UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧума (pestis) (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12454
Скачало1142
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ЧУМА ( PESTIS )

 

Чума - гостра природноосередкова хвороба, яка викликається Y . pestis і

належить до групи трансмісивних інфекцій. Проявами чуми є гарячка, важка

інтоксикація, серозно-геморагічне запалення лімфатичних вузлів, легень

та інших органів, сепсис.

 

Епідеміологія. Хвороба є особливо небезпечною інфекцією. Хоч епідемії

відійшли в минуле, території природних осередків чуми не зменшуються і

продовжують займати 8-9 % всієї суші. У 1994 р. в Індії спостерігався

епідемічний спалах легеневої форми чуми.

 

Природні осередки чуми є на всіх материках, крім Австралії. Найзначніші

з них знаходяться в Центральній та Південно-Східній Азії (Монголія,

Китай, Індія, Пакистан, Індонезія, В'єтнам), в Африці (Кенія, Танзанія,

Конго, Сенегал), в Південній Америці (Болівія, Бразилія, Перу, Еквадор),

на Близькому Сході, в США. На території країн СНД 13 ензоотичних

осередків чуми, які періодично активізуються: Забайкальський,

Горно-Алтайський, Середньоазіатський рівнинний, Півнітіно-3ахід-ний,

Прикаспійський, Волго-Уральський, Зауральський, Тувинський,

Тянь-Шаньський високогірний, Паміро-Алайський високогірний, Закавказький

рівнинний, Приараксинський, високогірний Закавказький,

Терсько-Сунженське межиріччя. Загальна їхня площа складає понад 200 млн.

гектарів.

 

Резервуаром збудника в природі є гризуни (понад 200 видів і підвидів),

серед яких періодично виникають епізоотії. Переносниками є блохи

(близько 120 видів), які паразитують на цих тваринах. У зимосплячих

гризунів (ховрахи, бабаки, тарбагани) спостерігаються дві хвилі

епізоотій - ранньою весною і на початку літа, що пов'язано із

спарюванням тварин і виведенням потомства. У незимосплячих звірків

(щурі, миші, піщанки) захворювання можуть реєструватися протягом всього

року, але інтенсивні епізоотії частіше виникають в осінньо-зимовий

період. Із свійських тварин на чуму хворіють тільки верблюди.

 

Люди дуже сприйнятливі до чуми. Зараження відбувається трансмісивним,

контактним, аліментарним і повітряно-крапельним шляхами. Заразитись

можна при укусі блохи, яка паразитувала на хворій тварині, при знятті

шкірок з гризунів, забої і розробці туші хворого верблюда, вживанні в

їжу інфікованого м'яса, що не пройшло достатньої термічної обробки.

Рідше трапляється зараження через побутові речі, забруднені гноєм і

харкотинням хворих.

 

Зараження трансмісивним і контактним шляхами призводить до виникнення

шкірної, бубонної і первинно-, септичної форм чуми. Ускладнення

будь-якої з них чумною пневмонією обумовлює в подальшому

повітряно-крапельний шлях передачі збудника. Хворий на легеневу чуму є

епідеміологічно найнебезпечнішим і може спричинити епідемічні спалахи

цієї форми хвороби. Він є заразним до видужання або смерті. Людина,

хвора на бубонну форму, практично безпечна; передача збудника оточуючим

можлива лише при наявності бліх.

 

Після перенесеної хвороби залишається стійкий імунітет. Повторні випадки

рідкісні.

 

Клініка. Інкубаційний період триває 3-6 діб, інколи декілька годин, у

вакцинованих - до 8-10 діб. Розрізняють локалізовані форми чуми (шкірна,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