.

Організація обліку (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
944 3973
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Організація обліку

ПЛАН

Організація обліку процесу на підприємствах

Організація праці персоналу зайнятого бухгалтерським обліком та
контролем і аналізом

Організація обліку операцій з оплати праці

1)

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня
реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до
компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу
(посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Вони ж несуть відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та
забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у
первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і
звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно
обирає форми його організації:

– введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення
бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

– користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку,
зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи;

– ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою
бухгалтерією або аудиторською фірмою;

– самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності
безпосередньо власником або керівником підприємства. Остання форма
організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на
підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися

Підприємство самостійно:

– визначає облікову політику підприємства;

– обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку,
порядку і способу реєстрації та узагальнення Інформації в них з
додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням
особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

– розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)
обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права
працівників на підписання бухгалтерських документів;

– затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової
інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

– може виділяти на окремий баланс філії, представництва. відділення та
інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський
облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності
підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського
обліку підприємства:

– забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних
методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у
встановлені строки фінансової звітності;

– організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку
всіх господарських операцій;

– бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та
відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів
підприємства;

– забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах
підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій,
пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і
зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і
фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка
утворюється відповідно до законодавства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік
документів, що використовуються для первинного відображення
господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних
для накопичення і систематизації інформації.

Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні
керівника підприємства про облікову політику і може включати:

· робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та
аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у
відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

· форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення
фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми
первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої
бухгалтерської звітності;

· порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;

· методи оцінки активів та зобов’язань;

· правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

· порядок контролю за господарськими операціями;

· інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

2)

Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах
визначається розділом 3 Закону України у№ 996. У цьому розділі чітко
розмежована відповідальність власника (або уповноваженої ним особи) і
головного бухгалтера (або особи, на яку покладено
ведення бухгалтерського обліку на підприємстві).

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здійснює бухгалтер (на
малому підприємстві) або бухгалтерія під керівництвом головного
бухгалтера.

Структура і функції бухгалтерського апарату на підприємстві залежать від
характеру та об’єкта діяльності цього підприємства.

На великих підприємствах як правило організуються такі відділи обліку:

– фінансовий;

– розрахунків по заробітній платі;

– матеріалів;

– виробництва;

– реалізації та ін.

Основним напрямком удосконалення організації бухгалтерського обліку є
його автоматизація з використанням комп’ютерної техніки.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” № 996-IV від 16 липня 1999 р. визначає правові засади
регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності в Україні.

Стаття 8 Закону “Організація бухгалтерського обліку на підприємстві”
визначає таке:

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно від дня
реєстрації підприємства до його ліквідації.

2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить
до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу
(посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та
забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій
у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і
звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років,
несуть власник “(власники) або уповноважений орган (посадова особа),
який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та
установчих документів.

4. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство
самостійно обирає форми його організації:

– введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення
бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

– користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку,
зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи;

– ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою
бухгалтерією або аудиторською фірмою;

– самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності
безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма
організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на
підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

5. Підприємство самостійно:

– визначає облікову політику підприємства;

– обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку,
порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з
додержанням єдиних засад, встановлених Законом України “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та з урахуванням
особливостей діяльності й технології обробки облікових даних;

– розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)
обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права
працівників на підписання бухгалтерських документів;

– затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової
інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

– може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та
інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський
облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності
підприємства.

6. Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

7. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення
бухгалтерського обліку підприємства:

– забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних
методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у
встановлені строки фінансової звітності;

– організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку
всіх господарських операцій;

– бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та
відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів
підприємства;

– забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах
підприємства.

8. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій,
Пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і
зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу та
фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка
утворюється відповідно до законодавства.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві грунтується на
застосуванні загальноприйнятих у міжнародній практиці передумов та
принципів.

