Контрольна робота
на тему:
“Значення аналізу виробництва продукції в умовах ринкових перетворень в
Україні”
ПЛАН
Вступ
1. Значення, зміст, завдання та інформаційне забезпечення аналізу
виробничої діяльності
2. Основні показники обсягу продукції та аналіз їх динаміки
3. Аналіз асортименту та структури продукції
4. Аналіз якості продукції
5. Аналіз ритмічності виробництва продукції.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
За нових ринкових умов господарювання всі підприємства здобули повну
оперативну самостійність у виборі того, як організувати виробничий
процес, яку продукцію випускати і в якій кількості, з ким
співпрацювати, кому продавати свої вироби. Отримана свобода дій перш за
все спрямована на врахування кон’юнктури ринку, його потреб і вимог.
Правильно вибрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску
продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки.
Тому виробничу діяльність підприємства жорстко зумовлено загальною
економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом
населення.
Від обсягу, складу, асортименту та якості продукції, від ритмічності
виробництва залежить собівартість, прибуток, рентабельність, оборотність
оборотних коштів, платоспроможність та інші показники.
1. Значення, зміст, завдання та інформаційне забезпечення аналізу
виробничої діяльності
Мета аналізу виробництва продукції, робіт, послуг полягає у визначенні
резервів можливого збільшення випуску продукції відповідної якості та
асортименту з урахуванням попиту споживачів для досягнення позитивних
фінансових результатів
Основні завдання аналізу наступні:
· оцінка динаміки основних показників обсягу продукції та виконання
плану по них в поточному періоді;
· визначення впливу екстенсивних та інтенсивних факторів на зміну обсягу
продукції;
· аналіз асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;
· аналітична оцінка показників якості продукції;
· аналіз ритмічності виробництва продукції.
Перелік цих завдань визначає зміст і послідовність проведення аналізу
виробничої діяльності
Для аналізу показників обсягу виробництва продукції використовують
інформацію “Звіту підприємства по продукції” (форма № 1-п); “Звіту про
основні показники діяльності підприємства” (форма № 1 – підприємництво),
“Балансу” (форма № 1), а також планові матеріали відповідних відділів,
бухгалтерські дані про випуск, відвантаження й реалізацію продукції,
іншу інформацію.
2. Основні показники обсягу продукції та аналіз їх динаміки
Основними показниками, що характеризують обсяг випущеної та реалізованої
продукції, є валова, товарна, реалізована продукція.
Валова продукція – вся вироблена продукція та виконані роботи, включаючи
залишки незавершеного виробництва.
Товарна продукція – готова продукція, що пройшла всі стадії виробництва
і здана на склад.
Реалізована продукція – продукція, що відвантажена споживачам (незалежно
від оплати).
При динамічній, ритмічній та злагодженій роботі підприємства темпи
зростання по вказаних показниках повинні бути приблизно однакові. Але
існує ряд причин, які порушують цю рівновагу.
Причину розбіжностей у темпах зростання по валовій та товарній продукції
можна пояснити зміною суми залишків незавершеного виробництва.
Розбіжність у темпах зростання по реалізованій та товарній продукції
пояснюється зміною залишків нереалізованої товарної продукції.
Причиною розбіжностей у темпах зростання товарної продукції у вартісному
і трудовому вимірниках є зміна структури продукції за трудомісткістю.
Обсяг виробництва є вихідним показником для розрахунків, що
використовуються в практиці обліку, планування, аналізу і звітності за
різні проміжки часу (місяць, квартал, рік, зміну).
Обсяг виробництва слугує основою визначення планових і звітних
показників ефективності використання ресурсів: продуктивності праці,
фондовіддачі, матеріаловіддачі, собівартості, прибутку.
Обсяг продукції виражається в натуральних, трудових та вартісних
(грошових ) вимірниках..
Найбільш точно відображають обсяг продукції натуральні вимірники. Вони
застосовуються при аналізі лише однорідної продукції.
Трудові вимірники (нормо-години, нормативна вартість обробки, нормативна
зарплата робітників) використовуються для аналізу структури продукції за
трудомісткістю.
Вартісні вимірники дозволяють узагальнювати дані про випуск продукції
підприємством, його окремими підрозділами, галузями промисловості.
