.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4419 17708
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Надзвичайні ситуації техногенного характеру”

ПЛАН

1. Поняття техногенних джерел небезпеки, види небезпек техногенного
характеру

2. Антропогенний вплив на навколишнє середовище

3. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

4. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

5. Аварії на транспорті

6. Пожежі та вибухи

Список використаної літератури

1. Поняття техногенних джерел небезпеки,

види небезпек техногенного характеру

Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов’язані з
використанням транспортних засобів, з експлуатацією
підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих,
легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з
використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та
підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних
речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного,
акустичного).

Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують як
наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо,
інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми
відносимо всі небезпеки, пов’язані з впливом на людину об’єктів
матеріально-культурного середовища. Такою небезпекою, наприклад, можна
вважати і виведену людьми породу собак — бультер’єр, яка небезпечна не
лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних
небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях
бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

П’ять тисячоліть тому, коли з’явились перші міські поселення, почала
формуватися і техносфера — сфера, яка містить штучні технічні споруди на
Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи техносфери. Справжня
техносфера з’явилась в епоху промислової революції, коли пара та
електрика дозволили багаторазово розширити технічні можливості людини,
давши їй змогу: а) швидко пересуватися по земній поверхні і створювати
світове господарство; б) заглибитись у земну кору та океани; в)
піднятися в атмосферу; г) створити багато нових речовин.

Виникли процеси; не властиві біосфері:

* отримання металів та інших елементів,

* виробництво енергії на атомних електростанціях,

* синтез невідомих досі органічних речових.

Потужним техногенним процесом є спалювання викопного палива.

У зв’язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди
змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше
в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація
синтетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша
частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення
навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей
гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, за своїми
масштабами почали набувати катастрофічного характеру, вже в 20-30-х
роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює
цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими
аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років.
Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення
багатьох спеціалістів.

* Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на
об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і
призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних
засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні,
важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до
великих руйнувань та супроводжуються, великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище
зумовив розподіл їх за видами.

Види аварій

аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної
та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

пожежі та вибухи;

аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

* Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких
наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови
середовища існування.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під
загрозу існування усієї біосфери.

2. Антропогенний вплив на навколишнє середовище

Найбільший – «внесок» в забруднення навколишнього середовища вносять
теплові електростанції, металургійні й хімічні заводи. На частку
теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46%
повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають
велику кількість води: для утримання однієї кВт-години електроенергії
теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні — ще більше:
6-8 л). Стічні води теплових електростанцій

забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки
хімічного, а й теплового забруднення.

Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням ресурсів і
великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчаний газ,
коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (в тому числі бевдопирен).
Металургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в
процесі виробництва.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна
промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот,
анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного
каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. Автомобільний транспорт (в
світі налічується більше 600 млн автомобілів) дає 70-90% забруднень у
містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення
Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо
безпосереднього впливу на людей.

У викидних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, диоксид азоту,
свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія
вуглеводнів та оксидів азоту при високій температурі призводить до
утворення озону (О3). Якщо в шарі атмосфери на висоті 25 км достатньо
високий вміст озону необхідний для захисту органічного життя від
жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні
підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення
дихальних шляхів й ураження легень.

Значне забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За об’ємом
забруднених стоків вона посідає перше місце (більше 15%). У стічних
водах підприємств цієї промисловості налічується більше 500 компонентів,
причому ГДК визначені лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять
сполуки сірки та хлору, розчинена органіка.

Досить значна кількість забруднювальних речовин потрапляє в природне
середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших
збитків завдає застосування пестицидів — щорічно в світі їх
використовують 4 млн т, але врешті-решт лише один їх відсоток досягає
мети, тобто впливає безпосередньо на шкідників сільськогосподарських
культур. Решта впливає на інші організми, вимивається в ґрунти та
водоймища, розвіюється вітром. Ефективність застосування пестицидів
постійно знижується через звикання до них шкідників, тому, щоб досягнути
попередніх результатів, необхідна все більша їх кількість. При
розкладанні пестицидів в ґрунті, воді, рослинах часто утворюються більш
стійкі і токсичні метаболіти. Щорічно в світі стається 0,5 млн випадків
отруєння пестицидами.

Значне забруднення ґрунтів, а як наслідок сільськогосподарських культур,
пов’язане з використанням мінеральних добрив. Щорічно в світі на поля
вноситься 400-500 млн т мінеральних добрив.

Великі забруднення дають тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище
потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто
містяться сальмонели та яйця гельмінтів.

3. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу
радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове
радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

• 1957рік — аварія в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по
виробництву-плутонію (зона радіоактивного забруднення становила
500кв.км);

• 1957рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР
(радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій
мешкало 0,5 млн осіб);

• 1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався
вибух);

• 1979 рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, США (сталося
зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело
до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є
аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих
порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства
роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої
аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля,
здоров’я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та
водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий
час проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби
Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпечних
ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне
радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин
від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над
Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, ґрунти, рослини,
дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження
потрапили території України, Білорусі, Росії, де зараз проживає 5 млн
осіб.

