.

Аналіз і виявлення резерів покращення ефективності господарювання підприємства в галузі рослинництва (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
2 26758
Скачать документ

Дипломна робота

Аналіз і виявлення резерів покращення ефективності господарювання
підприємства в галузі рослинництва

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва

2.Стан та аналіз виробничого потенціалу галузі

3.Сутність ефективності виробництва галузей рослинництва

РОЗДІЛ ІІ: АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Природні і організаційно – економічні умови діяльності господарства

2.Аналіз ресурсного потенціалу підприємства та результативності
господарювання

3.Комплексний аналіз рівня виробництва галузей рослинництва

3.1Рівень потенціалу галузі

3.2Рівень виробництва і собівартісті продукції галузей рослинництва

3.3Аналіз виконання технологічних процесів

3.4Оцінка ефективності галузей рослинництва

РОЗДІЛ ІІІ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Можливості збільшення урожайності та обсягів виробництва основних
видів продукції

2.Функціонально – вартісний аналіз технологічних процесів основних видів
продукції

3.Визначення резервів зниження собівартості продукції та підвищення
ефективності виробництва

РОЗДІЛ ІV: ОХОРОНА ПРАЦІ В ГОСПОДАРСТВІ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У кожній державі, у будь – якому суспільстві рослинницька галузь є
життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає
інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 50% фонду споживання
формуються за рахунок продукції рослинницької галузі. Тому виробництво
її є найпершою умовою існування людства.

Однак для У країни, яка стала на шлях ринкової економіки рослинницька
галузь має особливо велике значення тому, що вона є однією з найбільших
галузей народного господарства.

Рослинницька галузь відіграє винятково важливу роль як каталізатор
розвитку ринкової економіки. Ринкова економіка – це одне з найвидатніших
досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і
взаємодії товаровиробників, середовище, якому притаманні певний порядок
і самоорганізація завдяки дії основного закону попиту і пропозиції. В
становленні ринкової економіки У країни ця галузь, враховуючи її
масштаби, може відігравати виключно важливу роль завдяки специфічним
властивостям, які виражаються у висококонкурентності галузі, оскільки в
ній діє багато незалежних підприємств, що вироблюють переважно ту саму
продукцію; а також у перспективі виходу галузі на світовий ринок, цьому
сприяють і великі масштаби землекористування і родючості землі.

Проте на сьогоднішній день ця галузь перебуває у досить важкому стані,
є низько прибутковою і невисокорентабельною. Виробники працюють в умовах
ризику і невизначеності, що і спричиняє суттєвий вплив на результати
господарювання. Негативний вплив на цю галузь спричиняє і стан її
потенціалу, а також різні природно – кліматичні умови.

Ось чому аналіз ефективності виробництва галузей рослинництва є досить
актуальною проблемою сьогодення.

Для детальнішого ознайомлення з поставленими питаннями було проведено
аналіз діяльності державного підприємства навчально – дослідного
господарства Білоцерківського державного аграрного університету.

Мета – виявити резерви покращення ефективності господарювання.

Завдання: ознайомлення з основними джерелами первинної, вторинної
інформації в господарстві; проведення аналізу основних показників
господарської діяльності підприємства, і галузі рослинництва, аналіз їх
ефективності; виявлення можливостей збільшення урожайності і зниження
собівартості культур.

РОЗДІЛ І: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1. Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва

На сьогоднішній день сільське господарство України знаходиться у
кризовому стані, тому потрібно розробити систему заходів для виходу
галузі з кризи. Цими заходами має бути передбачено:

1). Виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

2). Створення умов для нормального економічного зростання сільського
господарства України.

Щоб не допустити помилок при проведенні аграрної реформи в країні,
важливо ґрунтовно вивчити та врахувати вже набутий досвід функціонування
аграрного сектора в країнах з розвинутою ринковою економікою, які до
функціонування існуючої системи ефективного ведення
сільськогосподарського виробництва йшли не один десяток років.

Досягнення стабільності в економіці ще не є гарантом різкого зростання
ефективності виробництва продукції рослинництва, але це є базис для
створення механізму задоволення інтересів товаровиробників, що в
кінцевому підсумку сприяє ефективному функціонуванню аграрного сектора
економіки.[28]

Ознайомившись з розвитком сільськогосподарського виробництва в різних
країнах можна виділити основні його тенденції розвитку, що призвели до
отримання позитивних результатів:

Створення різноманітних форм власності;

Наявність землі та її економічна оцінка;

Збільшення виробництва основних сільськогосподарських культур;

Запровадження технологій виробництва культур направлених на зниження
витрат та охорону навколишнього середовища;

Державне втручання у процеси ціноутворення;

Державна підтримка ринкового механізму регулювання
сільськогосподарського виробництва.

Практика функціонування аграрного сектора розвинутих країн з ринковою
економікою показала, що ефективно можуть працювати та конкурувати
товаровиробники з різними формами власності: державною, кооперативною,
приватною, колективною, змішаною. Але основною умовою існування останніх
має бути рівноправність і можливість розвитку в умовах ринкової системи
та конкуренції.[14]

Так у сільськогосподарському виробництві США основною організаційною
формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації
виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:

сімейні ферми, власники яких разом із своїми сім’ями здійснюють
виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої
сили;

спільні ферми, які утворилися шляхом об’єднання власності двох або
більше осіб для спільної діяльності;

сільськогосподарські корпорації – акціонерні підприємства з виробництва
сільськогосподарської продукції.

Для французького села є характерними два типи господарств: сімейні і

товарні.[14]

Земля є найбільшою цінністю для її володаря. Тому забезпеченість країн
рілльою різниця.[20]

Таблиця 1.1 – Площа ріллі (мільйони тонн)

Країна 1990 рік 1995 рік 1998 рік 1999 рік 2001 рік 2002 рік 2002 в %
до 1990

1 2 3 4 5 6 7 8

Україна 33.4 33.0 32.4 32.1 31.4 31.4 94.01

Весь світ 1381.9 1361.7 1380.8 1390.0 1364.2 1401.7 101.43

Великобританія 6.6 0.1 6.4 5.9 5.9 5.7 86.36

Данія 2.6 2.3 2.4 2.3 2.3 2.3 88.46

Канада 45.8 45.4 45.6 45.6 45.6 45.7 99.78

Китай 123.7 92 124.1 133.6 124.1 143.6 116.09

Німеччина 12.0 11.8 11.8 11.8 11.8 11.8 98.33

Польща 14.4 14.2 13.9 14.1 14.0 14.0 97.22

1 2 3 4 5 6 7 8

Російська Федерація … 131.0 126.0 125.0 125.0 123.9 …

США 185.7 185.7 177.0 176.4 177.0 175.2 94.35

Франція 18.0 18.3 18.3 18.4 18.4 18.4 102.22

[ ст..300, статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Так світовий запас ріллі збільшується, але це не є позитивною тенденцією
адже це здійснюється за рахунок земель несільськогосподарського
призначення. Найбільшу площу ріллі має США 175.2 млн га, потім Китай,
Росія. Україна має 31.4 млн га ріллі.[40]

Перехід сільського господарства до ринкових відносин неможливий без
створення ринку землі.

Об’єктивно визначена ціна на землю дозволить прискорити дію ринкового
механізму в агропромисловому секторі, надати власникам землі можливості
ширше залучати інвестиції під заставу землі для розбудови сільського
господарства.

Кожна країна, яка має пріоритетною галуззю рослинницьку виробляє три
основні сільськогосподарські культури, такі як: зернові і зернобобові,
цукрові буряки і картоплю. Проте результати діяльності різняться.

Таблиця 1.2 – Виробництво основних сільськогосподарських культур.

(мільйони тонн)

Країни Зернові і зернобобові культури Цукрові буряки Картопля

2002 2003 2002 2003 2002 2003

1 2 3 4 5 6 7

Україна 39.7 38.8 15.6 14.5 17.3 16.6

Весь світ 2138.5 2084.6 234.2 246.5 308.2 307.4

Великобританія 19.8 24.0 8.2 9.4 6.6 6.4

Данія 9.5 9.1 3.1 3.4 1.6 1.5

Канада 47.8 37.7 0.00 0.5 4.0 4.6

Китай 408.7 406.4 10.9 11.6 64.0 65.1

1 2 3 4 5 6 7

Німеччина 50.7 43.9 24.4 26.8 10.9 11.5

Польща 27.6 27.1 13.0 11.7 20.4 15.4

Російська Федерація 84.9 86.6 14.5 15.5 34.5 31.9

США 326.5 300.4 23.4 25.0 20.2 21.0

Франція 62.4 71.2 26.7 33.3 6.5 6.8

[ ст..302 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Так США виробляє найбільші в світі обсяги продукції, вони посідають
друге місце за виробництвом зерна ( після Китаю ). Вони постачають на
світовий ринок 50% кукурудзи, третину пшениці. Вони найбільші виробники
сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та
цукрової тростини.[15]

У Франції галузь рослинництва є однією з найрозвинутіших у світі. За
виробництвом рослинницької продукції посідає перше місце в Західній
Європі. Вона виробляє досить широкий спектор продукції: пшеницю, ячмінь,
цукровий буряк, виноград, фрукти, овочі.

Великобританія – один із провідних виробників галузі. Виробництво
забезпечує повністю потреби британців у пшениці, ячменю, вівсі, значною
мірою покривається потреба у картоплі, вовні, цукру.

Росія хоча і відчула порівняно високий спад виробництва рослинницької
продукції проте залишається одним з провідних виробників. Вона посідає
четверте місце за виробництвом зернових і зернобобових, а за
виробництвом ячменю, вівса й жита на першому місці.[20]

Україна виробляє достатній обсяг зернових і цукрового буряка.
Виробництво картоплі на низькому рівні.

Проаналізувавши місце провідних країн – виробників рослинницької
продукції у світовому виробництві, можна сказати, що велике значення має
і урожайність культур.

Таблиця 1.3 – Урожайність зернових і зернобобових культур

( центнерів з 1 гектара )

Країна 1990 рік 1995 рік 1998 рік 1999 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік
2003 в % до 1990

Україна 35.1 24.3 20.8 19.7 19.4 27.1 27.3 77.78

Весь світ 25.9 25.8 28.5 28.9 28.6 29.0 28.6 110.4

Великобританія 60.3 66.5 64.7 68.4 69.6 61.0 68.8 114.1

Російська Федерація 18.5 12.1 12.9 14.4 16.9 21.3 20.4 110.27

США 47.1 46.0 56.2 56.7 51.6 58.4 56.1 116.99

Франція 60.1 63.3 72.5 71.6 71.1 66.0 73.0 121.46

[ ст..304 Статистичний щорічник України за 2003 рік]

Найбільший рівень урожайності має Франція. Він більше ніж у два рази
перевищує середньосвітовий по зернових і зернобобових культурах. На
другому місці Великобританія, яка майже надоганяє Францію. Рівень
урожайності в цій країні постійно зростає. Достатньо високий рівень
урожайності і в США. Урожайність зернових в Україні на початку 1990 року
була значно вища за світову, а в 2003 році вона вже нище, що свідчить
про значне скорочення урожайності. Показники урожайності в Росії значно
нище світових.

Таблиця 1.4 – Урожайність цукрових буряків фабрична

( центнерів з 1 гектара )

Країна 1990 рік 1995 рік 1998 рік 1999 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік
2003 в % до 1990

Україна 275.7 204.7 173.8 156.3 176.7 182.6 189.3 68.66

Весь світ 357.1 334.9 388.1 394.9 411.2 391.8 408.0 114.25

Великобританія 407.3 430.2 529.2 578.4 524.8 462.1 558.3 137.07

Російська Федерація … 175.7 152.7 185.0 188.0 186.2 218.0 …

США 447.9 443.0 502.2 490.5 531.3 464.2 453.8 101.32

Франція 668.3 667.5 683.2 741.7 759.3 624.2 761.0 113.87

Лідером по виробництву цукрових буряків, як і по виробництву зернових є
Франція. Рівень урожайності цукрових буряків у цій країні має тенденцію
до збільшення. На другому місці знаходиться Великобританія. Урожайність
Великобританії значно вище світової. Високий рівень урожайності і в
США.

В Росії хоча урожайність і нище світової проте спостерігається
тенденція до її збільшення. В Україні ситуація абсолютно протилежна
урожайність тут постійно знижується.[40]

Важливе значення при вирощуванні культур має технологія їх виробництва.
Провідні країни – виробники сільськогосподарської продукції застосовують
технології направлені на зниження витрат та охорону навколишнього
середовища.

Для прикладу розглянемо технологію виробництва цукрового буряку у
Німеччині, адже ця країна одна із провідних по виробництву цієї
культури:

Попередники і проміжні культури:

Використання озимої пшениці в ролі попередника цукрового буряку з 1996
року почало збільшуватися, а озимого ячменю зменшуватися. Інколи як
попередників використовують кукурудзу і картоплю. Проміжні культури:
гірчиця і редька масляна.

Обробіток грунту і сівба:

По всіх регіонах на цукрових плантаціях стерню обробляють культиватором,
а за ним дисковими боронами. Основний обробіток грунту проводять
плугом. На більшості територій використовують 7-12 рядні сівалки.
Міжряддя складає 45 см.

Мінеральне і органічне удобрення:

На 1 га посівів вносять до 40 кг мінерального азоту, доза калію – 101
–200 кг/га, фосфора – 10 –100 кг/га.

-Боротьба із бур’янами:

Для цього використовують суспільний обробіток грунту. Основними
бур’янами є мар біла, ромашка, щириця.

Міри проти шкідників і хвороб:

В останній час посилилась тенденція до зменшення обробітку грунту перед
сівбою інсектицидами. Пряма обробка використовується для знищення
цукрової мухи. Хвороби листків по всіх регіонах уперше були зафіксовані
в 1998 році. Проти цієї хвороби використовують фунгіциди. Фізіологічні
хвороби частіше за все попереджують запобіжним чи ціле направленим
удобренням мікроелементами.

Збір, зберігання і транспортування.

Збільшилось використання техніки, яка знаходиться у власності підрядних
організацій. Більшість територій збираються шестирядними бункерами
цукровими комбайнами. Після цього проводиться попередня чистка цукрового
буряку погрузчиками – очисниками. Збільшується площа буртів з укриттям
для зберігання.Транспортування відбувається в основному за рахунок машин
підрядних організацій.

Наведена технологія сприяє отриманню позитивних результатів при
вирощуванню цукрового буряку.[33]

Важливе значення для отримання позитивних результатів господарювання має
державне втручання у процеси ціноутворення.

Рослинницька галузь у більшості країн світу поставлена в нерівні умови
стосовно інших галузей економіки, що зумовлює необхідність державного
втручання, в тому числі у процеси ціноутворення з метою наближення до
цінового паритету з галузями матеріально-технічного забезпечення.

Так у США ця функція покладена на Товарну кредитну корпорацію, засновану
ще у 1948 році. Її основне завдання створення і розпорядження
інтервенційним фондом. На той час цінова підтримка, що її здійснювала
корпорація базувалася на концепції формули ’’ паритетної ціни ’’.
Паритетна ціна трактується як ’’ справедлива ціна ’’ одержана фермерами
за продану продукцію відносно цін, що вони змушені платити за
нефермерську продукцію. В той час була введена нова формула паритету, що
використовувала співвідношення цін за сільськогосподарську і
несільськогосподарську продукцію за 10-річний період. Тепер для
відповідних розрахунків у США використовують 5-річний період. Згідно з
методикою підтримувані ціни визначаються щорічно на базі 85% від
середніх ринкових цін за останні 5 років, розрахованих з відкиданням
найвищих і найнищих цін, потім уточнюються відповідно до рівня запасів,
які необхідно використати.[18]

У країнах Європейського Союзу широке застосування знайшли інтервенційні
і цільові ціни. Інтервенційні ціни застосовують, коли ринкові ціни
знижуються до мінімальних, що гарантуються державою, за межами яких
товаровиробники не можуть нормально працювати. Цільові ціни поділяються
на контрольні та орієнтовні і установлюються з метою визначення
бажаного рівня ринкових цін. Контрольні встановлюються на бездефіцитну
продукцію ( зерно, овочі, фрукти ), що йде на експорт, а орієнтовні ціни
поширюються на дефіцитну продукцію, щоб стимулювати її виробництво. Крім
цього, цільові ціни є базою для визначення рівня порогових і шлюзових
цін з метою захисту внутрішніх цін від нижчих світових.[30]

Створення ринкового механізму, як переконує досвід країн з розвинутою
економікою, є постійно діючою системою активного державного втручання
через економічні підйоми в управлінні виробництвом сільськогосподарської
продукції.

Практика свідчить про необхідність державної підтримки таких формувань:
аграрних бірж, маркетингових формувань, систем кредитування та
страхування сільськогосподарського виробництва, створення умов для
конкуренції, система підготовки та перепідготовки кадрів.[8]

Всі перераховані напрями сприяють ефективному функціонуванню галузі в
розвинутих країнах. Зарубіжні коаїни майже повністю забезпечують себе
продуктами харчування, а також здійснюють її експорт в різні країни.

Проте Україна майже не використовує досвід розвинутих країн, про що
свідчать незадовільні результати господарювання. Маючи таку кількість
наявних ресурсів для вирощування сільськогосподарської продукції

1.2 Стан та аналіз виробничого потенціалу галузі

Розвиток економічних процесів вимагає глибокого та всебічного
дослідження економічних категорій – головних одиниць економічного
мислення. Економічну категорію ’’ потенціал ’’ в широкому науковому
вжитку почали використовувати в кінці 70- х – на початку 80-х років хх
століття. Саме на цей період припадає розвиток методологічних досліджень
і термінологічного визначення різних аспектів даного поняття.

Основна мета виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні
нових вартостей, тому його склад і характеристики елементів повинні
відповідати й визначатися вимогами продукції, яку виробляють.

Виходячи з цього складовими виробничого потенціалу галузі рослинництва є
земля, основні виробничі й оборотні засоби і технологія. Не будучи
речовим елементом виробництва, технологія є тим ланцюгом виробничого
процесу, в якому в першу чергу реалізуються наукові та технічні
рішення. Важливими компонентами технології є послідовність виконання
технологічних операцій, кожна з яких базується на певних природних
процесах і людській діяльності й у сукупності спрямовані на створення
певного продукту.

Для виконання свого головного завдання і здійснення безперебійного й
постійного відтворюваного процесу виробництва, виробничий потенціал
повинен ефективно використовуватися і мати здатність до постійного й
безперервного відтворення, яке проявляється в можливостях підвищення
родючості грунтів, технічного і технологічного переозброєння
підприємства.

Найважливішим природним ресурсом, джерелом багатства України по праву
вважаються грунти, унікальні чорноземи. В Україні зосереджено 8.4%
світових запасів чорноземів, які є її національним надбанням. Проте
сучасне використання земельних ресурсів призвело до порушення науково
обґрунтованих систем ведення землеробства. Стан в якому нині знаходяться
сільськогосподарські угіддя незадовільний – від чого природна родючість
грунтів знижується.[18]

Використання земель Загальна земельна площа Всі сільськогосподарські
угіддя З них:

рілля сіножаті пасовища

Всього земель 60354.8 41800.4 32544 2410.2 5528

Землі сільськогосподарських підприємств і громадян 39671.0 37877.2 31314
1819.3 3576

У т. ч.

Сільськогосподарських підприємств 28284.4 26938.3 23408 984 1994

З них:

колективних 411.1 266.9 177.3 24.8 48.9

державних 1789.9 1519.7 1246 49 159.2

кооперативних 3662.2 3433.0 2899.4 166.2 293.4

товариств 13774.1 13275.1 11560 494.8 935.2

громадян 11386.6 10938.9 7905 835.2 1581

Землі інших користувачів 20683.8 3923.2 1230 590.9 1952

Таблиця 1.5 – Загальна земельна площа і розподіл сільськогосподарських
угідь по землевласниках і землекористувачах у 2003 році ( тисяч гектарів
)

[ ст..63 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Отже, загальна земельна площа України становить 60354.8 тис. га, площа
сільськогосподарських угідь 41800.4 тис. га. Біліша частина земельного
фонду України належить підприємствам і громадянам.

Рис. 1.1 – Земельна площа України

[ ст..63 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

З рисунку видно, що основну площу земель України займають
сільськогосподарські угіддя – 71.3% площі, ліси та лісовкриті займають
17.3%, забудовані землі –4.1%, води – 4.0%, інші землі – 3.3%.

Рис. 1.2 – Структура сільськогосподарських угідь у 2003 році.

[ ст.. 64 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Структура сільськогосподарських угідь представлена ріллею, пасовищами,
сіножатими, перелогами, багаторічними насадженнями. В структурі
переважає рілля і складає 83%, пасовища займають 9%, сіножаті 5%,
перелоги 1%, багаторічні насадження 2%.

Останнім часом спостерігається високий рівень розорюваності земель,
виснажливе використання земельних ресурсів. Без господарське ставлення
до землі проявляється і в розвитку ерозійних процесів.[40]

Загальний аналіз й оцінка землекористування свідчить, що воно в Україні
зорієнтовано на досягнення максимальних вигід без відповідних заходів
щодо підвищення родючості грунтів і земле охоронних витрат.

Свідченням цього є невтішні результати господарювання. Щоб прослідити ці
тенденції розглянемо структуру посівних площ основних культур.

Таблиця 1.6 – Структура посівних площ основних сільськогосподарських
культур, %

Культури 1990 рік 1995 рік 1998 рік 1999 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік

1 2 3 4 5 6 7 8

Вся посівна площа 100 100 100 100 100 100 100

Зернові та зернобобові культури 45.0

100 45.7

100 47.6

100 46.5

100 50.2

100 55.8

100 56.1

100

1 2 3 4 5 6 7 8

– озимі зернові 59.1 44.6 47.4 51.0 46.3 53.0 52.9

у т. ч.:

пшениця 51.9 37.6 40.4 43.8

39.0 43.8 44.2

жито 3.6 4.3 5.4 4.9 4.9 5.9 5.1

ячмінь 3.6 2.7 1.6 2.3 2.5 3.3 3.6

– ярі зернові 40.9 55.4 52.6 49.0 53.7 47.0 47.1

У т. ч.

Пшениця 0.1 1.3 1.8 2.1 2.2 1.8 1.9

ячмінь 15.1 29.2 26.8 25.2 26.7 23.0 25.8

овес 3.4 4.0 4.5 4.4 3.8 3.8 3.6

– кукурудза на зерно 8.5 8.3 7.5 6.0 10.0 8.3 8.5

– просо 1.4 1.2 2.7 2.6 3.2 2.3 1.1

– гречка 2.4 3.2 4.3 4.4 4.2 4.6 2.8

– рис 0.2 0.2 0.2 0.2 0.2 0.1 0.1

– зернобобові 9.8 7.8 4.6 3.9 3.0 2.8 3.1

Технічні культури 11.6

100 12.1

100 13.1

100 15.3

100 15.4

100 13.5

100 14.8

100

У т. ч.:

Цукрові буряки 42.8 39.4 27.0 23.6 20.4 25.7 22.0

Соняшник 43.6 53.9 67.1 66.6 70.3 66.2 69.6

Соя 2.5 0.7 0.9 1.1 1.6 2.2 2.7

Льон – довгунець 4.6 2.6 0.8 0.6 0.5 0.7 0.7

1 2 3 4 5 6 7 8

Картопля і овоче-баштанні культури 6.4

100 7.0

100 7.2

100 7.6

100 8.4

100 7.9

100 7.8

100

1 2 3 4 5 6 7 8

У т. ч.

Картопля 68.9 70.7 73.2 71.7 71.6 73.3 73.6

Овочі 22.0 23.2 22.2 22.9 23.6 22.4 22.2

Кормові культури: 37.0

100 35.2

100 32.1

100 30.6

100 26.0

100 22.8

100 21.3

100

Кормові коренеплоди 5.2 4.4 3.7 3.6 4.0 5.0 5.6

Кукурудза на силос 38.6 31.9 30.8 32.3 27.2 28.5 25.1

Однорічні трави 21.5 26.4 23.6 24.1 25.0 24.1 26.2

Багаторічні трави 33.2 35.8 40.6 38.4 42.3 40.8 41.4

[ ст..67 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Структура посівних площ представлена зерновими та зернобобовими,
технічними культурами, картоплею і овочебаштанними культурами, кормовими
культурами. Питома вага кожної із складових поступово змінюється. Це
можна проаналізувати за допомогою малюнка:

Рис. 1.3 – Зміна структури посівних площ основних видів
сільськогосподарських культур.

[ ст..69 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Негативною тенденцією є зростання частки соняшнику серед технічних
культур до 70% проти 43.6% площ у 1990 році. Це спричинило суттєві
порушення науково обгрунтованої структури посівів і виснаження грунтів.

Структура посівних площ здійснює безпосередній вплив на результати
діяльності. Ефективно використовувати землю в сільському господарстві
означає одержувати максимальну кількість сільськогосподарської продукції
з одиниці площі з мінімальними витратами.[40]

Таблиця 1.7 – Виробництво основних сільськогосподарських культур

Назва культур 1990 1995 1998 1999 2001 2002 2003 2003 в % до 1990

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Валовий збір, тисяч тонн

Зернові і зернобобові 51009 33929.8 26470.7 24580.6 24459 39706.1
38804.3 76.07

Цукрові буряки 44264 29650.4 15522.6 14063.8 13198 15574.6 14452.5 32.65

Соняшник 2570.8 2859.9 2266.3 2794.4 3457.4 2250.6 3270.5 127.2

Картопля 16732 14729.4 15405.2 12722.8 19838 17343.5 16619.5 99.33

Овочі 6666.4 5879.8 5492.2 5323.9 5821.3 5906.8 5827.1 87.41

Плоди і ягоди 2901.7 1897.4 1178.0 766.0 1452.6 1106.3 1211.1 41.74

Урожайність з 1 гектара зібраної площі , центнерів

Зернові і зернобобові 35.1 24.3 20.8 19.7 19.4 27.1 27.3 77.78

Цукрові буряки 275.7 204.7 173.8 156.3 176.7 182.6 189.3 68.66

Соняшник 15.8 14.2 9.3 10.0 12.2 9.4 12.0 75.95

Картопля 116.8 96.2 101.8 82.0 121.6 108.1 104.4 89.38

Овочі 149.0 120.2 123.2 110.6 112.3 123.2 123.7 83.02

Плоди і ягоди 42.7 29.8 28.6 19.2 38.4 30.5 36.5 85.48

Зібрана площа , тисяч гектарів

Зернові і зернобобові 14522 13962.5 12756.0 12452.1 12586 14654.5
14242.4 98.07

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Цукрові буряки 1605.4 1448.5 893.1 899.8 747.0 853.1 763.3 47.55

Соняшник 1626.3 2007.6 2430.9 2800.4 2841.6 2396.1 2719.5 167.2

Картопля 1432.7 1530.6 1513.2 1551.1 1631.0 1604.7 1592.3 111.1

Овочі 447.2 489.3 445.8 481.3 518.6 479.4 471.0 105.3

Плодово – ягідні насадження 679.8 639.9 411.9 399.8 378.0 363.0 332.2
48.87

[ст.. 69 статистичний щорічник України за 2003 рік ]

Аналізуючи виробництво основних сільськогосподарських культур відразу
можна сказати, що відбулося суттєве зниження валових зборів, урожайності
та скорочення збираємих площ з 1990 по 2003 рік. Так по зернових валові
збори, урожайність скоротились на 25%, а площа лише на 1%. По цукровому
буряку валові збори і площа посівів скоротилися більше ніж у 2 рази, а
урожайність на 40%. Зросли валові збори і площі посівів по соняшнику при
цьому урожайність скоротилась на 25%. В 2 рази скоротилися площі плодово
– ягідних насаджень, що призвело до скорочення валових зборів на 50% .

На скорочення урожайності основних сільськогосподарських культур
здійснює вплив і недовиконання основних технологічних операцій. Це
зумовлено високою їх вартістю.

Таблиця 1.8 – Витрати на виконання технологічних операцій при
вирощуванні основних сільськогосподарських культур, гривень

( в розрахунку на 1 гектар )

Вид сільсько-

господарських

робіт Озима

пшени-

ця 40 ц/га Жито

25ц/га Ярий

Ячмінь

26ц/га Горох

22ц/га Овес

22ц/га Куку-

рудза

50ц/га Соняш-

ник

15ц/га Цукро-

вий

буряк

300ц/га

Основний обробіток грунту та внесення добрив 120 – 150 110 – 140 100 –
130 110 – 140 100 – 130 120 – 150 100 – 130 140 – 160

Передпосівний обробіток і сівба 70 – 90 70 – 90 70 – 90 80 – 100 70 – 90
90 – 110 90 – 110 90 – 110

Догляд за посівами 50 – 70 20 – 30 10 – 20 20 – 30 10 – 20 80 – 100 80 –
100 110 – 130

Збирання врожаю 270 – 300 240 – 270 230 – 260 250 – 280 230 – 260 300 –
350 250 – 280 750 – 850

Усього витрат на виконання технологічних операцій 510 – 610 440 – 530
470 – 500 460 – 550 410 – 500 590 – 710 520 – 620 1090 – 1250

Матеріали:

– насіння 200 – 250 180 – 200 180 – 200 220 – 260 180 – 200 60 – 80 30 –
60 180 – 190

– мінеральні добрива 350 – 400 80 – 100 80 – 100 80 – 100 80 – 100 350 –
400 80 – 100 450 – 500

– засоби захисту рослин 120 – 130 60 – 70 40 – 50 40 – 50 30 – 40 150 –
180 100 – 120 300 – 350

Транспортні витрати 70 – 90 40 – 50 40 – 50 40 – 50 40 – 50 60 – 80 40 –
50 350 – 400

Інші витрати 50 – 70 40 – 50 30 – 40 40 – 50 40 – 50 70 – 80 40 – 50 110
– 140

Витрати від реалізації 60 – 70 30 – 40 40 – 50 35 – 40 30 – 40 60 – 70
35 – 45 100 – 110

Усього витрат 1360 – 1620 870 – 1040 820 – 990 915 – 1100 810 – 980 1340
– 1600 815 – 1015 2580 – 2940

Таким чином витрати на основні види продукції достатньо високі, але
підприємству потрібно використовувати всі можливі способи щоб виконувати
технологічні операції.[43]

У процесі аграрної реформи у підприємствах аграрної сфери відбулися
зміни у формах власності та господарювання, але методи управління на
мікрорівні не відповідають вимогам ринкової економіки. Внаслідок цього
спостерігається тенденція невикористання внутрішніх резервів та
неадекватна реакція на зміну зовнішнього середовища.

Одним із важливих факторів раціонального ведення сільськогосподарського
виробництва є формування розмірів підприємств відповідно до умов
господарювання. При всіх організаційно – правових формах розміри
підприємства повинні бути такими, щоб ефективно використовувалася земля,
основні виробничі і оборотні засоби. Однак, встановленню оптимальних
розмірів підприємств не приділялась належна увага. Розміри підприємства
вважаються тоді оптимальними, коли забезпечується ефективне використання
наявного виробничого потенціалу і досягаються кращі результати
виробничої діяльності.[31]

Підвищення економічної ефективності галузей рослинництва зумовлює
необхідність розширення та удосконалення матеріально – технічної бази
аграрного сектора економіки, введення в дію нових і реконструкцію
існуючих виробничих потужностей, встановлення оптимальних розмірів
технічної оснащеності підприємств, впровадження новітніх технологій.
Аналіз стану основних виробничих засобів свідчить про звужений тип їх
відтворення. За балансовою вартістю на кінець року їх вартість
зменшилась з 118.3 до 57.6 млрд грн.., а їхня частка в структурі
основних засобів зменшилась з 85.4 до 80.3%.

За 1992 – 2003 роки тракторний парк скоротився на 40.4%, зернозбиральні
комбайни на 41.7%, картоплезбиральні на 67.4%, бурякозбиральні машини на
39.7%. Основними машинами галузь забезпечина на 48 – 66%. Спрацьованість
машино – тракторного парку досягає 75%, а окремих видів машин –
знаходиться на критичній межі. Готовність тракторів до виконання робіт
на 1 березня 2005 року становила 75%. Вичерпання експлуатаційного
ресурсу більшості сільськогосподарських машин значно здорощує вартість
їх ремонту, оскільки замість профілактичних і поточних необхідно
проводити відновлювальні ремонти. Зношені основні засоби не забезпечують
відповідного рівня і темпів збільшення обсягів виробництва продукції, а
також підвищення продуктивності праці.

Внаслідок низького рівня забезпеченості підприємства засобами
виробництва не виконуються окремі технологічні операції. Загальні втрати
господарств становлять за недобором урожаю понад 30%, за перевитратами
пального близько 15%.

Наведена ефективність використання засобів виробництва свідчить, що
рівень потенційних можливостей підприємств залежить не тільки від
концентрації виробничих засобів на одиницю земельної площі, а й від
збалансованості матеріальних ресурсів, їх раціонального кількісного і
якісного співвідношення, відповідності вимогам новітніх технологій, які
в свою чергу підвищують ефективність біологічних засобів виробництва.

Пряма залежність між забезпеченістю підприємства основними засобами
виробництва і ефективністю господарювання унеможливлюється і таким
чином, як невідповідність між кількісними, якісними і ціновими
характеристиками виробничих засобів; нераціональне співвідношення
основних і оборотних виробничих засобів, яке порушує принцип цілісності
виробничої системи; неорганічне поєднання наявної матеріально –
технічної бази з обраним напрямом спеціалізації, що характерно для
більшості підприємств.[38]

Проведений аналіз дає можливість зробити слідуючи висновки: сучасному
стану галузей рослинництва притаманний екстенсивний шлях розвитку,
зменшення впровадження у виробництво досягнень науково – технічного
прогресу, відсутність нормального машино – тракторного парку, зниження
урожайності основних видів культур, без господарське ставлення до землі,
втрати через недбалість. Виправлення наявних помилок є пріоритетом
розвитку галузей рослинництва.

3.Сутність ефективності виробництва галузей рослинництва

Ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище.
Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і
взаємодії чотирьох факторів – робочої сили, основних засобів, предметів
праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання
вказаних ресурсів з метою отримання певних споживчих вартостей,
спрямованих задовольнити відповідні потреби людей. Отже будь – яке
виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів.
Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть
одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку
кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю.[2]

Рис. 1. 4 – Формування ефективності виробництва

Щоб зрозуміти суть ефективності виробництва галузей рослинництва
потрібно провести їх комплексний аналіз.

Завданням аналізу є вивчення додаткових можливостей збільшення
виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення
втрат. За допомогою аналізу оцінюють досягнутий рівень виробництва
продукції, виконання державних контрактів і замовлень, договорів з
іншими покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства,
виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили.
Аналізують також причини зміни розміру посівної площі та урожайності
культур, вивчають передовий досвід щодо виробництва екологічно чистої
продукції, розробляють заходи збільшення виробництва продукції,
поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування
обсягу конкурентоспроможної продукції, обґрунтовують стратегії розвитку
галузі.

На першому етапі аналізу вивчають виробничий потенціал галузі
рослинництва. Він включає грунтово – кліматичні умови і ресурси, які є в
розпорядженні галузі (земля, трудові ресурси, матеріальні ресурси,
технології вирощування тих чи інших культур ).

Одним із специфічних і незамінних факторів навколишнього середовища для
сільськогосподарського виробництва є природні умови, які включають
грунти, рельєф, клімат, водні ресурси. Їх характер зумовлюють: набір і
врожайність культур, технологію і організацію робіт у рослинництві,
формування парку сільськогосподарських машин і ефективність використання
їх, специфічні властивості земель, розмір і характер витрат на
виробництво продукції.[39]

Для оцінки потенційних властивостей грунтів та їх впливу на результати
господарської діяльності необхідні дані про їх типи і грунтові
особливості. Скориставшись кадастровою оцінкою окремих грунтів можна
виявити залежність урожайності сільськогосподарських культур від
ґрунтових відмін.

При оцінці грунтів слід враховувати і рельєф місцевості, дані про який
наведено в паспортах полів.

Клімат залежить від географічного розташування підприємства і
характеризує багаторічний режим погоди. Для сільськогосподарського
виробництва найважливішими є такі фактори: сонячна радіація,
температурний режим, кількість опадів і вологість повітря.

У поняття водні ресурси включають рівень залягання ґрунтових вод,
наявність на території підприємства річок, ставків, озер, джерел
водопостачання. Вони зумовлюють набір культур для вирощування в даному
підприємстві, підвищують вологість повітря, що позитивно впливає на ріст
і розвиток культур.

Земельні угіддя аграрних формувань об’єднують у дві групи –
сільськогосподарські і несільськогосподарські. До сільськогосподарських
належать земельні угіддя, які систематично використовуються для
одержання сільськогосподарської продукції: рілля, багаторічні
насадження, сіножаті та пасовища. Структура угідь залежить як від
рельєфу місцевості, так і від якості грунтів.

Співвідношення угідь визначається спеціалізацією підприємства і його
виробничим напрямом.

При аналізі структури земельних ресурсів вивчається зміна і
співвідношення угідь сільськогосподарського і несільськогосподарського
призначення, тенденції, темпи і причини цих змін.

При аналізі використання земельних угідь найчастіше застосовують такі
показники:

Питома вага ріллі у площі сільськогосподарських угідь ( рівень
розорюваності). Її обчислюють відношенням площ ріллі до
сільськогосподарських угідь;

Рівень розорюваності орних земель – відношення площі ріллі до суми площ
ріллі, цілини і перелогів;

Процент посівної площі від площі землі в обробітку – відношення площі
посіву до ріллі;

Питома вага зрошуваних ( осушуваних ) земель у площі орних земель. У
господарствах , де зрошуються інші сільськогосподарські угіддя,
визначають частку зрошуваних у площі відповідних угідь.

Трудовий потенціал підприємства являє собою кількість і якість праці,
на яку може розраховувати підприємство. Його можна виміряти максимально
можливим фондом часу наявних трудових ресурсів при оптимальній
інтенсивності, якості і продуктивності праці. До трудових ресурсів, крім
працездатного населення відносять також підлітків і старих людей, які
беруть посильну участь у виробництві.

Склад, структура, стан і зміна основних засобів характеризується
натуральними, вартісними і якісними показниками. Натуральні показники
дають змогу оцінити наявність основних засобів, їх склад, потребу і
рівень забезпеченості підприємства засобами виробництва, фізичну і
функціональну придатність їх до використання. За допомогою вартісних
показників оцінюють динаміку і тенденції зміни загальних показників,
якими характеризуються основні засоби. Якісні параметри характеризують
споживчі властивості окремих видів основних засобів і вони неоднакові
для різних їх видів.

Потребу в конкретних видах основних засобів визначають виходячи з
передбачуваного обсягу робіт і нормативної потреби в засобах виконання
одиниці роботи, а забезпеченість оцінюють порівнянням фактичної
наявності з потребою.

Склад, структура і зміна матеріальних ресурсів характеризується
натуральними, якісними і вартісними показниками.

Потребу в матеріальних ресурсах визначають виходячи з фактичних їх
втрат, що склалися на підприємстві або нормативів.

Порівнюючи фактичну наявність матеріальних оборотних ресурсів з
потребою в них визначають рівень забезпеченості ними підприємства.

Для оцінки забезпеченості галузі необхідними ресурсами спочатку
визначають потребу в них. З цією метою використовують нормативи –
середні норми, які можуть відхилятися під впливом багатьох факторів.

Достатність ресурсного потенціалу великою мірою зумовлюється і тим, як
вдало підібрана технологія, наскільки вона ресурсо- і енергозберігаюча,
і дає змогу отримати продукцію із заданими параметрами. Оцінка
технології здійснюється на основі функціонально – вартісного аналізу.
Його суть полягає в тому, що кожний елемент витрат, кожну операцію
технологічного процесу аналізують з погляду виконуваних ними функцій, і
оцінки того, наскільки вони необхідні при виробництві того чи іншого
виду продукції.

На другому етапі аналізу вивчають виробництво продукції за обсягом,
асортиментом і якістю.

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від
виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських
культур.

Оцінку дотримання планової площі на основі порівняння фактичної
посівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі
зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу
визначають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із
факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції,
підвищення її ефективності. Основними факторами, які можуть зумовить ці
зміни є: метеорологічні умови аналізованого періоду, загибель посівів
від хвороб, шкідників і бур’янів, зміна потреб у певній продукції,
погіршення забезпечення підприємств певними ресурсами.[17]

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції
рослинництва є урожайність. Її рівень формується під впливом багатьох
факторів, які можна об’єднати в дві групи: метеорологічні і
агротехнічні.

Агротехнічні фактори включають вибір найбільш вдалого попередника,
забезпеченість господарства високоякісним насінням районованих сортів,
добривами, засобами захисту рослин, дотримання оптимальних строків і
якості виконання всього комплексу робіт з підготовки грунту, посіву й
вирощування та збирання урожаю.

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння
фактичного валового збору з плановим, використовуючи натуральні і
вартісні показники.

Відхилення валового збору по окремих культурах зумовлюється двома
факторами – зміною посівної площі та врожайністю. Щоб виявити вплив цих
факторів на зміну валового збору, застосовують метод ланцюгових
підстановок.

Розрахунок ведуть за формулами:

? ВЗп = Пф Упл – Ппл Упл = ( Пф – Ппл ) Упл

? ВЗу = Пф Уф – Пф Упл = ( Уф – Упл ) Пф

де ? ВЗп і ? Взу – відхилення валового збору відповідно за рахунок зміни
розміру площі посіву і врожайності;

Ппл і Пф – площа посіву за планом і фактично;

Упл і Уф – урожайність окремої культури за планом і фактично.

Якщо зміна відбувається за рахунок одного фактора, то для оцінки цього
впливу спеціальні розрахунки непотрібні.

Для виявлення впливу окремих факторів на зміну валового збору зерна
користуються індексною методикою розрахунку.

Щоб висновки з результатів аналізу виробництва продукції рослинництва
були об’єктивними, необхідно встановити, наскільки їх зміна зумовлена
зовнішніми факторами – зміною природних умов, недопоставкою мінеральних
добрив та інших матеріальних ресурсів, добрив та інших матеріальних
ресурсів, низькою якістю закупленого насіння і технологічних робіт, і на
скільки внутрішніми факторами – низькою якістю і несвоєчасністю
виконання робіт, недоотриманням норм внесення добрив і висіву насіння та
інших вимог агротехніки.[30]

Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом
порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за
асортиментом з плановим їх обсягом. При цьому в рахунок планового
асортименту відносять: за перевиконання плану виробництва – плановий
обсяг, при невиконанні – фактичний обсяг продукції.

Виконання плану за асортиментом оцінюють за коефіцієнтом, який
обчислюють відношенням обсягу виробленої продукції занесеної в рахунок
планового асортименту до обсягу продукції передбаченої планом.