1. Передумовами бухгалтерського обліку є:

– самостійність і незалежність підприємства. Підприємство має бути
юридичне самостійним стосовно свого (своїх) власника. Розрахункові
рахунки власника та підприємства розділені, відповідальність по
зобов’язаннях один одного не перетинається;

– безперервність діяльності підприємства. Припускається, що
підприємство, постійно функціонує й продовжуватиме в майбутньому свою
діяльність;

– грошовий вираз уеіх господарських операцій;

– можливість поділу безперервної діяльності підприємства на звітні
періоди і періодичність виявлення результатів діяльності.

2. Бухгалтерський облік здійснюється на основі таких принципів:

– двоїстості господарських фактів;

– фактичної собівартості, що передбачає оцінку активів підприємства за
фактичними витратами на їх власне виробництво чи придбання;

– визнання доходів. Цей принцип передбачає, що з 01.10.98 р. доходи
визнаються і відображаються в обліку за методом нарахування, тобто з
моменту виникнення права на них;

– розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження
(відповідність) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким
одержані ці доходи;-

– повноти відображення всіх господарських операцій і виробничих
процесів;

– достовірного і точного подання фінансової звітності;

– обережності й передбачливості, згідно з чим передбачені! потенційні
збитки, (сумнівна) заборгованість клієнтів, знецінення активів тощо,
мають бути відображені у результатах звітного періоду;

– постійності, тобто незмінності прийнятої методології відображення
окремих господарських операцій та оцінки майна протягом поточного року.
Зміна на наступний рік має бути пояснена у річній бухгалтерській
звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах,
в установах та організаціях несуть власники останніх або призначені ними
керівники. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку в
бюджетних установах несуть їхні керівники.

Власник або керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови
для належного ведення бухгалтерського обліку.

І. Організація обліку з використанням обчислювальної техніки (Методичні
вказівки № 35/34 від 20.02.81 p.).

II. Вибір раціональної форми ведення бухгалтерського обліку, виходячи з
виду підприємства, конкретних умов та вимог господарювання.

Бухгалтерський облік можна здійснювати із застосуванням таких форм:

– Журнально-ордерної форми (Інструкція № 63 від 08.03.60 p.);

– Скороченої журнально-ордерної форми обліку (Інструкція № 176 від
06.06.60 p.);

– Спрощеної журнально-ордерної форми обліку (Інструкція № 168 від
14.07.86 p.), яка застосовується в торговельних підприємствах та на
підприємствах громадського харчування;

– Простої форми бухгалтерського обліку, яка використовується малими
підприємствами із застосуванням облікових регістрів (Вказівки № 112 від
31.05.96 p.;

– Меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку;

– Спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, затвердженої
наказом ДПА України № 477 від 13.17.98 р.

III. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань
і господарських операцій, який визначає методологію обліку в усіх сферах
економічної діяльності підприємства. Структура Плану рахунків за
Національними стандартами бухгалтерського обліку органічно пов’язана зі
структурою Балансу і Звіту про фінансові результати, які встановлені
Національними стандартами бухгалтерського обліку. Так, у розділах Активу
балансу відображають залишки рахунків класів 1 – 3, а у розділах Пасиву
балансу – залишки рахунків класів 4 – 6. За даними рахунків класів 7-9
без додаткових вибірок може бути складений Звіт про фінансові
результати.

Позабалансові рахунки класу 0 надають інформацію, розкриття якої
передбачено у Примітках до фінансових звітів.

Аналітичний облік у межах рахунків, на яких відображають витрати і
доходи, дає можливість здійснювати калькулювання собівартості продукції
(товарів), контроль витрат і визначати результати діяльності на кожному
етапі відповідальності.

Таким чином, кожний клас Плану рахунків має конкретне призначення та
тісно пов’язаний з інформаційними потребами зовнішніх і внутрішніх
користувачів.

IV. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку (ст.
9 Закону України № 996-XIV від 16.07.99 p.).

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є
первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських
операцій.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської
операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для
контролю та впровадження, оброблення даних на підставі первинних
документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на
паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

– назву документа (форми);

– дату і місце складання;

– назву підприємства, від імені якого складено документ;

– зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру

господарської операції;

– посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та
правильність її оформлення;

– особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,
яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах,
систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах
синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на
взаємно пов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній
валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній
іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам
синтетичного обліку на 1-ше число кожного

місяця.

4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації
господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу
ідентифікувати осіб, які брали участь у складанні.

б. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах
у тому звітному періоді, в якому вони

були здійснені.

6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів
бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство
зобов’язане за власний кошт виготовити їх копії на паперових носіях Аа
вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних
органів та

відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами.

7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання
несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних
документах і регістрах бухгалтерського-обліку та забезпечує їх належне
зберігання протягом встановленого строку.

8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і
регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них
даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

9. Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути
вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів,
прийнятим у межах їхніх повноважень, передбачених законами. Посадова
особа підприємства має право в присутності представників органів, які
здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються.
Обов’язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку,
встановленому законодавством.

V. Організація внутрішнього обліку і внутрішнього контролю передбачає:

– організацію документообігу підприємства (складання графіка проходження
первинних документів та здійснення контролю за операціями підприємства);

– організацію обліку витрат виробництва (витрат обігу) за елементами, за
статтями калькуляції;

– внутрішньогосподарський контроль за майном і цінностями підприємства.

VI. Створення інвентаризаційних комісій ^Інструкція № 69 від 11.08.94
р.) здійснюється з метою:

– раптових ревізій каси, дорогоцінних металів, каміння та валютних
цінностей;

– планових інвентаризацій до складання квартальних та річних звітів.

Згідно зі ст. 10 Закону України № 996-XIV від 16.07.99 р. має
провадитись інвентаризація активів і зобов’язань.

1) Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та
фінансової звітності підприємства зобов’язані провадити інвентаризацію
активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально
підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.

2) Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються
власником (керівником) підприємства, крім випадків коли її проведення є
обов’язковим згідно із законодавством.

VII. Затвердження систем оплати праці здійснюється:

– згідно зі штатним розкладом;

– за тарифними ставками;

– за відрядними розцінками.

До фонду оплати праці включається перелік основної і додаткової
заробітної плати та інших стимулюючих виплат. Підприємство всі виплати
передбачає у колективному договорі.

VIII. Організація бухгалтерського обліку вимагає визначення
підприємством його облікової політики у зв’язку з тим, що бухгалтерський
облік окремих господарських операцій встановлюється самим підприємством,
тому підприємству необхідно визначитись із:

1) нарахуванням норми зносу нематеріальних активів:

– при нарахуванні зносу нематеріальних активів враховують термін служби
не більше 20 років або термін діяльності підприємства, якщо строк
корисної дії нематеріального активу не визначено;

2) застосуванням прискореної чи звичайної амортизації основних засобів:

– знос (амортизація) основних засобів нараховується за встановленими
нормами відповідно до трьох груп класифікації основних засобів та з
використанням прискореної амортизації основних засобів, що належать до
групи 3 (п. 8.6, пп. 8.6.1 і 8.6.2 Закону України № 283/97-ВР);

3) відображенням в обліку за фактичною собівартістю сировини,
матеріалів, готової продукції; товарів за продажними (роздрібними)
цінами; матеріальних ресурсів – за ціною можливої реалізації з
виділенням на окремий рахунок транспортно-заготівельних витрат чи без
виділення.

3)

В умовах переходу України до ринкової економіки й водночас в умовах
економічної кризи, спаду виробництва, (зниження продуктивності праці,
звільнення з виробництв значної кількості працівників відбуваються
значні зміни в організації праці та її оплати.

На кожному підприємстві, галузі, в Україні має бути реальна й достовірна
інформація про трудомісткість вироблюваної продукції, про нарахування
заробітної плати. Таку інформацію повинен забезпечити бухгалтерський
облік.

Чинними офіційними документами для нарахування заробітної плати є:

1. Кодекс законів про працю України, прийнятий Законом /РСР від 10.12.71
р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971, № 50) з подальшими змінами і
доповненнями; 1999 р. № 12-43, ст. 378.

2. Постанова Кабінету Міністрів України про “Порядок обчислення
середньої заробітної плати” № 100 від 08.02.95 р.

3. Закон України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 4.03.95 р.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо залучення
додаткових надходжень до бюджету і підвищення ефективності витрачання
бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат
населенню” № 1033 від Л.08.96 р.

