Реферат з історії України
Михайло Грушевський – видатний історик України
”М.С.Грушевськии… – найвидатніший український історик, людина
величезної ерудиції”
Н.Вернадський
У вересні 1991 року минає 125 років від дня народження видатного
українського вченого Михайла Сергійовича Грушевського. Насамперед
М.С.Грушевський – це визначний історик і патріот свого народу, який
створив перше найбільш повне дослідження з історії України від
найдавніших часів до другої половини ХУІІ ст.
М.С.Грушевський як політик пройшов шлях від засновника
національно-демократичної партії Галичини і Товариства українських
поступовців у Києві до творця засад української незалежної держави. Він
був головою Центральної Ради» а згодом визнав Радянську владу на
Україні. Його соціально-політичні погляди змінювались, але любов по
свого народу і до історичної істини для нього завжди були вищим мірилом
в науковій творчості і політичній діяльності.Однак, поряд з об’єктивними
оцінками творчості, вчений зазнав чимало несправедливих звинувачень. На
жаль сталося так, що політична біографія М.С.Грушевського на довгі роки
перекреслила його наукові здобутки. Ще донедавна він належав до
заборонених авторів. Нині відкритий доступ до його творчої спадщини, яка
має величезне наукове і громадсько-політичне значення, є культурним
надбанням українського народу.
Переосмислення минулого повертають нашій історії забуті, а іноді й
викреслені з її сторінок дорогі імена вчених, державних діячів,
письменників. До таких постатей належить М.С.Грушевський.
Михайло Сергійович Грушевський народився 17 вересня (за ст. стилем) 1866
року у Холмі (нині – Польща) в сім”ї вчителя. Потім сім”я переїхала в
Ставрополь, згодом на Кавказ. Захоплення історією почалося після
зарахування М.С.Грушевського до Тифліської гімназії у 1880 р. Тут він
багато читав, ознайомився з творами М.І.Костомарова, П.О.Куліша,
М.О.Максимовича, А.Л.Метлинського та інших відомих істориків,
фольклористів, етнографів. Велику роль у визначенні подальшої творчої
долі М.С.Грушевського відіграв журнал “Киевская старина”, який він
називав своєю справжньою школою. Прагнення до більш глибокого вивчення
історії українського народу привело його в 1886 році до Київського
університету. На третьому курсі Михайло Грушевський береться за
дослідження Київської землі (від часів Ярослава Мудрого до кінця ХІУ
ст.), яке завершив у 1890 році. По закінченню університету йому
запропонували місце стипендіата на кафедрі російської історії. Протягом
чотирьох років М.С.Грушевський готував працю “Барське староство”, яку
незважаючи на певні труднощі з пошуками документальних матеріалів,
успішно захистив у травні 1894 року, як магістерську дисертацію. З цього
року почався новий етап у житті 27-річного вченого. За рекомендацією
професора В.Б.Антоновича він очолює кафедру всесвітньої історії у
Львівському університеті. Відтоді, протягом 19 років, діяльність
М.С.Грушевського пов”язана з Львівським університетом, науковим і
суспільно-політичним життям Галичини. Першим і основним завданням
історика стала підготовка та читання курсів університетських лекцій з
історії України, які з часом лягли в основу багототомної монументальної
праці “Історія Украіни-Руси”. Іншим важливим напрямом його діяльності
стала робота в Науковому товаристві ім. Т.Г.Шевченка. Це був період
інтенсивної наукової і організаторської діяльності М.С.Грушевського. Як
голова Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка, він постійно піклувався
про підготовку плеяди молодих, талановитих вчених, які зробили значний
внесок у розвиток українознавчих досліджень. Серед своїх учнів і
послідовників М.С.Грушевський називає О.Терлецького, Д„Коренця,
М.Корлубу, С.Томашівського, С.Рудницького, І,Крипиякевича та інших.
