щодо господарських товариств, акції (частки, паї)
яких перебувають у комунальній власності;

об’єднання підприємств – щодо всіх підприємств, що входять до їх складу.

Перелік видів діяльності, за якими складають зведену фінансову
звітність, затверджено Наказом № 37.

Відповідно до статті 13 Закону про бухгалтерський облік і пункту 12
П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є
календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця
наростаючим підсумком з початку звітного року, і вона для всіх
підприємств включає тільки дві форми – баланс і звіт про фінансові
результати.

У окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік.
Зокрема:

перший звітний період щойно створеного підприємства може бути меншим ніж
12 місяців, але не повинен перевищити 15 місяців. Зазначені норми
дозволяють дійти висновку про те, що підприємства, створені
(зареєстровані) у період з 1 жовтня до 31 грудня, фінансову звітність за
цей період не складають. Першим звітним періодом для них буде період із
дати реєстрації до кінця наступного року;

звітним періодом підприємства, що ліквідують, є період з початку року до
дати прийняття рішення про його ліквідацію. Це передбачено п.3 ст.13
Закону про бухгалтерський облік і п.13 П(С)БО 1.

Згідно з п.21 П(С)БО 1 у кожному фінансовому звіті (залежно від його
форми) має бути вказано:

або дату, станом на яку наведено його показники (баланс);

або період, який охоплює цей звіт (звіт про фінансові результати, звіт
про рух грошових коштів, звіт про власний капітал). Якщо період, за який
складено фінансовий звіт, відрізняється від основного (календарний рік)
або проміжного (квартал, місяць) звітного періоду, то причини та
наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової
звітності.

Відповідно до вимоги ст.14 Закону про бухгалтерський облік постановою
Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 419, яким визначено
порядок і встановлено такі терміни подання фінансової звітності:

квартальна (крім зведеної та консолідованої) – не пізніше 25 числа
місяця, наступного за звітним;

річна – не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним.

Якщо дата подання звітності збігається з неробочим (вихідним або
святковим днем), термін подання переносять на перший після вихідного
робочий день.

Для подання і сприйняття інформації найзручнішою є таблична форма. Саме
тому всі звітні форми (у тому числі й примітки до фінансової звітності)
подано у вигляді таблиць.

Основний елемент форм фінансової звітності – стаття. Кожна стаття
відповідає конкретному виду об’єктів обліку (активів, зобов’язань,
капіталу, витрат, доходів тощо). Як правило, стаття – це один рядок, що
має свій код (умовну позначку), який складається з трьох цифр. У балансі
деякі статті складаються з трьох цифр. Наприклад, стаття “Нематеріальні
активи” має три рядки (їх коди 010, 011, 012). За економічним змістом
статті об’єднано в розділи та частини. [13, c.164]

В українському варіанті фінансових звітів (на відміну від міжнародної
практики, де статті звітів визначають самі підприємства, керуючись при
цьому принципами складання фінансової звітності) найменування статей
(показників), а також коди рядків стандартизовано (встановлено
відповідними стандартами) і в усіх формах відображено в графах 1 і 2.
Решту граф призначено для заповнення показниками підприємства, яке
звітує. Причому в різних формах звітності для заповнення призначено
різну кількість граф. У балансі (форма № 1) їх дві:

в одній (графа 3) відображають показники на початок звітного періоду;

у другій (графа 4) – на кінець того самого звітного періоду, тобто на
дату складання балансу.

У звіті про фінансові результати (форма № 2) і у звіті про рух грошових
коштів (форма № 3) наводять показники як за звітний, так і за попередній
періоди. Отже, забезпечують порівнянність показників – одну з якісних
характеристик фінансової звітності, передбачених п.14 П(С)БО 1. Але у
звіті про фінансові результати для заповнення призначено дві графи, а в
звіті про рух грошових коштів – чотири, оскільки в кожній статті (як за
звітний, так і за попередній періоди) потрібно подати дані про
надходження та витрати. У звіті про власний капітал (форма № 4) кожна
графа відповідає одному з видів капіталу (статутний, додатковий,
резервний тощо). А в примітках до річної фінансової звітності (форма №
5), що складається з кількох автономних розділів, у різних розділах
різна кількість граф. [3]

Як правило, графи “на початок звітного періоду” і “за попередній період”
заповнюють шляхом простого перенесення до них показників із звітних форм
за відповідний період. Але у деяких випадках ці показники слід
відкоригувати. Зокрема, “шляхом коригування сальдо нерозподіленого
прибутку на початок звітного року” відображають:

виправлення помилок, допущених під час складання фінансових звітів у
попередніх періодах (п.4 П(С)БО 6);

вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів
(п.12 П(С)БО 6).

Загальну суму коригувань відображають також у рядку 050 (із розшифровкою
за видами коригувань у рядках 020, 030 і 040) звіту про власний капітал
у графі 8 “Нерозподілений прибуток”.

Пунктом 10 П(С)БО 1 встановлено певні критерії, яким повинна відповідати
стаття, для того, щоб була підстава відобразити її у фінансовій
звітності. Такими критеріями визначено:

наявність ймовірності надходження і вибуття майбутніх економічних вигод,
пов’язаних з цією статтею;

можливість достовірної оцінки статті.

Ці самі критерії застосовують і для визнання відповідних об’єктів обліку
(основних засобів, запасів, зобов’язань, доходів, витрат тощо) з метою
відображення їх у бухгалтерському обліку. Це означає, що до фінансової
звітності включають (у вартісному вираженні) ті об’єкти, які раніше вже
було відображено в бухгалтерському обліку. Джерелом інформації для
складання фінансових звітів є дані бухгалтерського обліку: сальдо й
обороти за рахунками та субрахунками, деякі показники аналітичного
обліку. Тому такою важливою є узгодженість між Планом рахунків і
статтями фінансових звітів.

Складанню звітів повинен передувати аналіз усіх показників, які до них
входять. І якщо якісь із них не відповідають зазначеним критеріям,
необхідно виконати відповідні коригування.

Крім того, фінансові звіти повинні відповідати певним якісним
характеристикам. Перелік цих характеристик наведено в п.14-17 П(С)БО 1.
До них належать:

дохідливість і однозначність тлумачення (за умови, що користувачі мають
достатні знання і зацікавленість у сприйнятті інформації, яка міститься
у фінансових звітах);

доречність і достовірність інформації. При цьому доречною вважають
інформацію, яка “…впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу
вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та
скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому”, а достовірною вважають
інформацію, яка “…не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути
на рішення користувачів звітності”; [2]

порівнянність, можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за
різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств.

Конкретний зміст статей фінансових звітів згідно з п.9 П(С)БО 1
визначено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна
містити дані про:

підприємство;

дату звітності та звітний період;

валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

облікову політику підприємства та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями
(стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій
звітності, включає:

назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства
(країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

короткий опис основної діяльності підприємства;

назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або
назву його материнської (холдингової компанії);

середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій
практиці регулюються положеннями (стандартами), які розробляють
професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний
характер та ґрунтуються на концептуальній основі складання та подання
фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку. [26, c.312]

В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі
України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та
конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського
обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунків
бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій
викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Закон надає підприємствам право самостійно визначати облікову політику
та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)
обліку, звітності і контролю. Отже, держава встановлює правила й
процедури обробки економічної інформації та складання фінансової
звітності тільки для зовнішніх користувачів.

Загалом, ознайомившись з принципами бухгалтерського обліку та звітності,
які передбачені МСБО, можна вважати, що українські бухгалтери керувалися
ними у своїй практичній діяльності задовго до їх письмового викладу. Але
робили вони це неусвідомлено, оскільки вітчизняні підручники і посібники
з бухгалтерського обліку не містили словесного опису принципів, тоді як
західна бухгалтерська школа дає майбутнім бухгалтерам ці відомості вже з
перших днів їх знайомства з предметом.

Майже усі перелічені у МСБО принципи не є абсолютно новими для
вітчизняних бухгалтерів, окрім хіба принципу обачності.

Сутність принципу обачності полягає у виборі бухгалтером такого методу
оцінки, який дозволяє уникнути заниження у фінансовій звітності витрат і
зобов’язань та відповідно завищення активів і доходів.

Дотримання цього принципу поки що не дуже властиве українським
підприємствам. Можна сказати, він діє навпаки. Підприємці прагнуть
показати у звітності якомога більше витрат і, відповідно, менше доходів
з метою мінімізації податкових платежів, оскільки до користувачів
фінансової звітності в основному зараховують переважно податкові органи.
Щодо інших користувачів (інвесторів, партнерів по бізнесу, клієнтів,
постачальників) то, як правило, вони не виявляють серйозної
зацікавленості в отриманні достовірної фінансової інформації про
підприємство. Тому керівники підприємств і не прагнуть показати своє
підприємство у вигідному світлі. Інакше кажучи, немає інтересу до
інформації – немає і потреби у її розкритті.

Потреба у мінімізації податків поки переважає над потребою надавати
об’єктивну інформацію про стан справ.

На відміну від українських, американські та західноєвропейські
бізнесмени прагнуть прикрасити показники фінансово-майнового стану своїх
підприємств, оскільки для них набагато важливіше показати користувачам
фінансової звітності, що бізнес розвивається успішно, фінансовий стан
стійкий, зобов’язання в нормі, рентабельність висока. Усе це обіцяє
інвесторам та акціонерам високі відсотки та дивіденди.

Щодо решти принципів, то вітчизняні бухгалтери користувались ними і
раніше, бо без них облік був би неможливим, тому вони й принципи. Саме
до таких принципів належать: автономність, безперервність, історична
собівартість, єдиний грошовий вимірник тощо.

Сутність принципу автономності полягає у тому, що активи, капітал і
зобов’язання підприємства повинні розглядатися окремо від активів,
капіталу, зобов’язань інших підприємств та окремо від майна, доходів і
зобов’язань власників цього підприємства, оскільки бізнес є самостійною,
відокремленою від засновника субстанцією.

Принцип історичної собівартості означає, що під час оприбуткування на
баланс активів їх слід оцінювати, виходячи з витрат на виробництво або
придбання, тобто за собівартістю, яка склалася історично. Решту методів
оцінки активів (ринкова вартість, справедлива вартість тощо) слід
застосовувати лише у випадках, колі такі витрати неможливо визначити з
високим ступенем достовірності або коли оцінка активів за їх історичною
собівартістю не відповідає економічній доцільності їх придбання.

Сутність принципу єдиного грошового вимірника полягає у тому, що
вимірювання й узагальнення усіх операцій, що їх проводять у регістрах
бухгалтерського обліку, здійснюються в єдиній грошовій одиниці незалежно
від того, скільки видів валют підприємство має у своєму розпорядженні.
Зазвичай, це валюта країни, в якій підприємство зареєстровано. Це
означає, що неможливо підсумовувати українські гривні з американськими
доларами під час розрахунку загальних вартісних результатів. Усі валюти
приводяться до однієї.

Основне завдання принципу превалювання змісту над формою полягає у тому,
що облік всіх господарських операцій (реєстрацію фактів господарського
життя) слід здійснювати відповідно до сутності цих операцій та
економічної реальності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

Такий принцип як безперервність можна розглядати подвійно: власне як
принцип і як умову (припущення). У міжнародних стандартах безперервність
бухгалтерського обліку розглядають саме як припущення.

Безперервність полягає у тому, що оцінка активів і зобов’язань
здійснюється виходячи з умови, що діяльність підприємства
продовжуватиметься необмежено довго і його ліквідація в недалекому
майбутньому не очікується.

Поряд з тим, безперервність бухгалтерського обліку полягає не тільки в
тому, що підприємство діє необмежено довго і продовжуватиме діяльність у
осяжному майбутньому, а й у тому, що наслідки операцій, що їх
відображають на рахунках, можуть правильно визначатися лише з
урахуванням наслідків попередніх операцій. Інакше кажучи, кінцеве сальдо
не може бути визначено без урахування початкового сальдо. У сальдовому
балансі ніколи не буде рівності, якщо хоча б один, відмінний від нуля,
залишок не буде враховано у загальному підсумку валюти балансу. При
цьому не має значення переривало підприємство свою діяльність хоча б на
якийсь час чи ні. Сальдо – обороти – сальдо, тощо – це безперервний
ланцюг. [16, c. 157]

Якщо принцип безперервності розглядати як умову тривалості, то його
значення полягає у тому, що підприємство діятиме необмежено довго і в
близькому майбутньому не очікується його ліквідація. А у випадку,
наприклад, банкрутства активи може бути переоцінено за ліквідаційною
вартістю для більш швидкого їх продажу, щоб можна було розрахуватися з
кредиторами.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що
для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно
зіставити доходи звітного періоду та витрати, які були здійснені для
отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в
обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу
надходження і сплати грошей. Інакше кажучи поняття доходів і витрат не
потрібно ідентифікувати з грошовими потоками. Цей принцип, передбачений
МСБО, не є для нас новим, оскільки уже в процесі обліку ми зіставляємо
отримані доходи та понесені на них витрати. Суттєву роль цей принцип
відіграє в американському обліку, тому що американці користуються ним
тільки під час підготовки фінансових звітів, оскільки доходи і витрати
вони відображають за фактом оплати.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на
певні проміжки часу з метою складання фінансової звітності. Вітчизняний
облік передбачає поділ звітності на періодичну (місяць, квартал,
півріччя, 9 місяців) та річну. Обов’язкова подача фінансової звітності
передбачає квартальні періоди та річну.

Згідно принципу повного висвітлення фінансова звітність повинна містити
всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій,
яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Принцип послідовності передбачає постійне (з року в рік) застосування
підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики
повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Річний бухгалтерський звіт підприємства подають за такими типовими
формами:

№ 1 – баланс;

№ 2 – звіт про фінансові результати;

№ 3 – звіт про рух грошових коштів;

№ 4 – звіт про власний капітал;

примітки до річної фінансової звітності.

Перед початком складання звітності підприємства виконують велику
підготовчу роботу:

перевіряють повноту відображення в поточному обліку господарських
операцій, оформлюють їх відповідними документами;

уточнюють розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами;

перевіряють стан розрахунків і списують в установленому порядку
нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську
заборгованість, за якою минули строки позовної давності;

розподіляють витрати на обслуговування виробництва й управління;

визначають та списують фінансовий результат;

перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані
синтетичного та аналітичного обліків;

перед складанням річного звіту здійснюють повну інвентаризацію.

1.3. Характеристика основних форм фінансової звітності

Порядок заповнення першої форми фінансової звітності регулюється
положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, де розкриті
основні терміни, зміст статей балансу та порядок визнання, оцінка та
розкриття статей балансу, а також визначена стандартизована форма
звітності, яка передбачає, як і більшість фінансових звітів наявність
таких обов’язкових реквізитів, як: назву підприємства, територія, на
якій зареєстровано підприємство, форма власності, орган державного
управління, галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця
виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та
дата, на яку складена звітність. Більшість перелічених показників має
свій статичний код, який вказується у відповідній графі. Наприклад, код
підприємства складається з 8-ми цифр.

Норми зазначеного положення (стандарту) не регулюють порядок складання
балансів банків та бюджетних установ. Малі підприємства при складання
балансу регулюються положенням (стандартом) 25 “Фінансовий звіт суб’єкта
малого підприємництва”.

Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим
положенням (стандартом).

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну
дату.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал
підприємства.

Різниця між вартістю активів і сумою зобов’язань підприємства
характеризує розмір його власного капіталу.

Не допускається у балансі проводити згортання статей активів та
зобов’язань, крім випадків, передбачених відповідними положеннями
(стандартами).

Баланс складається з двох частин: Активу, де представлені господарські
засоби, та Пасиву, де згруповані їхні джерела. Основним елементом
бухгалтерського Балансу є стаття (активна чи пасивна).

Актив Балансу складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив Балансу складається з п’яти розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

ІV. Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Оскільки в балансі відображаються активи (ресурси, контрольовані
підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як
очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому),
зобов’язання (заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих
подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів
підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди) та власний капітал
(частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його
зобов’язань), то підсумок активу балансу повинен дорівнювати сумі
зобов’язань та власного капіталу, тобто пасиву балансу. [6]

До активу належать статті, які відображають ступінь рухомого майна
(ступінь ліквідності), предметний стан майна підприємства. Приклади
активних статей – основні засоби, матеріальні запаси, розрахунки з
дебіторами тощо.

До пасиву належать статті, які показують розмір коштів (капіталу),
вкладених у господарську діяльність підприємства, і ступінь терміновості
повернення зобов’язань. Приклади пасивних статей – статутний капітал,
прибуток, розрахунки щодо заробітної плати тощо.

У першому розділі активу відображаються:

нематеріальні активи (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума
зносу),

незавершене будівництво;

основні засоби (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),

довгострокові фінансові інвестиції (які обліковуються за методом участі
в капіталі та інші фінансові інвестиції);

довгострокова дебіторська заборгованість;

відстрочені податкові активи;

інші необоротні активи.

Другий розділ активу містить інформацію про запаси:

виробничі;

тварини на вирощуванні та відгодівлі;

незавершене виробництво;

готову продукцію;

товари;

одержані векселі;

дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста
реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів);

дебіторську заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими
авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, інша поточна
дебіторська заборгованість);

поточні фінансові інвестиції;

грошові кошти та їх еквіваленти (в національній валюті, в іноземній
валюті та інші обробні активи).

У третьому розділі активу відображаються витрати майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву наводяться дані про статутний, пайовий,
додатковий вкладений, інший додатковий, резервний капітал,
нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений та вилучений
капітал.

У другому розділі пасиву відображається забезпечення виплат персоналу,
інше забезпечення та цільове фінансування.

Третій розділ пасиву відображає довгострокові кредити банків, інші
довгострокові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання та інші
довгострокові зобов’язання.

Четвертий розділ пасиву містить дані про короткострокові кредити банків,
поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, видані
векселі, кредиторську заборгованість за товари, роботи й послуги,
поточні зобов’язання за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з
позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з
внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов’язання).

П’ятий розділ пасиву відображає доходи майбутніх періодів.

Кожний з розділів балансу завершається проміжним підсумком по розділу,
сума яких дає відповідно загальний підсумок активу чи пасиву балансу.

Практично майже усі дані, які знаходять своє відображення у балансі,
беруться з даних синтетичних (й аналітичних) рахунків бухгалтерського
обліку, крім результативних рахунків, що визначають прибуток чи збиток
діяльності підприємства, який розраховується і наводиться у формі № 2, а
вже потім переноситься у перший розділ пасиву балансу. [35, c.263]

Звіт про фінансові результати.

Складання звіту про фінансові результати регулюється положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 3, який так і називається „Звіт про
фінансові результати”. Шапка звіту містить таку ж інформацію про
підприємство, як форма №1 „Баланс”, крім даних про форму власності та
адреси підприємства.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам
повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати,
прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених
відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки,
вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у
дужках.

За структурою звіт поділяється на три розділи:

Фінансові результати.

Елементи операційних витрат.

Розрахунок показників прибутковості акцій.

Малі підприємства подають звіт по скороченій формі № 2-м.

Перший розділ „Фінансові результати” визначає усі доходи і витрати,
прибутки та збитки підприємства, які мали місце у звітному періоді.
Додатково показуються відповідні показники за попередній період.