Нині радіоактивний стан об’єкта ЧАЕС такий: доза опромінення становить
15-300 мР/год, а на окремих ділянках 1-5 Р/год. Проектний термін служби
саркофага, який захищає четвертий реактор, — 30 років. Зараз планується
будівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити
його безпечним. 15 грудня 2000 року відбулося закриття Чорнобильської
АЕС.

Сьогодні ніхто практично не застрахований від впливу наслідків цієї
аварії чи будь-якої іншої аварії на об’єктах атомної промисловості.
Навіть віддаленість на сотні і тисячі кілометрів від АЕС не може бути
гарантією безпеки.

* Стан здоров’я населення в умовах довгострокової дії малих доз
Іонізуючого випромінювання. Одним з наслідків аварії на Чорнобильській
станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого
випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин,
які містяться в продуктах харчування та воді. При впливі малих доз
іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних
процесів.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз
радіоактивного випромінювання належить до найбільш актуальних.

Чим далі ми від 26 квітня 1986p., тим більше питань постає щодо
наслідків аварії. Наведемо дані з доповіді Міністра охорони здоров’я
України про медичні аспекти наслідків аварії через 12 років після
трагедії.

Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали
участь у гасінні пожежі та аварійних роботах на атомній електростанції.
Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші
місяці після аварії, ще 15 — згодом. Пізніше діагноз «гостра променева
хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого
ступеня — у 43.

Близько 2 тисяч осіб отримали місцеві променеві ураження, з 800 тисяч,
що брали участь у роботах з ліквідації аварії. Це пожежники, військові,
працівники атомної енергетики, наукові співробітники, будівельники,
медичні працівники та багато інших.

Найбільші дози опромінення зареєстровані серед пожежників та персоналу
АЕС, які працювали під час аварії в першу добу.

Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастрофи в
Україні постраждало майже 3,23 млн осіб, з них 2,35 млн мешкають
протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч брали
участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р.
або були відселені пізніше.

* Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки.
Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання
в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять
радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування,
слід знати запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з
організму цих шкідливих речовин.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох
принципах:

> обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

> гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;

> підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових
речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу
активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії
радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіопротектори). На
допомогу приходять природні «захисники». До цих речовин належать: листя
чаю, виноград, чорна смородина, чорноплідна горобина, обліпиха, банани,
лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і
цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіонукліди не
засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять
пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи
радіозахисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже
корисний мед і свіжі фруктові соки.

1) Добре харчування:

2) Щоденне випорожнення.

3) Вживання:

відварів насіння льону, чорносливу, кропиви, проносних трав;

соків з червоними пігментами (виноградний, томатний);

чорноплідної горобини, гранатів, родзинок;

вітамінів А, Р, С, В, соку буряка, моркви;

хрону, часнику;

крупи гречаної, вівсяної;

активованого вугілля (1-2 таблетки перед їжею);

сирів, вершків, сметани;

овочів й фруктів (знімати верхній шар до 0,5 см, з капусти видаляти
верхні три листки);

4) Щедре пиття.

4. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням
навколишнього середовища виникають на підприємствах *хімічної; *
нафтопереробної, *целюлозно-паперової і *харчової промисловості,
*водопровідних і очисних спорудах, а також при * транспортуванні
сильнодіючих отруйних речовин.

Джерела хімічних аварій викиди та витоки небезпечних хімічних речовин
загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке
супроводожується забрудненням навколишнього середовища аварії на
транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та
пожежонебезпечних вантажів

Рекомендації американського вченого доктора Р. Гейла, щодо збереження
здоров’я в умовах довгострокової дії малих доз випромінювання:

Безпосередніми причинами цих аварій є: > порушення правил безпеки й
транспортування, > недотримання техніки безпеки, > вихід з ладу
агрегатів, > механізмів, > трубопроводів, к ушкодження ємностей тощо.

Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка
трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної
корпорації «Юніон Карбайд» в індійському місті Бхопал 1984р. Викид
стався раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу потрапило
декілька десятків тонн газоподібного компонента — метилізоционату. Ця
сполука — дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органів
дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше
2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння
зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної
катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США.

Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки
в проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків
отруйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені
про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов’язану з технологією
виробництва отрутохімікатів.

Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових
Катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значні території, де
можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього
середовища.

Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти,
аерозолі та інші частинки, стають джерел ом ураження живих організмів не
тільки в осередку катастрофи, а і в прилеглих районах. У США для кожної
з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть потрапити в
навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу:

1. Виникає дискомфорт у постраждалих.

2. З’являється втрата працездатності.

3. Виникає загроза життю.

До числа небезпечних для здоров’я людини газоподібних сполук, які
забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастрофах, можна
віднести: С12, НС1, HF, HCN, SO3, SO2, CS2, CO, СО2, NH3, COC13, оксиди
азоту та інші.

* Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні сполуки, які в
певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей,
сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження
різного ступеня.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного
процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та
інші) і можуть утворюватись при пожежах на об’єктах народного
господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень).

На території України знаходиться 877хімічно небезпечних об’єктів та 287
000 об’єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні
речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах).
Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості
промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього
середовища і людей.

