.

Український ринок дитячого харчування: аспекти формування та проблеми розвитку асортименту та якості торгівлі ними в умовах ринку (курсова)

Язык: русский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
828 11359
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

з маркетингу

Український ринок дитячого харчування: аспекти формування та проблеми
розвитку асортименту та якості торгівлі ними в умовах ринку

Зміст:

TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc129662295” Вступ PAGEREF
_Toc129662295 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc129662296” Розділ 1. Харчова промисловість України
PAGEREF _Toc129662296 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc129662297” 1.1.Значення харчової промисловості у
соціальному та економічному розвитку України PAGEREF _Toc129662297 \h
6

HYPERLINK \l “_Toc129662298” 1.2.Український ринок дитячого
харчування PAGEREF _Toc129662298 \h 9

HYPERLINK \l “_Toc129662299” Розділ 2. Аналіз виробництва та
перспективи розвитку дитячого харчування в Україні PAGEREF
_Toc129662299 \h 14

HYPERLINK \l “_Toc129662300” 2.1. Аналіз стану виробництва дитячого
харчування в Україні PAGEREF _Toc129662300 \h 14

HYPERLINK \l “_Toc129662301” 2.2.Перспективи розвитку дитячої
харчової промисловості в Україні PAGEREF _Toc129662301 \h 22

HYPERLINK \l “_Toc129662302” Висновки PAGEREF _Toc129662302 \h 30

HYPERLINK \l “_Toc129662303” Список використаної літератури PAGEREF
_Toc129662303 \h 33

Вступ

За даними ООН, до 2050 року в Україні очікується найбільше скорочення
населення у світі — на 18 мільйонів землян. Лише за 2004 рік воно
скоротилося на 341,6 тисячі чоловік. За інформацією Державного комітету
статистики, станом на 1 січня нинішнього року в Україні мешкало 47,28
мільйона чоловік. Якщо прогнози експертів ООН справдяться, до 2050 року
в нашій країні залишиться менше 40 мільйонів жителів.

Здоров’я закладається в дитинстві. Адже материнське молоко для маляти —
не лише найкраща їжа, а й ліки, енергетичний та імунний захист,
позитивні емоції…. Та, на жаль, 70 відсотків мам повністю чи частково
втрачають здатність годувати груддю вже через три місяці після
народження малюка. Стреси, екологія… Вітчизняні гастроентерологи з
жахом спостерігають криву зростання відповідних захворювань. Штучне
харчування збільшує секрецію шлунка малюка у п’ять разів — отже, у
чотири роки дитині майже гарантований хронічний гастрит або навіть
виразка… Рівень захворювання залізо-дефіцитними анеміями в дітей
раннього віку, за даними медичної преси, становить 65 %.

На жаль, стверджують фахівці, дитяче харчування вітчизняного
виробництва, нормативи на яке, до речі, давно не переглядались, не
повністю відповідає сучасним вимогам. Наприклад, у вітчизняних
нормативах «Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості
продовольчої сировини і харчових продуктів» (1990) та «Гігієнічні вимоги
до якості та безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів» (1997)
є рядок про… мінімально допустимий рівень… пестицидів та сполук
ртуті.

Як не непатріотично, але треба визнати, що саме західні технології
виробництва замінників материнського молока за складом амінокислот
більше наближені до оригiналу. Норми споживання білка та жирів
відповідно до вітчизняних рекомендацій, вищі, ніж міжнародні. Вміст
білків і жирів у наших дитячих замінниках грудного молока вищий, ніж у
імпортних. А підвищений вміст білка, як відомо, сприяє підвищеному
навантаженню на нирки, що може впливати на розвиток діабету та ожиріння
в майбутньому. Підвищений вміст жирів, негативно впливає на печінку
новонародженого.

Крім усього, вітчизняні виробники — це всього два підприємства, поки що
задовольняють потреби українських малюків у замінниках грудного молока
лише на 40 відсотків. Решту — 60 відсотків — доводиться імпортувати.

Іноземна продукція суттєво переважає нашу в якості, але й дорожча від
неї. Щоб стимулювати її ввезення та зробити більш доступною для широких
верств населення, наш уряд запровадив нульову митну ставку на імпортні
продукти дитячого харчування. Не залишились осторонь у цій справі і
державні адміністрації деяких областей України. В межах своїх
повноважень вони встановили максимальний рівень рентабельності на
реалізацію та виробництво цього, без перебільшення, продукту
стратегічного значення.

Безумовно, слід зробити повноцінне харчування доступним для всіх
малюків. Але таким воно може стати лише тоді, коли його — і якісного
вітчизняного, й імпортного — стане вдосталь. Тоді ціни регулюватиме
ринок. У нашій же ситуації такі обмеження можуть призвести до того, що в
умовах постійного збільшення витрат на доставку, зберігання тощо
дистриб’юторам стане невигідно ввозити і реалізовувати дитяче харчування
в супермаркетах та інших придатних для цього місцях. Адже цей ніжний
продукт потребує особливого режиму перевезення та зберігання.

Хто займеться цим в умовах введення тотальних обмежень на імпорт
дитячого харчування? І чи не переміститься торгівля стратегічним
продуктом на ринки і базари, де витрати на реалізацію будуть
мінімальними. Там, де неможливо забезпечити належні умови для зберігання
цього делікатного і важливого продукту. Отже — знову дитяче харчування з
перевищенням термінів придатності, підробки? А коли підприємство
виділятиме кошти на наукові дослідження і буде дотримуватись міжнародних
нормативів щодо складу, умов зберігання та транспортування — вони не
зможуть не зрости. Хіба що якісь дотації дасть для розвитку справи
держава.

Не виграють від цього, на жаль, ні національний (та місцеві) бюджет, ні
вітчизняні виробники, ні споживачі. Та й сімейні бюджети навряд чи таким
чином поповняться. Бо копійки, які можна буде зекономити в цій ситуації,
не зможуть у майбутньому забезпечити підірване неякісним харчуванням
здоров’я дитини.

Неякісного дитячого харчування в Україні і так вистачає. За даними
органів у справах захисту прав споживачів Держспоживстандарту України, в
минулому році було забраковано та вилучено з реалізації 36,7 % з 74,13
тонни перевіреної продукції, а в першій половині нинішнього — 37 % з
18,28 тонни, відповідно.

Розділ І. Харчова промисловість України

1.1. Значення харчової промисловості у соціальному та економічному
розвитку України

Ринкове трансформування народно-господарського комплексу України являє
собою процес зміни визначальних характеристик економічної системи,
зокрема, її елементів, зв’язків між ними та пропорцій розвитку. Причому
це стосується не тільки економіки в цілому, а й її підсистем галузевого
рівня, серед яких особливу роль відіграє харчова промисловість,
прискорений розвиток якої є одним з пріоритетів державної
соціально-економічної політики.