Розділ І містить показники по операційній діяльності, тобто основній
діяльності підприємства, по фінансовій діяльності підприємства,
визначає:

фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток чи збиток;

податок на прибуток від звичайної діяльності.

фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток чи збиток.

надзвичайні доходи чи витрати:

податки з надзвичайного прибутку.

– чистий прибуток чи збиток.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати наводяться відповідні
елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші
операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї
діяльності протягом звітного періоду за вирахуванням внутрішнього
обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість
продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ ІІІ звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні
товариства, прості акції або потенційні акції яких відкрито продаються
та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у
процесі випуску таких акцій. [3]

Звіт про рух грошових коштів.

„Звіт про рух грошових коштів” (далі форма № 3) є однією з найскладніших
форм. Порядок заповнення його регламентується П(С)БО 4. Складність цієї
форми зумовлена тим, що для її заповнення потрібно детально
проаналізувати як показники даних бухгалтерського обліку, так і перші
дві форми фінансової звітності: балансу та звіту про фінансові
результати. Крім того, у більшості українських бухгалтерів немає ні
досвіду заповнення цього звіту, ні додаткової інформації, що пояснює
„хитрощі” визначення окремих показників форми № 3. А оскільки форму № 3
складають тільки один раз на рік, то навіть відновити у пам’яті те, що
відображали у ній рік тому, буває складно. Форму № 3 не подають
підприємства малі, які в свою чергу керуються положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 25, який не містить звіту про рух грошових
коштів.

Форму № 3 слід заповнювати після складання балансу (форма № 1) і звіту
про фінансові результати (форма № 2). Причому для зручності використання
даних, відображених у балансі підприємства, доцільно провести певну
підготовчу роботу. Оскільки в процесі заповнення форми № 3 знадобляться
дані про приріст (убуток) активів і зобов’язань багатьох статей балансу
підприємства, цю інформацію можна підготувати заздалегідь. Для її
отримання можна запропонувати додати до традиційної форми балансу
додаткову графу 5 як в активі, так і в пасиві. Цю додаткову графу
потрібно заповнити для кожного рядка балансу, що містить числову
інформацію. Показник графи 5 для кожного рядка розраховують як різницю
між показниками граф 4 і 3 цього самого рідка. Потім ці дані буде
використано під час заповнення відповідних рядків форми № 3.

Згідно з П(С)БО 4 метою складання звіту про рух грошових коштів є
надання користувачам фінансової звітності повної і достовірної
інформації про зміни, що відбулися у складі грошових коштів підприємства
та їх еквівалентах.

Під грошовими коштами підприємства розуміється готівка, кошти на
рахунках у банках і депозити до запитання. Еквіваленти грошових коштів –
це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно
конвертуються у певні суми коштів і характеризуються незначним ризиком
зміни їхньої вартості. Як приклад еквівалента грошових коштів можна
навести високоліквідні цінні папери з дуже коротким терміном погашення
(векселі, сертифікати тощо). [24, c. 226]

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів
протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та
фінансової діяльності.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які
належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у
складі відповідних видів діяльності.

Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень і видатків, що
виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової
діяльності.

Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні
операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до
звіту про рух грошових коштів.

У міжнародній практиці існує два основних методи складання звіту про рух
грошових коштів: прямий і непрямий.

Прямий метод передбачає послідовне відображення всіх надходжень і
вибуття грошових коштів, а також визначення приросту або зменшення
грошових коштів за звітний період як різниці між ними.

Непрямий метод полягає у визначенні чистого руху грошових коштів шляхом
послідовного коригування прибутку (збитку) звітного періоду на вплив
негрошових операцій, змін у складі запасів, дебіторської та
кредиторської заборгованостей, доходів і витрат, пов’язаних з
інвестиційною та фінансовою діяльністю.

І хоча ці методи не знайшли свого відображення у П(С)БО 4, під час
заповнення форми № 3 передбачено використання обох таких методів:

прямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті
інвестиційної та фінансової діяльності;

непрямого – для надання інформації про рух грошових коштів у результаті
операційної діяльності.

Заповнюючи поетапно форму № 3 підприємство повинно отримати її
підсумковий показник – значення рядка 400 “Чистий рух коштів за звітний
період”, хоча, по суті, його значення відоме ще до складання цієї форми
(як різниця показників рядків 230 і 240 активу балансу на кінець і
початок звітного періоду). Під час заповнення форми № 3 слід керуватися
П(С)БО 4, а також скористатися Методичними рекомендаціями № 053.

Форма № 3 складається з трьох розділів:

“Рух коштів у результаті операційної діяльності”;

“Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності”;

“Рух коштів у результаті фінансової діяльності”.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші
види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою. Прикладом
операційної діяльності може бути будь-яке придбання матеріальних
цінностей, реалізація продукції (товарів, послуг), платежі
постачальникам тощо.

Фінансова діяльність – діяльність, яка спричиняє зміни розміру і складу
власного і позикового капіталу підприємства. Прикладом такої діяльності
можуть бути операції з випуску акцій, отримання і погашення позик,
виплати дивідендів тощо.

Інвестиційна діяльність – діяльність, пов’язана з придбанням і
реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, які не є
складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Прикладом інвестиційної
діяльності можуть бути операції з придбання основних фондів, надання
позик іншим підприємствам, інвестиції у цінні папери.

Водночас під час заповнення кожного розділу форми № 3 підприємству слід
пам’ятати, що цей поділ досить умовний і повинен враховувати специфіку
діяльності підприємства. Адже є, наприклад, спеціалізовані підприємства,
які займаються тільки інвестиційною діяльністю, і відповідно, для них
вона буде операційною. Якщо підприємство займається лише
купівлею-продажем цінних паперів, то для нього такі операції є основним
видом діяльності, отже, вони знайдуть своє відображення під час
заповнення першої частини цієї форми. Продаж виробничим підприємством
частини акцій, якими воно володіє, є складовою його інвестиційної
діяльності, і надходження коштів у результаті такої операції знайде своє
відображення у другому розділі звіту. Тобто подібна класифікація
індивідуальна для кожного підприємства, і вона повинна знайти своє
відображення в одному із розділів наказу про облікову політику
підприємства.

Рух коштів у результаті операційної діяльності.

Перший розділ форми № 3 включає в себе рядки з 010 до 170 і починається
з відображення в ньому показника “Прибуток (збиток) від звичайної
діяльності до оподаткування”, який переносять до цієї форми зі звіту про
фінансові результати

Звіт про рух грошових коштів структурою поділяється на такі графи:

назва статті;

код рядка;

показники за звітний період:

надходження;

видаток;

показники за попередній період:

надходження;

видаток.

У свою чергу, розділ 1 містить такі підрозділи:

а) коригування на:

амортизацію необоротних активів;

збільшення (зменшення) забезпечень;

збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць;

збиток (прибуток) від неопераційної діяльності;

витрати на оплату відсоток;

підсумковий рядок “прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни
в чистих оборотних активах”.

б) зменшення (збільшення):

оборотних активів;

витрат майбутніх періодів.

в) збільшення (зменшення):

поточних зобов’язань;

доходів майбутніх періодів;

проміжний підсумковий рядок “грошові кошти від операційної діяльності”.

г) сплачені:

відсотки;

податки на прибуток;

д) підсумковий рядок “чистий рух коштів до надзвичайних подій”;

е) рух коштів від надзвичайних подій;

є) завершальний підсумковий рядок “чистий рух коштів від операційної
діяльності”.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається
шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до
оподаткування на суми:

змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов’язаної з
операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

наведені в негрошових статтях;

наведені в статтях, які пов’язані з рухом грошових коштів у результаті
інвестиційної та фінансової діяльності.

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається
на основі аналізу змін у статтях розділу балансу “Необоротні активи” та
статті “Поточні фінансові інвестиції”.

Розділ 2 форми № 3 включає:

реалізація:

фінансових інвестицій;

необоротних активів;

майнових комплексів;

отримані:

відсотки;

дивіденди;

інші надходження;

придбання:

– фінансових інвестицій;

необоротних активів;

майнових комплексів;

інші платежі;

чистий рух коштів до надзвичайних подій;

рух коштів від надзвичайних подій;

чистий рух коштів від інвестиційної діяльності.

Заповнення другого і третього розділу форми № 3 ґрунтується на
використанні так званого прямого методу, який передбачає послідовне
відображення всіх надходжень і вибуття коштів, пов’язане з інвестиційною
або фінансової діяльністю. [4]

У рядка 180-270 форми № 3 відображають реальне надходження і вибуття
коштів (без урахування податку на додану вартість), пов’язане з
реалізацією та придбанням фінансових інвестицій, необоротних активів,
отримання підприємством дивідендів тощо. У цих рядках не відображають
заборгованості за передані, але не оплачені активи.

Показник рядка 280 обчислюють арифметично. Для цього потрібно від суми
показників рядків 180-230 графи 3 відняти суму показників 240-270 графи
4.

Для заповнення рядка 300 слід показник рядка 280 збільшити на показник
графи 3 рядка 290 (або зменшити) на показник графи 4 рядка 290).

Рух коштів у результаті фінансової діяльності.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на
основі змін у статтях балансу за розділом “Власний капітал” та статтях,
пов’язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: “Забезпечення
наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов’язання” і “Поточні
зобов’язання” (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за
довгостроковими зобов’язаннями, поточні зобов’язання за розрахунками з
учасниками).

Заповнення цього розділу здійснюють прямим методом у порядку,
аналогічному до порядку заповнення розділу ІІ. Тобто слід відобразити
безпосереднє надходження і вибуття коштів у результаті фінансової
діяльності. Підсумковий показник цього розділу (рядка 390) визначають
так.

Різницю сум показників рядків 310-330 і рядків 340-360 збільшують на
показник графи 3 рядка 380 (і/або зменшують на показник графи 4 рядка
380). Рядок 400 “Чистий рух коштів за звітний період” – фактично
підсумковий показник форми № 3, відомий ще до її заповнення. Цей
показник визначають шляхом арифметичного додавання сум підсумкових
показників кожного з розділів форми: рядка 170, рядка 300 і рядка 390.

Рядок 410 “Залишок коштів на початок року” має довідковий характер, і
його визначають як суму показників рядків 230 і 240 графи 3 балансу.

У рядку 420 “Вплив змін валютних курсі на залишок коштів” показують суму
додатної або від’ємної курсової різниці від перерахунку залишку коштів в
іноземній валюті у результаті коливань валютного курсу протягом звітного
періоду.

У рядку 430 “Залишок коштів на кінець року” наводять різницю між сумою
грошових надходжень і витрат, відображених у рядках 400-420. Математично
це алгоритм матиме такий вигляд: Рядок 430 = рядок 410 + рядок 400 +/-
рядок 420. [40, c.36]

Звіт про власний капітал.

Складання звіту про власний капітал регламентується положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 5 під однойменною назвою, де
визначаються зміст і форма звіту та загальні вимоги до розкриття його
статей. Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал
визначаються окремим положенням.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про
зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні
додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Звіт про власний капітал здійснює аналіз усіх видів капіталу
підприємства за звітний період, а саме: статутний капітал, пайовий
капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал,
резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал,
вилучений капітал.

Звіт аналізує дані у розрізі наступних показників:

залишок на початок року;

коригування:

зміна облікової політики;

виправлення помилок;

інші зміни;

скоригований залишок на початок року;

переоцінка активів:

дооцінка основних засобів;

уцінка основних засобів;

дооцінка незавершеного виробництва;

уцінка незавершеного виробництва;

дооцінка незавершеного виробництва;;

уцінка незавершеного виробництва.

чистий прибуток (збиток) за звітний період;

розподіл прибутку:

виплати власникам (дивіденди);

спрямування прибутку до статутного капіталу;

відрахування до резервного капіталу.

внески учасників:

внески до капіталу;

погашення заборгованості із капіталу.

вилучення капіталу:

викуп акцій (часток);

перепродаж викуплених акцій (часток);

анулювання частки в капіталі;

вилучення частки в капіталі;

зменшення номінальної вартості акцій.

інші зміни в капіталі:

списання невідшкодованих збитків;

безкоштовно отримані активи;

разом змін в капіталі;

залишок на кінець року.

Складання приміток до бухгалтерської звітності.

Згідно з пунктом 2 статті 11”Загальні вимоги до фінансової звітності”
Закону України “Про бухгалтерський облік”, примітки до фінансової
звітності входять до складу річної фінансової звітності для всіх
підприємств, крім:

бюджетних установ;

представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності;

суб’єктів малого підприємництва, визнаними такими відповідно до чинного
законодавства.

Це означає, що користувачі фінансової звітності, а саме: акціонери,
власники та керівники підприємств, а також державні органи отримають
розгорнуті (повні, зрозумілі і доступні) дані, що стосуються діяльності
підприємства, тільки один раз на рік і не раніше ніж через місяць після
закінчення року.

Як форма звітності примітки до фінансових звітів (приведені у додатку),
згідно з П(С)БО 1, являють собою:

Сукупність показників та роз’яснень, що забезпечують деталізацію й
обґрунтованість статей фінансових звітів, тобто інформацію, що містить
додатковий аналіз звітності, необхідної для забезпечення її
зрозумілості. При цьому йдеться про оцінку та розкриття статей форм
фінансової звітності форми 1 “Баланс”, форми 2 “Звіт про фінансові
результати”, форми 3 “Звіт про рух коштів”, форми 4 “Звіт про власний
капітал”.

Іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями
(стандартами), тобто інформацію, яка не наведена безпосередньо у
фінансових звітах, але є обов’язковою згідно з відповідними положеннями
(стандартами). При цьому йдеться про спеціальні вимоги щодо висвітлення
даних у примітках до фінансової звітності або про додаткові вимоги та
додатковий перелік показників розкриття інформації, що міститься у
кожному конкретному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати додаткову інформацію
про фінансову діяльність підприємства, оскільки саме за ними користувач
фінансової звітності, який не має спеціальної освіти та підготовки,
зможе зробити висновок про фінансово-господарську діяльність
підприємства.

Оцінка та розкриття інформації про статті фінансової звітності мають
важливе значення для кожного користувача звітності, оскільки лише
завдяки докладному розкриттю змісту кожної статті балансу уможливлюється
ув’язка показників форм звітності, перевірка правильності складання
фінансової звітності та перевірка правильності рішень, прийнятих
керівництвом підприємства. Тільки завдяки приміткам кожний конкретний
користувач дістає можливість розібратися у діяльності підприємства,
навіть не маючи спеціальної освіти і знань. Саме наявність подібних
приміток є основним фактором, що визначає прозорість, доступність та
зрозумілість фінансової звітності.

2. Організація обліку і порядок складання звітності в ВАТ „Слов’янський
комбікормовий завод”

2.1. Коротка характеристика підприємства

ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод” – акціонерне товариство по
виробництву комбікорму по видам. ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод”
був створений 13 січня 1975 р. господарствами району шляхом
добровільного об’єднання на добровільних початках їх
грошово-матеріального майна і трудових ресурсів для виробництва
комбікормів і забезпечення ним господарств. У 1993 р. Слов’янський
міжколгоспний комбікормовий завод перетворено в міжгосподарський. У 1996
р. підприємство перетворено в відкрите акціонерне товариство
„Слов’янський комбікормовий завод”. Протоколом загальних зборів
акціонерів від 27 липня 1998 року було вибрано голову і членів
правління, спостережної ради та ревізійної комісії. У 1999 році
Протоколом засідання спостережної ради ВАТ „СКЗ” від 17 листопада
тимчасово виконуючи обов’язки голови правління назначений Молчанов В.В.,
від 31 грудня тимчасово виконуючим обов’язки голови правління був
назначений Мірошніченко М.М., який на загальних зборах акціонерів у 2000
році назначений головою правління Товариства. Головним обласним
фінансовим управлінням була проведена реєстрація емісії від 24.07.1996
р. за № 132/1/96 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн.
кількістю 3150280 штук, сума за номіналом склала 787570,0 грн. На
початок 1999 року було розміщено 99,1 % акцій Товариства. На початок
2000 року не розміщених акцій ВАТ „СКЗ” не має.

До складу Товариства входять: комбікормовий цех; маслоцех; елеватор;
автопарк. Комбікормовий цех – виробництво комбікормових по видам,
переробка зернових. Маслоцех – переробка насіння соняшників,
зернодробилка, просорушка. Елеватор – приймання зернових культур та їх
зберігання. Автопарк – експлуатація та ремонт вантажного та легкового
автотранспорту. Всі структурні одиниці ВАТ „СКЗ” знаходяться в м.
Слов’янськ на території заводу.

Основним видом діяльності товариства є виробництво комбікормів за
видами: для великої рогатої худоби, свиней, стартовий комбікорм, а також
іншої продукції – олії соняшникової, надання послуг населенню по
переробці зернових, пшениці, ячменя, кукурудзи, жита, сої. Динаміка
доходу від реалізації основної продукції не була однозначною. Так,
значення цього показника за 2004 рік у порівнянні з 2000 р. свідчить про
його зростання на 7423,3 -тис. грн. чи 121,3%, що є дуже гарним фактором
у діяльності Товариства. Ринком збуту комбікормової продукції ВАТ „СКЗ”
охоплює у Слов’янському районі Донецької області, охоплює слідуючи філії
Агрофірми „Шахтар” АП Шахта ім. Засядько, а саме: філія „Колос”; філія
„Донбас”; філія „Україна”; філія „Родіна”; філія „Красная звезда”;
філія „Новоселовка”; філія „Краматорське”; філія „Спепне”; філія
„Рассвет”; філія „Орджоникидзе”. Виробництво комбікормів забезпечує
більш ніж 89 % доходу від реалізації продукції Товариства. Собівартість
реалізованої продукції протягом трьох років мала тенденцію збільшення за
рахунок дорожчання сировини (пшениці, жита, кукурудзи та інш.).

Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї
господарської діяльності, а так само веде статистичну звітність і надає
]ї у встановленому порядку й обсязі органам державної статистики. Перший
фінансовий рік почався з дати реєстрації, закінчився 31 грудня цього ж
року, наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарного.
Фінансово – господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно
до планів, що затверджуються зборами акціонерів підприємства.
Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює
свою діяльність, виходячи з аварійності і витіканні термінів
експлуатації споруджень і комунікацій, а так само виходячи з
платоспроможності клієнтів.

2.2. Оцінка організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно з дня реєстрації
підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і
забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у
первинних документах, схоронність оброблених документів, регістрів і
звітності протягом установленого терміну, але не менш трьох років, несе
керівник підприємства і головний бухгалтер.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві введені
в штат підприємства бухгалтера і створена бухгалтерська служба на чолі з
головним бухгалтером.

Підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму
бухгалтерського обліку як визначену систему регістрів обліку, порядку і
способу реєстрації й узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних
принципів і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології
обробки облікових даних; розробляє систему і форми
внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських
операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських
документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки
облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів
аналітичного обліку. Керівник підприємства створює необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського, забезпечує неухильне виконання
всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера по дотриманню
порядку оформлення і передачі для обліку первинних документів.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених
єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і
надання у встановлений термін фінансової звітності; організує контроль
за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських
операцій; бере участь в оформлення матеріалів, зв’язаних з нестачею і
відшкодуванням утрат від нестачі, крадіжки і псування активів
підприємства.

