.

Облік та аналіз використання трудових ресурсів та фонду оплати праці (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
2124 28121
Скачать документ

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Облік та аналіз використання трудових ресурсів та фонду оплати праці

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ 6

1.1 Огляд літературних джерел 6

1.2 Економічна сутність 8

1.3 Форми і системи оплати праці 11

1.4 Порядок нарахування і виплати заробітної плати 15

1.5 Облік розрахунків із органами соціального страхування 25

2 ОБЛІК ТА ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ
НА ВАТ «СЛОВ’ЯНСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»
30

2.1 Коротка характеристика підприємства 32

2.2 Оцінка системи бухгалтерського обліку на підприємстві 31

2.3 Облік і документальне оформлення розрахунків з трудовими ресурсами
та фондом оплати праці на підприємстві 40

2.4 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці : 48

2.4.1 Організація обліку нарахувань заробітної плати 48

2.4.2 Організація обліку відрахувань із заробітної плати 52

3 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА
ВАТ«СЛОВ’ЯНСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»
55

3.1 Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами 55

3.2Оцінка використання фонду робочого часу 62

3.3Продуктивність праці та її аналіз 67

3.3Аналіз фонду оплати праці 73

4 ОБГРУНТУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ
ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ВАТ «СЛОВ’ЯНСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»
79

4.1 Автоматизація обліку праці та її оплати 79

4.2 Пропозиції щодо поліпшення обліку на підприємстві 85

ВИСНОВКИ
90

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 94

ДОДАТКИ
98

ВСТУП

Виробництво кожної країни і кожної галузі залежить від ряду факторів.
Такими факторами є кадри, труд і оплата праці.

В цілому ефективність виробництва залежить від кваліфікації робітників,
їх використання, що впливає на обсяг і темпи збільшення виробленої
продукції, використання матеріально-технічних засобів.

Використання трудових ресурсів пов’язано зі зміною показника
продуктивності праці. На ріст же продуктивності праці впливає система
оплати праці, тому що вона є стимулюючим фактором для росту кваліфікації
праці, підвищення технічного рівня виконаної роботи.

Все залежить від людей, їх кваліфікації, уміння і бажання працювати. А
заробітна плата є саме тою причиною, що приводить робітника на його
робоче місце.

Темою дипломної роботи є облік та аналіз використання трудових ресурсів
та фонду оплати праці на ВАТ«Слов’янський механічний завод».

Таким чином, ми бачимо, що актуальність даної дипломної роботи полягає в
тому, що із відомих на сьогоднішній день факторів виробництва одним із
головних, а частіше і основних, який вимагає найбільших затрат, є труд.

Метою дипломної роботи є вивчення ведення обліку та аналізу використання
трудових ресурсів та фонду оплати праці на підприємстві, вивчення
трудових показників підприємства, закріплення і поглиблення знань,
отриманих в процесі навчання, вирішення поставлених задач та логічне їх
обґрунтування.

Реалізація мети потребує формування завдань дослідження. Завданнями
дипломної роботи є:

Обґрунтування актуальності теми дослідження;

Вивчення теоретичних основ обліку та аналізу трудових ресурсів та фонду
оплати праці;

Вивчення нормативно-законодавчих актів;

Здобуття практичного досвіду обліку та аналізу розрахунків по оплаті
праці;

Узагальнення результатів дослідження;

Використання даних первинного фінансового та управлінського обліку,
статистичної звітності та іншої інформації;

Обґрунтування пропозицій щодо поліпшення обліку трудових ресурсів.

Об’єктом дослідження було обрано Відкрите Акціонерне Товариство
«Слов’янський механічний завод», яке займається виготовленням продукції
виробничо-технічного призначення.

Предметом дослідження є трудові ресурси, фонд оплати праці і обліковий
процес.

У першому розділі дипломної роботи розкрито теоретичні основи обліку
трудових ресурсів та фонду оплати праці. В цьому розділі ми зробили
огляд літературних джерел, де порівнюються різні точки зору авторів
відносно обраної теми дослідження. Також ми розглянули економічну
сутність трудових ресурсів, вивчили форми і системи оплати праці,
порядок нарахування виплати заробітної плати та облік розрахунків із
органами соціального страхування.

У другому розділі було розкрито організацію обліку використання трудових
ресурсів та фонду оплати праці на ВАТ «СМЗ». Ми дали коротку
характеристику підприємства, зробили оцінку бухгалтерського обліку
підприємства, вивчили облік і документальне оформлення обліку трудових
ресурсів на підприємстві, провели синтетичний і аналітичний облік
розрахунків по оплаті праці, розглянули організацію обліку нарахувань та
відрахувань.

В третьому розділі був зроблений аналіз використання трудових ресурсів
та фонду оплати на ВАТ«Слов’янський механічний завод».Був розглянутий
аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, зробили оцінку
використання фонду робочого часу, розкрили сутність продуктивності праці
та зробили її аналіз, а також проаналізувати фонд оплати праці.

І нарешті, в четвертому розділі були обґрунтовані пропозиції щодо
удосконалення обліку трудових ресурсів та фонду оплати праці на
ВАТ«Слов’янський механічний завод».Була розглянута автоматизація обліку
праці та її оплати та інші пропозиції щодо поліпшення обліку на
підприємстві.

Аналіз проводиться за 2004?2005 роки.

Джерела інформації для обліку та аналізу розрахунків по оплаті праці
представлені у Додатках.

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ОБЛІКОВА ХАРАКТЕРИ СТИКА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА
ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1 Огляд літературних джерел

Вибрана тема дипломної роботи є дуже актуальною. Трудові ресурси – це
головний ресурс кожного підприємства, а оплата праці робітників – це
ціна трудових ресурсів, діючих у виробничому процесі. Тому велика
кількість літературних джерел розкриває облік використання трудових
ресурсів та фонду оплати праці. Ми виділимо декілька із них.

На нашу думку, Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р №108
[3] найкраще визначає економічні, правові та організаційні засади оплати
праці на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності.
Він включає в себе загальні положення, заключні положення та 3
розділи і державне регулювання оплати праці, договірне регулювання праці
та їх захист. Необхідна інформація викладена чітко і зрозуміло.

Стосовно підручників, слід визначити Грабову Н. М. «Бухгалтерський облік
у виробничих і торговельних підприємствах» [11]. Тема нашого дослідження
в ньому розкрита добре, наведені приклади, зразки документів, основні
бухгалтерські проводки, які використовуються при обліку розрахунків по
оплаті праці. Але облік розрахунків по соціальному страхуванню в ньому
викладено не точно, тому що відбуваються часті зміни у нормативних актах
і в цьому сенсі підручник трохи застарів.

Підручник Ткаченко Н. М. «Бухгалтерський фінансовий облік на
підприємствах України» [27] на наш погляд, не досить вдалий. Хоча
матеріалу відносно даної теми випускної роботи достатньо, він викладений
незрозуміло, в розкиданій формі, але в підручнику досить непогано
розглянуто типову документацію відносно обліку трудових ресурсів.

Також виділимо підручник Завгороднього В. П. «Бухгалтерський облік в
Україні» [15]. В ньому є перелік нормативних документів, які визначають
засади оплати праці працівників. Обрана нами тема дослідження викладена
в ньому коротко і зрозуміло, розглянута автоматизація обліку праці та
його оплати із використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера.

Необхідно згадати підручник Лишиленко О. В. «Бухгалтерський облік»
[22]. Найкраще в ньому розглянуто економічний зміст оплати праці та її
форми. Розкрита сутність типових форм з обліку особового складу
працівників, первинного обліку використання робочого часу, з обліку
розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі. Наведено
велику кількість наочних прикладів, розглянуто 2 варіанти розрахунків по
заробітній платі з працюючими.

На наш погляд, серед усіх підручників з бухгалтерського обліку, що
використовувались для написання даної дипломної роботи, найбільше
розкриває обрану нами тему дослідження підручник Леня В. С. та Гливенко
В. В. «Бухгалтерський облік в Україні, основи та практика» [21]. Це
новий підручник, в ньому наводиться розмір мінімальної заробітної плати
та динаміка прожиткового мінімуму, дуже добре викладені основні поняття,
методики обліку трудових витрат і заробітної плати, розглянутий
автоматизований облік заробітної плати. Тому, якщо порівняти цей
підручник із іншими літературними джерелами, переліченими вище, він є
більш вдалим, точним і зрозумілим, ніж вони.

Серед підручників з аналізу потрібно виділити підручник Савицької Г.В.

«Аналіз господарської діяльності підприємства»[25].Тема нашого
дослідження розкрита в ньому дуже добре. В ньому розглянутий аналіз
забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, аналіз використання
трудових ресурсів, аналіз продуктивності праці, аналіз трудомісткості
продукції, аналіз фонду заробітної плати.

Також виділимо підручник Ковальова В.В. «Фінансовий аналіз» [16]. В
ньому вдало викладена сутність та основні аспекти практичного виконання
аналізу використання трудових ресурсів підприємства. Більш точно і вдало
в ньому розглянутий аналіз використання фонду оплати праці, як правильно
розрахувати абсолютне та відносне відхилення фактичної його величини від
запланованої.

На нашу думку, щоб більш повно розкрити теоретичні та практичні основи
обліку та аналізу трудових ресурсів та фонду оплати праці, необхідно
ознайомитись із першоджерелами, тобто журналами. В них наведені усі
зміни, які відбуваються у нормативних актах.

Наприклад, в журналі «Бухгалтерський облік і аудит №4» [45] дуже добре
розглянута структура і поняття заробітної плати, система організації та
обліку оплати праці, облік операцій по оплаті праці підприємствами, які
використовують рахунки 8 та 9 класів.

Зробивши огляд деяких літературних джерел, ми зробили висновок, що для
того, щоб вдало розкрити облік та аналіз використання трудових ресурсів
та фонду оплати праці, необхідно розглядати не тільки нормативно-правові
акти, а й інші літературні джерела, такі, як підручники, журнали,
газети, порівнюючи різні точки зору відносно обраної теми дослідження.

1.2 Економічна сутність трудових ресурсів

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним
станом, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному
господарстві [9, с.34].

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як
реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і
потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати. Тобто це поняття
спеціально створене та ідеально підходить, як на нашу думку, для
радянської ідеології поголовної примусової зайнятості, проте продовжує
використовуватися і в наш час.

Кількісно трудові ресурси складаються з населення в працездатному віці,
крім непрацюючих інвалідів та пільгових пенсіонерів і працюючих в
економіці країни осіб молодших та старших працездатного віку [26,
с.141].

Поняття «трудові ресурси» ширше, ніж поняття «економічно активне
населення», оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих,
що стаціонарно навчаються.

Реально за поняттям «трудові ресурси» стоїть кількість населення, яке
можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж
«економічно активне населення» – це та реальна частина трудових
ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати.

Оскільки в Конституції України проголошена заборона примусової праці,
поняття «трудові ресурси» поступово втрачає своє економічне значення.
Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби
(в даному випадку – потреби в робочій силі).

Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту частину населення, яку
можна залучити до праці лише насильно. Реальними ж людськими ресурсами
для праці є економічно активне, або трудоактивне населення. Однак, на
нашу думку, і поняття «трудові ресурси» має право на існування оскільки
показує максимально можливу (за екстремальних умов) кількість
трудоактивного населення [9, с.55].

Відміна трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства в тому,
що кожний найманий працівник може відмовитись від пропонованих йому умов
та вимагати змін умов праці і модифікації неприйнятних, з його точки
зору, робіт, перенавчання іншим професіям і спеціальностям або, можливо,
нарешті звільнитися з підприємства по власному бажанню [14,с.105].

На наш погляд, трудові ресурси підприємства – це головний ресурс кожного
підприємства, від якості і ефективності використання котрого багато в
чому залежать результати діяльності підприємства та його
конкурентоспроможність.

Також необхідно зазначити, що облік труда і заробітної плати – один із
найважливіших ділянок роботи, які потребують точних та оперативних
даних, в котрих здійснюється контроль за використанням трудових
ресурсів, відображаються зміни в чисельності робітників та затратах
робочого часу [15, с. 317].

Працівники реалізують право на труд шляхом укладання трудового договору
на підприємстві. Колективний договір укладається з ціллю регулювання
виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження
інтересів працюючих.

Розглянемо поняття трудових відносин. Трудові відносини – це відносини
між роботодавцями та найманими робітниками стосовно умов і оплати праці.
Трудові відносини переважно регулюються договором та будуються на
контрактних печатках.

Трудовий договір – це погодження між робітниками та власником
підприємства або фізичною особою, згідно з котрим робітник зобов’язаний
виконувати роботу, визначену погодженням, а власник зобов’язаний
виплачувати заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для
виконання роботи. Кодексом законів про працю України регулюються трудові
відносини всіх робітників.

В теперішній час широко використовується оплата праці по контракту,
котрий укладається по домовленості сторін на визначений час, по
закінченні терміну він може бути припинений, згідно із бажанням обох
сторін або продовжений [13, с.150].

Таким чином, ми розкрили економічну сутність трудових ресурсів, з чого
вони складаються і розглянули такі основні поняття, як трудові
відносини, розкрили сутність трудового договору та оплати праці по
контракту, які взаємозв’язані між собою. Було з’ясовано, що облік труда
і заробітної плати ? одна із найважливіших ділянок роботи.

1.3 Форми і системи оплати праці

Форми, системи й розмір оплати праці робітників, а також інші види їх
доходів встановлюються підприємствами самостійно, виходячи із принципу
матеріального заохочення кожного робітника [11, с. 224].

Основними факторами регулювання заробітної плати визначаються форми і
системи оплати праці.

Найбільше поширення на підприємствах різних форм власності набули дві
форми оплати праці – погодинна і відрядна.

Розмір погодинної оплати залежить від кількості відпрацьованого часу.
Таким чином, заробітна плата працівника має пряму залежність від
встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та
кількості відпрацьованого робочого часу [22, с.101].

Умовами застосування погодинної оплати праці є: відсутність можливості
збільшення випуску продукції, виробничий процес суворо регламентовано,
функції робітника зводяться до спостереження за технологічним процесом,
збільшення випуску продукції може привести до браку або погіршенню її
якості.

Існує дві системи погодинної форми оплати праці: погодинна проста і
погодинна-преміальна.

При простій погодинній системі труд працівників оплачується виходячи
тільки із кількості відпрацьованого часу й тарифної ставки (посадового
окладу) відповідно до їх кваліфікації.

Застосування погодинної оплати праці передбачає обов’язкове дотримання
встановлених законодавством норм тривалості робочого часу, які не
повинні перевищувати 40 годин на тиждень [15, с.240].

При погодинно-преміальній системі оплати праці, окрім основного
заробітку, робітники отримують премію, що посилює їх матеріальну
зацікавленість в результатах своєї праці.

Також існує відрядна форма оплата праці, яка виражає пряму залежність
заробітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу
виконаних працівниками робіт [22,с.255].

Умовами застосування відрядної форми оплати праці є: наявність
кількісних показників роботи, які залежать від конкретного робітника,
можливість точного обліку обсягу виконаних робіт, необхідність на
конкретній виробничій ділянці стимулювати робітників в подальшому
збільшенні виробітку продукції або обсягів виконаних робіт, можливість
технічного нормування праці.

Відрядна форма оплати праці поділяється на пряму, відрядно-преміальну,
відрядно-прогресивну, відрядно-непряму і акордну системи

[29, с.190].

При прямій відрядній системі оплата здійснюється за кожну вироблену
продукцію по незмінній розцінці. Для того, щоб встановити відрядну
розцінку, необхідно денну тарифну розцінку робітника поділити на норму
виробітку за зміну.

При відрядно-преміальній системі оплати праці, окрім оплати за
звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або виконаних
робіт в межах встановленого завдання, здійснюється преміювання
працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції,
збільшення обсягу виконаних робіт.

Що стосується відрядно-прогресивної оплати праці, то в залежності від
обсягу виконаних робіт або кількості отриманої продукції понад
встановлену норму, на підприємстві можуть застосовувати прогресивні
зростаючі розцінки [22, с.220].

Відрядна-непряма оплата передбачає оплату праці робітникам у відсотках
до заробітку основних робітників. Специфіка цієї системи у тому, що
заробітна плата підсобних працівників залежить від результатів роботи
основних робітників, яких вони обслуговують [14, с.105].

При акордній системі оплати праці визначають сукупний заробіток за
виконання певних стадій роботи або виробництва певного обсягу робіт.
Специфіка у тому, що доручена робота повинна бути виконана за визначені
строки, при цьому час, витрачений на її виконання великої ролі при
начисленні заробітної плати не грає.

Крім того, в залежності від того, хто здійснює роботу, відрядна форма
оплати праці може бути як індивідуальною, так і колективною (бригадний
підряд).

При індивідуально-відрядній системі робітник самостійно виробляє
продукцію або надає послуги, по яким визначені відрядні розцінки, норми
часу й виробітку. Заробітна плата в цьому випадку повністю залежить від
індивідуальної роботи.

Колективно-відрядна система оплати праці передбачає, що колектив
(бригада) виконує роботу, по якій визначені відрядні розцінки, а також
норми часу й виробітку. Заробітна плата при цій системі вже залежить не
від індивідуальної роботи, а від результатів роботи всієї бригади і її
особливого вкладу у результат цієї роботи [8, с.68].

Законодавством України не заборонено використання інших систем оплати
праці.

Форми і системи оплати праці на підприємстві регулює керівник
підприємства, який також встановлює робітникам конкретні розміри
тарифних ставок [27, с.306].

