.

Турбо Паскаль (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6128
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Турбо Паскаль”

Як відомо, для того, щоб комп”ютер міг виконувати потрібні нам задачі,
ним повинна керувати програма. Основна відмініть ЕОМ, в тому числі ПК,
від інших пристроїв полягає в тому, що ним керує програма. Комп”ютерна
програма – це набір інструкцій, які вказують ЕОМ послідовність дій по
вирішенню певної поставленої перед ним задачі.

Для того, щоб комп”ютер “зрозумів” вказівки програміста, він повинен
“спілкуватись” із програмістом на спільній мові, яку називають мовою
програмування. На сьогоднішній день у світі існують сотні різних мов
програмування, які в загальному можна поділити на мови програмування
низького (Asembler) та високого рівня (Pascal, Delphi, C і т.д.). Крім
цього мови програмування можна поділити на функціональні, структурні,
логічні, процедурні, об”єктно-орієнтовані.

Мова Pascal є однією із класичних мов програмування. Найбільшої
популярності вона досягла у 80-х – першій половині 90-х років. На її
основі розроблено цілий ряд сучасних мов програмування, таких як Borland
Delphi. Мову програмування Pascal розроблено в 1968 році на кафедрі
інформатики Стенфордського університету швейцарським ученим Ніклаусом
Віртом. Ця мова програмування отримала назву на честь відомого
французького математика й філософа Блеза Паскаля (1623-1662).

Спочатку вона розглядалась як навчальна мова програмування і завдяки
простоті використання застосовувалась у навчальних закладах як “перша”
мова програмування для студентів. В 1983 році фірма Borland
International перевела її на комерційну основу в якості мови
програмування для персональних комп”ютерів. Переломним етапом для мови
Pascal став 1985 рік, коли появилась її нова версія, яку назвали Turbo
Pascal 3.0.

Вона містила оболонку для зручного написання та редагування тексту
програм та компілятор стандартного Pascal. З цього часу Pascal набув
широкого використання в колах як досвідчених програмістів так і
початківців. В наступній версії Turbo Pascal 4.0 було усунуто багато
обмежень компілятора, що часто піддавались критиці, та підвищено
продуктивність системи.

Найбільш важливим нововведенням стало застосування модульної концепції
(UNIT-концепції), що була запозичена з мови програмування Modula-2. Це
дозволило реалізувати в Turbo Pascal розробку великих програмних
продуктів. З появою версії 5.0 Turbo Pascal отримала ще більші
можливості для використання професійними програмістами. Одним із
важливих нововведень стало використання апаратних перекриттів або
оверлеїв (overlays).

Вони дозволили створювати потужні програмні продукти, які розраховані на
використання при малих об”ємах пам”яті . Механізм оверлеїв полягає в
поділі програми на частини, що почергово завантажуються в пам “ять (з
дискети або жорсткого диска) по мірі необхідності. Крім цього в Turbo
Pascal 5.0 розширено можливості відлагодження програм і забезпечено
можливість підтримки розширеної пам”яті. Ще одним важливим етапом для
Turbo Pascal була поява версії 5.5.

Саме в цій версії з”явилась концепція об”єктно-орієнтованого
програмування (ООП). Фактично мова Pascal стала засновником цього
напрямку розвитку мов програмування. ООП полягає у використанні
спеціального типу даних – об”єктів (Object), які спрощують процес
програмування, роблячи тексти програм значно компактнішими. В результаті
чого з”явився термін Object Pascal.

Паралельно з цим, об”єктно-орієнтоване програмування розвивається і в
іншій популярній мові програмування C, в результаті чого з”являється
C++. На основі Object Pascal корпорація Borland розробила нову мову
програмування Delphi, яка набула великої популярності в другій половині
90-х років. Популярність цієї мови пояснюється ще й тим, що вона
належить до мов візуального програмування. Мови візуального
програмування значно полегшують процес програмування інтерфейсу
створюваних програм.

Адже зовнішній вигляд вікон та інших об”єктів програміст створює лише з
допомогою миші та панелей об”єктів-заготовок. Серед поширених мов
візуального програмування можна також відмітити Visual Basic – це мова,
на якій створюють макроси для документів дуже популярного офісного
пакета Microsoft Office. В даному посібнику розглянуто основні
можливості програмування на стандартній мові програмування Turbo Pascal
версії 7.0.

