.

Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
300 2346
Скачать документ

Реферат з мовознавства

на тему:

“ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ)

ЛАВРЕНТІЙ ІВАНОВИЧ ”

ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справжнє прізвище —
Кукіль, у перекладі грец. мовою — Зизаній) (60-і pp. XVI ст., с.
Тустань, тепер Галицького району Івано-Франківської обл. або с. Потелич,
тепер Жовківського району Львівської обл. — після лютого 1634, м.
Корець, тепер Рівненської обл.) — український мовознавець, письменник,
перекладач, педагог, богослов і церковний діяч. Брат Стефана Зизанія

Викладав церковнослов’янську й грецьку мови до 1592 — у Львівській,
1592-1596 — Берестейській (Брестській), 1596-1597 — Віленській братських
школах.

1597-1600 — був домашнім учителем у родині князя Богдана Соломирецького
в його маєтку біля Мінська, 1600-1602 — князя О.Острозького (м. Ярослав
Галицький).

Протягом 1612-1618 рр. — священик у м. Корці.

В 20-х pp. XVII ст. на запрошення архімандрита Києво-Печерської лаври
Єлисея Плетенецького приїхав до Києва, брав участь у редагуванні
лаврських видань, перекладав з грецької мови на церковнослов’янську,
займався проповідницькою діяльністю.

Уклав староукраїнською мовою “Катехізис” (вид. 1627), полемічний трактат
з критикою засад католицизму й протестантизму. Перед цим (1626) брав
участь у місії митрополита Йова Борецького до Москви, де він надав
рукопис трактату на виправлення до місцевої патріархії. Відносно спірних
місць відбулася дискусія з богоявленським ігуменом Ілією та справщиком
Григорієм Онисимовим, де Зизаній показово відмовився від всіх тих
тверджень, що були запідозрені. Тим не менш, московський патріарх
Філарет не дозволив випустити твір “литовського протопопа” і постановив
спалити друк. Випадково вціліло декілька примірників. В “Катехізисі”
Зизаній маніфестував свої раціоналістичні та гуманістичні погляди,
зокрема, пояснення багатьох явищ природними причинами та критику
окультних наук, зокрема, астрології; ставив під сумнів догмат про
єдиносущність Трійці й обґрунтував тезу про свободу волі людини, здатної
“самовластно” робити вибір між добром та злом. Щодо походження душі, то
Зизаній-Тустановський висловлює думку про створення душі Богом та її
безсмертя і водночас передання її від батьків дітям через природне
зачаття. Осмислення суспільно-політ. проблематики зводиться у
Зизанія-Тустановського до обстоювання принципу рівності всіх людей перед
Богом. Він дає неоднозначну оцінку багатству, вважаючи, що воно, залежно
від використання, може бути добром або злом. Праці
Зизанія-Тустановського стали внеском у розвиток української філософської
термінології.

1627 повернувся до Києва, де разом з А. Мужиловським аналізував книгу М.
Смотрицького “Апологія”. 1628 висунув проти автора книги 105 пунктів
звинувачень на Київському соборі.

1628 помер, ймовірно, у Корці.

Найголовніші праці: буквар “Наука ку читаню и розумЂню писма
словенскаго…” (1596), “Лексис, СирЂчь реченїя, ВъкратъцЂ събран(ъ)ны и
из слове(н)скаго языка на просты(й) рускі(й) діяле(к)тъ истол(ъ)кованы”,
“Грамматіка словенска” (обидві надр. 1596 у Вільні).

“Лексис…” Зизанія — перший український друкований словник для
шкільного навчання. Його реєстр організований за диференційним принципом
(тобто подаються тільки ті церковнослов’янські слова, що відмінні від
українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу.

Зизаній перший в історії українського й східнослов’янського мовознавства
розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів
упорядкування словника. Його “Лексис…” був зразком і основою
“Лексикона” Памва Беринди, російських азбуковників.

“Грамматіка словенска совершенного искусства осми частей слова” Зизанія
(1596) — перший систематичний підручник церковнослов’янської мови,
призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики:
орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено 8 частин мови:
различіє (артикль), ім’я, містоім’я, глагол, причастіє, предлог,
нарічіє, союз. В творі Зизаній проводить античні й ренесансні ідеї про
граматику як початоку вивчення всіх наук, демонструє її зв’язок з
риторикою, логікою та філософією, багато уваги приділяє філософії
Арістотеля, Епікура та ін.

Зизаній увів орудний відмінок у слов’янську граматику. В імені виділив
10 відмін (8 іменникових і одна прикметникова, одна спільна для обох
частин мови). Дав “канони орфографії” церковнослов’ян. мови
східнослов’янсько-української редакції.

Як перша спроба опрацювання фонетичної й морфонологічної систем
церковнослов’янської мови, виявлення її специфічних особливостей,
“Грамматіка словенска” Зизанія була значним кроком у слов’янській
філології.

Зизаній значно удосконалив і збагатив слов’янську лінгвістичну
термінологію. Видав і відкоментував низку теологічних творів.

Найголовніші праці: буквар «Наука ку читаню и розумьню писма
словенскаго…» (1596), «Лексис, Сир?чь реченіа , Въкратъц? събран(ъ)ны
и из слове(н)скаго языка на просты(й) руский) діале(к)ть
истол(ъ)кованы», «Грамматіка словенска» (обидві надр. 1596 у Вільні).
«Лексис…» З. — перший укр. друкований словник для шкільного навчання.
Його реєстр організований за диференц. принципом (тобто подаються тільки
ті церковнослов’ян. слова, що відмінні від українських формою чи
значенням), налічує 1 061 вокабулу. З. перший в історії укр. й
східно-слов’ян. мовознавства розробив та застосував більшість осн.
лексикогр. методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком
і основою «Лексикона» Памва Беринди, рос. азбуковників. «Грамматіка
словенска» З. — перший систематичний підручник церковнослов’ян. мови,
призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики:
орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено вісім частин мови:
различіє (артикль), ім’я, містоім’я, глагол, причастіє, предлог,
нарічіє, союз. З. увів орудний відмінок у слов’ян, граматику. В імені
виділив десять відмін (8 іменникових і одна прикметникова, одна спільна
для обох частин мови). Дав «канони орфографії» церковнослов’ян. мови
східнослов’ян.-укр. редакції. Як перша спроба опрацювання фонет. й
морфонол. систем церковнослов’ян. мови, виявлення її специф.
особливостей, «Грамматіка словенска» З. була значним кроком у слов’ян.
філології. З. удосконалив і збагатив слов’ян, лінгв. термінологію.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020