.

Країнознавча характеристика Камеруну (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 3566
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Країнознавча характеристика Камеруну”

ПЛАН

Вступ

1. Історія

2. Природа і клімат

3. Населення

4. Економіка

5. Визначної пам’ятки

Висновки

Використана література

Вступ

Держава в Західній Африці. На сході граничить з Чадом і
Централь-ноафриканською Республікою, на півдні – з Конго, Габоном і
Екваторіальною Гвінеєю, на заході – з Нігерією. На півночі омивається
озером Чад, на заході – затокою Біафра.

Площа країни 475 442 км2.

Державний устрій – однопартійна президентська республіка.

Глава держави – президент.

Глава уряду – прем’єр-міністр.

Грошова одиниця – франк КФА.

1. Історія

Беріг сучасного Камеруну був відкритий наприкінці XV століття
португальцями. У XVII столітті тут були засновані торгові поселення, де
продавали і купували рабів, слоновую кіста. Після 1845 року особливу
активність у регіоні стали виявляти британські місіонери. Однак першими
регіон оголосили своїм протекторатом німці. У 1916 році англо-французькі
війська захопили регіон, верб 1919 року відповідно до мандата Ліги Націй
одна п’ята території була передана під керування Великобританії, чотири
п’ятих – під керування Франції. У 1958 році Франція надала своєму
протекторату право самоврядування, а 1 січня 1960 року була проголошена
незалежність Східного Камеруну. У жовтні 1961 року північна частина
Британського Камеруну одержала незалежність як Республіка Камерун,
південна частина приєдналася до Нігерії. У 1972 році Східний Камерун і
Республіка Камерун об’єдналися в одну державу. Камерун є членом ООН,
Організації африканської єдності й асоціативним членом ЄС.

2. Природа і клімат

Природа Камеруну настільки різноманітна, що країну іноді називають
“Африкою в мініатюрі”. На її території. протянувшейся з півночі на
південь більш ніж на тисячу кілометрів зустрічаються майже всі
ландшафти, властиві Тропічній Африці: від сухих опустинених саван на
півночі до вологих вічнозелених екваторіальних лісів на півдні. У
найбільш піднесених районах, особливо в масиві Камерун, висотна
поясність ще більш підкреслює розмаїтість природи; тут до висоти 2000 м
ростуть густі тропічні ліси, вище 2500 м починаються багаті по видовому
складі гірські луги.

Поверхня країни в цілому піднесена, з перевагою висот до 1000 м.
Звичайні для Африки вирівняні столові форми рельєфу тут ускладнені
вулканічною діяльністю. Природною “візитною карткою” країни можна
назвати вулканічний масив Камерун, що служить своєрідним маяком для
судів, що наближаються до берегів Камеруну. У масиві більш 70 кратерів
вулканів, один з них – активний вулкан-“четирьохтисячник” Камерун (4070
м). Вершина його майже завжди обкутана туманом і хмарами, і тільки
зрідка можна бачити всю гору. Над вершиною зіштовхуються різні повітряні
маси: із заходу сюди спрямовуються морські вітри, а з північного сходу-
що висушує харматтан, що несе із Сахари курну імлу, що закриває вулкан
навіть у ясні дні. Після сильних тропічних злив, коли температура
повітря різко падає, вершина вулкана покривається снігом, і прозоре
повітря дозволяє бачити масив Камерун у всій його пишноті.

Не менш мальовниче узбережжя Камеруну, особливо від Дуала до Крібі,
облямоване кокосовими пальмами і відоме за назвою Камерунський пальмовий
берег. Біля Криби морський прибій оголює древні кристалічні породи –
скелясті береги здіймаються над морем на 20 м. Тут можна спостерігати
чарівне видовище: в океан зі стрімкого уступу висотою 12 м падають води
р. Лобе.

Над береговою низовиною крутими уступами піднімається плоскогір’я
Камерун, розділене долиною р. Санага на Південно-Камерунське плоскогір’я
і гори Адамава, що складаються з ряду гірських масивів з лавовими
покривами і конусами погаслих вулканів. Місцевість нагадує місячний
пейзаж. На сході плоскогір’я Камерун поступово знижується до долини р.
Логоне ( щопротікає на території Чаду) і розділяється на невеликі
хребти; на півночі воно крутими уступами обривається до западини оз.
Чад, де починаються великі алювіальні рівнини.

Північний захід країни займають вулканічні масиви, що є як би
продовженням вулканічних островів Гвінейської затоки і масиву Камерун.
Найвища вершина гірського ланцюга – Бамбутос (2710 м).