Єдина система обліку на ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод”
забезпечується трьома нерозривно зв’язаними видами обліку:
оперативно-технічним, статистичним і бухгалтерським. Також на
підприємстві ведеться податковий облік відповідно до законодавства
України.

Головний бухгалтер підприємства відповідно до Закону України від
16.07.99 р. № 996 – ХІ „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні” і відповідно до Положень (стандартами) бухгалтерського обліку з
метою забезпечення єдиних принципів, методів і процедур,
використовуваних підприємством для складання і надання звітності
розробив наказ „Про облікову політику ВАТ „СКЗ”, що був затверджений 7
березня 2000 року генеральним директором.

Згідно цього наказу облікова політика ВАТ „СКЗ” визначається наступними
положеннями.

Активи і зобов’язання відбиваються в балансі тоді, коли вони
відповідають наступним критеріям:

– існує імовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод;

– їхня оцінка може бути вірогідно визначена.

Відстрочені податкові активи визнаються в тому випадку, якщо податок на
прибуток, визначений відповідно до облікової політики підприємства,
менше суми податку на прибуток, визначеного відповідно до діючого
законодавства, а відстрочені податкові зобов’язання – тоді, коли податок
на прибуток, визначений відповідно до діючого законодавства, менше суми
податку на прибуток, нарахованого відповідно до облікової політики
підприємства. Відстрочені податкові активи або відстрочені податкові
зобов’язання в проміжній фінансовій звітності не відбиваються, а
показуються цілком тільки в річній звітності.

Одиницею запасів з метою бухгалтерського обліку вважаються вид запасів.
Придбані запаси зараховуються на баланс по собівартості, визначеної
відповідно до П(С)БО 9. Первісна вартість запасів, виготовлених власними
силами, визначається згідно П(С)БО 16, по середньозваженому методу
оцінки вибуття запасів.

Дебіторська заборгованість за продукцію і товари відображається в
балансі по чистій реалізаційній вартості на дату балансу, рівній сумі
дебіторської заборгованості за продукцію за винятком резерву сумнівних
боргів. Резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості визначати
в розмірі 0,5 % від обсягу реалізації готової продукції попереднього
звітного року.

Резерви майбутніх витрат і платежів (резерв відпусток, вислугу років і
ін.) не створюються.

Доход визнається на дату відвантаження продукції й оцінюється відповідно
до П(С)БО 15.

Витрати відображаються в балансі одночасно зі зменшенням активів або
збільшенням зобов’язань, а в Звіті про фінансові результати відбиваються
одночасно з доходами, для одержання яких вони понесені.

У виробничу собівартість продукції включаються:

– прямі витрати;

– загальновиробничі витрати.

Перемінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю
продукції на базі заробітної плати виробничих робітників виходячи з
фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі
витрати розподіляти на кожну одиницю продукції на базі заробітної плати
виробничих робітників при нормальній потужності. За нормальну потужність
прийняти фактичне товарне виробництво попереднього звітного періоду.

У собівартість реалізованої продукції включаються:

– виробнича собівартість продукції, що була реалізована в звітному
періоді;

– нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;

– наднормативні виробничі витрати.

Витрати, зв’язані з операційною діяльністю, що не включаються в
собівартість реалізованої продукції (адміністративні витрати, витрати на
збут і ін.) кваліфікуються відповідно до П(С)БО 16.

Ступінь завершеності робіт з переробки давальницької сировини визначати
методом співвідношення обсягу завершеності частини робіт до їх
загального обсягу за контрактом у натуральному вираженні і сумі.

До складу основних фондів зараховуються об’єкти основних засобів при
терміну їхньої служби понад 1 рік і вартістю понад 500 грн.

До складу малоцінних і швидкозношуючихся предметів (МШП) зараховуються
тільки інструменти і пристосування терміном служби до 1 року і вартістю
менш 500 грн., при нарахуванні зносу у розмірі 100% їхньої вартості.
Інші МШП враховуються в товарних запасах тільки в кількісному вираженні.

Також у наказі зазначені П.І.Б. працівників, яким можна робити видачу
доручень. Термін видачі доручень – 10 днів, термін звіту за використане
доручення – 3 дні. Нове доручення видається тільки при повному звіті за
попередню. При необхідності видачі доручень особам, не зазначеним у
списку, пишеться службова записка-дозвіл керівника.

Також тут зазначені відповідальні особи за здійснення операцій із
продажу готової продукції, товарно-матеріальних коштовностей і послуг із
правом підпису наказ-накладних і товарно-транспортних накладних, за
заповнення податкових накладних.

Визначений порядок оприбуткування матеріальних цінностей на забалансовий
облік або відповідальне збереження згідно листа або договору з дозволу
генерального директора при наявності накладної, у якій зазначені ціни і
відповідні реквізити матеріалів, що ставляться на забалансовий облік
тобто на відповідальне збереження і давальницька сировина.

Списання матеріальних цінностей із забалансового обліку або
відповідального збереження здійснюється згідно листа від власника
матеріальних цінностей з дозволу генерального директора при наявності
доручення на особу, що одержує матеріальні цінності або вимоги з написом
„забаланс”, оформленого відповідно до порядку заповнення вимог на
відпустку матеріальних цінностей.

На ВАТ „СКЗ” застосовується журнально-ордерна система обліку, яка
базується на широкому використанні системи накопичувальних і
угруповочних регістрів — журналів-ордерів і допоміжних відомостей до
них.

Записи в журнали-ордери (основні регістри) бухгалтерія здійснює
безпосередньо на підставі виконавчих документів у міру їхньої обробки. У
журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік сполучені. Звідси
зрозуміло і назва цих регістрів: вони одночасно служать журналами
(оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами
(оскільки місячні обороти журналів-ордерів у розрізі кореспондуючих
рахунків заміняють собою меморіальні ордери).

По зовнішній будівлі журнали-ордера представляють окремі листки –
регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів того
балансового рахунка, операції на якому враховуються в даному
журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера зазначені рахунки, що
листуються з дебетом даного рахунка. Формат цих регістрів, розміщення
граф і порядок записів залежать від особливостей операцій, що
враховуються. Кожному журналу-ордеру привласнений постійний номер.

Журнали-ордера для попередження повторних записів побудовані по
кредитовій ознаці: всі операції відбивають по кредиту даного
синтетичного рахунка і дебету кореспондуючих з ним рахунків. Кредитова
ознака узята в основу побудови журналів-ордерів тому, що кредит рахунка
в більшості випадків показує як би початок руху коштів, відкіля вони
надходять, а дебет – його закінчення, тобто куди засоби використані.

Записи господарських операцій у журналі-ордері здійснюють по шаховому
принципу: суму операції записують одночасно по дебету і кредиту
кореспондуючих рахунків. Це дозволяє значно скоротити кількість
облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість
самого обліку.

Як виняток, з метою посилення контролю за схоронністю і використанням
коштів по окремих рахунках („Каса”, „Рахунки в банках”, „Інші засоби” і
ін.) поряд з журналами-ордерами по кредитовій ознаці ведуть допоміжні
відомості по дебету цих рахунків.

По деяких синтетичних рахунках („Каса”, „Рахунки в банках”, „Розрахунки
з постачальниками і підрядчиками” і ін.) ведуть окремі журнали-ордери.
Однак більшість журналів-ордерів призначені для відображення операцій по
групі взаємозалежних рахунків, що робить записи більш наочними, сприяє
скороченню обсягу роботи, полегшує складання звітності. Так,
журнал-ордер № 4 призначений для відображення господарських операцій по
кредиту рахунків: „Основні засоби”, „Знос основних засобів”, „Додатковий
капітал”, що забезпечує закінчену характеристику руху основних коштів,
їхнього зносу і зв’язані з ними зміни власного капіталу.

Окремі журнали-ордери призначені для забезпечення не тільки
синтетичного, але й аналітичного обліку. Завдяки цьому відпадає
необхідність здійснювати аналітичний облік в окремих регістрах (картках,
книгах) по таких рахунках, як „Розрахунки з постачальниками і
підрядчиками”, „Розрахунки з підзвітними особами” і деяким іншим. Для
приклада розглянемо будівлю і порядок записів у журналі-ордері по
рахунку „Розрахунки з підзвітними особами”. Тут аналітичний і
синтетичний облік сполучені: кожній підзвітній особі приділяється один
рядок, у якій записують суму виданого авансу, суму витрат, списаних на
підставі авансового звіту, а також залишок невикористаного авансу.
Узагальнені (синтетичні) показники по рахунку „Розрахунки з підзвітними
особами” одержують шляхом підведення підсумків по аналітичних рахунках у
журналі-ордері.

По рахунках, які охоплюють велику кількість об’єктів, що враховуються,
(основні засоби, матеріали й ін.), аналітичний облік ведуть у
загальноприйнятому порядку (на картках або в книгах).

Наприкінці місяця по кожному журналу-ордеру підраховують обороти, що
обов’язково звіряють з даними документів, що послужили підставою для
записів. Журнали-ордери і допоміжні відомості до них підписуються
працівниками, що здійснювали записи, і головним бухгалтером. Місячні
обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу, призначену для
узагальнення даних поточного обліку журналів-ордерів.

Для кожного синтетичного рахунка в книзі приділяється окрема сторінка, а
для запису місячних оборотів — окремий рядок. Кредитові обороти
журналів-ордерів у Головну книгу переносяться загальним підсумком
(оскільки розгорнуто по кореспондуючих рахунках вони відбиті в
журналі-ордері); дебетові обороти рахунків записуються окремими сумами з
різних журналів-ордерів (щоб показати кореспонденцію дебетового
обороту). Таким чином, журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють
один одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту
кожного рахунка. Тому складати оборотну відомість по синтетичних
рахунках при журнально-ордерній формі немає необхідності.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги
виводять залишок, який записують в окрему графу. За даними Головної
книги складають баланс.

Після складання балансу журнали-ордери здаються в бухгалтерський архів,
де вони переплітаються в окремі папки з дотриманням хронологічної
послідовності.

Одним з істотних переваг журнально-ордерної форми обліку є
пристосованість облікових регістрів для складання звітності. Для цього
завчасно в журналах-ордерах передбачається перелік показників звітності,
у розрізі яких і здійснюється поточний облік. Це дає можливість без
додаткових вибірок і розрахунків з облікових регістрів одержувати
необхідну інформацію для складання звітності (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Схема документообігу в ВАТ „СКЗ”

2.3. Порядок складання фінансової звітності на підприємстві

Фінансова звітність на ВАТ „СКЗ” складається на основі даних поточного
бухгалтерського обліку, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і
даних аналітичного обліку. Більшість статей заповнюють безпосередньо за
даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на
звітну дату.

Для контролю вірогідності окремих статей фінансової звітності на
досліджуваному підприємстві використовуються результати інвентаризації
(шляхом взаємоперевірки) розрахунків з бюджетом, банками, різними
дебіторами і кредиторами. Особливо важливо установити тотожність
балансових показників розділів пасиву і розділів активу з кредиторською
і дебіторською заборгованостями по розрахунках з бюджетом і даними, що
утримуються в податковому органі, про стан цих розрахунків на дату
складання звітності.

Порядок складання фінансової звітності на ВАТ „СКЗ” розглянемо на
прикладі, який умовно відображає діяльність підприємства за 2004 рік.

Приклад. За 2004 рік на ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод” були
здійснені такі операції.

Була реалізована продукція на суму 3 000 000 грн., крім того, ПДВ – 600
000 грн., підприємство отримало на розрахунковий рахунок за реалізовану
продукцію 2 500 000 грн., крім того, ПДВ – 500 000 грн., покупці
перерахували аванс за нереалізовану продукцію на рахунок підприємства в
сумі 1 000 000 грн., крім того, ПДВ – 200 000 грн.

Виробничі витрати склали 1 000 000 грн. (використані матеріали – 725 000
грн., нарахована зарплата – 200 000 грн., зроблені нарахування на
зарплату – 75 000 грн.).

Загальновиробничі витрати – 412 500 грн. (нараховані амортизація
виробничого устаткування – 5250 грн., комунальні послуги – 75 000 грн.,
крім того, ПДВ – 15 000 грн., нарахована зарплата 100 000 грн., зроблено
нарахування на зарплату – 37 500 грн., нарахована амортизація
нематеріальних активів 6000 грн., послуги сторонніх організацій – 163
750 грн., крім того, ПДВ – 32 750 грн., списані МШП -25 000 грн.).

Виробнича собівартість реалізованої продукції склала 1 412 500 грн.

Адміністративні витрати – 340 000 грн. (аудиторські послуги – 200 250
грн., крім того, ПДВ – 40 050 грн., заробітна плата адміністративного
персоналу – 100 000 грн., нарахування на зарплату – 37 500 грн.,
нараховано комунальний податок – 2250 грн.).

Витрати на збут – 210 000 грн., (маркетингові послуги – 21 000 грн.,
крім того, ПДВ – 4200 грн., рекламні послуги – 189 000 грн., крім того,
ПДВ – 37 800 грн.).

Витрати іншої операційної діяльності – 16 000 грн. (штрафні санкції -16
000 грн).

Оплачена й оприбуткована сировина і матеріали на суму 600 000 грн., крім
того, ПДВ – 120 000 грн.

Оплачені й оприбутковані МШП терміном служби менш 365 днів на суму 25
000 грн., крім того, ПДВ – 5000 грн.

Нараховано дивіденди акціонерам – 28 571 грн.

Виплачено дивіденди акціонерам – 20 000 грн.

Зроблено відрахування в резервний фонд підприємства – 500 грн.

Отримано заробітну плату з банку в касу підприємства – 330 000 грн.

Видано заробітну плату з каси – 330 000 грн.

Зроблено утримання з зарплати:

• прибутковий податок – 60 000 грн.;

• збору на обов’язкове державне пенсійне страхування – 8000 грн.;

• внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування по
безробіттю – 1000 грн.;

• внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку
з тимчасовою непрацездатністю – 1000 грн.

Перераховано податки:

• у пенсійний фонд – 136 000 грн.;

• у фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності – 13
000 грн.;

• у фонд соціального страхування в зв’язку з травмами на виробництві –
4000 грн.;

• у фонд соціального страхування на випадок безробіття – 7000 грн.;

• прибутковий податок – 60 000 грн.;

• комунальний податок – 2000 грн.

Нараховано податок на прибуток відповідно до декларації про прибуток
підприємства – 350 000 грн., включаючи сплачений податок на дивіденди –
8571 грн.

Перераховано у бюджет податок на прибуток – 100 000 грн.

Ці операції відображаються в бухгалтерському обліку підприємства як
приведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Журнал господарчих операцій

№ Зміст господарської операції Кореспонденція Сума

Дт Кт

1 Списані на основне виробництво сировина і матеріали 231 201 725 000

2 Нараховано заробітну плату основних виробничих робітників 231 661
200 000

3 Нарахований на зарплату збір на обов’язкове державне пенсійне
страхування 231 651 62 000

4 Нарахований на зарплату внесок на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю 231 652
8000

5 Нарахований на зарплату внесок на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття 231 653 3000

6 Нарахований на зарплату внесок на обов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному
захворюванні 231 656 2000

7 Нараховано амортизацію загальвиробничих основних фондів 91 131 5250

8 Оплачено комунальні послуги з ПДВ 631 311 90 000

9 Віднесено комунальні послуги без ПДВ на загальвиробничі витрати

Податковий кредит по ПДВ віднесений на розрахунки з бюджетом 91

641 631

631 75 000

15 000

10 Нараховано заробітну плату загальвиробничого персоналу 91 661 100
000

11 Нарахований на зарплату збір на обов’язкове державне пенсійне
страхування 91 651 31 000

12 Нарахований на зарплату збір на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю 91 652
4000

13 Нарахований на зарплату збір на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття 91 653 1 500

14 Нарахований на зарплату внесок на обов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві 91 656 1 000

15 Нараховано амортизацію нематеріальних активів загальвиробничого
призначення 91 133 6000

16 Сплачено стороннім організаціям за послуги 685 311 196 500

17 Віднесено податковий кредит по ПДВ на розрахунки з бюджетом 641 644
32 750

18 Віднесено витрати по отриманим послугам на загальвиробничі витрати на
суму без ПДВ

На суму ПДВ 91

644 685

685 163 750

32 750

19 Оприбутковані МШП терміном експлуатації менш 365 днів без ПДВ

ПДВ 22

641 631

631 25 000

5000

20 Зроблено розрахунки з кредиторами по МШП 631 311 30 000

21 Списані МШП на загальвиробничі витрати 91 22 25 000

22 Списані на виробництво загальвиробничі витрати відповідно до
нормальної потужності підприємства 231 91 412 500

23 Оприбутковано готову продукцію на склад по виробничій собівартості
26 231 1 412 500

24 Відвантажено готову продукцію з ПДВ за ціною реалізації 361 701
3 600 000

25 Відбито податкові зобов’язання по ПДВ 701 641 600 000

26 Списано доходи від реалізації продукції на фінансові результати 701
791 3 000 000

27 Оплачено реалізовану продукцію 311 361 3 000 000

28 Надійшов аванс за нереалізовану продукцію на суму з ПДВ 311 681
1 200 000

29 Відбито податкові зобов’язання по ПДВ 643 641 200 000

30 Списано виробничу собівартість реалізованої продукції 901 26 1 412
500

31 Списано виробничі витрати на фінансові результати 791 901 1 412 500

32 Отримано аудиторські послуги без ПДВ

Віднесений податковий кредит по ПДВ на розрахунки з бюджетом 92

641 685

685 200 250

40 050

33 Нараховано оплату праці адміністративному апаратові 92 661 100 000

34 Нарахований на оплату праці збір на обов’язкове державне пенсійне
страхування 92 651 31 000

35 Нарахований на оплату праці внесок на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування по тимчасовій непрацездатності 92 652 4 000

36 Нарахований на оплату праці внесок на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття 92 653 1 500

37 Нарахований на зарплату внесок на обов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві 92 656 1 000

38 Нараховано комунальний податок 92 641 2 250

39 Списано адміністративні витрати на фінансові результати 791 92 340
000

40 Отримано маркетингові послуги без ПДВ

Відбитий податковий кредит по ПДВ 93

641 685

685 189 000

37 800

41 Списані на фінансові результати витрати на збут 791 93 189 000

42 Визнано штрафні санкції 94 685 16 000

43 Списані на фінансові результати інші витрати операційної діяльності
791 94 16 000

44 Нараховано податок на прибуток 981 641 341 249

45 Списано податок на прибуток на фінансові результати 791 981 341 249

46 Перераховано податок на прибуток у бюджет 641 311 100 000

47 Визначено чистий прибуток 791 441 731 500

48 Оплачено за сировину і матеріали 631 311 720 000

49 Оприбутковано сировину і матеріали без ПДВ

ПДВ 201

641 631

631 600 000

120 000

50 Нараховано дивіденди фізичним особам резидентам 443 671 28 571

51 Утримано податок на дивіденди 671 641 8 571

52 Сплачено податок на дивіденди в бюджет 641 311 8 571

Отримано в касу кошти з банку для виплати дивідендів 301 311 20 000

53 Виплачено дивіденди фізичним особам 671 301 20 000

54 Зроблено відрахування в резервний фонд підприємства 443 431 500

55 Зроблено утримання з заробітної плати: прибуткового податку 661 641
60 000

збору на обов’язкове державне пенсійне страхування 661 651 8 000

внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття 661 653 1 000

внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування в зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю 661 652 1 000

56 Отримано заробітну плату з банку в касу підприємства 301 311 330 000

57 Видано заробітну плату працівникам з каси 661 301 330 000

58 Перераховані в бюджет податки: у пенсійний фонд 651 311 136 000

у фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності 652 311
13 000

у фонд соціального страхування в зв’язку з травмами на виробництві 656
311 4 000

у фонд соціального страхування на випадок безробіття 653 311 7 000

прибуткового податку 641 311 60 000

комунального податку 641 311 2 000

59 Реформація балансу 441 443 29 071

Усього:

6 987 132

На наступному етапі складається оборотно-сальдова відомість, яка
відображає початкові сальдо по всіх рахунках, обороти по дебету і
кредиту рахунків і кінцеві сальдо рахунків (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2.

