Курсова робота
Вивчення мотивації студентів до фізичного самовдосконалення
ЗМІСТ
Вступ
………………………………………………………………
……………………………
1.Мотиви занять фізичною культурою і спортом студентів…………….
2. Спортивні інтереси
студентів…………………………………………………….
3. Фактори, які впливають на мотивацію студентів,
щодо занять ФК і
С……………………………………………………………..
…..
3.1. Сімейне
виховання………………………………………………………
…………
3.2. Вплив
телебачення…………………………………………………….
………….
3.3. Роль
преси………………………………………………………….
…………………
3.4. Вплив шкільного
виховання………………………………………………….
3.5. Фактори здорового способу
життя………………………………………..
4. Самооцінка стану здоров’я
студентів……………………………………….
Мотиви та інтереси студентів до занять фізичною культурою
і спортом залежно від особливостей темпераменту
…………………….
Бібліографія……………………………………………………
………………………….
ВСТУП
Перспективи гуманізації суспільства можна визначити за допомогою
законодавчих документів, які приймаються державою, щодо фізичного
виховання населення. Пріоритети особистості в суспільстві декларуються
не тільки її правами, але й конкретними державними реформами,
спрямованими на задоволення потреб та інтересів людини. Індикатором
прогресивних гуманістичних зрушень вважають цільову комплексну програму
“Фізичне виховання-здоров’я нації”, яка підписана Президентом України.
На відміну від попередніх програм, головною метою реформ системи
фізичного виховання має бути покращення здоров’я людини з урахуванням її
потреб, мотивів діяльності, інтересів.
Для реалізації державних заходів необхідно визначити фактори, які
впливають на формування цих мотивів, причини, які заважають їх
реалізувати, та стимули, які сприяють підвищенню мотивації до занять
фізичною культурою.
За останні роки обсяг навчального навантаження студентів університетів
настільки зріс, що загрожує через малорухомість, обмеження м’язових
зусиль, що є причиною захворювань різних систем організму (Г.Л.
Апанасенко, 1985; А.Д. Ду-богай, 1991; А.Г. Сухарєв, 1991; О.С. Куц,
1994; Т.Ю. Круиевич. 1998, 1999 та ін.). За період навчання в
університеті кількість хворих студентів зростає у 2-3 рази, а кількість
студентів, які мають порушення постави, досягає 80-90% від загальної
кількості студентів (Г.Л. Апанасенко, 1999). Протидією цим негативним
наслідкам обмеження рухового режиму молоді є фізична культура і спорт,
які є важливими чинниками збереження і зміцнення здоров’я, всебічного
розвитку, покращення працездатності та зниження втомлюваності,
підвищення опору організму різним захворюванням за період навчання у
навчальних закладах (С.М.Дмитренко 1998; О.В.Андрєєва, 1999:
В.В.Вєсеяова, 1999; В.С.Добринський, 1998, 1999; О.С. Куц, 1994, 1999 та
ін.).
Специфіка фізичного виховання полягає в тому, що усвідомлена інформація
стає мотивованим спонуканням до виконання фізичних вправ, використання
природних факторів і формування такого способу життя, який сприяв би
досягненню як особистих, так і суспільних цілей. Критерієм ефективності
цього процесу має бути рівень здоров’я молоді, рівень фізичної
працездатності і соціальної дієздатності (Т.Ю. Круцевич, 1999).
Програма фізичного виховання в навчальному закладі передбачає форми
організації занять, які можуть певною мірою компенсувати дефіцит рухової
активності студентів, що виникає в умовах насиченого загальноосвітнього
процесу. Однак в реальних умовах функціонує тільки одна форма – урок
фізкультури, що проводиться двічі на тиждень. Доповненням є самостійні
заняття фізичними вправами, які здійснюються стихійно у вигляді рухових
і спортивних ігор. Організованими формами занять в ДЮСШ та
фізкультурно-оздоровчих центрах за даними дослідників (В.В.Петровський,
1997; В.В.Добринський, 1999) охоплено близько 35% студентів.
Покращення фізичного стану студентів, а отже і їхнього здоров’я, можливе
лише при систематичних цілеспрямованих заняттях фізичними вправами, які
мають тренуючий режим і носять розвивальний характер. Такими формами у
навчальному закладі є уроки фізкультури, секційні заняття і самостійні
домашні завдання. За даними опитування студентів домашні завдання з
фізкультури виконують близько 7%. Результати досліджень показали, що
виконання домашніх завдань може стати дієвою формою, яка сприятиме
розвитку фізичної підготовленості тільки за умов зацікавленості
студентів (В.В. Добринський, 1999; Т.Ю. Круцевич, 1999).
Дослідження (С.Ю. Балбенко, 1982; С.В. Затока, 1997; Т.Ю. Круцевич,
1999; В.В.Петровського, 1997) свідчать, що потреби, мотиви та інтереси в
галузі фізичного виховання мають свої вікові особливості і пов’язані з
психологічним розвитком, соціальним формуванням особистості,
темпераментом, соціально-економічними умовами життя конкретної сім’ї.
Виявлені вікові закономірності формування мотивів та інтересів студентів
у галузі фізичної культури і спорту, зовнішні і внутрішні фактори, що
впливають на мотивацію до занять фізичними вправами для удосконалення
свого організму, дозволили розробити рекомендації для викладачів
фізичної культури щодо організації і методики проведення
фізкультурно-масової роботи з фізичного виховання у навчальному закладі,
щодо корекції програми з фізичної культури і диференційованого підходу
до студентів з типологічними особливостями вищої нервової діяльності.
Проведені дослідження не вичерпують проблему вивчення мотивації
студентів до фізичного самовдосконалення, а ставлять ряд запитань, які
торкаються формування пріоритетів культури фізичного здоров’я і
мотивації його покращення, збереження, починаючи з дитячого віку і
закінчуючи старшими віковими групами населення.
1. МОТИВИ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ СТУДЕНТІВ
Мотив – це побудник до дії, учинку, діяльності. Будучи спонукальною
причиною, він додає поведінці людини певний напрямок і змушує діяти –
саме так, а не інакше. З проблемою мотиву людина постійно зіштовхується
в повсякденному житті, хоча не завжди усвідомлює це. Мотив не тільки
визначає її поведінку, але великою мірою обумовлює кінцевий результат
діяльності. Мотиваційна людина більш ефективно реалізує свою справу, а
головне вона здатна на максимальну віддач)’ своїх духовних і фізичних
сил, якщо цього вимагає досягнення поставленої мети. Намагаючись
пояснити те, що детермінує поведінку людей, ми дуже часто піддаємося
спокусі звести все до явищ, які лежать на поверхні. Бажання чи
небажання, яке переживає людина, автоматично ототожнюються з мотивом.)
Мотив є одним зі складових мотиваційної сфери студентів, це
спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан прямо
зв’язаний з об’єктивними характеристиками предмета, на який спрямована
активність. Якщо потреба характеризує готовність до діяльності, то
наявність мотиву додає активності новий, більш дійсний характер. Коли
мова йде про спеціально організовану рухову активність, необхідно
з’ясувати зміст, особисту значимість цієї діяльності. Ціль – це
спрямованість активності на проміжний результат, що представляє етап
досягнення потреби. Щоб студенти усвідомлювали мету своїх дій і
співвідносили їх з мотивами фізичного самовдосконалення, ціль рухової
активності може залишатися однією і тією ж, а зміст повинен змінюватися
– стати чемпіоном, бути матеріально забезпеченим, подобатися
представникам протилежної статі тощо.
Результати дослідження вікової динаміки мотивів занять ФК і С показали,
що перше місце як у хлопців, так і у дівчат, займає мотив удосконалення
форми тіла, однак розвиток цього мотиву має свої особливості. У хлопців
цей мотив йде паралельно зі спортивним мотивом, простежується позитивний
взаємозв’язок, тобто заняття спортом асоціюються з гарною фігурою і
здоров’ям. А відбувається чіткий поділ мотивів – мотив удосконалення
форми тіла домінує, а спортивний мотив знижується. Дівчата починають
звертати увагу на свою фігуру раніше, ніж хлопці. У них у 3 рази вищий
мотив боротьби із зайвою вагою, ніж у хлопців. Досить стабільний в усі
вікові періоди мотив зміцнення здоров’я. Мотивами рекреаційного
характеру є: “спілкування з друзями” та “активний,, відпочинок”, які
притаманні і хлопцям, і дівчатам.