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає :
тарифні сітки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні
характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт,
залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації
та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та
диференціації розмірів заробітної плати.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх
форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати.
Вона встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Мінімальна заробітна плата – розмір плати за просту, некваліфіковану
працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником
місячну, годинну норму праці [21, с. 187].

Наприклад, якщо з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати
складав 262 грн, то з 1 січня 2006 року він складає 350 грн.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки тарифної сітки,
схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та
інших виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з
дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому
порядку після сплати обов’язкових платежів [22, с.309].

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть
встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено
законом.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або
уповноваженим ними органом спільно з профспілковим кабінетом з
урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням
з місцевою Радою народних депутатів.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується
в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час
виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника
відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною
системою, – за всі відпрацьовані надурочні години [21, с.198].

Економічна доцільність застосування тих або інших форм і систем оплати
праці визначається їх стимулюючій роллю в підвищенні ефективності роботи
кожної ділянки й підприємства в цілому [11,с.228].

1.4 Порядок нарахування і виплати заробітної плати

Законом України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата – це
винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим
договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за
виконану ним роботу [ст.1 Закону №108].

В нашому розумінні, заробітна плата – це винагорода за труд. А оплата
праці робітників – це ціна трудових ресурсів, які залучені у виробничому
процесі.

Заробітна плата включає в себе основну зарплату, додаткову і інші
заохочувальні та компенсаційні виплати [22, с.315].

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до
встановлених норм праці, тобто плата за фактично відпрацьований час або
вироблену продукцію, послуги, виконання посадових обов’язків. Вона
встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установленої
норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.
Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати,
передбачені чинним законодавством і премії, пов’язані з виконанням
виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у
формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними
системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні
виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які
провадяться понад встановлені зазначеними актами норми [8, с.307].

Розрізняють заробітну плату номінальну та реальну. Номінальна заробітна
плата – це її вираз у кількості одержаних грошових одиниць. Реальна
заробітна плата – її вираз через кількість матеріальних благ і послуг,
які може придбати працівник за свою грошову заробітну плату [21, с.401].

Законом визначено також поняття мінімальної заробітної плати як розміру
плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись
оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. До
мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки,
заохочувальні і компенсаційні виплати [45, с.35].

Підприємства ведуть облік робочого часу. Облік робочого часу і контроль
за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюються табельним
обліком.

Сутність табельного обліку в щоденній реєстрації явки працівників на
роботу, виходу з роботи, спізнень і неявок із зазначенням причин, а
також часу простоїв і надурочної роботи.

Кожному прийнятому на роботу присвоюється табельний номер, робиться
відмітка в його трудовій книжці [15, с. 318] .

Табельний облік ведеться такими способами: жетонним – із використанням
жетонів (на яких проставлено табельні номери); картковим – з
використанням контрольних годинників, що автоматично позначають час явки
кожного працівника в його картці; за пропускною системою, за якої
працівники при явці на роботу здають свої перепустки, а по закінченні
роботи отримують їх.

Табель є єдиною основою для нарахування заробітної плати категоріям
працівників з погодинною системою праці. Для нарахування заробітної
плати працівникам з погодинною формою оплати праці ще необхідно мати
посадові оклади (ставки) за штатним розписом, присвоєні кваліфікаційні
розряди працівникам (на підставі наказів по підприємству) [21, с.107].

Табельний облік є формою контролю за використанням робочого часу та
станом трудової дисципліни на підприємстві, установі, організації.

Оперативний облік робочого часу ведеться в табелі обліку використання
робочого часу (форми №П-12, №П-13). Дані табельного обліку
використовуються бухгалтерією при нарахуванні заробітної плати
робітникам [11, с.150].

Для обліку часу, який відпрацьовано надурочно, та оплати роботи в
надурочний час використовується «Список осіб, які працювали в
надурочний час» (форма №П-15).

Облік часу простоїв здійснюється на підставі «Листка обліку простоїв»
(форма №П-16) [22, с.220].

Оплата праці працівникам проводиться згідно з їхнім особистим трудовим
внеском із урахуванням кінцевого результату роботи підприємства, її
максимальний розмір не обмежується.

На державних підприємствах, установах і організаціях застосовується
тарифна система оплата праці, основою якої є тарифна ставка та тарифна
сітка. Тарифна сітка – це сукупність розрядів та відповідних ним
тарифних коефіцієнтів, за якими диференціюють заробітну плату
працівників. Вона формується на основі ставки робітника першого розряду
і міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок.

Тарифна ставка – це розмір оплати праці працівників за одиницю
часу [21, с.230].

Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідно
точно обліковувати виробіток продукції або обсяг робіт, виконаних кожним
працівником.

Облік виробітку робітниками-відрядниками у промисловості здійснюють за
типовими формами залежно від технологічного процесу виробництва, системи
організації та оплати праці в рапортах про виробіток, у маршрутних
листах, відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах.

Роботи можуть виконуватись одним робітником або бригадою. Послідовне
виконання обсягу робіт фіксується в індивідуальних або бригадних
нарядах, які здаються до бухгалтерії, машинолічильного бюро або
обчислювального центру для нарахування заробітної плати [27, с.287].

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої
заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за
відрядною формою оплати праці, у первинних виробничих підрозділах
використовується «Наряд на відрядну роботу (для бригади)».

Також використовується «Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)», який
відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць
[8, с.205].

Наряди на відрядну (акордну) роботу – це основні документи для обліку
виконаних робіт, їх якості і заробітної плати, яка налічується бригаді
або окремому працівнику.

Заробітну плату робітникам за тарифом розраховують множенням годинної
тарифної ставки на кількість годин зміни.

Розподіл заробітної плати при бригадній відрядній системі оплати праці
здійснюється пропорційно коефіцієнто-годинам.

При розподілі бригадного заробітку враховують і коефіцієнт трудової
участі (КТУ) кожного члена бригади.

Заробітну плату за звітній період (місяць) при встановленні КТУ на
премії і доплати зазначають сумою тарифної заробітної плати за фактично
відпрацьований час з урахуванням виконання плану залежно від особистого
трудового внеску кожного члена бригади за КТУ, базова величина якого
дорівнює 1 [27, с.187].

Розрахунки із працівниками і службовцями здійснюються в залежності від
їхньої кількості, ведуться в різних варіантах у розрахунково-платіжній
відомості. Вони складаються щомісячно по кожному цеху, допоміжних і
підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі
категорій.

Для розрахунку заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих
застосовується також розрахункова відомість, дані із котрої щомісяця
накопичуються у особовому рахунку кожного працівника.

Для обліку видачі заробітної плати із каси підприємства за умов
використання розрахункової відомості застосовується документ «Платіжна
відомість» (форма №П-53) [37, с.45].

За роботу в першій половині місяця працюючим, як правило, видається
аванс, а кінцевий результат розрахунку заробітної плати виконується при
виплаті заробітної плати за другу половину місяця.

Видача авансу за роботу в першій половині місяця при всіх варіантах
виконується за платіжною відомістю [27, с.341].

Типовими формами первинного обліку по розрахунках з робітниками і
службовцями є: П-49 «Розрахунково-платіжна відомість»; П-52 «Розрахунок
заробітної плати»; П-53 «Платіжна відомість»; П-54, П-54а «Особовий
рахунок»; П-55 «Накопичувальна картка обліку виробітку і заробітної
плати»; П-56 «Накопичувальна картка обліку заробітної плати».

З цих первинних документів підсумкові дані переносять в журнал-ордер №5
чи 5а [21, с.401].

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним
працівником, видами виплат та утримань.

Первинні документи по обліку виробітку та заробітної плати здаються для
перевірки та наступних розрахунків за встановленим графіком в
розрахунковий відділ бухгалтерії [22, с. 389].

Заробітна плата робітників підприємств на території України виплачується
у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата
зарплати у вигляді боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій іншій
формі забороняється.

Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним
банком України.

На деяких підприємствах колективним договором, як виняток, може бути
передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не
нижче собівартості) в тих галузях або за тими професіями, де така
виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є
звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких
заборонений для виплати заробітної плати [29, с.141].

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, в
строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на
місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних
днів.

Тривалість роботи не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.
Робітники, працюючі по сумісництву, отримують заробітну плату за
фактично виконану працю.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним,
святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Праця у святкові і вихідні дні оплачується у подвійному розмірі

[15, с.205].

Оплата часу за додаткову роботу, виконану на умовах сумісництва,
провадиться в розмірі 0,5 ставки (окладу) по посаді, по якій виконується
робота за сумісництвом.

Вихідна допомога сплачується у розмірі не менше середньомісячного
заробітку в разі призупинення трудового договору або внаслідок порушення
власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов
колективного або трудового договору.

Оплата праці у нічний час здійснюється у розмірі, що встановлюється
генеральною, галузевою (регіональною) угодами, колективним договором,
але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в
нічний час [27, с.250].

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється
провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі,
питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна
плата виплачується працюючим у цих закладах особам.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може
здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний
ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок
власника або уповноваженого ним органу [22, с.308].

При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган
повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за
який провадиться оплата праці:

загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

сума заробітної плати, що належить до виплати.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний забезпечити достовірний
облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на
оплату праці у встановленому порядку.

Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органом чи
особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи
на вимогу працівника.

Суми невиплаченої заробітної плати (за умов, коли працівник під час
виплати зарплати перебуває на лікарняному, у відрядженні і т. ін.)
депонуються на субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами». При цьому
касиром при закритті платіжної відомості здійснюється від руки надпис
«Депоновано» у колонці «Підпис в одержанні» проти прізвища працівника,
який не одержав заробітну плату, або проставляється відтиск штампу з
позначкою «Депоновано», який використовується спеціально для таких
цілей [8, с.201].

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у «Книзі
обліку розрахунків з депонентами» (типова форма №8), яка відкривається у
розрахунку на один календарний рік.

Видача депонованої заробітної плати здійснюється лише за «Видатковим
касовим ордером», який виписується окремо на кожного працівника для
погашення однієї або декількох заборгованостей [37, с.45].

За час простою з вини робітника заробітну плату не виплачують, а за
простій не з вини робітника на підставі простійних листів, плату
нараховують у зменшеному розмірі, але не більше половини тарифної ставки
почасової оплати праці робітника відповідно до його кваліфікації.

При виготовленні продукції, котра була забракована, оплата праці по її
виготовленню проводиться по зниженим розцінкам [13, с.687].

Розрахунок заробітної плати робочих з відрядною оплатою праці за весь
розрахунковий період виконується на підставі первинних документів за
обліком виробітку заробітної плати, доплат за надурочні години роботи,
нарахування премій та інше, а також шляхом підрахунку різного роду
утримань та визначення суми, яка належить видачі на руки.

Розрахунок заробітної плати робітників з погодинною оплатою праці
виконується на підставі обліку фактично відпрацьованого часу, доплат за
надурочні часи роботи, нарахування премій та інше, а також шляхом
підрахунку іншого роду утримань та визначення суми, яка належить видачі
на руки [22, с. 392].

Нормативно-правовим документом, який встановлює права на відпустки,
умови, тривалість і порядок надання їх працівникам, виступає Закон
України «Про відпустки».

Законом України «Про відпустки» визначені наступні види відпусток:

Щорічні відпустки і основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із
шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливі
умови праці та інші додаткові відпустки.

Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.

Соціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами,
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Творча відпустка.

Відпустка без збереження заробітної плати [3, с.106].

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи
розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та
додаткової відпустки працівникам не враховуються.

Заробітна плата за час відпусток розраховується виходячи із середнього
заробітку.

Статтею 6 Закону України «Про відпустки» передбачена щорічна основна
відпустка не менше 24 календарних днів. Переведення робочих днів в
календарні проводиться по такому принципу. Тривалість відпустки в
робочих днях помножується на 7 (тривалість тижня в календарних днях) та
ділиться на 6 (тривалість тижня в робочих днях). Святкові і неробочі дні
не враховуються (відпустка продовжується на кількість таких днів) [11,
с.207].

Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності загальний
трудовий стаж визначається на день його хвороби (а не безперервний).

Треба зауважити, що допомога по тимчасовій непрацездатності
обраховується, виходячи із загального трудового стажу працівника і
складає:

100 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний
трудовий стаж працівника 8 і більше років;

80 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний
трудовий стаж працівника – від 5 до 8 років;

60 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний
трудовий стаж працівника – менше 5 років [19, с.215].

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як
до облікового, так і до необлікового складу підприємства, – з оплати
праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також
розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати
праці (розрахунки з депонентами) здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки
з оплати праці», який має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами».

На кредиті субрахунку №661 «Розрахунки з оплати праці» відображається
нарахована заробітна плата всьому персоналу підприємства:

працівникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів,
допоміжних виробництв;

працівникам за обслуговування та ремонт обладнання цехів основного
виробництва;

службовцям та обслуговуючому персоналу;

спеціалістам;

робітникам житлово-комунального господарства;

нарахована заробітна плата за упровадження нової техніки, технології, за
виконаний ремонт основних засобів;

суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;

суми нарахованих премій.

На дебеті субрахунку № 661 «Розрахунки з оплати праці» відображається
виплачена заробітна плата, премії, депонована заробітна плата, а також
суми утримання податків, платежів за виконавчими документами, вартість
одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та
інші утримання із сум оплати праці персоналу [27, с.385].

На дебеті субрахунку № 662 «Розрахунки з депонентами» відображаються
видачі депонованих сум.

На кредиті субрахунку № 662 «Розрахунки з депонентами» відображаються
суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомог та інше
працівникам підприємства.

Для підприємств, які використовують рахунки 8 класу, використовується
рахунок 81 «Витрати на оплату праці» за такими субрахунками:

?811 «Виплати за окладами й тарифами»;

?812 «Премії та заохочення»;

?813 «Компенсаційні виплати»;

?814 «Оплата відпусток»;

?815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу»;

?816 «Інші витрати на оплату праці».

Заробітна плата є одним із елементів витрат виробництва та однією із
найважливіших статей собівартості продукції. Для того, щоб включити її в
склад витрат, вся нарахована у розрахункових та розрахунково-платіжних
відомостях заробітна плата групується за направленням витрат (цехів,
ділянок, інших структурних підрозділів) в спеціальній Відомості
розподілу [29, с.396].

Таким чином, ми розглянули поняття заробітної плати, ведення на
підприємствах обліку робочого часу, основу тарифної системи, облік
виробітку, типові форми, первинного обліку по розрахунках з робітниками
і службовцями, вивчили порядок надання відпусток та повний порядок
нарахування і виплати заробітної плати, облік заробітної плати в системі
рахунків.

1.5 Облік розрахунків із органами соціального страхування

Соціальне страхування – одна із гарантій здійснення прав працюючих на
матеріальне забезпечення.

До фондів соціального захисту відносяться: пенсійний фонд; фонд
загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності; фонд загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття; фонд
загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання [22, с. 221]

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування» страхові внески до системи пенсійного забезпечення
роботодавці нараховують на суми фактичних витрат на оплату праці
(грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату
основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та
компенсаційних виплат, виплату винагород фізичним особам за виконання
робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Страхувальники перераховують нараховані внески до пенсійного фонду
одночасно з отриманням коштів у банку на видачу заробітної плати, але не
пізніше, ніж через 20 днів після закінчення базового періоду незалежно
від виплати заробітної плати (доходу) на суми яких нараховуються
страхові внески. Базовим періодом для страхувальників-підприємств є
місяць

[14, с.257].

З 2006 року підприємства і організації всіх форм власності, а також
суб’єкти підприємницької діяльності нараховують цей збір у розмірі 31,8%
від нарахованої зарплати. Підприємства всеукраїнських громадських
організацій інвалідів, де інваліди становлять більше половини
чисельності, у пенсійний фонд перераховують 4%. З зарплати фізичних
осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) або
забезпечують себе роботою, самостійно вираховується у цей фонд 1-2% (із
зарплати до 150грн. – 1%, більше 150 грн. – 2%).

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності передбачено, що
роботодавці перераховують у цей фонд 2,9% від суми фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників, а з найманих постійних працівників
вираховується 0,5% із сум, яка не перевищує прожитковий мінімум 483 грн,
та 1% із суми, яка підлягає обкладенню з доходів фізичних осіб, що
перевищує цей прожитковий мінімум [21, с.306].

У Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття роботодавці перераховують 1,3% від сум фактичних
витрат на оплату праці найманих працівників, а з найманих постійних
працівників із сум, які підлягають обкладенню податком з доходів
фізичних осіб вираховується 0,5%.

Також підприємства вираховують кошти у фонд загальнообов’язкового
державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності –
умовно 1% у відповідності до виду діяльності. Об’єктом для нарахування у
цей фонд, як і в інші фонди (за винятком пенсійного) є суми фактичних
витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на
виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і
компенсаційні виплати, в тому числі у натуральній формі, які підлягають
обкладенню податком з доходів фізичних осіб [22, с.301].

Відшкодування збитків, що завдані працівнику каліцтвом чи іншим
пошкодженням здоров’я, регулюється Законом України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності».

Згідно цього Закону, всі наймані працівники повинні бути застраховані
роботодавцем. Строк страхування розпочинається з дня, який настає за
днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування
припиняється, якщо страховий внесок до цього фонду не перераховано
протягом трьох місяців з дня подання заяви [9,с.110].

