UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВсеукраїнського церковного собору в Києві 1921 року (реферат)
Авторdimich
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1188
Скачало342
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з релігієзнавства

 

Всеукраїнського церковного собору в Києві 1921 року

 

Незабаром виповнюється 85 років із часу Всеукраїнського церковного

собору в Києві, що на короткий час відродив автокефалію Української

православної церкви.

 

Автокефалію, яка була втрачена 1696 року в результаті незаконної угоди

між Москвою й Константинополем — тоді Москва попросту купила в

Царгородського патріарха Діонісія Українську церкву за «30 срібняків». І

ось через кілька століть — 1921 року — Собор українців проголосив

відтворення Української незалежної (автокефальної) православної церкви.

Митрополитом воскреслої церкви тоді було обрано активного діяча й

апологета Української православної автокефалії священика Василя

Липківського.

 

Василь Липківський (1864 — 1937) народився в сім’ї священика в Галичині;

закінчив Києво- Могилянську академію з ученим ступенем кандидата

богослов’я. 1892-го був висвячений на священика; з 1903 року — завідувач

Київської церковно-вчительської школи; усунений із цієї посади «за

українофільство» й призначений настоятелем Солом’янської церкви в Києві.

Активну церковно-політичну діяльність о. Василь розпочав ще 1905 року,

за що перебував під «постоянным надзором». А 1917 року Липківський зразу

опинився в центрі подій, пов’язаних із автокефалією Української

православної церкви.

 

У травні 1919 року, вже за радянської влади, о. Василь Липківський

відслужив у Києві першу в Україні службу Божу українською мовою, а також

брав активну участь у оновленні Української церкви, за що його позбавили

сану. Невдовзі він очолив підготовку до Всеукраїнського церковного

собору, попри те, що весь єпископат України (московські єпископи)

категорично засудив ідею цього Собору. Але, як писав пізніше

Липківський, «Всеукраїнська церковна рада вирішила не вважати російський

єпископат за своїх архіпастирів і не звертати уваги на його заборони». У

підготовці до Собору брала участь чи не вся Україна — скрізь збиралися

місцеві собори, обиралися делегати, обговорювався порядок денний. Попри

голодний рік і небезпечне залізничне сполучення, до Києва з’їхалося

більш як 400 делегатів із усієї України. Переважну більшість складали

селянство, учительство, було 60 священиків, а також видатні представники

українського суспільства — Микола Левицький, академік Агатангел

Кримський, проф. Василь Данилевич та інші. І не було жодного єпископа!

 

Найбільш важливою й складною проблемою Собору, який працював у св. Софії

Київській, була відсутність українського єпископату. Тому треба було

визначитися щодо того, чи був Собор повноправним і канонічним? Чи був

присутній на ньому Христос, чи говорив на Соборі Дух Святий? Адже всі

подальші соборні постанови й діяння мали бути обов’язковими для всієї

української церкви. З першою доповіддю на Соборі виступив протоієрей

Василь Липківський. Ось тези його доповіді: «1) Усі вірні, які прибули

на Собор, є не приватні особи, а обранці-представники своїх церковних

громад. Їхній голос є голосом громад, які їх обрали, — тому на Соборі

лунатиме голос усієї Української церкви; 2) Усі члени Собору зібрались

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