5. Аварії на транспорті

Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву.
Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни,
створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення
його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а
й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності
транспортних заходів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Будь-який транспортний засіб — це джерело підвищеної небезпеки. Людина,
що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні
підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та
аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів,
травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх
руху.

* Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч
людей і приблизно в ЗО разів більша кількість отримує травми.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи
дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення
безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього
природного середовища.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний
стрес. Для пасажирів зовсім не підготовлених та необізнаних з
обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди,
які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те,
що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної
аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб
кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної
безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого
виду транспортних засобів, послугами якого він скористався,, крім того,
був добре обізнаний з засобами індивідуального та колективного захисту,
що знаходяться на транспортному засобі, та знав способи їх використання.

* Повітряний транспорт. З моменту виникнення авіації виникла проблема
забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту
відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до неминучих
катастрофічних наслідків. У середньому щорічно в світі стається близько
60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж.
Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні
катастрофи, а на дорогах світу, щорічно гине понад 250 тисяч чоловік.
Отже, ризик потрапити під колеса машин в 10-15 разів вищий від ризику
загинути в авіакатастрофі.

* Аналіз авіаційних катастрофу світовому масштабі показує, що загальний
шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних
авіалайнерах значно вищий, порівняно з невеликими літаками.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слабкого
невротичного шоку до тяжких чисельних травм. Це можуть бути > ушкодження
тазових органів, органів черевної порожнини, > грудної клітки, >
поранення голови, > шиї, > опіки, > переломи, особливо нижніх кінцівок,
> асфіксія, яка настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що
виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака. При
катастрофах деяких травм можна уникнути, якщо дотримуватись певних
рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в
будь-якій ситуації.

* Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також
знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на
залізничному транспорті є: > залізничні колії, > переїзди, > посадочні
платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну
небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій,
зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього
залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та
нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах.
Зумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває
велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко
підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо
небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири
сплять.

Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами
значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації, а саме:

• при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче ніж
на 5м до крайньої рейки;

• на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на
опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а
також дротів, які лежать на землі;

• залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по
пішохідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно
впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього
здійснювати перехід;

• підходячи до переїзду, уважно простежте за світловою та звуковою
сигналізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при
відкритому шлагбаумі, а при його відсутності — коли не видно потяга;

• забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває чи
відходить;

• під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів
від краю, платформи;

• підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;

• посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки з боку перона і
бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не потрапити у зазор між
посадочною площадкою вагона та платформою;

• на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на
підніжках та перехідних майданчиках, а також не висовуйтесь з вікон
вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;

• забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та
користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної
електромережі (чайники, праски і таке інше); перевозити у вагонах
легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;

• при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, з собою беріть
тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це
погіршить швидкість евакуації надайте допомогу в евакуації пасажирам з
дітьми, літнім людям, інвалідам та іншим;,

• при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними,
щоб не потрапити під зустрічний потяг.

• Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів,
мореплавство пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для
життя людини.

Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно
вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на
автомобільних.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000
кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для
життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000
гине. Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна
«Дона Пас» в районі Філіппін забрала 3132 життя. Того ж року в
катастрофі англійського пасажирського порому «Геральд офф фри
ентер-прайз» загинуло 1193 особи. При розслідуванні останньої катастрофи
виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана
і команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних
кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та
ясній погоді.

Основні причини загибелі кораблів

* посадка на рифи

* зіткнення

* перекидання

* пожежі

* порушення норм експлуатації та правил безпеки

* помилкові функціональні дії команди інше.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає
необхідність вжити заходів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з
евакуації вже сама по собі пов’язана з ризиком для життя людей, особливо
в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли
відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель
призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і
потрапляють в надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів
виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: > при
перекиданні шлюпки, > сильних ударах об борт корабля і таке інше. Втрата
шансів на врятування може виникати внаслідок неправильного використання
рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6-15 м з борту
корабля, який тоне.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати
гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпотермія
становить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в шлюпках
або на плотах.

Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання
при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над
водою тому, що понад 50% всіх тепловитрат .організму припадає на голову.
Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати
фізичні зусилля.

* Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи в воді, людина повинна
намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують.
Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на
виживання.

6. Пожежі та вибухи

Вибуху та їх наслідки — пожежі, виникають на об’єктах, які виробляють
вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів
утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше;
ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в
останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження:
полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до
виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної-кислот, метанолу,
формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при
витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану,,
бутану, етилену, пропилену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві
пов’язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реактори,
ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати
також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під
напругою, опалювальних систем.

Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної
статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч
пожеж та вибухів:

• несправність електрообладнання — 23%;

• куріння в неналежному місці — 18%;

• перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин — 10%;

• перегрів пальних матеріалів — 8%;

• контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей,
димоходів — 7%;

• контакти з полум’ям, запалення від полум’я горілки – 7%;

• запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування
для спалювання — 5%;

• самозапалювання пальних матеріалів — 4%;

• запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.

Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх
некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних
служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик
виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних
втрат.

Список використаної літератури

Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

Основи екології / За ред. Заїки М.І. – К., 2002.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020