Проведені дослідження мотивів до заняття фізичною культурою і спортом
студентів, які проживають у різних регіонах України, підтвердили ряд
особливостей, виявлених при аналізі з використанням вікових констант, що
може трактуватися як закономірність.
Пріоритетними мотивами заняття фізичною культурою і спортом студентів є
зміцнення здоров’я, удосконалення форми тіла, досягнення високого
спортивного результату, спілкування з друзями й активний відпочинок.
Дослідження структури мотивів показали, що у сільських хлопців
пріоритетним у заняттях фізичними вправами є мотив досягнення високих
спортивних результатів. Це, імовірно, пов’язано саме з місцем
проживання, тому що є способом самоствердження, самореалізації. Заняття
спортом супроводжуються поїздками на змагання в інші міста, можливостями
потрапити у збірну команду, виїхати за кордон, поліпшити своє
матеріальне становище і самий реальний варіант – переїхати із сільської
місцевості в місто. Хлопці ставлять собі за мету і поліпшити фігуру за
допомогою фізичних вправ, а також хочуть спілкуватися з друзями під час
занять. Однак меншою мірою вони займаються спортом заради зміцнення
здоров’я і зниження маси тіла, для них це не є стимулом.
У дівчат міських шкіл на І-І1 місці також знаходяться мотиви зміцнення
здоров’я й удосконалення фігури, причому ці показники у процентному
відношенні однакові з даними хлопців. Далі в них представлені мотиви
зниження ваги, спілкування з друзями, активний відпочинок і досягнення
високого спортивного результату.
У дівчат із сільської місцевості пріоритетним мотивом є удосконалення
форми тіла, який вони підкріплюють прагненням бути здоровими. Крім того,
вони хочуть займатися фізичними вправами заради задоволення й активного
відпочинку, щоб схуднути, й зовсім мало дівчат ставлять за мету
досягнення високих спортивних результатів.
Проведений аналіз дозволяє чітко розставити пріоритети мотивів занять
фізичними вправами студентів, які проживають в Україні, і зробити
.висновок, що вони відрізняються від мотивів занять студентів які
проживають в інших країнах, і особливо в США, а значить і підходи до
вироблення потреби стимулювання в молоді, заняттях фізичними вправами
повинні бути різними. Якщо американських студентів можна залучати до
систематичних занять за допомогою спорту, тому що він є невід’ємною
частиною американського способу життя, то українських студентів – через
інтерес до культури власного тіла, результатом якого повинна бути
систематична фізична активність і здоровий спосіб життя.
2. СПОРТИВНІ ІНТЕРЕСИ СТУДЕНТІВ
Порівняльний аналіз спортивних Інтересів студентів; які проживають у
різних регіонах України, дозволяє виділити види спорту, що користуються
найбільшою популярністю. У хлопців -. футбол, баскетбол, плавання,
бодібілдінг, види єдиноборств, туризм, спортивне орієнтування, легка
атлетика, волейбол. У дівчат найбільш популярними є аеробіка, плавання,
баскетбол, шейпінг, фітнес, волейбол, туризм, спортивне орієнтування.
Однак є суттєві розбіжності між кількістю тих студентів, які займаються
видами спорту, і тими, які хочуть займатися.
Розбіжність між кількістю тих, які займаються цими видами спорту, і
кількістю бажаючих займатися ними, можна пояснити декількома причина.
По-перше, це відсутність умов для заняття таким видом спорту, як
плавання. Що вимагає відповідної кількості плавальних басейнів. У
сільській місцевості вони взагалі відсутні, а в містах їх дуже мало, і
вони не можуть прийняти усіх бажаючих, крім того, заняття в басейнах (за
винятком ДЮСШ) платні. Заняття аеробікою, шейпінгом, фітнесом,
бодібілдінгом передбачають певні приміщення, спеціальне устаткування й
оплату. У Києві зараз функціонує близько 150 приватних підприємців, які
надають фізкультурно-оздоровчі послуги, добре обладнані спортивні клуби
і фітнес-центри, але їхні послуги платні і недоступні бюджету родин із
середнім достатком, що є другою причиною незадоволення бажань студентів.
Третьою причиною є відсутність достатньої кількості фахівців з аеробіки,
шейпінгу, фітнесу, які могли б організувати заняття у шкільних залах.
Четвертою причиною є відсутність бажання викладачів фізкультури включати
нові види рухової активності у структуру уроків фізкультури, на що
вказують студенти. П’ята причина – низька мотивація студентів до
діяльності, спрямованої на реалізацію своїх інтересів.
3. ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА МОТИВАЦІЮ СТУДЕНТІВ
ЩОДО ЗАНЯТЬ ФК І С
Для з’ясування мотивації студентів у сфері фізичного виховання і
визначення шляхів її формування необхідно установити ті спонукання,
якими керується молодь своїх учинках, бажаннях у процесі навчальної і
позакласної діяльності. Мотиваційна сфера завжди складається з ряду
спонукань: ідеалів і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, цілей,
інтересів та ін. Ці спонукання виконують різну роль у загальній картині
мотивації, на різних етапах вікового розвитку здобувають то більше, то
менше значення, тому знання їх доможуть викладачу диференційовано
впливати на мотивацію студентів до фізичного самовдосконалення.
Будь-яка діяльність починається з потреб, усі вони, навіть біологічні за
походженням, формуються при взаємодії дитини з навколишнім середовищем і
залежать від ряду факторів. Потреба – це спрямованість активності
людини, психічний стан, що створює передумову діяльності. Однак сама по
собі потреба; не визначає характеру діяльності, тому що може бути
задоволена різними предметами і способами. Предмет задоволення
визначається тоді, коли людина поминає діяти.
Низька мотивація діяльності студентів пов’язана з певними факторами, що
в різному співвідношенні можуть виступати відповідно до умов проживання
молоді, навколишнього середовища, сімейного виховання.
Існують певні розходження у структурі зовнішніх і внутрішніх факторів,
які впливають на мотивацію до систематичного виконання фізичних вправ як
засобу самовдосконалення у студентів.
У студентів відносно рівноцінними щодо впливу є такі зовнішні фактори,
як поради батьків, поради викладача далі йдуть відвідування змагань,
поради друзів, телепередачі і преса.
Внутрішніми факторами, які впливають на інтенсивність мотивації, можна
вважати знання, переконання, бажання і пошук причин, що заважають
реалізувати мету. У вищих навчальних закладах студенти, особливо дівчат,
впевненість у користі занять фізичними вправами більша.
До об’єктивних зовнішніх причин, які утруднюють реалізацію мети, можна
віднести відсутність груп за інтересами і спроможність оплачувати
заняття, до внутрішніх причин, які відбивають нестійкість мотивів та
інтересів і низьку мотивацію, належить брак часу.
В студентів простежується однаковий рейтинг факторів і у хлопців, і у
дівчат. Такий збіг за ступенем впливу різних факторів спостерігається в
міру зменшення території. Умань – невеликий районний центр, хоч і
відрізняється від сільської місцевості умовами, властивими місту, але
спосіб життя студентів обумовлений здебільшого сімейним
вихованням і невеликою різноманітністю. У зв’язку з цим і захоплення у
вільний час у них переважно збігаються.
3.1. Сімейне виховання
Сімейне виховання відіграє ЗНЛ$ЩУ?ОЛЬ У формуванні
фізкультурно-спортивних інтересів молоді. Сімейні традиції передаються з
покоління в покоління. Залучаючи дитину до спорту з раннього дитинства,
батьки заздалегідь піклуються про здорове майбутнє свого «чада».
Доведено, що діти, які займаються фізичною культурою і спортом, менш
схильні до таких шкідливих звичок, як алкоголізм, паління, наркоманія,
токсикоманія і т.п. Під впливом фізичних вправ у них виробляється
стійкий імунітет до різних видів захворювань. Хтось з «великих» сказав:
«Коли людина не діє, вона псується», вкладаючи у значення слова
«псується» те, що людина легко підпадає під вплив «дурної» компанії,
переймає шкідливі звички й у підсумку гине як особистість. Дуже часто
діти неблагополучних родин попадають під такий вплив, так і не
усвідомивши того, що є інший бік життя. Тому дуже важливо, щоб кожний з
батьків приділяв якнайбільше уваги вихованню своєї дитини, враховуючи її
уподобання та інтереси.
Вплив родини на формування інтересу до занять фізичною культурою і
спортом становить 21,6% у хлопців і 19,7% у дівчат. З віком на цей
фактор указує менша кількість підлітків – у 6-х класах це відзначили
34,5% хлопців і 32,9% дівчат, а в 9-х класах тільки 17,2% хлопців і
20,6% дівчат.
Виявлено низьку мотивацію студентів до систематичних занять фізичною
культурою і спортом (60-70% не займаються ФК і С). Однак молодь вказує
на факт таких занять у своїх анкетах, це ж і підтверджують їхні батьки.
Дослідження показали невідповідність між відповідями студентів про
заняття ФК і С і фактичним станом. Звідси випливає омана більшої частини
батьків про зайнятість своїх студентів. Більшість батьків не могла
відповісти на запитання про кількість занять ФК і С на тиждень їхніх
дітей. у 9-х класах.
Батьки більше Інформовані про інтереси дівчат до художніх фільмів (30%
необізнаних), ніж зі спорту (67% необізнаних). Батьки хлопців також
краще інформовані про художні інтереси дітей (46% необізнаних), ніж про
спортивні інтереси (100% необізнаних).
Про заняття студентів у вільний час більш інформовані батьки хлопців
(26% необізнаних), ніж дівчат (60% необізнаних).
Батьки дівчат краще інформовані про те, як проводять вільний час дівчата
(60%). Великий відсоток розбіжностей між відповідями студентів і батьків
свідчить про низьку контактність їх, про те, що в родині рідко
обговорюється корисна інформація, батьки не намагаються з’ясувати
інтереси своїх дітей і висунути стимули для їхнього розвитку і
формування потреби в самовдосконаленні організму засобами рухової
активності. Батьки студентів переконані в дії свого авторитету і
слухняності студентів і тому не контролюють їх заняття, що призводить до
появи шкідливих звичок у 65-70% хлопців і 57% дівчат 5-6-х класів,
недотримання режиму дня в 70%, правильного харчування 65-80% студентів.
Ці звички вкорінюються і навіть пильна увага і контроль з боку батьків
уже не можуть змінити ситуацію.
Виявлені факти вимагають широкої просвітницької роботи з батьками через
телебачення, пресу, шкільні батьківські комітети, які повинні сприяти
підвищенню ролі сімейного виховання, відновлення контакту між батьками і
дітьми, що сприятиме і підвищенню самосвідомості молоді не тільки мати
бажання бути здоровим, але і реалізувати його.
Природно, що відсутність спілкування з своїми дітьми, незнання їхніх
інтересів і безконтрольність призводить до послаблення впливу сімейного
виховання, до переміщення сфери впливу на «вулицю», тобто в
мікросередовище, що, на жаль, має частіше негативний вплив. Це і
виявляється в появі згубних звичок.
Батькам необхідно враховувати психологію молоді, їхнє раннє
дорослішання і прагнення мати власну думку щодо заборонних дій.
3.2. Вплив телебачення
Вплив телебачення на формування мотивів й інтересів тгідянІ«в зумовлений
щоденним переглядом телепередач, причому вікові коливання незначні. У
будний день діти дивляться телепередачі протягом 2-3 годин, а у вихідні
більше 4-х годин. На першому місці як у хлопців, так і у дівчат канал 1
+1, на другому – СТБ і на третьому – ГРТ.
Досить чітко прослідковується структура інтересів молоді до телепередач.
Біля 50% студентів приваблюють закордонні кінофільми. У хлопців великий
інтерес викликають бойовики, у дівчат – комедії і мелодрами. Із
розважальних передач великою популярністю користується КВК.
Хлопців більше, ніж дівчат, приваблюють передачі про змагання переважно
з футболу і баскетболу, вони люблять дивитися змагання і передачі про
бодібілдінг, однак їх показують дуже рідко. Дівчата цікавляться
передачами про фітнес й аеробіку.
Отже, структура інтересів молоді за тими телепередачами, якими вони
цікавляться, досить прозора. Інтереси хлопців спрямовані здебільшого до
бойовиків, сюжети яких пов’язані з протиборством, що виявляється в
різних видах фізичного насильства, стрілянині з різних видів зброї,
спортивних і неспортивних видах боротьби, боксу. Ідеалом хлопців є тип
супермена, уособлений зірками Голівуду. Однак, крім негативних моментів,
є і позитивні, тому що «ідеал» має красиву фігуру, сталеві м’язи,
володіє видами бойових мистецтв, фізично сильний, спритний і витривалий,
тобто ці якості цілком досяжні при спеціальних заняттях. Тому хлопці
ставлять за мету, займаючись фізичними вправами, стати сильним,
витривалим і мати красиву фігуру. Звідси в них й інтерес до передач про
бодібілдінг, вони хочуть довідатися як досягти цього, займаючись
самостійно.
У дівчат виникає інший ідеал, вони складають з мелодрам образ красивої,
стрункої, романтичної героїні. Звідси в них і виникає бажання схуднути і
мати красиву фігуру. Необхідно констатувати, що ідеали молоді змінилися.
Якщо раніше вони хотіли бути схожими на відомих спортсменів, то тепер
вони навіть не знають їхніх прізвищ. Такі ідеали можуть формувати тільки
мету, але не підвищувати активність для її досягнення. Для підвищення
мотивації необхідні діючі спонукання і стимули.
Знаючи телеканали і передачі, які дивляться студенти, необхідно включати
рекламні ролики про здоровий спосіб життя, рухову активність, що можуть
служити сюжетом для реклами безалкогольних напоїв, тренажерних
пристроїв, фітнес-центрів і т.п. Ці сюжети і сценарії повинні
розроблятися разом із психологами й охоплювати широку вікову аудиторію.
Необхідно повернути на телеканали передачі про масові змагання типу
«Папа, мама, я – спортивна сім’я», «Роби як ми, роби краще нас» та інші
спортивно-розважальні передачі, які мають як пізнавальний, так і
рекламний характер.
Телебачення володіє широкою глядацькою аудиторією студентів і тому може
стати діючою силою залучення їх до систематичних занять фізичною
культурою і спортом, що буде сприяти їхньому самовдосконаленню,
зміцненню здоров’я і використанню своїх фізичних здібностей на благо
суспільства, а не проти нього.
3.3. Роль преси
Одним з комунікативних факторів, що несе інформацію, є преса. Нас
цікавило питання: Чи читають студенти спортивну пресу? З’ясувалося, що
читають пресу 55,9 ± 2,02% хлопців і 38,1 ± 1,96% дівчат. Практично в
усі вікові періоди, крім 5-го і 10-го класу, інтерес до преси у хлопців
вищий, ніж у дівчат, у 2 рази.
Яка ж інформація цікавить молодь? Хлопців більше цікавлять результати
змагань (71,3 ± 6,65%), інформація про корекцію фігури — 21,4 ± 2,4%,
зміст самостійних занять — 16,6 ± 2,17%, небагатьох цікавлять дієти —
4,2 ± 1%, системи загартовування — 3,9 ± 1,2% й оздоровчі програми
занять —2,1 ±0,81%.
Дівчат більше цікавить інформація про корекцію фігури — 57 ± 3,12%, про
змагання — 41,3 ± 3,11%, оздоровчі програми занять — 25,2 ± 2,75%, дієти
— 17,8 ± 2,39%, зміст самостійних занять — 10,7 ± 1,9% і система
загартовування — 4,9 ± 1,38%.
Отже, відповіді на це питання підтвердили відповіді на питання про
мотиви занять ФК і С студентів, тому що 48,8 ± 2,86% хлопців шукають
інформацію, яка стосується оздоровлення, корекції фігури, дієти,
загартовування, самостійних занять, тобто того, що пов’язано із
самовдосконаленням і зміцненням здоров’я.
У дівчат більшою мірою, ніж у хлопців, виявляється інтерес до інформації
про самовдосконалення (у сумі виявилося 115,6%). Це означає, що дівчата
відзначили не один вид інформації, а декілька. Дівчат більше цікавить
інформація про корекцію фігури, про змагання, оздоровчі програми занять,
дієту, зміст самостійних занять, систему загартовування. Ці відповіді ще
раз_ підтверджують, що у студентів присутній мотив самовдосконалення для
поліпшення здоров’я, фігури. Вони шукають інформацію, яка сприяла б
досягненню мети, і такої інформації у пресі повинно бути більше, вона
повинна бути доступною, зрозумілою й підготовленою кваліфікованими
фахівцями.
Вивчення інтересу до рубрик підтвердило висновок про те, що у більшості
хлопців і дівчат мотиви занять ФК і С більшою мірою пов’язані з
самовдосконаленням організму й оздоровленням.
3.4. Вплив студентського виховання
Вищий навчальний заклад особі викладача фізкультури перестала бути
діючим фактором, який впливав би на виховання мотивації до систематичних
занять ФК і С у позаурочний час. Причини цього залежать не тільки від
особистості викладача фізкультури, але і від постановки процесу
фізичного виховання у визначений час. Один з напрямків сучасної „
Концепції фізичного виховання” направлений на те, щоб домогтися більш
високих результатів фізичної підготовленості на основі реалізації
принципово нових підходів, засобів, технологій, де головним є не
процедура натаскування на руховий результат, а складна і кропітка робота
з формування щиро зацікавленого відношення до процесу самовдосконалення,
створення умов для оволодіння способами удосконалювання своєї
особистості. Завдання полягає в тому, щоб зробити активну рухову
діяльність більш осмисленою, цілеспрямованою, найбільшою мірою
відповідною індивідуальним особливостям кожного, хто займається.
Необхідно акцентувати увагу на елементах, які покликані сприяти
ефективному формуванню у студентів грамотного відношення до себе, свого
тіла, сприяти формуванню потребно-мотиваційної сфери, усвідомленню
необхідності зміцнення здоров’я, ведення здорового способу життя,
фізичного удосконалення (В.А.Антікова, А.О.Єфімов, 1992; С.Ю.Балбенко,
1982; В.К.Бальшевич, 1987).
Великий інтерес представляє трактування проблеми навчальної освіти в
роботі академіка С. Гончаренка (1997). Вчений описує людино-центристську
модель, яка в центр освітньої мети ставить здібності, інтереси людини як
основні рушійні сили її розвитку, надання можливості кожному учню
рухатися власною освітньою траєкторією, з максимальною ефективністю і
повнотою реалізовувати власні інтереси, розвивати у кожної дитини
здібності для створення суспільних й особистих цінностей.
Одним зі шляхів підвищення ефективності системи фізкультурної освіти,
фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів є формування повноцінної
мотивації до занять (А.Склад, 1980).
Загальноприйнятими проблемами мотивації є положення про те, що мотивація
(у широкому змісті) включає усі види спонукань: мотиви, потреби,
інтереси, прагнення, мету, нахил, «як усвідомлене чи малоусвідомлене
спонукання до діяльності».
Навчальна і фізкультурно-оздоровча діяльність спонукається цілим
комплексом мотивів, що і визначають зміст занять для студентів
(В.Г.Хромін, 2000).
Мотиваційна сфера мінлива і має вікові і змістово-значеннєві
особливості, зумовлені деякими природними і соціальними факторами.
Серед мотивів, які лежать в основі процесу навчання виділяють: внутрішні
мотиви, які спонукаються процесом занять, способами дії, прийомами
аналізу матеріалу, самим предметом навчання і зовнішніми мотивами, які
залежать від факторів, що знаходяться за межами навчальної і
фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів.
Активність людини здебільшого визначається метою її діяльності.
Специфіка людської мотивованої діяльності полягає в тому, що вона завжди
цілеспрямована. Мотиваційна сфера студентів їхнє відношення до різних
видів діяльності і прояв загальної активності в заняттях в основному
визначається як їхніми потребами, так і відповідними цілями
(О.К.Ізвєкова, 1980; Т.К.Капровський, 1979; B.C.Крюченко, 1990;
П.М.Левитськкй, В.СЯзловецький, 1969; Н.С.Солопчук, 1991; Н.М.Хоменко,
1992).
Мотиви навчання часто розглядаються останнім часом у плані тих факторів,
які випливають із приналежності студентів до певного колективу, в якому
він здійснює свою діяльність. У багатьох дослідженнях підкреслюються
такі фактори мотивації. як усвідомлення приналежності до колективу і
пов’язане з цим прагнення домогтися успіху і т.д. (І.Ф.Кононов,
ГЛ.Куцекко, 1982; Є.А.Сидоров, 1989; С.Сигнаєвський, 2001). Урок
фізичної культури є колективною дією, яка спрямована на фізичне
вдосконалення студентів, і для багатьох є майже єдиною формою занять
фізичними вправами двічі на тиждень. Тому важливим є питання: Як
відносяться молодь до уроків фізкультури?
Хлопці і дівчата майже регулярно відвідують уроки фізкультури, однак з
віком їх кількість змінюється .
У цілому 50%-школярж не відчувають стійкого інтересу до уроків
фізкультури.
Причинами цього є неадекватність фізичних навантажень фізичним
можливостям студентів (завищений або занижений рівень),
незадоволеність методикою проведення занять програмного змісту та самою
організацією навчального процесу .
Отже, більшість студентів свідомо ставиться до уроків фізкультури і може
досить виразно вказати на їхні недоліки. Незадоволення організацією
процесу фізичного виховання у навчальному закладі призводить як до
нерегулярного відвідування уроків фізкультури, так і до зниження
мотивації до спортивних занять у позаурочний час.
Для підвищення ефективності процесу фізичного виховання викладачам
фізичної культури рекомендовано враховувати зауваження, що висловлені
студентами:
– недостатньо реалізується диференційований підхід на уроках ФК, що
призводить до неадекватності фізичних навантажень на заняттях (25%);
– не враховуються інтереси студентів гази виборі фізичних вправ, які
включені у програму ФК у навчальному закладі (22-32%), що вимагає
перегляду програми з ФК, відвести більше годин варіативного компоненту й
адаптувати до інтересів студентів конкретного навчального закладу;
– при проведенні занять, особливо в підготовчій частині, необхідно
використовувати музичний супровід, що робить заняття фізичними вправами
більш емоційними і привабливими як для дівчат, так і для хлопців;
– використання змагального методу на уроці ФК найбільш ефективно на
І–ІV курсах бажання змагатися знижується, особливо в дівчат. У зв’язку
з цим необхідно розробити ряд стимулів, які сприяли б підвищенню
мотивації досягнення результату і проведення змагань під девізом
«Перемагай себе».
Виявлені вікові особливості відношення студентів до процесу фізичного
виховання у навчальному закладі свідчать про необхідність доопрацювання
програм з фізичної культури адекватно віково-статевим потребам, мотивам
й інтересам студентів, що буде сприяти підвищенню їх мотивації до занять
фізичними вправами як в системі урочних, так і позаурочних форм.
Вагомими причинами є відсутність інтересу до самостійних занять
фізичними вправами студентів; недосконалість системи педагогічного
контролю фізичного стану у процесі фізичного виховання, яка має в своєму
арсеналі тільки рухові тести, результати яких залежать від кумулятивного
ефекту, і їх зміни починають виявлятися на 3-4 тижні занять, крім того,
їх неможливо виконати в домашніх умовах.
Отже, можна дійти висновку, що:
– більшість студентів позитивно ставляться до фізичного виховання і
розуміють значимість теоретичних знань для самостійних занять фізичними
вправами;
– у навчальному процесі з фізичного виховання у навчальному закладі
відсутні теоретичні заняття з фізичної культури. У зв’язку з відсутністю
часу на уроках ФК, теоретичні знання про самооцінку ФР і ФП, вплив
фізичного навантаження на організм людини можна ввести в такі
дисципліни, як біологія, анатомія, валеологія. Уроки ФК обов’язково
повинні включати теоретичну частину, яка вміщувала б матеріал про
дозування фізичних навантажень, критерії ефективності занять фізичними
вправами, структуру і зміст індивідуальних програм ФОЗ;
– домашні завдання з ФК повинні включати складання індивідуальної
програми, яку викладачі ФК перевіряє і коректує її виконання. Критерієм
ефективності повинен бути приріст власних результатів відповідно до
вихідного рівня;
– інтенсивність мотивації до самовдосконалення знаходиться на низькому
рівні, що вимагає розробки комплексу стимулів як у системі шкільного,
так і сімейного виховання.
3.5. Фактори здорового способу життя
Дослідження показало, що студенти мають загальне уявлення про фактори
здорового способу життя і досить об’єктивно намагалися відповісти на
запитання: «Яких факторів здорового способу життя ви дотримуєтесь?»
Анкетування було анонімним, тому вони не боялися засудження за відверті
відповіді.
Дивно, що такий загальноприйнятий фактор як гігієна, яка включає
умивання, чищення зубів, миття рук і прийняття душу, чистий одяг, чисте
житлове приміщення і місце навчання, виділило всього 34 ± 1,93% хлопців
і 61,9 ± 1,99% дівчат. Дівчат, які дотримуються гігієни, майже у 2 рази
більше, ніж хлопців. Під час бесіди молоді вказували на причини
недотримання гігієни, однією з яких є тривале перебування у навчальному
закладі відсутність можливості помити руки з милом, а також неможливість
прийняти душ після занять фізкультурою, перебування у класній кімнаті в
тому ж одязі, у якому інтенсивно бігав і стрибав. Викладачі відзначають
стійкий запах поту від студентів-після уроків фізкультури протягом
усього дня, тому що уроки фізкультури в сітці навчальних занять
розподіляються від першого до останнього. Несерйозна проблема, яка
істотно впливає на стан здоров’я студентів і вимагає кардинальних
заходів для її вирішення.
Режим дня пов’язаний також із правильним харчуванням. Дотримування 3-4
разового харчування, вживання збалансованого раціону удається тільки
22,4% хлопців і 21,1% дівчат. Чим пояснюють студенти недотримування
цього фактору? Багато учнів вказують на те, що їм не вдається пообідати
у навчальному закладі вони обмежуються булочкою чи пиріжком, а потім
пізній обід чи вечеря одночасно вдома. Деякі юнаки скаржилися на
одноманітність їжі вдома (картопля, вермішель, каша) через нестачу
грошей у батьків. Це пов’язано з матеріальним станом родини, з кількістю
працюючих членів родини, кількістю дітей у родині. Те, що харчування
погіршилося, підтверджують об’єктивні дані, а саме наявність до 10-15%
дітей, які мають недостатню масу тіла; збільшується відсоток молоді, які
мають захворювання шлунково-кишкового тракту. Правильне харчування
студентів залежить більшою мірою від його організації у навчальному
закладі та родині, і меншою мірою від самого юнака.
Мало звертається уваги на процедури, які загартовують, це відзначили
всього 9% хлопців і 5,8% дівчат. Ігнорування такого доступного чинника,
як підвищення неспецифічної резистентності організму загартовуючи* ми
процедурами, часто призводить до гострих респіраторних захворювань
(більше 90% студентів). Це більшою мірою залежить від просвітницької
роботи в цій галузі, родини, телебачення, преси, які є значним резервом
підвищення опірності організму несприятливим факторам навколишнього
середовища, підвищення рівня здоров’я дітей і самовдосконалення
організму.
Шкідливі звички включають паління, вживання алкоголю, наркотичних
засобів. Про вживання їх підліткам не ставилось прямого запитання, тому
що навіть при анонімному анкетуванні важко очікувати щирої відповіді,
адже всі студенти інформовані, що це шкідливо для здоров’я і карно як у
моральному, так і правовому аспекті. Тому варіантом відповіді була
«відсутність шкідливих звичок». У зв’язку з цим школярі свідомо
пропускали цю відповідь, якщо знали, що якась з названих негативних
звичок (їм пояснили, що це кількаразове вживання) у них є.
Наявність спеціально організованої рухової активності у структурі свого
способу життя відзначали 40,7 ± 2% хлопців і 32,7 ± 1,9% дівчат. Це є ще
одним підтвердженням того, що 60-70%) підлітків не займається
систематично певним видом рухової активності і має низький рівень
мотивації до такого виду діяльності.
Отже, з усіх доступних чинників здорового способу життя найчастіше у
хлопців на першому місці – рухова активність -40,7 2%, на другому –
відсутність шкідливих звичок – 36,3 ± 1,95%, на третьому – гігієна – 34
± 1,93%, на четвертому – правильне харчування – 22,4 ± 1,7%, на п’ятому
– режим дня – 20,9 ± 1,64% і на шостому – процедури, які загартовують –
9 ± 1,17%>.
У дівчат на І місці чинник гігієни – 61,9 ± 1,99%, на II – відсутність
шкідливих звичок – 44,7 ± 2,02%, на III – рухова активність – 32,7 ±
1,9%, і менше дотримуються правильного харчування -21,1 ±1,67%, режим
дня – 18,1 ± 1,55% і процедур, які загартовують – $,8 ± 0,89%.
Більшість студентів (63,7 ± 1,9% хлопців і 55,3 ± 2,03% дівчат) мають
шкідливі звички, що є наслідком зниження протиборства в родині,
навчальному закладу і підвищенням впливу мікросередовища (друзів,
знайомих). Цей тривожний факт вимагає вживання кардинальних заходів
виховного характеру, допомоги з боку засобів масової інформації,
підвищення мотивації до здорового способу життя молоді як засобу
порятунку генофонду нації від деградації.
4. Самооцінка стану здоров’я студентів
Студентам властива завищена самооцінка, однак аналіз” відповідей про те,
як вони оцінюють свій стан здоров’я, викликає тривогу. Об’єктивні цифри,
які характеризують стан захворюваності дитячого контингенту, рівень
їхньої фізичної підготовленості, знайдено в документальних матеріалах.
Мінздраву України й у відповідній літературі. Однак у юнацькому віці
відчуття здоров’я і нездоров’я з погляду самих студентів завищене у бік
першого. Тому їхні відповіді можна оцінювати як самовідчуття фізичного
стану щодо норми.
Існують розходження в оцінці здоров’я і фізичної підготовленості
міської і сільської місцевості студентів. Найбільші проблеми зі
здоров’ям мають школярі м. Києва, що уже відзначалося багатьма
дослідниками за оцінкою об’єктивних показників фізичного стану в містах,
суб’єктивна оцінка здоров’я дівчат нижча, ніж хлопців. Це є дуже
тривожним фактом, тому що його не можна пояснити гіршими чи кращими
економічними умовами проживання і харчування, а свідчить про загальне
погіршення репродуктивного здоров’я молоді і генофонду нації.
5. Мотиви та інтереси студентів до занять фізичною культурою і спортом
залежно від особливостей темпераменту
До внутрішніх факторів, які впливають на прояв мотивації до видів
діяльності відносяться властивості нервової системи підлітка. Для
їхнього визначення використано методику Т.Ю. Круцевич, засновану на
спостереженні поведінкових реакцій студентів у різних ситуаціях.
Дослідження проводилося в м. Умані з комплексу проявів різних
поведінкових реакцій на невдачі, стійкості уваги, мови, визначалася
перевага чи порушення гальмування у поведінці, працездатності, оцінці
своїх сил, виконанні фізичних вправ. Ця методика дає можливість одержати
інформацію про фенотипові ознаки темпераменту студентів і доступна в
масових дослідженнях. Було визначено чотири типологічних групи за
характерними проявах їхніх реакцій у житті.
«Сильний урівноважений» тип характеризується наступними зовнішніми
проявами:
– швидко схвачує суть важкого завдання, однотипність і великі зусилля
переносить погано. Фізичні вправи виконує легко, координовано;
– об’єктивно оцінює свої сили;
– працює довгостроково, змінюючи вид діяльності;
– говорить швидко, плавно, спокійно, голос середній чи вищий за
середній. Вимова чітка, правильна. Легко засвоює іноземні мови;
– відсутність різких спадів діяльності після помилки, особливо, якщо за
це дорікали навколишні. Оптиміст;
– увага сконцентрована, стійка. Легко переключається з одного предмета
на інший.
«Сильний збудливий» тип характеризується наступними проявами:
– недостатньою координацією особливо на перших етапах
оволодіння певними рухами, не може якісно виконувати до кінця
одноманітні рухи; – перебільшує свої сили;
– працездатність висока, якщо діяльність захоплює. Одно-і:. манітні дії
виконує погано, з частими перервами і видимим
роздратуванням;
– говорить голосно, уривчасто, напружено, нерідко розмашисте
жестикулюючи, часто зупиняється, шукаючи потрібне слово чи
словосполучення;
– намагається в агресивній формі заперечувати рішення викладача.