Оборотно-сальдова відомість

Сальдо по рахункам

на 31.12.03 Обороти за 2004 рік Сальдо по рахункам на 31.12.2004

Рах. Д-т К-т Д-т К-т Д-т К-т

10 1 814 800

1 814 800

12 24 700

24 700

131

331 200

5250

336 450

133

52 400

6000

58 400

17 51 500

51 500

201 2 008 200

600000 725000 1 883 200

22

25000 25000

23

1412500 1412500

26 1 200 000

1412500 1412500 1 200 000

28 244 200

244 200

301

350000 350000

311 28 700

4200000 1653142 2 575 558

333 230 500

230 500

334 180 000

180 000

34 148 200

148 200

361 3 212 300

3600000 3000000 3 812 300

371 145 000

145 000

39 1 200

1 200

40

787 000

787 000

42

368 500

368 500

43

795 700

500

795 700

441 300 900

29071 671500

341 529

60

2 382 600

2 382 600

62

661 500

661 500

631

2 103 000 745000 745000

2 103 000

641

51 600 374800 903679

580 479

643 30 000

200 000 0 230 000

644

500000 800000

300 000

65

43 300 164000 160000

39 300

661

105 500 400000 400000

105 500

671

14 600 28571 28571

14 600

681

1 913 300

1200000

3 113 300

685

10 000

542800

552 800

701

3600000 3600000

901

1 412 500 1 412 500

91

412 500 412 500

92

340 000 340 000

93

210 000 210 000

94

16 000 16 000

981

350 000 350 000

9 620 200 9 620 200 20382442 20382442 12 541 158 12 541 158

Баланс складається на основі даних про залишки по рахунках
бухгалтерського обліку шляхом їхньої систематизації й угруповання.
Згруповані дані відбивають по окремих рядках, що називаються статтями
балансу. Стан балансу регламентується стандартом № 2 „Баланс”. Порядок
складання бухгалтерського балансу приведений в табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Порядок складання балансу ВАТ „СКЗ”

Актив Код рядка 1.01.05 1.01.04 Сальдо счетов, согласно которым
заполняется Баланс

1. Необоротні активи

Нематеріальні активи:

залишкова вартість 010 24 700 24 700 Ряд.011-012

первісна вартість 011 83 100 77 100 Д-т 12

накопичена амортизація 012 58 400 52 400 К-т 133

Незавершене будівництво 020

Д-т 15

Основні засоби:

залишкова вартість 030 1 814 800 1 814 800 Ряд. 031-032

первісна вартість 031 2 151 250 2 146 000 Д-т 10,11

знос 032 336 450 331 200 К-т 131,132

Довгострокові фінансові інвестиції:

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040

Д-т 141

інші фінансові інвестиції 045

Д-т 142,143

Довгострокова дебіторська заборгованість 050

Д-т 161,162,163

Відстрочені податкові активи 060 51 500 51 500 Д-т 17

Інші необоротні активи 070

Д-т 15,18

Всього за розділом І 080 1 891 000 1 891 000 Ряд. 010+020+030+
040+045+050+060+070

ІІ. Оборотні активи

Запаси:

виробничі запаси 100 1 883 200 2 008 200 Д-т 20,22

тварини на вирощуванні та відгодівлі 110

Д-т 21

незавершене виробництво 120

Д-т 23

готова продукція 130 1 200 000 1 200 000 Д-т 26

товари 140 244 200 244 200 Д-т 28

Векселі одержані 150 148 200 148 200 Д-т 34

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

чисто реалізаційна вартість 160 3 812 300 3 212 300 Ряд. 161-162

первісна вартість 161 3 812 300 3 212 300 Д-т 36

резерв сумнівних боргів 162

К-т 38

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом 170

Д-т 641

за виданими авансами 180 145 000 145 000 Д-т 371

з нарахованих доходів 190

Д-т 373

із внутрішніх розрахунків 200

Д-т 682, 683

Інша поточна дебіторська заборгованість 210

Д-т 372, 374, 375, 377

Поточні фінансові інвестиції 220

Д-т 352

Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національній валюті 230 2 575 558 28 700 Д-т 301,311, 313, 331,351

в іноземній валюті 240

Д-т 302,312,314, 332,351

інші оборотні активи 250 410 500 410 500 Д-т 643,333,334

Усього за розділом ІІ 260 10 720 958 7 728 000 Ряд. 100+110+120+130+
140+150+160+170+180+190+200+210+220+ 230+240+250

ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 1 200 1 200 Д-т 39

Баланс 280 12 541 158 9 620 200 Ряд. 080+260+270

Пасив Код рядка

І. Власний капітал

Статутний капітал 300 787 000 787 000 К-т 40

Пайовий капітал 310

К-т 41

Додатковий вкладений капітал 320 368 500 368 500 К-т 42

Інший додатковий капітал 330

К-т 442,423, 424, 425

Резервний капітал 340 796 200 795 700 К-т 43

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 341 529 (300 900) К-т
441 – Д-т 442

Неоплачений капітал 360

Д-т 46

Вилучений капітал 370

К-т 45

Усього за розділом І 380 2 293 229 1 650 300 Ряд. 300+310+
320+330+340+350+360+370

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів

Забезпечення виплат персоналу 400

К-т 471

Інші забезпечення 410

К-т 473,474

Цільове фінансування 420

К-т 48

Усього за розділом ІІ 430

Ряд. 400+410+420

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків 440

К-т 50

Довгострокові фінансові зобов’язання 450

К-т 51

Відстрочені податкові зобов’язання 460

К-т 54

Інші довгострокові зобов’язання 470

К-т 55

Усього за розділом ІІІ 480

Ряд. 440+450+460+470

IV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків 500 2 382 600 2 382 600 К-т 60

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510

К-т 61

Векселі видані 520 661 500 661 500 К-т 62

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 2 103 000
2 103 000 К-т 631

Поточні зобов’язання за розрахунками:

З одержаних авансів 540 3 113 300 1 913 300 К-т 681

З бюджетом 550 580 479 51 600 К-т 641

З позабюджетних платежів 560

К-т 642

Зі страхування 570 39 300 43 300 К-т 65

З оплати праці 580 105 500 105 500 К-т 661

З учасниками 590 14 600 14 600 К-т 67

Із внутрішніх розрахунків 600

К-т 682,683

Інші поточні зобов’язання 610 852 800 10 000 К-т 372,644,685

Усього за розділом IV 620 10 247 929 7 969 900 Сума строк 500-610

V. Доходи майбутніх періодів 630 0 0 К-т 69

Баланс 640 12 541 158 9 620 200 Ряд. 380+430+480+620

Наступною формою фінансової звітності є „Звіт про фінансові результати”.
Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам
повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати,
прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. При
цьому для відображення правдивої інформації стосовно отриманих доходів і
понесених витрат необхідно дотримуватися нормам П(С)БО № 3. Згідно
якого, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід
у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження
активу або погашення зобов’язання, які призводять до збільшення власного
капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків
учасників). За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена,
витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття
активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного
капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення
або розподілу власниками).

Отже для правильного відображення доходів і витрат в Звіті про фінансові
результати слід використовувати як дані Головної книги,
оборотно-сальдової відомості, Балансу, так і Книги Доходів і Витрат.
Далі приведено порядок складання Форми № 2 (табл. 2.4.)

Таблиця 2.4.

Порядок складання Звіту про фінансові результати

1. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття Код рядка За звітний період Примітки

1 2 3 4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 3
600 Оборот по К-ту 70

Податок на додану вартість 015 (600) Оборот по К-ту 641 (по рядку 010)

Акцизний збір 020

Оборот по К-ту 641

025

Інші вирахування з доходу 030

Оборот по К-ту 704

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
035 3 000 ряд. 010 – 015 – 020 – 025 – 030

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 (1 412)
Обороти по Д-ту 90

Валовий:

Прибуток

050 1 588 ряд. 035 – 040

збиток 055

Інші операційні доходи 060

Обороти по К-ту 71 (без ПДВ)

Адміністративні витрати 070 (340) Обороти по Д-ту 92

Витрати на збут 080 (210) Обороти по Д-ту 93

Інші операційні витрати 090 (16) Обороти по Д-ту 94

Фінансові результати від операційної діяльності:

Прибуток

100

1 022 Сальдо 791 ряд.050 (055) + 060 – 070 – 080 –
090

збиток 105

Доход від участі в капіталі 110

Обороти по К-ту 72

Інші фінансові доходи 120

Обороти по К-ту 73

Інші доходи 130

Обороти по К-ту 74

Фінансові витрати 140

Обороти по Д-ту 95

Витрати від участі в капіталі 150

Обороти по Д-ту 96

Інші витрати 160

Обороти по Д-ту 97

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток

170

1 022

збиток 175

Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 350 Сальдо по Д-ту 981

Фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток

190

672 Обороти по рахунку 79

збиток 195

Надзвичайні:

доходи

200

Обороти по К-ту 75

витрати 205

Обороти по К-ту 99

Податки з надзвичайного прибутку 210

Обороти по субрахунку 982

Чистий:

прибуток 220

672 441, 442 в кореспонденції з 79

збиток 225

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника Код рядка За звітний період Обороти по рахунку

1 2 3 4

Матеріальні затрати 230 750 80

Витрати на оплату праці 240 400 81

Відрахування на соціальні заходи 250 150 82

Амортизація 260 11 83

Інші операційні витрати 270 667 84

Разом 280 1 978 ряд. 230+240+250+260+270

„Звіт про рух грошових коштів” (форма № 3) є однією з найскладніших
форм. Порядок заповнення його регламентується П(С)БО 4. Складність цієї
форми зумовлена тим, що для її заповнення потрібно детально
проаналізувати як показники даних бухгалтерського обліку, так і перші
дві форми фінансової звітності: балансу та звіту про фінансові
результати.

Основною метою Звіту про рух грошових коштів є надання інформації про
надходження і вибуття коштів підприємства протягом звітного періоду, про
поточну, інвестиційну і фінансову діяльність підприємства за звітний
період. Використовується Звіт про рух грошових коштів як адміністрацією
підприємства при розрахунку ліквідності, визначенні дивідендів, оцінці
впливу на загальний стан підприємства, так і зовнішніми користувачами –
інвесторами і кредиторами. Адміністрації підприємства цей Звіт
необхідний для того, щоб визначити, чи буде в підприємства досить
наявних засобів для погашення короткострокової кредиторської
заборгованості, вирішити питання про збільшення або зменшення розміру
виплачуваних дивідендів, планувати інвестиційну і фінансову політику
підприємства. Далі приведений порядок складання „Звіту про рух грошових
коштів” (табл. 2.5.), в якому відображені тільки ті статті, які були
затронуті відбувшимися операціями з прикладу.

Таблиця 2.5.

Порядок складання Звіту про рух грошових коштів

Стаття Код рядка За звітний період Порядок розрахунку

надходження видаток

1 2 3 4 5

І. Рух коштів у результаті операційної діяльності

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування 010 1 022 –
Ряд. 170

Ф. № 2

Коригування на:

амортизацію необоротних активів 020 11 Х Ряд. 032 Ф. № 1

Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних
активах 070 1 033 – Ряд. 010 + ряд. 020 + гр. 3 ряд. 050 – гр. 4 ряд.
050

Зменшення (збільшення):

оборотних активів 080 – 475 Сума рядків 100 – 140, 150, 160, 170, 180,
200, 210, 250 балансу на кінець періода – сума цих рядків на начало
періода

Збільшення (зменшення):

поточних зобов’язань 100 2 078 – Сума рядків 520, 530, 540, 550, 560,
570, 580, 600, 610 балансу на кінець періода – сума цих рядків на начало
періода

Грошові кошти від операційної діяльності 120 2 636 – Гр. 3 ряд. 070 –
гр. 4 ряд. 080 – гр. 4 ряд. 090 + гр. 3 ряд. 100

Сплачені:

податки на прибуток 140 Х 109 За даними аналітичного обліку: Дт 641
/податок на прибуток Кт 311

Чистий рух коштів до надзвичайних подій 150 2 527 – Гр. 3 ряд. 120 – гр.
4 ряд. 140

Чистий рух коштів від операційної діяльності 170 2 527 – Гр. 3 ряд. 120
– гр. 4 ряд. 140

II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності

– –

III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності

Сплачені дивіденди 350 Х 20 Д-т 671 в кореспонденції з 301

Чистий рух коштів до надзвичайних подій 370 – 20 Сума гр . 3 ряд.
310-360 – сума гр. 4 цих рядків

Чистий рух коштів за звітний період 400 2 547 – Гр. 3 ряд. 170 – гр. 4
ряд. 300 – гр. 4 ряд. 390

Залишок коштів на початок року 410 29 Х Гр. 3 ряд. 230 Ф. № 1

Залишок коштів на кінець року 430 2 576 Х Гр. 3 ряд. 410 + гр. 3 ряд.
400

Звіт про власний капітал заповнюється згідно П(С)БО 5 „Звіт про власний
капітал” і подається тільки в складі річної фінансової звітності
(складається один раз у рік). Він відбиває зміни в складі власного
капіталу підприємства протягом звітного періоду. Звіт погоджується з
розділом I пасиву Балансу. У Звіті про власний капітал відбивають
залишок і зміни по кожному виду капіталу, а також виправлення помилок за
рахунок прибутку попередніх періодів і зміну прибутку в зв’язку зі
зміною облікової політики підприємства. Далі в табл. 2.6. приведені
порядок формування кожної статті цього звіту, складений звіт на основі
даних о діяльності ВАТ „СКЗ” приведений в додатку 4.

Таблиця 2.6.

Порядок формування статей Звіту про власний капітал

Структура власного капіталу Чинники, що впливають на структуру капіталу
Порядок визначення

Статутний капітал Збільшення:

– реінвестування дивідендів у вигляді акцій, часток (рядок 150/графа 3);

– формування початкового розміру СК (рядок 180/графа 3);

– випуск нових акцій (рядок 180/графа 3);

– збільшення кількості акцій номінальної вартості (рядок 200/графа 3);

– збільшення номінальної вартості акцій (рядок 280/графа 3) Дт 41, 423,
46, 67 Кт40

Зменшення:

анулювання (на суму номінальної вартості) акцій, викуплених у акціонерів
(рядок 230/графа 3);

повернення частки СК у разі виходу учасника, на суму початкового внеску
(рядок 240/графа 3);

зменшення номінальної вартості акцій (рядок 250/графа 3) Дт40

Кт 41 , 45, 46,67

Підсумок графи 3 форми № 4 відповідає значенню рядка 300 форми N 1

Пайовий капітал Збільшення:

реєстрація пайових внесків (рядок 1 80/графа 4) Дт 10 -12, 14, 20 – 22,
28, 35, 44, 50, 60, 67, 68

Кт41

Зменшення:

повернення внесків (паїв) у разі виходу учасника (рядок 240/графа 4)
Дт41

Кт 30, 31, 40, 44,67

Підсумок графи 4 форми № 4 дорівнює показнику рядка 310 форми № 1

Додатковий вкладений капітал Збільшення:

реалізація викуплених акцій за ціною вище номіналу (рядок 220/графа 5);

анулювання акцій власної емісії, ціна викупу яких менше номіналу (рядок
230/графа 5);

емісійний доход (розміщення акцій за ціною, що перевищує їх номінал)
(рядок 280/графа 5);

додаткові внески учасників без збільшення СК (рядок 280/графа 5). Дт 30,
31,35, 44, 45, 46,

Кт 421 , 422

Зменшення:

реалізація викуплених акцій за ціною менше ціни викупу (рядок 220/графа
5);

анулювання акцій власної емісії, ціна викупу яких вище номіналу (рядок
230/графа 5) Дт 421 , 422

Кт 45, 44, 685

Підсумок графи 5 форми № 4 збігається зі значенням рядка 320 форми № 1

Інший додатковий капітал Збільшення:

дооцінка необоротних активів (основних засобів (рядок 60/графа 6) або
нематеріальних активів (рядок 100/графа 6));

дооцінка незавершеного будівництва (рядок 080/графа 6);

дооцінка фінансових інструментів (рядок 120/графа 6);

безкоштовне одержання необоротних активів (рядок 270/графа 6). Дт 10
-12, 15, 14, 35, 44

Кт 423, 424, 425

Зменшення:

уцінка необоротних активів (основних засобів (рядок 70/графа 6) або
нематеріальних активів (рядок 1 1 0/графа 6));

уцінка незавершеного будівництва (рядок 090/графа 6);

уцінка фінансових інструментів (рядок 1 20/графа 6);

нарахування амортизації за безкоштовно одержаними необоротними активами
(рядок 270/графа 6). Дт 423, 424, 425 Кт 10 – 12, 14, 35, 40, 44, 74

Підсумок графи 6 форми № 4 відповідає показнику рядка 330 форми № 1

Резервний капітал Збільшення:

спрямування частини прибутку на формування і поповнення РК (рядок 1
60/графа 7) дт 441, 443

Кт43

Зменшення:

виплати за рахунок РК (привілейовані дивіденди (рядок 1 40/графа 7) або
відсотки за облігаціями (рядок 1 70/графа 7));

покриття збитків (рядок 1 70/графа 7). Дт43

Кт 442, 443, 671, 685

Підсумок графи 7 форми № 4 ідентичний значенню рядка 340 форми № 1

Нерозподілений прибуток Збільшення:

чистий прибуток, отриманий за звітний період (рядок 130/графа 8).
Дорівнює значенню рядка 350 форми № 1 або рядка 220 форми № 2 Дт 41 ,
42, 43, 45,79

Кт441

Зменшення:

чистий збиток за звітний період (рядок 130/графа 8). Дорівнює показнику
рядка 350 форми № 1 або рядка 225 форми № 2 — виплата дивідендів (рядок
1 40/графа 8);

відрахування до РК (рядок 1 60/графа 8). Дт442

Кт79

Дт441

Кт443

Неоплачений капітал Збільшення:

заборгованість учасників за внесками до СК (рядок 180/графа 9) Дт 46

Кт 40, 41,421,45

Зменшення:

погашення заборгованості за допомогою внесення внесків до СК (рядок
190/графа 9);

заборгованість за неоплаченими акціями (частками), раніше викупленими
для їх перепродажу (передачі) у інших учасників (рядок 200/графа 9) Дт
10 -12, 14, 20, 22, 28, 30, 31,35,40,67, 521,68 Кт46

Підсумок графи 9 форми 4 відповідає показнику рядка 360 форми № 1

Вилучений капітал Збільшення:

фактична собівартість акцій власної емісії (часток), викуплених у
акціонерів (учасників) (рядок 210/графа 10);

вилучення капіталу при виході учасника (рядок 240/графа 10) Дт45

Кт30, 31, 441,672

Зменшення:

реалізація (перепродаж) викуплених акцій у акціонерів (учасників)
власної емісії (часток) (рядок 220/графа 1 0);

анулювання викуплених акцій (часток) (рядок 230/графа 10) Дт 30, 31,40,
421,443,46, 685 Кт45

Підсумок графи 10 форми 4 відповідає показнику рядка 370 форми № 1

Отже в цьому розділі був розглянутий порядок складання фінансової
звітності ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод” на умовному прикладі,
який відображає практично всі операції, які здійснюються підприємством в
господарчій діяльності. В наступному розділі буде проведений аналіз
фінансово-господарчої діяльності ВАТ „СКЗ”, але для його буде
використана справжня фінансова звітність, оскільки, звітність яка була
складена в розділі 2 умовна і не відображає справжньої ситуації, яка
склалася на підприємстві.

3. Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ „Слов’янський
комбікормовий завод” по даним фінансової звітності

3.1. Задачі і методика аналізу фінансово-господарської діяльності

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати
свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими
ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства,
доцільним їхнім розміщенням і ефективним використанням, фінансовими
взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і
фінансовою стійкістю.

Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства
підприємства, потрібно знати, як керувати фінансами, який повинна бути
структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні
займати власні засоби, а яку позикові. Випливає знать і такі поняття
ринкової економіки, як фінансова стійкість, платоспроможність, ділова
активність, рентабельність і ін.

Головна мета аналізу – вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій
діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства
і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

на основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої,
комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по
надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення
фінансового стану підприємства.

Прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність
виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявності власних і
позикових ресурсів і розроблених моделей фінансового стану при
різноманітних варіантах використання ресурсів.

Розробляти конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання
фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства (ФСП).
Для оцінки стійкості ФСП використовується система показників, що
характеризують зміни:

структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

ефективності й інтенсивності використання капіталу;

платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

запасу фінансової стійкості підприємства.

Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що
абсолютні показники балансу в умовах інфляції складно привести до
зіставленого виду. Відносні показники фінансового стану аналізованого
підприємства можна порівнювати:

с загальноприйнятими „нормами” для оцінки ступеня ризику і прогнозування
можливості банкрутства;

с аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і
слабкі сторони підприємства і його можливості;

с аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденції
поліпшення або погіршення ФСП. [37, c. 123]

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні
служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення
ефективності використання ресурсів; банки – для оцінки умов кредитування
і визначення ступеня ризику; постачальники – для своєчасного одержання
платежів; податкові інспекції – для виконання плану надходження засобів
у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і
зовнішній. Розходження між ними представлені на рис. 3.1., хоча на
практиці ці два види аналітичної роботи нерідко перетинаються.

Рис. 3.1. Види аналізу

Метою зовнішнього або експрес-аналізу є оперативна і спрощена оцінка
фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб’єкта, що хазяює. У
процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і
доповнити його методами, заснованими на досвіді і кваліфікації фахівця.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап,
попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання й аналіз
звітності.

Бухгалтерська звітність являє собою комплекс взаємопов’язаних показників
фінансово-господарської діяльності за звітний період. Звітним формам
властивий як логічний, так і інформаційний взаємозв’язок. Суть логічного
зв’язку складається у взаємному доповненні і взаємній кореспонденції
звітних форм, їхніх розділів і статей. Деякі найбільш важливі балансові
статті розшифровуються в супутніх формах. Розшифровку інших показників
при необхідності можна знайти в аналітичному обліку.

Логічні зв’язки доповнюються інформаційними, що виражаються в прямих і
непрямих контрольних співвідношеннях між окремими показниками звітних
форм. Пряме контрольне співвідношення означає, що той самий показник
приведений одночасно в декількох звітних формах. Так, величина
статутного капіталу на початок (кінець) року приводиться у формах № 1 і
4. Непряме контрольне співвідношення означає, що кілька показників
однієї або ряду звітних форм зв’язані між собою нескладними
арифметичними розрахунками. Наприклад, показник залишкової вартості
основних засобів, що приводиться в балансі загальною сумою, погоджується
з показниками первісної вартості і зносу з форми № 5. Крім того, окремі
розділи балансу можуть бути зв’язані визначеними нерівностями.

Знання цих контрольних співвідношень, важливо не тільки з позиції
аналізу, але і контролю, допомагає краще розібратися в структурі
звітності, визначити правильність її складання шляхом візуальної
перевірки окремих показників і арифметичних співвідношень між ними.
Навіть найпростіші контрольні співвідношення можуть мати глибокий
аналітичний зміст. Зокрема, у балансі нормально функціонуючої
комерційної організації сума власних засобів як правило, перевищує
величину необоротних активів.

Дане відношення характеризує в цілому використання власних засобів
комерційної організації: частина їх йде на покриття (тобто придбання)
основних засобів і довгострокових фінансових вкладень, що залишилася
частина – на покриття оборотних коштів (виробничі запаси, запаси
товарів, тари і т.д.). У принципі, можливо і порушення цієї нерівності.
Це означає, що комерційна організація фінансує свої необоротні активи за
рахунок позикових засобів, що в нормальної ринкової, а не
псевдоринкової, економіці практично неможливо, оскільки фірма, яка має
баланс із таким співвідношенням активів і джерел, є потенційним
банкрутом.

Ціль другого етапу – ознайомлення з річним звітом або пояснювальною
запискою до бухгалтерської звітності. Це необхідно для того, щоб оцінити
умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників
діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому становищі
фірми. Складаючи перше представлення про динаміку приведених у звітності
і пояснювальній записці даних, необхідно звертати увагу на алгоритми
розрахунку основних показників. Оскільки розрахунок деяких аналітичних
показників (наприклад, рентабельність, доход на акцію, частка власних
оборотних коштів і т.п.) може супроводжуватися усвідомленим або
неусвідомленим різночитанням, багато західних фірм приводять у
відповідному розділі річного звіту алгоритми для деяких показників.

Аналізуючи тенденції основних показників, необхідно приймати до уваги
вплив деяких факторів, що спотворюють, зокрема інфляцію. Крім того, не
варто забувати, що і баланс, будучи основною звітною й аналітичною
формою, не вільний від обмежень. Укажемо деякі, найбільш істотні з них.

1. Баланс фіксує сформовані до моменту його складання підсумки
фінансових операцій.

2. Баланс відповідає на запитання, що являє собою підприємство на даний
момент відповідно до використовуваної облікової політики, але не
відповідає на запитання, у результаті чого склалося таке положення.
Відповідь на останнє питання не може бути дана тільки за даними балансу.
Для цього потрібно набагато більш глибокий аналіз, заснований не тільки
на залученні додаткових джерел інформації, але і на осмисленні багатьох
факторів, що не знаходять відображення в звітності (інфляція,
науково-технічний прогрес, фінансові утруднення в суміжників і ін.).

3. За даними звітності можна розрахувати ряд аналітичних показників,
однак усі вони будуть узагалі ж марні, якщо їх не з чим порівняти.
Баланс, розглянутий ізольовано, не забезпечує просторової і тимчасової
порівнянності.

4. Інтерпретація балансових показників можлива тільки з залученням даних
про обороти. Зробити висновок про те, великі або малі суми по тій або
іншій статті, можна лише після зіставлення балансових даних з
відповідними сумами оборотів.

5. Баланс є зводом даних на кінець звітного періоду й у силу цього не
відбиває адекватний стан засобів підприємства протягом звітного періоду.
Це відноситься насамперед до найбільш динамічних статей балансу. Так,
наявність на кінець року великих по питомій вазі запасів готової
продукції зовсім не означає, що це положення була протягом року
постійним, хоча сама по собі така можливість не виключається.

6. Фінансове становище підприємства і перспективи його зміни знаходяться
під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але і багатьох
факторів, що взагалі не мають вартісної оцінки. У їхньому числі: можливі
політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної
структури керування галуззю або підприємством, зміна форми власності,
професійна і загальноосвітня підготовка персоналу і т.п. Тому аналіз
фінансової звітності є лише одним з розділів комплексного економічного
аналізу, що використовує не тільки формалізовані критерії, але і
неформальні оцінки.

7. Одне з істотних обмежень балансу – закладений у ньому принцип
використання цін придбання. В умовах інфляції, росту цін на
використовувані на підприємстві сировину й устаткування, основних
засобів багато статей відбивають сукупність однакових по функціональному
призначенню, але різних по вартості облікових об’єктів. Природно,
істотно спотворюються результати діяльності підприємства, реальна оцінка
його господарських засобів, ринкова вартість підприємства в цілому.

8. Одна з головних цілей функціонування будь-якого підприємства –
одержання прибутку. Однак саме цей показник відображений у балансі
недостатньо повно.

9. Необхідно ще раз підкреслити, що підсумок балансу зовсім не відбиває
тієї суми коштів, якою реально розташовує підприємство, тобто його
вартісної оцінки. Основна причина полягає в можливій невідповідності
балансової оцінки господарських засобів реальним умовам внаслідок
інфляції, кон’юнктури ринку, використовуваних методів обліку й ін.
По-перше, баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел
їхнього покриття; поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно
іншою, причому, чим довший термін експлуатації і відображення у балансі
даного активу, тим більша різниця між його обліковою і поточною
оцінками. По-друге, навіть якщо припустити, що активи приведені в
балансі по їхній поточній вартості, валюта балансу, проте, не буде
відбивати точної вартісної оцінки підприємства, оскільки ринкова оцінка
підприємства в цілому, як правило, вище сумарної ринкової оцінки його
чистих активів. Ця різниця характеризує величину „гудвилла” даного
підприємства і може бути виявлена лише в процесі його продажу. Не
випадково в ряді країн дискутувалося питання про можливість і
доцільність періодичної вартісної оцінки іміджу фірми і відображення
його в активі балансу.

10. Крім того, у балансі усе ще залишаються статті, що носять характер
регулятивів, що завищують валюту балансу. Насамперед, це відноситься до
статті „Непокриті збитки” (регулятив до джерел власних засобів).

У балансі маються також статті, що завищують його валюту в силу існуючої
методології формування статутного капіталу. Відповідно до нормативних
документів сума заборгованості засновників по внесках у статутний
капітал відбиває по дебету субрахунку „Несплачений капітал”. З моменту
виникнення цієї заборгованості і до моменту її погашення (а цей період
може бути досить протяжним – так, при первинній емісії акцій половина
статутного капіталу повинна бути оплачена на момент реєстрації
суспільства, а друга половина – протягом року) валюта балансу
виявляється завищеною на величину непогашеної заборгованості
засновників.

Майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду
характеризується даними балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів
активу балансу, можна виявити тенденції зміни майнового стану.
Результативність і перспективність діяльності можуть бути узагальнені і
оцінені за даними аналізу динаміки прибутку, а також порівняльного
аналізу темпів росту коштів, обсягів його виробничої діяльності і
прибутку.

При швидкому читанні звітності необхідно звертати увагу насамперед на
так називані „сигнальні” статті. Зміст цієї перевірки полягає в
наступному.

Дані про недоліки в роботі можуть безпосередньо бути присутні у
бухгалтерській звітності в явному або завуальованому виді. Перший
випадок має місце, коли в звітності є „сигнальні” статті, що умовно
можна підрозділити на дві групи:

що свідчать про вкрай незадовільну роботу в звітному періоді і
сформованому в результаті цього поганий фінансовий стан;

що свідчать про визначені недоліки в роботі.

Третій етап – основний в експрес-аналізі; його ціль – узагальнена оцінка
результатів господарської діяльності і фінансового стану об’єкта. Такий
аналіз проводиться з тим або іншим ступенем деталізації, в інтересах
різних користувачів.

У загальному виді методикою аналізу звітності передбачається аналіз
ресурсів і їхньої структури, результатів господарювання, ефективності
використання власних і позикових засобів. Зміст експрес-аналізу – добір
невеликої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних у
вирахуванні показників і постійне відстеження їхньої динаміки.

Більшість із приведених у табл. 3.1. показників, так само як і тенденції
їхньої зміни, мають досить нескладну і наочну економічну інтерпретацію.

Багато яких з даних показників нерідко приводяться в звіті; у тому
випадку, якщо в рамках експрес-аналізу визнається доцільним робити
додаткові розрахунки, то вони цілком можуть виконуватися по спрощених
алгоритмах. Зокрема, немає необхідності робити додаткове очищення
балансу, а також перекомпонування окремих його статей і підрозділів.

Таблиця 3.1.

Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу

Напрямок (процедура) аналізу Показник

1. ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1. Оцінка

майнового

стану Величина основних засобів і їхня частка в загальній сумі активів

2. Коефіцієнт зносу основних засобів

3. Загальна сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні
підприємства

1.2. Оцінка фінансового

стану

1. Величина власних засобів і їхня частка в загальній сумі джерел

2. Коефіцієнт поточної ліквідності

3. Частка власних оборотних коштів у загальній їхній сумі

4. Частка довгострокових позикових засобів у загальній сумі джерел

5. Коефіцієнт покриття запасів

1.3. Наявність „сигнальних” статей у звітності

1. Збитки

2. Позички і позики, не погашені в термін

3. Прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість

4. Векселі видані (отримані) прострочені

2. ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Оцінка

прибутковості 1. Прибуток

2. Рентабельність операційна

3. Рентабельність основної діяльності

2.2. Оцінка

динамічності Порівняльні темпи росту виторгу, прибутку і

сукупного капіталу

2. Оборотність активів

3. Тривалість операційного і фінансового циклу

2.3. Оцінка

ефективності

використання

економічного

потенціалу 1. Рентабельність авансованого (сукупного) капіталу

2. Рентабельність власного капіталу

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність або
необхідність більш поглибленого і детального аналізу фінансових
результатів і фінансового стану.

Ціль заглибленого або внутрішнього аналізу – більш докладна
характеристика майнового і фінансового становища об’єкта, що хазяює,
результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також
можливостей розвитку об’єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і
розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації
залежить від бажання аналітика.

У загальному виді програма поглибленого аналізу фінансово-господарської
діяльності підприємства може виглядати так.

1. Попередній огляд економічного і фінансового становища суб’єкта
господарювання

1.1. Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської
діяльності

1.2. Виявлення „сигнальних” статей звітності

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб’єкта господарювання

2.1. Оцінка майнового стану

2.1.1. Побудова аналітичного балансу

2.1.2. Вертикальний аналіз балансу

2.1.3. Горизонтальний аналіз балансу

2.1.4. Аналіз якісних зрушень у майновому положенні

2.2. Оцінка фінансового становища

2.2.1. Оцінка ліквідності і платоспроможності

2.2.2. Оцінка фінансової стійкості

3. Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності
суб’єкта господарювання

3.1. Оцінка виробничої (основний) діяльності

3.2. Аналіз рентабельності

3.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів

Перша група напрямків, по суті, і являє собою експрес-аналіз звіту
(звітності). Наступні дві групи характеризують відповідно статику і
динаміку фінансово-господарської діяльності, при цьому аналіз може
виконуватися одним із двох способів: а) на підставі вихідної звітності;
б) на підставі аналітичного нетто. Другий спосіб більш кращий, оскільки,
як відзначалося вище, баланс, використовуваний у даний час, не вільний
від визначених перекручувань.

Таким чином, побудова аналітичного балансу фактично переслідує такі
цілі:

• підвищити реальність облікових оцінок майна в цілому й окремих його
компонентах;

• представити баланс у формі, що полегшує розрахунок основних
аналітичних коефіцієнтів.

Перша мета досягається проведенням додаткового очищення балансу від
наявних у ньому регулятивів. Обов’язковість цієї процедури відноситься
лише до розділу „Збитки”; що стосується балансових статей „Несплачений
капітал” і „Вилучений капітал”, то ухвалення рішення про їхнє виключення
остається на розсуд аналітика і може залежати, зокрема, від значимості
цих статей у валюті балансу. Друга мета досягається побудовою
узагальненого (згорнутого) балансу шляхом з’єднання деяких однорідних по
складу елементів балансових статей і їхнього перекомпонування. Тим самим
може бути різко скорочене число статей балансу, підвищена його
наочність. Цей прийом особливо корисний і необхідний при порівняльному
аналізі балансів вітчизняної і закордонної фірми. Як уже згадувалося, в
економічно розвитих країнах немає твердої регламентації структури
балансу. Тому одним з перших кроків порівняльного аналізу є приведення
балансів до порівнянного по складу статей вигляду. Згортка може
застосовуватися також при підготовці балансу для розрахунку аналітичних
коефіцієнтів; компонуванням статей у цьому випадку досягається велика
наочність для читання балансу і спрощуються алгоритми розрахунку.
Відзначимо, що згортка балансу є цілком повсякденною процедурою при
проведенні просторово-тимчасових зіставлень.

Аналітичний баланс використовується при проведенні вертикального і
горизонтального аналізу, у ході якого вивчаються структура балансу,
тенденції зміни його окремих статей і розділів, ступінь прогресивності й
оптимальності майна підприємства.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства і
їхніх джерел, коли суми по окремих статтях або розділам беруться у
відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні риси, що
обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:

• перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські
порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств,
що розрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об’ємних
показників;

• відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив
інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники
фінансової звітності і тим самим утрудняти їхнє зіставлення в динаміку.

Вертикальному аналізу можна піддавати або вихідну звітність, або
модифіковану звітність (з укрупненою або трансформованою номенклатурою
статей).

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох
аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними
темпами росту (зниження). Зокрема, якщо проводиться горизонтальний
аналіз балансу, дані балансу на деяку дату (база відліку) беруться за
100%; далі будуються динамічні ряди статей і розділів балансу у
відсотках до їх базисних значень. Як правило, беруться базисні темпи
росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не
тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.
Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах
інфляції. Проте, ці дані з відомим ступенем умовності можна
використовувати при міжгосподарських порівняннях.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому
на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як
структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її
показників. Обоє ці види аналізу особливо коштовні при міжгосподарських
зіставленнях, оскільки дозволяють порівнювати звітність зовсім різних за
родом діяльності й обсягам виробництва підприємств.

У рамках поглибленого аналізу на доповнення до приведеного вище, в
системі показників доцільно використовувати наступну послідовність
взаємозалежною і нескладних за структурою і кількістю показників
таблиць:

• господарські засоби підприємства і їхня структура (містить такі
показники, як величина господарських засобів в оцінці нетто, основні
засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти, власні оборотні кошти);

• основні засоби підприємства (приводиться вартісна оцінка основних
засобів, у тому числі активної їхньої частини по первісній і залишковій
вартості, частка орендованих основних засобів, коефіцієнти зносу і
відновлення);

• структура і динаміка оборотних коштів підприємства (приводиться
укрупнене угруповання статей другого і третього розділів балансу, а
також ряд специфічних показників, таких, як величина власних оборотних
коштів, їхня частка в покритті товарних запасів і ін.);

• основні результати фінансово-господарської діяльності підприємства
(виторг від реалізації, прибуток, рентабельність, рівень валового
доходу, рівень витрат обігу, фондовіддача, показники оборотності);

• ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники:
фінансових ресурсів, у тому числі власних, притягнутих ресурсів,
рентабельність авансованого капіталу, рентабельність власного капіталу й
ін.).