У надрах Камеруну знайдені різноманітні корисні копалини. У центральній
і західній частинах Камерунського плоскогір’я, складеного в основному
докембрійськими кристалічними породами (гранітами, гнейсами,
кварцитами), виявлені великі родовища бокситів. Їхні загальні запаси
оцінюються, по деяких джерелах, у 2,4 млрд. т, що ставить Камерун на
друге послу Гвінейської Республіки місце в Африці. Особливо виділяється
своїм і запасами родовище Мінім-Мартап (до південно-заходу від
Нгаундере). Недалеко від Дуала знайдене алювіальне родовище дистена, чи
кіаніту (силікат алюмінію), що відноситься до числа найбільших у світі.
На півдні розвідані невеликі родовища рутилу, чи титанової руди. Ці
родовища утворилися в результаті вивітрювання архейських порід. На
південно-заході, у центрі і на півночі країни, в інтрузіях молодих
гранітів, що перетинають докембрійські формації, зустрічаються родовища
каситериту (олов’яної руди). Залізні руди знайдені в гірському ланцюзі
недалеко від Крібі (загальні запаси – близько 120 млн. т). На півночі
виявлені ознаки покладів міді, вольфраму, ведуться пошуки уранових руд,
маються великі запаси будівельного каменю (мармуру, граніту й ін.),
цементної сировини (вапняки). У багатьох районах Камеруну зустрічаються
золотоносні піски. На прибережній низовині, в осадовому басейні Дуала,
виявлені родовища нафти і природного газу.

Клімат Камеруну жаркий, дуже вологий на півдні і посушливий на півночі.
Вологий південно-західний екваторіальний мусон приносить велика
кількість опадів: 3000 – 5000 мм на узбережжя і 1500 – 1700 мм на
Південно-Камерунському плоскогір’ї. Північна частина узбережжя
відноситься до числа найбільш вологих місць земної кулі. На західних і
південно-західних схилах масиву Камерун за рік випадає до 10000 мм
опадів. Це саме вологе місце Африки. Сухий сезон на узбережжя практично
є відсутнім, середньорічна температура близько 26°. Що стосується
Південно-Камерунського плоскогір’я, то рік тут поділяється на два
“сухих” (грудні – квітень і червень – серпень) і два “дощових” (вересні
– листопад і квітень – червень) сезону. Середньорічна температура 23 –
24°, відносна вологість повітря 70 – 80% тримається цілий рік. На
північній і східній окраїнах плоскогір’я річна сума опадів зменшується
до 1400 мм, скорочується число дощових днів у році і чітко виділяються
сухі місяці.

У північній частині країни клімат жаркий і сухий, з великими сезонними і
добовими коливаннями температури. У зимові місяці панує північно-східний
вітер харматтан, що несе з боку оз. Чад гаряче і сухе повітря. Улітку
сюди проникає з узбережжя південно-західний мусон, що приносить дощі і
трохи знижує температуру повітря. У районі між оз. Чад і долиною р.
Бенуе, де клімат особливо жаркий і сухий, з кінця жовтня до кінця
березня не випадає ні краплі дощу. Річна сума опадів тут всього 500 –
600 мм, а середньорічна температура – вище 28°.

Рясні опади харчують густу річкову мережу. Камерунські ріки відносяться
до двох басейнів: атлантичному і басейну оз. Чад. Найбільше значення для
країни мають ріки Санага і Ньонг. Річкова мережа має значні можливості
для використання вод з метою водопостачання і зрошення, для рибальства,
а також для одержання електроенергії. Особливо великі гідроенергетичні
ресурси рік атлантичного басейну. Використання більшості рік як шляхів
сполучення утруднено через достаток порогів і водоспадів.

Багатий і різноманітний рослинний світ країни. Вузька смуга узбережжя
зайнята мангровими заростями, найбільш густими в устя р. Вурі. Берегову
низовину і південь країни займають вічнозелені вологі ліси, де
рослинність утворить непрохідні хащі, дерева досягають висоти 60 – 70 м
і ростуть у чотири-п’ять ярусів. У камерунських лісах, що покривають
близько 1/3 території, виростають майже всі тропічні види дерев.
Найбільш типові фікуси, хлібне дерево, евкаліпти, пальми. Багато
коштовних порід, що користаються попитом на світовому ринку: різні види
червоного, дерева, такі, як акажу, сипо, сапеле; ебенове дерево, жовте
дерево й інші, які дають цінну вибрану будівельну деревину. Багато порід
дерев з винятково твердої (важкої) деревиною, серед них один з видів
знаменитого залізного дерева – азобе; його деревина використовується в
портовому господарстві і для виготовлення шпал.