5. Закон України “Про відпустки” № 504/96-ВР від 15.11.96 р.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення шін і доповнень до
порядку обчислення середньої заробітної плати” № 185 від 24.02.97 р.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердженій порядку,
тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які
навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами
навчання, де навчальний процес має свої особливості” № 634 від 28.06.97
р.

8. Закон України “Про внесення змін до Кодексу законів про працю
України” № 1356-XIV від 24.12.99 p., опублікований з газеті “Урядовий
кур’єр” № 5 від 13.01. 2000 р.

9. Постанова Кабінету Міністрів України про “Правила обчислення
загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги з
тимчасової непрацездатності” № 1658 від 19.10.98 р.

10. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін і доповнень
до порядку обчислення середньої заробітної плати” № 1398 від 30.07.99 р.

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на основі типових форм,
затверджених наказом Міністерства статистики України “Про затвердження
типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і
службовцями по заробітній платі” № 144 від 22.05.96 р. на виконання
заходів щодо реалізації державної програми переходу України на
міжнародну систему обліку і статистики (див. ч. І, розділ 4, п. 4.1).

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є
чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого
часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції
(виконання робіт, надання послуг), розмір Фонду оплати праці за
категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій,
відпускних, розмір відрахувань за їх видами та ін. Ці дані необхідні для
обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості
робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.

Заробітна плата. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оплату праці”
заробітна плата — це винагорода, обчислена як правило у грошовому
виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за
виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної
роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та
господарської діяльності підприємства. Регулюють заробітну плату форми і
системи праці.

Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна
і погодинна. Якщо технічне нормування дає змогу провадити оплату праці
робітників відповідно до її кількості, тарифної системи з урахуванням у
рівнях кваліфікації робітників, навантаженості й складності праці, то
форми оплати праці з їх системами враховують заробіток, фактично
відпрацьований час, обсяг виготовленої продукції або виконаних робіт і
послуг.

При відрядній оплаті праці заробітна плата робітників прямо залежить від
обсягу виконаної роботи і розміру розцінки. Цю форму використовують при
оплаті тим робітникам,

праця яких підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з
таких систем: прямої, прогресивної, акордної і преміальної. Вона може
бути індивідуальна і бригадна.

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від
відпрацьованого ним часу. Коло працівників визначається наявністю таких
систем, як проста погодинна і погодинно-преміальна.

Форми і системи оплати праці на підприємстві регулює керівник
підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом
встановлення мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного прибутком
мінімуму.

До складу витрат на оплату праці включаються виплати заробітної плати,
нараховані, виходячи з відрядних розцінок, тарифів, ставок і посадових
окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості
та якості, стимулюючих і компенсуючих виплат, систем преміювання
робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі
результати, інші умови відповідно до застосовуваних на підприємствах
форм і систем оплати праці. В сільськогосподарських підприємствах до
складу витрат на оплату праці також включаються виплати за підсумками
роботи за рік, що визначаються в установленому порядку.

На підприємствах застосовують оплату праці за трудовими угодами, що
укладаються між підприємством і працівником для виконання конкретної
роботи на договірних засадах.

У нових умовах господарювання широко використовується оплата праці за
контрактом. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 170 від
19 серпня 1994 р. затверджено Положення про порядок складання контрактів
про прийом на роботу працівників, згідно з яким встановлюються порядок
складання контракту, склад контракту, вирішуються питання організації
робіт за контрактом.

У разі найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним
орган може встановити умови оплати праці за погодженням з працівником.

Використана література

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів
вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2-е, доп. і перероб.
– Житомир, ЖТІ, 2000. – 640 с.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні.
Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ,
ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. 768 с.

Партин Г.О. Бухгалтерський облік : основи теорії та практики : Навч.
посібник. – К.: Т-во “Знання”. КОО,2000, 245 с.

Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики / За
ред.проф. М.П.Войнаренка. – Київ: Наукова думка, 2002. – 718 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
Підручник для студ.вищ.навч.закл.екон.спец. – К.:А.С.К.,2000. – 784

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020