У 1903 році М.С.Грушевський одержав запрошення від Вільної російської
школи в Парижі для читання курсу лекцій з історії України. На основі
прочитаних лекцій вчений підготував і 1904 року видав російською мовою
“Очерк истории украинского народа”. Однак вчений не задовольнився лише
цим варіантом. Захопившись українським і світовим мистецтвом, він готує
до видання “Ілюстровану історію України”, яка вийшла 1911 року.
Перше десятиріччя XX ст. внесло корективи в творче життя
М.С.Грушевського. В ці роки чітко визначились і його політичні погляди.
М.С.Грушевський гостро реагував на негативне ставлення царизму до всього
національного. Під час першої російської революції 1905-1907 рр.
М.С.Грушевський виступив з теорією національно-територіальної автономії.
Після переїзду до Києва (1908р.) він увійшов до Товариства українських
поступовців. У роки першої світової війни був заарештований і висланий
до Симбірська. Лише завдяки клопотанню з боку Російської академії наук,
він повернувся до Москви. Це дало змогу Грушевському знову зайнятися
науковою роботою. Лютнева революція 1917 року дала волю Грушевському.
Він повертається до Києва, де вирувало політичне життя. 7 березня 1917
року у Києві представники різних партій утворюють українську Центральну
Раду, яка ставила своєю метою добитись широкої автономії України в
Російській Федеративній республіці.
М.С.Грушевського обрано головою Центральної Ради і першим президентом
Української Народної республіки (МНР).
Очолювана ним Центральна Рада стала на шлях відкритої боротьби проти
Радянської впади. Після перемоги революційних сил на Україні, краху
німецької окупації Михайло Грушевський на початку 1919 року виїхав за
кордон і поринув виключно у наукову роботу. Перебуваючи в Празі,
Берліні, Женеві, Парижі та інших містах, Грушевський підготував і
опублікував ряд наукових праць, в т.ч. “З історії релігійної думки на
Україні”, “Початий громадянства”, “З починів українського
соціалістичного руху. Михайло Драгоманов і женевський соціалістичний
гурток” та ін. За кордоном вчений організував також видання
науково-політичних журналів та здійснював їх редагування. Тоді ж
Грушевський зайнявся літературознавчими дослідженнями. Перебуваючи в
еміграції М.С.Грушевський не поривав зв”язків з Україною, переписувався
з діячами культури і науки, уважно стежив за подіями
суспільно-політичного життя на Батьківщині. Поступово у нього визрівають
думки про повернення. В березні 1924 року сім”я Грушевського повернулася
до Києва. Як визнаний лідер історичної науки М.С.Грушевський в 1924 році
обираються академіком Всеукраїнської Академії наук, в 1929 році –
дійсним членом Академії наук СРСР. Однак невдовзі ситуація змінилася.
Лабети сталінщини не обминули і М.С.Грушевського. Навколо нього виникла
атмосфера недовіри, а то й ворожнечі. Утворилась опозиція із числа
політичних діячів та вчених, яка розгорнула проти нього систематичне
цькування. В березні 1931 року М.С.Грушевський змушений був залишити
Київ і переїхати до Москви. Тут його заарештували за участь у, так
званому, Українському національному центрі, але через деякий час
звільнили. Незважаючи на вік і стан здоров”я (він практично втратив
зір), М.С.Грушевський продовжує багато працювати: відвідує архіви та
бібліотеки Москви, займається літературознавчого роботою. Він мав багато
наукових задумів. Та все пережите дало знати про себе. 25 листопада 1934
року під час відпочинку та лікування у Кисловодську, М.С.Грушевський
помер. Газета “Правда” відгукнулася на його смерть некрологом, де його
було названо одним з “найвидатніших буржуазних істориків України”. Ця
спокійна оцінка вплинула на керівні кола України. Була створена урядова
комісія з організації похорон, вирішення питання матеріального
забезпечення сім”ї та збереження рукописної спадщини вченого. Проте
незабаром репресії звалилися й на сім”ю Грушевських. Були засуджені і
загинули дочка Катерина та брат Олександр.