Основними вартісним показниками обсягу продукції, робіт і послуг є такі:
в промисловості — обсяг товарної продукції; в будівництві – обсяг
будівельно-монтажних робіт, обсяг капітальних вкладень; в сільському
господарстві – обсяг валової, товарної продукції рослинництва і
тваринництва; на транспорті – вантажообіг; тощо.
Динаміку обсягу аналізують в розрізі видів економічної діяльності
(див. табл. 1.).
Таблиця 1.
Дані для аналізу динаміки обсягу господарської діяльності за видами,
тис. грн
економічної діяльності Обсяги діяльності
За минулий рік За поточний рік Зміна (+,-)
тис. грн пит. вага, % тис. грн пит. вага, % тис. грн пит. вага, %
Всього по підприємству 7604,4 100,0 5819,1 100,0 -1785,3 –
в т.ч. за видами
діяльності:
виробництво 7416,2 97,5 5668,7 97,4 -1747,5 -0,1
торгівля 188,2 2,5 150,4 2,6 -37,7 +0,1
Обсяги діяльності порівняно з минулим періодом скоротились По
окремих видах діяльності також спостерігається зменшення. Так, обсяг
виробництва продукції зменшився на 1747,5 тис. грн, а товарооборот
скоротився на 37,7 тис.грн.
Основний вид економічної діяльності – виробництво, на яке припадає 97,4
% всього обороту в поточному періоді. Торгівельна діяльність займає
незначну частку у всій діяльності (2,6%). Структура обсягів діяльності
у звітному році порівняно з минулим зазнала незначних змін.
Зростання виробництва продукції як один із головних факторів виходу з
економічної кризи має забезпечуватися інтенсифікацією використання
виробничих ресурсів (основних виробничих фондів, трудових і матеріальних
ресурсів) за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу
(техніко-економічних факторів). Тому наступним етапом аналізу є
визначення впливу екстенсивних та інтенсивних факторів на приріст обсягу
продукції.
Екстенсивний та інтенсивний фактори відповідно визначають наявність
виробничих ресурсів та ступінь їх використання. До екстенсивних факторів
виробництва відносять такі як чисельність персоналу підприємства,
середня вартість основних засобів, матеріальні витрати. Інтенсивні
фактори виробництва – це продуктивність праці одного працівника,
фондовіддача та матеріаловіддача. В процесі аналізу визначається частка
приросту обсягу продукції за рахунок впливу як екстенсивних, так і
інтенсивних факторів впливу. Якщо питома вага впливу інтенсивних
факторів переважає, то це свідчить про інтенсивний шлях розвитку
підприємства. Вплив факторів необхідно визначати за відповідними
факторними моделями, застосовуючи способи детермінованого аналізу.
Збільшення виробництва продукції також досягається в результаті:
– усунення недоліків в організації робочого процесу на виробництві;
– підвищення якості продукції і зменшення втрат від браку;
– прискорення запровадження заходів науково-технічного прогресу;
– організації реклами, як засобу ознайомлення споживачів з продукцією,
яке виробляє підприємство;
– вчасного відвантаження продукції за укладеними договорами;
– пошуку нових ринків збуту і закріплення іміджу підприємства на
існуючих ринках.
3. Аналіз асортименту та структури продукції
Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є
вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід
ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву
спеціалізацію, яку визначають ще в момент організації підприємства.
Асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають
виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають
до виробничої програми. Прибуткову діяльність господарюючих суб’єктів
забезпечують вироби з високою рентабельністю. Процес постійного
оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики
сучасного підприємства.
Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого
управління цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту
за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і
суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів
випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань
розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх
керівників та виконавців.
Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється
із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску,
яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І
нарешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих
виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти
планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних
зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому слід говорити
про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.
До основних показників, що характеризують зміни в асортименті продукції,
відносяться коефіцієнт оновлення асортименту та коефіцієнт (процент)
асортиментності.
Коефіцієнт оновлення асортименту визначається як питома вага нових
видів продукції у вартісному вимірнику в загальній сумі товарної
продукції.