Згідно Закону працівнику відшкодовуватись:

втрачений заробіток (в залежності від ступеню втрати працездатності);

страхові виплати в установлених випадках одноразової допомоги
потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні
потерпілого);

страхові виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

страхові виплати пенсії та у зв’язку з втратою годувальника;

страхові виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування
на виробництві її матері під час вагітності;

страхові виплати на медичну та соціальну допомогу [8, с.208].

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві
працівника розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не
меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка
перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася на
протязі не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

З виплат працівнику, що пов’язані з втратою заробітку робляться такі ж
відрахування, як і на зарплату, а інші виплати сум відшкодувань не
оподатковуються. Втрати заробітку розраховуються виходячи з заробітку за
6 останніх місяців роботи, або менший час і не обмежується
розміром [21, с.231].

В бухгалтерському обліку усі операції, пов’язані із нарахуванням і
сплатою страхових платівок зображаються на рахунку 65 «Розрахунки за
страхування».

В бухгалтерському обліку на суму зборів на соціальне страхування роблять
запис:

Дт рах. 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92
«Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збуті» та ін.;

Кт рах. 65 «Розрахунки за страхування» по відповідним субрахункам:

651 «За пенсійним забезпеченням»,

652 «За соціальним страхуванням»,

653 «За страхуванням на випадок безробіття»,

654 «За індивідуальним страхуванням» [8, с.317].

Відрахування із заробітної плати відображається оборотом по дебету
субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» у кореспонденції із
кредитом субрахунків:

збір в Пенсійний фонд (651),

збір на соціальне страхування (652),

збір на страхування на випадок безробіття (653),

збір на страхування від нещасних випадків на виробництві (654).

[45, с.57]

А для підприємств, що використовують 8 клас рахунків, використовують
рахунок № 82«Відрахування на соціальні заходи» за такими субрахунками:

821 «Відрахування на пенсійне забезпечення»;

822 «Відрахування на соціальне страхування»;

823 «Страхування на випадок безробіття»;

824 «Відрахування на індивідуальне страхування».

Таким чином, були розглянуті нарахування і відрахування в фонд
соціального захисту, адже розрахунки із органами соціального страхування
знаходяться у тісному зв’язку із заробітною платою.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА
ВАТ «СЛОВЯНСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»

2.1 Коротка характеристика підприємства

Об’єктом дослідження даної дипломної роботи було обрано Відкрите
Акціонерне Товариство «Слов’янський механічний завод», скорочена назва
якого: ВАТ «СМЗ».

Товариство розташовано за такою адресою: Донецька область,

м. Слов’янськ, вул. Чубаря, 65.

ВАТ засновано відповідно до установчого договору між Фондом державного
майна України та організацією орендаторів орендного підприємства шляхом
акціонування майна ОП «Слов’янський орендний механічний завод».

Метою діяльності Товариства є об’єднання матеріальних та фінансових
ресурсів для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

Виготовлення, ремонт та реалізація продукції виробничо-технічного
призначення, зокрема, машинобудівельної, підйомно-транспортних машин,
засобів механізації та обладнання, металевих конструкцій, агрегатів та
запасних частин, устаткування та приладів для сільського господарства.

Виготовлення та реалізація товарів народного споживання (з металу,
дерева, гуми, пластмаси та інших).

Відкриття фірмових магазинів.

Виконання будівельно-монтажних робіт по ремонту та капітальному
будівництву.

Надання транспортних послуг організаціям та громадянам.

Закупка, зберігання, переробка і реалізація сільськогосподарських
продуктів.

Комерційна діяльність, торгівельно-посередницька.

Зовнішньоекономічна діяльність в установленому Законодавством порядку.

Товариство є власником:

майна, переданого засновниками у власність;

продукції, виробленої в результаті своєї господарської діяльності;

одержаних доходів, як від виробничої діяльності, так від інших видів
діяльності в межах чинного законодавства;

іншого майна.

Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати,
передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та
інші матеріальні цінності.

ВАТ експортує продукцію, товари та надає послуги, які користуються
попитом на світовому ринку.

ВАТ імпортує продукцію, товари (послуги) для продажу в Україні та для
власної статутної діяльності, обладнання та інше майно для потреб
трудового колективу Товариства.

Учасниками Товариства є акціонери. Акціонерами ВАТ можуть виступати
юридичні та фізичні особи України, інших країн, що набули права
власності на акції Товариства в процесі приватизації та на вторинному
ринку цінних паперів.

Статутний фонд Товариства становить 2644330 грн. Статутний фонд
Товариства поділено на 10577320 штук простих іменних акцій, номінальною
вартістю 0,25 грн. кожна. Товариство має право збільшувати або
зменшувати розмір Статутного фонду.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів
господарської діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її
в установленому обсязі органам статистики.

Середньосписочна чисельність працюючих на заводі – 413 чоловік.

Директором ВАТ «Слов’янський механічний завод» є Придворов В. А.

Трудовий колектив Товариства створюють усі громадяни, які своєю працею
беруть участь у його діяльності на підставі трудового договору
(контракту), а також інших форм погодження регулюючих трудові відношення
робітника з Товариством.

Товариство самостійно встановлює форми та системи оплати праці, а також
інші види винагородження робітників.

Товариство може бути ліквідовано:

за рішенням вищого органу Товариства;

на підставі рішення суду або арбітражного суду у разі визнання
Товариства банкрутом.

Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариством таким, що
припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до
державного реєстру.

Заборгованості по виплаті заробітної плати на заводі немає.

Завод працює стабільно і прибутково.

2.2 Оцінка системи бухгалтерського обліку підприємства

Господарські операції та оцінка майна ВАТ «Слов’янський механічний
завод», контроль за наявністю та зберіганням майна, виконанням
зобов’язань і достовірністю даних бухгалтерського обліку відображаються
по робочому плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань та господарських операцій і по журнально-ордерній формі
бухгалтерського обліку із використанням комп’ютерної техніки.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення
фінансування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних
документах, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності на
протязі встановленого терміну доручена керівнику підприємства.

До основних засобів відносять матеріальні активи, очікуваний строк
корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або
одного операційного циклу, якщо він довший за рік), первісна вартість
яких більша за 800 грн.

Обліковою одиницею бухгалтерського обліку основних засобів вважають
об’єкт основних засобів.

Фактичні витрати, пов’язані з поточним ремонтом основних засобів,
включають до складу витрат підприємства.

Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій
звітності по справедливій вартості.

Знос основних засобів нараховується згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби»,
із використанням річних норм амортизаційних відрахувань, визначених
податковим законодавством.

Первісну оцінку об’єктів основних засобів на підприємстві здійснюють по
собівартості придбання.

Амортизація нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом,
термін корисного використання нематеріальних активів встановлюється
конкретно по кожному нематеріальному активу.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів признають їх конкретну назву.

Визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива,
комплектуючих виробів, товарів) здійснюють в залежності від шляху
надходження запасів на підприємство : придбані за плату, виготовлені
власними силами, внесені до статутного капіталу, отримані безоплатно,
придбані в результаті обміну на подібні та неподібні активи згідно з
П(С)БО 9 «Запаси»

Первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначають по
собівартості запасів.

Запаси відображають у бухгалтерському обліку по найменшій із двох
оцінок: первісної вартості або чистої вартості реалізації.

Оцінка запасів при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснюється
із використанням методу середньозваженої собівартості.

Грошовими коштами та їх еквівалентами у фінансовій звітності у
відповідності до П(С)БО 4 приймають грошові кошти на розрахунковому
рахунку, грошові кошти у касі підприємства, грошові кошти в дорозі та
депозитні сертифікати терміном до трьох місяців.

Доходи відображаються у Звіті про фінансові результати у тому періоді,
коли вони виникнули. Облік доходів організований згідно з Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Доходи».

Витрати відображаються на основі відповідності доходам, що забезпечить
визначення фінансового результату звітного періоду шляхом зіставлення
доходів звітного періоду із витратами, котрі були здійснені для
отримання цих доходів.

Облік витрат ведеться згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку 16 «Витрати».

При веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансових звітів
використовуються такі якісні характеристики: зрозумілість,
достовірність, доречність даних.

До витрат майбутніх періодів відносять наперед сплачену орендну плату,
наперед сплачені рекламні послуги та всі інші витрати, які стосуються
наступного облікового періоду.

У склад доходів майбутніх періодів включаються суми доходів, нарахованих
в поточному або попередньому звітних періодах, котрі будуть визначатися
у наступних звітних періодах.

На ВАТ «Слов’янський механічний завод» організовано аналітичний облік
основних засобів, нематеріальних активів із застосуванням інвентарних
карток; МШП; товарно-матеріальних цінностей, вести облік товарів у
кількісно-сумовому виразі.

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та
звітності проводять інвентаризацію майна і фінансових зобов’язань,
відповідно до статті 10 Закону про бухгалтерський облік та інших
нормативних документів.

Інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються їх
наявність, документальне підтвердження і стан та дається оцінка,
визначається ефективність застосування окремих принципів, методів і
процедур бухгалтерського обліку і розробляються пропозиції щодо зміни
окремих параметрів облікової політики на наступний звітний період (рік),
проводять перед складанням річної фінансової звітності підприємства,
орієнтовано з 01.12 до 25.12, в обов’язковому порядку. Точний час і
порядок її проведення, відповідальних осіб визначають окремим письмовим
розпорядженням (наказом) керівника підприємства.

На підприємстві проводиться інвентаризація каси кожний квартал у складі
у складі заступника керівника, головного бухгалтера та економіста по
збуту.

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, основних засобів,
нематеріальних активів, документів та розрахунків проводиться у кінці
року перед складанням річної фінансової звітності.

Згідно із вимогою Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» організовано ведення податкового обліку та звітності на
підприємстві. Валові витрати і доходи підприємства ураховуються на
основі первинних документів із відображенням у накопичувальних
відомостях.

Головний бухгалтер ВАТ «СМЗ» відповідає за зберігання документів
підприємства, за виписування доручень на отримання матеріальних
цінностей, за облік та зберігання бланків суворої звітності, за майно,
яке знаходиться у відділі та інше.

Оплата праці робітників підприємства здійснюється у відповідності з
укладеним колективним договором.

Затвердження систем оплати праці здійснюється:

згідно зі штатним розкладом;

за тарифними ставками;

за відрядними розцінками.

Було з’ясовано, що на підприємстві в організації та веденні
бухгалтерського обліку важливе місце відводиться документуванню
господарських операцій і відображенню їх у всіх бухгалтерських
регістрах; оцінці майна і господарських операцій; проведенню
інвентаризації активів і зобов’язань для забезпечення достовірності
даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Таким чином, ми розглянули організацію бухгалтерського та податкового
обліку на підприємстві та загальноорганізаційні питання, які
відображаються у «Наказі про облікову політику й організацію
бухгалтерського обліку підприємства».

Також необхідно розглянути організаційну структуру апарата бухгалтерії
даного підприємства (рис. 2.1)

Рис. 2.1 Структура бухгалтерії ВАТ «Слов’янський механічний завод»

Організаційна структура в бухгалтерії визначається кількістю та
характером структурних підрозділів. Розподіл службових зобов’язань
проводиться по функціональній ознаці.

Як бачимо, структура бухгалтерії ВАТ «СМЗ» представлена у такому
вигляді, що головному бухгалтеру підкоряються фінансовий відділ,
планово-економічний відділ, відділ труда і заробітної плати і заступник
головного бухгалтера, котрий несе відповідальність за бухгалтера по
обліку основних засобів, бухгалтера по обліку МШП та бухгалтера по
обліку розрахунків із дебіторами та кредиторами.

Фінансовий відділ відповідає за фінансові ресурси підприємства, котрі
виступають у грошовій формі, щоб вони мали визначене джерело формування
та цільове призначення. Також відділ займається фінансовим плануванням.

Планово-економічний відділ займається встановленням або уточненням та
конкретизацією цілей розвитку ВАТ «СМЗ» та його структурних підрозділів,
визначення засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації.
Відділ розробляє плани діяльності підприємства, планову, річну,
поквартальну статистичну звітність, звіряють планові показники з
фактичними.

Відділ труда і зарплати на підставі звітів продуктивності робітників
складають наряди на відрядну роботу, відомості премій на основі тарифних
ставок. У кінці місяця табеля, відомості здаються до бухгалтерії для їх
закриття та згідно з даними, відображеними в них, складають відомості на
виплату заробітної плати..

Заступник головного бухгалтера несе відповідальність перед головним
бухгалтером за бухгалтера по обліку основних засобів, який слідкує за
такими операціями, як передача основних засобів, безоплатна передача
основних засобів з балансу одного підприємства на баланс іншого, за
амортизацією основних засобів, нарахування зносу, за проведення
інвентаризації та за списання основних засобів.

Також заступник головного бухгалтера відповідає за бухгалтера по обліку
малоцінних швидкозношуваних предметів, котрий займається зі своїми
підрядними питаннями документального оформлення МШП, передачі,
інвентаризації, списанням МШП та іншими питаннями.

Нарівні із бухгалтером по обліку основних засобів, бухгалтером по
обліку МШП, бухгалтер по обліку розрахунків із дебіторами і кредиторами
несе відповідальність за дебіторську і кредиторську заборгованість перед
заступником головного бухгалтера.

В свою чергу, головний бухгалтер підкоряється безпосередньо Голові
правління – директору ВАТ «СМЗ».

Так само як головний бухгалтер забезпечує організацію бухгалтерського
обліку на підприємстві, головний інженер, заступник директора по
виробництву, начальник охорони та транспортної ділянки, заступник
директора по якості, заступник директора по комерційним питанням,
заступник директора по кадрам та начальник маркетингу і збуту також
несуть відповідальність за підпорядковані їм відділи Голові правління –
директору підприємства.

Керівник ВАТ «Слов’янський механічний завод» створює необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Також необхідно розглянути обов’язки, права та відповідальність
головного бухгалтера ВАТ «СМЗ».

Головний бухгалтер, здійснюючи організацію бухгалтерського обліку,
повинен забезпечити:

повний облік надходження грошових засобів, товарно-матеріальних
цінностей та основних засобів, а також своєчасне відображення у
бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із їхнім рухом;

точний облік результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства
у відповідності із встановленими правилами;

правильне нарахування та перерахування платежів у державний бюджет,
внесків на державне соціальне страхування;

перевірку організації бухгалтерського обліку і звітності;

складання достовірної звітності на основі первинних документів та
бухгалтерських записів, надання її у визначні строки відповідним
органом;

головний бухгалтер разом із керівниками підрозділів повинен контролювати
дотримання встановлених правил оформлення приймання та відпустки
товарно-матеріальних цінностей, правильність розходування фонду
заробітної плати, дотримання встановлених правил проведення
інвентаризації грошових коштів, основних фондів, товарно-матеріальних
цінностей та розрахунків і платіжних обов’язків, законність списання з
бухгалтерських балансів нестач, дебіторської заборгованості та інших
збитків;

головний бухгалтер повинен активно брати участь у підготовці заходів,
які попереджують появу нестач та незаконне витрачання грошових засобів
та товарно-матеріальних цінностей, порушення фінансового і
господарського законодавства та інші обов’язки.

Далі розглянемо права головного бухгалтера. Він встановлює службові
обов’язки для підпорядкованих йому робітників, щоб кожний працівник знав
свої обов’язки та ніс відповідальність за їх виконання.

Призначення, звільнення та переведення матеріально відповідальних осіб
проводиться із згодою головного бухгалтера. Також він має право
передивитись надто високі або застарілі норми витрат сировини матеріалів
та інших норм; перевіряти у структурних підрозділах дотримання
встановленого порядку прийому, приходування, зберігання та витрачання
грошових засобів, товарно-матеріальних цінностей та інше.

Головний бухгалтер ВАТ «СМЗ» несе відповідальність у таких випадках:

невірне ведення бухгалтерського обліку;

порушення порядку списання з бухгалтерських балансів нестач дебіторської
заборгованості та інших витрат;

складання недостовірної бухгалтерської звітності з вини бухгалтерії;

інших порушень по організації бухгалтерського обліку.

2.3 Облік і документальне оформлення обліку розрахунків з трудовими
ресурсами та фондом оплати праці на підприємстві

На ВАТ «Слов’янський механічний завод» відділом кадрів ведеться облік
особового складу працівників.

Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується «Наказ
(розпорядження) про прийом на роботу» (Додаток 1), який заповнюється у
відділі кадрів заводу.

Завізований начальником відділу кадрів або особою відповідальною за
прийняття на роботу, проект наказу (розпорядження) в необхідних випадках
є направленням на переговори і пропуском в цех (відділ) для ознайомлення
з умовами роботи.

Керівник структурного підрозділу – начальник цеху робить висновок про
можливість зарахування: на зворотній стороні проекту наказу
(розпорядження) вказується, ким може бути прийнятий на роботу той, хто
наймається, по якому розряду, чи з яким окладом і тривалість строку
випробування.

Згода працівника з умовами праці, результати переговорів, в разі
необхідності медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з
техніки безпеки, протипожежного мінімуму та інші відмітки
протиставляються на зворотній стороні форми.

Проект наказу (розпорядження) про прийом на роботу працівника, яком
встановлюють оклад, візується у відповідній службі ВАТ «СМЗ» для
підтвердження вакантної посади і окладу, що встановлюється за штатним
розписом.

Підписаний керівником підприємства наказ (розпорядження) оголошується
працівнику під розписку.

