Реферат на тему:
Біоелектрична активність трофотропної зони гіпоталамусу за умов
довготривалого стресу
Передній гіпоталамус є вищим центром регуляції вегетативних функцій, а
його дія на ефектори має парасимпатичний ефект. Виходячи з досить
складної будови гіпоталамусу і його зв’язків, було з’ясовано, що
функціональне значення різних областей гіпоталамусу є надзвичайно
різноманітним, а подразнення тієї чи іншої області гіпоталамусу завжди
торкається вегетативної сфери. Зараз існує класифікація зон
гіпоталамусу, яка носить функціональний, біологічний характер і
відображає участь гіпоталамусу в здійсненні цілісних актів поведінки. З
цієї точки зору в гіпоталамусі виділяють ерготропні і трофотропні зони.
Так, в передніх відділах найбільш яскраво представлені трофотропні
апарати. Біоелектрична активність цього відділа за певних умов може
модулюватись, оскільки гіпоталамус входить до центрального ланцюга
стрес-системи. Саме гіпоталамус є відповідним за виникнення адаптаційної
реакції, що направлена на відновлення гомеостазу і збереження нормальної
життєдіяльності за умов стресу. Стресовий стан, що виникає під впливом
надзвичайних чи патогенних подразників, призводить до напруження
адаптаційних механізмів організму. Всі зміни в організмі, які
відбуваються в цьому стані впливають на біоелектричну активність
трофотропної зони гіпоталамусу, та в певній мірі можуть бути одним з
маркерів патологічного стану. Саме тому дослідження біоелектричної
активності трофотропної зони гіпоталамусу за умов довготривалого стресу
можуть дати інформацію про деякі механізми формування стрес-реакції у
вищих відділах ЦНС, забезпечення медіаторної спроможності і можливої
корекції патологічних станів, викликаних стресовими факторами.
Методика дослідження
Дослідження були проведені на нелінійних білих щурах-самцях вагою, на
початку експерименту, 200-230 г. Тварини були поділені на дві групи. В
першу (n = 22) ввійшли контрольні тварини, які жили за стандартними
умовами утримання. Щурам другої (n = 22) групи утворювали стресову
ситуацію шляхом обмеження життєвого простору. Біоелектричну активність
гіпоталамусу, за умов гострого експерименту, реєстрували через кожні 3
тижні протягом 21 тижня паралельно у тварин обох груп. Отримані
результати оброблялись статистично. Визначались потужність і середня
амплітуда ?, ?, ? і ? – ритмів.
Результати та їх обговорення
Дослідження біоелектричної активності трофотропної зони гіпоталамусу у
щурів першої групи (фізіологічні умови), показали, що з 3 по 9 тиждень
експерименту спостерігалось зростання логарифмічного значення потужності
(ЛЗП) ?-, ?-, ?1-, ?2-, ?3-, ?-, ?1- ритмів.
Таблиця 1.
Динаміка відмінностей логарифмічних значень потужності біоелектричної
активності трофотропної зони гіпоталамусу тварин протягом експерименту
за фізіологічних умов.
ритм тижні
6 9 12 15 18 21
? + + -* +* + +
? + + -* + – +
?1 + + -* +* – +
?2 + – -* +* – +
?3 + + -* +* – +
? + +* -* +* – +*
?1 + +** -* +* – +*
? – + -* +* – +**
Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter