UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКультурно-національний рух в українських землях в 16-17 ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6914
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Культурно-національний рух в українських землях в 16-17 ст.

 

ПЛАН

 

Організація та діяльність братств щодо захисту прав українського народу,

розвитку його духовного життя.

 

Національне і культурно-релігійне життя в Києві на початку 17 ст.

 

Реформи П.Могили та їх наслідки

 

Організація та діяльність братств щодо захисту прав українського народу,

розвитку його духовного життя

 

Одним із істотних чинників українського релігійного і

національно-культурного відродження стали братства і засновані ними

школи та друкарні.

 

На християнському Сході (Єгипет, Константинополь) релігійні "братства",

які об’єднували кліриків і світських людей, відомі вже з IV ст.

Переважно вони засновувалися для взаємних послуг щодо поховання

померлих, спільних молитов та інших релігійних обрядів.

 

Деякі історики вважають, що попередниками християнських братств були

колегії та інші "братерські" об’єднання Стародавнього Риму. Приблизно з

кінця XI і XII ст. у країнах Західної Європи поширилися братства

світських людей, які мали писемні статути. Члени таких братств обирали

своїх старшин, збиралися для молитов, спільно ховали померлих членів і

були зобов’язані замовляти за них жалобні богослужіння, займалися

благодійною діяльністю, опікувалися святинями або власними каплицями.

Поширений був також звичай влаштування братерських бенкетів і

відзначення днів патрональних святих, що зближує братства з германськими

гільдіями і так званими братчинами — об’єднаннями для відзначення

храмових празників, які, починаючи з XII ст., відомі в окремих містах на

півночі Київської Русі. Ремісницькі цехи мали форму релігійних братств,

але крім благодійних та церковно-обрядових справ займалися також

регламентацією продукції і збутком виробів. Багато організаційних форм,

особливо способи вибору старшин, братства перейняли з міського

самоврядування (зокрема, від італійських комун), натомість такі обряди,

як присяга нових членів і деякі інші, формувалися під впливом

монастирських правил.

 

У православних країнах братства виникли тільки в українському і

білоруському середовищі, якщо не рахувати архаїчних братчин, а також

братств грецької діаспори у католицьких країнах Європи. Можна

припустити, що ґрунт для братств підготували існуючі віддавна традиційні

парафіяльні організації. Відомо, наприклад, що в середині XV ст. майном

Перемишльського православного собору св. Іоанна управляли vitrici

(опікуни). У пізніших документах їх називали "витрикушами".

Правдоподібно, вони виконували такі самі опікунчі функції щодо святинь,

як ктитори у Візантії, але латинські впливи, напевне, не обмежувалися

запозиченням назви, а відобразилися і в організаційній структурі

православних братств, принаймні якщо йдеться про Західну Україну.

 

Перші надійні документи про легально оформлені православні братства

датуються серединою XVI ст. Серед цих документів — статут 1538 р.

братства кушнірів у Вільні, статути 1542 р. братства Благовіщенської

парафії на передмісті Львова і 1544 р. братства церкви при парафії

Миколая на львівському Підзамчі 2. З 1544 р. є згадка про організацію

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