Існує декілька способів визначення проценту виконання планового
завдання з асортименту продукції:
– спосіб середнього відсотку;
– спосіб недоданої продукції;
– спосіб найменшого відсотку;
– за питомою вагою виконаних позицій в загальній кількості найменувань
продукції.
Суть способу середнього відсотку полягає в тому, що по кожному виробу
вибирається найменша сума між плановим та фактичним обсягом, яка
зараховується в виконання плану по асортименту. Коефіцієнт (процент)
асортиментності дорівнює відношенню фактичного випуску в межах планового
асортименту до планового завдання. Даний спосіб використовується при
незначній номенклатурі виробів
Спосіб недоданої продукції передбачає визначення по всіх виробах суми
недоданої продукції, яка співвідноситься до планового обсягу. Так
визначається процент недоданої продукції. Потім від 100 % віднімають
визначений процент і отримують процент виконання плану з асортименту.
Даний спосіб використовується при великій номенклатурі виробів.
Суть способу найменшого відсотку полягає у виборі найменшого відсотку
виконання плану з обсягу продукції серед усіх виробів.
Останній спосіб передбачає визначення співвідношення кількості виробів з
повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно
пов’язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіцієнтом
номенклатурності.
Для кожного із способів характерні відповідні умови застосування. Тому
вони не є взаємозамінюваними.
Проведемо аналіз виконання плану за асортиментом на підставі даних табл.
2.
План з обсягу продукції за поточний період виконано лише на 88,3%.
Асортимент продукції не змінився, але план з асортименту також не
виконано. Невиконання спостерігається по усіх позиціях, крім виробництва
фасованої крупи. Середній процент виконання планового завдання з
асортименту становить 88,3% (5669,4:6419,7). Проценти виконання плану з
обсягу та з асортименту рівні між собою ,так я зменшення обсягу
спостерігається по всіх видах продукції.
Зміни в асортименті продукції викликають відповідні зміни в структурі
продукції. Структура продукції може змінюватися за матеріаломісткістю,
трудомісткістю, виробу, рентабельністю.
Таблиця 2. Виконання планового завдання з асортименту продукції за
поточний рік, грн
Поточний рік Зараховується у виконання плану
за планом фактично виконання плану, %
А 5426,8 4888,4 90,1 4888,4
Б 64,2 33,3 51,9 33,3
В 3,5 3,3 94,3 3,3
Г 42,7 24,2 56,7 24,2
Д 21,0 18,9 90,0 18,9
Ж 50,9 44,3 88,6 44,3
Е 20,0 29,3 146,5 20,0
Є 790,6 637,0 80,6 637,0
Разом 6419,7 5668,7 88,3 5669,4
В процесі аналізу структурних зрушень вирішують такі завдання:
– встановлюють як змінюється структура (в позитивний чи негативний бік);
– визначають вплив зміни структури продукції на обсяг виробництва та
інші показники.
Існують такі основні способи визначення впливу зміни структури продукції
на обсяг виробництва:
– спосіб прямого розрахунку;
– спосіб середньої ціни.
За першим способом вплив зміни структури на обсяг продукції
визначається як різниця між фактичним обсягом за умови фактичної
структури та фактичним обсягом при плановій структурі продукції.
Другий спосіб передбачає визначення зміни обсягу продукції внаслідок
зміни структури множення відхилення фактичної середньої ціни одиниці
продукції певної групи виробів від базової на фактичну кількість виробів
в даній групі.
Для того, щоб визначити вплив зміни структури продукції за
трудомісткістю виробів на обсяг виробництва, необхідно базовий обсяг
продукції помножити на різницю в темпах зростання з обсягу продукції у
вартісному та трудовому вираженні.
До основних причин асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції
відносяться такі: кон’єктура ринку, зміна попиту на окремі вироби, стан
матеріально-технічного постачання, недоліки в організації виробництва та
управління тощо.
4. Аналіз якості продукції
Важливим питанням аналізу виробничої діяльності є оцінка якості
продукції. За сучасних умов господарювання великого значення набуває
поліпшення якості продукції.
Високий рівень якості продукції вигідно виділяє її з ряду аналогічних
товарів, сприяє підвищенню попиту на неї, збільшенню суми прибутку не
тільки за рахунок обсягу продаж, але й за рахунок більш високих цін. Ті
підприємства, які не позбулися старих стереотипів, у тому числі
нехтування якістю продукції, нині зазнали відчутних втрат у конкурентній
боротьбі з іншими підприємствами галузі та іноземними виробниками.
Якість – це сукупність властивостей продукції, які здатні задовольняти
потреби споживачів згідно з її призначенням. Якість продукції – це
поняття, яке характеризує експлуатаційні, споживчі, технологічні
властивості виробу, рівень його стандартизації і уніфікації, надійність
і довговічність.
Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників,
серед яких слід вирізнити загальні й індивідуальні, прямі й побічної
дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі
знаком якості, або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз
цей показник поновлюється); питома вага в загальному обсязі випуску
продукції, що одержала товарні знаки частка продукції, виготовленої на
експорт
Своєрідним знаком якості є фірмовий знак корпорацій, котрі відомі у
світі як виробники якісної продукції. Досить надійним показником якості
може бути також і відповідність міжнародним стандартам. Крім того,
використовують такі індивідуальні показники якості, як сортність (легка,
харчова, хімічна та інші галузі промисловості), марочність (харчова,
промисловість будівельних матеріалів); вміст корисних речовин або
шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги); строк служби
(ресурс) і надійність; міцність металів, калорійність харчових
продуктів, теплотворність палива тощо.
У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції, як
– гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних
(безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;
– наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;
кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції;
відсоток браку;
– пониження сортності продукції за межами підприємства;
– відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;
відповідність моді;
– наявність і рівень попиту на даний виріб.
Непрямим показником якості є рівень браку у виробництві. На суму втрат
від баку зростає виробнича собівартість. Брак впливає на кінцеві
результати виробництва. Визначивши частку брак у в собівартості
продукції і помноживши цей показник на фактичний обсяг продукції, можна
розрахувати вплив браку на виробництво продукції.
Вивчаючи якість виробу, слід неодмінно звернути увагу на його зовнішній
вигляд, привабливість оформлення, наявність чіткої і змістовної
інформації щодо складу речовин і способу споживання. Неабияку роль
відіграє й упаковка або тара, якими користується підприємство. Економія
на цих елементах товару є недопустимою, так само як і намагання
замаскувати низьку якість товару яскравим зовнішнім виглядом,
найсучаснішим дизайном та поліграфією, привабливою та коштовною
упаковкою.
Аналіз показників якості продукції передбачає вирішення таких завдань:
– вивчення та оцінка динаміки показників;
– визначення впливу зміни якості на результати виробництва;
– з’ясування причин погіршення якості продукції.
Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід віддавати
перевагу таким показникам, які забезпечують належну точність визначення
якості продукції. Найвдалішою ілюстрацією цього може бути аналіз
показника сортності продукції. Цей показник використовують для
продукції, яка допускає несуттєві відхилення певних ознак і якостей від
чинних стандартів і технічних вимог.
Збільшення коефіцієнта сортності свідчить про підвищення якості
продукції .
Наступним етапом аналізу є визначення впливу зміни сортності на обсяг
виробництва. Один з методів визначення впливу зміни якості на приріст
обсягу даного виду продукції базується на порівнянні темпів зростання
(процентів виконання плану) з обсягу продукції у вартісному та
натуральному вираженні. Для того, щоб розрахувати зміну обсягу внаслідок
зміни сортності в нашому прикладі, потрібно різницю в процентах
виконання плану з обсягу продукції в грошовому вимірнику та натуральних
одиницях помножити на планову вартість усієї продукції.
5. Аналіз ритмічності виробництва продукції.
Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована
діяльність підприємства, яка дає можливість своєчасно випускати
продукцію та належним чином виконувати свої зобов’язання перед
споживачами.
Необхідно розрізнювати поняття “рівномірний випуск” та “ритмічний
випуск” продукції.
Рівномірний випуск продукції – це однаковий випуск продукції за однакові
проміжки часу.
Ритмічний випуск продукції – це виробництво згідно з плановим графіком.
