UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДержавотворча діяльність українства в добу Центральної Ради (березень 1917- квітень 1918 рр.)(реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6021
Скачало651
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Державотворча діяльність українства в добу Центральної Ради

(березень 1917- квітень 1918 рр.)

 

 

 

Питання про державотворчу діяльність українства в добу

національно-демократичної революції 1917-1920 рр. завжди було в центрі

уваги української історіографії. Спочатку ця тема докладно

висвітлювалась в роботах видатних лідерів української революції:

М.Грушевського [1], В.Винниченка[2], П.Христюка [3] та інших. Сьогодні,

в часи незалежної України , вийшли в світ цікаві монографічні праці

В.Верстюка [4], І.Кураса [5], В.Солдатенка [6] та інших дослідників,

присвячених цій проблемі. Але деякі аспекти, як ставлення російських

політичних сил та партій до державотворчої діяльності українства в 1917

р., потребує свого подальшого вивчення, цього питання і присвячена

дана праця.

 

Перемога Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року, створила

принципово нову, небачену раніше політичну ситуацію в Росії.

 

В Україні політична ситуація була ще більш складною, заплутаною, більш

своєрідною ніж в центрі. В Україні виникло не двовладдя, як у центрі, а

тривладдя, три джерела політичної влади – трикутник влади. Одна – це

місцеві органи тимчасового уряду, якими були Ради об`єднаних

громадських організацій. Друга – це Ради робітничих, солдатських та

селянських депутатів. Третя – це Українська Центральна Рада, як

національний орган суспільно-політичної влади.

 

Основною вимогою, основною стратегічною метою українського

національно-визвольного руху на чолі із Центральною Радою було гасло,

домагання створити національно-територіальну автономію України в складі

нової демократичної федеративної республіканської Росії. Нова стратегія

та тактика українського визвольного руху була, як відомо, розроблена її

визнаним лідером М.С. Грушевським. Цю принципово нову політичну лінію

остаточно затвердив Всеукраїнський національний конгрес, який відкрився

6 квітня 1917 р. у Києві. 8 квітня конгрес обрав новий склад Центральної

Ради. Головою ЦР знову був обраний М. Грушевський, а його заступниками

В. Винниченко та С. Єфремова. [1, 7-8] .Таким чином, в Україні виникла

нова альтернатива - можливість розвитку України шляхом створення

української національної держави у формі демократичної народної

республіки.

 

Але всі цілком справедливі, життєво важливі вимоги українського народу,

трударів краю наштовхувалися, мов на глухий мур, на небажання, більш

того, неспроможність буржуазного Тимчасового уряду вирішити ці проблеми.

Тимчасовий уряд не поспішав задовольнити справедливі вимоги українського

народу щодо політичної автономії України. Переговори з Тимчасовим урядом

щодо цієї вимоги вела офіційна делегація Центральної Ради на чолі з В.

Винниченком. Але 1-го червня коаліційний Тимчасовий уряд з позицій

великодержавного шовінізму зухвало, зневажливо відкинув уже офіційно ці

прохання. [1, 16-17]

 

Спираючись на велику хвилю всеукраїнського обурення такими діями

Тимчасового уряду, Центральна Рада 10 червня прийняла свій знаменний 1-й

Універсал, у якому проголошувалась автономія України: «Хай буде Україна

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