За своє життя Михайло Сергійович Грушевський здійснив великі наукові
дослідження, опублікував близько двох тисяч наукових і
науково-популярних праць, публіцистичних статей. Порівняно з
попередниками М.Грушевський зробив вагомий внесок у вивчення багатьох
проблем різних періодів історії України. Перу М.Грушевського належать
унікальна пам’ятка слов’янської культури, багатотомна “Історія
Украіни-Руси”(1898-1836), праці “Історія українського народу” (1904).
“Київська Русь” (І9ІІ), “Ілюстрована історія України”(І911), “Історія
української козаччини” (І9ІЗ-І9І4), “Середні віки Європи” (1919)#
“Початки громадянства” (1921), “З історії релігійної думки на Україні”
(1925) та багато інших.
Перший Міжнародний конгрес україністів, який відбувся у вересні 1990
року, прийняв рішення про відзначення 125-рІччя від дня народження
Михайла Грушевського. У зв”язку з цим Український фонд культури,
Академія наук УРСР, Спілка письменників України і Київський державний
університет їм. Т.Г.Шевченка створили республіканський комітет по
увічненню пам”яті Михайла Грушевського.
Сприяючи відродженню української культури, історії бібліотеки області в
першу чергу повинні придбати твори М.С.Грушевського для поповнення
фондів, зокрема передплатити одинадцятитомне видання “Історія
Украіни-Руси”. Для читачів буде цінною кожна журнальна чи газетна стаття
про життя і діяльність М.С.Грушевського.
Відзначаючи 125-рІччя від дня народження видатного українського історика
М.С.Грушевського рекомендуємо використати даний матеріал для підготовки
і проведення літературних вечорів, бесід, оформлення книжкових виставок
на тему: “Михайло Грушевський – видатний історик України”. Літературу на
виставці доцільно розмістити за такими розділами: “Твори
М.С.Грушевського”, “Література про М.С.Грушевського”.
Масові заходи по відзначенню ювілею вченого бажано проводити спільно з
вчителями-істориками, які змогли б підготовити виступ про життя і
діяльність М.С.Грушевського.
Нижче подаємо список творів М.С.Грушевського та літератури про його
життя й діяльність.
ТВОРИ М.С.ГРУШЕВСЬКОГО
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С. Історія України-Руси: До 125-річчя з дня народження
Михайла Грушевського: В 11 т., 12 кн.-К.: Наук. думка, І99І.-(Пам”ятки
іст. думки України: Сер. засн. в І989 р.).
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С. Ілюстрована історія України:. Репринт. відтворення вид.
І9ІЗ р.-К.: ІСЕ-Україна; журн. Радуга.-І990.-524 с.
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С. Очерк истории украинского народа /Прим. В.М.Рычки,
А.И.Гуржия/.-К.: Лыбидь, 1990.-397 с.
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С. Предок: Із белетрист. спадщини /Михайло Грушевський
/Упоряд., післяслова та прим. С.І.Білоконя).-К.:Веселка,1990.-245 с.
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С, Автобіографія //Архіви України.-1991.-№1.-С. І6-29.-(До
125-рІччя від дня народження).
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С. Велика, Мала і Біла Русь //Укр. іст. журн.-І99І.-№2.-С.
77-85.
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С. Історія України прилагоджена до програми виших
початкових шкіл і низших кляс шкіл середніх // Райдуга,
ГРУШЕВСЬКИЙ М.С. Історія української козаччини // Вітчизна.
-1989.-№5.-С.160-183; 1990. №4.-С. 187-205; №8.-С. 153-175; №10.-С.
І8І-І96.
ГРУШЕВСЬКИЙ М. Історія Украіни-Русі //КиІв.-І990.-№4.-С. І27 -158;
№7.-С. 115-156; №10.-С. 134-149; №11.-С.135-156; №12.-С. 125-138.