Тривалість переживань незначна;
– увага не така стійка як в інших. Поле уваги звужене, сконцентрувати
увагу може при виникненні інтересу до предмета.
«Сильний гальмовий» тип характеризується:
– неквапливими погодженими і висококоординованими рухами. Якісно
виконує одноманітні вправи до кінця. У тих видах, де потрібна швидкість,
виявляє себе гірше;
– при оцінці своїх сил уникає відповіді (сумнівається);
– може працювати довгостроково, без перерви, не знижуючи результатів при
одноманітній діяльності;
– небагатослівний, говорить граматично правильно, важкувато
жестикулюючи. Міміка майже відсутня. Голос середній, іноді тихий.
Письмова мова краща;
– реакція на невдачі зовні спокійна, не намагається виправдатися чи
викликати співчуття в навколишніх. Небагатослівний. Не любить робити
прогнози про підсумок виступу на змаганнях;
– увага стійка, але потрібно тривалий час на включення. Погано
переключається з одного предмета на іншій.
«Слабкий не врівноважений» тип характеризується:
– найгіршою руховою діяльністю, скутістю рухів, непевністю в собі,
поганою координацією;
– схильний применшувати свої можливості;
– працездатність невисока, з різким коливанням підйомів і спадів;
– мова тиха, часто мовчить. Письмова мова краща усної;
– при невдачах прагне викликати співчуття в навколишніх, посилається на
об’єктивні труднощі чи перешкоди, хвороблива реакція на зауваження
старших (тремтіння губ, сльози і т.д.);
– довго не може зосередити увагу, відволікається на сторонні подразники.
Увага, хитлива.
Виділені групи студентів, об’єднані характерними ознаками життєвих
проявів окремих властивостей вищої нервової діяльності, умовно позначені
як тип ВИД.
Спостереження застосовувалося для визначення життєвих властивостей
нервової системи студентів і здійснювалося за зовнішніми проявами
характеру учня, його рухів, мови, товариськості, працездатності,
поведінки в несподіваних ситуаціях, реакції на невдачі і т.п.
Зіставляючи дані спостереження з розробленою системою оцінок, отримано
інформацію про ступінь прояву тих чи інших властивостей нервової системи
учня.
Аналіз прояву мотивів занять фізичною культурою і спортом у підлітків
при константній ознаці, якою був “тип ВИД”, показав, що незалежно від
контрольної перемінної “стать” виявляються загальні тенденції.
У “сильних” типів більшою мірою виражений мотив “досягнення високого
спортивного результату”, тобто спортивний мотив занять, ніж у “слабкого”
типу. У “сильних” типів більш широкий спектр мотивів занять фізичними
вправами, вони вказують, як правило, на два мотиви, а “слабкі” – на
один.
Результати дослідження дозволяють зробити узагальнення, характерні для
представників різних типів ВНД, незалежно від статі випробуваних.
Студенти з “сильним урівноваженим” типом нервової системи мають досить
широкий спектр спортивних інтересів, до якого входять як ігрові види,
так і види спорту, що вимагають витривалості та виконання досить
одноманітної роботи (плавання, лижі). Як хлопців, так і дівчат
приваблюють заняття, які проводяться під музику (аеробіка, шейпінг).
Студентів з “сильним збудливим” типом нервової системи більше
приваблюють ситуаційні види спорту – баскетбол, футбол, вправи, які
виконуються під музику.
Дівчата зі “збудливим” типом, на відміну від “урівноважених” і
“гальмових”, у деяких випадках вибирають чоловічі види спорту, зокрема
боротьбу, футбол, бодібіддінг. Не приваблюють їх види спорту, пов’язані
з одноманітним середовищем (плавання), і відсутність гострої змагальної
боротьби (фітнес, шейпінг, аквафітнес, туризм).
“Сильні гальмові” типи не захоплюються тими видами спорту, які
користуються найбільшою популярністю, однак і хлопців, і дівчат
приваблює плавання, зимові види спорту, а з ігрових – баскетбол і
волейбол. У хлопців переважає інтерес до силових видів – боротьби і
бодібілдінгу, що відповідає їхньому соматотипу.
Студенти з “сильним” типом нервової системи мають власну думку про
користь занять фізичними вправами, і вони вважають, що на них меншою
мірою впливають зовнішні фактори. Залежно від урівноваженості нервових
процесів, для “збудливих” типів має значення мікросередовище, у якому
вони знаходяться. Для “урівноважених” має значення сімейне виховання і
поради батьків, “гальмові” повною мірою визначають авторитет учителя
фізкультури і на них не впливають телепередачі, однак вони єдині з
типологічних груп, які читають газети і визнають значення преси.
Очевидно, це пов’язано з їхніми типологічними особливостями, тому що в
них краще розвинена письмова мова, ніж усна, і вони краще сприймають
написану інформацію, ніж усну. У них немає посилань на те, що для них
мають значення поради друзів.
Студенти зі “слабким неврівноваженим” типом нервової системи більше за
інших підпадають під вплив як дорослих, так і однолітків, вони не
покладаються на власні знання і досвід. Вони більш сучасні, тому для них
має значення думка інших.
Отже, можна відзначити деякі особливості інтересу студентів, що
доповнюють характеристику їхньої поведінки залежно від переваги тієї чи
іншої властивості нервової системи. Так, підлітки з «сильною
урівноваженою» нервовою системою відчувають переважно достатність
фізичного навантаження на уроках фізкультури. Вони бажають брати участь
у змаганнях і відзначають недостатність моментів змагання на заняттях з
фізкультури, їх не задовольняє відсутність музичного супроводу і
відсутність видів вправ, які їм подобаються.
Для студентів із «збудливим» типом нервової системи характерна наявність
представників, для яких фізичне навантаження є завищеним і для яких воно
є заниженим, їм потрібна постійна зміна відчуттів, тому їх не
задовольняє кількість ігор, моментів змагання. Емоційну насиченість
уроку вони бачать у виконанні вправ під музику. Вони не задоволені
процесом фізичного виховання і через відсутність тих видів вправ, які їм
подобаються.
Студенти з «гальмовим» типом не вказують на недостатнє фізичне
навантаження, для основної маси воно адекватне. Для посилення процесу
збудження їм необхідна емоційна насиченість заняття, тому вони
відзначають недолік ігор і музичного супроводу, однак у них не виникає
бажання збільшити моменти змагання, їх задовольняє та кількість, яка
існує на уроках фізкультури. Вони більш гостро відчувають відсутність
видів вправ на уроках, які їм подобаються.
Для «слабкого неврівноваженого» типу нервової системи фізичне
навантаження на уроках фізкультури більшою мірою завищене, імовірно,
через «слабкість» нервових процесів і чутливість, тому що в них навіть
на невеликий за силою подразник може бути бурхлива реакція. Вони не
люблять змагань і більш комфортно почувають себе в колективній грі, вони
намагаються уникати гострих конфліктних ситуацій і намагаються не
виділятися з загальної маси. Підлітки з цим типом нервової системи також
висловлюють незадоволеність відсутністю улюблених видів вправ на уроках
фізкультури. Дівчата люблять виконувати вправи з музичним супроводом.
Аналіз причин незадоволеності формами фізичного виховання у підлітків з
різними типами нервової системи дає можливість визначити стимули, що
сприяють збільшенню активності студентів. У їхніх відповідях виявляється
потреба у фізичному навантаженні, рухливих іграх, присутності улюблених
видів вправ на уроці, музичному супроводі, змаганнях.
Потреба – це недостаток чогось для організму й особистості. Урок
фізкультури повинен мати не тільки освітню спрямованість, але і
задовольняти потреби в руховій активності. Висловлення незадоволення
свідчить про наявність певної потреби в людини. Враховуючи це, складено
модель задоволення потреб підлітків з різними типами ВНД у руховій
активності на уроках фізкультури, складовими якої є: потреба у фізичній
культурі; потреба у рухливих і спортивних іграх; потреба у змаганнях;
потреба в музичному супроводі; потреба у виконанні вправ, які
подобаються. Задоволення кожної зі складових приймається за 100%,
кількість студентів, які вказали на незадоволення певної потреби,
віднімається від 100%. Дані співвідношення можна представити у вигляді
моделей, де очевидне незадоволення організацією і методикою проведення
уроків фізкультури, що знижує мотивацію до прояву рухової активності
студентів. Усунення розходжень між тим, що повинно бути на уроках
фізкультури і тим, що є, насправді і буде стимулом до занять фізичними
вправами не тільки під час уроків, але і в позаурочний час.