Turbo Pascal 7.0, залишаючись сумісним із попередніми версіями Turbo
Pascal та Turbo Pascal for Windows, надає нам ряд нових можливостей.
Найважливішою з них є наявність значно швидшого компілятора програм,
який став своєрідним світовим стандартом для компіляторів. Компілятор –
це спеціальна програма (програмний модуль), яка здійснює перетворення
тексту програми, написаного на відповідній мові програмування, у
програмний код, зрозумілий комп”ютеру.

Сам процес перетворення тексту програми, у програмний код називається
компіляцією. Потрібно відмітити, що при компіляції відбувається
автоматичний пошук компілятором помилок у тексті програми.

Короткий огляд інтерфейсу оболонки Turbo Pascal

Для створення тексту програм у Borland Pascal служить програмна
оболонка, яка включає в себе текстовий редактор для введення
(редагування) тексту програми та компілятор для створення програмного
коду.

Пакет Borland Pascal включає в себе пакет різних варіантів завантаження
оболонки середовища Borland Pascal: – bp.exe – інтегроване середовище
розробки програм (IDE), що працює в захищеному режимі DOS і генерує
прикладні програми DOS в реальному режимі DOS та захищеному режимі
Windows; – turbo.exe – інтегроване середовище, що працює в реальному
режимі DOS і генерує тільки прикладні програми в реальному режимі; –
bpw.exe – інтегроване середовище, що працює під Windows і генерує
прикладні програми DOS і Windows реального та захищеного режиму; –
bpc.exe – компілятор, що працює в режимі командного рядка в захищеному
режимі DOS і генерує прикладні програми і Windows реального та
захищеного режиму; – tpc.exe – компілятор, що працює в режимі командного
рядка в реальному режимі DOS і генерує тільки прикладні програми DOS
реального режиму.

Після завантаження одного із трьох перших описаних вище файлів
відкривається вікно оболонки, що містить робоче поле та головне меню.
Крім цього у версії для Windows буде присутнє піктографічне меню. В
будь-якому із розглянутих типів оболонки є можливості роботи як із
клавіатурою, так і мишею. Для відкриття файлу з текстом програми, або
створення нової програми, потрібно натиснути клавішу F3, або в пункті
меню File вибрати команду Open (New для створення файлу програми).

Екран інтегрованого середовища розроблювача Turbo Pascal 7.0 має такий
вигляд

Потрібно зауважити, що для активізації головного меню слід натиснути
клавішу F10, або Alt і першу літеру назви пункту меню. В будь-якому
випадку відкривається вікно, де в полі Name слід ввести ім”я потрібного
файлу, або вибрати його у списку Files. Якщо файл із таким іменем
існував, то він відкриється в окремому вікні, а якщо ні, то з”явиться
порожнє вікно, для створення нової програми. Потрібно зауважити, що
розширення файлу Borland Pascal надає автоматично – PAS.

Середовище Borland Pascal підтримує багатовіконний інтерфейс, надаючи
кожному відкритому для редагування файлу окреме вікно. Перехід між
вікнами здійснюється клавішею F6 (в пункті меню Window вибрати команду
Next) для переходу до наступного вікна, та Shift+F6 (у пункті меню
Window вибрати команду Previous) – до попереднього вікна. Можна також
вибрати команду List із цього ж пункту меню і в списку вікон вибрати
потрібне.

Крім цього кожне відкрите вікно має свій номер і для переходу в це вікно
можна натиснути комбінацію клавіш Alt+цифру, що відповідає номеру вікна.
Для того, щоб закрити активне вікно з файлом, необхідно натиснути
комбінацію клавіш Alt+F3, або в пункті Window вибрати команду Close.
Можна також натиснути ліву клавішу миші на спеціальному мітчику в лівому
верхньому куті вікна.

У випадку, коли необхідно розгорнути вікно на весь екран, потрібно
натиснути клавішу F5, або в пункті Window вибрати команду Zoom. Таким
самим чином вікно переводиться із повноекранного режиму у звичайний.