ГРУШЕВСЬКИЙ М. Культурно-національний рух на Україні в ХП-ХУІІ віці
/Публ. пілгот. І.Паславський // Жовтень,-І989.-№4.-С. 86-І02.
ГРУШЕВСЬКИЙ М. Спомини // Київ.-1989.-№11.-С. 24-35.
ГРУШЕВСЬКИЙ М. Спомини /історика/ /Пілгот. тексту й прим. С.Білоконя //
Київ.-1989.-№ІО.-С. 122-158; №11.-С. ІІЗ-І55.
ГРУШЕВСЬКИЙ М. У просторій хаті автономії // Україна.-1990. -№11.-С. 23.
ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ М.С.ГРУШЕВСЬКОГО:
БОРЕК Г. Наукова спадщина М.С.Грушевського повертається народові //
Літ.Україна.-1989.-23 листоп.
ВИДРІН Д. Грушевський – сучасний і актуальний //Освіта.-І99І.-30 квіт,
ДАШКЕВИЧ Я.Р. Хто такий Михайло Грушевський //Наука і культура:
Щорічник.- К, І989.-Вип. 23.-С. І92-20І.
ЗАРУБА В. Погром: Як нищили школу істориків академіка М.Грушевського //
Літ. Україна.-І99І.-11 лип.
КОПАНЬ Л. Кули ж подівся рукопис Грушевського // Літ. Україна.-1989.-7
груд.
КОПИЛЕНКО 0. Драматична доля однієї ідеї: (Укр. питання у поглядах
історика М.Грушевського) //Наука і суспільство во.-1990.-№11.-С. 8-11.
Паславський І. Культурно-національний рух на Україні кінця ХУІ- першої
половини ХУІІ ст. в оцінці М.Грушевського // Жовтень.-1989.-№1.-С.
95-97.
ПИРІГ Р.Я. Михайло Грушевський: сторінки біографії (1924-1934 рр.)
//Архіви України.-І99І.-№2.-С.44-51.
ПИРІГ Р.Я. М.С.Грушевський: між історією і політикою (1924-1934 рр.) //
Укр. іст. жунал.-І99І.-М.-С. 54-66.-(До 125-річчя з дня народження
М.С.Грушевського); №5.-С. 50~60.
ПРИЙМАК Т. Конституційний проект М.Грушевського з 1905 року /Акр. іст,
жури.-1991.-С. 127-136.
РЕШЕДЬКО Л. Перший президент України // Корчагінець.-І990.-2 груд.
РЕШЕДЬКО Л. Михайло Грушевський. Повернення на Україну
//.Освіта.-1991.-15 лют.-(Учителю історії).
РИЧКА В.М. Про еволюцію назви “Русь” в етнографічній історії України:
(Про от. М.С.Грушевського “Велика, Мала і Біла Русь) // Укр. іст.
журн.-І99І.-№2.-С. 86-88.
РОМАНЧУК 0. Ультиматум: Хроніка одного конфлікту з історії стосунків між
Раднаркомом РРФСР і Центральною Радою, очолюваною М.Грушевським //
Дзвін.-1990.№8.-С. 76-92.
САРБЕЙ В.Г. До питання про наукову спадщину академіка М.С.Грушевського:
Портр. істориків минулого // Укр. іст.журн.-І989.-№10.-С. ІІ4-І26.
САРБЕЙ В. Як нам ставитися до М.Грушевського: 3 приводу деяких
некомпетентних публікацій //Рад.Україна.-І988.-27 серп.
ШМОНЕНКО Р.Г. Правда історії – вірність історії // Комуніст
України.-І938.-№9.-С. 8І.
СМОЛІЙ В., Гуржій 0. Спадшщина: (Про “Історію української козаччини
М.Грушевського) // Вітчизна.-1989.-№1.-С. 165-172.
ШЕВЧУК В. Михайло Грушевський – белетрист // Мол. гвардія. -1988.-11
листоп,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