Виконання плану за асортиментом по однорідних культурах визначають за
натуральними показниками, а по різних видах продукції – у вартісних.

Дуже важливим показником, що характеризує виробництво
сільськогосподарської продукції є її якість, тобто сукупність
властивостей, здатних задовольнити певні вимоги споживача. Важливим є
цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення
конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу –
встановити на скільки продукція підприємства за якісними
характеристиками задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі
опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння
фактичних параметрів якості продукції з нормативами.

Якість насіння характеризується сортом, репродукцією, класом, який
враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000
зерен.

Отже, оцінка виробництва продукції за обсягом, асортиментом, якістю і
строками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційну
конкурентоспроможність і ефективність.

Третім і заключним етапом аналізу є визначення ефективності галузей
рослинництва, яка включає також вивчення показників прибутковості і
рентабельності.[39]

Ефективність – це економічна категорія, що відображає співвідношення
між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами,
при чому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені
або в повному обсязі за їх первісною вартістю або у формі виробничих
витрат. Ефективність може бути технологічна, економічна, соціальна,
екологічна.[2]

Рис. 1.5 – Ефективність галузей рослинництва

Проведення комплексного аналізу дає можливість проаналізувати стан
підприємства і виявити резерви підвищення ефективності. Тому доцільно
проводити його на кожному підприємстві. Це дасть змогу запобігти
втратам.

У велечині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі
аспекти діяльності господарюючого суб’єкта: технологія і організація
виробництва, система внутрішнього і зовнішнього управління, особливості
діяльності.

Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у
грошовій формі, який має два ’’ полюси ’’ прояву: позитивний і
негативний, тобто прибуток і збиток.

Позитивний фінансовий результат – прибуток – є метою, заради якої працює
або, принаймі повинно працювати підприємство.

Прибуток – це абсолютний показник ефективності діяльності підприємства,
позитивна форма фінансових результатів у випадку перевищення суми
доходів над сумою витрат, які були понесені, отримання цих доходів, що в
майбутньому формує фінансові результати підприємства та держави.

У сучасних умовах не слід віддавати перевагу одному тлумаченню прибутку.
Необхідно розглянути різні ситуації його походження, які взаємно не
виключають, а доповнюють одна одну.

Він є рушійною силою ринкового механізму господарювання, основним
джерелом економічного та соціального розвитку підприємства й держави в
цілому. Така важлива роль прибутку зумовлена його функціями:

оціночною: прибуток – критерій і показник ефективності діяльності, сама
наявність прибутку свідчить про ефективність діяльності підприємства;

стимулюючою: прибуток – мета, яка визначає поведінку суб’єктів
господарювання, їх кінцевий добробут;

фондоутворюючою:1). На макрорівні – прибуток є базою економічного
розвитку держави, так як через систему оподаткування мобілізуються
необхідні грошові ресурси до державного бюджету; 2). На мікрорівні –
прибуток є джерелом зростання ринкової вартості підприємства;

соціальною: на основі розподілу та перерозподілу прибутку
задовольняються різноманітні потреби колективу підприємства, держави,
суспільства в цілому.[21]

З огляду на це, в отриманні прибутку зацікавлені насамперед
підприємства, а також банки, власники, держава, суспільство, що свідчить
про значимість прибутку в умовах ринкової економіки на макро- і
мікрорівні.

У реальній практичній дійсності підприємства не завжди мають змогу
отримати прибуток. Існує також така негативна форма фінансових
результатів як збиток. Збиток – це певні витрати, шкоди, упущені вигоди
підприємства у вигляді перевищення суми витрат, здійснюваних для
отримання доходів над сумою цих доходів. Наявність збитків свідчить, що
підприємство не враховує або ігнорує об’єктивні закони ринкової
економіки. Іншими причинами отримання збитків можуть бути порушення прав
господарюючого суб’єкта, недоцільність господарської діяльності стихійні
лиха. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємства і може
призвести до банкрутства.

Перед аналітиком стоїть завдання спрогнозувати і розробити рекомендації
щодо попередження появи та усунення збитків. Необхідно враховувати, що
будь – які збитки є реальним резервом підвищення прибутку.

Основними рекомендаціями щодо недопущення збитків є наступні:

формування цінової політики, адекватної ринкової кон’юнктури;

дотримання платіжної дисципліни;

впровадження новітніх технологій або перелаштування технологічного
процесу на випуск нової продукції.

Формування результатів господарської діяльності формується поступово
протягом звітного періоду. Розмір і характер прибутків і збитків за
кожен період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими
показниками його роботи.

Визначення фінансових результатів полягає у визначенні чистого прибутку
( збитку ) звітного періоду.

Кінцеві результати діяльності характеризуються не лише абсолютними
показниками прибутку або збитку. Сіб’єкти господарювання, які
зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу,
аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами. Для
цього обчислюють відносні показники ефективності: рентабельність та
покриття.

Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає
відношення отриманого ефекту ( доходу, прибутку ) з витратами або
використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, за який
протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені
витрати, створюють і накопичують прибуток. Протилежним станом є
збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Показники ефективності характеризують здатність понесених витрат
окупитись, що є основою подальшої діяльності підприємства.

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають
результати діяльності підприємства, вони використовуються як інструмент
інвестиційної, цінової політики.

Аналіз ефективності проводиться за групами показників:

– Витратні показники рентабельності характеризують доходність понесених
витрат у процесі діяльності.

Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку,
загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які
співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво та реалізацію,
собівартістю виробленої продукції, собівартістю одиниці продукції.
Загальна формула витратних показників рентабельності має слідуючий
вигляд:

Рв = П/В * 100%,

де Рв – рентабельність, П – прибуток, В – витрати.

Показники рентабельності розраховані за даним підходом характеризують
ефективність використання засобів, спожитих у процесі виробництва або
здійснення інших видів діяльності, а саме скільки підприємство отримує
прибуток з кожної гривні, витраченої на здійснення певного виду
діяльності. Важливим показниками, які співвідносять витрати з з доходами
є коефіцієнти покриття та окупності. Коефіцієнт окупності характеризує
величину витрат, понесену підприємством для отримання однієї гривні
доходу від продажу продукції ( робіт, послуг ).

Коку = В/ЧД *100%,

де Коку – коефіцієнт окупності, ЧД – чистий дохід.

Коефіцієнт покриття є оберненим показником до коефіцієнта окупності, і
характеризує величину, на яку дохід покриває понесені витрати

Кпокр = ЧД/В *100%,

де Кпокр – коефіцієнт покриття

-Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно
визначити дохідність ресурсів або капіталу підприємства.

Рк(а) = П/А(К) *100%,

де А – сума активів підприємства, К – сума капіталу підприємства.

Результати розрахунку показують ефективність діяльності підприємства,
активів і їх складових. Коефіцієнти окупності активів подібні до
витратних показників, але замість витрат у знаменнику наводяться суми
активів.

-Дохідні показники рентабельності розраховуються як співвідношення
прибутку від реалізації продукції до чистого доходу підприємства:

Рр. = П/ЧД

де Рр. – рентабельність реалізації.

Цей показник характеризує ефективність комерційної діяльності та
відображає яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні
продажу. Рентабельність реалізації розраховується у цілому по
підприємству та за окремими видами продукції.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативи пошуку
шляхів її підвищення.

Дослідження показників рентабельності дає змогу комплексно оцінити
ефективність господарської діяльності підприємства.

У ході аналізу відносних показників ефективності діяльності важливим
завданням є вивчення факторів, які зумовлюють зміну їх рівня.

Зміна показників рентабельності відбувається під впливом таких факторів:
ціна реалізації, структура реалізації, собівартість реалізації.

Зміна структури продукції впливає на рівень її рентабельності у зв’язку
з тим, що рівень рентабельності окремих її видів різний, середній рівень
рентабельності виробничої продукції не співпадає з рівнем рентабельності
окремих виробів. Вплив цього фактора може бути як позитивним, так і
негативним. Розрахунок рівня впливу факторів доцільно здійснювати за
допомогою прийому ланцюгових підстановок.

У свою чергу на ціну реалізації та собівартість реалізованої продукції
спричиняють вплив різноманітні фактори, зокрема кон’юнктура ринку,
якість продукції, рівень прямих матеріальних і трудових витрат.

Згідно з розглянутими моделями рентабельності продукції та одиниць
продукції, рівень рентабельності не залежить від обсягу реалізації, тому
що зі зміною останнього прибуток і сума витрат змінюються рівномірно.
Тобто продукція є рентабельною, якщо прибуток змінюється прямо
пропорційно до обсягу реалізації. І навпаки, якщо продукція є збитковою,
то прибуток змінюється обернено пропорційно. У даному випадку не
враховується взаємозв’язок обсягу виробництва продукції і її
собівартості. Це суперечить реальній дійсності, адже витрати можуть бути
постійними і змінними. Врахування такого підходу до поділу витрат дає
змогу здійснювати системний факторний аналіз рентабельності одиниці
продукції за наступною моделлю:

Рп = (ОРі * ( Ці – Вам і ) – Вп і ) / ( ОРі * Вам і + Вп і ) * 100%

де Рп – рентабельність одиниці продукції, Ці – ціна за одиницю
продукції, Вам і – змінні витрати на одиницю продукції, Вп і – постійні
витрати на окремий вид продукції, ОРі – обсяг реалізації окремого виду
продукції.

Така модель факторного аналізу досліджує і кількісно визначає не лише
безпосередні, а й опосередковані зв’язки її елементів, і на основі цього
з’являється реальна можливість реалізації управлінським персоналом
функцій операційного лаверіджу..[21]

Зробивши комплексний ааліз виробництва продукції, вивчивши
прибутковість і рентабельність відразу можна виявити резерви їх
підвищення, а також зниження собівартості виробництва.

РОЗДІЛ ІІ: АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Природні і організаційно – економічні умови діяльності господарства

Державне підприємство – навчально – дослідне господарство
Білоцерківського державного аграрного університету було створено в 1923
році шляхом передачі частки земель Білоцерківського дендропарку
Олександрія у відання Білоцерківського сільськогосподарського державного
інституту для створення навчально – дослідного господарства.

Згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства
Украаїни від 11 серпня 1995 року № 221 було створено Білоцерківський
державний аграрний університет на базі Білоцерківського державного
сільськогосподарсського інституту, що ліквідувався згідно з наказом
Міністерства аграрної політики України від 3 серпня 2002 року.

Виробничий напрямок – зерно – насінницький із молочним тваринництвом.
Інші види діяльності: виробництво олії, круп.

Відповідно основній господарській діяльності в посівах господарства
значну площу займає озима пшениця, кукурудза, ячмінь, горох.

НДГ БДАУ за зооморфологічним районуванням відноситься до Сквирсько –
Володарської плоскохвилястої рівнини Київського плато. З елементів
рельєфу на території господарства виділяють плато, схили, болота та інші
днища, борова та лісова території і заплава річки Рось.

За агрокліматичним довідником Київської області територія господарства
відноситься до першого агрокліматичного району з помірно – теплим,
помірно – вологим кліматом. Сума ефективних температур складає 2650 ? С

Таблиця 2.9 – Середньомісячна та річна температура, ? С

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень
Жотень Листопад Грудень За рік

-6.5 -5.5 -1 7 14.5 17.5 19.5 18.5 13.5 7.5 1.0 -3.5 7.0

З наведених даних видно, що найвища температура припадає на липень, а
найнища на січень. Всередньому за рік вона становить 7.0. ? С

Таблиця 2.10 – Середня кількість опадів, мм

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень
Жотень Листопад Грудень За рік

22 –

35 18 –

31 22 –

37 11 –

15 12 –

18 15 –

26 16 –

26 17 –

23 11 –

18 10 –

18 11 –

17 30 –

43 16 –

26

Найбільша кількість опадів припадає на період зими. Напротязі інших
періодів кількість опадів більш – менш рівномірна.

Максимальнепромерзання грунту припадає на березень і дорівнює

100 см. Господарство розташоване в зоні достатнього зволоження, і має
додатній баланс вологості у вегетаційний період. Тривалість
вегетаційного періоду 160 – 200 днів ( в залежності від середньодобової
температури ).

За агрогрунтовим районуванням господарство розташоване в Васильківсько –
Білоцерківському агрогрунтовому районі північної підпровінції
правобережного лісостепу.

Особливості клімату, рослинності, грунтового зволоження, зв’язаного з
рельєфом місцевості, а також господарська діяльність людини обумовили на
території господарства формування різних грунтів, що належать до таких
генетичних груп:

Деревно – підзолисті;

Чорноземи;

Лучно – чорноземні;

Лучні та дернові

Болотні.

Дерново – підзолисті знаходяться в Північній частині господарства на
боровій терасі річки Рось. Утворились в наслідок поєднання двох процесів
грунтоутворення: дернового та підзолистого.

Грунти безструктурні, надто водопроникні.

Територія господарства знаходиться в Центральній частині
Білоцерківського району Київської області. Центральна садиба розміщена в
місті Біла Церква. Входить три населених пункти: Глибічка, Городище,
Бугаївка. Дороги з твердим покриттям.

Структура управління – бригадна форма організації праці та цехова
структура управління.

Рис.2.6 – Організаційна структура управління НДГ БДАУ

Управління на підприємстві здійснює директор – Кравченко Василь
Федорович. Свої розпорядження він безпосередньо кожного дня направляє в
різні відділи, які виконують їх і доносять до виробничих одиниць.

Рис.2.7 – Структура управління господарста

Контроль за діяльністю здійснює директор, кожного року він звітує про
діяльність господарства. Директора призначає Міністерство Аграрної
Політики України. Раз на п’ять років воно підписує з ним контракт, і у
разі задовільної роботи керівника, по закінченню терміну контракту,
його може бути продовжено ще на один термін.

2.Аналіз ресурсного потенціалу підприємства та результативності
господарювання.

Рівень розвитку аграрного підприємства, його економіки, фінансового
стану, значною мірою залежить від наявності, якісного складу та рівня
забезпеченості його ресурсним потенціалом. До останнього входять
земельні, трудові, фінансові ресурси, основні і оборотні засоби
виробництва. Кожна складова ресурсного потенціалу підприємства має певні
особливості в проведенні їх аналізу.

Земельні угіддя аграрних підприємств об’єднують у дві основні групи –
сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення.
Сільськогосподарські угіддя систематично використовують для одержання
продукції: рілля, землі під багаторічні насадження, сіножаті та
пасовища. Аналіз земельних ресурсів проводиться в динаміці за останні
п’ять років. При цьому вивчається наявність, якісний склад, структура
земельних угідь.

Таблиця 2.11 – Динаміка і структура земельних угідь по роках

Види угідь 2001 2002 2003 2004 2005 Відхилення

( + , – )

площа, га структура, % площа, га структура, % площа, га структура, %
площа, га структура, % площа, га структура, % площі, га структури, %

Загальна земельна площа 2867.7 100 2867.7 100 2867.7 100 1736.8 100
1786.9 100 -1080

Всього

с/г угідь 2265.5 79.0 2265.5 79.0 2265.5 79.0 1245.9 71.7 1296 72.5
-969.5 -6.5

в т. ч.:

рілля 2080.6 72.55 2080.6 72.55 2080.6 72.55 1229.6 70.8 1123 62.9
-957.6 -9.7

сіножаті 23.3 0.81 23.3 0.81 23.3 0.81 4.8 0.28 12 0.67 -11.3 -0.14

пасовища 96.6 3.37 96.6 3.37 96.6 3.37 36.6 2.11 86 4.81 -10.6 1.44

багаторічні насадження 65.1 2.27 65.1 2.27 65.1 2.27 74.9 4.31 75 4.2
9.9 1.93

Площа лісу 457.4 15.95 457.4 15.95 457.4 15.95 387.6 22.32 387.6 21.6
-69.8 5.74

Ставки і водоймища 7.5 0.26 7.5 0.26 7.5 0.26 7.5 0.43 7.5 0.42 0 0.16

Інші землі 137.3 4.79 137.3 4.79 137.3 4.79 95.8 5.52 95.8 5.36 -41.5
0.57

З таблиці видно, що відбулося скорочення загальної посівної площі на
1080 гектарів, при чому скорочення відбулося за рахунок скорочення площі
сільськогосподарських угідь на 969.5 гектарів, а в них скоротилася рілля
на 957.6 гектарів. Інші види угідь майже не зазнали змін. В структурі
угідь найбільшу питому вагу продовжують займати сільськогосподарські
угіддя, хоча їх частка трохи зменшилась на 6.47 пунктів. В структурі
сільськогосподарських угідь майже весь обсяг займає рілля, в динаміці
вона скоротилася на 9.7 пунктів.

Ефективність використання землі характеризує система вартісних і
натуральних показників.

Таблиця 2.12 – Економічна ефективність використання земельних ресурсів
НДГ БДАУ

Показники рік 2005 в % до 2001

2001 2002 2003 2004 2005

1. Вироблено на 100 га ріллі:

– зерна 1254.1 1255.1 1336.9 429.4 1866.96 148.87

-цукрових буряків 1183.6 1542.01 622.99 595.3 1057.97 89.39

-м’яса свиней 14.61 13.71 14.17 4.15 8.28 56.67

2. Вироблено на 100 га с/г угідь, ц

-молока 288.15 292.34 217.66 262.86 137.42 47.69

-м’яса ВРХ 21.50 23.57 11.04 5.70 19.14 89.02

3. Одержано на 1 га с/г угідь, грн:

-валової продукції 1444.7 1383.8 1178.99 1272.2 1330.25 92.08

-валового доходу 216.7 500.99 256.01 447.87 447.53 206.52

-чистого доходу 55.6 331.5 79.89 -617.22 1.54 2.77

-прибутку 242.3 146.1 -22.95 -750.46 -13.12 –

4. Припадає на 100 грн виробничих витрат:

-валової продукції 100 100 100 100 100 100

-валового доходу 15 36.2 21.71 35.21 33.64 224.27

-чистого доходу 3.8 23.96 6.78 -48.52 0.12 3.16

-прибутку 16.8 10.56 -1.95 -58.99 -0.99 –

Рівень рентабельності 0.15 0.18 -0.03 -54.17 -1.05 –

Аналіз наведених даних дає можливість зробити висновки, що ефективність
використання земельних ресурсів знизилась. Так виробництво на 100
гектарів ріллі зросло тільки позерну на 48.87%, а по інших видах
знизилось. Виробництво на 100 гектарів сільськогосподарських угідь
молока зменшилось майже на 50%, а м’яса ВРХ на 10%. Одержано на 1 гектар
сільськогосподарських угідь валової продукції зменшилось майже на 101%,
а валового доходу зросло на 106.52%, при цьому господарство в динаміці з
прибуткив перейшло в збитки. Припадає на 100 гривень виробничих витрат
валової продукції залишається без змін, валового доходу – зріс на
124.27%, чистого доходу – зменшився в динаміці на 96%. Рентабельність
господарства за останній рік становить – 1.05.

Трудовий потенціал підприємства являє собою кількість і якість праці на
яку може розраховувати підприємство. До трудових ресурсів відносять
населення працездатного віку, підлітків і людей пенсійного віку, які
беруть участь у виробництві.

Таблиця 2.13 – Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами,
чоловік

Показники Рік Відхилення

2001 2002 2003 2004 2005

Усього персоналу 271 183 206 184 116 -155

У т. ч.:

– працівники основної діяльності 258 165 200 168 103 -155

З них:

1. робітники 230 133 174 147 84 -146

2. службовці 28 32 26 21 19 -9

З них:

керівники 5 7 9 6 5 0

спеціалісти 23 25 17 15 14 -9

-невиробничий персонал 13 18 6 16 13 0

Аналізуючи забезпеченість підприємства трудовими ресурсами відразу можна
сказати, що відбулося скорочення персоналу на 155 чоловік, що призвело
до зниження валової продукції. За аналізуємий період спостерігається
нерівномірність використання трудових ресурсів, плинність кадрів, що в
свою чергу здійснює прямий вплив на валову продукцію.

Передумовою зростання продуктивності праці та ефективності виробництва є
стабільність складу працівників.

Таблиця 2.14 – Рух трудових ресурсів на підприємстві

Показники Рік Відхилення

2001 2002 2003 2004 2005

1.Прийнято на підприємство, чол. 15 5 33 7 3 -12

2. Вибуло з підприємства, чол. 23 83 10 15 65 42

3. Середньоспискова чисельність працюючих, чол. 271 183 286 184 116 -155

4. Коефіцієнти:

– обороту з прийняття 0.06 0.03 0.16 0.04 0.03 -0.03

– обороту зі звільнення 0.08 0.45 0.05 0.08 0.56 0.48

– постійності кадрів 0.97 0.57 1.11 0.96 0.47 -0.5

Дані таблиці свідчать про постійні зміни персоналу підприємства. В
динаміці чисельність працівників скоротилася на 155 чоловік, при цьому
прийнято було на 12 осіб менше, а звільнено на 42 особи більше.
Коефіцієнт постійності кадрів скоротився на 0.5.

