Реферат на тему:
Джерельна база дослідження недержавного сектору промисловості України в
умовах Непу
Розпочинаючи історичне дослідження, важливо оцінити інформаційні
можливості різних груп джерел, їх цінність для вивчення конкретної
проблеми. Аналіз широкого кола опублікованих історичних джерел з питань
функціонування недержавного сектору в умовах НЕПу дозволяє виділити,
згідно із загально визначеним розподілом за походженням, декілька
найбільш характерних груп документів.
До першої групи джерел слід віднести законодавчі акти: рішення
і постанови Всеукраїнських і Всеросійських з’їздів рад, декрети,
положення, постанови ВУЦВК, ВЦВК, урядів України, Росії та СРСР. Ці
документи визначали суспільно-правовий статус нової буржуазії та
регламентували її підприємницьку діяльність. Вони публікувалися у
спеціальних і тематичних збірниках нормативних актів, а також у пресі.
Друга група репрезентована програмними та директивними
документами Комуністичної партії (оскільки в її руках була зосереджена
вся влада). Найважливіші постанови партійних органів викладені у
багатотомному виданні „Комуністична партія Радянського Союзу в
резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій та пленумів ЦК”. Головні
настанови Компартії України зосереджені в збірниках документів з’їздів
та конференцій (всеукраїнських та регіональних) партійних організацій.
Ці матеріали дозволяють з’ясувати ставлення керівництва до багатьох
аспектів відбудови та функціонування промисловості в умовах
багатоукладності.
До третьої групи джерел можна віднести твори лідерів правлячої
Комуністичної партії і радянського уряду: В.Леніна, Й.Сталіна,
М.Бухаріна, Е.Квірінга, В.Чубаря та ін. Переважну частину праць
партійних та державних керівників складають доповіді, промови на різних
партійно-господарських зібраннях, а також статті, опубліковані у
періодичних виданнях. Ці матеріали є важливим джерелом для вивчення форм
і методів керівництва народним господарством у 1920-х рр.
Четверту групу джерел складають статистичні матеріали, які
опубліковані в численних збірниках, довідниках, періодичних виданнях.
(Слід зазначити, що багато статистичних матеріалів не було опубліковано
і вони до сьогодні знаходяться в архівах). У статистичних виданнях, які
вийшли упродовж 1920-х рр., містяться кількісні показники про
підприємства різних форм власності та галузей промисловості, кількість
робітників на них та умови праці, обсяги виробленої продукції тощо, а
також про фінансовий стан – кредитування, оподаткування приватних
підприємств. Окрему увагу було присвячено показникам дрібної кустарної
промисловості та промислової кооперації.
До п’ятої групи джерел слід віднести мемуарну літературу. Точку
зору керівників держави, погляди їх оточення, аналіз стану справ із
середини системи, надає можливість зрозуміти саме мемуарна спадщина. З
урахуванням „закритості” внутрішнього життя „перших осіб” країни,
засекречування більшості інформації, мемуари стають єдиним джерелом
висвітлення подій. Яскравим взірцем можуть стати надруковані спогади
М.Хрущова.
Наступну групу складають праці українських та російських
економістів 1920-х рр., в яких досліджувалися актуальні питання
функціонування ринкової економіки. Так, праці М.Кондратьєва, О.Чаянова,
Л.Юровського та Г.Сокольникова присвячені питанням кооперації,
функціонування фінансової системи, грошової реформи тощо.
В окрему групу маємо виокремити періодичну пресу. Головною
специфікою газетних публікацій як у центральній, так і в місцевій пресі
було те, що окрім інформаційної вони мали ще й політичну –
пропагандистську функцію. Газети: „Правда”, „Коммунист”, „Вісті ВУЦВК”,
„Пролетарий” та інші – як органи владних структур в умовах диктату
монопартійної системи – головним чином зосередилися на формуванні
„вірного” світогляду читачів та закріпленні у громадян негативного
ставлення до всіх проявів приватної ініціативи.