Система трансформування харчової промисловості має розглядатися з таких
точок зору:

зміна структури управління галуззю;

зміна структури галузі (співвідношення між групами суб’єктів
господарювання, виділеними за такими критеріями: форма власності,
організаційно-правова форма підприємництва, розмір, фінансове становище
і тип організаційної структури);

зміна структурних галузевих ринків;

зміна структури ресурсів, що споживаються галуззю;

зміна структури асортименту, що виробляється галуззю;

зміна структури створюваного галуззю валового внутрішнього продукту.

Зміни у структурі управління галуззю повинні мати характер остаточного
відходу від прямого втручання держави у виробничо-господарську
діяльність її підприємств у зв’язку з їх приватизацією. Станом на 1
січня 1998р. в системі міністерства АПК України повністю приватизовано
масложирову, миловарну, тютюнову, кондитерську, парфумово-косметичну,
макаронну галузі, зерноробні (без хлібоприймальних) підприємства, 98%
підприємств молочної промисловості, 93% цукрової, 88% підприємств
Держкомрибгоспу. Отже, у подальшому серед форм власності у вітчизняній
харчової промисловості домінує приватна (в різних видах) власність
(виняток становить спиртова підгалузь, що перебуває у власності
держави).

Найбільш привабливими організаційно-правовими формами підприємництва для
новостворених малих та середніх підприємств харчової промисловості є
товариства з обмеженою відповідальність та закриті акціонерні
товариства. Водночас для великих промислових підприємств пріоритетною
формою підприємництва є відкрите акціонерне товариство, оскільки саме
така форма дозволяє залучити значні обсяги фінансових ресурсів на
фондовому ринку.

Пожвавлення процесу створення малих підприємств у харчової промисловості
зумовлене незначним розміром стартових інвестицій, високою інвестиційною
привабливістю даної галузі, значною місткістю ринку продовольчих
товарів.

Ефективне функціонування харчової промисловості значною мірою залежить
від структури ресурсів, які вона споживає. Доцільно окремо розглянути
структуру матеріальних (сировинних та енергетичних), фінансових і
трудових ресурсів. Основними стратегічними напрямами зміни структури
сировинних ресурсів, що споживає харчова промисловість України, мають
стати: поліпшення якісних показників сільськогосподарської сировини, яка
використовується у виробництві продуктів харчування, використання
нетрадиційних видів сировини, харчових добавок та ін; максимальне
зменшення залежності від імпортних сировинних ресурсів (насамперед
таропакувальних матеріалів); забезпечення комплексної переробки сировини
та мінімізація її витрат.

До основних цілей соціально-економічного розвитку країни належить
зростання частки ВВП, створеної харчовою промисловістю (як галуззю з
порівняно невисоким оборотом капіталу, зорієнтованої на задоволення
кінцевого попиту). Структура цієї частки в процесі ринкових перетворень
у середньостроковій перспективі змінюватиметься (з урахуванням вихідних
припущень щодо здійснення урядом послідовної антиінфляційної політики,
одержання “державних” кредитів від міжнародних фінансових організацій,
легалізації економічних наслідків зменшення податкового тягаря) у таких
напрямах: стабілізація частки фонду оплати праці (за рахунок підвищення
продуктивності праці та ефективного оподаткування); скорочення частки
чистого податку на 3-4%; зростання питомої ваги валового прибутку і
нагромадження капіталу за його рахунок; поступове підвищення рівня
нагромадження основного капіталу (зокрема у вигляді нематеріальних
активів).

Основні напрямки системного трансформування харчової промисловості
України:

являє собою фонову інформацію для розробки ефективних економічних
стратегій підприємств галузі;

щодо організаційної, ресурсної та асортиментної структури галузі, то
вони можуть розглядатись як комплекс якісних стратегічних цілей.
Досягнення яких дозволяє у майбутньому подолати галузеву структурну
деформацію, що залишилася у спадщину від командно-адміністративної
системи управління.

1.2. Український ринок дитячого харчування

Ринок продуктів дитячого харчування – одна із самих наболілих тем
українського виробника й споживача, і ставиться більше до соціальних
питань нашого суспільства, ніж комерційним.

Змушені визнати, у нашій державі виробництву дитячого харчування
приділяється мізерно мало уваги й на комерційному рівні, що пояснюється
рядом причин:

дуже високі вимоги до виробництва і якості дитячого харчування;

високий рівень цін на закуповувані інгредієнти (переважно вітаміни й
мікроелементи) – ввізні мита на ці товари досягають 60%;

застаріле обладнання на більшості спеціалізованих підприємств, і
відсутність пільг на придбання нового;

обмеження рентабельності виробництва й граничного рівня торговельної
надбавки в роздрібній мережі на вітчизняне дитяче харчування;

обмежений вихід вітчизняних продуктів дитячого харчування на
європейський ринок;

відсутність належної реклами;

не сформована культура споживання дитячого харчування, не вистачає
інформації про корисність і переваги українських продуктів дитячого
харчування, у тому числі й у роздрібній мережі;

переважаюча присутність імпортного дитячого харчування;(

складні процедури в сертифікації виробництва й самих продуктів;

непривабливість українського ринку дитячого харчування для інвесторів.

Одним з основних факторів, що негативно впливають на розвиток ринку
дитячого харчування, є недосконалість державного дотування в цьому
секторі харчової промисловості. Хоча уряд і уживає окремих заходів у
цьому напрямку, однак поки вони не впливають на цей ринок належним
чином. Так, Мінагро разом з Мінфіном України затвердили 11 травня 2004
р. «Порядок використання бюджетних коштів на виплату державних дотацій
сільськогосподарським товаровиробникам всіх форм власності за продане
ними молокопереробним підприємствам екологічно чисте молоко для
виготовлення спеціальних продуктів дитячого харчування». Загальна сума
дотацій за екологічно чисте молоко становить 5,7 млн. грн.

Для одержання дотацій сільгоспвиробники повинні перебувати в спеціально
відведених зонах, мати відповідний сертифікат якості й здавати молоко на
підприємства, що провадять спеціальні продукти дитячого харчування.
Виробник молока може одержати дотацію з розрахунку 240 грн. за 1 т
зданої продукції. Однак, на думку виробників, ця схема відшкодування ще
не зовсім відпрацьована, та й саме відшкодування часто затримується на
невизначений строк. Крім того, багато постачальників молока, особливо
приватний сектор, не інформовані про такі дотації, так само як і ступеня
екологічної чистоти території з випасами для худоби.

Внаслідок цього й ряду інших причин, навіть при наявності розвинутої
сировинної бази (молоко, овочі й фрукти, м’ясо) вітчизняне виробництво
продуктів дитячого харчування розвивається слабко, а споживчий ринок, за
різними оцінками, у середньому на 75% залежить від імпортного дитячого
харчування. У найближчі роки розклад чинностей буде залишатися переважно
на користь імпортного дитячого харчування, хоча по окремих позиціях
намітилася певна перестановка чинностей на користь вітчизняної продукції
(сухі молочні суміші, плодоовочеві й фруктове пюре, соки).

Разом з тим необхідно відзначити, що ринок дитячого харчування має
стабільну тенденцію росту, що обумовлено ростом народжуваності,
підвищенням культури споживання дитячого харчування, розширенням
зовнішніх ринків збуту, і рядом інших причин. Тільки в 2004 р. виробничі
показники підприємств, що випускають дитяче харчування більш ніж у два
рази перевищили аналогічні показники попереднього року, і до 01 жовтня
поточного року вийшли на рівень 43,4 тис. т (січень-вересень 2003 р. –
20,3 тис. т). Особливо активно розвивається ринок сухих молочних
сумішей, а також плодово-ягідного пюре й дитячих соків.

Основний ринок збуту вітчизняних спеціалізованих продуктів дитячого
харчування – країни СНД (Росія, Білорусь, Молдова, Казахстан,
Узбекистан). Саме в цих країнах відчувається дефіцит продуктів дитячого
харчування з перших днів життя дитини, особливо в асортименті сухих
молочних сумішей вітчизняного виробництва, здатних конкурувати з дорогим
імпортним дитячим харчуванням. Слід зазначити, що Україна також має
високий ступінь залежності від імпортного харчування, і, як відзначалася
вище, його частка в споживчому кошику вітчизняного маляти може доходити
до 75%. Разом з тим, з огляду на високий рівень цін на імпортне дитяче
харчування, такий відсоток характерний більше для споживчого кошика
міських малят.

Що стосується інвестування у вітчизняну галузь дитячого харчування, те
поки це досить хворобливе питання для українського виробника, оскільки
залучення інвестицій найчастіше залишається на рівні нереалізованого
проекту. На думку окремих операторів ринку, з метою закріплення позицій
імпортних торговельних марок дитячого харчування на вітчизняному ринку,
деякі закордонні компанії можуть придбати українське підприємство з
метою подальшої модернізації й випуску дитячого харчування під уже
відомої ТМ.

Така схема досить поширена в Росії. Приміром, компанія Nestle, що і так
є основним гравцем у секторі швидкорозчинних каш на російському ринку,
із придбанням ВАТ Вологодський завод дитячого харчування ще сильніше
зміцнила свої позиції на цьому ринку. Іншим найбільшим гравцем є
компанія Nutricia (Нідерланди), що навесні 2002 р. запустила в
Підмосков’я завод з виробництва дитячого й лікувального харчування.
Потужності підприємства розраховані на випуск у рік близько 1,5 тис. т
сухих продуктів, 6 тис. т рідких стерилізованих продуктів, а також 11
тис. т води для готування дитячого харчування. У Росії виробничими
потужностями також володіють закордонні компанії Kruger і Heinz, Петмол.

Найбільший чеський виробник продуктів харчування – група компаній Hame
улітку 2003 р. придбала Боголюбівский плодоовочевий комбінат
(Владимирська обл.), на базі якого й був побудований новий завод по
випуску м’ясних консервів. У планах – будівництво в Росії заводу з
виробництва дитячого харчування: замінників молока, фруктових і овочевих
пюре.

Хочеться при цьому відзначити, що частина імпортного дитячого харчування
в Україну поставляється саме від регіональних постачальників відомих ТМ,
розташованих у Росії, а також країнах Східної Європи – Угорщини, Чехії,
Польщі.

Разом з тим, експансія закордонних компаній на український ринок
дитячого харчування може обернутися для вітчизняних гравців втратою
ринку, чого в цей час побоюються також російські виробники й аналітики.

У цей час українське виробництво дитячого харчування розвивається
переважно за рахунок нарощування обсягів випуску сумішей на молочній
основі (сухі, рідкі й пасто образні) і дитячих соків. Номенклатура
дитячого харчування, виробленого в Україні, містить у собі наступні
основні групи товарів:

сухі молочні суміші;

рідкі й пастоподібні молочні суміші;

дитяче харчування на основі дієтичного злакового борошна;

продукти гомогенізовані плодово-ягідні;

консерви плодоовочеві й фруктові;

м’ясні консерви;

дитячі соки.

Як уже сказано вище, згідно даним офіційної статистики, виробництво
дитячого харчування в Україні на 01 жовтня 2004 р. склало 43,4 тис. т,
збільшившись у порівнянні з аналогічним періодом минулого року більш,
ніж у два рази (січень-вересень 2003 р. – 20,3 тис. т). При цьому
найбільша питома вага в сумарному виробництві дитячого харчування
займають дитячі соки 84%, або 36,5 тис. т (січень-вересень 2003 р. –
13,5 тис. т) і дитяче харчування на молочній основі – 11% (сухе – 7% або
3,1 тис. т; рідке й пасто образні – 4% або 1,9 тис. т). Саме збільшення
виробництва соків дитячого сегмента в 2004 р. обумовило такий різкий
стрибок випуску дитячого харчування в цілому.

Розділ ІІ. Аналіз виробництва та перспективи розвитку дитячого
харчування в Україні

2.1. Аналіз стану виробництва дитячого харчування в Україні

Аналіз стану дитячого харчування в Україні в останні роки свідчить про
тенденцію його погіршення, що обумовлено екологічними й
соціально-економічними змінами.

Головна проблема полягає в тому, що в Україні відсутнє повноцінне
збалансоване харчування дітей через низьку купівельну спроможність
більшості молодих сімей з дітьми, а також недостатні обсяги виробництва
вітчизняних продуктів дитячого харчування за доступними цінами.

За розрахунками вчених, для забезпечення дітей від народження до 14
років на рівні науково обґрунтованих норм необхідно в рік близько 1100
тис. тонн спеціальних продуктів дитячого харчування, у тому числі
лікувально-профілактичного призначення – 90 тис. тонн для хворих дітей
та дітей, які потребують оздоровлення.

За статистичними даними, у 2004 році промислове виробництво продуктів
дитячого харчування становило лише 63,2 тис. тонн. В останні роки обсяги
виробництва продуктів дитячого харчування суттєво скоротилися за всіма
основними асортиментними групами, а індустрія дитячого харчування
перебуває в складному фінансовому стані.

Незважаючи на те, що протягом останніх років через окремі заходи
організаційного та фінансового характеру державою приділяється увага
розвитку промислового виробництва продуктів дитячого харчування,
комплексного розв’язання цієї проблеми досі не було.

Виробництво продуктів дитячого харчування стало неприбутковим через
відсутність державної стратегії щодо розвитку вітчизняного ринку
дитячого харчування. Ринок дедалі більше наповнюється імпортними
продуктами дитячого харчування високої вартості, які недоступні
переважній частині населення.