Таблиця 2.15 – Використання трудових ресурсів підприємством

Показники Рік Відхилення

( + , – )

2001 2002 2003 2004 2005

1.Вироблено продукції, тис. грн. 3273 3135 2671 1585 1724 -1549

2.Середньоспискова чисельність робітників, чол 271 183 206 184 116 -155

3. Загальна кількість відпрацьованих людино- днів 75429 50833 56500
52667 33333 -42096

4.Середнє число днів роботи одного робітника 278 278 274 286 287 +9

5.Загальна кількість відпрацьованих тис. людино-годин 264 305 339 237
100 -164

6.Середня тривалість робочого дня, год. 3.5 6.0 6.0 4.5 3.0 -0.5

7.Виробіток одного робітника:

середньогодинний, грн. 12.4 10.28 7.88 6.69 17.24 4.84

З таблиці видно, що при скороченні виробництва продукції в динаміці на
1549 тисяч гривень, чисельності робітників на 155 чоловік, загальної
кількості відпрацьованих людино-днів на 42096, середнє число днів роботи
одного робітника зросло на 9 днів, при цьому відбулося зростання
середньогодинного виробітку на 4.84 гривні. Відбулося також скорочення
кількості відпраціованих тисяч людино-годин на 164, тривалості робочого
дня на 0.5 годин.

Результати господарської діяльності аграрних підприємств, зокрема
якість, повнота і своєчасність виконання комплексу сільськогосподарських
робіт значною мірою залежить від наявності, якісного складу, руху, стану
та рівня забезпеченості підприємства основними виробничими засобами.

Таблиця 2.16 – Рух, стан і економічна ефективність використання основних
засобів

Показники Рік 2005 в % до 2001

2001 2002 2003 2004 2005

1 2 3 4 5 6 7

Рух основних засобів:

1. Наявність на початок року, тис. грн. 11417 9063 8986 8642 5665 49.62

2. Надходження, тис. грн. 250 117 185 131 148 59.2

3. Вибуло, тис. грн. 2604 194 129 3108 149 5.72

4. Наявність на кінець року, тис. грн. 9063 8986 8642 5665 5664 62.50

5. Річний приріст, тис. грн. -2354 -77 -344 -2977 -1 0.04

6. Процент приросту, % -10.62 -0.85 -3.83 -34.45 -0.02 –

7. Коефіцієнт вибуття, % 22.81 2.14 5.89 35.96 2.63 –

8. Коефіцієнт обновлення, % 2.76 1.3 2.14 2.37 2.61 –

Стан основних засобів:

1. Сума зносу за рік, тис. грн 3359.5 4749.5 6701.5 5570.5 4635 137.97

2. Коефіцієнт зносу за рік, % 32.41 52.73 76.03 78.49 81.83 –

3. . Коефіцієнт придатності за рік, % 37.59 42.27 23.98 21.53 18.18 –

1 2 3 4 5 6 7

Показники ефективності використання фондів:

1. На 1 грн. ОВФ с/г призначення, грн.:

– валової продукції 0.29 0.35 0.29 0.18 0.3 103.45

– валового доходу 0.04 0.13 0.06 0.06 0.1 250

– чистого доходу 0.07 0.08 0.02 -0.09 0.0004 4

2. На 1 грн. Валової продукції ОВФ, грн. 3.49 2.89 3.36 5.45 3.29 94.27

Норма прибутку, % 4.79 3.65 -0.006 -0.11 -0.003 –

Матеріаломісткість продукції 0.45 0.57 0.76 0.68 0.66 146.67

Рух основних засобів в динаміці свідчить про їх скорочення майже в два
рази.

Наявність основних засобів знаходиться на межі 50%, при цьому
надходження і вибуття знаходиться майже на цьому ж рівні. Річний приріст
зріс на 0.04%, при цьому процент приросту зріс на 20.6%. Стан основних
засобів показує, що постійно відбувається збільшення зносу основних
засобів. В динаміці даний показник збільшився майже на 20%. Придатність
основних засобів становить менше ніж 50%. Ефективність показує, що на 1
гривню основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в
динаміці припадає валової продукції на 3.45% більше, валового доходу на
1501% більше, чистого доходу на 96% менше.

Показник фондоємкості скоротився майже на 6%. Норма прибутку поступово
перейшла в збитки. Зросла матеріаломісткість продукції на 46.67. Отже,
наведені дані свідчать, що скорочення основних виробничих фондів
призвело до збитковості виробництва продукції.

Таблиця 2.17 – Оцінка фінансового стану підприємства

Показники Рік Зміни

( + , – )

2001 2002 2003 2004 2005

1 2 3 4 5 6 7

Розподіл активів:

– нерухоме майно, % 73.56 60.16 45.69 46.82 43.94 -29.62

– поточні активи, % 22.27 39.84 54.31 53.18 56.06 +33.79

1 2 3 4 5 6 7

Розподіл джерел коштів:

– власні, % 86.73 80.67 77.16 68.24 52.13 -34.6

– залучені, % 1.70 2.20 0.79 0.58 0.13 -1.57

Платоспроможність, % 110.31 493.22 414.79 295.86 193.58 +83.27

Ліквідність, % 88.43 82.86 77.95 68.83 52.26 -36.17

Дебіторська заборгованість, тис. грн. 404 288.5 132 182.5 163 -241

Рентабельність:

– реалізованої продукції, % 29.50 15.60 -3.12 -80.36 0.12 -29.38

– власного капіталу, % 6.54 5.72 -1.43 -32.93 0.16 -6.38

– поточних активів, % 25.46 11.59 -2.03 -41.99 0.15 -25.31

Дані таблиці дозволяють зробити аналітичний висновок про фінансовий стан
підприємства. Структура майна характеризується поступовим зниженням
частки нерухомого майна з 73.56% до 43.94%, що призвело до перетворення
поточних активів. У структурі джерел коштів значно переважають власні
кошти, хоча їх частка в динаміці скоротилася з 86.73% до 52.13%.
Ліквідність активів підприємства характеризується коефіцієнтом покриття,
який в динаміці зменшився на 36.17%, платоспроможність зросла на 83.27%.
Рентабельність знизилась по всіх видах: реалізованої продукції на29.38%,
власного капіталу на 6.38%, поточних активів на 25.31%.

Таблиця 2.18 – Витрати підприємсва, тисяч гривень

Найменування Рік 2005 в % до 2001

2001 2002 2003 2004 2005

Матеріальні затрати 2327 2001 2091 1077 1144 49.29

Витрати на оплату праці 365 384 399 346 339 92.88

Відрахування на соціальні заходи – – 9 7 7 –

Амортизація 535 214 70 121 42 7.65

Інші оперативні витрати 52 537 102 34 192 369.23

Разом 3273 3135 2671 1585 1724 52.67

Аналізуючи наведені дані відразу помітно, що в динаміці витрати
скоротилися майже в два рази, проте це не свідчить про зниження
собівартості продукції. Негативною тенденцією є скорочення витрат на
оплату праці, що свідчить про матеріальну незадоволеність працівників.

Таблиця 2.19 – Аналіз обсягу виробництва і реалізації валової продукції,
тисяч гривень

Показники Рік 2005 в % до 2001

2001 2002 2003 2004 2005

Валова продукція в порівняльних цінах 1395 2065.7 2198.5 737.4 1557.5
111.65

у т. ч. :

рослинництва 991 1236 1567 523.27 1105.8 11.58

тваринництва 404 829.7 631.5 214.13 451.7 111.87

Виробничі витрати всього 3273 3135 2671 1585 1724 52.67

у т. ч. :

матеріальні витрати 2321 2001 2091 1077 1144 49.29

оплата праці 365 384 399 346 339 92.88

Вартість реалізованої продукції 3124 2121 1667 791 1603 51.31

Повна собівартість 2575 1790 1719 1726 1620 62.91

Прибуток 549 331 -52 -935 -17 –

Рівень рентабельності 0.15 0.18 -0.03 -54.17 -1.05 –

Порівнюючи 2005 і 2001 рік можна сказати, що валова продукція у
співставних цінах зросла на 11.65%, відповідно зросла і валова продукція
рослинництва і тваринництва на 11.58% і 11.8%. Відбулося скорочення і
повної собівартості майже на 40%. Незважаючи на це виручка від
реалізації скоротилася в двічи, і господарство із прибутків перейшло в
збитки.

Навчально дослідне господарство БДАУ має досить вигідні умови
розміщення. Клімат і температурний режим цілком сприяють вирощуванню
зернових культур.

На сьогоднішній день господарство має загальну земельну площу в розмірі
1786.9 гектарів, у тому числі сільськогосподарських угідь 1296 гектарів.
В динаміці відбулося скорочення землі через вихід деяких структурних
одиниць із складу господарства. Незважаючи на скорочення площ
ефективність використання землі зростає.

В господарстві працює 116 чоловік. В динаміці відбулося скорочення як
робітників, так і службовців. Підприємство забезпечене працівниками
пенсійного віку, надзвичайно мала частка молоді в структурі працівників
підприємства. Скорочення працівників призвело до збільшення числа днів
роботи одного працівника і до зростання середньогодинного виробітку.

Наявність основних засобів скоротилася у два рази, при цьому коефіцієнт
зносу становить майже 83%. Відбулося зростання ефективності використання
основних фондів, при цьому зросла і матеріаломісткість продукції.
Фінансовий стан підприємства погіршується, відбувається зниження всіх
показників, які його характеризують.

Витрати підприємства скоротилися по всіх видах, що є негативною
тенденцією.

За 2005 рік підприємство отримало збиток у розмірі 17 тисяч гривень,
хоча і відбулося суттєве його скорочення порівняно з 2004 роком.

Отже, підприємство не дивлячись на деяке пожвавлення в його діяльності
має низькоефективний і застарілий потенціал, що в кінцевому підсумку
веде до отримання збитків.

2.3. Комплексний аналіз рівня виробництва галузей рослинництва

2.3.1 Рівень потенціалу галузі

Найбільшу питому вагу в структурі земельних угідь господарства мають
сільськогосподарські угіддя ( приблизно 71% ), які можна об’єднати у дві
основні групи: інтенсивні ( рілля, багаторічні насадження) та
екстенсивні (пасовища). Завдання полягає в тому, щоб у процесі
господарської діяльності забезпечити зростання площ інтенсивних земель
за рахунок екстенсивних і якнайефективніше використовувати всі угіддя.

Таблиця 2.20 – Аналіз використання потенціалу земельних угідь

Показники Рік Відхилення ( + , – )

2000 2001 2002 2003 2004

1.Рівень розорюваності 0.92 0.92 0.92 0.99 0.87 -0.05

2. Рівень використання ріллі 1.09 1.09 1.09 1.01 1.15 0.06

3. Рівень освоєння земель під сільське господарське виробництво 0.79
0.79 0.79 0.72 0.73 -0.06

Аналізуючи в динаміці наведені дані за 5 років можна сказати про
погіршення потенціалу земельних угідь. Так рівень розорюваності земель
збільшився на 0.05, при цьому рівень використання ріллі також
збільшився. Відбулося скорочення сільськогосподарських земель в
загальній земельній площі на 0.06, що говорить про їх трансформацію в
інші угіддя.

Таблиця 2.21 – Динаміка та заходи щодо підвищення родючості грунту

Показники Рік 2005 в % до 2001

2000 2001 2002 2003 2004

1 2 3 4 5 6 7

Внесення органічних добрив, т 6957 6590 368 565 595 8.55

У т. ч.:

На 1 га ріллі 4.264 3.935 0.18 0.46 0.51 11.96

1 2 3 4 5 6 7

Лемішне пушення стерні, га 718 625 785 915 1012 140.95

Впровадження інтенсивних технологій, га:

Зернових культур 574.4 500 628 732 809.6 140.94

технічних 140 180 235.5 183 202.4 144.57

кормових 5 5 39.25 45.75 50.6 1012

З приведених даних видно, що відбулося суттєве скорочення внесення
органічних і мінеральних добрив, при цьому збільшилось впровадження
інтенсивних технологій, особливо по кормових культурах.

Таблиця 2.22 – Внесення добрив під урожай 2005 року

Назва культур Внесення мінеральних добрив Внесення органічних добрив, т
Площа, га

всього У т. ч.

Загальна посівна площа Удобрення мінеральними добривами Удобрення
органіч-ними добривами

азотних фосфорних калійних

Під с/г культури 204 204 – – 595 1112 336 20

У т. ч.

зернові 139 139 – – – 483 226 –

З них під

Пшеницю 139 139 – – – 225 225 –

кукурудзу 27 27 – – – 81 50 –

Технічні культури – – – – 595 170 – 20

З них під

соняшник – – – – – 30 – –

Цукровий буряк – – – – 595 101 – 20

овочі – – – – – 11 – –

Кормові культури 38 38 – – – 367 60 –

Всього добрив 204 204 – – 595 1112 336 20

Внесенню добрив в господарстві не приділяється належна увага, з кожним
роком відбувається зменшення їх внесення. В 2005 році абсолютно не
вносилися фосфорні і калійні добрива, а інші види добрив вносилися нище
потреби, що в кінцевому підсумку впливає на одержання валової продукції.
Крім цього зменшення внесення добрив призводить до ще більшої
розорюваності земель. Хоча пояснення цьому дуже просте – у господарства
не вистачає коштів на закупівлю добрив.

Таблиця 2.23 – План внесення добрив на основні сільськогосподарські
культури

Види добрив Озима пшениця Цукровий буряк

Площа, га Внесено, ц Площа, га Внесено, ц

На 1 га всього

На 1 га всього

Органічні добрива:

План 240 0 0 80 0 0

Фактично 225 0 0 101 589 595

Відхилення -15 0 0 21 589 595

Мінеральні добрива:

План 240 2 480 80 5.5 440

Фактично 225 0.618 139 101 0 0

Відхилення -15 -1.382 -341 21 -5.5 -440

З наведених даних видно, що в господарстві абсолютно не виконується план
внесення добрив.

До виробничого потенціалу галузей рослинництва відносять і
забезпеченість її трудовими ресурсами

Таблиця 2.24 – Забезпеченість галузі трудовими ресурсами

Категорії працівників Рік 2005 в % до 2001

2001 2002 2003 2004 2005

Трактористи – машиністи 15 11 13 12 12 80

Водії автомобілів 5 3 4 3 3 60

Працівники:

– ремонтних майстерень 3 2 3 2 1 33.33

– по технічному обслуговуванню машин 3 3 2 2 2 66.67

Рослинники – всього 122 73 84 74 43 35.24

З них:

– агрономи 2 2 2 2 3 150

– інші робітники 120 71 82 72 40 33.33

Службовці 7 6 9 8 6 85.71

Інші працівники 5 4 6 9 3 60

Разом 160 102 121 110 70 43.75

Аналізуючи наведені дані можна сказати, що в динаміці відбулося
скорочення трудового потенціалу галузі більше ніж у два рази, при чому
найбільшого скорочення зазнали рослинники, їх кількість скоротилася
майже на 65%. Управлінський персонал скоротився лише на 25%, Позитивним
є лише те, що був прийнятий на роботу агроном.

Особливістю сільського господарства, а особливо рослинницької галузі є
сезонність використання працівників.

Таблиця 2.25 – Помісячний розподіл витрат праці

Місяці Відпрацьовано людино – годин Х – х

По місяцях ( х ) % до річних витрат

Січень 33187 7.1 5908.9

Лютий 31027 6.6 8086.9

Березень 33835 7.2 5260.9

Квітень 44855 9.6 -5760.1

Травень 47805 10.2 -8709.1

Червень 42436 9.0 -3340.1

Липень 45086 9.6 -5990.1

Серпень 51762 11.0 -12666.1

Вересень 33580 7.2 5515.9

Жовтень 32860 7.0 6235. 9

Листопад 36479 7.8 2616.9

Грудень 36239 7.7 2856.9

Всього за рік 469151 100 -1.2

У середньому за місяць ( Х ) 39095.9 8.3 –

Отже найбільш напруженим періодом для виробників сільськогосподарської
продукції є квітень – вересень. На нього припадає найбільша кількість
відпрацьованих людино – днів. Сезонний характер праці характеризується
певними показниками.

Таблиця 2.26 – Показники сезонного використання праці

Показники Господарство

1. Коефіцієнт нерівномірності використання праці 1.3

2. Розмах сезонності 1.7

3. Коефіцієнт річної сезонності 0.000003

Коефіцієнт нерівномірності використання праці становить 1.3, що свідчить
про незначні відхилення використання праці в найбільш напружені місяці,
розмах сезонності свідчить, що максимальні місячні витрати більше ніж у
півтора рази перевищують мінімальні, коефіцієнт річної сізонності
надзвичайно низький, що свідчить про зайнятість робітників протягом
року.

Рис.2.8 – Сезонність використання трудових ресурсів

З малюнку видно, що найбільш напруженим місяцем для сільського
господарства є серпень – період збирання врожаю зернових культур, і
квітень та червень. В інші періоди витрати праці знаходяться майже на
одному рівні.

Таблиця 2.27 – Наявність сільськогосподарської техніки в динаміці

Найменування рік 2004 в % до 2000

2000 2001 2002 2003 2004

1 2 3 4 5 6 7

Трактори 36 45 35 22 20 55.56

В т. ч. гусеничні 3 2 2 2 2 66.67

Вантажні автомобілі 26 42 40 35 32 123.08

Зернозбиральні комбайни 4 3 3 3 3 75

Тракторні причипи 28 30 25 24 22 78.37

Косарки – – 1 2 2 –

Кормо збиральні комбайни 6 1 1 1 2 33.33

Жниварки валкові 11 3 2 3 3 27.27

Зерноочисна машина 4 2 2 2 2 50

Сівалки тракторні 33 15 20 11 11 33.33

1 2 3 4 5 6 7

Плуги тракторні 21 15 15 9 8 38.1

Культиваторні 29 20 18 18 17 58.62

Розкидачі твердих мінеральних добрив 14 15 19 10 8 57.14

Машини для внесення органічних добрив 9 11 7 6 4 44.44

Обприскувачі і обпилювачі 6 3 3 5 5 83.33

З таблиці видно, що в господарстві відбулося скорочення техніки майже
всіх видів. Трактори, сівалки, жниварки, кормо збиральні комбайни
скоротились на 50%. Відбулося збільшення лише вантажних автомобілів на
28%. Наведені дані свідчать про нестачу техніки в господарстві, а також
про її знос.

Отже наведені дані щодо виробничого потенціалу галузі свідчать про їх
недостатність і вичерпність. Земля знаходиться в досить критичному
стані, і спостерігається тенденція до її погіршення з кожним роком.

Цій ситуації сприяє і зменшення внесення добрив на одиницю площі, а
деякі види взагалі не вносяться. Трудовий потенціал підприємства
скорочується швидкими темпами. В період з 2001 по 2005 рік скоротився
більше ніж у два рази. Це не свідчить про зростання продуктивності, а
про зростання незадоволеності робітників умовами праці, і заробітною
платою. Техніка знаходиться в критичному стані. У більшості її видів
закінчився термін експлуатації, відбуваються постійні поломки, що
впливають на виконання технологічних операцій і призводить до
недоотримання продукції. Крім того відбувається постійне зростання цін
на паливо – мастильні матеріали, тому в господарстві існують проблеми з
їх вчасною закупівлею. Через це відбувається і затримка в купівлі
насіннєвого матеріалу.

2.3.2 Рівень виробництва і собівартості продукції галузей рослинництва

Одержання належного обсягу продукції рослинництва залежить від посівних
площ та урожайності сільськогосподарських культур.

Таблиця 2.28 – Виробництво основних сільськогосподарських культур

Культури рік 2004 в % до 2000

2000 2001 2002 2003 2004

1 2 3 4 5 6 7

Площа посіву, га

Зерно, всього 625 560 560 251 645 103.2

В т. ч. озима і яра пшениця 552 437 344 100 225 40.76

Ячмінь 147 130 130 50 100 68.07

Овес 40 20 20 10 10 25

Просо – 10 – 2 – –

Гречка 52 100 100 51 51 98.08

Горох 114 150 150 106 80 70.18

Кукурудза – 100 – – 81 –

Соняшник 80 60 70 22 30 37.5

Цукровий буряк 180 200 110 58 101 56.11

Картопля 3 4 5 1 – –

Овочі 12 10 10 – 11 91.67

Кормові коренеплоди 40 30 20 – – –

Кукурудза на силос і зелений корм 260 200 270 135 119 45.77

Багаторічні трави:

– на зелений корм 180 150 163 125 – –

– на сіно 108 150 162 – 58 53.70

Однорічні трави 276 295 391 70 175 63.41

Валові збори, ц

Зерно, всього 30767 21557 22699 5280 23990 77.97

В т. ч. озима і яра пшениця 24496 17341 18224 2800 10790 44.05

Ячмінь 4802 3613 3850 1280 4010 83.51

Овес 1469 603 625 170 290 19.74

Просо – 221 – 10 – –

Гречка 1075 390 198 290 380 35.35

Горох 4856 3965 1982 740 2230 45.92

Кукурудза – 3176 – – 5778 –

Соняшник 650 424 80 520 430 66.15

Цукровий буряк 38470 32083 12710 7320 11880 30.88

Картопля 201 306 20 20 – –

Овочі 353 342 207 – 1180 334.28

Кормові коренеплоди 11267 6920 1995 – – –

Кукурудза на силос і зелений корм 80839 26640 32792 19530 28040 34.69

Багаторічні трави:

– на зелений корм 1020 2053 1345 790 – –

– на сіно 1118 2340 2045 – 1070 95.71

Однорічні трави 45670 48999 49180 8760 28040 61.40

1 2 3 4 5 6 7

Урожайність, ц/га

Зерно, всього 49.23 38.49 40.53 21.00 37.20 75.58

В т. ч. озима і яра пшениця 44.38 39.68 52.98 27.9 47.9 107.93

Ячмінь 32.67 27.79 29.62 25.70 40.10 122.74

Овес 36.73 30.15 31.25 16.80 29.50 79.50

Просо – 22.10 – 5.5 – –

Гречка 20.67 3.90 1.98 5.70 7.50 36.28

Горох 42.60 26.43 13.21 7.00 27.80 65.26

Кукурудза – 31.76 – – 71.2 –

Соняшник 8.125 7.07 1.14 23.7 14.5 178.46

Цукровий буряк 213.72 160.42 155.55 126.2 118 55.21

Картопля 67 76.5 4 24 – –

Овочі 29.42 34.2 20.7 – 107 363.70

Кормові коренеплоди 281.68 230.66 99.75 – – –

Кукурудза на силос і зелений корм 310.92 133.2 121.45 145 235 75.58

Багаторічні трави:

– на зелений корм 9.44 13.69 8.25 6.3 – –

– на сіно 10.35 15.6 12.62 – 18.5 178.71

Однорічні трави 165.47 166.10 125.78 125 160 96.69

З таблиці видно, що в динаміці відбулося скорочення валових зборів майже
всіх культур. Ці зміни відбулися як за рахунок скорочення площі посіву,
так і за рахунок урожайності.