Менш заангажована і більш об’єктивна інформація надавалася у
спеціалізованих періодичних виданнях: „Торгово-промышленная газета”,
„Украинский экономист”, „Хозяйство Украины”, „Финансовый вестник” та ін.
Вони приділяли увагу економіці та народному господарству країни,
акцентували увагу на проблемах відбудови та розвитку промисловості.
Питання функціонування кустарної промисловості та промислової кооперації
висвітлювалися власними друкованими органами: „Кооперований кустар”,
„Вісник промислової та промислово-кредитної кооперації України”,
„Промкооператор” тощо.
Неопубліковані джерела репрезентовані архівними матеріалами.
Основний масив документів із досліджуваної теми (значна частина яких є
маловідомою) зосереджено у фондах двох центральних державних архівів
України.
Так, Центральний державний архів громадських об’єднань України
(ЦДАГО України) містить документи та матеріали відділів ЦК КП(б)У (фонд
1). Протоколи засідань Політбюро, секретаріату ЦК, оргбюро та матеріали
до них, інформації місцевих партійних комітетів тощо дозволяють
проаналізувати діяльність партійно-державного керівництва щодо
реалізації партійних рішень з питань впровадження НЕПу в промисловість
України. Значний науковий інтерес становлять матеріали засідань
партійних органів: протоколи, постанови, проекти, додатки тощо. У фонді
зберігаються матеріали, що дозволяють розкрити зокрема особливості
функціонування промислової кооперації, приватної промисловості,
концесій, проаналізувати діяльність приватних форм господарювання,
питання про що неодноразово піднімалися в роботі республіканських
партійних органів.
У Центральному державному архіві вищих органів влади (ЦДАВО
України) містяться документи фонду Всеукраїнського Центрального
Виконавчого комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських
депутатів (ВУЦВК) (фонд 1). Він містить протоколи засідань законодавчих
і виконавчих органів влади, партійних, господарських, громадських
організацій та матеріали до них: доповіді та статистичні відомості про
діяльність приватного капіталу, звіти, заяви, листування, інструкції
щодо оренди промислових об’єктів, контрольні цифри розвитку
промисловості України тощо.
Інформаційно насичені матеріали містить фонд Вищої ради
народного господарства УСРР (ВРНГ УСРР) (фонд 34). У ньому зосереджені
різноманітні документи щодо функціонування недержавної промисловості
республіки: постанови, накази, інструкції, зведення, доповіді та інші
матеріали законодавчих і виконавчих органів влади, матеріали про стан
кустарної промисловості, промислової кооперації, відомості про
перспективи залучання приватного капіталу в промисловість України тощо.
Окрім того, дослідження вимагає використання значного обсягу
документів фондів Ради Народних комісарів УСРР (фонд 2), Народного
комісаріату фінансів УСРР (фонд 30), Всеукраїнської контори Державного
банку СРСР (фонд 35), Всеукраїнської спілки кустарно-промислової
кооперації (Українкустарспілки) (фонд 217), Державної планової комісії
при Раді Народних комісарів УСРР (Укрдержплану) (фонд 337), Української
економічної наради (фонд 3040) та ін.
Також вагомою базою дослідження є матеріали обласних державних
архівів.
Таким чином, лише комплексне використання опублікованих і
неопублікованих джерел дозволяє зрозуміти складні, багато в чому
суперечливі процеси функціонування недержавної промисловості України в
умовах НЕПу.
Основні публікації:
Кредитування приватних підприємств України в роки НЕПу (1921-1928 рр.)
// Історичні і політологічні дослідження. – 2004. – №4. – С. 83-89.
Ставлення в суспільстві радянської України до приватних підприємців в
умовах НЕПу // Там само. – 2005. – №2. – С. 102-108.
Роль кредитування промислової кооперації України в умовах НЕПу. – Схід.
– 2006. – №1. – С. 60-63.
Боротьба партійно-господарчих державних органів за „радянське обличчя”
промислової кооперації в Україні 1920-х рр. // Схід. – 2006. – №2. – С.
65-68 та ін.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