Планові графіки ритмічності складають незалежно від особливостей
технологічного процесу. Так, у масовому виробництві ритмічність
аналізують за добовим, годинним графіком. Якщо технологічний процес
тривалий, ритмічність аналізу по 5-ти та 10-тиденному графіку. Аналіз
ритмічності також здійснюють по місяцях кварталу та кварталах року.
Є багато способів розрахунку показників ритмічності роботи підприємства.
Однак навіть найпростіші з них достатньо надійно характеризують це
явище.
Основні показники ритмічності такі:
1)коефіцієнт ритмічності;
2)коефіцієнт аритмічності.
Коефіцієнт ритмічності характеризує питому вагу продукції, що
виробляється згідно з плановим графіком. Він визначається як відношення
фактичного випуску продукції, що не перевищує планового завдання, до
випуску продукції за плановим графіком.
Коефіцієнт аритмічності характеризує частку продукції, випущеної в
результаті порушення графіка ритмічності. Він розраховується як одиниця
мінус коефіцієнт ритмічності.
Ритмічність підприємства значною мірою залежить від ритмічності роботи
окремих цехів, виробничих дільниць, у зв’язку з чим аналогічний аналіз
здійснюється по виробничих підрозділах..
Основні причини порушення графіка ритмічності такі: недоліки в
матеріально-технічному постачанні, непередбачений ремонт виробничого
обладнання, перебої в енергозабезпеченні.
Неритмічність роботи властива багатьом підприємствам. Тому треба
ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої “хвороби”, а
й її наслідки, а саме:
– збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;
– погіршення якості продукції;
– підвищення собівартості продукції;
– порушення ритму відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;
– погіршення виробничого клімату і посилення плинності кадрів;
– сплата штрафів за порушення строків поставок продукції, тощо.
Висновки
Основним завданням підприємств матеріальної сфери є найбільш повне
забезпечення попиту споживачів у високоякісній продукції. Темпи
зростання обсягу виробництва продукції, підвищення її якості
безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність
підприємства. Аналіз виробничої діяльності здійснюється з метою
підвищення її ефективності. Основними об’єктами аналізу є обсяг
продукції в цілому та в розрізі асортименту, структура продукції, її
якість, ритмічність виробництва. Використовуючи відповідну інформацію
звітності, обліку, необлікові дані, аналізують динаміку обсягу продукції
та виконання плану по ньому, оцінюють асортиментно-структурні зрушення у
випуску продукції, визначають вплив зміни якості на кінцеві результати
виробництва, здійснюють оцінку ритмічності виробництва. Вирішення тих чи
інших завдань вимагає застосування спеціальних способів економічного
аналізу. Результати аналізу використовуються в управлінні для прийняття
відповідних рішень по удосконаленню виробничого процесу з метою
забезпечення прибуткової діяльності підприємства.
Список використаної літератури
Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І.
Горбатюк; За ред. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.-
540 с.
Ефимова О.Е. Финансовый анализ. – М.: Бухгалтерский учет, 1996. – 208 с.
Зудилин А.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятий развитых
капиталистических стран. –2-е изд., перераб. – Екатеринбург:”Каменный
пояс”,1992. –224 с.
Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – Навч. посіб..- 3тє вид.,
перероб. і доп.К: ”Знання-Прес”, 2002.- 190 с.
Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – Навч. посібник.- К:
”Знання-Прес”, 2000.- 207 с.
Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.
–К.: ЗАТ “Нічлава”, 1999.- 204 с.
Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. 2ге вид., стереотип. К.:
МАУП, 2001. _152 с.
Калина А.В., Конєва М.І., Ященко В.О. Сучасний економічний аналіз і
прогнозування (мікро- та макро- рівень): Навч.-метод. посібник. – 2-ге
вид.- К.: МАУП, 1998.- 272 с. без вкладок.-Бібліогр.: 266 с.- Рос.
Коробов М.Я. Фінансовоекономічний аналіз діяльності підприємств. Навч.
посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с.
Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві.- Вид. 3-є,
перероблене і доповнене. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 209 с.
Стражев В.И., Русак И.А. Анализ хозяйственной деятельности в
промышленности: Учебник / Под общ. ред. В.И.Стражева. – Мн. Виш. школа,
1998. – 396 с.
PAGE
PAGE 16
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