Так валові збори по зерну в динаміці скоротилися на 22%, при цьому
відбулося збільшення посівних площ на 3%, і зменшення урожайності майже
на 25%. Лише по озимій пшениці х ярій при скороченні посівних площ і
валових зборів відбулося підвищення урожайності майже на 8%. По іншим
зерновим в динаміці відбулося зменшення валових зборів як за рахунок
скорочення посівних площ, так і за рахунок зниження урожайності ( по
гречці майже у два рази ), лише урожайність ячменю збільшилась на 22%.

Валові збори по соняшнику скоротилися на 34%, при цьому посівна площа
скоротилася на 62%, а урожайність зросла на 69%. По цукровому буряку
відбулося скорочення у два рази як валових зборів, так і площ посівів, і
урожайності.

Рис. 2.9– Валові збори зернових культур по роках

З малюнка видно, що відбувається постійне коливання валових зборів
зернових культур. Лише в 2004 році було одержано надзвичайно мало
продукції, причина цьому – несприятливі природні умови.

Таблиця 2.29 – Виконання виробничої програми по сільськогосподарським
культурам

Вид продукції Валова продукція, ц Спів ставна ціна 1 ц 2001 року, грн
Вартість валової продукції в спів ставних цінах, тис. грн % виконання
плану

2003 2004 Відхилення

2003 2004

1 2 3 4 5 6 7 8

Зернові:

– озима і яра пшениця 2800 10790 7990 22.19 62.132 239.43 385.36

– ячмінь 1280 4010 2730 10.86 13.90 43.55 313.30

– овес 170 290 120 10.76 1.829 3.120 170.59

– просо 10 – -10 17.82 0.178 – –

– гречка 290 380 90 30.33 8.796 11.525 131.03

– горох 740 2230 1490 15.54 11.50 34.654 301.34

– кукурудза – 5778 5778 21.87 – 126.37 –

Технічні:

– соняшник 520 430 -90

– цукровий буряк 7320 11880 4560 27.49 14.295 11.821 82.69

1 2 3 4 5 6 7 8

Картопля та овочі:

– картопля 20 – -20 25.27 0.505 – –

– овочі – 1180 1180 44.59 – 52.62 –

Порівнюючи два останні роки видно, що зросло виробництво валової
продукції у спів ставних цінах майже по всіх видах продукції, а по
пшениці і ячменю на 285% і 213%.

Як видно з наведених даних на валовий збір здійснюють вплив площа і
врожайність.

Таблиця 2.30– Виявлення впливу площі і врожайності на відхилення валових
зборів окремих культур в динаміці

Показники Озима і яра пшениця Ячмінь Овес Горох Соняшник Цукровий буряк

Площа посіву, га:

Базовий період 552 147 40 114 80 180

Аналізуємий 225 100 10 80 30 101

Відхилення -327 -47 -30 -34 -50 -79

Урожайність, ц/га:

Базовий період 44.38 32.67 36.73 42.60 8.13 213.72

Аналізуємий 47.9 40.1 29.5 27.8 14.5 118

Відхилення 3.52 7.43 -7.23 -14.8 6.37 -95.72

Валовий збір, ц

Базовий період 24496 4802 1469 4856 650 38470

Аналізує мий 10790 4010 290 2230 430 11880

Відхилення -13706 -792 -1179 -2626 -220 -26590

У т. ч. за рахунок зміни:

посівної площі -14512.3 -1535.5 -1101.9 -1448.4 -406.5 -16883.9

урожайності +792 +743 -72.3 -1184 +191.1 -9667.72

Отже, лані таблиці показують, що зменшення валового збору озимої і ярої
пшениці на 13706 ц відбулося за рахунок зменшення посівної площі на327
га при цьому було недоотримано 14512.3 ц продукції, проте зростання
урожайності на 3.52 ц/га компенсувало втрати лише на792 ц. Скорочення
валових зборів по ячменю на 792 ц зумовлено скороченням площ посіву на
47 га, що призвело до недоотримання 1535.4 ц ячменю, за рахунок
зростання урожайності на 7.43 ц/ га було компенсовано лише 743 ц.
Валовий збір вівса скоротився на 1179 ц – це відбулося за рахунок
скорочення площ посіву на 30 га, що призвело до втрат 1101.9 ц , і
урожайності на 7.23 ц/ га, що зменшило валовий збір на 72.3 ц. По гороху
валове виробництво зменшилося на 2626 ц при цьому площа посіву і
урожайність скоротились відповідно на 34 га і 14.8 ц/ га, що призвело до
втрат за рахунок урожайності 1184 ц Гороха, а за рахунок посівної площі
1448.4 ц. Валові збори по соняшнику скоротилися на 220 ц, при скороченні
площ посіву на 50 га і зростання урожайності на 6ю37 ц/га, зміна
посівної площі призвела до зменшення валового збору на 406.5 ц, а
урожайність збільшила його на 191.1 ц. По цукровому буряку відбулося
зменшення валових зборів на 26590 ц як за рахунок урожайності (
скоротилася на 95.72 ц/ га ) на 9667.02 ц, так і за рахунок посівних
площ ( скоротились на 79 га ) на 16883.88 ц.

Отже, визначальним фактором, який здійснює вплив є площа посіву, і метою
господарства є збільшення урожайності для компенсації його впливу.

Розглянемо вплив окремих факторів на зміну валового збора зерна, і для
цього скористаємось індексною методикою.

Індекси:

загального валового збору

І = 23990 / 30767 = 645 / 625* 37.2 / 49.22 = 0.78

– середньої урожайності

І = 22839.45 / 645 : 30767 / 625 = 35.41 : 49.23 =0.72

Отже, зменшення валового збору зерна на 22% сталося за рахунок
зменшення урожайності. Внаслідок структурних зрушень середня урожайність
знизилась на 13.82 ц / га або на 28%.

Абсолютне зменшення валового збору зерна дорівнює: 23990 – 30767 = =-
6777

Величина впливу окремих факторів:

розмір посівної площі: 49.23 – 20 = 984.6 ( ц )

структури посівної площі: 22839.45 – ( 49.23 * 645 ) = – 8913.9

урожайність: 23990 – 31753.35 = – 7763.35

Аналіз вище наведених розрахунків показує, що зменшення валового збору
зерна сталося за рахунок структури посівної площі на 8913.9 і
урожайності на 7763.35. Збільшення посівної площі компенсувало лише
984.6 ц.

Таблиця 2.31– Виконання плану за ассортиментом виробництва, ц

3080 4856 1776 3080 1920 2230 310 1920

Кукурудза – – – – 4152 5778 1626 4152

Соняшник 627 650 23 627 520 430 -90 430

Цукровий буряк 36270 38470 2200 36270 7320 11880 4560 7320

Картопля 100 201 101 100 – – – –

Овочі 502 353 -149 353 1010 1180 170 1010

Кормові коренеплоди 6988 11267 4279 11267 – – – –

Разом 103954 118406 14452 106652 38502 60958 22456 38412

Коефіцієнт асортиментності:

Ка ( 2001 рік ) = 106652 : 103954 = 1.03

Ка ( 2005 рік ) = 38412 : 38502 = 0.998

Отже, у 2001 році коефіцієнт асортиментності становив 1.03, а в 2005
році він становив 0.998. Це свідчить про те , що відсутність виробництва
деяких видів продукції призвело до його зменшення.

Собівартість одиниці продукції рослинництва можна розрахувати тільки по
завершенню технологічного циклу, що буває найчастіше в кінці року.
Рівень собівартості залежить від двох комплексних факторів – виходу
продукції і витрат на її виробництво.

Таблиця 2.32 – Динаміка і структура виробничих витрат продукції
рослинництва

Елементи витрат 2001 2002 2003 2004 2005 Відхилення ( + , – )

тис. грн.. % тис. грн.. % тис. грн.. % тис. грн.. % тис. грн.. %

Оплата праці 201 11.89 181 12.08 201 18.91 158 37.44 138 12.49 -63

Відрахування на соціальні заходи – – – – 5 0.47 3 0.71 3 0.27 –

Матеріальні витрати, всього: 1231 72.8 1017 67.9 753 70.84 164 38.56 903
81.72 -328

у т. ч.:

– насіння і посадковий матеріал 293 17.33 191 12.75 221 20.79 47 11.14
86 7.78 -207

– органічні добрива 66 3.9 37 2.47 41 3.896 36 8.53 30 2.72 -36

– мінеральні добрива 65 3.84 84 5.61 74 6.96 15 3.55 89 8.05 24

– нафтопродукти 336 19.87 365 24.37 317 29.82 53 12.56 153 13.85 -183

– електроенергія 23 1.36 23 1.54 23 2.16 11 2.16 58 5.25 35

– запасні частини і матеріали 148 8.75 115 7.68 47 4.42 2 0.47 185 16.74
37

– оплата інших послуг і робіт 298 17.62 200 13.35 30 2.82 – – 302 27.33
4

Амортизація основних заходів 230 13.6 107 7.14 23 2.16 15 3. 55 15 1.36
-215

Інші витрати 93 5.5 193 12.88 81 7.62 82 19.43 46 4.16 -47

Всього 1691 100 1498 100 1063 100 422 100 1105 100 -586

З таблиці видно, що в динаміці відбулося скорочення витрат майже всіх
елементів. Так загальні витрати скоротилися на 586 тисяч гривень, при
цьому оплата праці зменшилась на 63 тисяч гривень, матеріальні витрати
зменшилися на 328 тисяч гривень, амортизація на 215 тисяч гривень, інші
витрати на 47 тисяч гривень.

У структурі виробничих витрат суттєвих змін не відбулося Так у 2001 році
найбільшу питому вагу мали матеріальні витрати і їх частка становила
близько 72%, то в 2005 році їх частка складає 81.72%. В той же час
зросла питома вага оплати праці з 11.89% до 12.49%, що свідчить про її
незначне підвищення за аналізуємі періоди.

Таблиця 2.33– Динаміка собівартості окремих видів продукції
рослинництва, грн.

Назва продукції рік Зміни

( + , – )

2001 2002 2003 2004 2005

Зерно, всього 23.14 27.07 19.12 41.2 36.30 13.16

у т. ч.:

Озима і яра пшениця 20.02 30.05 17.2 39.4 34.72 14.7

Ячмінь 25.42 35.16 33.1 35.75 36.25 10.83

Овес 31.25 39.79 45.17 30.4 25.18 -6.07

Просо – 95.14 – 114.1 – –

Гречка 42.56 47.86 40.31 87.6 86.02 43.52

Горох 29.50 50.21 40.15 40.8 37.54 8.04

Кукурудза – 63.83 – – 38.73 –

Соняшник 33.18 23.94 30.45 36.1 73.33 40.15

Цукровий буряк 10.31 11.08 11.81 14.9 11.53 1.22

Картопля 42.18 33.9 56.6 110.2 – –

Овочі 23.74 56.96 77.92 – 52.50 28.76

Кормові коренеплоди 4.00 5.11 6.17 – – –

Кукурудза на силос і зелений корм 2.0 2.4 2.7 3.1 2.5 0.5

Багаторічна трава:

– на зелений корм 1.24 1.92 2.01 – – –

– на сіно 15.00 14.32 16.17 – – –

Однорічні трави на зелений корм 1.75 4.52 6.03 – 6.20 4.45

Силос усіх видів 2.68 3.12 3.41 3.66 1.00 -1.68

Сінаж 4.74 4.74 4.72 4.77 4.70 -0.04

Динаміка собівартості свідчить про її зростання по основним видам
продукції. Так по зерну зросла на 13.16 грн, по соняшнику на 40.15 грн,
по цукровому буряку на 1.22 грн, по овочах на 28.76 грн. Лише по овсу
зменшилась на 6.07 грн, та по силосу і сінажу на 1.68 і 0.04 грн
відповідно. Наведені дані показують, що зростання цін на основні ресурси
і підвищення оплати праці відразу відбивається на собівартості.

Таблиця 2.34– Розрахунок впливу витрат та урожайності на собівартість
озимої пшениці

Валовий збір у 2005 році Витрати на 1 га, грн.. Урожайність,

ц / га Собівартість 1 ц, грн Загальне відхилення У т. ч. за рахунок

2003р. 2004р. 2003р. 2004р. 2003р. 2004р. умовна На 1 ц грн.. Всього
тис. грн.. Витрат на 1 га урожайності

На 1 ц грн Всього, тисю грн На 1 ц грн Всього, тисю грн

10790 1099.3 1663.1 27.9 47.9 39.4 34.72 22.95 -4.68 -50.5 11.8 126.9
-16.5 -177.5

Витрати і урожайність на собівартість впливають по різному. Так на
підприємстві зростання витрат призвело до збільшення собівартості на
11.77 гривень на 1 га, ана всій площі ця сума становить 126.9 тисяч
гривень. Як видно з наведених даних в господарстві відбулося зростання
урожайності, що призвело до зниження собівартості на 1ц на 11.77 грн, а
на весь обсяг на 177.50 тис. грн.. Загальне відхилення в підсумку
становить -4.68 на 1 ц продукції, і – 50.5 тисяч гривень на весь обсяг.

2.3.3. Аналіз виконання технологічних процесів

Аналіз виконання технологічних процесів проводиться у декілька етапів.

На першому етапі ознайомимось з системою сівозмін і чергування культур у
господарстві.

В НДГ БДАУ застосовується дві системи сівозмін:

І. Польова 10- пільна зерно- просапна сівозміна

1. Конюшина

2. Кукурудза на силос

3. Озима пшениця

4. Цукровий буряк

5. Гречиха

6. Озима пшениця

7. Горох

8. Озима пшениця

9. Цукровий буряк

10. Ячмінь з підсівом вівса

ІІ. Кормова 7- пільна плодозмінна сівозміна

Люцерна

Люцерна

Озима пшениця

Овочі, картопля, однорічні трави

Озимі на зелений корм

Овес з підсівом люцерни

Люцерна

На другому етапі визначаємо основні сорти насіння, які використовуються
господарством.

Останні декілька років НДГ БДАУ спеціалізується на вирощуванні озимої
пшениці та цукрового буряка, тому доцільно розглянути саме ці культури.

Основні сорти озимої пшениці: поліська – 90, веселка, Білоцерківський н/
кор., Олеся. Сорт цукрового буряка – Білоцерківський – 45.

На третьому етапі доцільно розглянути дотримання основних технологічних
операцій, які передбачені технологічною картою

Таблиця 2.35– Залежність урожайності озимої пшениці від дотримання
основних технологічних вимог

Показники Технологічні вимоги:

Передбачувані Фактичні

1 2 3

Попередник Горох Горох, кукурудза на силос

Внесення добрив:

під попередника

під пшеницю

Мін. добрив: 27ц

480 ц

Мін. добрив: 38ц

139 ц

Оранка Глибина 25 – 27 см Глибина 25 – 27 см

Культивація:

І

ІІ

ІІІ

6.07 на 8 см

15.08 на 5 – 6 см

25.08 на 6-7 см

4.09 на 8 см

1 2 3

Сорт пшениці Веселка Білоцерківський н / кор.

Якість насіння:

репродукція

чистота

схожість, %

клас

І

99.5

100

І

І

99.0

100

І

Строк сівби 25.08 – 30.08 5.09 – 15.09

Спосіб сівби звичайний Звичайний

Норма висіву, кг/ га 190 180

Глибина загортання насіння 5 – 6 6 – 8

Збирання врожаю:

Пряме комбайнування

24.07 – 30. 07

27.08 – 10.08

Додаткові заходи

Обприскування пестицидами

Урожайність, ц / га 55 37.2

Аналіз даних таблиці показує, що недоотримання окремих технологічних
вимог ( зміна попередника, сорту насіння, терміну збирання ) було
передумовою значного зменшення урожайності ( на 12.8 ц ).

Таблиця 2.36 – Залежність урожайності цукрового буряка від дотримання
основних технологічних вимог

Показники Технологічні вимоги

Передбачувані Фактичні

Попередник Озима пшениця Озима пшениця

Внесення добрив:

під попередника

під пшеницю

Мін. добрива: 480 ц

440 ц

Мін. добрива: 139 ц

Ор. Добрива: 595 т

Лущення стерні в два сліди Глибина 8 – 10 см Глибина 8 – 10 см

Оранка зябу Глибина 28 – 30 см Глибина 28 – 30 см

Культивація перед посівом Глибина 4 – 6 см Глибина 4 – 6 см

Сорт насіння Білоцерківський – 45 Білоцерківський – 45

Якість насіння:

цукристість, %

схожість, %

одноростковість і вірівнюваність, %

17 – 18

85

95

12 – 13

75

85

Строк сівби

Спосіб сівби звичайний звичайний

Норма висіву, кг/ га 3 – 4 2 – 3

Рихлення міжрядь Глибина 2.5 – 3 см Глибина 2.5 – 3 см

Коректування густоти насаджень вручну вручну

Підживлення Глибина насаджень 5 – 6 см Глибина насаджень 5 – 6 см

Повірка перед збиранням вручну вручну

Збирання 20.09 – 20.10 10.10 – 10.10

Додаткові заходи Аміачна селітра – 160 ц –

Урожайність, ц / га 225 118

Застосовувана в господарстві технологія виробництва цукрового буряку
дуже застаріла, що вкінцевому підсумку призводить до отримання низького
врожаю. Крім того в господарстві не виконуються навіть передбачені
технологією заходи, тому урожайність становить лише 118 ц / га.

2.3.4. Оцінка ефективності галузей рослинництва

Оновною метою вирощування культур є отримання прибутку, тому доцільно
розглянути показники ефективності господарювання по роках.

Таблиця 2.37 – Ефективність виробництва і реалізації продукції по роках

Показники Виробництво, ц Продано, ц Рівень товарності, % Виручка, тис.
грн.. Повна собівартість, тис. грн.. Прибуток, тис. грн..
Рентабельність, %

1 2 3 4 5 6 7 8

2001 рік

Зерно, всього 30767 21189 68.87 911 469 442 94.24

у т. ч.:

Озима і яра пшениця 24496 14599 59.60 626 292 334 114.38

Ячмінь 4802 2813 58.58 87 72 15 20.8

Овес 1469 191 13.0 7 5 2 40

Просо – – – – – – –

Гречка 1075 1166 108.47 60 30 30 100

Горох 4856 2136 43.99 118 63 55 87.3

Кукурудза – – – – – – –

Соняшник 650 569 87.54 23 19 4 22.22

Цукровий буряк 38470 24625 64.01 332 254 78 30.71

Картопля 201 59 29.35 3 2 1 50

Овочі 353 202 57.22 6 5 1 20

Разом 70441 46644 66.22 1275 749 526 70.23

2002 рік

Зерно, всього 21557 22005 102.07 933 547 386 70.57

у т. ч.:

Озима і яра пшениця 17341 17948 103.5 752 440 312 70.91

Ячмінь 3613 3514 97.26 86 73 13 17.81

Овес 603 575 95.36 9 6 3 50

Просо 221 207 93.67 4 2 2 100

Гречка 390 315 82.89 35 15 20 133.3

Горох 3965 3748 94.53 47 11 36 327.2

Кукурудза 3176 82 2.58 3 3 0 0

Соняшник 424 110 25.94 7 4 3 75

Цукровий буряк 32083 11102 34.60 141 123 18 14.63

Картопля 306 98 32.03 3 2 1 50

Овочі 342 193 56.43 7 9 -2 -22.22

Разом 57888 33589 58.02 1094 688 406 59.01

2003 рік

Зерно, всього 22699 23509 103.57 780 534 246 46.07

у т. ч.:

1 2 3 4 5 6 7 8

Озима і яра пшениця 18224 17566 96.39 562 314 248 79.0

Ячмінь 3850 3146 81.71 98 91 7 7.69

Овес 625 585

23 18 5 27.78

Просо – – – – – – –

Гречка 198 186 33.6 93 82 11 13.4

Горох 198 186 33.6 93 82 11 13.4

Кукурудза 1982 2026 102.22 6 8 -2 -25

Соняшник 80 75 93.75 7 4 3 75

Цукровий буряк 12710 5417 42.62 64 102 -38 -37.25

Картопля 20 40 200 2 3 -1 -33.33

Овочі 207 78 37.68 5 6 -1 -16.67

Разом 35716 29119 81.53 858 649 209 32.20

2004 рік

Зерно, всього 5280 3457 65.47 226 228 -2 -0.88

у т. ч.:

Озима і яра пшениця 2800 2800 100 67 72 -5 -6.94

Ячмінь 1280 827 64.61 26 30 -4 -13.33

Овес 170 18 10.59 1 1 0 0

Просо 10 8 80 1 1 0 0

Гречка 290 236 81.38 13 21 -8 -38.1

Горох 740 160 21.62 8 7 1 14.29

Кукурудза – – – – – – –

Соняшник 520 153 29.42 11 5 6 120

Цукровий буряк 7320 3807 52.01 46 57 -11 -19.3

Картопля 20 – – – – – –

Овочі – – – – – – –

Разом 13140 7417 56.46 283 290 -7 -2.41

2005 рік

Зерно, всього 23990 16195 67.51 693 634 59 9.31

у т. ч.:

Озима і яра пшениця 10790 7031 65.16 309 257 52 7.91

Ячмінь 4010 2422 60.40 122 94 28 29.79

Овес 290 – – – – – –

Просо – – – – – – –

Гречка 380 341 8974 28 32 -4 -12.5

Горох 2230 1301 58.34 68 52 16 30.77

Кукурудза 5778 4639 80.29 153 184 -31 -16.85

Соняшник 430 303 70.47 35 24 11 45.83

Цукровий буряк 11880 11881 100 163 144 19 13.19

Картопля – – – – – – –

Овочі 1180 756 64.07 27 42 -15 -35.71

Разом 43258 29135 67.35 918 844 74 8.77

Ознайомившись з ефективністю господарювання можна зробити висновок, що
вона погіршується не дивлячись на прагнення господарства змінити цю
ситуацію. Якщо в 2001 році господарство по галузі рослинництва отримало
прибуток в розміри 526 тисяч гривень і рентабельність становила 70.23%,
то в 2005 році прибуток по галузі становить лише 74 тисячі гривень, а
рентабельність 8.77%. По деяких культурах, таких як гречка, кукурудза,
овочі, отримано збитки. Найдоцільніше буде проаналізувати рентабельність
господарства за допомогою малюнка.

