UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку концепцій про права людини. (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4900
Скачало557
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Історія розвитку концепцій про права людини.

 

ПЛАН

 

Вступ

 

Ідеї про права людини в країнах стародавнього світу.

 

Права людини в епоху середньовіччя.

 

Права людини в період Нового часу.

 

1.1. Права людини в Стародавній Греції

 

Витоки явища, яке згодом стали називати правами людини, беруть свій

початок з найдавніших часів людської історії. Ідеї про цінність і

недоторканність життя, про рівність людей перед вищими силами містяться

ще в прадавніх міфах і віруваннях. А згодом, в античні часи, подібні

погляди набули широкого поширення у Стародавній Греції. Вони стали

закономірним наслідком полісної форми демократії і були пов'язані

переважно з поняттям громадянства, яке передбачало рівність усіх членів

полісу в користуванні правами та свободами, насамперед політичними.

Отже, давньогрецькі погляди про права людини сформувались у загальному

руслі міфологічних уявлень про те, що поліс (місто - держава) і його

закони мають божественне походження і спираються на божественну

справедливість. Право взагалі і права окремих людей - членів поліса

беруть початок, згідно з цим уявленням, не в силі, а в божественному

порядку справедливості.

 

Так, вже за часів «гомерівської Греції» (кінець II тис. до н.е.) елліни

оперували такими поняттями, як «діке» (правда, справедливість), «теміс»

(звичай, звичайне право), «тіме» (особиста честь) «номос» (закон).

Божественна за своєю суттю справедливість у Гомера виступала як

об'єктивна основа і правовий критерій. І тільки те, що відповідало

тодішнім поглядам на справедливість, сприймалось як право.

 

Дуже чітко ідея єдності справедливості полісу й закону прослідковується

в поемах давньогрецького поета Гесіода (8-7 ст. до н.е.) «Теогонія» та

«Роботи і дні». Для Гесіода Справедливість (Діке) і Доброзаконність

(Евномія) - це сестри богині, дочки верховного олімпійського бога Зевса

і богині правосуддя Феміди. При цьому Діке охороняє Евномію, котра

уособлює ідеал полісного устрою, в якому панують справедливі закони. На

думку Гесіода, ігнорування цих божественних настанов призведе до того,

що «правду замінить кулак, де сила, там буде і право».

 

Критика насильства і захист права в поемах Гесіода свідчили про

посилення індивідуального - людського (особистого) начала в тогочасному

суспільно-політичному житті, оскільки право завжди і скрізь передбачає

правосуб'єктність людини, вільну особистість.

 

Виходячи з того, що як право взагалі, так і права окремих людей

неможливі без загальних норм поведінки, які виражають для всіх суб'єктів

рівні ступені дозволеного і забороненого, рівний ступінь свободи, і що

там, де цей ступінь відсутній, немає і права, багато з давньогрецьких

мислителів у своїх творах наголошували на необхідності дотримування

цього ступеня і «середини» в усіх справах і вчинках. Так, відомий

афінський державний діяч і законодавець Солон (близько 638 - 559 pp. до

н.е.) розумів закон (і його владу) як поєднання права і сили. Поряд з

відмінністю між правом і законом його конструкція містила в собі і

розуміння полісного закону як загальної (для всіх вільних) форми

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