КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Особливості підприємця та його ділові якості. Загальна методологія
розробки бізнес-плану
1. Особливості підприємця та його ділові якості
Визначальною умовою переходу до ринку є формування суб’єктів ринкових
відносин, у ролі яких виступають підприємці. Підприємництво є
необхідною, визначальною рисою ринку, його обов’язковим атрибутом. Немає
підприємців — немає і ринку, і навпаки.
Поняття «підприємництво» надзвичайно містке. Зумовлено це тим, що в
ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних,
історичних та психологічних відносин. Уявлення про нього складалося
впродовж значного історичного часу, змінювалось під впливом базисних та
надбудовчих інституцій, психології людей.
У науковий обіг поняття «підприємець» увів банкір-економіст Р.
Кантільйон на початку XVII ст. До підприємців він зараховував людей з
нефіксованими прибутками (ремісників, селян), тобто тих, хто був
зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та
непередбаченості цін. Головною рисою підприємця він вважав готовність до
ризику.
А. Сміт розглядав підприємця як власника. Саме цим зумовлені Гйого
психологія, поведінка в економічному житті. А. Сміт зазначав, що
підприємець має на увазі лише свій власний інтерес, переслідує І свою
власну вигоду. При цьому він часто дійовіше служить інтере-I сам
суспільства, ніж тоді, коли намагається робити це свідомо.
Ураховуючи інтерес, вигоду як невід’ємний атрибут підприємця, не можна
лише ним визначати мотиви його діяльності. Адже в умовах ринкового
середовища суб’єктів підприємницької діяльності багато, і між ними
точиться конкурентна боротьба за кращий результат — прибуток. Одержати
його можна лише за умови вибору найбільш ефективного варіанту
використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей. Це
спонукає підприємця йти непротореним шляхом, застосовувати найкращі
якості працівника: творчість, сумлінну працю, організаторські здібності.
Прагнення проявити себе як особистість у певній сфері діяльності,
реалізувати свої ідеї та результати праці, зробити їх надбанням
суспільства — це також інтерес підприємця, який відіграє значну роль у
житті суспільства, є рушієм його поступу.
Все це і робить підприємця піонером, який веде переду своїй справі, а
підприємництво — локомотивом економічного, соціального і культурного
розвитку людського суспільства
Свою діяльність підприємець (особливо висококваліфікований) спрямовує на
виготовлення не товарів-аналогів, а виробів, що мають якісно нові риси.
Зрозуміло, що виробництво їх не може принести підприємцю миттєву віддачу
(прибуток). Однак віддача обов’язково виявиться через певний час, коли
відбудуться зміни у виробництві, його структурі, а отже, і у потребах
суспільства. Причому прибуток, який отримуватиме підприємець, в умовах,
що склалися в результаті зазначених перемін, перекриває всі витрати.
Через це підприємець переважну частину прибутку, що отримує, направляє у
господарську діяльність, а не на власні потреби.
Поняття «підприємець» часто застосовують як синонім таких понять, як
«господар», «бізнесмен». Людину, яка організувала свою справу і веде її,
називають саме одним з цих понять. Однак виникає запитання: ким є
суб’єкт, що має свою ферму або майстерню, де ви-I робляється певна
продукція, реалізація якої дає йому змогу лише безбідно існувати? Чи
можна його назвати підприємцем, бізнесменом? Якщо так, тоді і великий
власник, багатство якого зростає вивисокими темпами, і дрібний
товаровиробник, прибутки якого невеликі,
Рис. 1. Найхарактерніші риси підприємця
а то й на межі банкрутства, — підприємці? Обидва вони, як і всі інші,
хто самостійно на свій страх і ризик займаються певною справою,
одержуючи від неї певний доход, є господарюючими суб’єктами. Це поняття
більш широке і об’ємніше, ніж «підприємець».
Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед господарюючих
суб’єктів, влучно узагальнив Й. Шумпетер:
1) виготовлення нового блага або нової якості того чи іншого блага;
2) освоєння нового ринку збуту;
3) одержання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження
нового методу виробництва;
4) здійснення відповідної реорганізації.
Для того щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінування
ресурсів, потрібно мати відповідні якості: волю і здібності; здатність
визначати головні моменти діяльності, «плисти проти течії», долаючи опір
соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами своєї
діяльності, духовною свободою, витратами сил та енергії (рис. 2).
Рис. 2. Якості підприємця
Реальне підприємництво несумісне ні зі спекуляцією, ні з так званим
паперовим підприємництвом, що зводиться до концентрації виробництва і
капіталу за рахунок придбання, злиття та поглинання, що так характерно
для України в період перехідної економіки. На цю проблему свого часу
звертав увагу і видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс. Спекулянти
не завдають шкоди, писав він, якщо вони залишаються бульбашками на
поверхні чистого потоку підприємництва. Однак становище стає серйозним,
коли перетворюється на бульбашку у вирі спекуляції. Коли розширення
виробничого капіталу в країні стає побічним продуктом діяльності
ігрового дому, важко чекати добрих результатів.
Формування високої, економічно ефективної та соціальне відповідальної
підприємницької культури є одним з головних завдань, що стоїть перед
Україною, визначальною умовою виходу її з економічної кризи.
Справжнє підприємництво можна втілити в життя за умови економічної
свободи людини, права вибору діяльності для реалізації своїх потенцій, а
також персональної економічної відповідальності за результати роботи,
наслідком якої може бути прибуток або банкрутство.
Отже, підприємець — суб’єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні
та організаторські здібності для пошуку та розвитку нових видів та
методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер
застосування капіталу. А звідси підприємництво — це тип господарської
поведінки підприємців щодо організації розробки, виробництва і
реалізації благ з метою отримання прибутку та соціального ефекту
У виявленні ініціативної, новаторської, самостійної діяльності
розкривається сутність підприємництва. Його мета зводиться, з одного
боку, до одержання прибутку або особистого доходу, в результаті не
якихось кон’юнктурних справ, а точного розрахунку, а з іншого — до
найбільш ефективного використання чинників виробництва, намагання
реалізувати творчі потенції людини.
2. Загальна методологія розробки бізнес-плану
Бізнес-план – письмовий документ, в якому викладено сутність і способи
реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, організаційні
та фінансові аспекти майбутнього бізнесу й особливості управління ним.
У ринковій системі бізнес-план виконує дві важливі й практично значущі
функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із
сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і
внутрішню (розробка системи управління реалізацією підприємницького
проекту).
Типовими розділами бізнес-плану є:
Резюме. Повідомлення про наміри: короткий огляд бізнес-проекту, його
ключових і важливих проектів;
Галузь, форма та її продукція: поточна ситуація і тенденції розвитку
галузі, опис продукту, стратегія фірми, права власності.
Дослідження ринку: характеристика ринку продукту, цільовий ринок
бізнесу, місцезнаходження фірми, оцінка впливу чинників.
Маркетинг-план: стратегія маркетингу, очікувані обсяги продажу.
Виробничий план: основні виробничі операції, машини та устаткування,
приміщення, сировина, матеріали, комплектуючі вироби.
Організаційний план: форма організації бізнесу, потреба в персоналі,
власники бізнесу, менеджери, організація управління, кадрова політика.
Оцінка ризиків: типи можливих ризиків, способи реагування на загрози для
бізнесу.
Фінансовий план: прибуток і збитки, план руху готівки, плановий баланс,
фінансові коефіцієнти.
Логіка розробки бізнес-плану підприємницької діяльності наведена на рис.
Рис. Логіка розробки бізнес-плану підприємницької діяльності
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
