.

Ринок монополії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2711
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Ринок монополії”

ПЛАН

1. КОНКУРЕНЦІЯ ЯК КАТЕГОРІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2. ВИДИ КОНКУРЕНЦІЇ. ПОНЯТТЯ РИНКУ МОНОПОЛІЇ

3. МОНОПОЛІЯ ЯК АНТИПОД КОНКУРЕНЦІЇ

4. АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. КОНКУРЕНЦІЯ ЯК КАТЕГОРІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є
конкуренція. Це економічна боротьба, суперництво між відокремленими
виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів,
пов’язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг
одним і тим же споживачам.

Основне завдання і головна функція конкуренції — завоювати ринок, в
боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання
сталого прибутку.

Конкуренція має як негативні, так і позитивні риси. Негативні риси
конкуренції. Дрібні виробники витісняються капіталом, перші розорюються,
інші збагачуються, посилюється соціальне, майнове розшарування
населення, загострюється безробіття. Позитивні риси конкуренції. Вона є
рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той,
хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва
завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації
праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно
поновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежити за
науково-технічним прогресом.

Конкуренція позбавлена суб’єктивних вад. Підсумки її оцінюють самі
споживачі, віддаючи перевагу тим чи іншим товарам. Слід зазначити, що
без конкуренції не може діяти закон вартості. Вона є процесом-причиною,
що веде до утворення вартості. Цей причинно-наслідковий зв’язок у
минулому не визнавався. А саме він визначає сутність закону вартості.

Ще не так давно вважали, що конкурентна боротьба веде до хаосу та
анархії. Однак життя спростувало таке твердження. Американський
економіст П. Самуельсон у книзі «Економікс» зазначає, що «конкурентна
система — це складний механізм невимушеної координації, який діє через
систему цін і ринків, механізм зв’язку, що служить для об’єднання знань
і дій мільйонів різних індивідуумів. Без допомоги центральної служби
розвідки ця система вирішує одну з найскладніших проблем, яку тільки
можна уявити: проблему, що охоплює тисячі невідомих змінних і відносин.
Цю систему ніхто не винаходив. Вона просто розвинулася, і, подібно до
людської натури, змінюється. Водночас вона задовольняє не меншою мірою
першу вимогу, що пред’являється до будь-якого соціального організму:
вона здатна вижити».

Отже, конкуренція — головна ознака ринкової економіки.

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції.
Проте існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і
без конкуренції. Ось чому треба з’ясувати, як виникає конкуренція.

2. ВИДИ КОНКУРЕНЦІЇ. ПОНЯТТЯ РИНКУ МОНОПОЛІЇ

Розрізняють два види конкуренції: внутрішньогалузеву і F міжгалузеву.

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкуренція між окремими
підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку. Як відомо,
у кожній галузі є десятки, сотні й навіть тисячі підприємств, що залежно
від технічного рівня організації виробництва потребують певної кількості
праці (живої та уречевленої) для виробництва одиниці продукції певної
споживної вартості. Відповідно до цього на різних підприємствах галузі
створюється особлива індивідуальна вартість товарів. Проте на ринку в
результаті внутрішньогалузевої конкуренції складається суспільна
вартість товару.

Внутрішньогалузева конкуренція не усуває різниці у величині норм
прибутку в різних галузях. Цю проблему вирішує міжгалузева конкуренція,
яка є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш
прибуткове застосування капіталу. Вона здійснюється у вигляді міграції
капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів
створюється середня норма прибутку.

В умовах ринкової економіки залежно від кількості конкурентів, обсягу
продукції, яка пропонується покупцям, методів конкурентної боротьби
існують ще такі види конкуренції, як чиста, монополістична. і
олігополістична (рис. 1).

При цьому першу вважають досконалою. Два інші види є недосконалими.

Чиста конкуренуція. Ринок чистої конкуренції складається з великої
кількості конкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям
товарний продукт, який має однакові якісні параметри або ж цілком
ідентичні товари (наприклад, цемент певної марки, пшеницю певного сорту,
папір певного виду тощо).

Особливість чистої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не
може призначити ціну вищу за ринкову, оскільки покупці можуть придбати
потрібну кількість продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже,
виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні
цінових методів конкуренції.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При
цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави. Немає проблеми
і з реалізацією. Продукція збувається методом звичайного обміну або
через товарну біржу.