Таким чином, сучасний стан розвитку вітчизняного виробництва продуктів
дитячого харчування вимагає невідкладного прийняття цілісної комплексної
довгострокової програми стимулювання його виробництва з метою
забезпечення українських дітей якісними та збалансованими продуктами
харчування.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її
розв’язання шляхом розроблення і виконання Загальнодержавної програми.

Складна ситуація, що склалася із наповненням ринку вітчизняними
продуктами дитячого харчування, викликана передусім некомплексністю
вирішення всіх складових щодо забезпечення дітей продуктами дитячого
харчування та відсутністю ефективних економічних механізмів реформування
індустрії дитячого харчування.

Вивчення стану дитячого харчування в Україні в останні роки свідчить про
значну зміну асортименту продуктів, що входять до раціону харчування
дітей: знизилося споживання продуктів тваринного походження, овочів і
фруктів, збільшилося споживання круп, макаронних, кондитерських виробів,
цукру. Така деформація раціонів харчування дітей усіх вікових груп
призвела до зниження забезпеченості їхнього організму основними
харчовими компонентами й енергією, в тому числі білками, вітамінами,
мінеральними речовинами. Комплексна оцінка показників здоров’я дітей
свідчить, що до групи практично здорових дітей належить менш ніж
половина всіх дітей. Дефіцит споживання вітамінів та мікроелементів
зафіксовано майже у 50 відсотків обстежених дітей.

За даними медичних закладів, тільки половина грудних дітей до трьох
місяців життя вигодовується материнським молоком, двоє з трьох немовлят
– до півроку. Лише четверта частина дітей, які знаходяться на штучному
вигодовуванні, харчується сучасними високоадаптованими молочними
сумішами вітчизняного та імпортного виробництва, 35 відсотків – частково
адаптованими сумішами вітчизняного виробництва, інші – 40 відсотків,
переважно діти сільської місцевості, вигодовуються розведеним коров’ячим
молоком, склад якого не задовольняє потреб організму дитини, що росте, в
цілому ряді важливих харчових компонентів. Це призводить до багатьох
захворювань, особливе місце серед яких посідає дисбактеріоз
шлунково-кишкового тракту.

Виробництво вітчизняних продуктів дитячого харчування ще не досягло
достатнього рівня. Зовсім не виробляються продукти
лікувально-профілактичного призначення для дітей із спадковими
захворюваннями, не виготовляються високобілкові консервовані продукти на
основі м’яса та риби.

Результати аналізу свідчать, що складний фінансовий стан більшості
вітчизняних підприємств призвів до значного спаду виробництва продуктів
дитячого харчування. Так, протягом 1995 – 2004 років обсяг виробництва
рідких та пастоподібних молочних продуктів для дітей зменшився майже у 5
разів, плодоовочевих консервів для дітей – у 13 разів, сухих адаптованих
молочних сумішей – на чверть.

Для вітчизняних виробників продуктів дитячого харчування перепоною у їх
розвитку є звуженість традиційних зовнішніх ринків збуту, а також поява
жорсткої конкуренції з боку імпортних виробників продуктів дитячого
харчування. Продукція останніх на українському ринку представлена
широким асортиментом відомих та менш відомих іноземних фірм.

З огляду на те, що ставляться високі вимоги до безпеки та якості цієї
групи продуктів харчування, вітчизняні підприємства мають потребу у
впровадженні сучасних технологій, закупівлі нового обладнання, якісної
сировини, інгредієнтів та матеріалів імпортного виробництва, які не
виробляються в Україні. Все це потребує значних інвестицій.

В нинішніх умовах підтримка виробництва продуктів дитячого харчування
зводиться до фінансування деяких наукових розробок, частково на
розроблення й впровадження державних стандартів, незначної фінансової
підтримки на закупівлю екологічно безпечного молока для виготовлення
окремих продуктів дитячого харчування на молочній основі, а також
звільнення від оподаткування прибутку підприємств, які виробляють
спеціальні продукти дитячого харчування.

При цьому на державному рівні не забезпечено ефективних механізмів
стимулювання виробників продуктів дитячого харчування. Купівельна
спроможність більшості українських сімей з дітьми залишається досить
низькою, що також є причиною обмеження доступу до збалансованих
продуктів дитячого харчування.

Як наслідок, більшість українських дітей не отримує повноцінних
збалансованих продуктів дитячого харчування, що негативно позначається
на стані їх здоров’я.

Забезпечення дітей повноцінними продуктами дитячого харчування,
адаптованими до віку дитини й стану її здоров’я, може відбуватися за
двома варіантами.

Перший. При здійсненні додаткового фінансування з державного бюджету на
період до 2015 року буде створено умови, що дозволять забезпечити дітей
повноцінним дитячим харчуванням в межах фізіологічних норм шляхом
нарощування виробництва вітчизняних продуктів дитячого харчування.

При розробці Загальнодержавної програми забезпечення дітей продуктами
дитячого харчування на період до 2015 року будуть визначені баланси
попиту та пропозицій продуктів дитячого харчування за основними
номенклатурними групами, оцінені сировинна та матеріально-технічна бази,
проведено розрахунки потреби адресного забезпечення дітей спеціальними
продуктами дитячого харчування, проаналізовано та узагальнено
особливості, тенденції і закономірності розвитку підприємств з
виробництва продуктів дитячого харчування на сучасному етапі формування
ринкової економіки.

Розрахунок науково обґрунтованих потреб у продуктах дитячого харчування
на період до 2015 року дозволить визначити пріоритети, обсяги,
асортимент цих продуктів та необхідні потужності для їх виробництва.

Оптимальним варіантом розв’язання проблеми є розробка комплексу заходів,
спрямованих на забезпечення дітей усіх вікових груп повноцінними та
збалансованими продуктами дитячого харчування за доступними цінами,
підтримка діяльності підприємств з виробництва продуктів дитячого
харчування шляхом переоснащення діючих і введення нових виробничих
потужностей з високотехнологічним обладнанням та впровадженням новітніх
технологій.

Другий. Незмінність умов та збереження нині існуючої підтримки
виробників продуктів дитячого харчування та рівня забезпеченості
спеціальними продуктами харчування дітей усіх вікових груп призведе до
втрати вітчизняного виробництва продуктів дитячого харчування,
наростання імпорту цієї групи продуктів високої вартості, які недоступні
переважній більшості молодих сімей з дітьми.

Визначення на основі оптимального варіанта шляхів і засобів розв’язання
проблеми, строків виконання Загальнодержавної програми

Загальнодержавною програмою передбачається здійснення на державному
рівні комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на
поліпшення забезпечення дітей усіх вікових груп збалансованим
повноцінним харчуванням та стимулювання розвитку вітчизняного
виробництва продуктів дитячого харчування.