В міру просування на північ вологі тропічні ліси усе більш поступаються
місцем відкритим просторам, зайнятим савановим рідколіссям, що
переходить у типові савани. Тут росте знаменита слонова трава висотою 3
– 5 м і навіть вище. Серед моря трав розкидані окремі акації, деякі види
пальм, баобаби. Зустрічаються зарості камерунського колючого молочаю, що
досягає 50 див у діаметрі і висоти 10 м. Сік цього дерева отрутний, і
місцеві мисливці використовують його для змазування стріл.

На широті міста Марва лісисті високотравні савани змінюються сухими, а
далі опустиненими саванами. Тут переважають сланкі колючі чагарники,
хирляві дерева зі скривленими стовбурами. У долинах рік Логоне і Шари
царює болотиста рослинність і розкинулися великі луги.

Розмаїтість клімату і рослинності обумовлює багатство тваринного світу.
Тропічні ліси буяють мавпами, тут зустрічаються горили, у тому числі
камерунська горила, що належить до самих великих видів. Поширені також
шимпанзе, білоносі гвенони, бабуїни, макаки й ін. У лісах виявлений
ендемичний вид лемура-ангвантибо, схожий на плюшеве ведмежа. Багато
птахів (понад 750 видів), змій, серед них чорна деревна змія, великий
королівський пітон. Біля водойм добре себе почувають крокодили і
черепахи, у тому числі величезних розмірів “камерунська черепаха”.
Багатий у лісах, як і в саванах, світ комах.

Савани – царство копитних (буйволи, великі антилопи, жирафи, чорні
носороги), хижаків (льви, леопарди), великих птахів (страус, дрохви,
марабу й ін ).

Уряд Камеруну вживає заходів по охороні коштовних тварин. З 1974 р. у
країні діє Державна служба національних парків. Великою популярністю в
Африці користається камерунський національний парк Ваза (до північного
сходу від Марва). Вважають, що живучі в парку череди антилоп (до 40
видів) нараховують понад 40 тис. голи. У заповіднику Бубанджида (до
південно-сходу від Гарва, на границі з Чадом) живе багато чорних
носорогів, леопардів, у ріках водяться бегемоти і крокодили.

Дуже багата водяна фауна. У прибережних водах Гвінейської затоки
зустрічається понад 130 видів риб, серед яких багато коштовних
промислових, а також краби, креветки, лангусти. Багаті прісноводними
рибами ріки басейнів Вури, Санага, Ньонг, а на півночі – басейнів Бенуе,
Логоне і Чаду.

3. Населення

Населення Камеруну (по оцінці на 1995 рік) складає близько 13275000
чоловік, середня щільність населення близько 28 чоловік на км2.

У країні проживає близько 200 етнічних груп, що говорять на 24 мовах.

Найбільші групи: бамілеке – 30%, фулані – 7%.

Мова: французький, англійський (обоє державні), численні африканські
прислівники (в основному групи банту).

Віросповідання: язичники – 25%, християни – 53%, мусульмани – 22%.

Середня тривалість життя (на 1992 рік): 55 років – чоловіка, 60 років –
жінки.

Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) – 44.

Рівень смертності (на 1000 чоловік) – 11.

Столиця – Яунде.

Найбільші міста:

Дуала (810000 чоловік),

Яунде (649000 чоловік),

Нконг-самба (130000 чоловік),

Марва (123000 чоловік),

Бафусам (113000 чоловік),

Фумбан (50000 чоловік).

4. Економіка

Уряд Камеруну починало чималі зусилля для економічної інтеграції
західної і східної частин країни. Однак як і раніше економіка Східного
Камеруну, де в основному зосереджений промисловий сектор, забезпечує
велику частину державних доходів і робочих місць. Видобуток нафти в
районі бухти Ріо-дель-Рей в узбережжя Західного Камеруну, що почалася в
1970-і роки, помітно підвищила його значення для економіки країни. У
1985 видобуток нафти тут досяг 9,2 млн. т, але в наступні роки безупинно
скорочувалася й у 1998 складала менш 4,7 млн. т. Розвідані запаси нафти
оцінюються усього в 35 млн. т. Міжнародний консорціум на чолі з
американською нафтовою компанією “Ексон” планує будівництво нафтопроводу
довжиною 1 тис. км, що з’єднає нафтоносний басейн Доба на півдні Чаду з
камерунським портом Крібі. Доходи Камеруну від транспортування нафти по
цьому нафтопроводі можуть досягти 350 млн. дол. Це дозволить частково
компенсувати втрати за рахунок скорочення валютних надходжень від
експорту нафти. На шельфі в районі границі з Нігерією і біля Крібі
виявлені родовища природного газу, запаси якого оцінюють у 110 млрд.
куб. м.

