UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтрілець УПА “СВИД” (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось852
Скачало286
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Стрілець УПА “СВИД”

 

Ужитчак Микола Васильович народився 9 квітня 1927 р. у Великому Ключеві

здобув семикласну освіту у рідному селі.

 

З шкільних років запам’ятав учительку української мови та літератури

Марію Горбачевську, за те, що прививала велику любов учням до України.

Добре запам’яталася вона і тодішнім односельцям, які любили її за розум,

сміливість і патріотизм до свого рідного народу. Це не могло не

запримітити всевидюче око московського каральника на Україні.

Запримітило. І кинуло її у руки катів. З того часу у селі не бачили

любиму, доброзичливу, молоду учительку. Лише долітали чутки у наше село,

що її замордували совіти.

 

Осінню 1944 р. до моєї батьківської хати завітали повстанці.

Запропонували мені іти в українську повстанську армію. Мати не була

проти. Це було добровільно, без усякого утиску.

 

Повстанці призначили день і місце сходу біля Павла Орининого під самим

лісом.

 

Тієї ж днини я з товаришем Миколою Коцораком пішли на зібрання в УПА. З

тог часу почалося моє повстанське життя.

 

На сході в Ключеві, під лісом, новобранців було багато, були з

навколишніх сіл, навіть із за Коломиї.

 

З Великого Ключева провідники повели нас на Березови. У селі Шепоті ми

розмістились на відпочинок по хатах. Туди прийшли сотенні УПА і

розділили нас по сотнях. Я з Миколою Коцораком потрапили у сотню

“Недобитого” у 3 чоту. Чотовим був “Мирон”. Наша сотня входила у курінь

“Скуби”. Дали мені псевдо “Свид”.

 

Спочатку у нас був вишкіл, який тривав 6 тижнів. Запам’ятався він мені

на все життя. Вишкіл був суворим, дисциплінованим з чітким виконанням

розпорядку дня.

 

Починався день з “ранньої зорі”. Підйом, молитва, фізична зарядка, бігом

до потічка вмиватися, сніданок і заняття.

 

Вчили нас стріляти. Давали уроки історії, пісень і іншої військової

муштри.

 

Після вишколу на Різдвяні свята 1945 року с. Космачі біля церкви

складали присягу на вірність Україні.

 

Пригадую одного дня ми ішли в бік Яблунова і у Лючі натрапили на засідку

москалів. Невелика перестрілка, хотіли їх заманити в ліс, але вони не

пішли на це. Мабуть, збоялися.

 

У селі Космачі був мій перший бій з москалями. Під Рунком стояла моя

чота з цілим куренем “Скуби”. Були озброєні, різною зброєю. Мав, я

австрійський Карабін “Манліхер”.

 

Бій жорстокий. Під час бою чую наказ чотового.

 

“Свид” – і ще одному повстанцю не пам’ятаю кому.

 

“Винести раненого райового “Карого” з бою”. І зразу другий наказ.

 

“Свид відставити”. Замість мене послав іншого старшого, більш

досвідченого. Після бою чого я вже не бачив ні “Карого” ні тих

стрільців, що виконували наказ.

 

Бій продовжувався. Крик, стрілянина, вгорі совіцькі літаки кружляють над

нами і скидають листівки. З тексту запам’ятав: “Здавайтесь. Бандери, ви

окружены”. Ніхто не здавався. Убою багато совітів загинуло. Нас,

українських повстанців дуже здивувала поведінка росіян, які своїх убитих

затягали до гуцульських хат чи стаєнь і палили їх разом з своїми

загиблими людьми.

 

Бій тягнувся до вечора. Вечором поступив приказ відступати назад. І ми

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