Забезпечення дітей збалансованими і повноцінними продуктами дитячого
харчування буде здійснюватись за рахунок виконання таких основних
заходів: визначення реального попиту на продукти дитячого харчування на
основі рекомендованих норм споживання, прогнозу демографічної ситуації
та регіональних традицій харчування дітей за віковими групами з
урахуванням екологічних особливостей проживання населення; перегляду та
вдосконалення рекомендованих норм споживання продуктів дитячого
харчування промислового виробництва для здорових дітей усіх вікових
груп, а також продуктів лікувально-профілактичного призначення для
хворих дітей та дітей, які потребують оздоровлення; формування системи
забезпечення спеціальними продуктами харчування вагітних жінок та
матерів, які годують немовлят грудним молоком; створення в державі
спеціального центру з питань харчування здорових та хворих дітей з метою
підтримки грудного вигодовування немовлят та надання
висококваліфікованої консультативної допомоги дітям з особливими
дієтологічними потребами; формування системи адресної допомоги та
безкоштовного відпуску продуктів дитячого харчування певним категоріям
малозабезпечених молодих сімей з дітьми; забезпечення харчування учнів
початкових класів загальноосвітніх шкіл продуктами дитячого харчування;
формування механізмів безпосереднього постачання продуктів дитячого
харчування промислового виробництва дошкільним, загальноосвітнім
навчальним закладам та дитячим лікувально-профілактичним закладам;
створення на регіональному та загальнодержавному рівнях системи
постійного моніторингу за станом здоров’я та харчування дітей усіх
вікових груп; стимулювання відкриття магазинів та куточків продажу
продуктів дитячого харчування в усіх районних центрах, містах та селищах
міського типу.

Розвиток вітчизняного виробництва продуктів дитячого харчування з
екологічно безпечної сировини буде здійснюватися за рахунок виконання
таких основних заходів: створення шляхом розробки системи економічних
важелів сприятливих умов для нарощування виробництва необхідного
асортименту високоякісних конкурентоспроможних продуктів дитячого
харчування; забезпечення державного фінансування наукових розробок і
прикладних наукових досліджень, пов’язаних з удосконаленням виробництва
продуктів дитячого харчування; розроблення технологій та налагодження
виробництва всіх видів вітчизняних продуктів дитячого харчування
спеціального та лікувально-профілактичного призначення; приведення у
відповідність із світовими вимогами вітчизняних стандартів для
виробництва продуктів дитячого харчування; забезпечення державної
підтримки підприємств – виробників продуктів дитячого харчування шляхом
пільгового кредитування та розширення їх інвестиційного співробітництва;
визначення і проведення агроекологічної та гігієнічної оцінки
спеціальних сировинних зон з виробництва екологічно безпечної сировини
для виготовлення продуктів дитячого харчування; надання фінансової
підтримки сільськогосподарським підприємствам з виробництва екологічно
безпечної сировини для виготовлення продуктів дитячого харчування;
створення вітчизняного виробництва інгредієнтів та пакувальних
матеріалів для виготовлення продуктів дитячого харчування; проведення
сприятливої цінової політики та широкої реклами продуктів дитячого
харчування.

Програма виконуватиметься двома етапами.

На першому етапі (на період до 2010 року) передбачається здійснити
організаційні заходи з приведення у відповідність із законодавчою і
нормативною базою щодо забезпечення дітей усіх вікових груп продуктами
дитячого харчування, підтримки виробництва екологічно безпечної сировини
для виготовлення продуктів дитячого харчування, максимальної
гармонізації вітчизняних продуктів дитячого харчування з міжнародними
вимогами, збільшення випуску необхідних продуктів дитячого харчування за
рахунок розширення, технічного переоснащення, реконструкції та нового
будівництва підприємств.

На другому етапі (2011-2015 роки) буде досягнуто максимального
забезпечення дітей усіх вікових груп збалансованим повноцінним
харчуванням відповідно до рекомендованих норм споживання продуктів
дитячого харчування промислового виготовлення (включаючи як дитячі
харчові продукти для здорових дітей, так і продукти
лікувально-профілактичного призначення) шляхом нарощування обсягів
виробництва з використанням новітніх технологій і обладнання як на
діючих підприємствах, так і за рахунок введення потужностей на нових
підприємствах.

Виконання передбачених Загальнодержавною програмою основних завдань
забезпечить: створення умов для задоволення дітей усіх вікових груп в
достатній кількості повноцінними продуктами дитячого харчування за
доступними цінами; надання дієвої допомоги молодим сім’ям в забезпеченні
дітей повноцінними продуктами дитячого харчування; поліпшення стану
здоров’я дітей усіх вікових груп за рахунок забезпечення їх повноцінними
продуктами дитячого харчування та лікувально-профілактичного
призначення; створення на державному і регіональному рівнях необхідних
умов для надання висококваліфікованої консультативної та лікувальної
допомоги дітям з особливими дієтологічними потребами шляхом забезпечення
їх спеціальними продуктами дієтичного харчування та
лікувально-профілактичного призначення; здійснення державної підтримки
вітчизняного виробництва продуктів дитячого харчування та сировини для
їх виготовлення шляхом вдосконалення податкового, кредитного, митного та
цінового механізмів; нарощування виробничих потужностей, підвищення
ефективності виробництва та ліквідацію збитковості підприємств –
виробників продуктів дитячого харчування; впровадження новітніх
технологій, встановлення нового та здійснення модернізації наявного
технологічного обладнання для виробництва конкурентоспроможних продуктів
дитячого харчування, включаючи виробництво комбінованих продуктів
дитячого харчування, збалансованих за вимогами гігієни харчування та
збагачених природними біологічно-активними речовинами; розширення
спеціальних сировинних зон виробництва екологічно безпечної сировини
рослинного і тваринного походження для виготовлення продуктів дитячого
харчування; гармонізацію вітчизняних державних стандартів на продукти
дитячого харчування з вимогами світової системи стандартизації і
сертифікації продукції; залучення інвестицій у виробництво продуктів
дитячого харчування.

Фінансове забезпечення виконання Загальнодержавної програми
здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, коштів місцевих
бюджетів, залучення інвестицій та інших джерел, не заборонених законом.

Загальна потреба в коштах для реалізації Загальнодержавної програми
забезпечення дітей продуктами дитячого харчування на період до 2015 року
за попередніми розрахунками орієнтовно становить 8125 млн.грн, у тому
числі необхідно виділити з державного бюджету 1220 млн. грн., із яких на
першому етапі (на період до 2010 року) – 515 млн. грн., на другому етапі
– 705 млн. гривень.

Перспективи розвитку дитячої харчової промисловості в Україні

У розв’язанні продовольчої проблеми значне місце займає харчова
промисловість, яка є заключним ланцюгом у виробництві продовольчої
продукції. Вона має розгалужену структуру, потужний виробничий потенціал
і може практично повністю забезпечити потреби населення у високоякісних
продуктах харчування в широкому асортименті.