Для того, щоб змінити розміри вікна, або його положення на екрані,
потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+F5 (в пункті Window вибрати
команду Move/Size), а тоді клавішами стрілок перемістити вікно в певне
положення на екрані (для зміни розмірів потрібно використовувати клавіші
стрілок у комбінації з Shift). Після встановлення потрібних параметрів,
слід натиснути клавішу Enter.

Для зміни розмірів вікна мишею потрібно зафіксувати її курсор в правому
нижньому куті вікна, натиснути ліву клавішу і перетягнути в потрібне
місце. Щоб змінити положення вікна, потрібно перетягнути його за
заголовок. Для того, щоб впорядкувати розміщення відкритих вікон, їх
можна розмістити каскадом (в пункті меню Window команда Cascade) або
черепицею (у пункті меню Window команда Tile). Після того, як у файлі
програми зроблено зміни, їх необхідно записати на диск.

Для цього потрібно натиснути клавішу F2, або в пункті меню File вибрати
команду Save. Якщо до цього файл був без імені, то додатково з”явиться
вікно, де слід указати каталог, куди його буде записано, та ім”я самого
файлу. Для виходу з оболонки Borland Pascal потрібно натиснути
комбінацію клавіш Alt+X, або в пункті меню File вибрати команду Exit.
Під час редагування тексту програми досить часто виникає потреба в
копіюванні та перенесенні окремих частин тексту.

Для цього відповідний блок програми необхідно виділити. Щоб виділити
частину тексту, спочатку потрібно встановити курсор на початок (кінець)
цього блоку і натиснути комбінацію клавіш Shift та відповідні клавіші
стрілок. Можна також натиснути ліву клавішу миші і, не відпускаючи її,
перетягнути вздовж потрібного тексту. Для того, щоб скопіювати виділений
текст в буфер пам”яті , потрібно натиснути комбінацію клавіш
Ctrl+Insert (у пункті меню Edit вибрати команду Copy).

Щоб вирізати виділений блок в пам”ять, необхідно натиснути комбінацію
клавіш Shift+Delete (у пункті меню Edit вибрати команду Cut). Після
того, слід перемістити курсор у відповідне місце тексту програми і
натиснути комбінацію клавіш Shift+Insert (у пункті меню Edit вибрати
команду Paste). В результаті вміст буфера пам”яті буде поміщено в
позицію курсору. Якщо користувачу потрібно переглянути вміст буфера
пам”яті , то в пункті меню Edit слід вибрати команду Show сlipboard.

Щоб знищити виділений блок, не поміщаючи його в буфер пам”яті ,
необхідно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Delete (у пункті меню Edit
вибрати команду Clear). Якщо потрібно знищити лише один рядок, то можна
встановити на нього курсор і натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Y. Для
того, щоб зняти виділення блоку, можна скористатись комбінацією клавіш
Ctrl+B, а тоді клавіша H (латинський алфавіт).

В Turbo Pascal розвинутий механізм контекстного меню (нагадаємо,
викликається правою клавішею миші), яке дозволяє пришвидшити виклик
команд оболонки. Крім миші це меню можна викликати комбінацією клавіш
Alt+F10. 9 Якщо користувач випадково виконав непотрібну йому операцію
редагування тексту, то її можна відмінити комбінацією клавіш
Alt+Backspace (або в пункті меню Edit у контекстному меню вибрати
команду Undo). Повторити відмінену дію можна командою Redo із цього ж
пункту меню.

Після того, як текст програми буде введено, її потрібно відкомпілювати
(див. вище), щоб створити програмний код. Для цього слід натиснути
комбінацію клавіш Alt+F9, або в пункті меню Compile вибрати однойменну
команду. При цьому програма може компілюватись або безпосередньо в
оперативну пам “ять, або на диск (з утворенням виконуючого файлу з
розширенням exe). Для цього, щоб вибрати напрямок компілювання, потрібно
в пункті меню Compile вибрати команду Destination …

Причому, якщо в меню знаходиться команда Destination Disk, то компіляція
відбувається в пам “ять і вибір цієї команди встановить компіляцію в
exe-файл. А якщо в меню знаходиться команда Destination Memory, то
компіляція відбувається на диск і вибір цієї команди встановить
компіляцію в пам “ять.

