UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпілкування в соціальній психології (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4071
Скачало664
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Спілкування в соціальній психології” ПЛАН

 

1. Складові психології спілкування

 

2. Спілкування та етика взаємостосунків у колективі

 

3. Роль та значення етикету спілкування

 

Використана література

 

 

1. Складові психології спілкування

 

Спілкування завжди займало важливе значення в житті людини. Ми постійно

спілкуємось одне з одним. Адже природним засобом існування людини є

його зв’язок з іншими людьми, а сама людина стає людиною тільки у

спілкуванні. Хоч людське спілкування належить до основи соціального

буття, безпосереднім об’єктом психологічного та

соціально-психологічного аналізу воно постало лише в ХХ столітті.

Спілкування – дуже складний та многогранний процес. У роботі Б.Д.

Паригіна “Основи соціально – психологічної теорії” (20), автор

відзначив, що процес спілкування може виступати як процес взаємодії

людей, як інформаційний процес, як відношення людини до оточуючих, як

процес впливу один на одного, а також як процес їх взаєморозуміння.

Визначення Б.Д.Паригіна (20), орієнтовано на системне розуміння сутності

спілкування. А.С. Золотнікова у роботі “Проблеми психології спілкування

(4), визначає спілкування як соціальний так і особистий процес

орієнтування, в якому реалізуються не тільки особисті відносини, а також

установки на соціальні норми. Для автора спілкування – це більше

комунікативно-регулятивний процес, де цей процес регулюється соціальною

системою. А.А. Леонтьев у роботі “Психологія спілкування “ (13), розуміє

спілкування не як інтеріндивідуальний, а як соціальний феномен, суб”єкт

якого слід розглядати не ізольовано. Позицію А.А. Леонтьева (13)

підтримують деякі інші автори. Так, В.Н. Панферов (20) відзначає, що

“усі види діяльності неможливі без спілкування”. Ковальов А.Г. визначає

спілкування як взаємодію двох або декількох людей, що складається з

обміну між ними інформацією пізнавального або аффективно-оціночного

(так звана “емоційно-оціночна”) характеру. Суб’єктами спілкування є

окремі особи або група людей. Якщо розглядати з приводу чого і для

чого люди спілкуються, та виділити усі можливі функціональні ситуації,

то таких ситуацій є чотири:

 

( мета спілкування знаходиться поза самою взаємодією суб’єктів;

 

( мета спілкування знаходиться в ньому самому;

 

( метою спілкування є залучення партнера до досвіду та цінностей

ініціатора спілкування;

 

( мета спілкування – залучення самого його – ініціатора до цінностей

партнера.

 

Аналізуючи різні точки зору щодо спілкування, ми вважаємо, що більш

вдалим є визначення спілкування як інформаційна взаємодія. Ми згодні з

думкою В.Н.Панферова (20) та інших дослідників, але на наш пгляд,

спілкування – це нейнеобхідніший елемент любої діяльності людини,

необхідний для встановлення взаємодії у будь –якому колективі. Ділове

спілкування характеризується Е.В. Руденським (23) як спілкування першого

виду, тобто спілкування, що має мету поза собою. Воно є способом

організації і оптимізації того або іншого виду прикладної діяльності:

виробничої, наукової, комерційної і т. інш.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