На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу
відділ кадрів заповнює документ первинного обліку «Особова картка»
(Додаток 2), яка містить загальні відомості, такі, як ім’я, рік та місце
народження, освіта, спеціальність та кваліфікація за дипломом, загальний
та безперервний стаж роботи, останнє місце роботи, дата, причина
звільнення, родинний стан, серія паспорту та його номер, домашня адреса
та телефон. Також особова картка містить відомості про військовий облік.

На зворотній стороні картки містяться відмітки про призначення,
переведення робітника, надання відпустки, звільнення.

Також на підставі підписаного наказу про прийом на роботу відділ кадрів
робить відповідні записи у трудовій книжці, бухгалтерія відкриває
особовий рахунок чи аналогічний йому документ.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на ВАТ
«Слов’янський механічний завод» понад п’ять днів.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформлюється не
пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

При оформленні переведення працівника із одного цеху в інший на
підприємстві застосовується «Наказ (розпорядження) про переведення на
іншу роботу» (Додаток 3). Заповнюється працівником відділу кадрів у двох
примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий
передається до бухгалтерії.

Наказ (розпорядження) візує начальник цеху попереднього і нового місця
роботи та підписує керівник підприємства.

На підставі наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу відділ
кадрів робить відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності,
що рахуються за працівником на попередньому місці роботи.

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається
працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і
положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток
застосовується «Наказ (розпорядження) про надання відпустки» (Додаток
4), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі
кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується
начальником (майстром) цеху та керівником підприємства.

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів
робить відмітки в особовій картці працівника, а бухгалтерія робить
розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку.

Як бачимо на прикладі нашого наказу про надання відпустки
(Додаток 4), робітнику була надана чергова відпустка на 28 календарних
днів. Заробіток працівника за останні 12 місяців склав 6535 грн.

Кількість календарних днів, на протязі яких працівник працював у
розрахунковому періоді, – 355 (365 – 10), тобто із кількості
календарних днів року виключаються тільки вихідні і неробочі дні.
Середньоденний заробіток склав 18 грн. 40 коп. (6535 : 355). Сума
заробітної плати за час відпустки – 515 грн. 20 коп. (18 грн. 40 коп. *
28).

При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів
відпустки зазначається «без оплати».

При звільненні працівників, за винятком тих, які звільняються
вищестоящим органом, оформляється працівником відділу кадрів у двох
примірниках на всіх працівників «Наказ (розпорядження) про припинення
трудового договору (контракту)» (Додаток 5). Один екземпляр залишається
у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується
начальником цеху та керівником підприємства.

У розділі «Довідка про нездані майново-матеріальні та інші цінності»
робляться відмітки про нездані цінності, що рахуються за працівником.

Проводиться кінцевий розрахунок як по зарплаті за відпрацьований час у
звітному місяці, так і за час відпустки, котрий до звільнення не був
використаний – пропорційно кількості відпрацьованих місяців з часу
останньої відпустки та в залежності від кількості календарних днів
встановленої відпустки.

На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору
бухгалтерія робить розрахунок із працівником.

Також на ВАТ «СМЗ» використовується «Записка-розрахунок про надання
відпустки (звільненні)» (Додаток 6). Вона заповнюється так само, як і
«Наказ про надання відпустки», якщо необхідно розрахувати суму за
відпустку, а коли потрібно провести розрахунок при звільненні
працівника, ця записка заповнюється так само, як і «Наказ про припинення
трудового договору».

Наступним етапом розгляду документального оформлення обліку розрахунків
по оплаті праці на підприємстві є розгляд типової форми первинного
обліку використання робочого часу.

Для обліку використання робочого часу на ВАТ «СМЗ» всіх категорій
працюючих для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму
робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, для складання
статистичної звітності використовують «Табель обліку використання
робочого часу» (Додаток 7).

До табеля заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по
кожному цеху і відділу табельниками або бригадирами. У табелі
позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки
на роботу (за допомогою умовних позначок – шифрів).

Для забезпечення обліку використання робочого часу у вказаному документі
іноді застосовуються умовні позначення, зокрема: ВШ – вихідні (дні
щотижневого відпочинку), святкові та неробочі; Х – тимчасова
непрацездатність та відпустки по догляду за хворим по карантину,
оформлені листками непрацездатності; К – відрядження (службові); В –
відпустка (основна щорічна); ПЦ – цілозмінні простої не з вини
працюючого; ПР – прогули та інші неявки з поважних причин і т. ін.

В нашому випадку, табель обліку робочого часу не потребує таких умовних
позначень, тому що дана форма містить в собі такі колонки, як
порядковий, табельний номер, прізвище робітника, оклад, професія, числа
місяця, дні явок (фактичної праці, цілозмінних простоїв), неявки (
чергова відпустка, відпустка у зв’язку із пологами, хвороба, інші
неявки, дозволені законодавством, із дозволу адміністрації, прогули),
вихідні та святкові, недопрацьовані години (часткові простої,
передчасний вихід), відпрацьовані години, із них урочні, надурочні, та
нічні.

Вихідні та святкові дні в колонці числа місяця просто викреслювались.

Табель ведеться на протязі місяця керівником або обліковцем конкретного
підрозділу, а в кінці місяця із підписами вказаних осіб передається до
бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для
нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із
погодинною, так і відрядною оплатою праці дані табеля є основою для
здійснення аналізу використання робочого часу працівників ВАТ
«Слов’янський механічний завод».

Первинним документом доплат робітнику-відряднику також є табель – для
зазначення фактичних годин нормової, понаднормової роботи кожного
робітника і роботи в нічний час. Щоб правильно нарахувати заробітну
плату необхідно точно обліковувати виробіток продукції або обсяг робіт,
виконаних кожним працівником заводу.

Облік виробітку робітниками-відрядниками на підприємстві здійснюють за
такою первинною формою, як наряд та інших документах.

Послідовне використання обсягу робіт на даному підприємстві фіксується в
індивідуальних нарядах, які здаються до бухгалтерії для нарахування
заробітної плати.

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток
працюючого визначається множенням кількості виготовлених виробів (обсягу
виконаних робіт, послуг), вказаних у належних первинних документах, на
встановлену розцінку за одиницю праці.

Тому для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і
нарахованої заробітної плати працівників-відрядників на ВАТ «СМЗ»
використовується «Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)» (Додаток
8), який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний
місяць.

Наряд містить такі реквізити: номер наряду, дату видачі, прізвище, ім’я
та по-батькові робітника, його табельний номер, назву цеху, шифр виробу,
вузла або креслення, опис робіт, розряд праці, одиниці виміру, розцінку
за розрядом роботи, кількість виробітку в натуральному виразі, норму
часу та суму заробітної плати.

Наприклад, у наряді Курочкіна А. Т. (Додаток 8) кількість вироблених
виробів було помножено на розцінку кожного і було отримано загальну суму
зарплати за січень поточного року.

Для робітників із погодинною формою оплати праці використовується
«Відомість на виплату премій» (Додаток 9). Вона містить у собі прізвище,
ім’я та по-батькові працівників, їхні професії, розряди, скільки було
відпрацьовано годин або днів (дані беремо із табеля використання
робочого часу). Далі розміщені такі колонки: годинні або денні тарифні
ставки (див. Додаток 10), тариф за відпрацьований час, відсоток
виконання плану, понад норма (включає в себе години, тариф, 30 відсотків
та премію), сумісництво, нічні та святкові. Остання колонка – це розмір
до виплати. Загальна сума формується шляхом підсумовування тарифу за
відпрацьований час, відсотки виконання плану, тарифу, тридцяти
відсотків, премії, сумісництва, нічних та святкових.

Щоб заповнити відомість на виплату премій, необхідно мати інформацію про
годинні тарифні ставки працюючих ВАТ «Слов’янський механічний завод»
(Додаток 11). В ньому наведені годинні тарифні ставки при відрядних та
погодинних формах оплати праці при станочних роботах по обробці металу,
різанням на метало ріжучих станках, роботах по холодній штамповці металу
та інших матеріалів, роботах по виготовленню і ремонту інструменту і
технічної оснастки; нормальних умовах праці; на роботах по виготовленню
металевих конструкцій та виробів. Також наведені годинні тарифні ставки
на автомобільний транспорт та розміри надбавок.

Для того, щоб нарахувати заробітну плату, яка належить кожному
працівникові, розраховують заробіток за місяць, і від цієї суми
здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на ВАТ «СМЗ» здійснюють у
«Розрахунково-платіжній відомості» (Додаток 11), яка складається в
одному екземплярі. Ця відомість – це основний обліковий документ, який
використовується для оформлення розрахунків із робітниками і службовцями
по заробітній платі.

Ця відомість складається з трьох розділів:

нараховано;

відраховано;

належна на 1-ше число наступного за звітним місяцем сума до виплати.

Складаються розрахунково-платіжні відомості на заробітну плату щомісячно
по кожному працюючому на підставі існуючих методик і відповідної
первинної документації; а також здійснюються необхідні відрахування із
заробітної плати (аванс, одержаний за першу половину звітного місяця, та
ін.).

Розрахунково-платіжна відомість може слугувати основою для нарахування і
виплати заробітної плати, до якої вноситься додаткова графа «Підпис про
одержання або відмітка про видачу».

Вона містить в собі відомості по всім нарахуванням, по видам оплат,
таким як відрядна, додаткова, нічна, погодинна, відсоток виконання
плану, понаднорма, премія, сумісництво; по всім відрахуванням, таким, як
аванс, фонд соціального страхування, фонд зайнятості. У кінці містяться
колонки: сума до виплати та відмітка про видачу.

Дані з третього розділу відомості «Належать до виплати» переносять до
Платіжної відомості, яка є основою для виплати заробітної плати за другу
половину звітного місяця.

Відомості підписують керівник підприємства і головний бухгалтер.

За роботу в першій половині місяця працюючим, як правило, видається
аванс, а кінцевий результат розрахунку заробітної плати підприємства
виконується при виплаті заробітної плати за другу половину місяця.

Для виплати заробітної плати використовуються платіжні відомості.

На прикладі нашого підприємства ми розглянули видачу авансу за першу
половину січня у платіжній відомості №1 (Додаток 12).

На титульному листі форми вказується загальна сума виданої і депонованої
заробітної плати. При необхідності в колонці «Примітка» вказується номер
пред’явленого документа.

При заповненні платіжної відомості після останнього запису необхідно
зробити підсумковий рядок для загальної суми по відомості.

У відомості вказуються табельні номери, прізвища, ім’я та по-батькові
працівників та суми, які будуть виплачені їм на руки.

На платіжних відомостях повинен бути дозволяючий надпис про виплату
грошових засобів, підписаний керівником підприємства і головним
бухгалтером із вказанням суми та терміну виплати (як правило, на протязі
трьох робочих днів, включаючи день одержання грошей в банку).

2.4 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці

2.4.1 Організація обліку нарахувань заробітної плати

Синтетичний облік основної і додаткової оплати праці та її використання
на ВАТ «Слов’янський механічний завод» ведеться на пасивному рахунку 66
«Розрахунки з оплати праці», котрий має два субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»,

662 «Розрахунки з депонентами».

Кредитове сальдо означає заборгованість підприємства робітникам по
нарахованій, але не виданій їм заробітній платі. Оборот по дебету – це
сума, виплачена готівкою або через перерахування, суми, утримані у
вигляді податків в бюджет та інше; оборот по кредиту – суми, нараховані
у звітному місяці у вигляді заробітної плати, премії та інші
нарахування.

Підприємство використовує журнально-ордерну форму обліку. Журнали-ордера
є реєстрами аналітичного обліку. В кінці кожного місяця із
журналів-ордерів загальну суму оборотів по дебету та оборотів по кредиту
переносять до Головної книги, котра є реєстром синтетичного обліку.
Облік підприємства ведеться за допомогою 9-го класу рахунків.

Тож розглянемо типові господарські операції по організації обліку
нарахувань заробітної плати за січень 2006 року на ВАТ «СМЗ».

Наприклад, в журналі-ордері по рахунку 661 «Розрахунки за заробітною
платою» (Додаток 16) відображені наступні господарські операції по
нарахуванню заробітної плати.

Нарахована заробітна плата працівникам основного і допоміжного
виробництва, відображається наступним записом:

Дт 23 «Виробництво» 25155,84

Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою»

Нарахована заробітна плата загальновиробничому персоналу:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» 1221,87

Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою»

При виплаті із каси заробітної плати робиться наступний запис:

Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою» 19597,82

Кт 30 «Каса».

На операцію виплати грошових коштів із каси підприємства заповнюється
«Видатковий касовий ордер» (Додаток 19).

Обороти із журналу-ордера по рахунку 661 «Розрахунки за заробітною
платою» переносяться у Головну книгу по рахунку 661 (Додаток 20).

В журналі-ордері по рахунку 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»
(Додаток 16) були складені такі господарські операції:

Нараховані 31,8% на зарплату працівникам основного і допоміжного
виробництва в пенсійний фонд:

Дт 23 «Виробництво» 8049,88

Кт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»

Нараховані 31,8% на зарплату загальновиробничого персоналу в пенсійний
фонд:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» 390,99

Кт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»

Погашена заборгованість перед бюджетом по платежам в пенсійний фонд:

Дт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» 7806

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Обороти із цього журналу-ордера переносяться у Головну книгу по рахунку
651 (Додаток 20).

В журналі-ордері по рахунку 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням»
(Додаток 17) за січень 2006 року відображені такі операції:

Нараховані 2,9% на зарплату працівникам основного і допоміжного
виробництва в фонд соціального страхування:

Дт 23 «Виробництво» 729,52

Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням»

Нараховані 2,9% на зарплату загальновиробничого персоналу в фонд
соціального страхування:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» 35,43

Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням»

Сплачені платежі з фонду соціального страхування в бюджет:

Дт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням» 882,54

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

В Головну книгу по рахунку 652 (Додаток 20) переносяться всі обороти по
дебету і загальна сума обороту по кредиту із журналу-ордера по Фонду
соціального страхування.

В журналі-ордері по рахунку 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок
безробіття» (Додаток 17) за січень були складені наступні операції:

Нараховані 1,3% на зарплату працівникам основного і допоміжного
виробництва в фонд страхування на випадок безробіття:

Дт 23 «Виробництво» 477,96

Кт 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття»

Нараховані 1,3% на зарплату загальновиробничого персоналу в фонд
страхування на випадок безробіття:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» 23,22

Кт 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття»

Погашена заборгованість перед бюджетом по платежам в фонд страхування на
випадок безробіття:

Дт 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття» 551,09

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Обороти із цього журналу переносяться в Головну книгу по рахунку 653
(Додаток 20).

В журналі-ордері по рахунку 656 «Розрахунки за страхуванням від нещасних
випадків на виробництві» (Додаток 18) відображені такі операції:

Нараховано 1,8% на зарплату працівникам основного і допоміжного
виробництва в фонд страхування від нещасних випадків на виробництві:

Дт 23 «Виробництво» 452,80

Кт 656 «Розрахунки за страхуванням від нещасних випадків на
виробництві»

Нараховано 1,8% на зарплату загальновиробничого персоналу в фонд
страхування від нещасних випадків на виробництві:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати» 22

Кт 656 «Розрахунки за страхуванням від нещасних випадків на
виробництві»

Сплачені платежі у фонд страхування від нещасних випадків на виробництві
в бюджет:

Дт 656 «Розрахунки за страхуванням від нещасних випадків на виробництві»
413,31

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

В Головну книгу по рахунку 656 (Додаток 20) заносяться всі обороти по
дебету і загальна сума обороту по кредиту із журналу-ордеру по рахунку
656 «Розрахунки за страхуванням від нещасних випадків».

Далі потрібно розглянути журнал-ордер по рахунку 641/3 «Податок на
прибуток з доходів фізичних осіб» (Додаток 17). В ньому відображена така
операція:

Сплачений податок на доходи з фізичних осіб в бюджет:

Дт 641/3 «Прибутковий податок» 2573,95

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Обороти як по дебету, так і по кредиту із цього журналу-ордера
переносяться у Головну книгу по рахунку 641/3 «Податок на прибуток з
доходів фізичних осіб» (Додаток 20).

В кінці місяця після того, як залишки по дебету і по кредиту рахунків
були занесені до Головної книги, дані із Головної книги переносяться до
Балансу підприємства за січень (Додаток 21). Суми відображаються у
четвертому розділі пасиву балансу «Поточні зобов’язання», у таких
колонках, як поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування та з
оплати праці.

2.4.2 Організація обліку відрахувань із заробітної плати

Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить
до виплати, як правило, відрізняються одна від одної на суму проведених
утримань із оплати праці.

Розглянемо журнал-ордер по рахунку 661«Розрахунки за заробітною платою»
(Додаток 16), в котрому відображені господарські операції з обліку
утримань із заробітної плати.

Відображено утримання із оплати праці збору до пенсійного фонду:

Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою» 526,48

Кт 651 «За пенсійним забезпеченням»

Відображено утримання із оплати праці збору до фонду соціального
страхування:

Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою» 248,90

Кт 652 «За соціальним страхуванням»

Відображено утримання із оплати праці збору до фонду зайнятості:

Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою» 131,90

Кт 653 «За страхуванням на випадок безробіття»

Відображено утримання із оплати праці суми податку на доходи фізичних
осіб:

Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою» 2956,9

Кт 641/3 «Прибутковий податок»

При розрахунку податку на прибуток з доходів фізичних осіб, була
використана соціальна пільга 175 грн.

Обороти із журналу-ордера по рахунку 661 «Розрахунки за заробітною
платою» переносяться у Головну книгу по рахунку 661 (Додаток 20).

В кінці місяця після того, як залишки по дебету і по кредиту рахунків
були занесені до Головної книги, дані із Головної книги переносяться до
Балансу підприємства за січень (Додаток 21). Суми відображаються у
четвертому розділі пасиву балансу «Поточні зобов’язання», у таких
колонках, як поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування та з
оплати праці.

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж
рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто
це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо.

Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку
(тобто по кожному працюючому) дорівнює кредитовому обороту синтетичного
рахунка № 66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати
по цеху, відділу, підприємству в цілому.

Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому
обороту синтетичного рахунка № 66. Сума в графі Розрахунково–платіжної
відомості «Сума, належна до виплати» аналітичних рахунків дорівнює
кредитовому сальдо синтетичного рахунка № 66 «Розрахунки з оплати
праці». Кредитове сальдо рахунка № 66 показує заборгованість
підприємства робітникам і службовцям на 1-ше число кожного за звітним
місяця.

Аналітичний облік розрахунків із робітниками і службовцями по оплаті
праці на ВАТ «Слов’янський механічний завод» ведеться в лицьових картках
на кожного працівника (Додаток 14, Додаток 15).

Лицьові картки застосовуються для запису за кожний місяць протягом року
всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати працівника на
підставі первинних документів по обліку виробітку та виконаних робіт,
відпрацьованого часу і документів на різні види оплат.

Інформація, представлена у лицьових картках, надалі використовується для
розрахунку середньої заробітної плати (при нарахуванні відпускних,
допомоги по тимчасовій непрацездатності та інше), а також при
представленні різного роду довідок.

По закінченні трьох днів, встановлених для виплати заробітної плати,
касир постійно перевіряє у платіжній відомості підписи в одержанні та
підраховує осіб, котрі своєчасно не отримали заробітну плату. У колонці
«Підпис в одержанні» здійснюється від руки надпис «Депоновано», або
проставляється відтиск штампу з позначкою «Депоновано», який
використовується спеціально для таких цілей.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у «Книзі обліку
розрахунків з депонентами» (Додаток 13).

Задепоновані суми не включаються до відомостей на видачу заробітної
плати у наступні місяці. Щоб їх отримати, працівнику необхідно особисто
звернутися до бухгалтерії.

За фактом отримання задепонованих сум із каси у «Книзі обліку
розрахунків з депонентами» робиться відповідна відмітка про номер
видаткового касового документа, а також зазначається видана сума проти
того місяця року, в якому було здійснено вказану виплату.

Через три роки, якщо задепоновані суми не були отримані, то вони
перераховуються у бюджет.

В нашому випадку, ми розглянули приклад занесення невиданої заробітної
плати у книгу обліку розрахунків з депонентами.

Ми розглянули таку можливість, що в червні троє працівників ВАТ «СМЗ»
не отримали заробітну плату, і грошові кошти у загальній сумі
1115,76 гривень були занесені у Книгу обліку розрахунків з депонентами.

В бухгалтерському обліку така депонована заробітна плата оформлюється
записом:

Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою» 1115,76

Кт 662 «Розрахунки з депонентами».

3. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА
ВАТ«СЛОВ’ЯНСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»

3.1 Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

До трудових ресурсів відноситься та частина населення,котра володіє
необхідними фізичними даними,знаннями та навиками праці у відповідній
галузі.Достатня забезпеченість підпприємств необхідними трудовими
ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності
праці мають велике значення для збільшення обсягів продукціїта
підвищення ефективності виробництва.

В сучасних умовах виробництва ефективність використання виробничих
фондів, сировини, покращення якості продукції залежать як від кількості
працюючих, так і від рівня їх кваліфікації. Неврівноважений склад
персонала досить часто спричиняє негативний вплив на якість та динаміку
обсягу продукції.

Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх
використання залежать обсяг та своєчасність виконання всіх робіт,
ефективність використання обладнання, машин, механізмів і як результат —
обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші
економічні показники [25, с.561].

Основними завданнями аналізу є :

вивчення та оцінка забезпеченості підприємства та його структурних
піддрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також за категоріями та
професіями;

визначення та вивчення показників плинності кадрів;

виявлення резервів трудових ресурсів, більш повного та ефективного їх
використання.

Починати аналіз окресленого кола питань доцільно з характеристики
динаміки чисельності працюючих на підприємстві (з обов’язковим
виділенням чисельності працівників основної діяльності) за останні 2-3
роки .Такий аналіз дає змогу оцінити, наскільки успішно підприємство
витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї продукції і на ринку
трудових ресурсів.

Ясна річ, просте порівняння чисельності працівників підприємства за
кілька років повної відповіді на ці питання не дає (хоч воно має певне
аналітичне значення). Лише в ув’язці з динамікою виробничих потужностей
підприємства, їх використання, динамікою продуктивності праці висновки
про динаміку чисельності працівників підприємства набувають
обґрунтованості й аналітичної цінності [5, с.289].

Якщо за незмінних (або змінених незначною мірою) виробничих потужностей
на підприємстві з року в рік скорочуються чисельність персоналу і
пропорційно – обсяг випуску продукції, тобто коли скорочення чисельності
персоналу не компенсується зростанням продуктивності праці, а, отже,
відбувається зниження показника використання виробничої потужності
підприємства, це однозначно свідчить про недоліки в організації
виробництва, маркетингової служби, про неспроможність власників і
керівників підприємства утримати його, зберегти трудовий колектив. Така
ситуація потребує з’ясування конкретних причин відпливу робочої сили і
розробки рекомендацій для стабілізації становища.

Джерелами інформації для проведення аналізу є : ф.№ 1–ПВ «Звіт з праці»,
ф.№ 1–ПВ «Умови праці» –звіт про умови праці, пільги та компенсації за
роботу зі шкідливими умовами праці, ф.№ 3–ПВ «Звіт про використання
робочого часу», ф.№ 6–ПВ «Звіт про кількість працівників, їх якісний
склад та професійне навчання за рік», ф.№ 7–ТНВ «Звіт про травматизм на
виробництві за рік» [32, с.705].

Весь персонал підприємства поділяється на дві групи :
промислово–виробничий персонал та персонал непромислових господарств.
Працівники промислово–виробничого персоналу поділяються на робітників та
службовців. У складі службовців виділяють керівників, спеціалістів та
інших службовців (конторський, обліковий персонал).

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами визначається шляхом
порівняння фактичної її наявності по категоріям та професіям з плановою
потребою [16, с.430].

Тож проаналізуємо забезпеченість ВАТ «Слов’янський механічний завод»
трудовими ресурсами, порівнявши їх наявність в 2004 році із результатами
2005 року (табл. 3.1). Джерелами інформації є «Звіт про наявність та рух
робочих кадрів за 2004 рік» (Додаток 26) та «Звіт про рух робочих кадрів
за 2005 рік» (Додаток 27).

Таблиця 3.1

Забезпеченість ВАТ «СМЗ» трудовими ресурсами

Категорії працівників 2004 рік 2005 рік % забезпеченості

Робітники 212 292 137,7

Невиробничий персонал 4 4 100

Інженерно–технічні працівники 84 112 133,3

Службовці 9 11 122,2

Всього 309 419 135,6

Результати аналізу показують, що склад працюючих по категоріям персоналу
на ВАТ «СМЗ» значно змінився.

Як бачимо за даними таблиці чисельність промислово–виробничого персоналу
в звітному році у порівнянні із минулим збільшилась і склала 135,6%, що
в абсолютному виразі склало 110 чоловік. Кількість керівників не
змінилася, а ось кількість робітників збільшилась на 80 чоловік.
Збільшилась і частка інженерно–технічних працівників і службовців.

Особлива увага приділяється аналізу забезпеченості підприємства кадрами
найбільш важливих професій.

Проаналізувавши склад робітників по професіям та розрядам за 2 роки
(Додаток 28, Додаток 29), ми бачимо, що найбільш важливі професії
робітників на ВАТ «СМЗ»—це токар та слюсар. Кількість цих та інших
професій робітників у 2005 році значно збільшилась.

Також слід аналізувати і якісний склад трудових ресурсів за віком,
статтю, освітою, кваліфікацією (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Якісний склад трудових ресурсів ВАТ «СМЗ»

Показник Чисельність працюючих на кінець року

2004 рік Питома вага, % 2005 рік Питома вага, %

ГРУПИ ПРАЦІВНИКІВ

За віком, років :

—до 20 9 3 27 6

—від 20 до 30 65 21 89 21

—від 30 до 40 104 34 172 41

—від 40 до 50 72 23 92 23

—від 50 до 60 50 16 33 8

—старше 60 9 3 6 1

Всього 309 100 419 100

За статтю :

—чоловіки 179 58 239 57

—жінки 130 42 180 43

Всього 309 100 419 100

За освітою :

—початкова 67 22 59 14

—середня технічна 90 29 138 33

—вища 152 49 22 53

Всього 309 100 419 100

Дані таблиці 3.2 свідчать про те, що на ВАТ «СМЗ» переважають чоловіки
від 30 до 40 та від 40 до 50 років, із середньою технічною та вищою
освітою. Все це свідчить про те, що підприємство віддає перевагу більш
кваліфікованим та освіченим працівникам.

Адміністративно–управлінський персонал необхідно перевірити на
відповідність фактичного рівня освіти кожного працівника займаємої
посади та вивчити питання, пов’язані з підбором кадрів, їх підготовкою
та підвищенням кваліфікації [25, с.482].

Далі потрібно провести аналіз показників руху та постійності кадрів
(табл. 3.3). Дані для аналізу наведені за допомогою наступної
статистичної звітності :«Звіт з праці за 2004 рік» (Додаток 22), «Звіт з
праці за 2005 рік» (Додаток 23), «Звіт про використання робочого часу за
2004 рік» (Додаток 30), «Звіт про використання робочого часу за 2005
рік» (Додаток 31).

Таблиця 3.3

Показники руху працівників

№ Показники 2004 рік 2005 рік Абсолютний приріст Відносний приріст, %

1 Складало працівників на початок періоду 297 309 +12 +4

2 Прийнято всього, чол. 181 177 -4 -2

3 Вибуло всього, чол., у т. ч.: 169 67 -102 -60

4 –за власним бажанням 31 33 +2 +6

5 –за порушення трудової дисципліни 3 4 +1 +33

6 Складає працівників на кінець періоду, чол. 309 419 +110 +36

7 Середньосписочна чисельність 308 413 +105 +34

8 Кількість працівників, пропрацювавших рік 290 308 +18 +6

Із даних таблиці ми бачимо, що кількість прийнятих працівників
зменшилась. Разом з тим, зменшилась кількість вибувши працівників. А ось
кількість працівників, пропрацювавших рік, збільшилась на 18 чоловік,
тобто на 6 %.

Для характеристики руху персоналу, потрібно розрахувати та
проаналізувати динаміку наступних показників :

Коефіцієнт оберту по прийманню робітників (Кпр) :

Кпр = Кількість прийнятого персоналу на роботу / Середньосписочна
чисельність персоналу ;

Коефіцієнт оберту по вибуттю (Кв) :

Кв = Кількість звільнившихся працівників / Середньосписочна чисельність
персоналу ;

Коефіцієнт плинності кадрів (Кп) :

Кп = Кількість звільнившихся за власним бажанням та за порушення
трудової дисципліни / Середньосписочна чисельність ;

Коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства (Кп.с.) :

Кп.с. = Кількість працівників, пропрацювавши весь рік / Середньосписочна
чисельність персоналу .

Коефіцієнти руху кадрів не плануються, тому їх аналіз проводиться шляхом
порівняння звітного року з показниками попереднього року. Плинність
кадрів грає велику роль в діяльності підприємства. Постійні кадри,
довгий час працюючі на підприємстві, удосконалюють свою кваліфікацію,
створюють відповідну ділову атмосферу в колективі, активно впливаючи на
продуктивність праці. Коефіцієнти постійності та стабільності кадрів
відображають рівень оплати праці та задоволеність працівників умовами
праці [5, с.209] .

Далі необхідно розрахувати всі ці показники для ВАТ «Слов’янський
механічний завод».

1) Коефіцієнт оберту по прийманню працівників :

Кпр1 = 297 / 308 * 100 % = 58,8 % – за 2004 рік ;

Кпр2 = 177 / 413 * 100 % = 42,8 % – за 2005 рік .

2) Коефіцієнт оберту по вибуттю :

Кв1 = 169 / 308 * 100 % = 54,9 % – за 2004 рік ;

Кв2 = 67 / 413 * 100 % = 16,2 % – за 2005 рік .

3) Коефіцієнт плинності :

Кп1 = 31 + 3 / 308 * 100 % = 11,1 % – за 2004 рік ;

Кп2 = 33 + 4 / 413 * 100 % = 8,9 % – за 2005 рік .

4) Коефіцієнт постійності персоналу :

Кп.с.1 = 290 / 308 * 100 % = 94,1 % – за 2004 рік ;

Кп.с.2 = 308 / 413 * 100 % = 74,6 % – за 2005 рік .

Розрахувавши коефіцієнти руху робочої сили видно, що на ВАТ
«СМЗ»коефіцієнт оберту по прийманню в 2004 році ненабагато відрізнявся
від коефіцієнта вибуття. А в 2005 році, навпаки, коефіцієнт оберту по
прийманню склав 42,8 %, а коефіцієнт оберту по вибуттю – лише 16,2 %.
Коефіцієнти плинності та постійності персоналу також зменшились у
порівнянні з минулим роком на 19 % та на 21 %.

На підприємстві вивчають причини звільнення працівників (за власним
бажанням, скорочення кадрів, порушення трудової дисципліни та інше).

Напруження в забезпеченості підприємства трудовими ресурсами може бути
знято за рахунок більш повного використання наявної робочої сили, росту
продуктивності праці робітників, комплексної механізації й автоматизації
виробничих процесів, упровадження нових технологій. В процесі аналізу
повинні бути виявлені резерви скорочення потреби в трудових ресурсах в
результаті проведення перерахованих заходів.

Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує свою виробничу
потужність, створює нові робочі міста, необхідно визначити додаткову
потребу в трудових ресурсах по категоріям та професіям та джерела їх
залучення [25, с.608].

Аналіз забезпеченості ВАТ «СМЗ» трудовими ресурсами проводять в тісному
зв’язку із вивченням виконання плану соціального розвитку підприємства :
підвищенням кваліфікації працюючих, покращенням умов праці та укріплення
здоров’я робітників, покращенням соціально–культурних та
житлово–побутових умов.

Таким чином, був проведений аналіз забезпеченості ВАТ «СМЗ» трудовими
ресурсами. В процесі аналізу було виявлено, що працівники підприємства
задоволені умовами праці та рівнем заробітку.

3.2 Оцінка використання фонду робочого часу

Показники забезпеченості підприємства робітниками ще не характеризують
ступінь їх використання та не можуть бути факторами, що безпосередньо
впливають на обсяг випускаємої продукції. Випуск продукції залежить не
стільки від чисельності працюючих, скільки від кількості витраченої
праці, визначаємою кількістю робочого часу. Тому необхідно вивчити
ефективність використання робочого часу трудового колективу
підприємства.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості
відпрацьованих днів та часів одним робітником за аналізуємий період
часу, а також по ступеню використання фонду робочого часу [6, с.287].

У раціональному використанні робочого часу закладені резерви збільшення
обсягу продукції. Аналіз використання робочого часу ставить своєю метою
виявити його втрати , знайти причини втрат, встановити їхній вплив на
виконання плану випуску і реалізації продукції.

Основні завдання аналізу використання робочого часу – визначити, як на
підприємстві використовується наявний склад працюючих; наскільки
рівномірною була їхня трудова зайнятість протягом звітного періоду; які
є можливості для подальшого поліпшення робочого часу на підприємстві за
наявних трудових ресурсів.

У плануванні середньорічної чисельності працюючих затрати праці
визначають в людино–годинах по окремих професіях і посадах [33, с.654].

Аналіз використання робочого часу за кількістю відпрацьованих днів одним
робітником допомагає виявити резерви більш повного використання річного
фонду робочого часу. Однак певні резерви можуть бути приховані й у
використанні робочого часу протягом робочого дня. Тому треба вивчити
тривалість робочого дня, тобто скільки годин відпрацював у середньому за
кожний день один робітник на підприємстві.

Кожне підприємство розраховує номінальний фонд робочого часу колективу
працівників, виходячи з його чисельного складу, законодавчо встановлених
норм щодо тривалості робочого дня і робочого тижня, кількості вихідних і
святкових днів, днів чергових відпусток, пільг окремим категоріям
працівників з тривалості відпусток і робочого дня. Порівняння
номінального фонду робочого часу (у людино–днях, людино–годинах) з
фактично відпрацьованим робочим часом дає загальне уявлення про стан
використання робочого часу на підприємстві [25, с.809].

При аналізі важно встановити, які з причин, що визвали втрати робочого
часу, залежать від трудового колективу (прогули, простої обладнання з
вини робітників та інше) і які не зумовлені його діяльністю (відпустки,
наприклад). Усунення втрат робочого часу по причинам, що залежать від
трудового колективу, є резервом, не потребуючим капітальних вкладень,
але дозволяючим швидко отримати віддачу.

Інформаційне забезпечення аналізу використання робочого часу протягом
робочого дня, що міститься в офіційній статистичній звітності,
недостатнє, бо в ній є дані лише про офіційно зафіксовані
внутрішньозмінні простої працівників, у тому числі робітників, а вони
фіксуються далеко не завжди. Тому велике значення мають матеріали
обробки разових спостережень, фотографування і самофотографування
робочого дня. І зафіксовані в офіційному обліку, і виявлені методом
вибіркових спостережень внутрішньозмінні простої групуються за
причинами, що дає змогу намічати шляхи їх скорочення.

На нашу думку, потрібно проаналізувати невиходи працівників на роботу за
два роки (табл. 3.4) для того, щоб виявити причини цих невиходів. При
цьому був використаний «Звіт про використання робочого часу за 2004 рік»
(Додаток 30), «Звіт про використання робочого часу за 2005 рік» (Додаток
31).

Таблиця 3.4

Невиходи на роботу протягом року

Причина невиходів на роботу 2004 р., людино-години 2005 р.,
людино-години Відхилення

(+, -)

1. Щорічні відпустки (основні та додаткові) 31525 25538 -5987

2. Тимчасова непрацездатність 16 451 52398 +35947

3. Навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством 1248
4509 +3261

4. Неявки з дозволу адміністрації 666 4712 +4046

Всього невідпрцьовано 49890 87157 +37267

Всього відпрацьовано 440062 634283 +194221

Фонд робочого часу, всього 489952 721440 +231488

Наведені в таблиці дані дають можливість встановити відхилення від
минулого року по окремих видах невиходів на роботу (відпустки, хвороби)
і розкрити не плановані невиходи (з дозволу адміністрації).

Як бачимо, невиходи на роботу у порівнянні з минулим роком збільшились
на 37267 людино–годин. Це збільшення викликано зменшенням основних та
додаткових щорічних відпусток, збільшенням тимчасової непрацездатності
на 35947 людино–годин, а також збільшенням навчальних відпусток та інших
неявок, передбачених законодавством та неявок з дозволу адміністрації.
Загальний фонд робочого часу підвищився до 231488 людино–годин.

Досить непоганим є те, що на ВАТ «СМЗ» за ці два роки не було простоїв,
масових невиходів на роботу (страйків) та прогулів, тому що підприємство
велике значення приділяє дисципліні.

У процесі аналізу актів про простої, обов’язкових записів порушників
трудової дисципліни, заяв про надання відпусток без збереження
заробітної плати і лікарняних листків устанавліваються причини простоїв,
необхідність надання відпусток з дозволу адміністрації, частота,
повторюваність захворювань, причини їх виникнення, розробляються заходи
щодо скорочення простоїв, профілактики захворювань поліпшення умов
охорони і безпеки праці, режиму роботи і зменшення відпусток з
ініціативи адміністрації.

Основними причинами втрат робочого часу є незабезпеченість сировиною,
матеріалами, енергоресурсами, інструментом, технологічною документацією,
технічна несправність устаткування, порушення трудової дисципліни, ритму
роботи й інше.

До непродуктивних відносяться витрати робочого часу на виготовлення
бракованої продукції, виправлення браку, у зв’язку зі зміною умов
виробництва.

Вплив цілоденних і внутризмінних втрат робочого часу на обсяг товарної
продукції розраховується добутком цих втрат на середньоденну чи
середньогодинну продуктивність робітника [16, с.209].

Фонд робочого часу можна розрахувати наступним чином :

ФРЧ = ЧР * Д * Т ,
(3.1)

де ФРЧ – фонд робочого часу,

ЧР – чисельність робітників,

Д – кількість відпрацьованих днів 1 робітником у середньому за рік;

Т – середня тривалість робочого дня.

Об’єктом аналізу в даному випадку є величина відхилення фактично
відпрацьованого часу в людино–годинах у звітному періоді від
відповідного показника за попередній рік. На це відхилення можуть
вплинути такі фактори, як : зміна чисельності робітників, зміна
тривалості робочого періоду та змінювання тривалості робочої зміни [18,
с.561].

Проведемо факторний аналіз фонду робочого часу на ВАТ «Слов’янський
механічний завод» й встановимо вплив факторів на його зменшення (табл.
3.5).

Таблиця 3.5

Використання фонду робочого часу

Показники 2004 рік 2005 рік Відхилення (+,-)

Середньорічна чисельність робітників (ЧР) 212 292 +80

Відпрацьовано за рік одним робітником :

—днів (Д) 262 270 +8

—годин (Г) 2076 2172 +96

Середня тривалість робочого дня (Т), год. 7,92 8,04 +0,12

Фонд робочого часу (ФРЧ), год. 440062 634283 +194221

На підприємстві, що аналізується, фактичний фонд робочого часу більше
минулого року на 194221 год. Вплив факторів на його зміну можна
встановити способом абсолютних різниць :

?ФРЧчр = (ЧРф – ЧРпл) * Дпл * Тпл = (292 – 212) * 262 * 7,92 = +166003,2
год.;

?ФРЧд = (Дф – Дпл) * ЧРф * Тпл = (270 – 262) * 292 *7,92 = +18757 год.;

?ФРЧт = (Тф – Тпл) *ЧРф * Дф = (8,04 – 7,92) * 292 * 270 = +9460,8 год.;

Всього : +194221 год.

Як видно з наведених даних, наявні трудові ресурси ВАТ «Слов’янський
механічний завод» використовує достатньо повно. В середньому одним
робітником відпрацьовано по 270 днів замість 262, що на 8 днів перевищує
минулий показник. Збільшилась середньорічна чисельність робітників на 80
чоловік та тривалість робочого дня на 0,12 год. Збільшення всіх цих
факторів призвело до збільшення фонду робочого часу.

Відсутність надурочно відпрацьованого часу свідчить про добру
організацію виробничого процесу.

Таким чином, було з’ясовано, що для того щоб виявити резерви подальшого
зростання ефективності використання трудових ресурсів підприємства,
потрібно детально проаналізувати стан використання працівниками робочого
часу, головним чином – причини його непродуктивних витрат [30, с.356].

Скорочення втрат робочого часу – один із резервів збільшення випуску
продукції. Однак потрібно мати на увазі, що втрати робочого часу не
завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, тому що
вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці
робітників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів велика увага
приділяється вивченню показників продуктивності праці.

3.3 Продуктивність праці та її аналіз

Один і той же результат в процесі виробництва може бути отриманий при
різному ступені ефективності праці. Міра ефективності праці в процесі
виробництва отримала назву продуктивності праці. Іншими словами, під
продуктивністю праці розуміють її результативність або здатність людини
виробляти за одиницю робочого часу визначений обсяг продукції [25,
с.211].

Цьому показнику потрібно приділяти особливу увагу, тому що саме від
нього залежить рівень багатьох інших показників – обсяг виробленої
продукції, рівень її собівартості, витрата фонду заробітної плати та
інше.

Колектив кожного підприємства повинен добиватися підвищення
продуктивності праці для зростання виробництва без збільшення
чисельності працюючих.

Основне завдання аналізу продуктивності праці : визначити виконання
плану і динаміку продуктивності праці одного працівника, чинники, що
впливають на формування її рівня, проаналізувати затрати праці на
виробництво одиниці основних видів продукції і виявити резерви
подальшого їх зниження [16, с.387].

Аналіз продуктивності праці починається з оцінки використання денного,
місячного і річного планів по бригадах, цехах і підприємству в цілому.

Зіставленням фактичних показників продуктивності праці по місяцях,
кварталах, що наростає підсумком з початку року з плановими і фактичними
за відповідний період минулого року, визначається ступінь виконання,
відхилення від плану і динаміки продуктивності праці.

Для оцінки рівня продуктивності праці використовується система
узагальнюючих, окремих та допоміжних показників.

До узагальнюючих показників відносяться середньорічний, середньоденний
та середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також
середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному
виразі.

Окремі показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції
визначеного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції
визначеного виду у натуральному виразі за одну людино–годину або
людину–день.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці
визначеного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу [25,
с.212].

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний
виробіток продукції одним працюючим. Його величина залежить не тільки
від виробітку робітників, але й від питомої ваги останніх в загальній
чисельності промислово–виробничого персоналу, а також від кількості
відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня.

Звідси середньорічний виробіток продукції одним робітником можна
представити у вигляді добутку наступних факторів :

РВ = ПЧ * Д * Т * СВ ,
(3.2)

де РВ – середньорічний виробіток продукції одним робітником,

ПЧ – частка робітників в загальній чисельності працюючих,

Д – кількість відпрацьованих днів 1 робітником за рік,

Т – середня тривалість робочого дня,

СВ – середньогодинний виробіток продукції.

Розрахунок впливу цих факторів проводиться способами ланцюгової
підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць або інтегральним
методом [32, с.452].

Обов’язково аналізується зміна середньогодинного виробітку продукції.
Величина цього показника залежить від факторів, пов’язаних зі зміною
трудомісткості продукції та вартісної її оцінки. Для розрахунку впливу
цих факторів використовується спосіб ланцюгової підстановки.

Зниження трудомісткості досягається технічним удосконаленням
виробництва, запровадженням прогресивних технологічних процесів,
досконалішого обладнання, а також можливе за рахунок підвищення рівня
кооперації виробництва (тобто за рахунок використання на виробництві
більшої кількості готових покупних напівфабрикатів, деталей та інших
комплектуючих виробів). Загальна трудомісткість усього обсягу продукції
підприємства може змінюватися також під впливом асортиментних зрушень у
складі продукції, що випускається, в бік більш або менш трудомістких
виробів [5, с.596].

В даному розділі проведемо аналіз динаміки продуктивності праці із
оцінкою виконання плану (табл. 3.6). При цьому були використані : «Звіт
з праці за 2004 рік» (Додаток 22), «Звіт з праці за 2005 рік» (Додаток
23), «Звіт про використання робочого часу за 2004 рік» (Додаток 30),
«Звіт про використання робочого часу за 2005 рік» (Додаток 31).

Таблиця 3.6

Показники продуктивності праці на ВАТ «Слов’янський механічний завод»

№ Показники 2004 рік 2005 рік Абсол. відхил. Відносн.

відхил,%

1 2 3 4 5 6

1 Обсяг виробництва продукції, тис. грн. 11560 16208 +4648 +40,2

2 Середньосписочна чисельність промислово–виробничого персоналу (ПВП),
чол.. 308 413 +105 +34,1

3 —в т.ч. робітників, чол.. 212 292 +80 +37,7

4 Кількість відпрацьованих робітниками ч/днів 55600 78939 +23339 +42,7

5 Кількість відпрацьованих робітниками за рік ч/годин 440062 634283
+194221 +44,1

6 Середньорічний виробіток 1 працівника ПВП, грн.

(ряд.1 * 1000 / ряд.2) 37532 44334,2 +680,22 +18,1

7 Виробіток 1 працівника, 54528 55507 +979 +1,8

Продовження таблиці 3.6

1 2 3 4 5 6

грн. :

—середньорічний

(ряд.1 * 1000 / ряд.3)

8 —середньоденний

(ряд.1 * 1000 / ряд.4) 208 205 -3 -1,4

9 —середньогодинний (СВ)

(ряд.1 * 1000 / ряд.5) 26,3 25,6 -0,7 -2,7

10 Середня кількість днів, відпрацьованих 1 робітником за рік (Д)

(ряд.4 / ряд.3) 262 270 +8 +3,1

11 Середня кількість годин, відпрацьованих 1 робітником

(ряд.5 / ряд.3) 2076 2172 +96 +4,6

12 Середня тривалість робочого дня, годин (Т)

(ряд.5 / ряд.4) 7,92 8,04 +0,12 +1,5

Таким чином, проаналізував продуктивність праці на ВАТ «СМЗ», ми виявили
наступне : середньорічний виробіток одного працівника
промислово–виробничого персоналу збільшився в 2005 році у порівнянні із
2004 роком на 18,1 %, що в абсолютному виразі склало 6802,2 грн.
Середньорічний виробіток одного робітника збільшився в 2005 році у
порівнянні із 2004 роком на 1,8 %, що в абсолютному виразі склало 979
грн.

У порівнянні із минулим роком, зменшились показники середньоденного і
середньогодинного виробітку одного робітника на 1,4 % та 2,7 %, що в
абсолютному виразі склало 3 грн. та 0,7 грн.

На відхилення виробітку можуть впливати наступні фактори : частка
робітників, відпрацьовані дні одним робітником в році, середня
тривалість робочого дня та середнього динний виробіток. Вплив цих
факторів на середньорічний виробіток можна встановити способом
абсолютних різниць.

Але спочатку потрібно визначити питому частку робітників в загальній
кількості працівників (ПЧ) :

ПЧ1 = 212 / 308 = 0,69 – в 2004 році;

ПЧ2 = 293 / 413 = 0,8 – в 2005 році.

Показники за 2004 рік мають порядковий номер 1, а за 2005 –2.

РВ = ПЧ * Д * Т * СВ

1) ?РВпч = (ПЧ2 – ПЧ1) * Д1 * Т1 * СВ1 = (0,8 – 0,69) * 262 * 7,92 *
26,3 = 6003,1 ;

2) ?РВд = (Д2 – Д1) * ПЧ2 * Т1 * СВ1 = (270 – 262) * 0,8 * 7,92 * 26,3 =
1333,1 ;

3) ?РВт = (Т2 – Т1) * Д2 * ПЧ2 * СВ1 = (8,04 – 7,92) * 270 * 0,8 * 26,3
= 681,7 ;

4) ?РВсв = (СВ2 – СВ1) * ПЧ2 * Д2 * Т2 = (25,6 – 26,3) * 0,8 * 270 *
8,04 = -1215,7 ;

Всього : ? = 6003,1 + 1333,1 + 681,7 – 1215,7 = +6802,2.

Вище наведені дані свідчать про те, що на підприємстві спостерігається
ріст продуктивності праці. Це відбувається через збільшення частки
робітників на ВАТ «СМЗ» в 2005 році, збільшення середньої кількості
днів, відпрацьованих 1 робітником за рік, середньої тривалості робочого
дня, а також завдяки упровадженню у виробництво сучасних нових
технологій, що відповідають європейським стандартам. Це тягне за собою
одночасний ріст обсягу виконуємих робіт, тому тенденція збільшення
виробітку є благоприємною та свідчить про ефективне використання
трудових ресурсів на аналізуємому підприємстві.

3.4 Аналіз фонду оплати праці

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня
продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв’язку із оплатою
праці. Із ростом продуктивності праці створюються реальні можливості для
підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно
використовувати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці
випереджали темпи росту його оплати. Тільки при таких умовах створюються
можливості для підвищення темпів розширеного відтворення.

У зв’язку з цим аналіз використання засобів на оплату праці на кожному
підприємстві має велике значення. В процесі його потрібно здійснювати
систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати
праці), виявляти можливості економії коштів за рахунок росту
продуктивності праці та зниження трудомісткості продукції [25, с.224].

Таким чином, розмір середньої заробітної плати робітника безпосередньо
залежить від використання ним робочого часу, досягнутого рівня
продуктивності праці і виробітку. Рівень оплати праці (грошова оплата
одного дня) залежить також від загальних результатів господарської
діяльності : чим вища продуктивність праці, тим вищий рівень оплати
праці робітників. У свою чергу, підвищення матеріальної
заінтересованості працюючих сприяє зростанню трудової активності,
кращому використанню робочого часу, зміцненню трудової дисципліни і
підвищенню продуктивності праці.

Основними завданнями аналізу фонду оплати праці на підприємствах є :

визначення суми абсолютної і відносної перевитрати (економії) фонду
заробітної плати та виявлення причин, що її зумовили;

вивчення структури фонду заробітної плати (оплати праці), застосування
матеріальних стимулів за високі результати праці;

визначення резервів, які має підприємство для зменшення витрат на оплату
праці і відповідно для підвищення рентабельності його роботи [32,
с.651].

У зв’язку з цим насамперед визначаються склад і структура фонду оплати
праці підприємства, динаміка цих показників.

Для підвищення матеріальної заінтересованості працюючих у якісних
результатах своєї праці використовують різні варіанти заохочувальних
розрахунків за проміжні або кінцеві результати праці. Тому під час
аналізу оплати праці з’ясовують, за які показники нараховується
додаткова оплата праці, чи зважують при цьому на якість виробленої
продукції.

Далі порівнюють рівень оплати праці за один день або на одного
працюючого в окремих галузях (чи в спеціалізованих ланках) з оплатою
праці за іншою системою оплати праці в інших господарствах, з огляду на
досягнутий рівень продуктивності праці і собівартість продукції,
визначають, яку частку в загальній сумі нарахованої додаткової оплати
становлять виплати натурою і грошима, аналізують їх динаміку [5, с.384].

До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на
оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці – основний економічний показник з оплати праці, що
широко використовується у господарській практиці, статистичній
звітності, аналізі. Він включає в себе основну і додаткову заробітну
плату персоналу підприємства, інші заохочувальні та компенсаційні
виплати (крім тих, які у законодавчо встановленому порядку до фонду
оплати праці не входять, наприклад допомога з тимчасової
непрацездатності, вихідна допомога та деякі інші) [6, с.409].

На нашу думку, в цьому розділі потрібно проаналізувати склад і структуру
фонду оплати праці ВАТ «СМЗ» (табл. 3.7). Цей аналіз полягає у
визначенні питомої ваги кожного виду доплат у загальному фонді оплати
праці. При цьому були використані : «Звіт з праці за 2004 рік» (Додаток
24), «Звіт з праці за 2005 рік» (Додаток 25).

Таблиця 3.7

Аналіз складу і структури фонду оплати праці робітників

ВАТ «СМЗ»

Показники 2004 рік 2005 рік

Сума, тис.грн. Питома вага, % Сума, тис.грн Питома вага, %

1.Фонд основної заробітної плати, всього 1668,4 74,2 2899,6 58,7

2.Фонд додаткової заробітної плати, всього 559,1 24,6 1482,4 29,9

—премії та винагороди, що носять систематичний характер 384,7 16,9 430,5
8,8

—виплати в порядку компенсації втрати заробітної плати внаслідок
зростання споживчих цін 10,3 0,5 — —

3.Заохочувальні та компенсаційні виплати, всього 46,9 2,1 560,7 11,4

—соціальні пільги, що носять індивідуальний характер 0,7 0,03 560,7 11,4

Фонд оплати праці

(ряд.1 + ряд.2 + ряд.3) 2274,4 100 4942,7 100

Таким чином, був проведений аналіз складу і структури фонду оплати праці
робітників ВАТ «СМЗ». При цьому було встановлено, що питома вага фонду
основної заробітної плати в 2005 році зменшилась із 74,2% до 58,7%. В
той час, як фонд додаткової заробітної плати збільшився з 24,6% до
29,9%. Також значно збільшились заохочувальні і компенсаційні виплати з
2,1% в 2004 році до 11,4% в 2005 році. Загальний фонд оплати праці в
2005 році збільшився на 2668,3 тис. грн.

Розпочинаючи аналіз використання фонду заробітної плати, в першу чергу
потрібно розрахувати абсолютне та відносне відхилення фактичної його
величини від планової.

Абсолютне відхилення (?ФЗПабс) визначається шляхом порівняння фактично
використаних засобів на оплату праці (ФЗПф) із плановим фондом зарплати
(ФЗПпл) в цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям
працівників :

?ФЗПабс = ФЗПф – ФЗПпл

Однак при цьому потрібно враховувати, що абсолютне відхилення саме по
собі не характеризує використання фонду зарплати, тому що цей показник
визначається без врахування ступеню виконання плану по виробництву
продукції [25, с.224].

Відносне відхилення розраховується як різниця між фактично нарахованою
сумою заробітної плати та плановим фондом, скоректованим на коефіцієнт
виконання плану по виробництву продукції. При цьому потрібно мати на
увазі, що коректується тільки перемінна частина фонду заробітної плати,
котра змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції. Це зарплата
робітникам за відрядними розцінками, премії робітникам та управлінському
персоналу за виробничі результати та сума відпускних, що відповідає
частині перемінної зарплати.

Постійна частина оплати праці не змінюється при збільшенні або зменшенні
обсягу виробництва (зарплата робітникам по тарифним ставкам, зарплата
службовцям за окладами, усі види доплат, оплата праці робітників
будівельних бригад, соціальної сфери, сума відпускних):

?ФЗПвід = ФЗПф – ФЗПск = ФЗПф – (ФЗПпл.пер. * Квп) + ФЗПпл.пост.,
(3.3)

де ?ФЗПвід – відносне відхилення по фонду зарплати ;

ФЗПф – фактичний фонд зарплати ;

ФЗПск – фонд зарплати плановий, скоректований на коефіцієнт виконання
плану по випуску продукції ;

ФЗПпл.пер. та ФЗПпл.пост. – перемінна та постійна сума планового фонду
зарплати ;

Квп – коефіцієнт виконання плану по виробництву продукції

[16, с.425].

Далі нам необхідно розрахувати абсолютне та відносне відхилення розміру
фонду заробітної плати звітного року від попереднього року на

ВАТ «СМЗ». Дані для розрахунку оформимо у вигляді таблиці (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Показники аналізу фонду заробітної плати

Показники 2004 рік 2005 рік

Фонд заробітної плати, тис.грн. 2274,4 4942,7

Утому числі :

—перемінна частина 1668,4 2899,6

—постійна частина 606 2043,1

Обсяг виробництва продукції, тис.грн. 11560 16208

Таким чином, були визначені показники аналізу фонду заробітної плати.
Нам необхідно розрахувати відсоток виконання плану по виробництву
продукції. Він складає :

Квп = 16208 / 11560 = 1,402

Розрахуємо абсолютне та відносне відхилення по фонду оплати праці :

?ФЗПабс = 4942,7 – 2274,4 = +2668,3 тис.грн.

?ФЗПвід = 4942,7 – (1668,4 * 1,402 + 606) = 4942,7 – 2945,1 = +1997,6
тис.грн.

Таким чином, були розраховані абсолютне та відносне відхилення по фонду
оплати праці. Результати свідчать про те, що на ВАТ «Слов’янський
механічний завод» є наявна перевитрата у використанні фонду заробітної
плати у розмірі 1997,6 тис.грн.

4 Обґрунтування пропозицій щодо удосконалення обліку трудових ресурсів
та фонду оплати праці на ВАТ«Слов’янський механічний завод»

4.1 Автоматизація обліку праці та її оплати

Останнім етапом у розгляді практичних основ обліку та аналізу
використання трудових ресурсів та фонду оплати праці на ВАТ
«Слов’янський механічний завод» є обґрунтування пропозицій щодо
поліпшення оплати праці на підприємстві. Мета цього дослідження – пошук
нових шляхів удосконалення та росту заробітної плати, що пояснюється
прагненням до підвищення добробуту населення та його покупної
спроможності.

Найголовніша наша пропозиція, яка, на нашу думку, сприятиме поліпшенню
обліку використання трудових ресурсів та фонду оплати праці на ВАТ «СМЗ»
– автоматизація обліку праці та її оплати із використанням
автоматизованих робочих місць.

Для того, щоб реалізувати завдання обліку праці та заробітної плати
створюється інформаційна база із використанням трьох категорійних
автоматизованих робочих місць бухгалтера.

На автоматизованому робочому місці бухгалтера першої категорії
здійснюється ввід первинних даних, розрахунок та видача інформації на
екран документів по структурним підрозділам.

Процес обробки та отримання інформації щодо обліку, контролю праці та
заробітної плати на автоматизованому робочому місці бухгалтера першої
категорії складається із наступних етапів: підготовка первинної
інформації; розрахунок сум оплати та утримань по відповідним кодам видів
оплат та утримань; відображення вихідної інформації по табельним
номерам, структурним підрозділам та підприємству в цілому; контроль
результатної інформації.

Кінцевим результатом рішення завдань по оплаті праці та заробітної плати
є формування інформаційної бази в цілому по підприємству.

На автоматизованому робочому місці бухгалтера третьої категорії
зводяться оплата праці в цілому по підприємству, аналіз засобів на
оплату праці, контроль, аудит, моделювання, прогнозування праці та
заробітної плати.

На нашу думку, ведення обліку праці і заробітної плати на ВАТ «СМЗ»
набуде кращих результатів за допомогою програм «1С: Бухгалтерія».

Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці та утримань із
заробітної плати ведеться на рахунках 66 «Розрахунки з оплати праці», 64
«Розрахунки за податками й платежами» та 65 «Розрахунки за
страхуванням» в розрізі субрахунків.

На субрахунках рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» ведеться
аналітичний облік в розрізі виду субконто «Податки і відрахування»,
якому відповідає однойменний довідник.

Існуюче настроювання плану рахунків і аналітичного обліку для рахунку 66
«Розрахунки з оплати праці» передбачає ведення обліку в розрізі двох
видів субконто: «Співробітники» і «Місяць нарахування заробітної плати».

Виду субконто «Співробітники» відповідає довідник «Співробітники», що
використовується також для ведення аналітичного обліку за рахунками 372
«Розрахунки з підзвітними особами», 3775 «Розрахунки з робітниками і
службовцями за іншими операціями» тощо.

Діалогове вікно перегляду і редагування даних по конкретному
співробітнику буде мати чотири закладки :

1. Загальні з такими реквізитами:

Табельний номер – вказується індивідуальний табельний номер працівника
відповідно до прийнятої на підприємстві системи кодування ;

П.І.П. – вказується прізвище та ініціали співробітника ;

Посада – записується посада, яку займає працівник на підприємстві ;

Фірма, в котрій працює співробітник – вказується фірма, де працює
співробітник. Реквізит доступний до того моменту, поки елемент довідника
не записано.

У випадку, якщо дане підприємство є для співробітника основним місцем
праці, –потрібно встановити прапорець Основний.

2. Дані по заробітній платі з такими реквізитами :

Оклад – вказується сума місячного окладу або погодинного тарифу ;

Аванс – вказується розмір авансу ;

Кількість пільг – вказується кількість пільг з прибуткового податку ;

Рахунок витрат – при заповненні даного реквізиту, треба звернути увагу
на те, що ВАТ «Слов’янський механічний завод» для обліку витрат
використовує 9-й клас рахунків. Тому всі нарахування будуть віднесені на
відповідний рахунок цього класу (при цьому реквізит Рахунок витрат може
залишатися незаповненим). Якщо суми нарахувань по співробітнику
необхідно віднести на інший рахунок витрат, відмінний від вказаного за
замовчуванням, його необхідно записати в реквізиті Рахунок витрат.

Вид витрат – обов’язковий для заповнення реквізит, що визначає аналітику
витратного рахунка (або рахунків) (наприклад, зарплата адміністративного
апарату).

3. Паспортні дані – містить реквізити : Серія і Номер паспорта, коли і
ким виданий, Адреса співробітника, Телефон співробітника.

4. Податкові дані – містить реквізити : Індивідуальний податковий номер,
Назва податкової інспекції, Адреса податкової інспекції.

Через очевидність особливих роз’яснень по заповненню останні реквізити
не потребують.

Для нарахування заробітної плати працівникам підприємства буде
використовуватися документ Нарахування ЗП.

Діалогова форма даного документа для введення вхідних даних містить дві
закладки :

1.Основні з такими реквізитами :

Вид виплати – основний реквізит, який визначає подальше використання
документа Нарахування ЗП. Він може набувати значень, а саме:

Основна зарплата – відбувається нарахування основної заробітної плати
співробітникам підприємства, розрахунок сум відрахувань у бюджет та
державні цільові фонди, автоматичне формування проведень. За допомогою
кнопки Друк можна отримати форми таких первинних документів : платіжна
відомість, розрахунково–платіжна відомість, зведення відрахувань до
державних цільових фондів, розрахункові картки для співробітників.

Аванс – відбувається нарахування авансу співробітникам підприємства.
Суми авансу з довідника Співробітники автоматично записуються в графу До
видачі табличної частини документа, проте існує можливість редагування
сум авансу вручну. Після заповнення всіх реквізитів формується документ
«Відомість нарахування авансу», який бухгалтерських проведень не
генерує, на відміну від вказаних вище первинних документів.

Внесення – вид виплати, що призначений для запису вступного сальдо за
розрахунками з оплати праці на початку роботи з типовою конфігурацією
«1С :Бухгалтерія 7.7».

Рахунок оплати праці – визначається бухгалтерський рахунок (субрахунок)
розрахунків з оплати праці.

Середньоспискова чисельність співробітників – визначається величина, що
визначає середньоспискову чисельність співробітників.

Кількість робочих днів – записується кількість робочих днів у поточному
періоді нарахування заробітної плати.

2. Додатково – визначається бухгалтерський рахунок витрат, на який
списується сума комунального податку, аналітика даного рахунку, рахунок
обліку валових витрат.

Табличну частину документа можна заповнювати двома способами :

1. – по кожному співробітнику окремо – клацнувши мишкою в першому рядку
стовпця Співробітники і вибравши необхідний елемент;

2. – по всьому спусковому складу – натиснувши кнопку Заповнити. При
цьому автоматично заповнюються стовпці : Співробітники, Нараховано,
Днів.

Суми додаткових нарахувань (відпускні, лікарняні тощо) необхідно внести
в табличну частину документа вручну.

Для автоматичного розрахунку сум основних утримань по кожному працівнику
необхідно скористатися кнопкою Розрахувати, що розміщена в нижній
частині діалогового вікна.

Для реалізації операцій з виплати заробітної плати призначений документ
Виплата ЗП. Цей документ формує платіжні відомості та створює
бухгалтерські проведення з виплати заробітної плати (заборгованості із
заробітної плати) працівникам.

Діалогова форма даного документа містить такі реквізити:

Період – визначається період, за який буде здійснюватись виплата
заробітної плати співробітникам підприємства;

Вид виплати та Рахунок оплати праці – значення, що можуть набувати дані
реквізити аналогічні як і в документі Нарахування ЗП;

Відсоток виплати – вказується відсоток від суми, що планується до
видачі;

Каса – значення реквізиту вибирається із довідника Рахунки нашої фірми.

Заповнення табличної частини документа відбувається автоматично для виду
виплати Основна з/п, після натискання кнопки Заповнити.

Реквізити табличної форми документа Виплата ЗП такі:

Співробітник – записуються прізвища, ім’я, по батькові співробітників,
яким нарахована але не виплачена заробітна плата. П.І.П. співробітників
вибираються з довідника Співробітники;

Сума – записується сума до видачі по конкретному співробітнику, яка
визначається як поточний залишок по субрахунку 661 «Розрахунки за
заробітною платою».

Для отримання друкованої форми платіжної відомості необхідно натиснути
кнопку Друк в нижній частині діалогового вікна.

Обидва розглянуті документи (Нарахування ЗП та Виплата ЗП) реєструються
в журналі Зарплата.

Дані про розрахунки із співробітниками з оплати праці можна отримати,
використавши стандартні звіти, зокрема:

Аналіз рахунка за субконто – використовується для отримання інформації
про суму нарахованої заробітної плати, стягнені податки та збори і суму
до виплати в розрізі співробітників;

Оборотно-сальдова відомість – використовується для отримання
узагальнюючої інформації про стан розрахунків із заробітної плати за
певний період;

Журнал-ордер по субконто – використовується для отримання інформації по
конкретному субрахунку не лише в цілому, але й в кореспонденції з іншими
рахунками.

Відзначимо, що операції з нарахування і виплати заробітної плати на
підприємствах з сотнями робітників будуть оформлятися тисячами проведень
у місяць оскільки типовою конфігурацією «1С: Бухгалтерія» передбачено
ведення аналітичного обліку розрахунків за заробітною платою на рахунку
66 в розрізі співробітників. Тобто для кожного співробітника
нараховується заробітна плата з одночасним віднесенням її на рахунок
витрат, здійснюється формування проведень за податками та зборами в
державні фонди та відбувається сплата (депонування) нарахованої
заробітної плати.

Цей процес є достатньо важким та трудомістким і не обмежується лише
формуванням документів Нарахування ЗП та Виплата ЗП. Для його спрощення
можна скористатися можливістю нарахування заробітної плати
співробітникам за допомогою програми «1С: Зарплата і кадри». Підсумкові
дані за нарахованою заробітною платою з цього модуля доведеться
переносити в модуль «1С: Бухгалтерія7.7» з подальшим формуванням
проведень з обліку виробничих витрат та відрахувань в соціальні фонди,
що проводяться з фонду оплати праці.

4.2 Пропозиції щодо поліпшення обліку на підприємстві

Наведемо декілька пропозицій, які, на нашу думку, сприятимуть поліпшенню
обліку на ВАТ «Слов’янський механічний завод».

1. На нашу думку, на ВАТ «СМЗ» потрібно запропонувати можливість виплати
заробітної плати працівникам підприємства пластиковими картками.

Ми вважаємо, що розвиток електронної техніки дає змогу широко
використовувати безготівкові розрахунки у формі пластикових карток, що
містять зашифровану інформацію, яка дозволяє їх власникам здійснювати
платежі та отримувати готівкові кошти.

Пластикова картка являє собою пластинку з нанесеною магнітною смугою або
вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціального карткового
рахунка в банку. За паперової технології продавець за допомогою
спеціального терміналу зчитує інформацію з картки, здійснює авторизацію
(через особливу лінію зв’язується з процесинговим центром, у якому
зберігається докладна інформація про стан рахунка) і виявляє можливість
оплати покупки. Докладна інформація про купівлю фіксується на сліпі
(відбиток з картки) і направляється до центру платіжної системи або
банку. Підпис на сліпі означає наказ переказати кошти за покупку із
спеціального карткового рахунка на рахунок продавця.

Держатель картки в електронній системі напряму зв’язується з емітентом
через термінал. Замість підпису на рахунку він вводить за допомогою
клавіатури секретну комбінацію цифр, що за правильного набору санкціонує
дебетування його банківського рахунка.

Картки для банківських автоматів – це різновид дебетових карток, які
дають можливість власникові рахунка в банку одержувати готівкові кошти в
межах залишку коштів на рахунку через автоматичне обладнання,
встановлене в банках, торгових залах, на вокзалах тощо. При наявності
картки гроші можна одержати в будь-який час, у святкові чи вихідні дні.
Крім цього, власник картки звільнений від необхідності відвідувати своє
відділення банку і може скористатися автоматами, розміщеними в торгових
центрах, на вокзалах тощо.

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані
дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її
використанні в банківських автоматах та електронних терміналах торгових
установ. Якщо картка вставлена у відповідний зчитувальний пристрій, то
індивідуальні дані власника передаються по комунікаційних мережах для
одержання дозволу на здійснення операції.

Магнітна смуга має декілька доріжок для фіксації необхідних даних у
закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний
ідентифікаційний номер (ПІН), який вводиться власником картки за
допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських
автоматів і терміналів. Набрані цифри порівнюються з ПІН-кодом,
записаним на смузі.

Таким чином, на наш погляд, більш перспективною формою розрахунків по
заробітній платі на ВАТ «СМЗ» є форма безготівкових розрахунків
пластиковими картками.

2. Наступна наша пропозиція, не менш важлива, ніж перша, – це підготовка
та підвищення кваліфікації працюючих підприємства.