Рис. 2.10 –Зміна рівня рентабельності по роках

З наведеного малюнка видно, що рентабельність продукції рослинництва
майже завжди вище нуля, проте в динаміці вона значно знизилася і зараз
знаходиться на низькому рівні.

На результативність будь – якої культури впливає група факторів таких як
обсяг, собівартість, ціна. Розглянемо їх вплив на прибутковість
цукрового буряка.

Таблиця 2.38 – Розрахунок впливу факторів на загальний результат від
реалізації цукрового буряка

Кількість реалізованої продукції, ц Собівартість

1 ц, грн. Середня ціна

реалізації 1 ц, грн. Загальний

результат Відхилення фактичного прибутку від попереднього

2003

рік 2004 рік Відхилення 2003

рік 2004 рік Відхилення 2003

рік 2004 рік Відхилення 2003 рік 2004 рік Всього В т. ч. за рахунок
зміни

Всього, тис. грн.. На 1 ц, грн.

обсягу собівартості ціни

3807 11880 8073 14.9 11.53 -3.37 12.08 16.5 4.42 -56.7 -2.82 59.04 115.8
-22.77 -40.03 52.5

З таблиці видно, що фактичний прибуток цього року значно вище ніж
попереднього року, проте лише за рахунок зростання обсягів і ціни, адже
собівартість продукції зросла.

Наведені дані по господарству говорять про те, що воно знаходиться в
скрутному становищі, але не дивлячись на це виборює право на існування.

При зручному місці знаходженні, наявності родючих земель прибутковою є
лише рослинницька галузь. Але в господарстві останнім часом
спостерігалося погіршення і її. В 2005 році господарство вжило заходи по
покращенню ситуації в цій галузі і це дало змогу їй вийти із збитків,
проте обсяги прибутку не значні і рентабельність низька. Тому потрібно
продовжувати приділяти належну увагу цій галузі.

Потенціал галузей рослинництва включає земельні ресурси, коефіцієнт
розорюваності яких в господарстві становить 0.87. В господарстві
проводиться комплекс заходів щодо підвищення родючості грунтів.

Досить низька увага приділяється внесенню органічних і мініральних
добрив, що в свою чергу приводить до зниження урожайності. Господарство
має велику кількість різноманітної техніки, використовувати і утримувати
яку іноді недоцільно. Щодо трудового потенціалу, то ним галузь майже
повністю забезпечена.

Вииролбництво основних сільськогосподарських культур постійно
знижується. Лише зернові, а саме пшениця, дають значний обсяг валових
зборів. Урожайність культур також зменшилась, а по деяких видах майже у
два рази.

Недивлячись на зниження виробничих витрат собівартість продукції
рослинництва зростає. Цьому сприяє нераціональне виконання технологічних
процесів по видах продукції.

Незважаючи на вище перераховані перешкоди рослинницька продукція для
господарства залишається прибутковою і рівень рентабельності в 2005 році
становить 8.77%.

РОЗДІЛ ІІІ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА

1.Можливості збільшення урожайності та обсягів виробництва основних
видів культур.

Підвищення ефективності галузей рослинництва перш за все пов’язують із
збільшенням виробництва продукції, зниженням її собівартості та
підвищенням її якості.

Звернемо увагу на збільшення виробництва продукції. Оскільки можливості
розширення площ посівів у господарстві вичерпані, то основним фактором
збільшення виробництва залишається підвищення урожайності культур. Цього
можна досягти різними шляхами і зокрема за рахунок поліпшення земельних
угідь шляхом меліорації, боротьби з ерозією, вапнування ( гіпсування ).

Значно підвищити урожайність сільськогосподарських культур можна
дотриманням агротехнічних умов. Проте не всі агротехнічні фактори
одинаковою мірою зумовлюють високу урожайність, тому особливу увагу
приділяють сортооновленню, хімізації, меліорації, комплексній
механізації і автоматизації виробничих процесів.[2]

Досвід передових підприємств і дані науково – дослідних установ
показують, що за рахунок поліпшення селекційно – насінницької роботи,
впровадження у виробництво врожайніших районованих сортів можна
забезпечити приріст урожаю окремих культур на 20%.

Проведемо аналіз урожайності озимої пшениці в НДГ БДАУ. Основними
факторами, які впливають на урожайність є метеорологічні і агротехнічні.

Кількісний вплив метеорологічних факторів на врожайність сіяних культур
визначають за допомогою дисперсійного або кореляційного аналізу.
Результативною ознакою є урожайність. А факторами: температура повітря,
кількість опадів, природна родючість. Сукупний вплив природних факторів
на результативні показники можна виявити шляхом аналізу урожайності за
ряд років, застосувавши прийом аналітичного вирівнювання за прямою:

yt = а + bt

а = ?y / n; b = ?yt / ?t?.

Метеорологічні і агротехнічні фактори характеризує загальна дисперсія
врожайності, де ?? = ?y? / n – ( ?y / n )?.

Дисперсія теоретичних значень урожайності характеризується її варіацією
під впливом агротехнічних факторів, де ??1 = ( yt – y )? / n

Отже, варіація врожайності під впливом агротехнічних факторів
стоновитеме:

W = ??1 / ??/ n * 100

А під впливом метеорологічних факторів: 100 – W.

Таблиця 3.38– Визначення сукупного впливу факторів на врожайність за
прямою yt = а + bt

Роки Урожайність,

ц / га ( y ) y? t t?. yt yt ( yt – y )?

1998 58.6 3433.96 -3 9 -175.8 47.33 14.98

1999 35.8 1281.64 -2 4 -71.6 46.04 6.66

2001 41.3 1705.69 -1 1 -41.3 44.75 1.66

2002 39.7 1576.09 0 0 0 43.46 0

2003 53.0 2809 1 1 53.0 42.17 1.66

2004 27.9 778.41 2 4 55.8 40.88 6.66

2005 47.9 2294.41 3 9 143.7 39.59 14.98

Разом 304.2 92537.6 0 28 -36.2 – 46.6

а = 304.2 / 7 = 43.46; b = -36.2 / 28 = -1.29

?? = 92537.64 / 7 – 304.2 / 7 = 11331.14

??1 = 46.6 / 7 = 6.66

W = 6.66 / 11331.14 / 7* 100 = 0.01 – вплив агротехнічних факторів

100 – 0.01 = 99.99 – вплив метеорологічних факторів.

Зробивши розрахунки можна відразу помітити який вплив справляють
природні фактори на урожайність озимої пшениці. Сукупний вплив природних
факторів на результативні показники шляхом аналізу урожайності суттєво
не відрізняються в останні 7 років. Вплив метеорологічних і
агротехнічних факторів становить 11331.14, варіація під впливом
агротехнічних факторів становить 6.66. Варіація під впливом
агротехнічних факторів становить 0.01, а під впливом метеорологічних
факторів становить 99.99. Це зумовлено тим, що агротехнічні фактори є
визначеними, передбачуваними, а метеорологічні миттєві, несподівані.
Отже, сприятливі метеорологічні фактори сприяють отриманню стабільного,
запланованого урожаю, проте потрібно дотримуватися агротехнічних вимог.

Розрахунок по цукровому буряку виконувати немає необхідності, адже
результати будуть аналогічними, а нам потрібно виявити тенденцію.

Важливим і практично не вирішеним для господарства залишається питання
внесення мінеральних і органічних добрив. За оптимальних умов внесення
добрив приріст урожайності становив би 5 – 7 ц / га.

З таблиці – Внесення добрив під урожай 2005 року відомо, що під озиму
пшеницю було внесено лише 139 ц азотних добрив ( аміачної селітри ),
органічні добрива не вносились, що і зумовило урожайність значно нищу
від запланованої.

Таблиця 3.39– Розрахунок ефективності використання мінеральних добрив на
вирощування озимої пшениці ( в розрахунку на 1 гектар )

Норми внесення Урожай-ність,

ц / га Витрати вироб-

ництва,

грн / га Вартість продукції

1 ц, грн. Собівартість

1 ц, грн. Прибуток, грн. Рівень рентабель-

ності,%

1 2 3 4 5 6 7

1.Фактичне внесення добрив (N21) 47.9 1751 43.95 36.55 7.4 20.24

2.N 20 P2O5 20

K2O 20 50.9 1834 43.95 36.03 7.92 21.98

1 2 3 4 5 6 7

3.N 30 P2O5 30

K2O 30 51.4 1850 43.95 35.99 7.96 22.12

4.N 40 P2O5 40

K2O 40 52.1 1909.69 43.95 36.65 7.3 19.92

Із розрахованих даних видно, що оптимальною нормою внесення добрив є
азотних 30, фосфатних 30, калійних 30, що дасть змогу підвищити
урожайність озимої пшениці на 3.5 ц / гаі отримати додатковий прибуток у
розмірі 0.56 грн. на кожному центнері продукції.

Проведемо розрахунок внесення добрив під цукровий буряк.

Таблиця 3.40– Розрахунок ефективності використання мінеральних добрив на
вирощування цукрового буряка ( в розрахунку на 1 гектар )

Норми внесення Урожай-ність,

ц / га Витрати вироб-

ництва,

грн / га Вартість продукції

1 ц, грн. Собівартість

1 ц, грн. Прибуток, грн. Рівень рентабель-

ності,%

1.Без внесення добрив 118 1430 13.72 12.12 1.6 13.20

2.N 20 P2O5 20

K2O 20 148 1536 13.72 10.38 3.34 32.17

3.N 30 P2O5 30

K2O 30 163 1587 13.72 9.73 3.99 41.0

4.N 40 P2O5 40

K2O 40 178 1638.9 13.72 9.21 4.51 48.96

5.N 60 P2O5 60 K2O 60 208 1741.6 13.72 8.37 5.35 63.92

Як видно з таблиці під цукровий буряк мінеральні добрива не вносилися,
тому була одержана врожайність на рівні 118 ц / га, що значно нище від
запланованої. Провівши розрахунки видно, що на цукровий буряк мінеральні
добрива справляють суттєвий вплив. Так із збільшенням внесення комплексу
мінеральних добрив зростає врожайність, а в свою чергу прибутковість і
рентабельність виробництва і реалізації культур. Отже. Рекомендованою
нормою внесення мінеральних добрив є 60 кг д.р. кожного виду добрив.

Крім недовнесення розрахункової суми добрив на урожайність озимої
пшениці і цукрового буряка здійснює вплив і недоотримання технології їх
вирощування ( таб.).

По озимій пшениці це недотримання строків культивації, заміна сорту
пшениці, сівба не у визначений строк, збільшення глибини загортання
насіння, недотримання строку збирання урожаю.

Як відомо з таблиці запланована урожайність по озимій пшениці становила
55 ц / га, фактична 47.9 ц / га. За рахунок збільшення внесення добрив
і дотримання технології вирощування культури можна отримати урожайність
на рівні запланованої.

По цукровому буряку це зниження якості насіння, норми висіву,
недотримання строків збирання врожаю, що в кінцевому підсумку призвело
до зниження врожайності цукрового буряка майже в два рази.

Провівши основні розрахунки по збільшенню урожайності озимої пшениці і
цукрового буряка можна запропонувати наступні рекомендації:

1. Враховувати вплив на урожайність метеорологічних і агротехнічних
заходів.

2. Вносити на один гектар розраховані норми добрив, а саме під озиму
пшеницю 30 кг д.р. азотних, 30 кг д.р.фосфатних, 30 кг д.р. калійних
добрив, а під цукровий буряк по 60 кг д.р. відповідних добрив.

Дотримуватися операцій передбачених технологією щодо вирощування цих
культур.

Врахування перерахованих заходів дасть можливість збільшити урожайність
озимої пшениці і цукрового буряку до планових обсягів.

2.Функціонально – вартісний аналіз технологічних процесів основних видів
продукції

До найбільш ефективних видів аналізу господарської діяльності з метою
виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових
ресурсів і , відповідно, зниження собівартості продукції відноситься
функціонально – вартісний аналіз.

Функціонально – вартісний аналіз передбачає одночасне та взаємопов’язане
дослідження функцій об’єкту ( продукції ), і вартості ціх функцій (
витрат живої і уречевленої праці на створення і виконання функцій).

Під функціями розуміють споживчі властивості об’єкту. Вони поділяються
на:

1). Головну функцію, що виражає призначення об’єкту;

2). Основні функції, що забезпечують виконання головної;

3). Допоміжної функції, які реалізують основні;

4). Зайві або непотрібні функції;

5). Шкідливі функції.

У сукупності ці функції виражають споживчу вартість об’єкту.

Основні завдання функціонально – вартісного аналізу:

підвищення конкурентоспроможності продукції;

підвищення якості продукції;

зниження витрат на виробництво;

збільшення обсягу виробництва;

удосконалення технологічних процесів.

Мета функціонально – вартісного аналізу: зниження собівартості.
Проводиться за видами продукції, що мають найбільшу питому вагу. У
нашому випадку це озима пшениця і цукровий буряк. Отже, для виявлення
зайвих витрат грошових коштів проведемо функціонально – вартісний аналіз
технологічних процесів цих культур.

Таблиця 3.41 – Функціонально – вартісна модель технології вирощування
озимої пшениці

Операція Функція Класифікація функцій:

О-основна

Д-додаткова Витрати на функцію, грн.. Питома вага, % Носій функції

1 2 3 4 5 6

Лущення стерні Основний обробіток грунту F1 18.16 2 Трактор

Т-150, тракторист

1 2 3 4 5 6

Підготвка міндобрив і вивезення їх у поле Основний обробіток грунту F2
36.32 4 Трактор МТЗ-80, тракторист

Внесення мінеральних добрив Основний обробіток грунту F3 54.48 6
НРУ-0.5, обприскувач

Оранка Основний обробіток грунту F4 36.32 4 Трактор

Т-150, тракторист

Доставка води і хімічних засобів захисту рослин, протруювання насіння
Передпосівний обробіток грунту F5 45.4 5 ГАЗ-53, машиніст

Вивезення насіння в поле і заправка в сівалки Сівба F6 63.56 7 Трактор
МТЗ-80, тракторист

Доставка міндобрив і їх внесення Сівба F7 54.48 6 Трактор МТЗ-80,
тракторист

Сівба Сівба F8 81.72 9 Трактор МТЗ-82, тракторист

Коткування Сівба F9 45.4 5 Трактор МТЗ-80, тракторист

Підживлення Догляд за посівами F10 145.28 16 НРУ-0.5

1 2 3 4 5 6

Доставка води і пестицидів, обробіток ними Догляд за посівами F11 81.72
9 ГАЗ-53, машиніст

Обкошування смуг Збирання врожаю F12 4.54 0.5 Е-281, водій

Пряме комбайнування Збирання врожаю F13 186.14 20.5 Дон-1500, комбайнер

Транспортування зерна на тік Збирання врожаю F14 54.48 6 ЗІЛ, водій

Разом На 1 га

908 100

Щоб виявити функції, які можна об’єднати або виключити, доцільно
зробити їх групування.( рис.3.11)

Провівши аналіз структурної моделі вирощування зерна озимої пшениці
виявлено невідповідність між технологічними операціями ї фактичними
заходами щодо вирощування цієї культури.

Відомо, що мінеральні добрива під озиму пшеницю майже не вносилися, а в
структурі витрат на технологію вони займають значну питому вагу.

Так в структурі основного обробітку грунту на підготовку міндобрив і
вивезення їх в поле передбачено 4% витрат, рекомендується скоротити до
рівня 2%, а на внесення мінеральних добрив передбачено 6% –
рекомендується 5%; в структурі передпосівного обробітку грунту і сівби
на доставку міндобрив і внесення їх передбачено 6% витрат, проте ця
функція була виконана в попередньому комплексі технологічних операцій,
тому рекомендуємо скоротити її; в структурі догляду за посівами на
підживлення передбачено 16%, рекомендуємо 5%.

Проведемо розрахунок витрат на 1 га озимої пшениці із врахуванням
скорочених або виключених витрат:

908-10.16-5.08-24.48-36.88=831.4

В процесі аналізу були виявленні зайві витрати на вирощування зерна
озимої пшениці в розмірі 76.6 грн.

Рис.3.11 – Структурна модель технології вирощування озимої пшениці з
вартісними характеристиками

Проведемо функціонально – вартісний аналіз вирощування цукрового
буряку.

Таблиця 3.42– Функціонально – вартісна модель технології вирощування
цукрового буряку

Операція Функція Класифікація функцій:

О-основна

Д-додаткова Витрати на функцію, тис. грн. Питома вага, % Носій функції

1 2 3 4 5 6

Лущення стерні Обробіток грунту F1(О) 59.559.5 5 Трактор Т-150,
тракторист

Оранка зябу Обробіток грунту F2(О) 71.4 6 Трактор Т-150, тракторист

Вирівнювання борізд і гребків Обробіток грунту F3(Д) 59.5 5 Трактор
Т-150, тракторист

Культивація перед посівом Передпосівний обробіток грунту F4(О) 83.3 7
Трактор МТЗ-80, тракторист

Вивіз насіння і міндобрив Передпосівний обробіток грунту F5(Д) 59.5 5
Трактор МТЗ-80, тракторист

Коткування перед посівом Передпосівний обробіток грунту F6(Д) 59.5 5
Трактор МТЗ-80, тракторист

Сівба з одночасним внесенням міндобрив Сівба F7(О) 119 10 Трактор
МТЗ-82, тракторист

Коткування посіву Сівба F8(Д) 59.5 5 Трактор МТЗ-80, тракторист

Довсходове боронування Догляд за посівами F9(Д) 29.75 2.5 ДТ-75,
тракторист

Рихлення міжрядь Догляд за посівами F10(Д) 29.75 2.5 Трактор МТЗ-82,
тракторист

Обкотування посіву Догляд за посівами F11(Д) 29.75 2.5 Трактор МТЗ-82,
тракторист

Крайове обприскування інсектицидами Догляд за посівами F12(Д) 29.75 2.5
Вручну, робітник

Коректування густоти насаджень Догляд за посівами F13(Д) 29.75 2.5
Вручну, робітник

1 2 3 4 5 6

Змішування міндобрив і вивіз на поле Догляд за посівами F14(Д) 29.75 2.5
Трактор МТЗ-80, тракторист

І-ше підживлення Догляд за посівами F15(О) 29.75 2.5 Трактор МТЗ-82,
тракторист

ІІ-ге підживлення з одночасним рихленням Догляд за посівами F16(О) 29.75
2.5 Трактор МТЗ-82, тракторист

Вивіз розчину фунгіциду в поле Догляд за посівами F17(Д) 29.75 2.5
Трактор МТЗ-80, тракторист

Обробіток фунгіцидами Догляд за посівами F18(О) 29.75 2.5 Трактор
МТЗ-82, тракторист

Повірка перед збиранням Збирання врожаю F19(Д) 29.75 2.5 Вручну,
робітник

Скошування гички Збирання врожаю F20(Д) 29.75 2.5 Трактор МТЗ-80,
тракторист

Збирання цукрового буряку Збирання врожаю F21(О) 178.5 15 КС-6,
комбайнер

Відвіз буряків на перевалочну площадку Збирання врожаю F22(Д) 27.37 2.3
Трактор МТЗ-82, тракторист

Погрузка буряків в автомашину Збирання врожаю F23(Д) 27.37 2.3 Камаз

Відвіз цукрових буряків на завод Збирання врожаю F24(О) 27.37 2.3 Камаз

Разом На 1 га

1190 100

Для виявлення функцій, які можна скоротити проведемо групування функцій
за допомогою структурної моделі технології вирощування цукрового буряка.

Дана модель (рис.3.12 ) дала змогу виявити функції в технології, які
потребують зайвих витрат.