У 1997 на долю видобувної промисловості приходилося 20% ВВП, що обробляє
– 10%. У цілому Камерун залишається аграрною країною. У сільському
господарстві зайнято приблизно 70% самодіяльного населення, воно дає 40%
експортних надходжень і 41% ВВП, що у 1997 склав 9,2 млрд. дол.
Виробництво продовольства росло більш швидкими темпами, чим населення. З
1994 по 1996 індекс обсягу виробництва продуктів харчування зріс з 83 до
114. Камерун цілком забезпечує себе продовольством.

Зайнятість населення

Чисельність самодіяльного населення за період з 1990 по 1997 зросла з 4
до 6 млн. чоловік, причому 38% приходиться на частку жінок. У 1997 більш
трьох чвертей населення Камеруну були зайняті в сільському господарстві.
Приблизно 381,4 тис. чоловік були найманими робітниками, з них біля 20%
було зайнято в землеробстві і тваринництві. Ще 66,2 тис. чоловік
працювали в торгівлі і на транспорті, біля 103,7 тис. чоловік – у
промисловості і 36,9 тис. – у будівництві. У країні відчувається
недостача кваліфікованих фахівців. У приватному секторі економіки
частина керівних посад займають французькі фахівці. Програма
впровадження місцевих кадрів, яка проводилася урядом у 1970-і роки, була
згорнута після вступу країни на шлях лібералізації економіки наприкінці
1980-х років.

Державні доходи

У 2003 році ВВП Камеруну складав 6741 млн. дол., чи біля 650 дол. у
розрахунку на душу населення. У 2002-2003 середньорічні темпи
економічного росту утримувалися на рівні приблизно 8,4%.

Товарне виробництво

Частка оброблюваних земель складає 15% площі країни. Велика їхня частина
використовується під культури для внутрішнього споживання. Основні
продовольчі культури – маніок, банани, таро і кукурудза в південних
районах і просо і сорго в північних. Деякі селяни зайняті вирощуванням
експортних культур – шоколадного і кавового дерев, бананів і бавовнику.
У Західній провінції мається невелике число великих плантацій олійної
пальми, каучуконосів, чаю і бананів. Більшая частина цих господарств
перебуває у віданні Корпорації розвитку Камеруну, створеною британською
колоніальною адміністрацією ще в 1947.

Серед нечисленних промислових підприємств виділяється невеликий
алюмінієвий завод у місті Едеа, що працює на привізній сировині з
Гвінеї; уся його продукція експортується. Створення в Камеруну цього
виробництва було обумовлено наявністю дешевої електроенергії,
вироблюваної на місцевої ГЕС. У країні функціонує також нафтопереробний
завод у Лімбі, целюлозно-паперовий комбінат, текстильні і взуттєві
фабрики й ін. Щорічно заготовлюється ок. 2 млн. куб. м деревини,
переважно коштовних порід.

Загальна довжина залізниць 1175 км, а автомобільних – 64, 5 тис. км.
Порт Дуала залізницями зв’язаний з містами Нгаундере і Нконгсамба. У
Дуале знаходиться головний аеропорт країни, його пасажирооборот у 1996
склав 362 тис. чоловік. Крім того, маються міжнародні аеропорти в Яунде
і Гаруа.

Зовнішня торгівля й інвестиції

По вартості імпорт країни, як правило, перевищує експортні надходження.
У 2003 імпорт оцінювався в 1204 млн. дол., а експорт – у 1758 млн. дол.
Головні торгові партнери – Франція і франкомовні країни Африки, а також
країни ЄС. Основні статті експорту – нафта, кава, какао-боби, деревина й
алюміній. Імпортують головним чином промислові товари. Через границю з
Нігерією ведеться украй вигідна (легальна і контрабандна) торгівля
імпортними товарами, промисловими виробами місцевого виробництва і
сільськогосподарською продукцією.

В економічному розвитку Камеруну важливу роль грають приватні іноземні
інвестиції, по більшій частині французькі. Іноземні інвестори
фінансували будівництво промислових підприємств, у тому числі
алюмінієвого заводу в Едеа. У 1996 приплив приватного капіталу склав 28
млн., а обсяг прямих іноземних інвестицій 35 млн. дол.

Грошовий обіг і банківська система

Камерун входить у зону французького франка і використовує франк КФА,
емісію якого здійснює загальний Центральний банк для країн колишньої
Французької Екваторіальної Африки і Камеруну. Кредитні відносини
регулюються Центральним банком за узгодженням з національними комітетами
країн колишньої Французької Екваторіальної Африки і Камеруну.

