UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнфляції в Україні. Шляхи її вирішення (реферат)
Авторdimich
РозділЕкономічна теорія, теорія економічних наук
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4067
Скачало786
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інфляції в Україні. Шляхи її вирішення

 

Проблема інфляції, а відтак і антиінфляційної політики є доволі

дискусійною — як у наукових, так і в політичних колах. Одні економісти,

зокрема монетаристи, вважають, що інфляція є виключно грошовим явищем.

Згідно з їхнім поглядом, для її уповільнення потрібно уповільнити темпи

зростання пропозиції грошей у національній економіці. Для недопущення

інфляції вони пропонують дотримуватися у монетарній! поліції так знаного

грошового правила. Згідно з цим правилом, темп зростання пропозиції

грошей має дорівнювати темпові економічного зростання, який для

більшості розвинутих країн становить 3-5% за рік. Ці економісти не

розмежовують заходів інфляційної політики, спрямованої на подолання

різних видів інфляції — інфляції попиту та інфляції пропозиції.

 

Інша група економістів вважає, що рецепти монетаристів є надмірно

болісними для суспільства. Ця група пропонує політику доходів, котра, як

уже зазначалося, передбачає, що учасники ринкового процесу впродовж

певного періоду утримуються від підвищення цін на товари і послуги, а

також на фактори виробництва. Політику доходів застосувала низка країн у

70-ті роки, але на думку багатьох економістів, вона була малоефективною.

 

Економісти основного потоку макроекономіки виходять із того, що інфляція

є багатофакторним процесом, тому для боротьби з нею потрібно

використовувані широкий арсенал знарядь, який умовно можна подіти на дві

групи. Перша група охоплює методи застосування яких дає змогу знизити

рівень інфляції порівняно швидко упродовж короткого відтінку часу. Друга

група заходів, які нерідко називають антиінфляційною стратегією,

спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

 

Якщо інфляція уже розвинулась то для її подолання нині здебільшого

застосовують стримувальну макроекономічну політику, яку нерідко

називають дезінфляцією. Політика дезінфляція ґрунтується на можливості

вибору між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді Державні

мужі, знижуючи за допомогою монетарної та фіскальної політики сукупний

попит, зменшують обсяг національного виробництва, що супроводжується

зростанням рівня безробіття. Згідно з кривою Філіпса для

короткострокового періоду, зростання рівня безробіття знижує рівень

інфляції.

 

У зв'язку з цим постає запитання, яким обсягом річного реального ВВП має

пожертвувати суспільство, щоб знизити рівень інфляції? Економісти часто

обчислюють коефіцієнт дезінфляційних утрат, який показує відсоток

річного реального ВВП, котрий потрібно принести в жертву задля зниження

інфляції на 1%. Для визначення цього коефіцієнта величину зменшення ВВП

за певний проміжок часу ділять на величину зниження темпу інфляції за

той самий проміжок. Існує кілька оцінок цього показника, але типова

оцінка становить 5. Тобто для зниження інфляції на 1% необхідно

пожертвувати 5% річного ВВП.

 

Коефіцієнт дезінфляційних утрат можна виразити через безробіття. Згідно

з законом Оукена, зміна рівня безробіття на 1%с змінює ВВП на 2%. Отже,

зниження інфляції на 1% потребує збільшення циклічного безробіття

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