Так в структурі догляду за посівами функції змішування міндобрив і
вивіз їх на поле, І-ше підживлення і ІІ-ге підживлення в структурі
займають 7.5%, рекомендуємо скоротити до 5%; об’єднати вивіз розчину
фунгіциду в поле і обробіток ним – 4%; в структурі збирання урожаю
рекомендується скоротити функцію відвозу буряків на перевалочну площадку
– 2.3%, а відразу відвозити їх на на завод.

Проведемо розрахунок витрат на 1 га цукрового буряку з урахуванням
об’єднаних або виключених функцій:

1190-29.75-11.90-27.37=1120.98грн.

Як видно з наведених даних технологія вирощування цукрового буряку
більш трудомістка і витратомістка. Вона включає значно більшу кількість
операцій.Проте при дотриманні її урожайність також значно вище.

Отже, провівши функціонально – вартісний аналіз по озимій пшениці і
цукровому буряку була виявлена достатня кількість функцій, які можна
об’єднатиа які скоротити. Провівши відповідні розрахунки були виявленні
резерви скорочення витрат на 1 га по озимій пшениці на 76.6 грн, а по
цукровому буряку на 69.02 грн.

Визначення резервів зниження собівартості продукції та підвищення
ефективності її виробництва

Основні резерви зниження собівартості продукції можна поділити на три
групи:

які можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат;

потребують незначних додаткових витрат і можуть бути використані
протягом календарного або господарського року;

потребують значних капітальних вкладень і можуть бути використані в
перспективі.

До першої групи резервів належать: невиправдані перевитрати, пов’язані з
недотриманням лімітів і нормативів окремих видів витрат, оскільки
ліквідація їх знижує собівартість продукції. Це насамперед непродуктивні
затрати робочого часу, втрати при збиранні внаслідок неякісної
підготовки техніки до збиральних робіт, втрати при транспортуванні й
зберіганні продукції, недотримання кошторису адмінуправлінських витрат
тощо.

Резерви другої групи пов’язані з вдосконаленням використання наявного
потенціалу, а саме впровадження передових технологій, поліпшення
структури посівних площ, правильним комплектуванням агрегатів, вибором
найкращих режимів їх роботи, внесенням в оптимальних співвідношеннях
мінеральних добрив тощо.

Резерви третьої групи пов’язані із зміною технології виробництва:
доведенням до оптимальної норми внесення добрив, проведення
меліоративних робіт, підвищенням природної родючості грунтів,
впровадженням нової системи машин, сортозаміною та ін.

Оскільки одночасно у виробництво неможливо запровадити всі заходи, то
звернемо увагу на другу групу резервів.

Як зазначалося раніше поліпшення технології є резервом зниження
собівартості продукції. Поліпшена технологія є ресурсозберігаючою,
досягається шляхом економічного росту.

Для визначення економічної ефективності поліпшеної технології
застосовують систему вартісних та натуральних показників.

Показники ефективності поліпшеної технології відображають різні сторони
виробництва продукції: ступінь використання землі, трудових ресурсів,
матеріально – грошових засобів, виробничих фондів. При їх аналізі
потрібно враховувати, що велика різноманітність умов не дає правильно
оцінити економічну ефективність виробництва продукції сільського
господарства на підставі будь – якого одного показника. Необхідно давати
оцінку на підставі комплексу основних показників.

Ефективність поліпшення підвищується якщо є збільшення виробництва
продукції з 1 га та поліпшення її якості з одночасним зниженням
собівартості, коли кожна додатково вкладена в обробіток землі гривня
приносить додатковий чистий дохід, коли збільшується фондовіддача та
рентабельність.

Для поліпшення ефективності вирощування озимої пшениці, крім внесення
добрив рекомендується застосовувати гербіциди і отрутохімікати вартість
яких становитиме 165.6 грн. Отже, матеріальні витрати на 1 гектар з
врахуванням резервів виявлених при аналізі технології будуть становити
1840 грн. При цьому якісні параметри зерна покращаться, що дасть змогу
підвищити його реалізаційну ціну, яка становитиме 63.5 грн. Проведемо
розрахунки:

Таблиця 3.43– Економічна ефективність вирощування озимої пшениці за
поліпшеною технологією

Показники Звичайна технологія Поліпшена технологія Відношення в %

1 2 3 4

Врожайність в заліковій вазі, ц/га 47.9 55.0 114.82

Прибавка врожаю, ц – 7.1 –

Матеріально-грошові витрати, грн.:

на 1 га посіву

на 1 ц продукції

1751

36.55

1840

33.45

105.08

31.52

1 2 3 4

Додаткові витрати на прибавку врожаю, грн./га – 89 –

Вартість отриманого врожаю, грн.:

на 1 га

на 1 люд.-год.

2105

47.4

3493

72.46

165.93

152.9

Вартість прибавки врожаю, грн./га – 1388 –

Окупність додаткових витрат, грн.

на 1 грн витрат

15.59

Прямі витрати праці, люд.-год.:

на 1 га посіву

на 1ц продукції

44.4

0.93

48.2

0.88

108.56

94.62

Ріст продуктивності праці – 52.9 –

Умовно – чистий дохід, грн:

на 1 га посіву

на 1 ц зерна

на 1 люд.-год

354

7.39

7.97

1653

30

34.3

467

406

430.4

Рентабельність, % 20.2 89.84 –

Розрахувавши економічну ефективність вирощування озимої пшениці за
поліпшеною технологією можна зробити слідуючи висновки6 збільшення
врожайності на 7.1 ц/га та матеріальних витрат на 89 гривень буде
компенсоване підвищенням якісних параметрів продукції, а в свою чергу і
ціни до рівня 17.5 гривень за центнер, що дасть змогу отримати прибавку
грошових крштів на гектар у розмірі 1388 гривень. Окупність додаткових
витрат буде становити 15.59 гривень. При цьому відбудеться зростання
прямих витрат праці на 1 гектар га 8%. Ріст продуктивності праці
становитиме 52.9%. У разі застосування поліпшеної технології умовно
чистий доход на 1 гектар посіву зросте на 367%, а рентабельність
вирощування культури становитиме 83.84%.

Проведемо розрахунок ефективності поліпшеної технології по цукровому
буряку. Матеріальні витрати по цій культурі з врахуванням резервів
виявлених при аналізі технології, вартості добрив, гербіцидів і
отрутохімікатів становитимуть 1743. при цьому якісні параметри культури
підвищаться, що дасть змогу реалізовувати її по ціні 14.5 гривень за
центнер.

Таблиця 3.44 – Економічна ефективність вирощування цукрового буряка за
поліпшеною технологією

Показники Звичайна технологія Поліпшена технологія Відношення в %

Врожайність в заліковій вазі, ц/га 118 220 186

Прибавка врожаю, ц – 102 –

Матеріально-грошові витрати, грн.:

на 1 га посіву

на 1 ц продукції

1430

12.12

1743

7.92

122

65

Додаткові витрати на прибавку врожаю, грн./га – 313 –

Вартість отриманого врожаю, грн.:

на 1 га

на 1 люд.-год.

1619

23.13

3190

42.2

197

184

Вартість прибавки врожаю, грн./га – 1571 –

Окупність додаткових витрат, грн.

на 1 грн витрат

5.0

Прямі витрати праці, люд.-год.:

на 1 га посіву

на 1ц продукції

70.0

0.59

75.6

0.34

108

0.58

Ріст продуктивності праці – 82.43 –

Умовно – чистий дохід, грн:

на 1 га посіву

на 1 ц зерна

на 1 люд.-год

189

1.6

1.7

1447

6.58

19.1

765.6

411.3

1123.5

Рентабельність, % 13.2 83.0

З приведених даних видно, що поліпшена технологія дасть змогу отримати
кращі результати. Так при прибавці врожаю на 102 ц, додаткових витрат на
313 гривень буде отримано виручки на 1571 гривень більше. Окупність
додаткових витрат становитиме 5.0 гривень. Прямі витрати праці на 1
гектар посіву зростуть на 8%, а на 1 центнер продукції скоротяться
майже у два рази. Ріст продуктивності праці становитиме 82.43%. Умовно
чистий дохід на 1 гектар посіву зросте на 665.6%, на 1 центнер продукції
на 311.3%, на 1 людино – годину на 1023.5%. Рентабельність зросте на
69.8% і становитиме 83.0%.

Аналіз технологічного процесу дав змогу виявити резерви зниження
собівартості, проте резерв був перекритий додатковими витратами на
поліпшену технологію. Ще одним методом зниження собівартості є аналіз
структури витрат.

Витрати будь – якого підприємства поділяються на постійні (амортизація
техніки і приміщень, заробітна плата постійних працівників, страхові
платежі за посіви і майно рослинницьких галузей, загально виробничі
витрати в галузях, ремонт приміщень, що використовуються у рослинництві)
і змінні (вартість насіння, витрати на міндобрива й отрутохімікатів, на
органічні добрива, паливо – мастильні матеріали, на технічний огляд і
ремонт техніки, транспортні витрати на перевезення і доробку продукції).

Щоб безпосередньо визначити точки беззбитковості їх доцільно провести
визначення точки беззбитковості . необхідність її розрахунку зумовлена
потребою визначення беззбиткового обсягу виробництва, за якого
досягається нульова рентабельність. Такий обсяг реалізації називають
критичним, оскільки при його зменшенні підприємство починає зазнавати
збитки. Водночас при збільшенні продажу над його критичним обсягом
забезпечується прибутковість виробництва. Це дасть можливість визначити
наскільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції,
щоб одержати бажану суму прибутку та як вплине на його величину зміна
витрат виробництва, що підлягають корегуванню.

Для повнішого уявлення про можливості скорочення умовно – постійних
витрат доцільно розрахувати їх за наступною формулою:

?С(УПВ) = %УП витрат * собівартість додаткового обсягу виробництва/100

?С(УПВ) оз. пш. =22.3*178756.8/100=39862.8

?С(УПВ) ц/б -16.23*80142.5/100=13007

Таблиця 3.45 – Визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації
озимої пшениці

Показники 2004 р. 2005 р. Перспектива

1.Кількість реалізованої продукції, ц 2800 7031 12375

2.Виробничі витрати, всього, тис.грн.:

а) постійні витрати

б) змінні витрати 110.32

67.08

43.24 244.12

54.44

189.68 414

94.3

319.7

3.Частка постійних витрат ,% 60.8 22.3 22.8

4.Виробнича собівартість 1ц реалізованої продукції, грн 39.4 34.72 32

5.Витрати по реалізації 1ц продукції, грн 1.6 1.83 1.45

6.Повна собівартість 1ц реалізованої продукції 41.00 36.55 33.45

7.Виробничі витрати з розрахунку на одиницю продукції

а)постійні витрати

б) змінні витрати

23.96

15.44

7.74

26.98

7.62

25.8

8.Ціна реалізації 1ц продукції, грн 23.93 43.95 63.5

9.Маржинальний дохід від одиниці продукції, грн 8.49 16.97 37.7

10.Беззбитковий обсяг виробництва продукції, ц 4610 5554 6236

11.Виручка при беззбитковому обсязі виробництва ,тис. грн 110.32 244.09
395.99

12.Фактична виручка від реалізації продукції, тис. грн.. 67.00 309.01
785.81

13.Зона економічної безпеки, % -64.66 21.01 98

14.Критична ціна, грн 39.4 34.72 33.45

15.Критичний рівень постійних затрат при критичній ціні реалізації, грн
67088 54419 94297.5

16.Критичний рівень постійних затрат при реальній ціні реалізації, грн
23772 119316 466537.5

Врахувавши всі шляхи поліпшення ефективності вирощування озимої пшениці
було проведено розрахунок перспективних показників, порівнюючи їх і
наявні результати за 2004 та 2005 рік. Можна зробити слідуючи висновки:

кількість реалізованої продукції зросла з 2800центнерів у 2004 році до
7031 центнерів у 2005 році, на перспективу є можливості отримання
продукції у розмірі 12375 центнерів.

при збільшенні кількості відбувається і зростання виробничих витрат із
110.32 тисяч гривень у 2004 році до 244.12 тисяч гривень у 2005 році, на
перспективу виробничі витрати можуть зрости до розмірів 414 тисяч
гривень. При цьому частка постійних витрат у структурі витрат у 2004
році становила 60.8%, у 2005 році 22.3%, на перспективу планується
22.8%.

повна собівартість 1 центнера продукції у 2004 році становила 41.00
гривень, у 2005 році 36.55 гривень, а на перспективу вона може становити
33.45 гривень.

ціна реалізації 1 центнера продукції у 2004 році становила 23.93 гривні,
у 2005 році 43.95 гривень, є можливість збільшення її у плановому
періоді до 63.5 гривень.

маржинальний дохід від одиниці продукції у 2004 році становив 8.49
гривень, у 2005 році 16.97 гривень, а на перспективу він може становити
37.7 гривень

беззбитковий обсяг виробництва продукції у 2004 році становив 4610
центнерів, у 2005 році 5554 центнера, на перспективу він може становити
6236 центнерів.

Таблиця 3.46– Визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації
цукрового буряка

Показники 2004 р. 2005 р. Перспектива

1 2 3 4

1.Кількість реалізованої продукції, ц 3807 11881 22001

1 2 3 4

2.Виробничі витрати, всього, тис.грн.:

а) постійні витрати

б) змінні витрати

56.80

36.12

20.68

136.99

22.24

114.75

174.3

35.2

139.1

3.Частка постійних витрат, % 63.59 16.23 20.2

4.Виробнича собівартість 1ц реалізованої продукції, грн 14.92 11.53 6.97

5.Витрати по реалізації 1ц продукції, грн 0.05 0.59 0.95

6.Повна собівартість 1ц реалізованої продукції 14.98 12.12 7.92

7.Виробничі витрати з розрахунку на одиницю продукції

а)постійні витрати

б) змінні витрати

9.49

5.43

1.87

9.66

1.6

6.32

8.Ціна реалізації 1ц продукції, грн 12.08 13.72 14.5

9.Маржинальний дохід від одиниці продукції, грн 6.65 4.06 8.18

10.Беззбитковий обсяг виробництва продукції, ц 4702 9984 10575

11.Виручка при беззбитковому обсязі виробництва, тис. грн 56.80 116.619
153.3

12.Фактична виручка від реалізації продукції, тис. грн.. 46 163 319

13.Зона економічної безпеки, % -23.48 28.45 108

14.Критична ціна, грн 14.92 11.53 7.92

15.Критичний рівень постійних затрат при критичній ціні реалізації, грн
36128 22217 35200

16.Критичний рівень постійних затрат при реальній ціні реалізації, грн
25317 48236 179960

По перспективам вирощування цукрового буряка можна зробити слідуючи
висновки:

кількість реалізованої продукції у 2004 році становила 3807 центнерів, у
2005 році 11881 центнер, є перспективи збільшення її до рівня 22001
центнера

при цьому відбудеться збільшення виробничих витрат із 56.80 тисяч
гривень у 2004 році, 136.99 тисяч гривень у 2005 році до рівня 174.3
тисяч гривень, частка постійних витрат у перспективі становитиме 22.8% у
структурі витрат, що є оптимальним співвідношенням.

повна собівартість 1 центнера реалізованої продукції у 2004 році
становила 14.98 гривень, у 2005 році 12.12 гривень, є перспектива
скорочення її до рівня 7.92 гривень

ціна реалізації 1 центнера продукції у 2004 році становила 12.08
гривень, у 2005 році 13.72 гривень, є можливості збільшення її до рівня
14.5 гривень

маржинальний дохід від одиниці продукції у 2004 році становив 6.65
гривень, у 2005 році 4.06 гривень, є перспектива збільшення його до
рівня 8.18 гривень

беззбитковий обсяг виробництва продукції у 2004 році становив 4702
центнера, у 2005 році 9984 центнера, на перспективу він може знаходитись
на рівні 10575 центнерів.

виручка при беззбитковому обсязі у 2004 році становила 56.8 тисяч
гривень, у 2005 році 116.6 тисяч гривень, на перспективу вона може
становити 153ю.3 тисячі гривень

фактична виручка від реалізації у 2004 році становила 46 тисяч гривень,
у 2005 році 163 тисячі гривень, є можливості збільшення її до рівня 319
тисяч гривень.

Перспективні результати можуть бути отримані лише при врахуванні
рекомендацій, які наведені в попередніх підрозділах.

Для узагальнення шляхів підвищення ефективності вирощуванню озимої
пшениці і цукрового буряку розрахуємо наступну таблицю:

Таблиця 3.47 – Підсумкові показники вирощування озимої пшениці і
цукрового буряка

Показники 2005 рік Перспектива Зміна у % до 2005 року

1Обсяги реалізації, тис. грн.. 472.01 1104.81 232.6

2.Витрати виробництва, тис. грн.. 401.01 588.3 146.7

3.Обсяги реалізації на 1 га, грн 1452.3 3399.4 234

4.Витрати виробництва на 1 га, грн 1233.9 1810.2 146.7

5Прибуток, тис грн 71 516.51 727.5

6.Рентабельність, % 17.7 87.8 –

7.Питома вага реалізації в загальній виручці рослинницьких галузей, %
51.4 71.2 –

8.Питома вага прибутку у загальних доходах рослинницьких галузей, % 93.4
99.4 –

Як видно з розрахунків прибуток від реалізації озимої пшениці і
цукрового буряка збільшиться на 627.5%, при цьому відбудеться зростання
його питомої ваги у доходах рослинницької галузі на 6%.

Для господарства в цілому поліпшення дасть наступні переваги:

1.Вартість реалізованої продукції становитиме 2235.8 тисяч гривень

2.Повна собівартість становитиме 1807.3 тисячі гривень

3.Прибуток 428.5 тисяч гривень

4.Рентабельність 23.7%.

Отже, було проведено дослідження можливостей збільшення ефективності
галузей рослинництва. Для аналізу було запропоновано дві культури: озима
пшениця і цукровий буряк. Основними параметрами дослідження було обрано:
збільшення урожайності, підвищення якості продукції і зниження її
собівартості.

На першому етапі було проаналізовано можливості збільшення урожайності
за рахунок внесення добрив. Дослідження показали, що оптимальною нормою
внесення добрив для озимої пшениці є 90 кілограмів діючої речовини
нітрофосфатки, для цукрового буряка 180 кілограмів діючої речовини
нітрофосфатки. При цьому відбудеться зростання урожайності озимої
пшениці до рівня 51.4 ц/га, а цукрового буряка до рівня 208 ц/га. У
результаті зростання урожайності відбулося зниження собівартості по
озимій пшениці до рівня 35.99 гривень ( на 0.56 гривень ), по цукровому
буряку до рівня 8.37 гривень 9на 3.75 гривень ).

На другому етапі дослідження було проведено аналіз технологічних
процесів вирощування озимої пшениці і цукрового буряка, і були виявлені
резерви скорочення собівартості по озимій пшениці на 76.6 гривень, а по
цукровому буряку на 69.02 гривень.

На третьому етапі було проведено дослідження ефективності поліпшення
технології. Для розрахунків по озимій пшениці було взято врожайність 55
ц/га, яку господарство може отримати вносячи відповідну суму добрив і
дотримуючись технології, матеріально – грошові витрати з урахуванням
скорочень і додаткових витрат були взяті на рівні 1751 гривня на гектар,
для розрахунків запропонована ціна 63.5 гривень, адже із збільшенням
внесення добрив якісні параметри також покращуються. Для цукрового
буряку була запропонована урожайність на рівні 220 ц/га, витрати на 1
гектар 1743 гривень, і ціна 14.5 гривень. Провівши розрахунки були
отримані досить переконливі результати: по озимій пшениці рентабельність
зросте до рівня 89.44%, а по цукровому буряку до рівня 83%.

Після ознайомлення з цими результатами було проведено розрахунок
беззбиткового обсягу виробництва на перспективу: по озимій пшениці він
буде знаходитись на рівні 6236 центнерів, а по цукровому буряку 10575
центнерів.

На заключному етапі було проведено розрахунок питомої ваги реалізації
озимої пшениці і цукрового буряка в загальній виручці рослинницьких
галузей і вона становить 71.2%, а прибутку 99.4%.

Для господарства це дасть змогу отримати прибуток у розмірі 428.5 тисяч
гривень, а рівень рентабельності його буде становити 23.7%.

Отже, основна мета дослідження підвищення ефективності галузей
рослинництва може бути досягнута, і є реальні можливості виведення
господарства із збитків.

РОЗДІЛ ІV: ОХОРОНА ПРАЦІ В ГОСПОДАРСТВІ

Основні засади управління охороною праці визначені в „ Методичних
рекомендаціях про систему управління охороною праці на підприємствах і в
організаціях Міністерства сільського господарства і продовольства
України”,

Затверджених наказом Мінсільгосппроду України від 27.10.95 р. №291, та „
Положенні про систему управління охороною праці у сільському
господарстві”, затвердженому наказом МінАПК від 14.12.1998 р. №361.

Управління охороною праці на підприємстві НВГ БДАУ співпадає із
загальною системою управління підприємством. В господарстві особою, що
приймає рішення, є керівник підприємства, по галузях виробництва –
керівники галузей, а на робочих місцях – керівники робіт. Забезпечення
охорони праці є невід’ємною складовою частиною виробничої діяльності
усіх посадових осіб підприємства. Керівник підприємства – Кравченко
Василь Федорович несе відповідальність за стан умов праці, безпеку
виробничих процесів, життя та здоров?я працівників, дотримання вимог
чинного законодавства на підприємстві. По галузях виробництва, цехах і
підрозділах питання створення безпечних та нешкідливих умов праці
покладається на керівників галузей, цехів, підрозділів, головних
спеціалістів, які повинні забезпечити раціональне планування та
організацію виробничих процесів, робіт, встановити оптимальний режим
праці та відпочинку працівників, забезпечити дотримання прав працівників
на охорону праці та відпочинку працівників, забезпечити дотримання прав
працівників на охорону праці, гарантованих чинним законодавством,
створювати належні санітарно – побутові умови для працівників,
здійснювати контроль за охороною праці на робочих місцях.

Відповідальність за забезпеченість безпечних і нешкідливих умов праці,
безпеку виробничих процесів на робочих місцях в господарстві
покладається на керівників робіт.

Для організації робіт з питань охороною праці на підприємстві створена
служба охорони праці. Так як на підприємстві працює 116 чоловік – то
обов?язки служби охорони праці виконує одна посадова особа – Кура
Григорій Йосипович ( спеціаліст з охорони праці). Ліквідуватися ця
посада може лише у випадку ліквідації господарства. Кура Григорій
Йосипович має вищу інженерну роботу і його робочий стаж в господарстві
складає 22 роки.

Спеціаліст з охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику
підприємства.

Права спеціаліста з охорони праці:

безперешкодне відвідування усіх виробничих об?єктів;

зупинка роботи дільниці, машин, обладнання, виробництва, що не
відповідає вимогам нормативних актів;

видання керівникам структурних підрозділів принципів щодо усунення
порушень;

надсилання до керівника господарства подання про притягнення до
відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативних актів про
охорону праці.

Відповідно до Закону України „ Про загальнообов?язкове державне
соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” керівник
господарства застрахував усіх робітників.

Господарство зареєстроване у представництві Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань за місцем знаходження господарства і відбувається
перерахунок встановленого розміру страхових внесків.

Між керівником підприємства та профспілковою організацією в особі
голови профспілкового комітету укладено колективний договір.

Мета: регулювання соціально – економічних, трудових відносин та
узгодження інтересів між адміністрацією та трудовим колективом.

У договорі регулюється такі питання: організація виробництва,
нормування та оплата праці, встановлення пільг, надбавок, встановлення
тривалості робочого часу та відпочинку працівників, тривалість
відпусток, соціальне страхування працівників, дотримання вимог чинного
законодавства.

Важливим питання організація охорони праці в господарстві є навчання
працівників з питань охорони праці. Згідно закону усі працівники
проходять навчання.

Види навчання та порядок його проведення встановлюється „Типовим
положенням про навчання з питань охорони праці на підприємстві”. Ним
передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів господарства,
працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з
підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з
охорони праці та стажування на робочому місці.

Навчання та перевірка знань у посадових осіб та спеціалістів
проводиться перед початком виконання ними посадових обов?язків та
періодично раз на три роки.

Перед початком навчання в господарстві керівник підприємства і
спеціаліст з охорони праці проходять навчання, що проводяться в
галузевих навчальних закладах чи центрах охорони праці.

Працівники господарства, які виконують роботи, що належать до ”Переліку
робіт з підвищеною небезпекою ” проходять перед початком робіт
спеціальне навчання та періодично раз на рік. Посадові особи, які
керують цими роботами проходять раз на три роки перевірку знань.

До переліку робіт підвищеної небезпеки в господарстві належать:
управління транспортними засобами, використання електроінструментів та
електрообладнання, роботи з пестицидами, хімічними речовинами, робота з
догляду за бугаями – плідниками, кнурами та жеребцями, охорона
власності.

З працівниками в господарстві проводиться навчання у формі інструктажів
з охорони праці – вступного, первинного, повторного, позапланового та
цільового. Перевірка знань проводиться усним опитуванням.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, яких приймають на
роботу в господарство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці.
Проведення його реєструється у ” Журналі реєстрації вступного
інструктажу” з обов?язковими підписами особи, яка інструктувала. При
проведенні інструктажу працівник знайомиться з основними умовами
діяльності в господарстві.

Первинний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці, який
вперше буде виконувати нову роботу чи переведений з іншого робочого
місця.

Інструктаж проводить керівник робіт. Працівника знайомлять з умовами
діяльності на робочому місці. Проведення його реєструється в ” Журналі
реєстрації інструктажів з питань охорони праці ”, який є наявним у
кожного керівника робіт.

Повторний інструктаж проводиться керівником робіт усіма працівниками
періодично раз у шість місяців, а на роботах підвищеної небезпеки – один
раз у три місяці за програмою первинного інструктажу, і реєструється у ”
Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці ” з обов?язковими
підписами підписами.

Позаплановий проводиться керівником робіт у разі порушення працівником
вимог нормативних актів з охорони праці; при перерві у виконанні роботи
більше як на 60 днів, а для робіт підвищеної небезпеки більше як на 30
днів.

Цільовий проводиться при виконанні працівником разових робіт, що не
пов?язані з основною роботою.

Крім вище перерахованого з працівниками, які вперше починають
виконувати роботу на новому місці проводиться стажування на робочому
місці не менше 2- 15 робочих змін.

По його завершенню керівник перевіряє знання у працівника і дає дозвіл
на самостійне виконання робіт.

Відповідно до Кодексу Законів України про працю в господарстві
тривалість робочого тижня не перевищує 40 годин, а для осіб віком від 16
до 18 годин 36 годин на тиждень. Робочий тиждень шести денний з одним
вихідним днем неділею. Тривалість робочого дня становить 7 годин, а
останній шостий день 5 годинний. Для відпочинку встановленні також
святкові і вихідні дні. Нормування робочого часу в господарстві
встановлюється при укладанні колективного договору та визначається у
правилах внутрішнього трудового розпорядку для кожного виробничого
підрозділу. Початок і закінчення робочого дня визначається головними
спеціалістами, керівниками підрозділів.

Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова
оплачувані відпустки. Тривалість її не менше 24 календарних днів, а для
осіб до 18 років 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за
роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за
результатами атестації роботи і ненормований робочий день до 7
календарних днів. За перший рік роботи на підприємстві відпустка
надається після перших шести місяців роботи, а в наступні роки будь –
який період року. Відпустка може ділитися на частини, причому більша
частина повинна бути не менше 14 календарних днів. Для осіб, які
постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи тривалість відпустки
становить не менше 30 календарних днів.

Для виконання роботи працівники безкоштовно, відповідно до встановлених
норм, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям та іншими
засобами індивідуального захисту. В господарстві працівники майже
повністю не забезпечені ЗІЗ.

З метою оцінки стану здоров?я, визначення придатності працівника до
виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних
захворювань господарства організовує медичні огляди – попередній та
періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті на роботу для
встановлення фізичної і психофізичної придатності його до виконання
роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до
роботи осіб віком до 21 року. Направляє на медичний огляд керівник
господарства.

Періодичні медичні огляди проводяться для осіб зайнятих на важких
роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Санітарно – епідеміологічний заклад визначає щорічно контингент осіб,
які підлягають медоглядам.

Санітарно – побутове забезпечення працівників включає туалети, їдальню,
буфет.

За станом охорони праці в господарстві державний нагляд здійснюють:
державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури,
санітарно – епідеміологічна служба, служба охорони праці державних
адміністрацій.

Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробництва на
підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових
колективів. Адміністративний контроль здійснює спеціаліст з охорони
праці господарства, керівник.

Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом
України ” Про пожежну безпеку ” та ” Правилами пожежної безпеки в
Україні ”. Забезпечення пожежної безпеки покладається на керівника
господарства та керівників виробничих підрозділів. До первинних засобів
гасіння відносяться вогнегасники, які розміщуються із розрахунку один
вогнегасник на 200 м площі приміщення.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Висновки:

ДП НДГ БДАУ було створене у 1923 році, виробничий напрямок – зерно –
насінницький із молочним скотарством, має вигідне природне і географічне
розташування, достатню кількість опадів і помірну температуру.
Тривалість вегетаційного періоду – 160 – 200 днів.

Загальна земельна площа господарства у 2005 році становила 1786.9
гектарів; сільськогосподарських угідь 1296 гектарів, в тому числі
ріллі1123 гектара, що нище майже в два рази ніж у 2001 році. Зменшення
площі відбулося за рахунок виходу частини земель із складу господарства.

У господарстві відбулося суттєве скорочення трудових ресурсів: у 2005
році середньоспискова чисельність робітників становила 116 чоловік, що
на 155 чоловік менше ніж у 2001 році. Основна частка працюючих- люди
пенсійного віку, дуже низька частка молоді в структурі працівників
підприємства.

Основні засоби підприємства скоротилися у два рази, а коефіцієнт зносу
становить майже 82%. Відбулося погіршення фінансового стану
підприємства.

Відбулося скорочення витрат підприємства майже всіх видів.

У 2005 році господарством було отримано збиток в розмірі 17 тисяч
гривень.

аналіз потенціалу галузей рослинництва дав змогу виявити слідуючи
негативні тенденції: коефіцієнт розорюваності земельних ресурсів
становить 0.87, майже не вносяться органічні і мінеральні добрива,
галузь забезпечена великою кількістю різноманітної техніки,
використовувати і утримувати яку недоцільною. Трудовим потенціалом
галузь майже повністю забезпечена.

Виробництво основних сільськогосподарських культур постійно знижується,
чому сприяє постійне зниження урожайності ( по деяких культурах майже в
два рази ).

Собівартість продукції рослинництва постійно зростає.

Основні технологічні вимоги недотримуються. По озимій пшениці6 зміна
попередника, строку сівби, сорту насіння, глибини загортання, терміну
зберігання. По цукровому буряку: невнесення мінеральних добрив, зниження
якості насіння, норми висіву, строків збирання врожаю.

Рослинницька галузь є рентабельною, рівень рентабельності становить
8.77%, він є досить низьким. Прибуток був отриманий лише по зерновим і
цукровому буряку.

Пропозиції:

1.Збільшення урожайності основних культур шляхом врахування впливу на
неї метеорологічних і агротехнічних факторів; внесення на 1 гектар
озимої пшениці 90 кілограм діючої речовини нітрофоски, а на цукровий
буряк 180 кілограм діючої речовини нітрофоски; дотримання операцій
передбачених технологією щодо вирощування цих культур. Перераховані
заходи дають змогу збільшити урожайність озимої пшениці до 55 ц/га, а
цукрового буряка до 220 ц/га.

2.зниження собівартості продукції: внесення необхідної кількості добрив
дає змогу знизити собівартість озимої пшениці на 0.56 гривень, а
цукрового буряка на 3.75 гривень. Собівартість озимої пшениці може
становити 35.99 гривень, а цукрового буряка 8.37 гривень.

3.зниження витрат на технологічні операції шляхом проведення
функціонально – вартісного аналізу. Були виявлені перевитрати у розмірі
по озимій пшениці на 76.6 гривень, по цукровому буряку на 69.02 гривень.

4.збільшення ціни реалізації 1 центнера продукції шляхом покращення
якісних параметрів. Внесення необхідної кількості мінеральних добрив і
дотримання технології дає змогу підвищити ціну реалізації озимої пшениці
до рівня 63.5 гривень, а цукрового буряка до 14.5 гривень.

5.збільшення обсягів реалізації основних видів культур. Перспективний
рівень реалізації становить 34375 центнерів.

6.аналіз поліпшеної технології вирощування основних культур шляхом
розрахунку основних показників. Проведені розрахунки показали
рентабельність озимої пшениці зросте до рівня 89.44%, цукрового буряка
до 83.0%.

7.визначення беззбиткового обсягу виробництва для недопущення зниження
основних показників до збиткового рівня.

Врахування висновків і пропозицій дасть можливість господарству отримати
прибуток у розмірі 428.5 тисяч гривень, а рівень рентабельності
становить 23.7%.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996
року.К.: Просвіта, 1996.-78 ст.

Закон України ’’?Земельний Кодекс України ’’// Відомості Верховної Ради
–1991. №10

Закон України ’’ Про власність ’’ від 7.02.1991 р. №667 – xіі //
Відомості Верховної ради України. – 1991. – №20.

Закон України ’’ Про господарські товариства ’’// Відомості Верховної
Ради україни. – 1991. – №49

Кодекс законів про працю України із змінами, внесеними Законом України
’’ Про внесення змін до Кодексу Законів про працю України’’// Відомості
Верховної Ради україни.

Указ Президента ’’Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки №1529/99; 03.12.1999// Голос України. -1999.
-№227. -7 грудня.- 2.

Алмашт О.К. та ін.Земельна реформа в країнах центрально – східної
Європи// Економіка АПК, 1996.-№4.-с.79

Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник.-2-гевид., доп.
і перероб./ В. Г. Андрійчук.-К.: КНЕУ, 2003.-с.397-423

Берсаєв А.І. Сучасні тенденції оцінки земель за кордоном // Аграрна
наука.-2001.-№12.-с.4-5

Власов В.І. Новий закон по розвитку сільського господарства США //
Економіка АПК, 2004.-№4.с.159-163

Власов В.І. Розвиток зернового виробництва у Польщі / В. І. Власов, О.В.
Овсянніков // Економіка АПК.-2005.-№2.-с.134-138

Власов В.І. Хто і скільки збирає у світі зерна // Зерно і
хліб.-2002.-№4.-с.28-30

Гайчук О.В. Агропродовольча стратегія США // Економіка
АПК.-2004.-№4.-с.133-137.

Галушко В.П. Економіка світового сільського господарства, 1996.-с.37-98.

Григорьєва Є. Аграрна політика Канади // Міжнародний
сільськогосподарський журнал.-2001.-№5.с.37-46.

Дем’яненко М.Я. Відтворення природного ресурсного потенціалу АПК:
економічні аспекти // Економіка АПК.-2004.-№3.-с.52-56.

Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських
підприємств.-К.: Вища школа, 1999.-с.59-67.

Дудар В.Т. Аграрний сектор економіки Східної Німеччини / В.Т.Дудар//
економіка АПК.-2005.-№6.-с.153-156.

Дуденко В. Система забезпечення рослинництва, стан та шляхи
реорганізації // Пропозиція.-2003.-№6.-с.36-38.

Економіка зарубіжних країн: навчальний посібник / За ред. Козака, В.В.
Ковалевського, К.У. Ржепішевського.- Київ: ЦУЛ,2004.-352с.

Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних
закладів спеціальності ’’ Облік і аудит ’’ За ред. Професора Ф.Ф.
Бутинця.-Житомир: ПП ’’ Рута ’’.2004.-с.628-641

Економічний аналіз: навчальний посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський,
М.У. Горбатік, та ін.; за ред. Академіка НАНУ, професора М.Г.
Чумаченька.- Вид. 2-ге, перероб.і доп.- К.: КНЕУ, 2004.-с.317-517

Збарський В. Сільське господарство Данії: досвід господарювання //
Бухгалтерія в сільському господарстві /.-2002.-№20.-с.14-17

Зернові //Агро огляд.-2003.-№2.-с.12-15

Зюбровська Т.А. Вдосконалення оперативного аналізу в рослинництві при
ринкових відносинах / Т.А. Зюбровська, Л.М. Будняк. //Збірник наукових
праць Подільської державної аграрно – технічної академії.-
Кам’янець-Подільський,2003.-Вип.10.-с.133-135.

Кириленко У.Г. Зернове господарство та ринок зерна в Україні //
Економіка АПК.-2002.-№9.-с.3-8.

Коваленко Ю. Особливості аграрних реформ у державах ЦСЄ та в Україні //
Економіка україни.-2004.-№9.-с.72-77

Кучер М., Шевченко В. Канадський зерновий ринок. Оптимальний варіант
організації // Зерно і хліб.-2003.-с.38.

Кушнір І.В. Тенденції аграрного виробництва країн – основних виробників
сільськогосподарської продукції // Економіка АПК.-2004.-№4.-с.124-129.

Литвян О.Є. Франція і Україна на Європейському ринку зерна / О.Є. Литвин
// Економіка АПК.-2005.-№6.-с.148.

Лосіцька Т.І. Світовий ринок грубого зерна / Т. І. Лосіцька // Економіка
АПК.-2005.-№7.-с.156-159.

Меркес Р. Технологія вирощування цукрового буряка в Німеччині / Цукровий
буряк.-2001.-№10.-с.18-21.

Новак Т. Кононюк В. Наукові основи рослинництва України //
Натуралізм.-1995.-№1-2,3-4.

Олійник І.Г. Зернове господарство та ринок зерна в Україні // Економіка
АПК.-2002.-№9.-с.3-7.

Основи аграрної економіки: Підручник /В.П. Галушко, Гвідо Ван Хуленберг,
О.А. Ковтун та ін.- К.: Вища освіта, 2004, с.286-299.

Порівняння аграрних політик США та Європейського Союзу // Агро бізнес
сьогодні.-2005.-№15.-с.14-20.

Ромашкін О.О. Основні напрямки державного регулювання
сільськогосподарського виробництва // економіка
АПК.-2005.-№9.-с.148-151.

Россоха В.В. Ефективність використання виробничого потенціалу в аграрній
сфері АПК // Економіка АПК.-2005.-№6.-с.16-19.

Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських
підприємств.-К.: Урожай, 1995.-с.198-220.

Статистичний щорічник ’’ Сільське господарство України ’’ за 2003 рік /
Державний комітет статистики україни: Під загальним керівництвом Ю.М.
Остапчука.- К.,2004.-с.61-69.

Стиснюк О.І. Оптимізація структури посівних площ і матеріальних витрат
на виробництво продукції рослинництва // Економіка
АПК.-2004.-37.-с.44-49.

Третяк А.М. Оцінка сільськогосподарських земель у США І Україні //Вісник
аграрної науки.-2003.-№9.-с.80-85

Шевченко А. Які культури вигідніше вирощувати? / Витрати на виробництво
і рентабельність продукції рослинництва //
Пропозиція.-2001.-36.-с.33-34.

Шуляк В.В. Стан та перспективи виробництва цукру в країнах латинської
Америки // Економіка АПК.-1997.-№11.-с.77-79.

PAGE

PAGE

PAGE 41

Робоча сила + основні засоби + предмети праці + земля

Виробництво

Результати виробництва

Ефективність виробництва

Ефективність

Технологічна

Економічна

Соціальна

Екологічна

Урожайність

Вихід видів

продукції рослинництва на одиницю площі (1 га, 100 га )

Виробництво зерна на одиницю площі ріллі

Виробництво продукції на одиницю добрив

Виробництво продукції на одиницю маси насіння

Вартісна оцінка виходу продукції зіставлена з площею земельних ресурсів
та витраченими ресурсами

Виручка від реалізації продукції

Валовий дохід

Чистий дохід

Прибуток

Рівень і тенденції зміни оплати праці

Рівень соціального комфорту житла

Наявність культурно – побутових приміщень

Вміст шкідливих речовин у грунті і виробленій продукції

Інтенсивність ерозійних процесів

Темпи відновлення природної родючості ґрунту

Ветеринар

Головний ветеринар

Механік

Електрик

Головний інженер

Технік штучного осіменіння

Завідую-чий молочною фермою

Зоотехнік

Завідую-чий складом

Бригадири

Агроном – хімік

Агроном

Головний агроном

Касир

Бухгалтер

Головний бухгалтер

Економіст

Головний економіст

Інженер-ний відділ

Зоотехніч-ний відділ

Ветеринар-ний відділ

Агроно-мічний відділ

Бухгал-терський відділ

Економіч-ний відділ

Директор

Склад палива

Склад запчастин

Автогараж

Машино – тракторний парк

Ремонтна майстерня

Медпункт

Загально – цехова група

Молочно – товарна ферма

Пункт штучного осіменіння

Токове господар-ство

Тракторні бригади

Вирощування зерна озимої пшениці – 100 %

Рільничі бригади

Відділ кадрів

Інженер-ний відділ

Ветеринарний відділ

Зоотехнічний відділ

Агрономіч-ний відділ

Маркетин-гова служба

Бухгал-

терський відділ

Економічний

відділ

НДГ БДАУ

Основний обробіток грунту

16%

Збирання врожаю

27%

Догляд за посівами

25%

Передпосівний обробіток грунту і сівба 32%

Доставка води і хімічних засобів захисту рослин, протруювання насіння 5%

Внесення міндобрив

6%

Підготовка міндобрив і вивезення їх у поле

4%

Лущення стерні

2%

Доставка і внесення міндобрив 6%

Вивезення насіння в поле 7%

Оранка

4%

Сівба 9%

Коткування 5%

Доставка води і пестицидів, внесення їх

9%

Підживлення

16%

Транспортування зерна на тік 6%

Пряме комбайнування 20.5%

Обкошування смуг 0.5%

Вирощування цукрового буряка – 100%

Догляд за посівами

25%

Передпосівний обробіток грунту і сівба 32%

Основний обробіток грунту

16%

Збирання врожаю

27%

Довсходове боронування

2.5%

Культивація перед посівом

7%

Лущення стерні

5%

Змішування міндобрив і їх вивіз 2.5%

Повірка перед збиранням

2.5%

І-ше підживлення

2.5%

Скошування гички

2.5%

Рихлення міжрядь

2.5%

Вивіз насіння і міндобрив

5%

Оранка зябу

6%

Коткування перед посівом

5%

Вирівнювання борід і гребків

5%

ІІ-ге підживлення з одночасним рихленням 2.5%

Збирання

17%

Обкотування посіву

2.5%

Погрузка в автомашину

2.3%

Вивіз розчину фунгіциду

2.5%

Обприскування інсектицидами

2.5%

Сівба з одночасним внесенням міндобрив 10%

Відвіз на завод

2.3%

Обробіток фунгіцидом

2.5%

Коректування густоти насаджень 2.5%

Коткування посіву

5%

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020