5. Визначної пам’ятки

Яунде (Yaunde, Yaounde), столиця Камеруну, адміністративний центр
Центральної Південної провінції. 178 тис. жителів (1976). Заснована в
1888 як центр німецької колоніальної адміністрації. У 1922 оголошений
столицею Східного Камеруну (підмандатної території Франції). З 1960
столиця незалежного Камеруну.

Яунде – одна із самих тихих і спокійних столиць Африканського
континенту, практично все місто розташоване уздовж головної вулиці –
авеню Кеннеді і на навколишніх її пагорбах. До півночі від Площі Кеннеді
розташований великий ремісничий і торговий район Сентр Артисинел, що
славиться своїми виробами місцевих ремісників і художників. Тягнуться на
декілька кілометрів на північний захід від центру “справжні африканські
квартали” Меса, Моколо і Брикетері – краще місце для того, щоб
покуштувати дійсної камерунської кухні і поспостерігати за побутом
місцевих жителів. У декількох кілометрах до півночі від розташованого в
центрі міста Монастиря Бенедиктинців знаходиться Камерунський Музей
Мистецтв. Незважаючи на свої невеликі розміри він має прекрасну колекцію
камерунського і західного мистецтва, включаючи ритуальні атрибути і
маски, зброю і прикраси місцевих племен.

Дуала – найбільше і найстарше місто країни, з численними будинками в
колоніальному стилі, мальовничим Аква Пелейс Готель, Музеєм Дуала і
величезним відкритим ринком Артисинел Камерунейс – кращим місцем для
придбання місцевих сувенірів.

Буеа, що була столиця німецького протекторату Західний Камерун, у даний
час служить кращою відправною крапкою до мальовничої гори Камерун (4070
м.) – однієї з головних природних визначних пам’яток країни. З площадки
в Маунтін Готель відкривається мальовнича панорама на саме місто, що
нагадує класичні англійські маєтки і прилягаючі відроги гір, покриті
вічнозеленими тропічними лісами і смарагдово-зеленими альпійськими
лугами.

Фумбан – один із кращих центрів відпочинку в країні і важливий центр
традиційного національного мистецтва, місто в центральній частині
Камеруну. Тут знаходяться Королівський палац, музей Султана, вулиця
Ремісників Рю де Артизанс і Музей Мистецтв і Традицій. Коштовності і
прикраси бамун, виставлені в Ройал Пелейс (Королівському Палаці), музеї
Мистецтва і Традицій залучають сюди велика кількість туристів.

Крібі – кращий морський курорт країни, володіє багатокілометровими
білосніжними пляжами в районах Ебунджа і Лонджи, численними ресторанами,
панами, дискотеками і відмінно обладнаним водяним центром, особливо
привабливим для рибалок. Крібі, можливо, у майбутньому стане одним із
кращих бальнеологічних курортів Африки, тому що тут виявлені поклади
вулканічних солей з унікальним складом, що містить практично усі відомі
мікроелементи. Район Бафусам – Баменда має поклади вулканічних солей з
унікальним складом, що містить практично усі відомі мікроелементи, і в
майбутньому, можливо, стане одним із кращих бальнеологічних курортів
Африки.

Національний парк Ваза – розташований на крайній півночі Камеруну, цей
заповідник становить інтерес для аматорів африканської флори і фауни.

Висновки

Отже, Камерун на сході межує з Чадом і Центрально-африканською
Республікою, на півдні – з Конго, Габоном і Екваторіальною Гвінеєю, на
заході – з Нігерією. На півночі омивається озером Чад, на заході –
затокою Біафра.

Площа країни 475 442 км2.

Камерун має чотири яскраво виражених топографічних регіони. На півдні
прибережна рівнина, зайнята густими екваторіальними джунглями. У центрі
країни – масив Адамана – гірське плато висотою, до 1370 м. Далі на
північ – савана. На крайній півночі країни – гори вулканічного
походження, які поростили лісом. Тут знаходиться гора Камерун (4095 м),
найвища точка Західної Африки і діючий вулкан. Головні ріки країни:
Санага, Логоне і Бенуе.

У жовтні 1961 року північна частина Британського Камеруну одержала
незалежність як Республіка Камерун, південна частина приєдналася до
Нігерії. У 1972 році Східний Камерун і Республіка Камерун об’єдналися в
одну державу. Камерун є членом ООН, Організації африканської єдності й
асоціативним членом ЄС.

Використана література

Географічна енциклопедія. В 4-х книгах. – К., 1996-98.

Країни світу. Словник-довідник. – К., 2003.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020