Якщо дана програма включає в себе не тільки вихідний код в активному
вікні, а складається з декількох файлів (наприклад, основний файл, один
або більше модулів, зовнішні модулі на мові Asembler), то можна
сформувати свою програму, прокомпілювавши всі ці файли разом. Для цього
в пункті меню Compile потрібно вибрати Make, або натиснути клавішу F9.
Для завантаження відкомпільованої програми на виконання (з оболонки
Borland Pascal) потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+F9 або в
пункті меню Run вибрати однойменну команду. При чому, якщо програма до
цього часу не була відкомпільована, вона попередньо компілюється.
Інколи, при компіляції програми важко знайти помилку в тексті програми,
тоді рекомендується виконувати програму покроково. Для цього можна
скористатись клавішею F7 (команда Trace into у пункті меню Run).

В результаті програма буде виконуватись по одній команді при кожному
натискуванні клавіші F7 (виборі команди). При цьому відповідний рядок
програми (що виконується) буде виділятись іншим кольором. Подібною до
попередньої команди є команда Step over (клавіша F8) із пункту меню Run,
але вона виконує всі підпрограми як єдине ціле, не розбиваючи їх
покомандно. Розділ 1. Короткий огляд інтерфейсу оболонки Turbo Pascal
10 Розділ 2. Алфавіт мови Turbo Pascal. Типи даних.

Як описано вище, комп”ютерні програми створюються з допомогою
спеціальних мов, які називаються мовами програмування. Мова
програмування, які і будь-яка інша мова, містить свій алфавіт. Алфавіт
мови програмування – це набір констант, типів даних, змінних,
стандартних процедур і функцій, операндів та операторів, з яких
складається програма. Розглянемо ці терміни більш детально. Константи –
це дані, значення яких відоме до завантаження програми і не змінюється в
процесі її виконання.

В Pascal існують як стандартні константи, так і вказані користувачем. До
стандартних констант належить, наприклад, число Pi=3,141592….
Константи, задані користувачем, потрібно вказувати в спеціальному
розділі програми (див. наступний розділ посібника). Змінні – це дані,
значення яких вводиться та змінюється під час виконання програми. Усі
змінні, що використовуються в Pascal-програмі, потрібно описувати в
спеціальному розділі програми (див. наступний розділ посібника)..

Тип даних – це набір даних (констант, змінних, значень функцій і т.д.),
які мають спільні характеристики (формат представлення в пам”яті ПК,
множина допустимих значень, множина допустимих операцій, що можна
використовувати для даного типу). Типи даних в Pascal поділяються на
прості та складні. До простих типів даних відносяться: – цілі числа; –
дійсні числа; – символьний тип; – логічний тип; – інтервальний тип; –
перераховний тип.

Складні типи даних – це типи, які складаються з елементів, що
відносяться до простих типів. До складних типів даних відносяться: –
масиви; – множини; – стрічки; – записи; – файли; – динамічні змінні; –
вказівки; – лінійні списки (стеки, черги); – нелінійні списки (двійкові
дерева, несиметричні дерева, тексти, графи); – процедурний тип; –
об”єкти. 11 Крім цього, типи даних у Turbo Pascal можна поділити на
впорядковані та невпорядковані.

Впорядковані – це типи, в яких дані розміщені в певному, наперед
визначеному, порядку і кожен з елементів характеризується своїм
порядковим номером. Невпорядковані – це типи, в яких дані не мають своїх
порядкових номерів. Процедури та функції – це підпрограми, що
використовуються в середині програми (більш детально будуть описані
далі). До алфавіту мови програмування відносять стандартні процедури та
функції, тобто такі, що сприймаються мовою програмування без їх
додаткового опису.

Операнди – це спеціальні символи або послідовності символів, які
виконують над даними певні операції (математичні, логічні і т.д.).
Прикладом операндів можуть бути операнди математичних операцій: “+” –
додавання даних), “-” – віднімання даних, “*” – множення даних, “/” –
ділення даних, “=” – рівність даних і т.д. Оператори – це деякі
неподільні елементи програми, що дозволяють виконувати певні
алгоритмічні дії у програмі, тобто виконувати в програмі певні команди.