З цього можна зробити висновок, що в умовах чистої конкуренції виробники
і продавці не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу,
яка передбачає передусім розробку нових товарів, певну політику цін,
рекламу, стимулювання збуту тощо.

Однак сказати, що в умовах чистої конкуренції підприємство не має жодних
проблем зі збутом продукції, було б неправильно. Воно має уважно вивчати
попит, можливі його коливання.

Є ще одна проблема: пристосування виробника до цін. В умовах чистої
конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу його
виробництва. Пропонувати вищу ціну марно, зменшувати ціну означає
зменшувати прибуток. Проте виробникові відомо, що однакова ринкова ціна
не забезпечить однакову норму прибутку. Пристосування до ціни означає
досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку
не нижчу, ніж у конкурентів. Це змушує виробників вивчати і реалізувати
перспективні шляхи розвитку виробництва.

Монополістична конкуренція. Як і чиста конкуренція, цей її вид охоплює
багатьох виробників і продавців. Однак купівля і продаж вже не
здійснюються за єдиною ринковою ціною, а коливання цін досить значне. Як
уже зазначалося, таку конкуренцію вважають

недосконалою.

Недосконала конкуренція означає, що виробник має можливість впливати на
встановлення ціни. Тут виникають різні ситуації. Найсприятливішою з них
є така, коли існує багато товаровиробників з виробництва будь-якого
товару, що задовольняє певну потребу, припустімо, зубної пасти. При її
виробництві існують різні витрати праці, великий асортимент, неоднакова
якість, упаковка тощо. За таких умов товаровиробник може призначити ціну
на свій товар, орієнтуючись на ціни і попит, що встановилися на ринку.

Споживач при такій конкуренції має можливість широкого вибору. Тут
потрібен певний контроль, наприклад за відповідністю реклами та
фактичної якості товарів.

Олігополістична конкуренція. Слово «олігос» у перекладі

з грецької означає «мало». Товари виробляють небагато виробників. Є
певні відмінності в якості продукції або деякі її види зовсім відсутні.
Наприклад, це стосується деяких будівельних матеріалів, металів тощо.
Тут вже необхідна реклама і певний контроль за цінами.

Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим виробникам важко
включитися до цієї галузі виробництва. Як правило, це пов’язано з
обмеженістю ресурсів, їм також важко знайти ринки збуту, адже попит на
цей товар уже насичений.

Кожний продавець має чітко реагувати на стратегію та дії конкурентів.
Якщо будь-який з них знизить ціни, покупці, звичайно, віддадуть перевагу
його продукції. Інші конкуренти мусять негайно вжити відповідних
заходів: або знижувати ціни, або використовувати не-цінові методи
(наприклад, впроваджувати додаткові послуги для покупців).

Особлива ситуація виникає при повній монополії. Припустімо, в країні є
лише одне підприємство, що виробляє єдиний продукт або надає послуги за
відсутності будь-яких замінників. Реклама в цьому разі не має на меті
суперництва (адже конкурентів немає), її характер суто інформаційний і
надаватися вона може безпосередньо на підприємстві або в спеціальних
довідкових виданнях. В умовах монополії потрібний жорсткий контроль за
цінами.

3. МОНОПОЛІЯ ЯК АНТИПОД КОНКУРЕНЦІЇ

Існуванню конкуренції загрожує монополія. В широкому розумінні монополія
— це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що
кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну
продукції, що реалізується.

Практика засвідчує, що залежно від характеру і причин, є такі види
монополії: природна, легальна і штучна.

Природна монополій існує в галузях, які виробляють рідкісні метали та
інші елементи виробництва, а також у галузях інфраструктури, що мають
важливе і стратегічне значення, контроль над яким має здійснюватися з
боку держави (наприклад виробництво ядерної зброї).

Легка монополія утворюється на законних підставах для надання особливих
послуг (зв’язок, органи, що надають авторські права тощо).

Штучна монополія виникає внаслідок особливого становища підприємств для
одержання монополістичних переваг.

Загроза монополії полягає в тому, що там, де панують монополісти, зникає
вільна конкуренція, тобто припиняється суспільний вплив на виробництво.
Монополісти дістають можливість маніпулювати цінами для власної вигоди і
на шкоду суспільству в цілому.

Важливе значення має критерій оцінки ступеню монополізації: це одна
група або група їх у виробництві продукції, частка їхнього обороту. У
світовій практиці прийнято вважати, що домінуюче становище підприємства
або групи їх на ринку виникає тоді, коли на одне підприємство припадає
понад 1/3, всього обороту на ринку, або на три і менше підприємств —
понад 1/2 загального обороту, або на п’ять і менше підприємств — понад
2/3 обороту.