Самооцінка стану здоров’я є суб’єктивним показником, але почасти
ґрунтується на об’єктивних показниках захворюваності і встановленого
діагнозу, який знають студенти. У роботі не зіставлено це з фактичними
даними, тому що це буде завданням наших подальших досліджень. Дані
свідчать, що серед «сильних урівноважених» типів нервової системи
відсутні молодь, які оцінюють свій стан здоров’я як «поганий». Серед
«урівноважених» хлопців і дівчат найбільша кількість з «добрим» станом
здоров’я (відповідно 83,9% і 81,1%). Очевидно, це пов’язано з властивим
їм великим оптимізмом.
Серед студентів з «сильним збудливим» типом нервової системи переважають
ті, які почувають себе вже «не зовсім добре». Так, на це вказує 24,3%
хлопців і 58%) дівчат.
«Сильний гальмовий» тип має у своєму складі підлітків, які оцінюють своє
здоров’я як «погане». Це 4,8% хлопців і 2,7% дівчат, тільки 25,3% дівчат
оцінюють своє здоров’я як «добре», а 72%) як «не зовсім добре».
Серед представників «слабкого неврівноваженого» типу нервової системи
20% хлопців і 17,4% дівчат вказують на “погане” здоров’я. «Добрим»
вважають своє здоров’я тільки 8,7% дівчат, а 73,9% «не зовсім добрим».
У літературі є дані про зв’язок імунологічної реактивності організму і
типу нервової системи (О.П.Митчик, 2002). Він доводить, що індивідуальні
розходження в імунологічній реактивності на клітинному рівні знаходяться
в залежності від ступеня чутливості (подразливості) клітинного субстрату
до антигенних впливів, що корелює, у свою чергу, із силою основних
нервових процесів даного організму.
У роботі не досліджувалися фізіологічні прояви властивостей нервової
системи, а представлені тільки зовнішні спостереження поведінкових
реакцій, але, імовірно, вони мають у своїй основі значну частку
психофізіологічних проявів генотипу молоді.
Кожен студент схильний до прояву захоплень, однак у цих проявах
прослідковується певна тенденція.
Студенти, у яких переважають риси «сильного урівноваженого» типу
нервової системи, мають широкий діапазон захоплень, називаючи, як
правило, не менш трьох видів. Вони люблять читати, дивитися телевізор,
спілкуватися з друзями, займатися ФК і С, грати в комп’ютерні ігри.
Захоплюються вони ще й іноземними мовами та музикою. Батькам допомагають
більше дівчата, ніж хлопці.
«Сильні збудливі» студенти мають свої особливості, які проявляються у
необхідності зміни вражень, тому їх меншою мірою приваблюють одноманітні
види діяльності, які вимагають посидючості, зокрема вивчення іноземних
мов, заняття музикою і т.п. Вони люблять спілкуватися з друзями, грати в
комп’ютерні ігри, але не дуже прагнуть витрачати вільний час на перегляд
телепередач, у цей час вони можуть відвідувати дискотеки, займатися
різними видами спорту. Схвалюють вони читання книг і допомогу батькам,
однак це для них є не захоплюючим заняттям, а сприймається як
неминучість.
Студенти з «сильним гальмовим» типом нервової системи більш схильні до
спокійних, навіть монотонних видів занять. Вони не люблять відвідувати
дискотеки, а більш, ніж інші типи нервової системи, указують на перегляд
телепередач і читання книг. У вільний час спілкуються з друзями,
займаються ФК і С, допомагають батькам, що майже в два рази більше, ніж
«урівноважені» і «збудливі» типи. Крім цього, хлопці відзначають, що
люблять майструвати і лагодити техніку, а дівчата -шити.
Представники «слабкого неврівноваженого» типу більш консервативні у
виборі видів діяльності у вільний час. Вони відрізняються від інших
типів схильністю до заняття творчими видами, зокрема, музикою, співами,
малюванням. Імовірно, це пов’язано з більшою чутливістю нервової
системи. Вони також люблять спілкуватися з друзями, дивитися телевізор,
читати, більше, ніж інші типи, допомагають батькам. Не схильні до
вивчення іноземних мов, заняття спортом, відвідування дискотек і
комп’ютерних ігор. У першому випадку, очевидно, це пов’язано з
необхідністю запам’ятовування і монотонністю, що; невластиво їхній силі
нервових процесів, в інших випадках це пов’язано з проявом рухливості
нервових процесів і швидкістю прийняття рішень, що знов-таки неадекватно
їхнім типам реакцій.
Практичне значення отриманих результатів.
Виявлена вікова структура мотивів й інтересів студентів у галузі
фізичного виховання і спорту, а також фактори і мотиви, які сприяють
формуванню мотивації підлітків до фізичного самовдосконалення, та
розроблені рекомендації дозволяють внести зміни до програми з фізичного
виховання у навчальному закладі; методики організації урочних та
позаурочних форм занять, систему диференційованого підходу до студентів
з різними типологічними особливостями ВНД, змісту спортивних
телевізійних програм для молоді, публікацій у пресі, що позитивно вплине
на формування здорового способу життя студентів і виховання культури
фізичного здоров’я.
Методичні рекомендації можна використовувати для удосконалення
відповідних навчальних дисциплін, підготовки викладачів фізичної
культури і дитячих спортивних тренерів у вищих навчальних закладах.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Андреева Е.В. Мотивационные факторы учебной деятельности школьников
// Фізичне вих., спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: 36.
Наук. пр. -Луцьк, 1999. -С.771-774.
2. Антікова В.А., Єфімов А.О. Виховання у студентів інтересу до занять з
фізичної культури // Роль ФК у здоровому способі життя: Матер. І
наук.-практ. конф. – Львів. 1992. – С. 17!-172.
3. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. – К.:
Здоровье, 1985. – С.3-8.
4. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в
олимп. спорте. Спец, вьіпуск, 1999. – С.56-60.
5. Аросьев Д.А. Как увлечь физической культурой //Физическая культура в
школе. 1987. – №4,5. – С.8-12.
6. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. – М: Мысль,
1976. – 156с.
7. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Издательство МГУ,
1990.-368с.
8. Балбенко С.Ю. Виховання в учнів інтересу до занять фізичною культурою
// Фізичне виховання дітей і молоді. – К.: Здоров’я, 1982.-Вип. 9.-С.
7-9.
9. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. –
К.: Здоров’я, 1987. – 224с.
10. Божович Л.И., Благонадежина Л.В. Изучение мотивации поведения детей
и подростков. – М.: Педагогика, 1972. – 350с.
11. Бондаревский Е.Я. Состояние и совершенствование физического
воспитания детей и учащейся молодежи // Практич. конфер. «ФК и здоровый
образ жизни». – Севастополь, 1990. -С.74.
12. Васильєва В.Е. и Каптелин А.Ф. О физическом развитии детей и
подростков. М.: Знание, 1969. – 120с.
13. Ведмеденко Б.Ф. Виховання в учнів звички займатися фізкультурою та
спортом // Педагогіка і психологія. – 1995. -№1.-С.109-113.
14. Ведмеденко Б.Ф. Опьіт формирования привычки у школьников к занятиям
физической культурой //Советская педагогика. -1980. -№9. -С. 39-42.
15. Винник В.А., Захарова Н.А. Исследование отношения школьников к
физкультурно-оздоровительным занятиям / Сб. научн. – метод, сил. – М.,
1985. – С.50.
16. Виноградов П.А. Физическая культура й спорт на телеэкране // Теория
й практика физической культуры. – 1996. – № 1.-С.43-46.
17. Власюк Г.І. Мотивація фізкультурно-оздоровчих занять старшокласниць
// Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 40-річчю
факультету фізичного виховання ТДШ “Оптимізація процесу фізичного
виховання в системі освіти”. – Київ-Тернопіль, 1997. – С. 34-36.