3.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

Аналіз фінансової діяльності підприємства починається з огляду
фінансового становища, яке характеризується розміщенням і використанням
засобів (активів) і джерелами їхнього формування – власного капіталу і
зобов’язань, тобто пасивів. Ці дані надані у формі № 1 “Баланс” (додаток
№ 1). За даними форми № 1 за 2004 рік складемо порівняльний аналітичний
баланс (табл. 3.2.).

Таблиця 3.2.

Порівняльний аналітичний баланс ВАТ „СКЗ” за 2003 – 2004 року

Актив Код рядка 1.01.05 1.01.04 1.01.03

1. Необоротні активи

Структурний аналіз,

у % Динамічний аналіз у порівнянні з 2002

Структурний аналіз,

у % Динамічний аналіз у порівнянні з 2002

Структурний аналіз,

у %

Нематеріальні активи:

залишкова вартість 010 21,6 0,2 +3,7 24,7 0,3 +6,8 17,9 0,5

первісна вартість 011 71,7 0,8 +10,7 77,1 0,8 +16,1 61 1,7

накопичена амортизація 012 (50,1) 0,5 +7 (52,4) 0,5 +9,3 (43,1) 1,2

Незавершене будівництво 020

Основні засоби:

залишкова вартість 030 1874,1 20,6 +1076,3 1856 19,2 +1058,2 797,8 23

первісна вартість 031 2172 23,8 +1159,2 2187,2 22,7 +1174,4 1012,8 29,1

знос 032 (297,9) 3,2 +82,9 (331,2) 3,2 +116,2 (215) 6,1

Довгострокові фінансові інвестиції:

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040

інші фінансові інвестиції 045

Довгострокова дебіторська заборгованість 050

Відстрочені податкові активи 060 –

-19,1 51,5 0,5 +32,4 19,1 0,5

Інші необоротні активи 070

Всього за розділом І 080 1895,7 20,8 +1060,9 1932,2 20 +1097,4 834,8 24

ІІ. Оборотні активи

Запаси:

виробничі запаси 100 1171,9 12,9 +1020,6 2008,2 20,9 +1856,9 151,3 4,3

тварини на вирощуванні та відгодівлі 110

незавершене виробництво 120

готова продукція 130

товари 140 1065,8 11,7 +1042,4 1444,2 15 +1420,8 23,4 0,7

Векселі одержані 150 117,2 1,3 +31,4 148,2 1,5 +62,4 85,8 2,5

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

чисто реалізаційна вартість 160 3350,6 36,6 +1248,5 3212,3 33,4 +1110,2
2102,1 60,4

первісна вартість 161 3350,6

3212,3

2102,1

резерв сумнівних боргів 162

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом 170 201,3 2,2 +197,6 157,9 1,6 +154,2 3,7 0,1

за виданими авансами 180 687,5 7,5 +605,1 145 1,5 +62,6 82,4 2,4

з нарахованих доходів 190

із внутрішніх розрахунків 200

Інша поточна дебіторська заборгованість 210

Поточні фінансові інвестиції 220

Грошові кошти та їх еквіваленти:

у національній валюті 230 118,6 1,3 +97,7 128,7 1,3 +107,8 20,9 0,6

в іноземній валюті 240

інші оборотні активи 250 531,8 5,9 +359,8 440,5 4,6 +268,5 172 4,9

Усього за розділом ІІ 260 7244,7 79,2 +4603,1 7685 80 +5043,4 2641,6 76

ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 0,6

0 1,2

+0,6 0,6

Баланс 280 9141 100 +5664 9618,4 100 +6141,4 3477 100

Пасив Код рядка 1.01.05 1.01.04 1.01.03

І. Власний капітал

Структурний аналіз,

у % Динамічний аналіз у порівнянні з 2002

Структурний аналіз,

у % Динамічний аналіз у порівнянні з 2002

Структурний аналіз,

у %

Статутний капітал 300 787 0,1 0 787 0,1 0 787 0,3

Пайовий капітал 310

Додатковий вкладений капітал 320

Інший додатковий капітал 330 386,1 4,3 +17,6 368,5 3,7 0 368,5 10,6

Резервний капітал 340 170,5 1,8 +170,5 795,7 8,3 +795,7

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 307 3,4 +63,4 (300,9)
(3,1) -544,5 243,6 7

Неоплачений капітал 360 ( )

( )

Вилучений капітал 370 ( )

( )

Усього за розділом І 380 1 650,6 18 +251,5 1650,3 17 +251,2 621,5 17,9

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів

Забезпечення виплат персоналові 400

Інші забезпечення 410

Цільове фінансування 420

Усього за розділом ІІ 430

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків 440

Довгострокові фінансові зобов’язання 450

Відстрочені податкові зобов’язання 460 10,8 0,1 +10,8

0

0

Інші довгострокові зобов’язання 470

Усього за розділом ІІІ 480 10,8 0,1 +10,8

0

0

IV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків 500 1970,4 21,5 +2082,8 2605 27 +2728,2
654,4 18,8

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510

Векселі видані 520 756 8,3 +749,8 661,5 6,9 +655,3 6,2 0,2

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 2417,1 26,4
+1483 2319,7 24,1 +1385,6 934,1 26,9

Поточні зобов’язання за розрахунками:

З одержаних авансів 540 1995 21,8 +793,8 1913,3 20 +712,1 1201,2 34,5

З бюджетом 550 71,4 0,8 -23,2 51,6 0,5 -43 94,6 2,7

З позабюджетних платежів 560

Зі страхування 570 44,9 0,5 35,7 43,3 0,4 +34,1 9,2 0,30

З оплати праці 580 97,5 1 +67,2 105,5 1 +75,2 30,3 0,9

З учасниками 590 14,6 0,2 +14,6 14,6 0,1 +14,6 0

Із внутрішніх розрахунків 600

Інші поточні зобов’язання 610 424,4 4,6 +408,9 10 0,1 -5,5 15,5 0,4

Усього за розділом IV 620 7490,4 82 +5401,7 7968,1 83 +5890,2 2855,5
82,1

V. Доходи майбутніх періодів 630

Баланс 640 9141 100 +5664 9618,4 100 +6141,4 3477 100

Проведений аналіз статей балансу дозволяє визначити перш за все зміни,
які відбулись в майновому стані підприємства, по-друге характеризує
структуру активів і пасивів, що дозволяє визначити з яких джерел
сформований капітал підприємства я як він розподілений. У структурі
активів можна виділити наступні «сигнальні» статті:

– основні засоби (залишкова вартість) – значення статті в 2004 і 2003
роках зросло в порівнянні з 2002 у середньому на 1 000 000 грн. у
результаті їхнього придбання, що не можна розглядати як негативне явище;

– виробничі запаси – у 2003 році спостерігається ріст даної статті
активу в порівнянні з 2002, а в 2004 відбулося невелике зниження. У
цілому, можна охарактеризувати даний стан ростом обсягу виробництва;

– товари – у 2003 році обсяг запасів товарів збільшився на 1 400 000
грн. У порівнянні з 2002 роком, а в 2004 році – знизився на 400 000
грн., це говорить про збільшення обсягів торговельної діяльності;

– дебіторська заборгованість за реалізовані товари – спостерігається
тенденція росту в 2004 році, як у порівнянні з 2003 на 100 000 грн., так
і в порівнянні з 2002 роком – на 1 400 000 грн. Ріст обумовлений,
насамперед, збільшенням обсягу продажів, а не зниження відсотка оплати
покупцями придбаної продукції, хоча керівництву необхідно прагнути до
зниження дебіторської заборгованості і не допускати переходу її в ранг
безнадійної.

У цілому активи підприємства трохи зменшилися, також до негативних явищ
можна віднести збільшення дебіторської заборгованості, що знижує рівень
платоспроможності підприємства.

У структурі зобов’язань можна виділити наступні „сигнальні” статті:

– короткострокові кредити банків – у 2003 році значення статті різко
збільшилося в порівнянні з 2002 роком, у зв’язку з залученням позикових
засобів підприємством для придбання виробничих запасів і товарів для
реалізації; у 2004 році відбулося зниження цього показника, оскільки і
рівень виробничих запасів і товарів знизився в порівнянні з 2003 роком;

– векселі видані і кредиторська заборгованість за товари, роботи і
послуги – ці статті в 2003 і 2004 роках були майже рівними, а от у
порівнянні з 2002 роком зросли в середньому: векселя – на 700 000 грн.,
кредиторська заборгованість на 1 400 000 грн., що є негативним чинником,
оскільки підприємство свої поточні витрати не може покрити власними
засобами і залучає їх.

Загалом, у структурі зобов’язань відбулося збільшення короткострокових
зобов’язань, що в сукупності з великою дебіторською заборгованістю
підприємства підвищує ризик неплатоспроможності підприємства, із усіма
негативними наслідками.

Для аналізу використання отриманого прибутку в 2004 і 2002 р. складемо
аналітичну таблицю, оскільки в 2003 році підприємство понесло збитки, то
дані за цей рік у таблиці відсутні (табл. 3.3).

Таблиця 3.3.

Аналіз використання прибутку

ПОКАЗНИКИ Норматив

відрахувань

% Сума

тис. грн. Зміни

2004 2002 (+;-) %

1 2 3 4 5 6

Чистий прибуток 100 607,9 243,6 364,3 49

Резервний фонд 25 152 61 91 49

Відрахування на утворення фонду соціальної сфери 15 91 36 55 49

Фонд споживання 25 152 61 91 49

Відрахування на благодійні цілі 5 30 12 18 49

Відрахування у фонд накопичення 20 122 49 73 49

Аналіз ліквідності балансу зводиться до перевірки того, чи покриваються
зобов’язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких у
грошові кошти дорівнює терміну погашення зобов’язань.

З порівняльного аналітичного балансу виділяються найбільш важливі
показники для аналізу ліквідності балансу (табл. 3.4.).

Порівняння розділів А 3 і П 3 відбиває перспективну ліквідність, на її
основі прогнозується довгострокова орієнтована платоспроможність. У
даному аналізі ліквідності балансу ВАТ „СКЗ” третя нерівність відбиває
платіжний надлишок.

Таблиця 3.4.

Аналіз ліквідності балансу ВАТ «СКЗ» у 2004 році

Актив На поч. року,

т. грн. На кін. року,

т. грн. Пасив На поч. року, т. грн. На кін. року,

т. грн. Платіжний надлишок (+) або

недолік (-) % покриття зобов’язань

Поч. року, т. грн.

[2-5] Кін. року, т. грн.

[3-6] Поч. року, т. грн.

2:5×100 Кін. року, т. грн.

3:6*100

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Найб. ліквідні активи А 1 128,7 118,6 Найб. термінові пасиви П 1 1913,3
1995 -1784,6 -1876,4 6,73 5,94

Швидко реаліз.

активи А 2 3212,3 3350,6 Короткострокові пасиви П 2 6832,4 6262,2
-3620,1 -2911,6 47 53,5

Повільно

реаліз. активи А 3 4344 3775,5 Довгострокові пасиви

П 3 0 10,8 4344 3764,7 0 34958

Трудно-реаліз.

активи А 4 1932,2 1895,7 Постійні пасиви П 4 872,7 873 1059,5 1022,7 221
217

Баланс 9618,4 9141 Баланс 9618,4 9141 – – – –

Теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується
надлишком по іншій, на практиці менш ліквідні засоби не можуть замінити
більш ліквідні.

Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним.
Більш детальним є аналіз платоспроможності, за допомогою фінансових
коефіцієнтів (див. табл. 3.6.).

На ліквідність підприємства впливають, насамперед, рівень поточних
активів і рівень короткострокової заборгованості, тобто якщо перших
досить для покриття заборгованості то підприємство працює нормально.

Варто звернути увагу на один важливий показник – чистий оборотний
капітал, або чисті оборотні кошти. Це абсолютний показник допомогою
якого так само можна оцінювати ліквідність фірми.

Чистий оборотний капітал дорівнює різниці між підсумками розділу 2
балансу “Оборотні активи” і розділом 4 балансу “Короткострокові пасиви”.
Зміна рівня ліквідності визначається по зміні (динаміці) абсолютного
показника чистого оборотного капіталу. Він складає величину, що
залишилася після погашення всіх короткострокових зобов’язань. Ріст цього
показника означає підвищення рівня ліквідності фірми.

На підприємстві короткострокові пасиви не цілком покриваються оборотними
коштами (табл. 3.5.), що говорить про недостатню ліквідність і
платоспроможність підприємства.

Таблиця 3.5.

Вирахування чистого оборотного капіталу

Показники На початок 2004 р., тис. грн. На кінець 2004 р., тис. грн.

1. Оборотні активи 7685 7244,7

2. Короткострокові пасиви 8745,7 8257,2

3. Чистий оборотний капітал (1-2) – 1069,7 – 1012,5

Перевіряємо аналіз відносних показників ліквідності і платоспроможності
за допомогою таблиці 3.6.

Таблиця 3.6.

Коефіцієнти ліквідності і платоспроможності ВАТ «СКЗ» за 2004 рік

Коефіцієнти платоспроможності На початок року На кінець року Відхилення

1. Загальний показник ліквідності

0,86 0,8 – 0,06

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,015 0,014 – 0,001

3. Коефіцієнт критичної оцінки

0,38 0,42 0,04

4. Коефіцієнт поточної ліквідності

0,88 0,87 – 0,01

5. Частка оборотних коштів в активах

0,8 0,79 – 0,01

6. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами

0,14 0,14 0

Динаміка коефіцієнтів, що характеризують платоспроможність ВАТ „СКЗ”
практично за всіма показниками негативна. Наприкінці звітного періоду
підприємство могло оплатити тільки 1,4 % своїх короткострокових
зобов’язань за рахунок наявних коштів.

Коефіцієнт критичної оцінки показує, яка частина короткострокових
зобов’язань підприємства може бути негайно погашена за рахунок засобів
на різних рахунках, у короткострокових цінних паперах, а також
надходжень по розрахунках з дебіторами, нормальне обмеження 0,7-0,8. На
підприємстві коефіцієнт критичної оцінки значно нижче норми і складає
0,42. Це негативна тенденція. Коефіцієнт поточної ліквідності дозволяє
установити, у якій кратності поточні активи показують короткострокові
зобов’язання, інтервал залежить від виробничого циклу для торгівлі – 1,
машинобудування -1,5, для суднобудування – 2,5. На кінець звітного
періоду коефіцієнт поточної ліквідності складає 0,87, тобто не перевищує
1,0, можна зробити висновок про те, що фірма має у своєму розпорядженні
недостатній обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних
джерел.

ВАТ „СКЗ” можна вважати не платоспроможним, тому що сума оборотних
активів менша суми короткострокової заборгованості. Коефіцієнт поточної
ліквідності узагальнює попередні показники і є одним з показників, що
характеризує задовільність бухгалтерського балансу.

Значення, коефіцієнта забезпеченості власними засобами (L=0,14) дає
підставу вважати структуру балансу задовільною (при нормальному значенні
не менш 0,1), тому що показує наявність власних оборотних коштів у
підприємства необхідних для забезпечення її фінансової стійкості.

Аналіз фінансової стійкості підприємства приведений у табл. 3.7.

Таблиця 3.7.

Аналіз фінансової стійкості ВАТ „СКЗ” за 2004 рік

Показник На початок періоду,

т. грн. На кінець періоду,

т. грн. Абсолютне відхилення, т. грн. Темп росту, %

1. Джерела власних засобів 872,7 873 0,3 100

2. Необоротні активи 1932,2 1895,7 -36,5 98

3. Власні оборотні кошти [1-2] -1059,5 -1022,7 36,8 96,5

4. Довгострокові кредити і позичені кошти 0 10,8 10,8 –

5. Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел
для формування запасів і витрат [3+4] -1059,5 -1011,9 47,6 95,5

6. Короткострокові кредити і

позики 8745,7 8257,2 – 488,5 94,4

7. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат [5+6]
7686,2 7245,3 – 440,9 94,3

8. Величина запасів 3452,4 2237,7 – 1214,7 64,8

9. Надлишок (недолік) власних оборотних коштів [3-8] -4511,9 -3260,4
1251,5 72,3

10.Надлишок (недолік) власних оборотних коштів і довгострокових
позикових засобів для формування запасів і витрат [5-8] -4511,9 -3249,6
1262,3 72

11.Надлишок (недолік) загальної величини основних джерел формування
запасів [7-8] 4233,8 5007,6 773,8 118,3

Як показують дані табл. 3.7., на підприємстві хитливий стан і на початку
і наприкінці 2004 року. Такий висновок зроблений на підставі наступних
даних:

– запаси і витрати не покриваються власними оборотними коштами, більш
того підприємство взагалі їх не має. Фінансова стійкість може бути
відновлена шляхом обґрунтованого зниження запасів і витрат;

– негативним моментом є незадовільне виконання підприємством зовнішніх
позикових зобов’язань. Довгострокові кредити і позики не залучаються.
Короткострокові зобов’язання надані в звітності кредиторською
заборгованістю, короткостроковим кредитом банку знизилися за
аналізований період тільки на 5 %, тобто організація використовує тільки
позикові засоби для виробничої діяльності.

Виходячи з даних бухгалтерського балансу ВАТ „СКЗ” (додаток 1) були
розраховані коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість (табл.
3.8.).

Таблиця 3.8.

Коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість

ВАТ „СКЗ” за 2004 рік (у частках одиниці)

Показники На початок року На кінець року Зміна

(+, -)

1. Коефіцієнт капіталізації

10 9,5 -0,5

2. Коефіцієнт забезпечення власними джерелами фінансування

– 0,11 – 0,11 0

3. Коефіцієнт фінансової незалежності

0,09 0,095 +0,005

4. Коефіцієнт автономії (фінансування)

0,1 0,11 +0,01

Динаміка коефіцієнта (К 1) капіталізації свідчить про далеко не достатню
фінансову стійкість підприємства, тому що для цього необхідно, щоб цей
коефіцієнт був не вище одиниці. На величину цього показника впливають
наступні фактори: висока оборотність, стабільний попит на реалізовану
продукцію. Однак коефіцієнт капіталізації дасть лише загальну оцінку
фінансової стійкості. Цей показник необхідно розглядати в ув’язанні з
коефіцієнтом забезпеченості власними засобами (К 2). Він показує, у
якому ступені матеріальні запаси мають джерелом покриття власні оборотні
кошти. Як показують дані табл. 3.8., на аналізованому підприємстві цей
коефіцієнт має негативне значення, оскільки власних оборотних коштів у
підприємства немає.

Значення коефіцієнта фінансової незалежності (К 3) нижче критичного
значення в 5 разів що свідчить про далеко не сприятливу фінансову
ситуацію, тобто власникам належить 10 % вартості майна. Цей висновок
підтверджує і значення коефіцієнта автономії (К 4).