Досвід показав, що демонополізація економіки України дала відчутні
результати для розвитку конкуренції там, де на підприємствах з’явилися
власники, які дбають про розвиток виробництва, а не про задоволення
власних поточних потреб.

Антимонопольний комітет України спрямовує свою діяльність на захист саме
конкуренції, а не осіб, які беруть у ній участь: виробників, покупців,
продавців — юридичних осіб чи споживачів-громадян.

4. АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають
організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи
попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та
нечесної конкуренції.

Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного
виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і
товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а
також наукові розробки, що призначені для використання їхніх результатів
у виробництві та товарообороті, у платних послугах.

Для розвитку конкуренції та захисту прав споживачів від монополістичної
діяльності господарських суб’єктів відповідним законодавством
впроваджується обмеження свободи їхньої комерційної діяльності. Зокрема
забороняється: обмежувати або припиняти виробництво товарів, а також
виробництво і поставку сировини, матеріалів, комплектуючих виробів без
попереднього узгодження з основними споживачами; скорочувати поставку
або затримувати реалізацію товарів з метою створення, підтримання або
збільшення дефіциту і підвищення цін; нав’язувати контрагенту невигідні
умови договору, включати умови, що не є предметом договору; примушувати
споживача включати у договір непотрібні йому товари і послуги, вносити
інші попередні дискримінаційні умови; припиняти чи затримувати поставки
товарів або виконання послуг у відповідь на претензії контрагента щодо
якості товарів, послуги, виконання інших зобов’язань, передбачених
договором; підвищувати в односторонньому порядку ціни на товари і
послуги, якщо це не обумовлено відповідним поліпшенням їхньої якості
згідно з інтересами виробника та споживача; висувати під загрозою
припинення поставок, розірвання договору або відмови від його
пролонгації (подовження строку дії) нові умови на свою користь, що
завдають шкоди інтересам контрагента; відмовлятись без певних
об’єктивних підстав від укладання або пролонгації договору за профілем
своєї діяльності.

В антимонопольному законодавстві встановлюються форми завчасного
попередження, відповідальності та компенсації на випадок здійснення
заборонених дій.

Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної
діяльності учасників ринкової економіки здійснюють спеціально створені
антимонопольні органи, їхніми функціями є такі:

розробка заходів щодо розвитку конкуренції, демонополізації виробництва
і обігу, розукрупнення високомонополізованих структур; комплексний
аналіз стану ринків і конкуренції на них; експертиза нормативних актів,
що стосуються функціонування ринку;

підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонополь-ного
законодавства.

Антимонопольні органи розглядають справи про порушення ан-тимонопольного
законодавства, дають обов’язкові для виконання розпорядження, накладають
штрафи на учасників господарського обороту, посадових осіб за
невиконання відповідних розпоряджень. Вони мають право створювати фонди
сприяння антимонопольним заходам. Кошти цих фондів формуються за рахунок
відрахувань від штрафів, що встановлені для учасників ринкового обороту
і посадових осіб органів управління за порушення антимонопольного
законодавства.

Функції та обов’язки антимонопольних органів, що створюються при
місцевих органах влади, визначаються з урахуванням місцевих господарств.

При антимонопольних органах можуть бути створені спеціальні ради з
питань монополізму і конкуренції. Таким радам надають характер
консультаційних і дорадчих структур. До складу їх включають вчених і
спеціалістів, представників відомств і громадських організацій. Головним
завданням цих рад с оцінка ступеню монополізації в господарстві,
підготовка пропозицій про напрями демонополізації та розвитку
конкуренції, удосконалення правового регулювання, що обмежує
монополістичну діяльність. Досвід роботи Антимонопольного комітету
України показує, що в його роботі виникає немало проблем. Особливо
велике навантаження припадає на Міжвідомчу комісію демонополізації
економіки. Вона вирішує проблеми переборення адміністративних перепон
вступу до ринку.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон України “Про Антимонопольний комітет України” // Відомості
Верховної Ради України 1993, №50, ст.472

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції в підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992р. //
Відомості Верховної Ради України – № 21 – ст. 296

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій
діяльності”

Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник
для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. –
Київ: Ділова Україна, 1996. – 352 с.

Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій: Навчальний
посібник для юридичних факультетів вузів – К.: Вентурі, 1996 – 228 с.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020