Внаслідок звуження ринків збуту незадовільно використовуються виробничі
потужності в ряді галузей харчової промисловості. Частину потужностей
окремих підприємств доводиться консервувати, а деякі з них взагалі
припинили виробництво. Тим часом ряд підприємств нарощують темпи випуску
продукції: у Сумській області — акціонерні товариства “Крафт Якобз
Сушард “Україна”, “Сумський м’ясокомбінат”, завод продтоварів та
лікеро-горілчаний завод, “Роменський завод ЗНМ”.

Чимало заводів та фабрик змогли все ж таки знайти своє місце на
товарному ринку, підтримують рівень виробництва, залучають інвесторів
для модернізації виробництва й оновлення асортименту продукції. За
рахунок іноземних інвесторів на деяких підприємствах зросло виробництво
продовольчих товарів: макаронних виробів — в Сумській області;
маргаринової продукції —Харківській області.

Продуктивно працювати в умовах нинішнього українського ринку
підприємствам регіону допомагають іноземні інвестиції. Аналіз
інвестиційної політики свідчить: для залучення в Україну інвестицій
необхідні чіткі й прозорі дії в оподаткуванні, у системі мита, в
ліцензуванні окремих видів діяльності.

Харчова промисловість України — один з найбільших реципієнтів
інвестицій. Питома вага її в загальному обсязі іноземних інвестицій
перевищує 11 відсотків. Іноземні інвестори вже вклали кошти у розвиток
тютюнової, пивоварної та кондитерської галузей. У системі харчової
промисловості в Україні створено 20 спільних підприємств. Серед них —
акціонерне товариство: “Крафт Якобс Сушард Україна” (Тростянецька
фабрика).

Як свідчить аналіз діяльності підприємств харчової промисловості,
уповільнення та невпорядкованість інвестиційного та інноваційного
процесів — головна причина сучасних кризових явищ у розвитку галузі,
стримування активного реформування й забезпечення сталого її
функціонування в перехідний період до розвиненої соціальне орієнтованої
ринкової системи господарювання.

Дефективна інвестиційна, інноваційна і в цілому економічна політика щодо
розвитку вітчизняної харчової промисловості призвела до значного
зменшення виробництва продукції, обсяги якої знизилися в середньому за
1991- 1995 роки на 12 %, а 1996 року порівняно з 1995—на 7,2%

Один з головних стратегічних напрямків виходу харчової промисловості з
кризового стану, стабілізації та прискорення її розвитку — знаходження
джерел залучення інвестицій з урахуванням галузевих особливостей,
прийняття ефективних управлінських рішень щодо розробки й реалізації
інвестиційних проектів, бо від масштабів та спрямування інвестицій
залежить ефективність діяльності харчових підприємств

Інтенсифікація інвестиційних процесів, спрямованих на оновлення
виробництва з метою підвищення якості, конкурентоспроможності продукції
й прибутковості підприємств не лише важливий фактор також спонукає
зростання економічного й соціального розвитку та підвищення життєвого
рівня населення

Основні напрямки стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій у
харчову промисловість розробка регіональних програм стимулювання
приватних інвестицій, розвиток ринку цінних паперів, створення вільних
економічних зон, придбання іноземними інвесторами акцій вітчизняних
підприємств харчової промисловості, страхування інвестицій від
некомерційних ризиків, концентрація внутрішніх ресурсів при
централізованій підтримці з метою реалізації пріоритетних інвестиційних
проектів тощо

Капітальні вкладення треба спрямовувати передусім у стратегічні галузі,
зокрема, в цукрову, олійно-жирову, плодоово-консервну, лікеро-горілчану,
виноробну, соляну та інші, які можуть виробляти конкурентоспроможну
продукцію для внутрішнього й зовнішнього ринків 3 метою створення
економічної заінтересованості в інвестуванні харчової промисловості
України доцільно на два-три роки впровадити систему пільгового
оподаткування нових реструктурованих підприємств галузі, що сприятиме
прискореному зростанню обсягів виробництва високоякісних харчових
продуктів.

Сьогодні проблема забезпечення продуктами харчування населення, в силу
їх недостатнього виробництва, вирішується в напрямі кількісного
збільшення продуктів. Аналіз попиту за доходами показує, що із
скороченням своїх доходів споживачі розширюватимуть купівлю продуктів
низької категорії (коефіцієнт еластичності попиту на картоплю, капусту,
столові буряки тощо становить 0,3—0,35). Тому виробництво цих продуктів
має більші шанси на розширення. А тваринництво, садівництво,
виноградарство, навпаки, чекають застій і скорочення.

Але в майбутньому проблема забезпечення продуктами харчування населення
повинна видозмінюватися в напрямі максимізації особистого споживання. Це
знаходить свій вияв у розробці раціональних норм харчування для різних
груп населення. При цьому характерною рисою тут є не тільки забезпечення
різноманітності продуктів при споживанні, але й стабільність споживання
деяких з них протягом всього року (фрукти, овочі тощо).

На практиці це означає перехід від сезонного споживання окремих
продуктів харчування до цілорічного їх споживання. Така постановка
питання породжує проблему тривалого зберігання, що в ряді випадків
неможливо зробити по багатьох продуктах.

Справа в тому, що по багатьох продуктах харчування склалися великі
сировинні зони (овочі, соняшник, пшениця, цукрові буряки, картопля
тощо), на базі яких були створені великі промислові підприємства.

В умовах централізовано-планової системи господарювання, яка
забезпечувала роботу сировинної зони для підприємства, ефект від
масштабу виробництва певною мірою досягався. З переходом до ринкових
відносин у роботі великих підприємств з’явився ряд труднощів, які
знижують ефективність їх діяльності — вони слабо реагують на зміни в
споживацькому попиті, нечутливі до новацій.

В цих умовах малі підприємства стають тією необхідною ланкою, робить
систему забезпечення населення продуктами харчування більш ефективною.

В умовах адміністративно-командної системи господарювання кожне
підприємство знало, що виробляти, кому, скільки і коли поставляти
продукцію, хто є постачальником сировини, обладнання та за якими цінами.

При ринкових відносинах рішення цих питань є справою кожного
підприємства. Це в свою чергу змушує підприємство самому формувати свою
господарську, і збутову політику.

Однією з умов ефективної діяльності підприємств харчової промисловості в
процесі перетворень відносин власності повинна бути свобода вибору
різних форм господарювання. Кожна з них має як свої переваги, так і
певні недоліки. Останні е результатом дії на підприємстві різних
суб’єктивних та об’єктивних факторів: рівня розвитку підприємств стану
основних фондів, матеріально-технічної бази та соціальної
інфраструктури, екологічного клімату в колективі, наявності потенційних
власників — членів трудового колективу, співвідношення сил формальної та
неформальної влади і т.д. Але всі організаційні форми підприємництва
мають право на існування і повинні довести свої переваги на практиці.
Тільки при свободі їх вибору вони можуть знайти належне їм місце в
ринковій економіці.