Освіта персоналу має свої нюанси, але в результаті підвищення
кваліфікації виграють і підприємство, і громадяни. Організація має бути
зацікавлена в рості своїх кадрів, в кваліфікованих спеціалістах,
працівниках, здібних забезпечити реалізацію завдань її розвитку, адже,
якщо головний бухгалтер кваліфікований в своїй сфері спеціаліст, то і
облік буде в належному стані, і з податками все буде добре та інше.

Однак при рішенні кадрових питань не слід зупинятися тільки на
підвищенні професійної кваліфікації, необхідно зацікавити людей в
підвищенні продуктивності праці, стимулювати їх не тільки матеріально,
але й застосовувати ефективні форми психологічної мотивації, створити
необхідні організаційні, економічні і психологічні умови для об’єднання
інтересів працівників з інтересами підприємства.

На нашу думку, успіх приходить саме на те підприємство, де існують
взаєморозуміння та взаємоповага між керівництвом та персоналом, де
дисципліна не переходить у деспотизм, де люди вміють знаходити компроміс
у складних ситуаціях, високий професіоналізм поєднується із
результативністю праці, а при виникненні нестандартної ситуації всі сили
направляють на врегулювання конфлікту. Саме таким підприємством є ВАТ
«Слов’янський механічний завод».

3. Розглядаючи структуру бухгалтерії, ми з’ясували, що на підприємстві
немає аудиторської групи. Але, на нашу думку, наявність аудиторської
групи дуже важлива для підприємства. Всередині організації за вимогою та
з ініціативи її керівництва аудиторами підприємства проводиться і
внутрішній аудит.

Внутрішній аудит – це невід’ємна частина загальної системи управління,
створюється на середніх і великих підприємствах, виконує контрольні
функції, залежно від мети і завдань.

Завдання внутрішньої аудиторської служби полягає в допомозі працівникам
підприємства ефективно виконувати свої посадові обов’язки. Відділ
внутрішнього аудиту має бути складовою частиною підприємства і
функціонувати в рамках політики, визначеної керівництвом і правлінням.

Основна функція внутрішніх аудиторів полягатиме в перевірці структури
внутрішнього контролю ВАТ «СМЗ» та оцінці рівня її адекватності і
ефективності. Виконуючи цю функцію, внутрішні аудитори можуть часто
проводити фінансовий аудит, операційний аудит та перевірку на
відповідальність.

Щоб діяти ефективно, внутрішній аудитор не повинен залежати від
лінійного і функціонального управління, але він не може уникнути
реальної ситуації, поки існують відносини робітник-роботодавець.

Внутрішні аудитори будуть забезпечувати адміністрацію цінною інформацією
для прийняття рішень, які стосуються ефективного функціонування їх
бізнесу.

Також внутрішні аудитори перевіряють організацію праці та її оплати.
Вони повинні перевіряти: дотримання законодавства щодо організації
ведення бухгалтерського обліку; реальність відображення у первинних
документах та формах звітності чисельності працівників та
середньоспискової чисельності працюючих на підприємстві; правильність
визначення обсягів виконання робіт; наявність у документах обліку осіб,
що не брали участі у виконанні робіт; достовірність відображення у
документах обліку виконання робіт; ідентичність даних аналітичного
обліку з оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунку 66
«Розрахунки з оплати праці» у Головній книзі й балансі на однакову дату
та підписів у відомості й особовій справі; законність доплат і надбавок
до основної заробітної плати; правильність підрахунків підсумків у
первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку та фінансової
звітності; реальність віднесення витрат з оплати праці на собівартість
продукції та інше.

Таким чином, ми бачимо, що аудиторська група на ВАТ «СМЗ» необхідна.

4. Наступна наша пропозиція – удосконалення витрат на оплату праці в
управлінському обліку.

Витрати на оплату праці є третьою після матеріальних витрат та інших
операційних витрат по значимості складовою частиною операційної
діяльності підприємств більшості галузей економіки, в тому числі і ВАТ
«СМЗ». Значна частина цих витрат потребує досконалого обліку. Особливо
великі завдання стоять перед управлінським обліком таких витрат. На наш
погляд, він повинен включати в себе рішення таких питань: вибір
оптимальних систем та форм оплати праці; визначення витрат на оплату
праці в структурі майбутніх контрактів; облік витрат на оплату праці по
калькуляційним статтям та видам діяльності; облік витрат на оплату праці
у розрізі матеріально відповідальних осіб із складанням внутрішньої
звітності.

На нашу думку, для отримання необхідної інформації про структуру витрат
на оплату праці, їх облік необхідно здійснювати по таким калькуляційним
статтям, як:

основна заробітна плата працюючих;

додаткова заробітна плата працюючих.

Також ми вважаємо, що облік витрат праці повинен проходити в два
самостійних етапи:

калькулювання заробітної плати кожного працівника, включаючи утримання
із неї, а також виплати та відрахування в пенсійний фонд та інші (облік
заробітної плати);

розподіл витрат на оплату праці по замовленням на рахунки накладних
витрат та рахунки виробництва (облік витрат на робочу силу).

Оскільки витрати на оплату праці тісно пов’язані із чисельністю
працюючих, тому, на наш погляд, на ВАТ «СМЗ» необхідно забезпечувати
планування необхідної кількості робітників.

Також до зобов’язань працівників управлінської бухгалтерії слід включати
вибір оптимальних форм та систем оплати праці.

На підприємстві використовується погодинна та відрядна оплата праці із
відповідними системами.

5. Тому ми хочемо запропонувати використання акордної системи праці, при
якій визначають сукупний заробіток за виконання певних стадій роботи або
виробництва певного обсягу робіт. Специфіка цієї системи у тому, що
доручена робота повинна бути виконана за визначені строки, при цьому
час, витрачений на її виконання, великої ролі при начисленні заробітної
плати не грає. Основним первинним документом по обліку зарплати при
акордній системі є акордний наряд. На наш погляд, разом із відповідною
формою оплати праці він може знайти більш широке використання на
практиці та стати діючим механізмом розвитку економічних відносин на ВАТ
«СМЗ».

ВИСНОВКИ

Таким чином, в даній дипломній роботі ми дослідили облік та аналіз
використання трудових ресурсів та фонду оплати праці на ВАТ
«Слов’янський механічний завод».

Спочатку була розглянута економічна сутність та облікова характеристика
трудових ресурсів та фонду оплати праці. Були розглянуті такі основні
поняття, як трудові ресурси, заробітна плата, основна заробітна плата,
додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, мінімальна
заробітна плата. Були вивчені погодинна та відрядна форми оплати праці
та системи оплати праці.

Також був розглянутий облік робочого часу, табельний облік, облік
виробітку, порядок нарахування та виплати заробітної плати, був
розкритий облік розрахунків із органами соціального страхування.

Далі ми здобули практичного досвіду обліку розрахунків по оплаті праці.

Об’єктом дослідження випускної роботи було обрано ВАТ «Слов’янський
механічний завод», котрий займається виготовленням, ремонтом та
реалізацією продукції виробничо-технічного призначення, зокрема,
машинобудівельної, підйомно-транспортних машин, засобів механізації та
обладнання, металевих конструкцій, агрегатів та запасних частин,
устаткування та приладів для сільського господарства, а також товарів
народного споживання із металу, дерева, гуми, пластмаси та інше.

Була оцінена система бухгалтерського обліку на підприємстві, розглянута
структура бухгалтерії, права та зобов’язання головного бухгалтера.

Наступним етапом в нашому дослідженні було вивчення документального
оформлення обліку розрахунків по оплаті праці на ВАТ «СМЗ».

Ми визначили, що на підприємстві відділом кадрів ведеться облік
особового складу працівників. Для обліку прийнятих на роботу працівників
застосовується наказ про прийом на роботу. На підставі цього наказу
заповнюється особова картка, робляться записи у трудовій книжці.

При оформленні переведення працівника із одного цеху в інший на ВАТ
«СМЗ» застосовується наказ про переведення на іншу роботу, а при
оформленні відпусток, застосовується наказ про надання відпустки.

При звільненні працівника заповнюється наказ про припинення трудового
договору.

Для обліку використання трудового часу на підприємстві використовують
табель обліку використання робочого часу.

Облік виробітку робітниками-відрядниками на підприємстві здійснюють за
нарядами. А для робітників із погодинною формою оплати праці
використовують відомість на виплату премій.

Для того, щоб нараховувати заробітну плату, яка належить кожному
працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми
здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на ВАТ «СМЗ» здійснюють у
розрахунково-платіжній відомості. При розрахунку податку на доходи з
фізичних осіб, використовується соціальна пільга.

Для виплати заробітної плати використовуються платіжні відомості.

Далі був розглянутий синтетичний і аналітичний облік розрахунків по
оплаті праці, організація обліку нарахувань та відрахувань. Були
розглянуті типові господарські операції за січень 2005 року, котрі
відображені в журналах-ордерах. Використовувались такі рахунки, як 661,
662, 651, 652, 653, 656, 641/3. Була розглянута головна книга по цим
рахункам.

Аналітичний облік розрахунків із робітниками і службовцями по оплаті
праці на ВАТ «Слов’янський механічний завод» ведеться в лицьових
картках на кожного працівника.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у книзі обліку
розрахунків з депонентами. За фактом отримання задепонованих сум із каси
у цій книзі робиться відповідна відмітка про номер видаткового касового
ордера, а також зазначається видана сума проти того місяця року, в
якому було здійснено вказану виплату. Через три роки, якщо задепоновані
суми не були отримані, то вони перераховуються у бюджет.

Наступним етапом нашого дослідження було проведення аналізу використання
трудових ресурсів та фонду оплати праці на ВАТ «СМЗ». На основі методики
аналізу трудових показників були досліджені : забезпеченість
підприємства трудовими ресурсами, фонд робочого часу, продуктивність
праці та фонд оплати праці.

Проаналізував склад працюючих, результати свідчать про те, що кількість
прийнятих працівників у 2005 році зменшилась у порівнянні із 2004 роком.
Разом з тим, зменшилась кількість вибувших працівників. Коефіцієнти
плинності та постійності персоналу також зменшились на 19% та 21%. Можна
зробити висновок, що робітники задоволені умовами праці та рівнем
заробітку.

Була проведена оцінка використання фонду робочого часу. При цьому наявні
трудові ресурси ВАТ «СМЗ» використовує достатньо повно. В середньому
одним робітником відпрацьовано 270 днів замість 262, що на 8 днів
перевищує минулий показник. Збільшилась середньорічна чисельність
робітників та тривалість робочого дня. Збільшення всіх цих факторів
призвело до збільшення фонду робочого часу на 194221 годин.

На підприємстві спостерігається ріст продуктивності праці. Це
відбувається через збільшення частки робітників на ВАТ «СМЗ» в 2005
році, збільшення середньої кількості днів, відпрацьованих одним
робітником за рік, середньої тривалості робочого дня, а також завдяки
упровадженню у виробництво сучасних нових технологій, відповідаючи
європейським стандартам.

Аналізуючи фонд оплати праці, було виявлено, що фонд оплати праці
збільшився в 2005 році на 2668,3 тис.грн. При цьому на ВАТ «СМЗ» є
наявна перевитрата у використанні фонду заробітної плати у розмірі
1997,6 тис.грн.

В цілому, ситуація добра, на підприємстві, що аналізується трудові
ресурси використовуються ефективно.

І останнім нашим етапом дослідження було обґрунтування пропозицій щодо
удосконалення обліку трудових ресурсів та фонду оплати праці на
підприємстві. Нами було наведено декілька пропозицій: автоматизація
обліку праці та її оплати; удосконалення витрат на оплату праці в
управлінському обліку; використання акордної системи праці; введення
аудиторської групи; виплата заробітної плати працівникам підприємства
пластиковими картками та додаткова освіта персоналу підприємства.

Таким чином, ми вивчили ведення обліку та аналізу використання трудових
ресурсів та фонду оплати праці на ВАТ «СМЗ», закріпили та поглибили
знання, отримані в процесі навчання, вирішили поставлені завдання та
логічно їх обґрунтували.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
від 16.07.99 №996-XIV.

Закон України «Про відпустки №504/96-ВР від 15.11.96.

Закон України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.95.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» (затв. МФУ
31.12.99 №318).

Абрютина М. С. Финансовый анализ. – М.: 2000. – 654с.

Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. – М.:1995. –
705с.

Бернстайн Л. А. Анализ финансовой отчётности. – М.: 1996. – 657 с.

Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир: ПП «Рута»,
2002. – 688с.

Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. – К.: Знання-Прес,
2002. – 313с.

Грабова Н. М. Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2000. – 504с.

Грабова Н. М. Добровский В. Н. Бухгалтерский учет в производственных и
торговых предприятиях 2000. / Под редакцией Кужельного Н. В. – К.:
А.С.К., 2001. – 624с.

Ефимова О. В. Финансовый анализ. – М.: Бухгалтерский учёт, 1996. – 501с.

Завгородний В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в
условиях рынка. – К.: Блиц-информ, 1995. – 832с.

Завгородний В. П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа
и аудита. – К.: А.С.К., 1998. – 768с.

Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине. – К.: А.С.К., 2001. –
848с.

Ковалёв В. В. Финансовый анализ. – М.: 1999. – 789с.

Ковалёва А. М. Финансы, учебное пособие. – М.: 1996. –756с.

Коробов М. Я. Фінансово–економічний аналіз діяльності підприємств. –К.:
Знання, 2000. –812с.

Костюк Н. П., Кочубеева М. Т. Организация заработной платы в пищевой
промышленности. – М.: Дело, 1987. – 352с.

Кузнецова Е. В. Финансовое управление компанией. – М.: Дело, 1995. –
670с.

Лень В. С., Гливенко В. В. Бухгалтерський облік в Україні, основи та
практика. – К.: Знання, 2004. – 805с.

Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік. – К.: Центр навчальної літератури,
2003. – 695с.

Новодворский В. Д., Пономарёва Л. В., Ефимова О. В. Бухгалтерская
отчётность: составление и анализ. – М.: 1994. –817с.

О’Брайен Дж., Шривастова С. Финансовый анализ и торговля ценными
бумагами. – М.:1994. –817с.

Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск.:
Экоперспектива, 1999. – 751с.

Селезнев В. В. Основы рыночной экономики Украины. – К.: А.С.К., 1999. –
544с.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
– К.: А.С.К., 2001. – 784с.

Фридман Д., Ордуэй Н. Анализ и оценка приносящей доход недвижимости. –
М.: 1995. –671с.

Чабанова Н. В., Василенко О. А. Бухгалтерский финансовый учет. – К.:
Академия, 2003. – 560с.

Четыркин Е. М. Методы финансовых и коммерческих расчётов. – М.:1978.
–589с.

Чумаченко Н. Г. Учёт и анализ в промышленном производстве США. –
М.:1978. –589с.

Чечевицына А. В., Чуев И. Н. Анализ финансово–хозяйственной
деятельности. – М.:2002. –869с.

Шеремет А. Д., Сайорулице Р. С. Методика финансового анализа. – М.:1995.
–793с.

Щенков С. А. Бухгалтерский баланс промышленного предприятия. –
М.:Госфиниздат, 1963. –506с.

Габрук Е. Расходы на оплату труда / Бухгалтерский учет и аудит – 2002,
№4, с. 49-51.

Галат Н. Удержания из заработной платы: основания и ограничения / Бизнес
– бухгалтерия – 1999, №39, с. 15-35.

Грек Г., Бондарева Е. Заработная плата: удерживают не только налоги /
Бизнес – бухгалтерия – 2002, №8, с. 37-56.

Киселева О. Взносы в Фонды общеобязательного государственного
социального страхования и их отражение в налоговом учете / Бухгалтерский
учет и аудит – 2004, №3, с. 53-69.

Лавроненко И. Пособие по временной нетрудоспособности, беременности и
родам / Баланс – 2003, №35, с. 30-45.

Литвин А. Умови оплати праці працівників окремих галузей бюджетної сфери
// Все про бухгалтерський облік – 2000, №51, с. 47-63.

Матвиец С. Индексация заработной платы / Баланс – 2003, №20,
с. 77-90.

Мирошниченко Л. Методы и пути усовершенствования оплаты труда на
предприятиях молочной промышленности / Бухгалтерский учет и аудит –
2003, №9, с. 64-72.

Москаленко С. Порядок начисления отпускных / Баланс – 2002, №21, с.
68-71.

Папинова О. Взносы в Пенсионный фонд: с нового года по-новому / Баланс –
2003, №47, с. 55-64.

Синько Н. Оплата труда / Бухгалтерский учет и аудит – 2002, №4,
с.71-73.

Синько Н. Розрахунок відпускних: наочні приклади / Все про
бухгалтерський облік – 2004, №41-42, с. 63-73.

Теременко Н. Начисление и уплата страховых взносов, порядок определения
страховых выплат в новой системе государственного пенсионного
страхования / Бухгалтерский учет и аудит – 2003, №10, с. 22-37.

Хомяк С. Нормирование труда бухгалтера / Баланс – 2004, №10,
с. 38-44.

Чубко О. Натуральная форма оплата труда: правовые рамки и учет /
Бухгалтерский учет и аудит – 2003, №3, с. 51-86.

Чубко О. Отпуска: правовые основы, оформление и учет / Бухгалтерский
учет и аудит – 2002, №6, с. 33-58.

ДОДАТКИ

(1 –31)

PAGE

Бухгалтер по обліку МШП

Головний бухгалтер

Заступник головного бухгалтера

Бухгалтер по обліку основних засобів

Бухгалтер по обліку розрахунків із дебіторами та кредиторами

Фінансовий відділ

Планово-економічний відділ

Відділ труда і заробітної плати

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020