Фактично, оператор – це окрема команда в алгоритмі програми, тобто
окремий крок виконання програми. В Turbo Pascal оператори поділяються на
прості та структурні. До простих операторів відносяться: – оператор
присвоєння (:=); – оператор безумовного переходу (goto); – оператор
звертання до процедури (функції). Структурними операторами називаються
такі, що складаються з інших операторів.

До них відносяться: – складний оператор – представляє собою набір
операторів, що поміщені в операторні дужки (begin – end); – умовний
оператор (if); – оператор вибору (case); – оператори циклу (repeat,
while, for); – оператор приєднання (with). Усі вищеописані елементи
алфавіту мови програмування складаються з окремих символів. В якості
символів, що складають елементи алфавіту, в Turbo Pascal можна
використовувати більшість символів, що входять в стандартну
ASCII-таблицю.

Заборонено використовувати символи розширеної ASCII-таблиці, тобто
символи з кодами від 128 до 255, а також символи: (&), (!), (%), (~),
(“). Ці символи можна використовувати лише в якості коментарів та в
текстових стрічках, які беруться в одинарні лапки (“).

Алфавіт мови Turbo Pascal. Типи даних. Структура Pascal-програми.

Правила написання програм Програма, що написана на мові Turbo Pascal
створюється у відповідності з правилами, що представляють собою дещо
розширені й спрощені правила синтаксису стандартного Pascal. Але ці
спрощені правила (тобто порядок розміщення в тексті програми різних
блоків) повинні строго зберігатись при написанні програми.

Будь-яку програму в Turbo Pascal можна умовно розбити на три основних
частини: – розділ описів та узгоджень; – розділ текстів, процедур та
функцій; – розділ основного блоку програми. Потрібно відмітити, що
присутність першого та третього розділів є обов”язковим у програмі, тоді
як другий (розділ текстів, процедур та функцій) з”являється в програмі
по мірі необхідності.

Кожен з вищеописаних розділів поділяється ще на певні підрозділи, деякі
з яких є обов”язковими, а деякі вказуються по мірі необхідності. Нижче
описано найбільш повну структуру Pascal-програми із вказанням усіх
можливих підрозділів. Потрібно відмітити, що підрозділи представлені в
квадратних дужках, є необов”язковими і вказуються лише в потрібних
випадках (самі квадратні дужки в тексті програми не вказуються).

Крім цього необхідно зауважити, що інформація, представлена в програмі у
фігурних дужках, є коментарем і при виконані програми ігнорується (крім
випадку, коли за відкритою фігурною дужкою стоїть знак “$”). {розділ
описів та узгоджень} [program ім’я програми; ] [ {$ ….} ] [uses
модуль1, модуль2 …;] [label мітка1, мітка2 …;] [const ім’я =
значення; ,,, ] [ type тип = опис типу; ,,, ] var змінна1, змінна2, …
: тип; ,,, { розділ текстів процедур та функцій} [procedure ім’я
процедури(список параметрів); { тіло процедури } [ ,,, ]] 13 [function
ім’я функції(список параметрів):тип результату; { тіло функції } [ ,,,
]] { розділ основного блоку програми} begin {текст програми} end. В
першому розділі програми програміст повідомляє компілятору, якими
ідентифікаторами він позначає дані (константи, змінні), а також
встановлює власні типи даних, які надалі він сподівається
використовувати в програмі.

При цьому необхідно слідкувати, щоб імена змінних, констант, назви типів
не повторювались для різних даних. Розглянемо більш детально всі
підрозділи, що можуть використовуватись в програмі. Program – це
заголовок програми, що вказує її ім’я. Для Turbo Pascal 6.0 і більш
новіших версій цей підрозділ вказувати необов”язково, хоча рекомендовано
вказувати заголовок програми, щоб уже при першому знайомстві з її
текстом можна було отримати інформацію про її призначення.

Потрібно відмітити, що не слід у заголовку програми намагатись вказати
всю відому інформацію про програму, адже для цієї мети використовуються
коментарі (нагадаю, що коментар вказується у фігурних дужках).
Найчастіше в заголовку програми вказують назву програми та її версію.
Потрібно відмітити, що заголовок програми, що слідує, за словом PROGRAM
є ідентифікатором і володіє всіма його властивостями.

Наприклад, всередині тіла програми не можуть бути оголошені елементи
(змінні, константи, і т.д.), що співпадають із заголовком програми. Крім
цього, заголовок програми обов”язково повинен починатись з латинської
літери, а далі можуть знаходитись символи, допустимі для алфавіту Turbo
Pascal (див. розділ 2 даного посібника). {$…} – це підрозділ опису
глобальних директив компілятора (нагадаю, що цей підрозділ відрізняється
від коментарів тим, що відразу за відкритою фігурною дужкою слідує знак
“$”). В цьому розділі програми можна вказати для компілятора певний
режим роботи при трансляції самої програми.

Такі вказівки можуть містити “замовлення” на включення в текст програми
фрагментів інших програм, інформацію відлагоджувача або відомості про
необхідність використання арифметичного співпроцесора. Якщо спеціальних
директив для компілятора не потрібно використовувати, то цей підрозділ у
програмі не вказується. Uses – цей підрозділ вказує назви модулів та
бібліотек, що потрібно підключити до програми. Поняття “модуль”,
“бібліотека”, “блок” складають основу термінології програмування на
Pascal.

Модуль представляє собою замкнутий блок, що має своє ім”я, компілюється
окремо і підключається до вашої програми, як ніби “чорна скринька” із
набором певних (описаних у ньому) процедур, функцій, типів даних,
констант і т.д. Бібліотека представляє собою набір таких модулів. Якщо
модулі в програмі не потрібно використовувати (не використовується
процедури, функції і т.д., що описані в модулі), то цей підрозділ не
вказуємо.

Потрібно відмітити, що оператор USES може використовуватись в програмі
лише один раз, при цьому в нього є чітко визначене місце (він
знаходиться поперед усіх операторів та підрозділів (крім заголовка
програми та директив компілятора)). Label – підрозділ, в якому
вказується список усіх міток, що використовуються в програмі. Якщо міток
у програмі немає, то підрозділ LABEL не вказуємо.

Вважається неофіційним правилом: не використовувати в Pascal-програмі
міток, оскільки це суперечить принципам програмування в Pascal. Якщо в
програмі використано мітки, то така програма вважається написаною дуже
безграмотно. Const – підрозділ опису констант. Якщо в програмі будуть
застосовуватись константи, то їх імена та значення (після знаку
рівності) вводять в розділі Const. В інших випадках цей підрозділ не
вказується.

Слід відмітити, що стандартні константи, прийняті в Pascal, не потрібно
описувати в даному розділі. Type – підрозділ опису користувацьких типів
даних. В цьому підрозділі переважно вказують складні та нестандартні
типи даних. Якщо такі типи в програмі не використовують, то даний
підрозділ не вказується. Var – підрозділ опису всіх змінних, що
використовуються в програмі. Потрібно відмітити, що всі змінні, що
використовуються в програмі, обов’язково повинні бути описані в
підрозділі var.

Це єдиний підрозділ розділу описів та узгоджень, який обов”язково
повинен бути представлений у кожній Pascal-програмі. Розділ текстів
процедур та функцій вказується лише у випадку, якщо в програмі
використовуються нестандартні процедури та функції, що створені самим
користувачем (якщо вони не описані в одному з модулів вказаних у розділі
USES). Потрібно відмітити, що процедури та функції – це спеціальним
чином оформлені послідовності команд (у вигляді підпрограми).

Доступ до цієї підпрограми може здійснюватись з будь-якого місця
основної програми, а також з будь-якої процедури та функції, що описані
нижче по тексту програми. Більш детально про використання процедур та
функцій буде описано далі. Третій розділ програми – це розділ основного
блоку програми. В цьому розділі знаходиться основний текст програми.
Починається цей розділ словом begin і закінчується словом end, після
якого слідує крапка.

Для того, щоб ви навчились правильно створювати програми на Pascal, слід
засвоїти декілька важливих правил написання програм. 1. Основний текст
будь-якої програми починається службовим словом begin і закінчується
словом end, після чого слідує крапка. Без крапки програма вважається не
закінченою. І навпаки, якщо в програмі знаходиться крапка, то всі
команди, що слідують за нею ігноруються (оскільки програма завершена).

В кінці кожної команди ставиться крапка з комою (“;”) – символ, що
розділяє команди між собою. Після команди, яка знаходиться перед end,
крапку з комою (“;”) бажано не встановлювати, оскільки буде вважатись,
що перед end є ще один порожній оператор. Команди в Pascal можна
записувати в один рядок, хоча для полегшення читабельності програми
бажано кожну команду вказувати з нового рядка.

Якщо користувач бажає помістити в текст програми коментарі, то їх
необхідно вказувати у фігурних дужках (замість фігурних дужок можна
вказувати альтернативний набір символів – “(* ,,, *)” ). При вказанні в
програмі виразів, що містять будь-які дужки потрібно пам “ятати, що
кількість закритих та відкритих дужок повинна бути однаковою.

Якщо потрібно використати декілька операторів у якості одного складеного
оператора, то їх слід взяти в операторні дужки, що починаються словом
begin і закінчуються end. При цьому кількість слів begin у програмі
повинна співпадати з кількістю слів end.

Усі змінні, константи та типи даних, що використовуються в програмі,
повинні бути описані в розділах const, type та var.

Необов’язково

1. Після команди begin всі наступні команди, аж до відповідного йому
end, бажано записувати з відступом (наприклад, на величину слова begin).
2.Назви всіх команд бажано записувати малими літерами, а змінні –
великими.

Прості типи даних у Turbo Pascal 4.1.

Цілі числа Як відомо з математики числа бувають дійсні та цілі, тому в
Turbo Pascal числові типи даних мають такий ж поділ. Хоча в Pascal цілі
числа бувають п”яти підтипів. Такий поділ цілих чисел на типи пов”язаний
з різним діапазоном допустимих значень, а отже, з різним розміром числа
в пам”яті . Чим більше число, тим більше пам`яті потрібно для
його запам”ятовування, а в Pascal для даних кожного однакового типу
відводиться однаковий об”єм оперативної пам”яті .

Змінні типів ByteBool, WordBool, LongBool були введені в Turbo Pascal
версії 7.0 лише для того , щоб забезпечити його сумісність з іншими
мовами програмування й середовищем Windows.

Відмінність між цими трьома типами та типом Boolean полягає в тому, що
значення ідентифікатора константи TRUE для boolean завжди відповідає
числу 1, тоді як для решти типів, це значення може бути іншим, але не
рівним 0 (для всіх логічних типів значення FALSE завжди 0). В
Pascal-програмі всі змінні логічного типу потрібно описувати в розділі
var: var змінна1,змінна2,… : логічний тип; Наприклад: var

X,Y : boolean;

Введення та виведення інформації в Pascal-програмах В Pascal немає
операторів введення та виведення інформації.

Ці операції в програмах виконуються через стандартні процедури. Для
виведення інформації можна використовувати процедури:
write(вираз1[,вираз2, …] ) – виводить значення виразів, після чого
курсор залишається в тому ж самому рядку; writeln(вираз1[,вираз 2, …]
) – виводить значення виразів, після чого курсор переводиться в
наступний рядок. Якщо в операторі виведення використовуються текстові
константи, то їх записують в одинарних лапках.

В операторі виведення прийнято поєднувати текстові константи, що
вказують назву змінної, що виводиться, та саму змінну (значення якої
потрібно вивести). Наприклад: writeln(“X=”,Х); writeln(“Значення
F=”,F);. Для введення інформації можна використовувати процедури:
read(змінна1[, змінна2, …]) – вводить значення змінної, після чого
курсор залишається в тому ж самому рядку; readln(змінна1[, змінна2,
…]) – вводить значення змінної, після чого курсор переводиться в
наступний рядок.

Потрібно відмітити, що в одній команді введення в Pascal прийнято
вводити лише одну змінну, хоча (як показано вище) допускається вказання
декількох змінних. Якщо під час виконання програми в ній зустрічається
процедура read або readln, то відбувається зупинка програми й
користувачу потрібно в позицію курсору ввести значення змінної та
натиснути Enter. Після чого введене значення присвоюється відповідній
змінній.

