UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозкол в українському православ’ї кінця XVIII - першої половини ХІХ ст. на Півдні України. Участь архієпископа Гавриїла Розанова у боротьбі з розкольн
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1847
Скачало292
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розкол в українському православ’ї кінця XVIII - першої половини ХІХ ст.

на Півдні України. Участь архієпископа Гавриїла Розанова у боротьбі з

розкольниками, сектантами та іновірцями

 

 

 

Одним із важливих питань, вивчення яких активізувалося в сучасній

історичній науці, є розвиток і діяльність православної церкви в

південних регіонах України на всьому етапі її історичного розвитку та

участь православного духовенства в суспільному розвитку

південноукраїнських земель. В кожну історичну епоху висувалися визначні

релігійні діячі, котрі були виразниками кращих ідей та ставали

керівниками духовного життя суспільства. Одним з таких діячів першої

половини ХІХ століття можна по праву назвати архієпископа

Катеринославського, Херсонського і Таврійського Гавриїла Розанова

(1781-1858). Росіянин за походженням преосвященний багато зробив для

розбудови єпархії як релігійно-громадський діяч, богослов, просвітитель

та історик, котрий плідно працював на теренах церковного краєзнавства.

 

Робота Г.Розанова в пастві не обмежувалася лише влаштуванням церков,

монастирів і соборів, першочергового значення Гавриїл надавав

безпосередньому спілкуванню з прихожанами, прищепленню морально-етичних

законів православної віри. Найяскравіше просвітницько-богословська

діяльність преосвященного проявилась у наверненні в лоно православ’я

розкольників та сектантів.

 

Розкол у російській православній церкві виник у другій половині XVII

століття. Приводом послужила церковно-обрядова реформа, котру в 1653

році проводив патріарх Никон з метою укріплення церковної організації.

Розкольники (або старообрядці чи старовіри) виступали проти поглинання

прав громади офіційною владою, зробивши змістом свого життя питання

релігії. Зовні старообрядництво проявилось в «збереженні старовини» -

старих форм духовного життя. Слід відмітити, що цей рух породив безліч

сект, котрі включали обмежене число осіб, віросповідання яких вважалося

помилковим. Серед найбільш розповсюджених сект Півдня України кінця

XVIII - першої половини ХІХ століття були хлисти, скопці, безпоповці,

поповці, молокани та духоборці [1;350-351].

 

Починаючи з середини XVIII століття причорноморські землі швидко

обживались втікачами з Польщі, Північної Росії, Чернігівської губернії

та вихідцями з країн Європи, що призвело до великого скупчення тут

старообрядницького елементу та жителів неправославного віросповідання. В

результаті на території Херсонської єпархії створилась напружена

ситуація щодо взаємовідносин православної церкви та іновірців. З одного

боку, уряд Російської імперії підтримував віротерпимість на цій

території, закликаючи переселитися сюди старообрядців та чужоземний

елемент, з іншого – православне духовенство, чітко виконуючи

розпорядження Св. Синоду та вказівки місцевого архієрея, намагалося

якнайкраще виконувати свій місіонерський обов’язок, виступаючи проти

засилля цих елементів.

 

Релігійно-догматичні погляди захисників «старої віри» базувалися на

тому, що священство старої, дониконової церкви втрачало силу, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