18. Вороний Л.Г. Вопросы теории и методологии исследования высшей
нервной деятельности человека. Избранные труды. – М.: Педагогика, 1982.
– 176с.
19. Головкова Р.Г., Зинберг И.Ф. Информационное и консультативное
обеспечение уроков физической культуры в старших классах // Всесоюзн.
научно-практ. конферен. „Физическая культура и здоровый образ жизни.
Социально-экономические и организационно-управленческие проблемы
физической культуры и спорта”. – М., 1990. – 37 с.
20. Головкова Р.Г., Зинберг И.Ф. Микроинформация как метод пропаганда
физической культуры // Всесоюзная научно-практическая конференция.
Физическая культура и здоровый образ жизни. Соц.-эконом, и
организационно-управленчесие проблемы ФК и С. – М., 1990. -С. 115-117.
21. Головкова Р.Г., Зинберг И.Ф. Пропаганда физической культуры и
здорового образа жизни средствами массовой информации // Всесоюн.
научно-практическая конференция. „ Физическая культура и здоровый образ
жизни. Соц.-экономические и организационно-управленческие проблемы
физической культуры и спорта”. – М. – 1990. – 38 с.
22. Гринюк А.С. Дути обеспечения массового вовлечения, школьников к
занятиям физической культурой и спортом. -Алма-Ата, 1984.-С. 156-165.
23. Гуськов С., Зотов А. Почему школьники должны заниматься физической
культурой?// Наука в олимпийском спорте. -№3.-2001.-С. 55-61.
24. Давидова О.М., Кієнко В.М. Вікова динаміка формування
психофізіологічних функцій і їх зв’язок з властивостями основних
нервових процесів в учнів старшого шкільного віку. // Матер. Всеукр.
наук, симпозіуму. – Київ-Черкаси. -1999. -С.29.
25. Джидарьян Й. А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации
личности. -М.: ФиС, 1974. – С. 148.
26. Дорошенко Є.Ю., Клопов Р.В., Гусак О.Ю. Про формування здорового
способу життя молодших студентів екологічно неблагополучних регіонів //
Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Формування,
збереження і зміцнення здоров я підростаючого покоління як обов’язковий
компонент системи національної освіти”. – К.: ІЗМН, 1997. -С. 270-273.
27. Загородній В.В. Інформаційне забезпечення з питань збереження і
зміцнення здоров’я. – Київ: Наука, 1998. – 174с.
28. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоції. – Луцьк:. Волин. держ.
ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. – 180с.
29. Извекова Е.К. Спортивные интересы школьников 5-10 классов //
Вопросы физического воспитания. – Алма – Ата, 1980. -С.38-42.
30. Изучение мотивации поведения детей й подростков / Под ред.
Л.И.Божович, Л.В. Благонадежиной. – М.: Педагогика, 1972.-350с.
31. Кардялис К.К. О роли информационного подхода к формированию у
школьников положительного отношения к занятиям ФК и С // Всесоюзная
научно-практическая конференция. Социально-экономические проблемы
воспитания спортсменов в условиях перестройки советского общества. –
М.,.-1990.-С.200-201.
32. Карповский Т.К. О некоторых особенностях структуры спортивных
интересов учащихся средних школ и ПТУ. Научные трудф. -М.: ВНИИФК, 1979.
-С. 152-154.
33. Козленко Й. А. Формирование у школьников потребности к занятиям
физическими упражнениями // Физвоспитание и школьная гигиена. – М.,
1970. – С.74.
34. Козленко М.П. Виховання у студентів інтересу до фізкультури і
спорту .-К.: Знання, 1982. – 48с.
35. Кондрашова Н.М. Мотивы занятий спортом и факторы, формирующие
спортивные интересы // Научные труды ВНИИФК за 1970год.-Т.1.-М.,
1972.-С.114-П5.
36. Кононов И.Ф. й Куценко Г.И. Подросток и физическая культура, М.:
Знание, 1982. – 40с.
37. Крайнюк В.М., Шумигора Л.І., Кирієнко Л.А. Психологічні та
психофізіологічні особливості юнацького віку. // Матер. Всеукр. наук,
симпозіуму. – Київ-Черкаси, 1999. – С.53.
38. Круцевич Т.Ю. Методические рекомендации по определению
индивидуально-типологических особенностей реактивности нервной системі
детей и подростков при организации занятий по физическому воспитанию
испортивной тренировке. – К.: Госкомспорт УССР, 1990. – 42с.
39. Круцевич Т.Ю. Методі исследования индивидуального здоровья детей и
подростков в процессе физического воспитания – К.: Олимпийская
литература, 1999. – 240с.
40. Круцевич Т.Ю. Приоритетные мотивы подростков к занятиям физической
культурой и спортом. / 36. наукові записки Тернопільского державного
педагогічного університету. Педагогіка. №7. – 2000р. – С. 96-103.
41. Круцевич Т., Безверхняя Г. Формирование мотивации к занятиям
физической культурой и спортом в школьном возрасте // Олімпійський спорт
і спорт для всіх: проблеми здоровья, рекреації, спортивної медицини та
реабілітації: IV Міжнародний науковий конгрес. – К. 2000. – 385с.
42. Круцевич Т.Ю., Петровский В.В. Физическое воспитание как социальное
явление. // Наука в олимпийском спорте. -2001.-№3.-С.З-16.
43. Крюченко B.C. Для формирования устойчивого интереса к занятиям
физической культурой // Физическая культура в школе. -1990. –
№5.-С.38-39.
44. Левитский П.М., Язловецкий B.C. Развитие познавательного интереса
учащихся на уроках физической культуры /./ Материалы научно-методической
конференции по вопросам физического воспитания в школе и развития
юношеского спорта. – Вып. – Ереван, 1969. – С.305.
45. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. – М : МГУ, 1971.-39с.
46. Мотивация как средство регуляции спортивного результата. Обзорная
информация. – М.: ЦООНТИ – ФиС, 1988. – С.38.
47. Никоненко О.П. Деякі особливості бюджету часу у студенток першого і
старших курсів з різними властивостями основних нервових процесів //
Матер. Всеукр. наук, симпозіуму, Київ-Черкаси, 1999. – С.71.
48. Петровский В.В., Круцевич Т.Ю. Особисті потреби і мотивація як один
із факторів, що визначає направленість занять фізичними вправами //
Світоч, 1997. – №4. – С.22.
49. Рокіта А. та ін. Зацікавлення руховою активністю учнів 8-го класу
міських та сільскіх шкіл // Молода спортивна наука України: 36. наукових
ст. Львів, 2000. – Вип. 4. – С. 144-147.
50. Сидоров Е.А. Повышение двигательной активности школьников на уроках
физической культуры с учетом педагогических и психологических факторов:
Автореф. дис. к.п.н. – M, 1989. -24с.
51. Сингаевский С. Формирование позитивного отношения школьников к
физическому воспитанию // Педагогическая пресса „Физическое воспитание в
школе “. – 2001. -№1. – С.ЗЗ-36.
52. Склад А. Роль школьї в стимулировании спортивной активности
учащихся// Спорт в современном обществе. Всемирный научный конгресс. –
М., 1980. – С. 94.
53. Солопчук Н.С. Воспитание потребности в физическом совершенствовании
у школьников допризывного возраста: Ав-тореф. дисс. канд. пед. наук:
13.00.01.- 1991.-24с.
54. Стадников В.И., Старожилова Н.П. и др. Исследования спортивных
интересов школьников и факторы их формирования. В кн.: Вопросы
дифференцированного физического воспитания детей и подростков. – К.:
КГИФК, – С.64-69.
55. Сухарев А.Г. Здоровье й физическое воспитание детей й подростков. –
М.: Медицина, 1991. – 325с.
56. Хоменко Н.М. Формирование потребности в физическом совершенствовании
у младших школьников: Автореф. дис. канд. пед. наук. – К.:НИИ пед.
Украины, 1992.- 24с.
57. Хромин В.Г. Интеграция основного и дополнительного физкультурного
образования школьников. – Тюмень, 2000. – 26с.
58. Целевая комплексная программа «Физическое воспитание – здоровье
нации». – К., 1998.
60. Яворська О.О. Віково-статеві особливості формування та становлення
властивостей основних нервових процесів у підлітків 15-17 років. //
Матер. Всеукр. наук, симпозіуму. Київ-Черкаси,-1999.-С.116.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