Аналіз ділової активності підприємства дозволяє виявити наскільки
ефективно воно використовує свої засоби (табл. 3.9.).

Для більш детального проведення аналізу ділової активності введемо
наступні позначення:

– середньооблікова чисельність працівників;

– середня за період вартість оборотних активів;

– середній за період підсумок балансу;

– середня за період величина оборотних активів;

– середня за період величина запасів;

– середня за період дебіторська заборгованість;

– середня за період кредиторська заборгованість;

– середня за період величина власного капіталу.

Таблиця 3.9.

Розрахунок показників ділової активності ВАТ „СКЗ”

Показник 2004 рік 2003 рік

Виторг від реалізації, тис. грн. V = 65425,2 V = 15087,1

Чистий прибуток, тис. грн. Рч=607,9 Рч= – 544,5

Продуктивність праці

Фондовіддача виробничих фондів

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу

Повний коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів

Середній термін оборотності дебіторської заборгованості

Середній термін обороту матеріальних засобів

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Середня тривалість обороту кредиторської заборгованості

Оборотність власного капіталу

Тривалість операційного циклу

Тривалість фінансового циклу

Ділову активність підприємства „СКЗ” характеризують наступні показники:

– чистий прибуток збільшився і склав на 01.01.2005р. 607,9 тис. грн., що
вище цього ж показника за 2003 рік на 1152,4 тис. грн.;

– продуктивність праці збільшилася на 37,09 у порівнянні з 2003 роком,
за рахунок збільшення виторгу від реалізації на 50338,1 тис. грн.;

– фондовіддача виробничих фондів також збільшилася і склала на
01.01.05р. 35,25 грн. на 1 грн. устаткування, що вище цього ж показника
за 2003 рік на 27,2 грн. Період оборотності всього капіталу склав 52
дня, тобто він скоротився в порівнянні з минулим роком у 3 рази. Це
означає, що на підприємстві повільніше відбувався в 2003 році повний
цикл звертання, що приносить прибуток;

– оборотність оборотних коштів у 2004 році склала 8,76 оборотів у рік
або відповідно 41,6 дня. Оборотність збільшилася на 5,84 обороту або на
20,9 дня, тобто на підприємстві підвищилася ефективність використання
оборотних активів;

– оборотність запасів на 01.01.05 р. збільшилася і склала 23 обороти в
рік або відповідно 15,9 днів. Період оборотності запасів знизився на 28
днів у порівнянні з минулим роком, тобто збільшилася можливість
погашення боргів;

– оборотність власного капіталу підприємства виросла за рік на 77
оборотів і склала на 01.01.05р. 97,23 обороти в рік, що складає 3,7 дні.
Це обґрунтовано тим, що підприємство має малу суму власного капіталу;

– оборотність дебіторської заборгованості збільшилася в 2004 р. і склала
16,8 оборотів у рік, що більше в порівнянні з минулим роком на 11,57
обороти. Період погашення дебіторської заборгованості склав під кінець
року 21,8 дня, що менше в порівнянні з минулим роком на 47,1 дня. Це
свідчить про скорочення обсягу комерційного кредиту наданого своїм
покупцям і ін. дебіторам;

– оборотність кредиторської заборгованості склала на 01.01.05 р. 27,6
оборотів у рік. Період погашення кредиторської заборгованості знизився
на 23,2 дні і склав на кінець 2004 року 13,2 днів. Але кредиторська
заборгованість на кінець року перевищила дебіторську заборгованість, що
свідчить про те що підприємство тимчасово залучає в оборот засобів
більше, ніж відволікає з обороту;

– тривалість операційного циклу знизилася за рік на 75,1 днів і склала
на 01.01.05 р. 37,7 дня, що позитивно характеризує фінансову діяльність
підприємства по скороченню грошових ресурсів, що знаходяться в
матеріальних засобах і дебіторській заборгованості;

– тривалість фінансового циклу також знизилася за рік на 48,9 днів і
склала в 2004 році 24,5 днів, це час, протягом якого фінансові ресурси
відвернені з обороту.

Далі за допомогою даних “Звіту про фінансові результати” (додаток 2)
проаналізуємо динаміку рентабельності продажів, рентабельність власних
засобів, виробничих фондів, фінансових вкладень, перманентних засобів
(табл. 3.10.)

Економічна рентабельність склала за звітний рік 16,9 % і зросла в
порівнянні з минулим роком на 33,5%, тобто збільшився прибуток який
одержують у розрахунку на гривню свого майна.

Таблиця 3.10.

Показники рентабельності

Найменування показника На кінець

2004 р. На кінець

2003 р.

1. Рентабельність продажів

3,71% – 3,76%

2. Рентабельність власного капіталу

20,8% – 20,92%

3. Економічна рентабельність

16,90% – 16,60%

4. Фондорентабельність

23,32% – 22,08%

5. Рентабельність основної діяльності

5,06% – 4,97%

6. Рентабельність перманентного капіталу

20,8% – 20,92%

Економічна рентабельність підвищується при незмінній рентабельності
продажів і росту обсягу реалізації, що випереджає збільшенні вартості
активів, тобто прискорення оборотності активу. І, навпаки, при незмінної
ресурсовіддачи рентабельність активів може рости за рахунок росту
рентабельності продажів.

Рентабельність продажів можна нарощувати шляхом підвищення цін або
зниженням витрат, однак ці способи недостатньо надійні в нинішніх
умовах. Політика зміцнення фінансового стану полягає в тому, щоб
збільшувати реалізацію тієї продукції, необхідність якої визначена
шляхом поліпшення ринкової кон’юнктури.

Рентабельність власного капіталу склала на 01.01.2005р. 20,8%,
зменшилася ефективність використання власного капіталу на 0,11% у
порівнянні з 2003 роком.

Для проведення аналізу руху грошових коштів ВАТ „СКЗ” складена табл.
3.11., дані якої дозволяють провести дослідження джерел і напрямків
витрат коштів підприємства в 2004 році. Сума всіх надходжень засобів
складає 100%, а кожна позиція виражається в процентному відношенні до
суми джерел коштів.

Таблиця 3.11.

Аналіз надходжень і використання фінансових ресурсів

ВАТ „СКЗ” за 2004 рік

Показник Абсолютна величина, тис. грн. Частка від суми всіх джерел
коштів, %

1. Надходження і джерела коштів

Виторг від реалізації товарів, робіт, послуг 65425,2 99,8

Реалізація основних засобів і іншого майна – –

Аванси отримані від покупців – –

Бюджетні асигнування й інші цільові фінансування – –

Кредити, позики – –

Дивіденди, відсотки по фінансових вкладеннях – –

Інші надходження 130,3 0,2

Усього надходжень коштів 65555,5 100,00

2. Використання коштів

Оплата придбаних товарів, робіт, послуг 60851,3 92,8

Оплата праці 950,1 1,4

Відрахування на соціальні заходи 371,3 0,6

Видача підзвітних сум

Фінансові вкладення

Виплата дивідендів, відсотків 143 0,2

Розрахунки з бюджетом 313,5 0,5

Оплата відсотків по кредитах, позикам 127 0,2

Інші виплати, перерахування 2809,4 4,3

Разом використано коштів 65565,6 100,01

3. Дефіцит коштів – 10,1

Проведений аналіз надходжень і використання грошових коштів показує, що:

– основним джерелом припливу коштів підприємства був виторг від
реалізації товарів, робіт і послуг. Його питома вага склала 99,8 % від
суми всіх надходжень;

– серед напрямків по витраті отриманих засобів значну частку має оплата
придбаних товарів, робіт і послуг.

Негативним моментом у руху грошових коштів є перевищення відтоку засобів
над їхнім припливом на 10,1 тис. грн., це знижує фінансову стабільність
підприємства.

Отже, проведений аналіз фінансової діяльності ВАТ „СКЗ” дозволяє оцінити
стан структури балансу підприємства як незадовільний, тобто з великим
рівнем фінансового ризику і неплатоспроможності.

За звітний період структура активів знизилася на 477,4 тис. грн. або на
4,9 %. Це відбулося за рахунок зменшення запасів на 35 % і найбільш
ліквідних активів на 8,5 %. На базі цього відбулося збільшення
дебіторської заборгованості на 4,3 %, у порівнянні з даними за 2003 рік.
Пасивна частина балансу характеризується переважною питомою вагою
позикових джерел засобів, їхня частка в загальному обсязі знизилася
протягом року на 0,7 % і складає 90,3 %. Частка власних засобів в
обороті відповідно збільшилася на 0,7 %. Частка кредиторської
заборгованості збільшилася на 2,3 % і склала 26,4 %. У цілому
спостерігається дуже низька автономія капіталу підприємства (питома вага
власного капіталу – 18 %) і високий ступінь використання позикових
засобів – 82 %.

Отже фінансова діяльність ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод” полягає
в визначені поточних фінансових потреб, тобто в забезпеченні фінансовими
ресурсами безперервність операційної діяльності. Свої вільні кошти
підприємство направляє на розширення обсягів виробництва і виконаних
робіт, що досить доцільно поки не досягнута гранична межа цих
показників.

4. Обґрунтування пропозицій по удосконаленню системи обліку на
підприємстві

4.1. Автоматизація облікового процесу

Обліковий процес в умовах використання АРМ бухгалтера організується як
ланцюжок взаємопов’язаних робочих місць, у яку включаються робочі місця
бухгалтера й інших працівників, зв’язаних з організацією бухгалтерського
обліку.

Технологія організації обліку в умовах АРМ бухгалтера містить 3 етапи:

підготовка інформації і обробка в бухгалтерії;

систематизація і узагальнення облікової інформації на рахунках по видах
ресурсів, її контроль і аналіз;

формування інформації для подальшого використання в керуванні
підприємством.

На першому етапі варто врахувати:

технічні, економічні й організаційні характеристики підприємства;

системи обліку, обсяг первинної інформації, територіальне розміщення
місць збору й обробки первинної інформації;

технічні характеристики АРМ бухгалтера, технологічні операції, що
реалізуються на АРМ інших інформаційними системами підприємства.

На другому і третьому етапах з отриманих технологічних операцій
формуються технологічні ланцюжки, тобто установлюються визначені
послідовності їхнього виконання. При цьому варто врахувати, що:

набір технологічних ланцюжків якісно неоднорідний;

оптимальність технологічного забезпечення допускає мінімальна кількість
технологій, що реалізують усі необхідні умови збору, документування і
підготовки даних;

усі технологічні ланцюжки повинні бути спрямовані на єдиний набір
необхідних елементів технічного, інформаційного й організаційного
забезпечення.

При визначенні послідовності технологічних операцій необхідно
використовувати наступні принципи:

технологічна операція збору первинної інформації повинна бути першої в
ланцюжку;

первинну інформацію варто реєструвати на носії;

кожному первинному носієві визначається шлях реєстрації первинної
інформації;

первинний носій повинний бути першим в АРМ бухгалтера.

Здійснення організаційно-методологічних функцій бухгалтерського обліку в
умовах функціонування автоматизованої системи обробки інформації
припускає виконання наступних робіт:

розробка і впровадження заходів, спрямованих на поліпшення організації і
подальше удосконалювання бухгалтерського обліку;

методичне керівництво і контроль за діяльністю посадових осіб
структурних підрозділів, зв’язаних з організацією і веденням обліку;

методичний посібник з організації і ведення бухгалтерського обліку у
виробничих (структурних) одиницях підприємства;

методичний посібник з організації внутрішньогосподарського обліку в
межах підприємства;

контроль за дотриманням термінів надання інформації відповідними
структурними підрозділами;

методичне керівництво організацією внутрішнього аудита як по виробничих
підрозділах так і в цілому по підприємству;

організація підготовки інвентаризації і її проведення у встановленому
порядку;

методичний посібник з організації моделювання даних з метою прийняття
управлінських рішень;

методичний посібник з організації аналізу фінансово-господарської
діяльності підприємства в цілому й окремих структурних підрозділах.

В умовах функціонування автоматизованої системи обробки облікової
інформації працівники бухгалтерії виконують наступні роботи, зв’язані зі
здійсненням інформаційних функцій бухгалтерського обліку:

збір, реєстрація і передача вихідних даних по первинному обліку
зроблених господарських операцій, оформлених бухгалтерським апаратом;

участь у зборі, реєстрації і передачі даних по первинному обліку
господарських операцій, чинених і оформлюваних в окремих підрозділах
підприємства;

аналіз і коректування первинної інформації;

підготовка і коректування нормативно-довідкової інформації на машинних
носіях;

автоматизований контроль введеної інформації;

одержання інформації в регламентному і нерегламентному режимах;

контроль і аудит на предмет повноти і вірогідності отриманої інформації;

виявлення помилок і неточностей в обліковій інформації і її
коректуванні;

аудит правильності складання періодичної і річної звітності;

видача працівникам підприємства довідок і роз’яснень по розрахунках і
господарських операціях на основі наявного інформаційного фонду системи
обліку, контролю й аудита;

відображення інформації для архівного збереження.

Можливим напрямком удосконалювання цих проблем є впровадження
автоматизації первинного обліку і процесу збору інформації.

Сучасні засоби обчислювальної техніки, включаючи пристрою збору, виміру,
реєстрації, передачі, нагромадження інформації в ринкових умовах,
дозволяють автоматично одержати всю первинну інформацію про господарські
операції, що відбуваються, процесах і явищах.

На сучасному етапі з’явилися умови для автоматичного сприйняття і
реєстрації первинних даних на ЕОМ, що забезпечують швидке введення
первинної інформації й обробку її на великих швидкостях.

Маються різні шляхи удосконалювання організації первинного обліку з
використанням ЕОМ.

Це, наприклад: скорочення і вилучення з первинних документів постійних
показників і запис їх у пам’ять ЕОМ; скорочення загального обсягу
первинної інформації за рахунок виключення з неї умовно-постійної
інформації; заміна більшості звичайних паперових первинних документів
машинними носіями інформації.

В даний час обробка первинної облікової документації ведеться в ручну.

Однак ведення первинного обліку можна робити за допомогою програми
фірми «1С – Бухгалтерія» версії 7.7. «Підприємство».

При цьому підприємство має можливість вільно експериментувати з різними
звітами і формами документів.

Програмний пошук по журналах проводок за будь-який період часу
представляє широкі можливості для вибірки потрібних записів і тих або
інших господарських операціях, і набагато ефективніше мати всю облікову
інформацію в машинному виді, щоб оперативно одержувати ті дані, що
необхідні і зокрема для визначення як фактично понесених прибуток, так і
для проведення прогнозованих розрахунків по ефективності і
перспективності того або іншого товару.

Конфігурація даної програми набудована на інтегроване ведення обліку,
при цьому вона має:

єдину базу даних і систему діючої нормативно-довідкової інформації;

автоматичне відображення товарно-складських операцій;

розрахунку зарплати з відображенням інформації в бухгалтерському обліку;

формування звіту про прибутки і збитки за результатами діяльності.

Особливостями пропонованої конфігурації є наявність моделі обліку:

валових витрат і валових доходів, що дає можливість бухгалтерові
вибрати найбільш зручна і звичну для нього модель;

ПДВ, що усуває можливість виникнення погрішностей при різних схемах
обчислення ПДВ;

списання товарно-матеріальних цінностей;

товарно-матеріальних цінностей у розрізі партій з повним контролем при
операціях приходу, відвантаження, повернення і списання;

облік і контроль виписки податкових накладних, формування книг обліку
продажів і придбання товарів (робіт, послуг);

розрахунок заробітної плати, що враховує усі види оплати праці (по
ставках, погодинна, відрядна) і їхньої комбінації (по ставках +
відрядна, погодинна + відрядна, т.п.);

автоматичний розрахунок лікарняних і відпусток, з огляду на середню
заробітну плату за попередні місяці;

Контроль балансу робочого часу;

Мінімальні вимоги до комп’ютера і програмного забезпечення:

операційна система Microsoft Windows 95/98, Microsoft Windows NT 4.0 (з
виправленнями (3 сервіс пак)), Windows 2000 (з виправленнями);

установлена версія системи «1С:Підприємство» (необхідні компоненти
«Бухгалтерський облік», «Оперативний облік», «Розрахунок»;

комп’ютер на базі процесора Intel Pentium-166 і вище (рекомендоване
Pentium – 233 і вище) можливе використання «клонів» з відповідними
технічними характеристиками;

оперативна пам’ять 64 Мбайт і більш;

твердий диск обсягом не менш 2,5 гб (для установки необхідно близько 500
Мбайт);

друкувальний пристрій;

VGA-сумісний монітор (рекомендований SVGA).

Побудова обліку в програмі «1C Бухгалтерія» приведено в схемі 4.1.

4.2. Вдосконалення фінансової і облікової політики

Підприємство в умовах високої інфляції й існуючої податкової політики
держави може мати різні інтереси в питаннях формування і використання
прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення
майна й обсягів продажів (виторгу від реалізації). Однак усі ці аспекти
діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому й
управлінському типах обліку, піддаються керуванню за допомогою методів,
напрацьованих світовою практикою, сукупність яких і складає систему
керування фінансами.

Відомо, що в сьогоднішніх умовах для більшості підприємств характерна
реактивна форма керування фінансами, тобто прийняття управлінських
рішень як реакції на поточні проблеми, або так називане “латання дір”.
Така форма керування породжує ряд протиріч: між інтересами підприємства
і фіскальних інтересів держави; ціною грошей і рентабельністю
виробництва; рентабельністю власного виробництва і рентабельністю
фінансових ринків; інтересами виробництва і фінансової служби і т.д.

Однієї з задач реформи підприємства є перехід до керування фінансами на
основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки
стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам,
і пошуку шляхів їхнього досягнення. Результати діяльності будь-якого
підприємства цікавлять як зовнішніх ринкових агентів (у першу чергу
інвесторів, кредиторів, акціонерів, споживачів і виробників), так і
внутрішніх (керівників підприємства, працівників
адміністративно-управлінських структурних підрозділів, працівників
виробничих підрозділів).

При проведенні реформи підприємства стратегічними задачами розробки
фінансової політики підприємства є:

– максимізація прибутку підприємства;

– оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його
фінансової стійкості;

– досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для
власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;

– забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

– створення ефективного механізму керування підприємством;

– використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових
засобів.

У рамках цих задач рекомендується виконати наступні заходи щодо ряду
напрямків в області керування фінансами:

– проведення ринкової оцінки активів;

– проведення реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет;

– розробка заходів для зниження негрошових форм розрахунків;

– проведення аналізу положення підприємства на ринку і вироблення
стратегії розвитку підприємства;

– проведення інвентаризації майна і здійснення реструктуризації
майнового комплексу підприємства.

До основних напрямків розробки фінансової політики підприємства
відносяться:

– аналіз фінансово-економічного стану підприємства;

– розробка облікової і податкової політики;

– вироблення кредитної політики підприємства;

– керування оборотними коштами, кредиторською і дебіторською
заборгованістю;

– керування витратами, включаючи вибір амортизаційної політики.

Значення аналізу фінансово-економічного стану підприємства важко
переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка
фінансової політики підприємства. Аналіз спирається на показники
квартальної і річної бухгалтерської звітності. Попередній аналіз
здійснюється перед складанням бухгалтерської і фінансової звітності,
коли ще мається можливість змінити ряд статей балансу, а також для
складання пояснювальної записки до річного звіту. На основі даних
підсумкового аналізу фінансово-економічного стану здійснюється
вироблення майже всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від
того, наскільки якісно він проведений, залежить ефективність прийнятих
управлінських рішень. Якість самого фінансового аналізу залежить від
застосовуваної методики, вірогідності даних бухгалтерської звітності, а
також від компетентності особи, що приймає управлінське рішення в
області фінансової політики.

Розробка облікової політики як системи методів і прийомів ведення
бухгалтерського обліку обов’язкового для всіх підприємств відповідно до
Положення бухгалтерського обліку “Облікова політика підприємства”.

У зв’язку з цим доцільно на підставі проведеного аналізу
фінансово-економічного стану прорахувати варіанти тих або інших положень
облікової політики, оскільки від прийнятих у цій частині рішень прямо
залежить кількість і суми податків, що перелічуються, у бюджет і
позабюджетні фонди, структури балансу, значення ряду ключових
фінансово-економічних показників.

При визначенні облікової політики у підприємства існує вибір, що
стосується, головним чином, методів списання сировини і матеріалів
виробництва, варіантів списання малоцінних предметів, методів оцінки
незавершеного виробництва, можливості застосування прискореної
амортизації, варіанти формування ремонтних і страхових фондів і т.д.

Найбільший ефект оптимізації облікової політики дає на етапі
маркетингових досліджень конкретних видів продукції, планування нових
виробництв і ділянок, технологічних схем і створення нових структур.

З метою вироблення кредитної політики підприємства рекомендується
провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних
і позикових засобів.

На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність
власних оборотних коштів або про їхній недолік. В останньому випадку
приймається рішення про залучення позикових засобів, прораховується
ефективність різних варіантів.

В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності
власних засобів, тому що рентабельність власного капіталу підвищується в
результаті того, що ефект вкладення засобів може бути значно вище, ніж
процентна ставка.

Приймаючи рішення про залучення позикових засобів, підприємству доцільно
скласти план їхнього повернення, розрахувати за період кредиту процентну
ставку і визначити суми відсотків по даному кредитному договорі, а також
джерела їхньої виплати з урахуванням порядку й умов оподаткування
прибутку. Варто також враховувати порядок оподатковування курсових
різниць у тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.

Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі висновки і
витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування,
так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему
забезпечення їхнього погашення з обліком усіх можливих джерел одержання
підприємством засобів. Фінансовій службі підприємства рекомендується:

– розрахувати потребу в позикових засобах (при її відсутності – можливу
вигоду від залучення);

– правильно вибрати кредитну організацію (з огляду на наявність
ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку – складним
відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі,
репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);

– скласти план погашення позикових засобів і розрахунків процентної суми
з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.

Керування оборотними коштами (грошовими), дебіторською заборгованістю,
кредиторською заборгованістю, нарахуваннями і іншими засобами
короткострокового фінансування (крім виробничих запасів), а також
рішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на
цьому напрямку найбільше яскраво виявляється основна проблема керування
фінансами: вибір між рентабельністю й імовірністю неплатоспроможності
(вартість активів підприємства стає менше його кредиторської
заборгованості).

У результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської
заборгованості з обліком їхніх нормативних значень рекомендується
провести наступні заходи:

– ухвалення рішення про заміну негрошових форм розрахунків;

– розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах у
бюджет і позабюджетні фонди.

З метою керування витратами і вибору амортизаційної політики
рекомендується використовувати дані фінансово-економічного аналізу, що
дають первісне представлення про рівень витрат підприємства, а також
рівня рентабельності. При розробці облікової політики підприємства
рекомендується вибрати такі методи калькулювання собівартості, що
забезпечують найбільш наочне представлення про структуру витрат
виробництва, рівні постійних і перемінних витрат, частки комерційних
витрат.

Економічним службам необхідно періодично проводити аналіз структури
витрат виробництва, роблячи порівняння з різного роду базовими даними і
вивчаючи природу відхилень від них.

При розробці облікової політики службам, що здійснюють планування
діяльності підприємства, разом з бухгалтерією варто правильно вибрати
базу для розподілу непрямих витрат між об’єктами калькулювання або
вибрати метод віднесення непрямих витрат на собівартість реалізованої
продукції.

З метою створення передумов для ефективної аналітичної роботи і
підвищення якості прийнятих фінансово-економічних рішень чітко визначити
й організувати роздільний управлінський облік витрат по наступних
групах:

– перемінні витрати, що зростають або зменшуються пропорційно обсягу
виробництва. Ці витрати на закупівлю товарів, споживання електроенергії,
транспортні витрати, торгівельно-комісійні й інші витрати;

– постійні витрати, зміна яких не зв’язана безпосередньо зі зміною
обсягу виробництва. До таких витрат відносяться амортизаційні
відрахування, відсотки за кредит, орендна плата, витрати на зміст
апарата керування, адміністративні витрати й ін.;

– змішані витрати, що складаються з постійної і зміною частини. До таких
витрат відносяться, наприклад, витрати на поточний ремонт устаткування,
поштові і телеграфні витрати, витрати на навчання персоналу й ін.

Варто провести визначену границю між перемінними і постійними витратами
досить складно. Наприклад, у витратах на електроенергію може бути як
перемінна складова, що безпосередньо залежить від обсягів виробництва,
так і постійна, зв’язана, наприклад, з висвітленням приміщень, роботою
охоронних систем, комп’ютерних мереж і т.п. У всіх випадках керівництву
підприємства доцільно прагнути до такої організації обліку, при нагоді
рішення цієї проблеми на підприємстві виникнуть умови для проведення
заглибленого операційного аналізу (аналіз беззбитковості,
функціонально-вартісний аналіз і функціонально-вартісний аналіз на
майбутні періоди).

Велику роль при формуванні фінансової політики підприємства грає вибір
амортизаційної політики. Підприємство може застосувати метод прискореної
амортизації, збільшуючи тим самим витрати, зробити переоцінку основних
фондів з урахуванням ринкової вартості або по коефіцієнтах, що
рекомендуються, що знову вплине на витрати виробництва, а, отже, на
рівні позареалізаційних витрат. Крім того, сума амортизації впливає і на
оподатковуваний прибуток підприємства.

Інформаційною базою для розрахунків по визначенню вищезгаданих груп
витрат і розробці фінансової політики є бухгалтерські відомості по
обліку витрат, журнали-ордера, звіти структурних підрозділів.

ВИСНОВКИ

В процесі роботи над темою дослідження були вивчені теоретичні аспекти
формування фінансової звітності, розглянуто призначення та склад
фінансової звітності підприємства, та дана характеристика кожної форми
звітності. Практична частина дипломної роботи містить коротку
характеристику підприємства ВАТ „Слов’янський комбікормовий завод”, а
також тут була дана оцінка системи обліку аналізуємого підприємства і
проаналізований порядок складання бухгалтерського балансу, звіту про
фінансові результати, звіту про рух грошових коштів і звіту про власний
капітал. Для вивчення порядку складання фінансової звітності на
підприємстві був використаний умовний приклад, який включає основні
характерні операції, зв’язані з діяльністю ВАТ „СКЗ”. В третій частині
розглянуті методологічні та практичні аспекти аналізу фінансового стану
підприємства на базі фінансової звітності ВАТ „Слов’янський
комбікормовий завод”.

При оцінці системи обліку на підприємстві були вивчені облікова
політика, методи ведення бухгалтерського обліку і методика складання
звітності, що відповідають чинному законодавству і П(С)БО.

Основним джерелом для аналізу фінансового стану послужив бухгалтерський
баланс підприємства і звіт про фінансові результати..

Аналіз містив у собі наступні етапи:

аналіз фінансової структури балансу;

горизонтальний і вертикальний аналіз;

розрахунок показників.

Аналіз фінансового стану починався з його загальної оцінки за даними
балансу шляхом складання згрупованого нетто (активу) і балансу для
визначення кредитоспроможності і ліквідності підприємства. Отриманий
результат показав реальну вартість майна підприємства. Реальна оцінка
активів і пасивів підприємства необхідна, насамперед, банкові для
впевненості в кредитоспроможності підприємства, а також підприємствам,
що вступають в економічні відносини. Перегруповування статей в активі
проводилася по ступені зменшення ліквідності активів, у пасиві – по
ступені збільшення термінів погашення зобов’язань.

Найбільш загальне представлення про зміни в структурі засобів і їхніх
джерел було отримано за допомогою вертикального і горизонтального
аналізу. Вертикальний аналіз показав структуру засобів підприємства і
їхніх джерел у відносних показниках, тому що вони деякою мірою
згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно
спотворювати абсолютні показники і тим самим утрудняти їхнє зіставлення
в динаміку. При горизонтальному аналізі абсолютні показники доповнюються
відносними темпами росту (зниження), що дозволяє аналізувати не тільки
зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнє значення.

У структурі активів можна виділити наступні „сигнальні” статті:

Основні засоби (залишкова вартість) – значення статті в 2004 і 2003
роках зросло в порівнянні з 2002 у середньому на 1 000 000 у результаті
придбання, що не можна розглядати як негативне явище.

Виробничі запаси – у 2003 році спостерігається ріст даної статті активу
в порівнянні з 2002, а в 2004 відбулося невелике зниження. У цілому,
можна охарактеризувати даний стан ростом обсягу виробництва.

Товари – у 2003 році обсяг запасів товарів збільшився на 1 400 000 грн.
У порівнянні з 2002 роком, а в 2004 році – знизився на 400 000 грн., це
говорить про збільшення торговельної діяльності.

Дебіторська заборгованість за реалізовані товари – спостерігається
тенденція росту в 2004 році, як у порівнянні з 2003 на 100 000 грн., так
і в порівнянні з 2002 роком – на 1 400 000 грн. Ріст обумовлений,
насамперед, збільшенням обсягу продажів, а не зниження відсотка оплати
покупцями придбаної продукції, хоча керівництву необхідно прагнути до
зниження дебіторської заборгованості і не допускати переходу її в ранг
безнадійної.

У цілому активи підприємства зросли, і негативним явищем можна назвати
збільшення дебіторської заборгованості, що знижує рівень
платоспроможності підприємства.

У структурі зобов’язань можна виділити наступні «сигнальні» статті:

Короткострокові кредити банків – у 2003 році значення статті різко
збільшилося в порівнянні з 2002 роком, у зв’язку з залученням позикових
засобів підприємством для придбання виробничих запасів і товарів для
реалізації;

у 2004 році відбулося зниження цього показника, оскільки і рівень
виробничих запасів і товарів у 2004 році знизився в порівнянні з 2003
роком.

Векселі видані і Кредиторська заборгованість за товари, роботи і
послуги – ці статті в 2003 і 2004 роках були майже рівними, а от у
порівнянні з 2002 роком зросли в середньому: векселя – на 700 000 грн.,
кредиторська заборгованість на 1 400 000 грн., що є негативним чинником,
оскільки підприємство свої поточні витрати не може покрити власними
засобами і залучає них.

Загалом, у структурі зобов’язань відбулося збільшення короткострокових
зобов’язань, що в сукупності з великою дебіторською заборгованістю
підприємства підвищує ризик неплатоспроможності підприємства, із усіма
негативними наслідками.

Як захід для удосконалювання процедури складання бухгалтерського
балансу, а також усієї системи обліку запропоновано автоматизувати
робочі місця бухгалтерів і застосування пакета програм „1С
Бухгалтерія”. Бухгалтерський облік бухгалтерська інформація в умовах
автоматизованої обробки інформації використовується набагато ширше, ніж
при ручній обробці даних.

Функції АРМБ полягають у виконанні наступних обліково-контрольних
операцій:

– автоматизація документування первинної інформації;

– оперативне керування, контроль за наявністю і рухом матеріальних
коштів;

– можливість автоматизованого складання форм фінансової звітності;

– видача необхідної інформації до друку або на екран дисплея по запиті.

Також у цій главі роботи представлені рекомендації з розробки фінансової
політики ВАТ „СКЗ”:

– розробка облікової і податкової політики;

– вироблення кредитної політики підприємства;

– керування оборотними коштами, кредиторською і дебіторською
заборгованістю;

– керування витратами, включаючи вибір амортизаційної політики;

При визначенні облікової політики у підприємства існує вибір, що
стосується, головним чином, методів списання сировини і матеріалів
виробництва, варіантів списання малоцінних предметів, методів оцінки
незавершеного виробництва, можливості застосування прискореної
амортизації, варіанти формування ремонтних і страхових фондів і т.д.

На підставі цих даних підприємство буде вирішувати питання про
достатність власних оборотних коштів або про їхній недолік. В останньому
випадку приймається рішення про залучення позикових засобів,
прораховується ефективність різних варіантів.

Керування оборотними коштами, дебіторською заборгованістю, кредиторською
заборгованістю, нарахуваннями й іншими засобами короткострокового
фінансування (крім виробничих запасів), а також рішення питань по цих
проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямку найбільше
яскраво виявляється основна проблема керування фінансами: вибір між
рентабельністю й імовірністю неплатоспроможності (вартість активів
підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).

З метою керування витратами і вибору амортизаційної політики
рекомендується використовувати дані фінансово-економічного аналізу, що
дають первісне представлення про рівень витрат підприємства, а також
рівня рентабельності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” № 996-
XIV від 16.07.99.

Закон України “Про податок на додану вартість” затверджений 26.08.98
№992-32.

Закон України від 28.12.1994 р.№334/94-ВР “Про прибуток підприємств”.

Закон України “ Про підприємництво” від 7 лютого 1991р.

План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій
затверджений Міністерством фінансів України №291 від 30.11.99.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” затверджений
наказом Міністерства фінансів України №87 від 30.03.99.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові
результати.” №92 від 27.04.2000 р.;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доход», затверджене
Міністерством фінансів України від 28.07.2000 р. № 181

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрата», затверджене
Міністерством фінансів України від 29.08.2000 р. № 183

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку і твердженні типових форм первинного обліку” №352 від 29.12.95р.;

Інструкція застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,
капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій
та інші нормативні документи №291 від 30.11.99р;

Баканів М.І, Шеремет А.Д. “Теорія економічного аналізу”-М.: Фінанси і
статистика, 2000.-416с.

Бірюкова И.ДО, Кодрянський А.В. “Бухгалтерський облік в Україні”-К.:
2003р.-265с.

Бутинець Ф.Ф. “Теорія бухгалтерського обліку”- 2-і вид. К.: Тов-во
“Знання”,2000р.- 640с.

Богатко А.Н. “Основи економічного аналізу,”-М.: Фінанси і статистика,
1997.-363с.

Богдановська Л.А, Віногоров Г.Г. “Методи фінансового аналізу”.-Мінськ:
Шк.,1997-363с.

Грабова Н.Н, Добровський.М. “Бухгалтерський облік у виробничих і
торговельних підприємствах 2000”-К. “А.С.К.”: 2001р.-624с.

Журавльов В.В. Савруков Н.Т. “Аналіз господарсько-фінансової
діяльності”-Чебоксари:, 1999.-135с.

Івахненко В.М. “Курс економічного аналізу”-К.: 1998р.- 315с.

Завгородній В.П. “Бухгалтерський облік, контроль і аудит у системі
керування підприємством”-К.: Видавництво Бліц-інформ, 2002-829с.

Завгородній В.П. “Бухгалтерський облік в Україні”-4-і
вид.К.:А.С.К.2001р.-848с.

Завгородній В.П, Сопко В.В. “Організація бухгалтерського обліку,
економічного контролю й аналізу”-К.:КНЕУ, 2000р.

Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу
й аудита.-К.: “А.С.К.” 2001.-763с.

Калина А.В. “Сучасний економічний аналіз і прогнозування” –ДО.: МАУП,
1998.-268с.

Ковальов В.В. “Фінансовий аналіз. Керування капіталом. Вибір інвестицій.
Аналіз звітності”-М.: Фінанси і статистика, 1998.-511с.

Коробов М.Я. Фінансовий економічний аналіз діяльності підприємства”-К.:
Знання, 2000.-378с.

Кривоносий Ю.Г. “Облік основних господарських
операцій”-К.:А.С.К.-2000р.-504с.

Любушин Н.П. “Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства”-М.:
Юнити, 1999.-471с.

Мец В.О. “Економічний аналіз фінансового результату і фінансового стану
підприємства”- К.:КНЕУ,1999-132с.

“Новий бухгалтерський облік в Україні”- Тернопіль:
“Карт-Бланк”,2000р.-288с.

Петрик Е. Коментарі до національних нормативів аудита №1 і
№2.”Бухгалтерський облік і аудит”№4,2003 р.

Лучко М. Ревізія в промисловості. “Бухгалтерський облік і аудит”№6,2004м

Осейко Н.Н. “Бухгалтерський облік за допомогою персонального
комп’ютера”-К., 2002р.-356с.

Осмоловський В.У, Стражев В.О. “Теорія аналізу господарської
діяльності”-Мінськ., 2001-351с.

Панків Д.А. “Бухгалтерський облік і аналіз у закордонних
країнах;-Мінськ., 2000р.-413с.

Партін Г.О. “Бухгалтерський облік:основи теорії і практики” К.: Тов-во
“Знання” 2004р.-245с.

Попович П.Я. “Економічний аналіз і аудит на підприємстві”-Т.: Економічна
думка, 2002.-351с.

Савицька Г.У “Аналіз господарської діяльності підприємства”:5-і
изд.-Мінськ: ТОВ “Нове знання”. 2001р.-688с.

Сопков.У, Завгородній В.П. “Організація бухгалтерського обліку,
контролю й аналізу”-К.:КНЕУ, 2003-260с.

Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський облік на підприємствах України”-К.:А.С.К.,
2001р.-784с.

Фінансовий менеджмент: теорія і практика/ Під.ред. Стояновой Э.С.-5-і
изд. М.: Перспектива 2003р.-657с.

Шеремет А.Д., Негашев Э.В. “Методика фінансового аналізу” –М.: ИНФРА,
1999.-207с.

Шишкін А.К. “Облік, аналіз, аудит на підприємстві”- М.: “Юніті”,
1996.-207с.

Журнал “ Усі про бухгалтерський облік” №32(578), 9 квітня 2004р. с. 34

Д О Д А Т К И

PAGE 3

Первічні документи

Журнали-ордера

Допоміжні і групировочні відомості

Картотека окремих рахунків

Головна книга

Відомості по окремим аналітичним рахункам

Баланс

Фінансова звітність

Вид аналізу

Класифікаційний признак

Зовнішній

Внутрішній

Виконавці і користувачи

Призначення

Загальна оцінка майнового і фінансового стану

Пошук резервів росту прибутку і ефективності діяльності

Власники, участники ринку коштовних бумаг, податкові служби, кредитори,
інвестори і ін.

Управлінський персонал підприємства (керівники і спеціалісти)

Базове інформаційне забеспечення

Бухгалтерська

звітність

Регламентовані і нерегламентовані джерела інформації

Характер наданій інформації

Загальнодоступна аналітична інформація

Деталізована аналітична інформація конфіденційного характеру

Ступінь уніфікації методики аналізу

Достатньо висока можливість уніфікації процедур и алгоритмов

Індивідуальні розробки

Домінуючий часовий аспект аналізу

Ретроспективний і перспективний

Оперативний

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020