Основний недолік процедури read (readln) полягає в тому, що при введенні
інформації користувач не бачить, значення якої змінної він вводить. Для
усунення цього недоліку при введені інформації використовується
одночасне поєднання процедур введення та виведення інформації.

Наприклад: write(“A=”); readln(A); write(“X=”); readln(X); Форматоване
виведення інформації Потрібно відмітити, що процедура writeln (write)
виводить значення змінних дійсного типу в експотенціальному (науковому)
форматі: “числоЕстепінь”. Наприклад Х=1.978500000 Е+00, що відповідає
числу 1,9785. Таке представлення чисел часто є незручним для сприйняття,
тому в Pascal використовують форматований вивід інформації.

Для цього записують такий формат: writeln(вираз:n:m); де n – кількість
цифр, що відводиться для представлення числа; m – кількість цифр, що
відводиться для представлення дробової частини числа. 27 Наприклад
Writeln(“X=”,X:7:2); В даному прикладі на число відводиться 7 позицій, з
яких 2 – дробова частина числа, а 4 – ціла (7 позицій усього, 2 –
дробова частина і 1 – крапка 7-2-1=4). При цьому необхідно пам
“ятати, що Pascal не виводить “початкових нулів”.

Наприклад, для виведення числа 5 відведено 4 позиції, то на екран буде
виведено 5, а не 0005. З описаного вище можна зробити висновок, що при
вказанні n та m для форматованого виведення інформації потрібно їх
значення задавати таким, щоб різниця між ними була не менша 2 (n-m>=2).
Якщо при виведенні значення деякої змінної з допомогою writeln (write)
число, що виводиться, не буде поміщатись у вказаний формат (тобто
кількість дійсних розрядів числа буде більше за відведену кількість),
то, всупереч

указаному формату, частина значення змінної, що розміщена перед
десятковою крапкою, буде повністю виводитись на екран. При цьому
кількість позицій справа від десяткової крапки не змінюється. Якщо для
значення, що виводиться, дробова частина не поміщається у вказану
кількість позицій, то число заокруглюється.

Оператор присвоєння в Turbo Pascal

Оператор присвоєння – це один із найчастіше використовуваних операторів
у Pascal-програмах.

Він використовується для знаходження значення виразів, присвоєння
змінним потрібних значень і ін. Формат оператора присвоєння: Змінна :=
вираз; Наприклад X := 5; Y := sin(X)/ln(X) + exp(X); Не потрібно плутати
оператор присвоєння (:=) з операцією порівняння (=), що використовується
при перевірці умови, а також при описі констант (розділ const) та типів
даних (розділ type).

Ознайомившись з оператором присвоєння, а також процедурами введення та
виведення інформації ви вже можете самостійно створити найпростішу
програму на мові Pascal для обчислення значення виразів.

Оператор циклу з наперед заданою кількістю повторень використовується в
тому випадку, коли нам наперед відомо, скільки разів повинен
повторюватись набір команд у циклі. Такий цикл ще називають циклом з
лічильником.

В цьому операторі обов”язково потрібно вказувати наступні параметри: –
назву змінної впорядкованого типу, в якій зберігається кількість
повторень циклу (лічильник циклу); – початкове значення для змінної
циклу (лічильника циклу); – кінцеве значення для змінної циклу
(лічильника циклу). Оператор циклу з наперед заданою кількістю повторень
поділяється на два типи: – цикл по зростанню; – цикл по спаданню.

Розглянемо формат запису оператора циклу з наперед заданою кількістю
повторень по зростанню: for змінна : = значення1 to значення2 do
команда; У випадку, якщо в програмі зустрічається така конструкція, то
змінній присвоюється “значення1” і виконується команда в циклі. Після
цього значення змінної (лічильника) збільшується на 1 і перевіряється чи
воно не перевищує “значеня2”.

Якщо ні, то команда виконується повторно і значення змінної (лічильника)
знову збільшується на 1. Команда в циклі повторюється до тих пір, поки
значення змінної (лічильника) не стане більшим за “значення2”. Після
чого дія циклу закінчується і виконання програми переходить до наступної
команди, що слідує після оператора циклу. Необхідною передумовою для
виконання циклу з наперед заданою кількістю повторень по зростанню є
виконання умови “значення1”

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020