Формування різних ринкових форм господарювання у харчовій промисловості
пов’язане в першу чергу з певними особливостями та специфікою цієї
галузі порівняно з іншими, тому що задоволення потреб населення
продуктами харчування — досить складна, багатопланова і незмінна
проблема, яка стоїть перед суспільством на всіх ступенях його розвитку.
Це зумовлюється рядом обставин: дефіцитом багатьох сировинних ресурсів,
різним ступенем розвитку галузей, які безпосередньо виробляють продукти
харчування, і пов’язаних з ними інших галузей, організацією надходжень
продуктів харчування до споживача та багатьма іншими причинами.

Серед усіх форм господарювання у харчовій промисловості найбільшого
поширення набувають акціонерні товариства. Нині АПК потребує значних
капіталовкладень, які, однак, при теперішній економічній кризі держава
йому надати не в змозі. Саме через акціонерні відносини можливе активне
залучення вільних коштів з інших галузей економіки, участь іноземних
інвесторів у фінансуванні АПК.

Сьогодні в Україні спостерігається загальна тенденція до монополізації у
харчовій промисловості. Прикладом є підприємства Харківської області –
“Харківська бісквітна фабрика”, “Харківська кондитерська фабрика”,
Харківський пивзавод “Рогань”; Полтавської області – Полтавський
холодокомбінат, Лубенський холодокомбінат, Полтавська кондитерська
фабрика; Сумської області – “Крафт Якобз Сушард Україна”. Ці
підприємства збільшили об’єми свого виробництва перш за все завдяки
іноземним інвестиціям. Але справа не в тому, що ці підприємства великі
за розміром, адже створювались вони при СРСР, але нині характер їх
діяльності де в чом змінився. Великі магнати харчової промисловості
витісняють з українського ринку малі підприємства. Зокрема, у
Харківській області відбулась майже повна монополізація пивоварної та
кондитерської промисловостей. Така ж ситуація і у Полтавській області на
ринку молокопродуктів та у сумській – на ринку кондитерських виробів.

Згідно з законодавчими актами України у харчовій промисловості є
об’єкти, які не підлягають приватизації. Серед них підприємства
спиртової, лікеро-горілчаної, соляної промисловості та деякі інші. Крім
того, треба зауважити, що, залишаючись неприватизованими, ці
підприємства можуть переходити на оренду і працювати, як орендні
підприємства, оскільки засоби виробництва є власністю держави. В цьому
випадку оренда виступає не тільки одним з проміжних шляхів до
роздержавлення та приватизації, а й важливою організаційною формою
господарювання для підприємств тих галузей, які І не підлягають
приватизації.

Світовий досвід розвитку виробництва продуктів харчування показує, що
виробничі проблеми ефективніше вирішуються з розвитком малих
підприємств. Особливістю функціонування малих підприємств є спрямування
діяльності на конкретне виробництво якого-небудь товару чи надання
послуг. Але результативність роботи малих підприємств у виробництві
продуктів харчування буде досягнута тільки тоді, коли вони займуть
належне місце і становище в системі переробних підприємств.

Застаріле обладнання – головна проблема усієї економіки України і,
звичайно, харчової промисловості. Проте, незважаючи на складну фінансову
ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне
переоснащення виробництва, впроваджують нові вид високоякісної продукції
в сучасній упаковці. На Шосткінському молокозаводі введені в дію
обладнання для виробництва йогурту, майонезу згущеного молока з цукром,
на Сумському — морозива вафельних стаканчиках.

У харчовій промисловості завершується процес реформування форм
власності. Станом на 1 січня 1998 року в системі Мінагропрому повністю
приватизована олійно-жирова, миловарна, тютюнова, кондитерська,
пиво-безалкогольна, молочноконсервна, парфумерно-косметична, макаронна
галузі, зернопереробні підприємства (без хлібоприймальної діяльності),
підприємства корпорації – “Дитяче харчування”. Змінили також форму
власності 98 % підприємств молочної галузі, 93 – цукрової та 86 %
бурякорадгоспів, 88 — м’ясної галузі 78% підприємств Держкомрибгоспу.

Формування соціально орієнтованої економіки вимагає вирішення
стратегічного завдання — створення в Україні потужної харчової індустрії
для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й
збереження його здоров’я, вдосконалення сільськогосподарського
виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості
країни, наповнення фінансами державного бюджету. Виходячи з цього,
розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком
економічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на
одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити
значне підвищення його ефективності, стане на дійним джерелом поповнення
державного бюджету і значних валютних надходжень.

Для стабілізації становища в ряді галузей харчової промисловості
необхідно:

оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити
обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент,
активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;

забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державної
фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх
кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному
бюджеті коштів для кредитування міжсезонних

витрат підприємств цукрової, олійно-жирової, плодоовоче-консервної,
виноробної та інших галузей;

продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного
товаровиробника;

створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової
торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації
продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;

запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;

відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема,
створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей,
підприємств, регіонів;

активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких
повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові
магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту
продукції.

Висновки

Нинішній соціально-економічний стан регіонів є наслідком загальної кризи
економіки. Незважаючи на потужний сировинний (сільськогосподарський)
потенціал, величезні можливості для стабілізації і пожвавлення
господарської діяльності, в Україні не помітні суттєві зрушення.

Нераціональне і неповне використання економічного потенціалу зумовлене
рядом факторів, у тому числі – недостатньою увагою до регіональних
проблем, до наявних диспропорцій у розміщенні продуктивних сил. Розробку
і проведення регіональної політики в країні ускладнює значна
диференціація її соціально-економічного простору. Внаслідок кризової
ситуації в економіці звужуються фінансові можливості уряду і гостріше
проявляється розрив у рівнях, темпах розвитку, перевагах та можливостях
окремих регіонів.

Крім того, криза по-різному зачепила регіони у зв’язку з існуючими
диспропорціями в територіальній структурі національної економіки, в
темпах її переходу до ринкових відносин.

Загальна економічна криза, значний спад виробництва
сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній платі та
пенсіях, бартеризація економічних відносин, нестача фінансових і
матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати
роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема, у 1997р. в Україні
харчової продукції вироблено на 14,6 % менше, ніж 1996 року. Обсяги
виробництва скоротилися в усіх областях, крім Сумської. Значно
зменшилося виробництво цукру, олії, маргаринової продукції, хліба,
хлібобулочних і макаронних виробів, борошна, крупів, а також продуктів
для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних
харчових продуктів і продуктів дитячого харчування в розрахунку на душу
населення.

На скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження
внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність
населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств
негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує
термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється
якісна вітчизняна продукція. Політика підтримки вітчизняного
товаровиробника має активно діяти в умовах формування ринку в Україні.

За оперативним даними офіційної статистики, виробництво дитячого
харчування в Україні в жовтні 2005 р. склало 6,31 тис. тонн, незначно
збільшившись у порівнянні з минулим місяцем – на 28 тонн. У порівнянні з
жовтнем минулого року також спостерігається зростання виробництва
дитячого харчування на 1,4 тис. тонн, або на 29%.

Із загальної кількості дитячого харчування було зроблено 654 тонни
дитячого харчування на молочній основі, при цьому в жовтні 2005 р.
виробництво даного продукту збільшилося в порівнянні з попереднім
місяцем на 209 тонн, або 47% і на 223 тонни, або 52% зросло щодо
торішнього показника.

Також у жовтні 2005 р. було зроблено 194 тонни дитячого харчування на
молочній основі рідкого або пастообразного, що на 1% більше, ніж було
зроблено в попередньому місяці, і на 17% більше обсягів, зроблених у
жовтні 2004 р.

Виробництво сухого дитячого харчування на молочній основі в Україні в
жовтні минулого року, за оперативним даними, склало 460 тонн,
збільшившись у порівнянні з попереднім місяцем на 207 тонн, або 82%. У
порівнянні з жовтнем 2004 р. також спостерігався приріст виробництва на
74%.

Виробництво іншого дитячого харчування в Україні в жовтні 2005 р. склало
5,54 тис. тонн, скоротившись у порівнянні з минулим місяцем на 5%.

Усього за січень-жовтень 2005 р. в Україні, за оперативним даними, було
зроблено 57,9 тис. тонн дитячого харчування й 4,26 тис. тонн дитячого
харчування на молочній основі. При цьому загальний обсяг виробництва
дитячого харчування за даний період збільшився в порівнянні з даними
виробництва за 10 місяців минулого року на 14,03 тис. тонн, а обсяг
виробництва харчування на молочній основі скоротився на 1,14 тис. тонн у
порівнянні з торішнім показником.

Список використаної літератури

Азбука харчування. Харчування дітей: Довідник / Світлана Кузьмівна
Ткаченко (ред.), Іван Онуфрійович Мартинюк (ред.). — Львів : Світ, 1995.
— 200с.

Афукова Наталія Олександрівна. Процеси виробництва напівфабрикатів
багатофункціонального призначення з дикоростучих плодів та ягід:
Автореф. дис… канд. техн. наук: 05.18.12 / Харківська держ. академія
технології та організації харчування. — Х., 1996. — 24с.

Бандуренко Галина Михайлівна. Розробка технології напівфабрикатів для
безалкогольних напоїв і пюреподібних продуктів харчування з
плодоовочевої сировини: Дис… канд. техн. наук: 05.18.07 / Український
держ. ун-т харчових технологій. — К., 1997. — 219 л.

Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Смоляр В. І., Циганенко О. І. Екологічні
проблеми харчування людини. — Черкаси, 2002. — 92с.

Васюткіна Наталія Володимирівна. Організація маркетингових досліджень
підприємствами на ринку продуктів харчування: Автореф. дис… канд.
екон. наук: 08.06.01 / Європейський ун-т. — К., 2005. — 20с.

Дворцина Л. Й. Харчування здорової дитини / Ужгородський держ. ун-т.
Медичний факультет. Кафедра дитячих хвороб. — Ужгород, 1998. — 99с.

Дейниченко Григорій Вікторович. Наукове обгрунтування та розробка
технологій продуктів харчування підвищеної харчової цінності на основі
нежирної молочної сировини: Автореф. дис… д-ра техн. наук: 05.18.16 /
Харківська держ. академія технології та організації харчування. — Х.,
1997. — 34с.

Заікіна Олена Олександрівна. Розвиток продовольчого комплексу великого
міста та забезпечення міського населення продуктами харчування (на
прикладі м. Києва): Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН
України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 1998. — 16с.

Калінчик Микола Володимирович, Ільчук Микола Максимович. Еластичність
попиту на продукти харчування: проблеми, аналіз, прогнозування / Кабінет
міністрів України; Національний аграрний ун-т. — К. : Нічлава, 2005. —
74с.

ДСТУ 4085-2001. Консерви овочеві, овоче-фруктові, овоче-м’ясні для
дитячого харчування. Технічні умови / Ю… Пилипенко (розроб.). — Офіц.
вид. — К. : Державний комітет України з питань технічного регулювання та
споживчої політики, 2002. — ІІІ, 30 с.

П’ятницька Галина Тезіївна, П’ятницька Ніла Олексіївна. Менеджмент
громадського харчування: Підручник / Київський національний
торговельно-економічний ун-т. — К., 2001. — 654с.

Посадові інструкції. Торгівля та громадське харчування (з можливістю
копіювання). Керівники, професіонали, фахівці / О.А. Кривенко (ред.). —
К. : КНТ, 2003. — 88с.

Продукти молочні для дитячого харчування. Методи аналізу: Зб.
стандартів:ГОСТ 30627.1-98, ГОСТ 30627.2-98, ГОСТ 30627.3-98, ГОСТ
30627.4-98, ГОСТ 30627.5-98, ГОСТ 30627.6-98, ГОСТ 30648.1-99, ГОСТ
30648.2-99, ГОСТ 30648.3- 99, ГОСТ 30648,4-99, ГОСТ 30648.5-99, ГОСТ
30648.6-99, ГОСТ 30648.7-99 / Анатолій Михайлович… Грінь (упоряд.). —
Офіц. вид. — Л. : ЗАТ “Науково-інформаційний центр “Леонорм”, 2003. —
162с.

Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць з проблем торгівлі і
громадського харчування / Донецький держ. комерційний ін-т / І.В. Сорока
(ред.) — Донецьк : Лебідь, 1998. — 324с.

Фролова Тетяна Володимирівна, Коломенський Всеволод Миколайович,
Терещенкова Ірина Іванівна, Стенкова Наталія Федорівна. Принципи
харчування здорової дитини раннього віку: Навч. посіб. для студ. мед.
вузів з англ. мовою навч. / Харківський держ. медичний ун-т. — Х. :
Регіон-інформ, 2004. — 100с.

Юрик Ярина Іванівна. Економічний механізм розвитку промислового
виробництва продукції дитячого харчування: Автореф. дис… канд. екон.
наук: 08.07.01 / НАН України; Об’єднаний ін-т економіки. — К., 2005. —
19с.

Яцунь Олександр Михайлович. Перспективні напрямки та прогнозування
розвитку підприємств індустрії дитячого харчування: Дис… канд. екон.
наук: 08.06.01 / Національний ун-т харчових технологій. — К., 2004. —
191арк.

PAGE

PAGE 35

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020